Справа № 569/19623/25
1-кс/569/8492/25
12 листопада 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
в особі слідчого судді - ОСОБА_1
з участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
підозрюваного - ОСОБА_4
захисника підозрюваного адвоката - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Рівне клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про продовження строку тримання під домашнім арештом відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмільник Хмільницького району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, ?,
До Рівненського міського суду звернувся із клопотанням прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання зазначив, що що відповідно до наказу № 29 командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 27.01.2021 ОСОБА_4 призначено на посаду начальника 146 командно-розвідувального центру (військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_1 (більш точна адреса не підлягає розголошенню, у зв'язку із введенням правового режиму воєнного стану)).
Відповідно до ст. 32 Статуту за своїми військовими званнями начальниками є:
-?військовослужбовці сержантського і старшинського складу - для військовослужбовців рядового складу однієї з ними військової частини;
-?військовослужбовці молодшого офіцерського складу - для військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини та військовослужбовців рядового складу;
-?майори, капітани 3 рангу, підполковники, капітани 2 рангу - для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу;
-?полковники, капітани 1 рангу, бригадні генерали, коммодори, генерал-майори, контр-адмірали, генерал-лейтенанти, віце-адмірали - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу;
-?генерали, адмірали - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.
Тому, командир військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_4 під час проходження військової служби за своїм військовим званням та посадою є начальником по відношенню до військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 .
Командир бригади серед інших зобов'язаний: - підтримувати бригаду у бойовій та мобілізаційній готовності; - керувати бойовою підготовкою і вихованням особового складу; - забезпечувати збереження озброєння, боєприпасів та інших матеріальних засобів бригади, їх своєчасне поповнення до визначених норм; - встановлювати розпорядок дня та вимагати підтримання внутрішнього порядку; - керувати фінансовою діяльністю бригади, розпоряджатися згідно із законодавством коштами, забезпечувати ощадливе витрачання коштів у суворій відповідності із затвердженим кошторисом, тощо.
Відповідно до примітки (п. 1) до ст. 425 КК України, під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування, тобто командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 є військовою службовою особою.
Також у військовій частині НОМЕР_1 проходять військову службу, серед інших, наступні військовослужбовці: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.09.2023 № 270 солдата ОСОБА_6 , призначено на посаду водія групи тактичної особової розвідки відділення збору інформації військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.09.2023 № 270 солдата ОСОБА_8 , призначено на посаду водія групи тактичної особової розвідки відділення збору інформації військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.11.2024 № 330 солдата ОСОБА_7 , призначено на посаду електрика-моториста відділення матеріально - технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, військовослужбовці вказаної військової частини: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , перебували у підпорядкуванні командира військової частини НОМЕР_1 - підполковника ОСОБА_4 .
При цьому, військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 перебувають на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 .
Відтак, підполковник ОСОБА_4 виконуючи обов'язки військової служби, відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України є службовою особою, яка постійно виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції.
Згідно з вимогами ст. ст. 3, 19, 21, 28, 68 Конституції України, ст. ст. 6, 11, 16, 29, 30, 37, 49, 50 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, підполковник ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, бути зразком високої культури, скромності й витримки, поважати честь і гідність кожної людини, виявляти повагу до військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, сприяти у підтриманні порядку і дисципліни, додержуватись правил військової ввічливості та поведінки, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, вимагати підпорядкування від своїх підлеглих, не припускаючись при цьому брутальності та приниження їх гідності,діяти лише на підставі, в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Більш того, підполковник ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреного йому підрозділу, за забезпечення охорони державної таємниці, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів, за всебічне забезпечення підрозділу, за додержання принципів соціальної справедливості, а також зобов'язаний, серед іншого, бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності, проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини, виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності.
Відповідно до «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.08.2018 із наступними змінами та доповненнями (далі Порядок) грошове забезпечення згідно цим Порядком виплачується військовослужбовцям, які проходять військову службу, у тому числі у військових частинах.
