Справа № 541/771/25
№ провадження 1-кп/541/169/2025
21 листопада 2025 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
представника потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисників обвинуваченого ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене ІНФОРМАЦІЯ_2 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024170000000704 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миргорода Полтавської області, громадянина України, одруженого, який працює телеоператором у Міській телестудії «Миргород», має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
встановив:
ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 09 год ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем марки RENAULT LAGUNA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Гоголя в м. Миргороді Полтавської області зі сторони вул. Українська у напрямку вул. Козацька та, проїжджаючи в районі будинку № 154 вищевказаної вулиці, в порушення вимог п.п. 12.4., 12.9.б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, перевищуючи максимальну допустиму швидкість руху у населеному пункті, яка складала від 90,35 км/год до 112,69 км/год, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який перетинав проїзну частину справа наліво.
У результаті недотримання водієм ОСОБА_6 п.п. 12.4., 12.9.б) Правил дорожнього руху згідно висновку судово-медичної експертизи від 17 грудня 2024 року № 202 ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до смерті, а саме: крововиливи у м'які тканини голови потиличної ділянки праворуч та зліва, вище та нижче потиличного бугра та у м'яку мозкову оболонку майже по всій конвекситальній поверхні; перелом кісток черепа (склепіння); перелом 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 ребер праворуч та 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 ребер зліва по декількох анатомічних лініях; розрив міжхребцевого диску 8-9 грудних хребців; перелом тіла 2 шийного хребця; перелом остистого відростка 9-го грудного хребця; перелом тіла правої ключиці; поперечний перелом тіла грудини; косо-поперечний перелом лівої великогомілкової кістки; уламковий перелом лівої малогомілкової кістки з утворенням «тканьового карману», виповненого кров'ю; крововиливи у м'які тканини спини в місцях переломів ребер праворуч та зліва; крововилив у м'які тканини по задньо-зовнішній поверхні середньої третини правого стегна; рани, що розташовані в тім'яно-скроневій ділянці праворуч; на передньо-внутрішній поверхні нижньої третини лівої гомілки; садна, що розташовані: на лівій половині обличчя (лобна ділянка, ліва вилична, ліве крило носа, верхня губа зліва); біля кута нижньої щелепи зліва; на боковій поверхні грудної клітини та живота зліва; на тилі лівої кисті (на фоні синця); на тилі 1-го пальця лівої кисті; на тилі правої кисті; на передній поверхні правого колінного суглобу; на задній поверхні грудної клітини праворуч від рівня лопатки до сідниці, між пахвовою та біляхребтовою лінією; в проекції лівої лопатки; на лівій сідниці у зовнішньо-нижньому квадранті; на правій сідниці у зовнішньо-нижньому квадраті; на задній поверхні правого колінного суглобу; синці, що розташовані: навколо правого ока, навколо лівого ока, в лобній ділянці праворуч, на передній поверхні правого плечового суглобу, на передній поверхні правого плеча в середній третині, на задній поверхні правого ліктьового суглобу, на тилі правої кисті, на тилі лівої кисті, з розповсюдженням на фаланги 1 та 2 пальців, на внутрішній поверхні правого стегна в середній третині, нижній третині, на передній поверхні правого колінного суглобу, з розповсюдженням на верхню третину гомілки, які могли утворитися від дії твердих тупих предметів, також, можливо при дорожньо-транспортній пригоді, по давності утворення можуть відповідати даті (ІНФОРМАЦІЯ_2) та по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті; стосовно живої особи носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя в момент спричинення. Між тілесними ушкодженнями та причиною смерті є прямий причинно-наслідковий зв'язок.
Причиною смерті ОСОБА_9 стала тупа травма голови, що призвела до виникнення крововиливів у м'які тканини голови та у м'яку мозкову оболонку, перелому кісток черепа та ускладнилась набряком речовини головного мозку.
Причиною дорожньо-транспортної події та наслідків, що настали, є порушення водієм ОСОБА_6 вимог п.п. 12.4., 12.9.б) ПДР, а саме:
-п. 12.4. - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год;
-п. 12.9.б) - водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в п.п. 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_6 з технічної точки зору знаходилися у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події.
ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода екстреним гальмуванням при дозволеній швидкості, в населеному пункті рівній 50 км/год.
