Номер провадження: 33/813/2124/25
Номер справи місцевого суду: 521/11144/25
Головуючий у першій інстанції Засядьвовк О. Д.
Доповідач Артеменко І. А.
17.11.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду - Артеменко І.А.,
за участю: секретаря судового засідання - Подуст Т.П.,
захисника особи, яка притягається до відповідальності, - Богдан Ю.В.,
представника Одеської митниці - Ревенко Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Богдан Юлії Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Хаджибейського районного суду м.Одеси від 02 жовтня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч.1 ст.483 МК України, -
Короткий зміст протоколу про порушення митних правил
За протоколом про порушення митних правил №0252/UA50000/25 від 05.04.2025 громадянином України ОСОБА_2 08.04.2024 вчинені дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER КОМВІ, 2006 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 , країна реєстрації - LT (Литва), з приховуванням від митного контролю, шляхом подання до митного органу як підстави для переміщення товару підроблених документів та документів, які містять неправдиві відомості щодо одержувача.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Постановою Хаджибейського районного суду м.Одеси від 02.10.2025 ОСОБА_3 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 50 відсотків вартості товарів безпосередніх предметів порушення митних правил, що становить 73 659,25 грн. з конфіскацією безпосереднього предмету порушення митних правил транспортного засобу VOLKSWAGEN TRANSPORTER KOMBI на користь держави. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Короткий зміст доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі захисник Богдан Ю.В. ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, скасування постанови Хаджибейського районного суду м.Одеси від 02.10.2025 та закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку захисник зазначила, що 02.10.2025 в судовому засіданні не оголошувався зміст оскаржуваної постанови, копія постанови захиснику судом не була вручена, а згідно з інформацією з ЄДРСР постанова була надана для загального доступу лише 14.10.2025, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, зазначила, що:
- судом не враховано, що правопорушення за ч.1 ст.483 МК України вчиняється лише з прямим умислом, однак матеріали справи не містять жодних доказів прямого умислу ОСОБА_4 ;
-в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_5 надав митному органу підроблені документи чи документи, одержані незаконним шляхом, які б доводили його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України;
- судом не врахований доказ, що автомобіль знаходиться на СТО;
- на момент надходження справи до суду закінчились строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч.1 ст.467 МК України.
В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник особи, яка притягається до відповідальності, підтримала клопотання про поновлення строків, доводи та вимоги апеляційної скарги, представник митниці заперечувала проти задоволення скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Висновки щодо строків на апеляційне оскарження
Статтею 487 МК України передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що 02.10.2025 в судовому засіданні взяли участь представник Берназ В.П. в інтересах митниці та представник Богдан Ю.В. в інтересах ОСОБА_1 .
За протоколом судового засідання від 02.10.2025 судове засідання розпочато о 15:00 та завершено о 15:07, зміст оскаржуваної постанови не оголошувався.
За інформацією Єдиного державного реєстру судових рішень постанова направлена до Реєстру для оприлюднення 13.10.2025, забезпечено надання загального доступу 14.10.2025.
В матеріалах справи відсутня інформація щодо направлення копії постанови особі, щодо якої її винесено, або представнику в її інтересах у виконання вимог ч.1 ст.285 КУпАП.
21.10.2025 захисник Богдан Ю.В. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду через систему «Електронний суд» з апеляційною скаргою, яка, серед іншого, містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Отже, апеляційна скарга подана поза межами встановленого законом 10-денного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Разом з тим, конструкція норми, що закріплена в ч.2 ст.294 КУпАП, дає підстави вважати, що у разі подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції після закінчення десятиденного строку з дня її ухвалення, апелянт безумовно повинен заявити клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, належним чином обґрунтувавши його.
Цілісне розуміння положень статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п.8 ч.2 ст. 129 Конституції України дає підстави для висновку, що кожному гарантовано право на ефективні засоби юридичного захисту при реалізації права на апеляційний перегляд справи.
У цьому випадку особі має бути забезпечено умови для належного оскарження судового рішення.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine) від 28.03.2006 зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975, серія A №18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність.
