Номер провадження: 11-кп/813/2678/25
Справа № 521/4165/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
19.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024163470000222, внесеному до ЄРДР 25 березня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.313, ч.3 ст.28, ч.2 ст.317, ч.3 ст.307, ч.3 ст.311 КК України,
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою клопотання прокурора було задоволено, та продовжено зокрема ОСОБА_7 строк тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 26.12.2025 року включно, без визначення застави.
Обґрунтовуючи ухвалу, суд першої інстанції врахував дані про особу обвинуваченого, тяжкість інкримінованих йому злочинів, продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду необґрунтована та незаконна, з огляду на наступне:
- заявлені стороною обвинувачення ризики не доведені;
- суд не врахував наявність у ОСОБА_7 стійких соціальних зв'язків, родини, постійного місця проживання;
- судом не було розглянуто можливості обрання альтернативної міри запобіжного заходу;
- захисник вважає, що є підстави для визначення розміру застави ОСОБА_7 у рамках вказаного кримінального провадження.
Посилаючись на викладене, захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу в частині задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , або визначити розмір застави.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
19.11.2025 року від захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд справи у її відсутності та відсутності обвинуваченого.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Апеляційний суд вважає за можливе, апеляційний розгляд провести за відсутності сторін кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Мотиви апеляційного суду.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що на розгляді у Хаджибейському районному суді м. Одеси знаходиться кримінальне провадження №12024163470000222, внесенє до ЄРДР 25 березня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.313, ч.3 ст.28, ч.2 ст.317, ч.3 ст.307, ч.3 ст.311 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.313, ч.3 ст.28, ч.2 ст.317, ч.3 ст.307, ч.3 ст.311 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.313, ч.3 ст.28, ч.2 ст.317, ч.3 ст.307, ч.3 ст.311 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.313, ч.2 ст.309, ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України та ОСОБА_11 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.313, ч.3 ст.307 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).
Задовольняючи клопотання, суд першої інстанції з огляду на обставини, передбачені ст. 178 КПК України, погодився з доводами прокурора, що ризики, які були підставою для продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, на даний час не зникли та продовжують існувати.
Переглядаючи оскаржену ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним із існуючими ризиками станом на час судового розгляду, відповідає особі обвинуваченого і зможе забезпечити, на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів, належне виконання нею процесуальних обов'язків.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності існування ризиків, можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, апеляційний суд зазначає наступне.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК України).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність ризиків, які виправдовує тримання обвинуваченого під вартою.
Зокрема, враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачуються, в тому числі, у вчиненні особливо тяжкого злочину в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, за який, у разі доведеності його вини, йому може загрожувати реальне покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, з конфіскацією майна, на думку апеляційного суду, наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачений з огляду на тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення його вини, може вдатися спроб переховуватися від суду.
При цьому, апеляційний суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, - впливу на свідків та інших учасників в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
Колегія суддів визнає неспроможними доводи апеляційної скарги, щодо відсутності ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки покази тих осіб, яких можливо необхідно буде додатково допитати, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого судового розгляду. Перебуваючи на свободі, обвинувачений може здійснювати незаконний вплив на свідків в тому числі, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Апеляційний суд також вважає, що в даному кримінальному провадженні існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи те, що ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на нього як на обвинуваченого у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу, а також невиконання обов'язків шляхом неявки, у разі необхідності до суду.
Крім того, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було обґрунтовано прийнято до уваги, що в даному кримінальному провадженні існує ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 інкриміновані кримінальні правопорушення, які останній вчинив протягом тривалого часу, у складі організованої групи та з корисливих мотивів, вказане, свідчить про схильність останнього до протиправної поведінки та можливість обвинуваченого продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, або вчинення іншого кримінальне правопорушення.
На думку апеляційного суду, встановлена в ухвалі суду першої інстанції наявність встановлених судом ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, відповідає фактичним обставинам справи, при розгляді апеляційної скарги не спростовані, будь-яких доказів про зменшення або зникнення цих ризиків стороною захисту не надано.
Апеляційний суд приймає до уваги посилання захисника щодо наявності у обвинуваченого постійного місця проживання, а також наявність стійких соціальних зав'язків (наявність родини), однак, у світлі інкримінованих обставин справи, зазначене не є настільки переконливими обставинами, що могли б знизити встановлені ризики до маловірогідних чи до їх виключення.
У свою чергу, оцінюючи фактичні обставини справи, зокрема характер інкримінованих кримінальних правопорушень - у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, апеляційний суд констатує про наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року), оскільки посягають на здоров'я населення. При цьому протягом останніх років спостерігається поширення наркоманії та зростання злочинності, пов'язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Цi злочини набувають усе більших масштабів i стають серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на життя, здоров'я та благополуччя людей.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам, а стороною захисту не надано апеляційному суду будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого під вартою.
Що стосується доводів сторони захисту про те, що суд безпідставно не визначив розмір застави, то такі апеляційний суд відхиляє, виходячи з наступного.
Так, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави також у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Як вбачається із матеріалів провадження, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжких кримінальних правопорушень, у складі організованої групи, з корисливих мотивів, у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, що на теперішній час є вкрай негативним явищем у суспільстві, отже, слідчим суддею обґрунтовано не визначено розмір застави.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування вказаного обвинуваченого під вартою. Стороною захисту апеляційному суду не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого під вартою.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого, які б були підставою для скасування оскарженої ухвали та зміни запобіжного заходу на більш м'який.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та скасування ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі , залишити вирок або ухвалу без змін.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , -залишити без здоволення.
Ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024163470000222, внесеному до ЄРДР 25 березня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.313, ч.3 ст.28, ч.2 ст.317, ч.3 ст.307, ч.3 ст.311 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4