Відповідно до частини 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно п. 5 окремого доручення Міністра оборони України щодо врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету міністрів України №168 від 28.02.2022 (далі окреме доручення МО України від 23.06.2022) - виплата додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень за місяць обов'язково зазначаються підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
Разом з тим, командир військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_4 , будучи начальником відносно військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 за посадою та військовим званням, достовірно знаючи вищевказані статутні вимоги, які регламентують взаємовідносини між військовослужбовцями та порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, маючи на меті залучення підлеглих військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 в особистих цілях, за рахунок здійснення виплат таким військовослужбовцям грошового забезпечення починаючи не пізніше ніж з березня 2024 року та надалі у різний проміжок часу, обіймаючи посаду, що пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 , яка розташована у АДРЕСА_1 (більш точна адреса не підлягає розголошенню, у зв'язку із введенням правового режиму воєнного стану), у військовому званні «підполковник», діючи у порушення вимог ст. ст. 3, 19, 21, 28, 68 Конституції України, ст. ст. 6, 11, 16, 29, 30, 37, 49, 50 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а також інших нормативно-правових актів, які регулюють вищевказані взаємовідносини, діючи умисно, грубо порушуючи порядок проходження військової служби, в умовах воєнного стану,усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перевищуючи надані йому службові повноваження та владу, у власних цілях, як військова службова особа, будучи начальником для підлеглих військовослужбовців ввіреного йому підрозділу за військовим званням та посадою - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , організував спільно з іншими військовими службовими особами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 механізм ухилення цими військовослужбовцями від проходження військової служби шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів, одночасно незаконно залучив їх у відведений для виконання обов'язків військової служби час, в умовах повномасштабного вторгнення країни агресора, до проведення ремонту та будівельних робіт приватного будинку та господарських будівель на земельній ділянці із кадастровим номером: 4620388600:15:015:0035, що знаходиться у селі Лагодів Золочівського району Львівської області та належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, чим фактично незаконно усунув їх від виконання обов'язків військової служби та завдав тяжких наслідків у вигляді незаконно нарахованого та виплаченого фінансовим підрозділом ОСОБА_6 грошового забезпечення за період відсутності на військовій службі у період з березня 2024 по липень 2025 року у сумі близько 524 000 грн., нарахованого та виплаченого фінансовим підрозділом ОСОБА_8 грошового забезпечення за період відсутності на військовій службі з березня 2024 по липень 2025 року в сумі близько 522 000 грн., нарахованого та виплаченого фінансовим підрозділом ОСОБА_7 грошового забезпечення за період відсутності на військовій службі з грудня 2024 по липень 2025 року у сумі близько 269 664 грн., при цьому підставою для таких виплат стали складені ОСОБА_4 та іншими військовими службовими особами військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 оформлені і подані офіційні документи, у які внесено завідомо неправдиві відомості.
Вказаними діями ОСОБА_4 , за попередньою змовою з іншими військовими службовими особами військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 спричинив тяжкі наслідкиДержаві Україна на загальну суму близько 1 315 664 грн., а також тяжкі наслідки суспільству у вигляді підриву авторитету держави, створення уявлення суспільства про вседозволеність та безкарність службових осіб військових частин, неналежне здійснення покладених завдань сил оборони, зокрема щодо своєчасного та повного забезпечення функціювання та підтримки інших військових формувань для відбиття збройної агресії російської федерації проти України.
17.09.2025 у кримінальному провадженні №62025240030005142 від 13.05.2025 повідомлено ОСОБА_4 , про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 426-1 КК України.
Надалі того ж дня вищевказаного військовослужбовця затримано у порядку ст. 615 КПК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Таким чином, вказана особа обґрунтовано підозрюються у вчиненні особливо тяжкого умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 426-1 КК України за скоєння якого законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років.
19.09.2025 ОСОБА_4 слідчим суддею Рівненського міського суду Рівненської області обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави строком до 16.11.2025
Надалі 07.11.2025 ОСОБА_4 слідчим суддею Рівненського міського суду Рівненської області запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 змінено на нічний домашній арешт строком до 16.11.2025.
Як вбачається з вищевикладеного, на цій стадії слідства здобуто відомості, які мають істотне значення для оцінки всіх раніше здобутих доказів, зокрема стосовно обставин вчинення вищевказаного злочину, з особливою зухвалістю та цинізмом, в умовах воєнного стану та в період збройного конфлікту, а основним фактором є завдання шкоди зовнішній безпеці України, її суверенітету, територіальній цілісності і недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці, що є предметом дослідження цього кримінального провадження, у зв'язку з чим є необхідність у їх перевірці на предмет достовірності, належності, наданні їм належної правової оцінки та прийняття за їх результатом кінцевого процесуального рішення.
Крім цього на даний час є достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 за попередньою змовою разом із не встановленими посадовими військовими особами ВЧ НОМЕР_1 та ВЧ НОМЕР_2 на постійній основі вчиняють привласнення та розтрату бюджетних коштів шляхом безпідставного нарахування військовослужбовцям додаткових грошових винагород.