Порядок подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції по справі про адміністративне правопорушення регламентовано виключно статтею 294 КУпАП, при цьому законом не встановлено конкретних вимог до такої апеляційної скарги.
Разом із тим, слід врахувати, що згідно з положеннями процесуальних кодексів України однією з обов'язкових вимог до апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції є наявність в ній обґрунтування незгоди скаржника з висновками оскаржуваного судового рішення.
Таким чином, для реалізації права на апеляційний перегляд справи особа має подати апеляційну скаргу на постанову судді у справі про адміністративне правопорушення у встановлений законом строк із зазначенням доводів щодо незгоди із встановленими судом обставинами.
Для обґрунтування незгоди з ухваленим судовим рішенням скаржнику повинні бути відомі встановлені судом обставини та висновки суду. Вказане корелює із пунктом 4 ч.2 ст.283 КУпАП, яким передбачено, що постанова суду першої інстанції у справі про адміністративне правопорушення повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що право на судовий захист не повинно бути ілюзорним, а особа має мати реальну можливість оскаржити судове рішення.
У пункті 36 рішення у справі «Bellet v.France» від 04.12.1995 ЄСПЛ зазначив, що для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Враховуючи, що в судовому засіданні не було проголошено судове рішення, надіслання судом до ЄДРСР оскаржуваної постанови лише 13.10.2025 та забезпечення надання загального доступу лише 14.10.2025, апеляційний суд вважає, що саме з моменту ознайомлення з текстом судового рішення захисник мала необхідні засоби для реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. При цьому, судом враховано, що апеляційна скарга подана в межах десятиденного строку з дня надання загального доступу до судового рішення та відповідно ознайомлення з його змістом.
На підставі наведеного, з метою забезпечення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Дослідивши матеріали справи, заслухавши захисника Богдан Ю.В., представника митниці, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Фактичні обставини за протоколом про порушення митних правил
З протоколу про порушення митних правил №0252/UA500000/25 від 05.04.2025 вбачається, що 08.04.2024 о 22.26 год. на митну територію України через пункт пропуску «Старокозаче - Тудора», відділ митного оформлення № 3 митного поста «Білгород-Дністровський» Одеської митниці, гр. України ОСОБА_6 ввезено на митну територію України транспортний засіб VOLKSWAGEN TRANSPORTER KOMBI, 2006 року, 2461СМЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 , країна реєстрації - LT (Литва).
Під час здійснення митного оформлення, гр. України ОСОБА_5 заявив, що вказаний транспортний засіб завозиться на територію України в якості гуманітарної допомоги, отримувачем є військова частина НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Як підставу для пропуску на митну територію України вказаного автомобіля громадянином України ОСОБА_7 для здійснення митного оформлення подано такі документи: декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 08.04.2024 UA№ № UA 500160/2024/40; копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_5 ; копію тимчасового технічного паспорту від 04.04.2024 № НОМЕР_6 на вказаний транспортний засіб; копію контракту продажу транспортного засобу між продавцем: EINAR MOISTUS. TARTU COUNTY. АДРЕСА_1 ; та покупцем: ОСОБА_8 , АДРЕСА_2 та лист-прохання від командира військової частини НОМЕР_7 до Житомирської обласної військової адміністрації щодо потреби військової частини у наданні безоплатної допомоги - автомобіля V TRANSPORTER.
Одеською митницею Державної митної служби України були надіслані листи № 7.10-5/28.6/8.2/6714 від 15.04.2024 та повторно №7.10-5/28.6/8.2/20281 від 18.11.2024 до військової частини НОМЕР_7 Міністерства оборони України з проханням підтвердити надходження вказаного транспортного засобу в якості гуманітарної допомоги.