Допитаний судом обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, факти, викладені в обвинувальному акті, підтвердив та зазначив наступне. ІНФОРМАЦІЯ_2 він відвіз свою вагітну дружину до пологового будинку, оскільки у неї відійшли води. Обвинуваченого попередили, що пологи будуть складними. Він поїхав додому, приблизно о 08 год 30 хв. йому зателефонували з лікарні, повідомили перелік ліків, які необхідно терміново придбати, тому ОСОБА_6 взяв речі і приблизно о 08 год 50 хв. поїхав до лікарні. Біля відділення «Нової пошти» перед ним їхав транспортний засіб, який повернув праворуч, після чого обвинувачений побачив людину, намагався уникнути ДТП та зробив маневр ліворуч. Чоловік побіг і обвинувачений здійснив на нього наїзд. ОСОБА_6 підбіг до потерпілого, побачив у нього ознаки життя, після чого пішов викликати «швидку допомогу». Обвинувачений до приїзду поліцейських місце пригоди не покидав. Після того, як він дізнався, що боротися за життя потерпілого вже немає сенсу, ОСОБА_6 стало погано, йому надавали медичну допомогу, потім повезли до закладу охорони здоров'я для проведення огляду на стан сп'яніння. Обвинувачений зателефонував батьку, який приїхав на місце ДТП і намагався поговорити з потерпілою. Коли ОСОБА_6 повернувся на місце події, там вже була потерпіла та проводився огляд. Обвинувачений зазначив, що після дорожньо-транспортної пригоди він два дні не спав, не міг їсти, погано себе почував, тому звернувся за консультацією до лікаря-психіатра. З потерпілою намагалися зв'язатися, в тому числі - через знайомих, але вона не йшла на контакт.
Обвинувачений має 5 років водійського стажу, користується транспортним засобом щодня, є місцевим мешканцем. Дорогою, де сталась ДТП, їздив часто, тому добре орієнтувався на тій ділянці дороги. Зауважив, що пішохід переходив дорогу не по пішохідному переходу. Не заперечував того факту, що він перевищив швидкість та їхав зі швидкістю приблизно 100 км/год при допустимій 50 км/год, пізно помітив пішохода, який переходив дорогу на відстані близько 50 м від пішохідного переходу. Швидкість ОСОБА_6 перевищив, оскільки поспішав до пологового будинку, боявся не встигнути.
Перед потерпілою в судовому засіданні обвинувачений вибачився, висловив свої співчуття. Зазначив, що на адресу ОСОБА_4 здійснював поштовий переказ в розмірі 20 000 грн, але потерпіла його не отримала.
Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_6 визнав частково. Вимогу про відшкодування матеріальної шкоди він не визнав у повному обсязі, оскільки матеріальна шкода була відшкодована страховою компанією. Вимогу про відшкодування моральної шкоди визнав у розмірі 200 000 грн. При вирішенні питання про призначення покарання та при розгляді цивільного позову ОСОБА_6 просив врахувати, що він працює, має на утриманні малолітню дитину та дружину, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Просив не позбавляти його волі, зазначив, що працюючи, матиме можливість відшкодовувати потерпілій шкоду.
Потерпіла під час судового розгляду пояснила наступне. ІНФОРМАЦІЯ_2 вона була вдома, чоловік пішов по справах, а приблизно через годину їй повідомили про його загибель та про місце дорожньо-транспортної пригоди. Коли ОСОБА_4 прийшла на місце події, до неї підійшов батько обвинуваченого, повідомив, що у разі потреби він буде платити. ОСОБА_6 відвезли для проведення огляду, потім він на місці події розповідав про обставини ДТП, відтворював події.
Щодо її цивільного позову потерпіла зазначила, що страховою компанією їй було відшкодовано 96 000 грн моральної шкоди та 24 900 грн матеріальної шкоди. ОСОБА_6 шкоду, заподіяну дорожньо-транспортною пригодою, їй не відшкодовано. Зазначила, що пропозиції відшкодування шкоди обвинуваченим були, але з його боку не було каяття, співчуття, вибачення. Потерпілій надходило повідомлення про переказ на її адресу грошової суми в розмірі 20 000 грн, але вона відмовилась отримувати гроші, оскільки вважає їх «брудними», пояснила, що буде правильним отримувати відшкодування виключно за рішенням суду. Не заперечувала того факту, що батьки та обвинувачений намагалися з нею зв'язатися як особисто, так і через знайомих, захисника, пропонуючи надати їй грошові кошти, але ОСОБА_4 відмовляла їм. З обвинуваченого вона просить стягнути понесені нею витрати, пов'язані з поминками, в розмірі 30 000 грн. Заподіяна їй моральна шкода пов'язана з переживаннями та втратами і становить 2 000 000 грн.
