Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/4199/24
номер провадження 2/695/604/25
10 листопада 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Ушакової К.М.,
за участю: секретаря судового засідання -Демченко Л.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувш и у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, третя особа - Золотоніська районна адміністрація Черкаської області, про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, третя особа - Золотоніська районна адміністрація Черкаської області, про зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є спадкоємцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.12.2017. Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з: права на земельну ділянку (пай) згідно сертифікату серії ЧP № 015507, виданого Золотоніською районною державною адміністрацією 25.08.1996 члену колективного сільськогосподарського підприємства колективного с/г підприємства «Перемога» с. Лукашівка Золотоніського району Черкаської області ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення вище вказаної адміністрації від 24.06.1996 № 161 в тому, що право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КГСП « Перемога», розміром 2,97 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), спадкоємцем якої була її донька ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, але не оформила свої спадкові права. Сертифікат зареєстровано 25.08.1996 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 222.
На запит адвоката від 04.10.2024 до Зорівської територіальної громади Золотоніського району Черкаської області щодо необхідності відшукати вільну ділянку в адміністративних межах територіальної громади та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки із земель комунальної власності, отримано відповідь про те, що за результатами розгляду, керуючись п.п. 5 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України «безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, з метою такої безоплатно передачі, розроблення такої документації забороняється», комісією було вирішено відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності орієнтовною площею 2.97 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Зорівської територіальної громади Золотоніського району Черкаської області та не включати дане питання в порядок денний сесії Зорівської сільської ради.
Позивач зазначив, що чинним законодавством визначено право особи, якій належить право на земельну частку (пай) та їх спадкоємцям отримати земельні ділянки в натурі до 01.01.2025, а тому відповідач повинен здійснити заходи щодо виділення земельної ділянки в натурі позивачу. Наразі на підставі закону № 11150 продовжено строк оформлення невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок, в строк до 01.01.2028, а тому вважає дії відповідача неправомірними та безпідставними. Право на виділення земельної ділянки позивачу підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16.12.2017 та сертифікатом серії ЧР № 015507, виданого Золотоніською районною державною адміністрацією 25.08.1996. Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», який є спеціальним законом щодо порядку проведення та процедури виділення власникам земельних паїв у натурі із земель, що належали сільськогосподарським підприємствам на праві колективної власності. Статтею 13 Закону передбачається можливість наявності нерозподіленої земельної ділянки та невитребуваної земельної ділянки. Зокрема, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).
Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв'язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов'язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю. У разі якщо до 01.01.2025 (з продовженням строку до 01.01.2028) власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки. Зазначені норми передбачають право осіб, яким належить право на земельну частку (пай), та їх спадкоємцям отримати земельні ділянки в натурі до 01.01.2025 (до 01.01.2028). Виділення таких земельних ділянок здійснюється сільськими, селищними або міськими радами, відтак саме сільська рада повинна здійснити заходи щодо відновлення права позивача. До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 542/1403/17. В пункті 10.29 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що саме державні органи та органи місцевого самоврядування повинні здійснити таке забезпечення (забезпечення порушеного права позивача на отримання земельної ділянки в натурі) за рахунок земель резервного фонду або земель запасу.
Частиною 1 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Згідно пункту 24 розділу X ЗК України, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності; д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Частиною першою та десятою статті 25 ЗК України визначено, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій.
Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності па землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Законом України «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», постановами Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 № 801 та від 04.02.2004 № 122, спільним Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України та Академії аграрних наук від 04.10.1996 № 47/172/48, Рекомендаціями по складаннк проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств організацій, затверджених 15.05.1992 Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України встановлено, що з числа земель, які підлягають роздержавленню та приватизації створюється резервний фонд. Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельни ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що право на земельну частку (пай мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у том числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну часть (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно і законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни Україн евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації відселення або самостійного переселення були членами колективних або інші сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільськ місцевості. Відтак, за змістом зазначених норм, резервний фонд використовується у тому числі, для надання земельних ділянок особам, які незаконно були позбавлені права на земельну ділянку, до яких відносяться також громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.Вищенаведеними нормами статті 3, 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», визначено підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) - рішення відповідної сільської, селищної, міської ради та передбачено можливість наявності нерозподіленої земельної ділянки та невитребуваної земельної ділянки. Зокрема, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).