Вказані ризики існують та є актуальними. На цій стадії необхідний тривалий період часу для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду. Водночас, застосування іншого більш м'якшого запобіжного заходупризведе до неможливості повного та об'єктивного досудового розслідування з вищенаведених причин, оскільки підозрюваний може перешкоджати досудовому розслідуванню шляхом знищення документів та речей, які ще не відшукані стороною обвинувачення та можуть мати значення для кримінального провадження, впливати на свідків та інших осіб з метою приховування вказаної протиправної діяльності шляхом схиляння останніх до надання органу досудового розслідування неправдивих показань, повідомлення інших осіб, які причетні до вчинення зазначених злочинів, про факти які йому стали відомі у ході слідства, що може вкрай негативно вплинути на його хід та кінцеві результати.
Для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу у виді домашнього арешту стосовно підозрюваного.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що така особа підозрюється у вчиненні особливотяжкого злочину за який, передбачено безальтернативне понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 8 до 12 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваноговинним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваногоу разі не продовження вищевказаного йому запобіжного заходу.
Разом з цим, ОСОБА_4 , станом на зараз являється військовослужбовцем та володіючи документами для виїзду за кордон, може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон.
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний, являючись командиром військової частини НОМЕР_3 вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу та знаходяться в його підпорядкуванні, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх нестатутних засобів впливу, в тому числі шляхом наявності зв'язків серед командування військової частини,організуватискерування таких осіб в зону ведення бойових дій з метою неможливості їх подальшого допиту у вказаному кримінальному провадженні. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
У такий спосіб, підозрюваний як особисто, такі і через інших осіб, будучи обізнаним із колом осіб, котрим відомо або може бути відомо згадані обставини, шляхом умовлянь, чиненням тиску, погрозами та/або будь-яким іншим чином може вплинути на цих осіб з метою серед іншого зміни показань про обставини провадження, або взагалі відмови, як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду.
Також на даний час встановлюються факти причетності до вчинення вказаного кримінального правопорушення інших осіб з числа військовослужбовців (підлеглих ОСОБА_4 ) та низки інших посадових осіб в Рівненській області на яких може вплинути останній.
знищити, сховати, або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 являючись командиром військової частини НОМЕР_1 , та маючи доступ до документів та журналів вказаної військової частини в тому числі серед колег по службі та в силу дружніх відносин з такими особами, може їх спотворити чи змінити, щоб уникнути відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення. Також
ОСОБА_4 маючи доступ до медичних документів може симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не прибувати до органу досудового розслідування до завершення досудового розслідування.Також, вартує уваги факт проходження вказаним військовослужбовцем військової служби тривалий період часу, наявність в останніх численних зв'язків серед військовослужбовців в силу наданих йому службових повноважень та влади, які за його проханням чи вказівками можуть сприяти в уникненні від кримінальної відповідальності у різноманітних формах, зокрема у підміні/знищенні інших документів.
вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний, вчиняючи перевищення військовою службовою особи влади та службових повноважень створив фактично передумови для ухилення від проходження військової служби ряду військовослужбовців щодо виконання свої службових обов'язків в умовах воєнного стану, а отже знизив можливість функціонування підрозділу у випадку надходження наказу про виконання бойового завдання та тим самим сприяв у підриві обороноздатності ЗС України, що підсилює його схильність до вчинення протиправних дій. Окрім того вищевказані протиправні дії останнього можуть надалі проявитись у знищенні речей та документів у даному кримінальному провадженні, які ще планується відшукати та які можуть слугувати доказами у кримінальному провадженні, оскільки останній в силу своїх службових повноважень та влади матиме безперешкодний доступ до вищевказаних документів через наявність зв'язків серед військовослужбовців частини, а саме до наказів щодо преміювання та виплати грошового забезпечення, наказів про відрядження та ряду інших документів щодо військовослужбовців, які були залучені на проведення ремонтних та будівельних робіт будинку на земельній ділянці належній ОСОБА_4 , з метою їх як підроблення так і знищення, оскільки останні будуть слугувати доказами у кримінальному провадженні.
Фактично, підозрюваний вчинив це кримінальне правопорушення під час виконання службових обов'язків, порушуючи вимоги ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов'язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності й територіальної цілісності України, що у подальшому і слугувало причинно-наслідковим зв'язком настанню негативних наслідків для держави України під час відсічі збройної агресії рф та дискредитації ЗС України.