ОСОБА_4 пояснила, що ДТП було скоєно біля будинку за її місцем проживання, чоловік там часто переходив дорогу. Незважаючи, що чоловік переходив дорогу не по пішохідному переходу, потерпіла вважає, що Правила дорожнього руху він не порушував, оскільки не передбачав, що обвинувачений буде рухатися так швидко. Вважає, що переходити дорогу по пішохідному переходу не обов'язково.
Покарання обвинуваченому просила призначити у виді позбавлення волі, мотивуючи тим, що внаслідок його дій вона втратила дорогу їй людину.
Крім показань обвинуваченого, його вина у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Згідно з протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 02 листопада 2025 року з доданими до нього схемою ДТП та фототаблицею було оглянуто ділянку автодороги в районі буд. № 154 по вул. Гоголя в м. Миргороді, на якій знаходився автомобіль марки «RENAULT LAGUNA», реєстраційний номер НОМЕР_1 (т. 1 а.к.п. 211-226).
У відповідності з протоколом огляду місця події від 02 листопада 2025 року по вул. Гоголя, 179 в м. Миргороді скраю проїзної частини було оглянуто труп ОСОБА_9 , зафіксовано його розташування, положення тіла (т. 1 а.к.п. 227-228).
Згідно з висновком експерта від 17 грудня 2024 року № 202 причиною смерті ОСОБА_9 стала тупа травма голови, що призвела до виникнення крововиливів у м'які тканини голови та у м'яку мозкову оболонку, перелому кісток черепа та ускладнилась набряком речовини головного мозку. При дослідженні трупа ОСОБА_9 у нього були виявлені наступні тілесні ушкодження: крововиливи у м'які тканини голови потиличної ділянки праворуч та зліва, вище та нижче потиличного бугра та у м'яку мозкову оболонку майже по всій конвекситальній поверхні; перелом кісток черепа (склепіння); перелом 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 ребер праворуч та 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 ребер зліва по декількох анатомічних лініях; розрив міжхребцевого диску 8-9 грудних хребців; перелом тіла 2 шийного хребця; перелом остистого відростка 9-го грудного хребця; перелом тіла правої ключиці; поперечний перелом тіла грудини; косо-поперечний перелом лівої великогомілкової кістки; уламковий перелом лівої малогомілкової кістки з утворенням «тканьового карману, виповненого кров'ю»; крововиливи у м'які тканини спини в місцях переломів ребер праворуч та зліва; крововилив у м'які тканини по задньо-зовнішній поверхні середньої третини правого стегна; рани, що розташовані в тім'яно-скроневій ділянці праворуч. на передньо-внутрішній поверхні нижньої третини лівої гомілки; садна, що розташовані: на лівій половині обличчя (лобна ділянка, ліва вилична, ліве крило носа, верхня губа зліва), біля кута нижньої щелепи зліва, на боковій поверхні грудної клітини та живота зліва, на тилі лівої кисті (на фоні синця, на тилі 1-го пальця лівої кисті, на тилі правої кисті, на передній поверхні правого колінного суглобу, на задній поверхні грудної клітини праворуч від рівня лопатки до сідниці, між пахвовою та біляхребтовою лінією, в проекції лівої лопатки, на лівій сідниці у зовнішньо-нижньому квадраті, на правій сідниці у зовнішньо-нижньому квадраті, на задній поверхні правого колінного суглобу; синці, що розташовані: навколо правого ока, навколо лівого ока, в лобній ділянці праворуч, на передній поверхні правого плечового суглобу, на передній поверхні правого плеча в середній третині, на задній поверхні правого ліктьового суглобу, на тилі правої кисті, на тилі лівої кисті, з розповсюдженням на фаланги 1 та 2 пальців, на внутрішній поверхні правого стегна в середній третині, нижній третині, на передній поверхні правого колінного суглобу, з розповсюдженням на верхню третину гомілки, які могли утворитися від дії твердих тупих предметів, також, можливо при дорожньо-транспортній пригоді, по давності утворення можуть відповідати даті (ІНФОРМАЦІЯ_2) та по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті; стосовно живої особи носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя в момент спричинення. Між тілесними ушкодженнями та причиною смерті є прямий причинно-наслідковий зв'язок (т. 1 а.к.п. 229-231).