24.03.2025 (вх.70914/8.2/7.10-5) Одеською митницею Державної митної служби України отримано лист Міністерства оборони України, командира військової частини НОМЕР_7 від 17.03.2025 №1073 щодо не підтвердження фактів отримання товарів гуманітарної допомоги, отримувачем яких є військова частина НОМЕР_7 . В листі повідомляється, що VOLKSWAGEN TRANSPORTER КОМВІ, 2006 року, VIN № НОМЕР_8 , задекларований гр. України ОСОБА_7 як гуманітарна допомога, станом на 14.03.2025 до військової частини НОМЕР_7 - не надходив.
З урахуванням наведеного, на думку митного органу, громадянином України ОСОБА_7 під час декларування були вчинені дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER КОМВІ, 2006 року, 2461СМЗ., реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN№ НОМЕР_2 , країна реєстрації - LT (Литва), з приховуванням від митного контролю, шляхом подання до митного органу як підстави для переміщення товару, підроблених документів та документів, які містять неправдиві відомості щодо одержувача.
Вказаний протокол складено у відсутності особи, яка притягається до відповідальності.
Мотиви апеляційного суду
Порядок провадження у справах про порушення митних правил встановлений розділом ХІХ Митного кодексу України.
Згідно зі ст.486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у ст.508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.
Статтею 487 МК України передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Частиною 1 статті 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Підставою для переміщення предметів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск предметів через митний кордон. Законодавчими актами встановлено, зокрема, що це може бути митна декларація.
У даній справі ОСОБА_1 ставиться в провину те, що він в якості підстави для переміщення через митний кордон України гуманітарної допомоги у вигляді транспортного засобу на адресу військової частини, надав митному органу підроблені документи та документи, які містять неправдиві відомості стосовно одержувача гуманітарної допомоги.
За даним фактом 05.04.2025 відносно ОСОБА_1 складено протокол № 0252/UA500000/25 про порушення митних правил за ч.1 ст.483 МК України.
За диспозицією ч.1 ст.483 МК України відповідальність за вказаною статтею настає у разі переміщення або дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, та його митної вартості.
Виходячи зі змісту ч.1 ст.483 МК України, склад цього правопорушення полягає саме в умисному переміщенні товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом, зокрема надання як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, є охоронюваний МК України та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, є переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, зокрема шляхом подання органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості, зокрема щодо одержувача товарів. Тобто розуміється активна поведінка (вчинок) особи.
Суб'єктивна сторона передбачає наявність умислу, тобто винний у скоєнні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України або вивезти за межі території України з порушенням встановленого порядку, тобто вказане правопорушення є навмисним.
Не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України (п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 03.06.2005).
Підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та штампів. Документами, що містять неправдиві дані, є такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості предметів, щодо їх відправника чи одержувача, щодо держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, тощо не відповідають дійсності (постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» за №8 від 03.06.2005).
Усі питання щодо пропуску через митний кордон України товарів регулюються Митним кодексом Украйни, а також іншими нормативно - правовими актами з питань митної справи.
Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров'я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.
Отримувачі гуманітарної допомоги - юридичні особи, а також акредитовані представництва іноземних держав, міжнародних та іноземних гуманітарних організацій в Україні (без створення юридичної особи), визначені у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку отримувачами гуманітарної допомоги.
Набувачі гуманітарної допомоги - фізичні та юридичні особи, які потребують допомоги і яким вона безпосередньо надається. Набувачі гуманітарної допомоги із статусом юридичної особи визначаються відповідно до підпунктів «а», «б», «в», «г», «ґ», «д», «е», «є» пункту 5 цієї статті.
Положеннями ст.3 Закону України «Про гуманітарну допомогу» визначено, що підставою для здійснення гуманітарної допомоги в Україні є письмова згода отримувача гуманітарної допомоги на її одержання. Отримувач гуманітарної допомоги має такі самі права на її використання, що і набувач гуманітарної допомоги.
Відповідно до п.5 Порядку пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану, затвердженого постановою КМУ №953 від 05.09.2023, в редакції на час переміщення товару, пропуск гуманітарної допомоги через митний кордон України та її митне оформлення здійснюються у пунктах пропуску через державний кордон України без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності шляхом подання декларації у спосіб, визначений цим Порядком.