Тому, з урахуванням вказаних фактів сторона обвинувачення вбачає, що підозрюваний може продовжувати вчиняти такий злочин та/або вчинити новий злочин чи інше суспільно-небезпечне діяння.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язаннята особистої порукивідносно підозрюваного пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Ці факти дають достатні підстави вважати, що вказаний підозрюваний не тільки буде намагатися ввести в оману орган досудового розслідування шляхом висування неправдивих версій, а навпаки умисно вчиняти дії задля запобігання виявлення всього злочинного механізму, до якого можуть бути причетні й інші особи, що також є предметом дослідження у цьому провадженні.
Вік підозрюваного ОСОБА_4 , його соціальні зв'язки, майновий стан та стан здоров'я, дозволяють останньому переховуватись від органів досудового розслідування.
Слід врахувати той факт, що злочин, передбачений ч. 5 ст. 426-1 КК України, є суспільно небезпечним діянням, що порушує функції збройних формувань України, не сприяють зміненню дисципліни та фактично утворюють деструктивні прояви у інших осіб, а у сукупності також створюють в інших осіб негативне враження щодо Збройних Сил України вцілому та підриває авторитет вказаного, що несе вкрай негативні наслідки в умовах ведення бойових дій.
Крім того, такі злочини є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність держави.
На підставі викладеного орган прокуратури приходить до висновку про неможливість запобігати вищевказаним ризикам шляхом застосування стосовно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж домашній арешт (наприклад особисто порука, застава, особисте зобов'язання) на цій стадії в інтересах найбільш повного, оперативного та ефективного досудового розслідування, оскільки лише наявність запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на цій стадії досудового розслідування спроможна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, орган прокуратури виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, присутність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного та існує доцільність забезпечити високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, порушення яких може вкрай негативно вплинути на суспільство у цілому.
Прокурор в судовому засіданні клопотання з підстав, наведених в ньому підтримав просив продовжити обраний ОСОБА_4 , запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_4 , та його захисник не заперечили з приводу задоволення клопотання.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до переконання, що підстави для продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту наявні з наступних підстав.
Судом вставлено, в провадженні прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону перебувають матеріали кримінального провадження №62025240030005142 від 13.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 426-1 КК України.
17.09.2025 у кримінальному провадженні №62025240030005142 від 13.05.2025 повідомлено ОСОБА_4 , про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 426-1 КК України.
Надалі того ж дня вищевказаного військовослужбовця затримано у порядку ст. 615 КПК України.
19.09.2025 ОСОБА_4 слідчим суддею Рівненського міського суду Рівненської області обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави строком до 16.11.2025
Надалі 07.11.2025 ОСОБА_4 слідчим суддею Рівненського міського суду Рівненської області запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 змінено на нічний домашній арешт строком до 16.11.2025.
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 12 листопада 2025 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №62025240030005142 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 426-1 КК України, до чотирьох місяців, тобто до 17.01.2026 року включно.
Згідно з ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у ньому є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення відповідає критеріям, сформованих в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, позиції у рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», якою відзначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; а також позиції у рішенні від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», якою відзначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_4 суд враховує положення Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченої від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного заходу, зокрема у виді домашнього арешту.
Враховуючи викладене, вбачаю підстави для продовження ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Таким чином, слідчий суддя приходить до переконання про задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_4 . Саме такий запобіжний захід гарантуватиме виконання підозрюваною покладених на нього обов'язків та буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
Керуючись ст. 176-178, 181, 184,186, 193-194, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмільник Хмільницького району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, - запобіжний захід у вигляді домашнього арешту терміном на 60 днів, а саме до 11 січня 2026 року включно.
Заборонити ОСОБА_4 , залишати житло за адресою АДРЕСА_2 (окрім випадків оголошення «Повітряна тривога» (чи інше) та необхідності слідування та перебування в пунктах укриття) в період в період часу з 23.00 год. по 7.00 год.
Продовжити покладені обов'язки відповідно до ухвали слідчого судді Рівненського міського суду від 07 листопада 2025 року на підозрюваного ОСОБА_4 , а саме: не відлучатися із населеного пункту, де він зареєстрований проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із свідками, та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення; здати на зберігання у місцеві органи державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, визначених в ухвалі встановити до 11 січня 2026 року.
Виконання ухвали доручити органам Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Виконання ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Строк дії ухвали про продовження тримання підозрюваного під домашнім арештом визначити до 11 січня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п"яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_10