Висновком експерта від 08 листопада 2024 року № СЕ-19/117-24/19049-ІТ встановлено, що станом на момент проведення огляду (дослідження) робоча гальмівна частина, ходова частина, рульове керування досліджуваного автомобіля RENAULT LAGUNA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходились у працездатному стані; будь-яких їх несправностей (пошкоджень), які би впливали на працездатність та утворились до дорожньо-транспортної пригоди, на момент проведення огляду не виявлено (т. 1 а.к.п. 237-244).
Згідно з протоколом зняття показань з технічних приладів та технічних засобів від 05 листопада 2024 року на території ЗТВУЗ Держспецзв'язку слідчому було надано флеш носій з відеофалйами з відеозаписами з камер зовнішнього нагляду, розміщених на території вказаної установи, які охвачують проїзну частину вул. Гоголя (т. 1 а.к.п. 245).
Відповідно до протоколу огляду предмету від 11 листопада 2024 року слідчим проведено огляд вказаного флеш носія з відеофайлами, на яких зафіксовано факт наїзду автомобілем RENAULT LAGUNA на пішохода, який відбувся ІНФОРМАЦІЯ_2 о 08.38 год на проїжджий частині на вул. Гоголя в м. Миргороді (т. 1 а.к.п. 246-251).
Згідно з висновком фототехнічної експертизи від 06 грудня 2024 року № СЕ-19/117-24/21244-ФП, виходячи з даних досліджуваної сигналограми, швидкість руху автомобіля RENAULT LAGUNA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 в момент наїзду на пішохода становить від 90,35 км/год до 112,69 км/год; швидкість руху автомобіля, зовні схожого на Daewoo Lanos, становить від 27,22 км/год до 33,26 км/год (т. 2 а.к.п. 2-7).
Відповідно до висновку фототехнічної експертизи від 10 грудня 2024 року № СЕ-19/117-24/21245-ФП, виходячи з даних досліджуваної сигналограми, з моменту відновлення руху пішохода до початку переходу з ходи на біг проходить від 3,03 до 3,45 секунд; з моменту переходу з ходи на біг пішоходом до моменту наїзду на нього автомобіля RENAULT LAGUNA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 проходить від 0,99 до 1,41 секунд (т. 2 а.к.п. 11-16).
17 січня 2025 року за участю ОСОБА_6 було проведено слідчий експеримент, під час якого останній вказав місце наїзду на пішохода, яке знаходиться на його смузі для руху в напрямку до вул. Козацької. Учасників слідчої дії було ознайомлено з відеозаписом моменту ДТП, після чого ОСОБА_6 вказав місце виходу пішохода на проїзну частину. За допомогою статиста було відтворено рух пішохода, ОСОБА_6 показав розташування його автомобіля під час руху при його наближенні до місця ДТП, розташування автомобіля Daewoo Lanos при наближенні до повороту праворуч, а також в момент наїзду. Для встановлення видимості пішохода з місця водія автомобіля RENAULT LAGUNA із-за перешкоди у вигляді автомобіля Daewoo Lanos після проведення замірів та здійснення розрахунків (враховано середній час руху пішохода та середню швидкість автомобіля RENAULT LAGUNA), пішохода-статиста було розташовано на чотири визначені ділянки, учасникам слідчого експерименту запропоновано зайняти місце водія та всі погодилися, що при такому розташуванні видимість пішохода не настає. Після цього третю ділянку було розділено навпіл, учасникам слідчого експерименту знову запропоновано зайняти місце водія та всі погодилися, що при такому розташуванні настала видимість пішохода із-за габаритної частини автомобіля Daewoo Lanos. Відстань від місця наїзду від передньої частини автомобіля склала 70,5 м. Аналогічні дії було проведено на підставі клопотання адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_10 з урахуванням найнижчого часу руху пішохода та швидкості транспортного засобу. При цьому було встановлено, що видимість пішохода із-за габаритної частини автомобіля Daewoo Lanos настала, коли всі розташовувалися на другій ділянці, відстань склала 50,18 м від передньої частини автомобіля до місця наїзду. Під час проведення слідчого експерименту проводились відповідні заміри, а також складено план-схему та фототаблицю до протоколу слідчого експерименту (т. 2 а.к.п. 17-23).