Судом встановлено, що 08.04.2024 ОСОБА_1 ввезений автомобіль марки VOLKSWAGEN TRANSPORTER КОМВІ, 2006 року, 2461СМЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 , країна реєстрації - LT (Литва), за декларацією про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, за №40.
У декларації отримувачем допомоги зазначено військову частину ВЧ НОМЕР_7 , декларант - ОСОБА_2 (а.с.7).
До декларації додано:
1) лист-прохання від командира військової частини НОМЕР_7 до Житомирської обласної військової адміністрації щодо потреби військової частини у наданні безоплатної допомоги - автомобіля V TRANSPORTER (а.с.9);
2) копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_5 (а.с.10);
3) копії тимчасового технічного паспорту від 04.04.2024 № НОМЕР_6 на вказаний транспортний засіб та документу ЕМ 173480 (а.с.11,12);
4) копію контракту продажу транспортного засобу між продавцем: EINAR MOISTUS. TARTU COUNTY. АДРЕСА_1 ; та покупцем: ОСОБА_8 , АДРЕСА_2 .
Частиною 8 ст. 264 МК України передбачено, що з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у декларації.
Після здійснення митних процедур, вищевказаний транспортний засіб у вигляді гуманітарної допомоги було пропущено на територію України.
За інформацією військової частини НОМЕР_7 від:
- 17.03.2025 автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER КОМВІ, VIN № НОМЕР_2 , до військової частини НОМЕР_7 не надходив (а.с.16);
- 28.05.2025 інформація стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у військовій частині НОМЕР_7 відсутня; щодо доставлення транспортного засобу VOLKSWAGEN TRANSPORTER КОМВІ, 2006 року, VIN № НОМЕР_2 , вони не звертались (а.с.30).
Відтак, матеріалами справи підтверджено, що декларант ОСОБА_5 до військової частини з приводу доставки зазначеного автомобіля в якості гуманітарної допомоги не звертався, військова частина вказаний автомобіль не отримала та не зверталась до ОСОБА_4 із запитом щодо надання вказаної гуманітарної допомоги.
Факт переміщення ОСОБА_1 вказаного транспортного засобу стороною захисту не заперечується.
Більш того, сторона захисту фактично не заперечує, що військова частина не отримала вказаний транспортний засіб, та пояснює, що автомобіль з 12.04.2024 знаходиться на ремонті, на підтвердження чого надано копію листа вказаного ФОП « ОСОБА_11 » від 11.08.2025 (а.с.64).
Так, згідно вказаного листа транспортний засіб VOLKSWAGEN TRANSPORTER КОМВІ, 2006 року, 2461СМ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 , країна реєстрації - LT (Литва), який завезений для потреб ЗСУ у вигляді благодійної допомоги, за замовленням ОСОБА_1 , перебуває на капітальному ремонті двигуна та електронної системи керування автомобілем з 12.04.2024 по теперішній час (11.08.2025). У зв'язку із довготривалим виконанням замовлення на поставку необхідних запасних частин завершення ремонтних робіт затримується. На теперішній час виконано близько 60% необхідних робіт. Транспортний засіб наразі перебуває в ремонтних приміщеннях ФОП « ОСОБА_11 » в м.Київ (а.с.64).
При цьому, слід звернути увагу на відсутність в матеріалах справи даних щодо неможливості доставки вказаного транспортного засобу до військової частини, що визначена декларантом одержувачем гуманітарної допомоги, в період з 08.04.2024 по 12.04.2024.
Вказаний лист ФОП « ОСОБА_11 » є неналежним доказом на підтвердження надання декларантом митниці документів, що містять правдиві відомості щодо одержувача товару. Крім того, позиція сторони захисту щодо поважності неможливості тривалий час (понад року) передати транспортний засіб за належністю також не приймається судом до уваги, з огляду на відсутність у військовій частині НОМЕР_7 будь-якої інформації як по вказаному транспортному засобу, так і по зверненням ОСОБА_12 стосовно доставлення до військової частини даного транспортного засобу, а також відсутності інформації, що заважало ОСОБА_13 доставити транспортний засіб за належністю відразу після ввезення його на митну територію України, або ж надати військовій частині інформацію про переміщення на митну територію України гуманітарної допомоги на їх адресу та причини неможливості її доставки. Військова частина не підтвердила факт будь-якого контакту з ОСОБА_7 з приводу вказаного автомобіля.