Враховуючи викладене вище, позивач просить: зобов'язати відповідача виділити йому в натурі (на місцевості) земельну частку (пай) площею 2,97 в умовних кадастрових гектарах, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.12.2017 та сертифікату серія ЧР № 015507, виданого Золотоніською районною державною адміністрацією 25.08.1996; зобов'язати відповідача надати йому дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділчнки в натурі.
Ухвалою судді від 21.11.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, третя особа - Золотоніська районна адміністрація Черкаської області, про зобов'язання вчинити певні дії, залишено без руху.
Ухвалою судді від 16.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 03.04.2025 закрито підготовче засідання у цивільній справі та призначено до судового розгляду у порядку загального позовного провадження.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив задовольнити.
У судове засідання представник відповідача не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.
Предтавник третьої особи Золотоніської районної адміністрації Черкаської області у судове засідання не з'явився. До початку судового засідання представник подав до суду заяву про розгляд справи бзх їх участі за наявними у матеріалах справи документами.
У зв'язку з тим, що належним чином повідомлений відповідач повторно не з'явився в судове засідання, причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, суд вважає за можливе, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи.
Заслухавши позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьком є ОСОБА_4 , матір'ю - ОСОБА_2 .
Як вбачається з свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Ватутінської міської державної нотаріальної контори Тетерською К.В., від 16.12.2017 спадкоємцем права на земельну ділянку (пай) згідно сертифікату серії ЧP № 015507, виданого Золотоніською районною державною адміністрацією 25.08.1996 члену колективного сільськогосподарського підприємства колективного с/г підприємства «Перемога» с. Лукашівка Золотоніського району Черкаської області ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення вище вказаної адміністрації від 24.06.1996 № 161 в тому, що право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КГСП « Перемога», розміром 2,97 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), спадкоємцем якої була її донька ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, але не оформила свої спадкові права є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сертифікат зареєстровано 25.08.1996 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) - за №222.
Представник ОСОБА_1 адвокат Василенко Т.В. звернулася 04.10.2024 до голови Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області з запитом щодо відшукання вільної ділянки в адміністративних межах територіальної громади та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки із земель комунальної власності, площею не менше 2,97 га, для ведення особистого селянського господарства на території Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.12.2017.
Виконавчим комітетом Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 18.10.2024 № 902/02-34 було відмовлено у включенні до порядку денного сесії Зорівської сільської ради, мотивуючи тим, що згідно підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачено, що під час дії військового стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
У частині другій статті 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно ч. 1ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ)виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільгосппідприємствам, сільгоспкооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, визначені в Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно достатті 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).
У пункті 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Згідно із ч.4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
За змістом ч. 11 ст. 118 ЗК України у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Законом України «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», постановами Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 № 801 та від 04.02.2004 № 122 та спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства и продовольства України та Академії аграрних наук від 04.10.1996 № 47/172/48, Рекомендаціями по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених 15 травня 1992 року Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України встановлено, що з числа земель, які підлягають роздержавленню та приватизації створюється резервний фонд.
За ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.
Відтак, за змістом зазначених норм, резервний фонд використовується у тому числі, для надання земельних ділянок особам, які незаконно були позбавлені права на земельну ділянку, до яких відносяться також громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Даний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 541/1512/21.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
Крім того, ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» також передбачається можливість наявності нерозподіленої земельної ділянки та невитребуваної земельної ділянки. Зокрема, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).
Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв'язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов'язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю. У разі якщо до 01.01.2025 власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.
Зазначені норми передбачають право осіб, яким належить право на земельну частку (пай), та їх спадкоємцям отримати земельні ділянки в натурі до 01.01.2025; виділення таких земельних ділянок здійснюється сільськими, селищними або міськими радами. Відтак, саме сільська рада повинна здійснити заходи щодо відновлення права позивача. До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 542/1403/17. В п. 10.29 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що саме державні органи та органи місцевого самоврядування повинні здійснити таке забезпечення (забезпечення порушеного права позивача на отримання земельної ділянки в натурі) за рахунок земель резервного фонду або земель запасу.
Як на підставу відмови у наданні дозволу спадкоємцю ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної воасномті площею 2,97 га для ведення особистого седянського господарства, виконавчий комітет Зорівської сільської ради послався на п. 5 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" № 2145-ІХ від 24.03.2022, яким встановлено заборону під час дії воєнного стану на безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.