Згідно з висновком експерта від 23 січня 2025 року № СЕ-19/117-25/1612-ІТ у заданій дорожній обстановці в діях водія RENAULT LAGUNA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 вбачаються невідповідності з вимогами п.п. 12.4., 12.9.б) Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди; в умовах заданої події водій ОСОБА_6 з моменту виникнення небезпеки, вказаної в постанові про призначення експертизи, мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода екстреним гальмуванням при дозволеній швидкості в населеному пункті, рівній 50 км/год (т. 2 а.к.п. 25-29).
З урахуванням викладеного, допитавши обвинуваченого, потерпілу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до переконання, що своїми діями ОСОБА_6 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення за обставин, викладених у вироку, та його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
При призначенні покарання суд враховує практику Верховного Суду щодо судової дискреції (постанова від 01 лютого 2018 року № 634/609/15-к), у якій зазначено, що саме суду належать повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
В рішенні ЄСПЛ у справі «Довженко проти України» зазначено про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, належним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
При вирішенні питання про визначення виду і розміру покарання суд враховує, що одним із європейських стандартів кримінального судочинства є принцип «пропорційності», тобто коли призначене особі покарання є пропорційним втручанням держави у права людини (остаточне рішення ЄСПЛ від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України», заява № 17888/12), а тому тяжкість вчиненого кримінального правопорушення не повинна бути основним визначальним фактором щодо покарання.
Санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Обставинами, що пом'якшують покарання, згідно ст. 66 КК України суд визнає щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України, суд не встановив.
При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке у відповідності зі ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів, конкретні обставини провадження, дані про особу обвинуваченого.
ОСОБА_6 з 08 червня 2024 року перебуває в шлюбі, має малолітню дитину ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 2 а.к.п. 32,33).
Згідно з характеристикою з місця проживання ОСОБА_6 характеризується виключно з позитивного боку, є працьовитим, товариським, ввічливим, допомагає пенсіонерам та сусідам поважного віку у закупівлі продуктів харчування, ліків, бере участь у громадських роботах (т. 2 а.к.п. 36).
Відповідно до характеристики з місця роботи від 12 листопада 2024 року ОСОБА_6 працює у Міській телестудії «Миргород» на посаді телеоператора, є старанним та відповідальним працівником, правил внутрішнього трудового розпорядку та умов трудового договору не порушує, користується довірою у колег, працює продуктивно, відзначається загальною культурою та високими моральними якостями (т. 2 а.к.п. 37).
ОСОБА_6 на обліку у лікаря-нарколога на обліку не перебуває (т. 2 а.к.п. 38), згідно з довідкою від 08 листопада 2024 року останньому було встановлено діагноз - розлад адаптації, тривожна реакція; одноразова консультація 04 листопада 2024 року (т. 2 а.к.п. 39).
Допитаний судом в якості свідка лікар-психіатр КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради ОСОБА_12 пояснив суду, що вказаний вище діагноз свідчить про те, що людина не орієнтовна в своїй особі, стривожена, перебуває у стані стресу. В таких випадках особа на облік не ставиться, їй призначаються заспокійливі ліки, пацієнт більш потребує консультації психолога, а не психіатра. Після лікування та через певний період часу такий стан проходить. Такий стан у ОСОБА_6 виник внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
До кримінальної відповідальності ОСОБА_6 не притягувався (т. 2 а.к.п. 40).
При призначенні покарання суд також враховує поведінку обвинуваченого під час ДТП та безпосередньо після вчинення ним кримінального правопорушення.
Так, згідно з висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6 в стані сп'яніння не перебував (т. 1 а.к.п. 232).
Після скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 місце ДТП не покинув, намагався викликати «швидку допомогу» для надання потерпілому медичної допомоги, на місці ДТП надавав пояснення, сприяв працівникам поліції під час огляду місця ДТП.