В контексті наведеного апеляційний суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що матеріали справи не містять доказів порушення ОСОБА_1 митних правил, в той же час наявні в матеріалах справи докази у підтвердження його винуватості знаходяться в об'єктивному взаємозв'язку між собою та належними доказами не спростовані. При цьому, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджена матеріалами справи, зокрема: копією декларації №40 про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, в якій зазначено отримувачем товару військову частину НОМЕР_7 , додатками до неї, копією листів ВЧ НОМЕР_7 щодо відсутності будь-якої інформації про звернення, зокрема ОСОБА_4 з приводу доставки вказаного автомобіля, ненадходження вказаного транспортного засобу на адресу військової частини.
Докази, наявні в матеріалах справи, в сукупності свідчать про надання ОСОБА_7 митниці при переміщенні вищезазначеного транспортного засобу документів, що містять неправдиві відомості щодо одержувача товару (транспортного засобу).
Вказані докази, на переконання апеляційного суду, є належними, достатніми та допустимими, отримані у передбаченому законом порядку, у своїй сукупності підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для справи.
За викладених вище обставин, апеляційний суд констатує, що в даному випадку митним органом було доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому порушення митних правил, передбаченого ч. 1ст. 483 МК України, у зв'язку із чим місцевий суд при ухвалені оскаржуваної постанови, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх належним чином, дійшов обґрунтованого висновку про його винуватість у вчиненні вказаного правопорушення (надання митним органам документів, які містять неправдиві дані стосовно одержувача гуманітарної допомоги).
Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів прямого умислу ОСОБА_4 на вчинення інкримінованого правопорушення є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 переправив автомобіль через митний кордон України в якості гуманітарної допомоги та повинен був невідкладно доставити його до військової частини НОМЕР_7 , як зазначив в декларації, однак, після ввезення автомобіля на митну територію цього не зробив, військова частина взагалі не володіла інформацією про переміщення вказаного автомобіля ОСОБА_7 , що, на думку суду, вказує на наявність умислу на скоєння правопорушення.
Щодо доводів апеляційної скарги про закінчення строків накладання адміністративного стягнення слід зазначити таке.
За положеннями ч.1 ст. 467 МК України якщо справи про порушення митних правил розглядаються судами адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.
З матеріалів справи вбачається, що:
- датою вчинення правопорушення є 08.04.2024 (дата подання декларації),
- датою виявлення правопорушення є 24.03.2025 (дата надходження листа ВЧ НОМЕР_7 від 17.03.2025 за №1073 до Одеської митниці). При цьому матеріалами справи підтверджено, що митниці ініціювала перевірку ще 15.04.2024;
- отримання судом матеріалів справи - 01.07.2025. У відповідності до вимог ч.1 ст.467 МК України строк накладення стягнення зупинено;
- ухвалення оскаржуваної постанови суду - 02.10.2025.
Таким чином, адміністративне стягнення за порушення митних правил у даній справі може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення, яке обраховується саме з 24.03.2025.
Дана справа про порушення митних правил надійшла для розгляду до суду 01.07.2025, тобто в межах шестимісячного строку, передбаченого ч.1 ст. 467 МК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення строку притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення митних правил та закриття провадження по даній адміністративній справі, у зв'язку із закінченням на момент надходження до суду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.467 МК України, не заслуговують на увагу.
Доводи апеляційної скарги не спростовують законність висновків місцевого суду.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено. Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події.
Відповідно до положень п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а тому не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання захисника Богдан Юлії Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Хаджибейського районного суду м.Одеси від 02 жовтня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника Богдан Юлії Валеріївни - залишити без задоволення.
Постанову Хаджибейського районного суду м.Одеси від 02 жовтня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч.1 ст.483 МК України - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І.А.Артеменко