Проте, дана відмова не ґрунтується на вимогах закону з огляду на наступне.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» доповнено розділ Х Перехідних положень ЗК України пунктом 27, підпункт 5 якого передбачав, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Частиною 1 статті 81 ЗК України передбачено, що серед підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки можуть бути: безоплатна передача із земель державної і комунальної власності; приватизація земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Пряма заборона у підпункті 5 пункту 27 Перехідних положень ЗК України стосується виключно безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункт «б» частини 1 статті 81 ЗК України), реалізація якої повинна відбуватися в порядку частини 6 статті 118 ЗК України. Але така заборона не розповсюджується на приватизацію земельних ділянок, що були раніше надані громадянам у користування (пункт «в» частини 1 статті 81 ЗК України) та на виділення в натурі (на місцевості) належної громадянину земельної частки (паю) (пункт «ґ» частини 1статті 81 ЗК України), право на яку вже має громадянин на підставі сертифіката.
Таким чином, вищевказані дії відповідача є безпідставними.
Суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має бути виділена земельна частка (пай) в натурі на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, а відмова Зорівської сільської ради є необґрунтованою, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Щодо заявленої позивачем вимоги про зобов'язання відповідача надати йому дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 21 розділу Х ЗК України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» - землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Згідно п. 24 розділу Х ЗК України, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності; д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Частинами першою та десятою статті 25 ЗК України визначено, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій.
Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Законом України «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», постановами Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 № 801 та від 04.02.2004 № 122, спільним Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України та Академії аграрних наук від 04 жовтня 1996 року № 47/172/48, Рекомендаціями по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених 15 травня 1992 року Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України встановлено, що з числа земель, які підлягають роздержавленню та приватизації створюється резервний фонд.
Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.
Відтак, за змістом зазначених норм, резервний фонд використовується у тому числі, для надання земельних ділянок особам, які незаконно були позбавлені права на земельну ділянку, до яких відносяться також громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Вищенаведеними нормами статтей 3, 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», визначено підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) - рішення відповідної сільської, селищної, міської ради та передбачено можливість наявності нерозподіленої земельної ділянки та невитребуваної земельної ділянки. Зокрема, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Ватутінської міської державної нотаріальної контори Тетерською К.В., від 16.12.2017 спадкоємцем права на земельну ділянку (пай) згідно сертифікату серії ЧP № 015507, виданого Золотоніською районною державною адміністрацією 25.08.1996 члену колективного сільськогосподарського підприємства колективного с/г підприємства «Перемога» с. Лукашівка Золотоніського району Черкаської області ОСОБА_3 , позивач є спадкоємцем права на спірну земельну ділянку (пай), представник якого звернувся до відповідача з заявою. в якій просив виділити йому земельну частку (пай) в натурі (на місцевості) орієнтованим розміром 2,97 умовних кадастрових гектарів, для ведення особичситого селянського господарстваґ, яка розташована на території Зорівської територіальної громади Золотоніського району Черкаської області.
Враховуючи те, що судом задоволено заявлену позивачем вимогу про зобов'язання відповідача виділити йому в натурі (на місцевості) земельну частку (пай), відповідно до свідоцтва про право на спадщину, відповідач має здійснити забезпечення права позивача на отримання земельної ділянки із земель запасу, а тому заявлена вимога про зобов'язання надати позивачу дозвіл на виготовлення проектної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) підлягає задоволенню.
Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеними належними доказами обставини, викладені в позові, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Також, згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 259,263-265, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (місцезнаходження: вул. Шевченка 45, с. Зорівка, Золотоніський р-н, Черкаська обл.; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04410634), третя особа - Золотоніська районна адміністрація Черкаської області (місцезнаходження: вул. Садовий проїзд 5, м. Золотоноша, Черкаська обл.; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04061197) про зобов'язання вчинити певні дії задоволити.
Зобов'язати Зорівську сільську раду Золотоніського району Черкаської області виділити ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) земельну частку (пай) площею 2,97 в умовних кадастрових гектарах відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 16.12.2017 року державним нотаріусом Ватутінської міської державної нотаріальної контори Тетерською К.В. та сертифікату серії ЧР № 015507, виданого Золотоніською районною державною адміністрацією 25.08.1996.
Зобов'язати Зорівську сільську раду Золотоніського району Черкаської області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,97 га.
Стягнути із Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн..
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення буде складено 20.11.2025.
Суддя: К.М. Ушакова