Обвинувачений намагався зустрітися з потерпілою для вирішення питання про надання їй грошової допомоги, що не спростовується останньою.
Відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 1471 від 26 лютого 2025 року ОСОБА_6 на адресу ОСОБА_4 було здійснено грошовий переказ в сумі 20 000 грн, який остання отримувати відмовилась (т. 2 а.к.п. 55).
У відповідності з досудовою доповіддю про обвинуваченого у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 , дослідження інформації, що характеризує особу за місцем його проживання, умов його життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його імовірної небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства (т. 1 а.к.п. 102-105).
Суд зауважує, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи необхідність суворо дотримуватися ПДР під час керування джерелом підвищеної небезпеки, значно перевищуючи швидкість руху керованого ним автомобіля у межах населеного пункту, відверто ігноруючи те, що своїми діями він ставить під загрозу життя та здоров'я інших осіб, проявив неуважність та надмірну недбалість, здійснив наїзд на пішохода, що в сукупності призвело до невідворотних наслідків у виді загибелі людини.
В той же час, під час судового розгляду обвинувачений повністю визнавав свою вину у дорожньо-транспортній пригоді, критично оцінював свої протиправні дії та осуджував свою поведінку.
З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку про доцільність призначення покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого, у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки саме це покарання найбільш відповідатиме меті його призначення відповідно до ст. 50 КК України.
З урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_6 щиро розкаявся, відсутності обставин, які обтяжують покарання та жодних компрометуючих даних щодо винного, який характеризується виключно позитивно, має міцні соціальні зв'язки та веде добропорядний спосіб життя, зважаючи на обставини справи, суд приходить до висновку про можливість застосування положень ст.ст. 75, 76 КК України і вважає, щопокладені судом обов'язки будуть гарантувати запобігання вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, а заходи контролю стимулюватимуть його виправлення.
Щодо посилань потерпілої на тяжкість злочину, ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення та його наслідки, то врахування як підстав для призначення обвинуваченому реального терміну покарання лише тих загальних обставин вчинення злочину, які охоплюються його об'єктивною стороною, поза зв'язком з іншими конкретними обставинами провадження, не ґрунтується на принципі індивідуалізації, що передбачає диференційований підхід як обов'язкову умову справедливості кримінальної відповідальності.
Натомість викладені вище обставини та дані про особу обвинуваченого в сукупності на переконання суду дають достатні підстави для висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання у виді позбавлення волі, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою та застосування протягом іспитового строку соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчинення повторних кримінальних правопорушень у майбутньому.
Враховуючи, що ОСОБА_6 грубо знехтував Правилами дорожнього руху, що призвело до загибелі потерпілого, має посвідчення водія та право керування транспортним засобом, суд призначає обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом.
Підстав для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого суд не встановив.
Щодо заявленого потерпілою ОСОБА_4 цивільного позову суд зазначає наступне.
За приписами ч. 6 ст. 55 КПК України, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин 1-3 цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім'ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім'ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.
Протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом (п. 10 ч. 1 ст. 56 КПК України).
За приписами ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до положень ч. 5 зазначеної норми цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Також ч. 1 ст. 368, ч.ч. 3, 4 ст. 374 КПК України передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, у якому розмірі та в якому порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови в ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.
ОСОБА_4 , яка є потерпілою у даному кримінальному провадженні, звернулася до суду з цивільним позовом, який в подальшому уточнила, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, в обґрунтування якого зазначила наступне. Заподіяна їй моральна шкода полягає у непоправності втрати від раптової та передчасної загибелі її чоловіка, якого вона дуже любила та поважала. Після скоєного злочину вона відчуває глибокі нервові переживання, стривоженість, її постійно непокоять нав'язливі спогади минулого, страх та нездатність в повній мірі зосередитись як на основних питаннях свого життя, так і на робочому процесі. Через передчасну смерть чоловіка у позивачки почалися розлади сну та апетиту, вона переживає глибоку депресію. Додаткові моральні страждання позивачці спричиняє цинічна позиція обвинуваченого, який до цього часу жодного разу не звернувся до неї зі словами розкаяння, співчуття чи підтримки, не запропонував фінансову допомогу, в тому числі і на організацію поховання. Відповідно до висновку психолога щодо дослідження психологічного стану ОСОБА_4 було виявлено, що потерпіла пережила несподівану, шокуючу подію, внаслідок якої має моральні страждання, що спричинили психологічні та фізичні наслідки у вигляді тривожного емоційного стану та погіршення загального фізичного самопочуття. Для ефективного та конструктивного вирішення травматичних наслідків, психологом рекомендовано звернутися до лікаря невропатолога. Моральну шкоду позивачка оцінює в 2 000 000 грн. Крім зазначеного, позивачка вважає, що на її користь також підлягають стягненню витрати на організацію поховання ОСОБА_9 , придбання ритуальних товарів та справляння поминальних обідів на загальну суму 30 000 грн (т. 1 а.к.п. 29-32, 97-100).
Захисником ОСОБА_10 суду були надані відзиви на позовну заяву та на уточнену позовну заяву, відповідно до яких він як представник цивільного відповідача просив відмовити в задоволенні позову потерпілої в повному обсязі з огляду на наступне. На момент настання спірних подій та заподіяння шкоди позивачу цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_6 згідно договору № 219776014 була застрахована у ПАТ «HACK «ОРАНТА», що вказувало на те, що у цій справі відповідальність у визначених межах за спричинення матеріальної та моральної шкоди була покладена як на відповідача ОСОБА_6 , так і на страховика. За наслідками розгляду позову у цій справі суд має визначити загальний розмір заподіяної шкоди позивачу та розмежувати її у відповідних частках між страховиком ПАТ «HACK «ОРАНТА» та відповідачем ОСОБА_6 . У відповідності з позицією Верховного Суду, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд повинен відмовити у задоволенні позову. З огляду на те, що уточнена позовна заява не містить відомостей щодо виплати позивачці страховиком страхового відшкодування, позовні вимоги виключно щодо відповідача ОСОБА_6 та розмір сум відшкодування без їх розподілу між ним та страховиком у межах страхових сум не підлягають задоволенню. Крім зазначеного, позивачкою не обґрунтовано розмір моральної шкоди, він є завищеним і не підтверджений належними та допустимим доказами, не відповідає засадам розумності та співмірності (т. 1 а.к.п. 80-81, 118-119).
Ухвалою від 17 квітня 2025 року в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача до участі у даному кримінальному провадженні було залучено ПАТ СК «Оранта» (т. 1 а.к.п. 111).
ПАТ «НАСК «Оранта» надало суду пояснення (з додатками) та зазначило, що 09 березня 2024 року між третьою особою та ОСОБА_6 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідчений страховим полісом № 219776014. Страхова сума (ліміт відповідальності страховика на одного потерпілого) за цим страховим полісом визначена: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 320 000 грн; за шкоду, заподіяну майну -160 000 грн; за умови франшизи - 0,00 грн. 30 листопада 2024 року до ПАТ «HACK «ОРАНТА» звернулась ОСОБА_4 із заявою про страхове відшкодування шкоди, пов'язаної зі смертю потерпілого ОСОБА_9 . Страховиком за результатами проведеного розслідування встановлено факт настання ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Миргороді дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу «Renault Laguna», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням страхувальника/водія ОСОБА_6 , а саме - наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який внаслідок отриманих тілесних ушкоджень помер на місці ДТП; вищезазначену подію (ДТП) за обставинами її настання та її наслідками визнано страховим випадком, що стався за страховим полісом № 219776014. З урахуванням положень ст.ст. 27.3, 27.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також того факту, що син загиблого ОСОБА_13 , який має право на відшкодування шкоди, пов'язаної зі смертю ОСОБА_9 , відмовився від своєї частини страхового відшкодування, позивачці було сплачено 120 000 грн страхового відшкодування шкоди. Таким чином, страховиком врегулювання даного страхового випадку, зокрема, прийняття рішення про страхове відшкодування та його виплату, здійснено у відповідності до умов страхування (т. 1 а.к.п. 134-174).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч.ч. 1, 4 ст. 23 ЦК України).
Ст. 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом. Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Ст. 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Згідно зі ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) є спеціальним та регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до ст. 5 указаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (п. 22.1 ст. 22 Закону).
На час ДТП цивільно-правова ОСОБА_6 була застрахована в страховій компанії ПАТ «НАСК «Оранта», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 219776014 (т. 1 а.к.п. 82, 140).
Згідно з вказаним полісом у разі настання страхового випадку, страхова компанія зобов'язується здійснити виплату страхового відшкодування, при цьому страхова сума (ліміт відповідальності страховика на одного потерпілого) за цим страховим полісом визначена: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 320 000 грн; за шкоду, заподіяну майну - 160 000 грн; за умови франшизи - 0 грн.
У відповідності зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або згаданим вище Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37 Закону) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої злочином, ОСОБА_4 просила стягнути з ОСОБА_6 30 000 грн, які нею було витрачено на придбання ритуальних товарів та справляння поминального обіду, однак потерпілою суду не було надано жодного доказу на підтвердження таких витрат.
Як зазначив представник третьої особи, документально підтверджений розмір витрат, понесених ОСОБА_4 на поховання померлого ОСОБА_9 , складає 36 900 грн. Зазначене доводиться відповідними фіскальними чеками (т. 1 а.к.п. 166-167). Вказану суму ПАТ «НАСК «Оранта» ОСОБА_4 було виплачено.
З урахуванням зазначеного, вимога потерпілої про відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягає.
Положеннями ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає, між іншим, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, установлених ч. 2 цієї статті.
При цьому розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести в рішенні відповідні мотиви.
Потерпіла особа в разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв'язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений ст. 26-1 та п. 27.3 ст. 27 Закону.
Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду, заподіяну у зв'язку з каліцтвом або смертю потерпілого, лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону.
Відповідно до п. 27.3. Закону страховик (у випадках, передбачених п/п «г» і «ґ» п. 41.1 та п/п «в» п. 41.2 ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
На дату настання страхового випадку (ІНФОРМАЦІЯ_2) розмір мінімальної заробітної плати становив 8 000 грн, у зв'язку із чим третьою особою на користь потерпілої ОСОБА_4 було здійснено нарахування страхової виплати в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 96 000 грн (т. 1 а.к.п. 173).
Суд зазначає, що передчасна втрата потерпілою чоловіка спричинила їй глибокі душевні переживання та тяжкі моральні страждання, стала для неї важкою психологічною травмою через загибель близької людини. ОСОБА_4 перебуває у стресовому стані, оскільки назавжди втратила чоловіка, можливість спілкуватись з ним, змушена переживати істотні зміни в сімейному житті та прикладати додаткових зусиль для подальшої організації свого життя.
Згідно з висновком психолога ОСОБА_14 , яка проводила дослідження психологічного стану потерпілої, результати психологічного дослідження показали, що ОСОБА_4 пережила несподівану травматичну подію і стала жертвою травмуючої ситуації; загальний підсумок психодіагностичного дослідження вказує на те, що для ОСОБА_4 ця подія була психотравмуюча та свідчить про наявність психотравми у жінки, тип травми: психологічна травма гострого стресу; внаслідок вищеозначених подій ОСОБА_4 пережила моральні страждання і має психологічні та фізичні наслідки, які проявляються у вигляді тривожного емоційного стану та погіршення загального фізичного самопочуття (т. 1 а.к.п. 39-41).
Зважаючи на наведене вище, враховуючи глибину понесених потерпілою душевних страждань внаслідок смерті чоловіка, через незворотність таких тяжких наслідків, приймаючи до уваги вимоги щодо розумності та справедливості, а також з урахуванням виплати страхової суми у відшкодування моральної шкоди в розмірі 96 000 грн, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 грн.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів і які документально підтверджені, в сумі 15 122,10 грн відповідно до вимог ч. 1 ст. 126 КК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави.
Питання щодо скасування арешту майна у кримінальному провадженні підлягає вирішенню відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України.
Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
засудив:
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного (основного виду) покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід ОСОБА_6 не обирати.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 грн.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 15 122 (п'ятнадцять тисяч сто двадцять дві) грн 10 коп.
Арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 06 листопада 2024 року на автомобіль RENAULT LAGUNA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , скасувати.
Речовий доказ: автомобіль RENAULT LAGUNA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається на території майданчика зберігання вилучених транспортних засобів Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області, повернути власнику ОСОБА_6 .
На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.
СуддяОСОБА_1