Номер провадження: 11-сс/813/2112/25
Справа № 523/8956/25 1-кс/523/6664/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
17.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
слідчого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 10.10.2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні №22025160000000127 від 20.02.2025 року, щодо:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в селищі Леніна Лутугинського району Луганської області, громадянина України, з повною вищою освітою, який перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зі слів військовослужбовця ССО, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України,
встановив:
Слідчим відділом Управління СБ України в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №22025160000000127 від 20.02.2025 року за підозрою ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_9 , у період часу з січня 2013 року по теперішній час, фактично є одним з засновників ТОВ «Укрметінвестбуд» (код ЄДРПОУ 38550963, юридична адреса: Луганська область, місто Луганськ, вулиця Коцюбинського, будинок 10).
Крім того, в квітні 2014 року на території Луганської області створено терористичну організацію, так звану «луганська народна республіка» (далі «лнр»), яка здійснює акти тероризму, залякування населення, вбивства громадян, захоплення адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування, а також збройний спротив військовослужбовцям Збройних сил України та працівникам правоохоронних органів, які приймають участь в операції об'єднаних сил (до квітня 2018 року - антитерористичній операції) на території Луганської області, внаслідок чого дестабілізується суспільно - політична ситуація у державі.
При цьому з'ясовано, що «лнр» є стійкою організацією, яка безперервно функціонувала до 30.09.2022, з чіткою ієрархією та структурою, яка складалась з політичного і силового блоків, з розподілом ролей та функцій між її учасниками, встановленими правилами поведінки, обов'язковими для усіх учасників під час підготовки і вчинення терористичних актів.
Крім того, дана організація здійснювала терористичну діяльність на території України з відома та за вказівкою її керівників, у зв'язку з чим, згідно з ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» визначалась терористичною.
Основною метою діяльності вказаної терористичної організації є повалення конституційного ладу, зміна меж території і державного кордону України, а також створення незаконного державного утворення «лнр».
Так, у 2014 році для функціонування терористичної організації «лнр», на учасників її політичного блоку покладалися наступні обов'язки:
- створення так званих органів державної влади «лнр» та організація їх діяльності;
- видача нормативно-правових актів від імені нелегітимних органів державної влади «лнр»;
- організація та проведення незаконного референдуму на території Луганської області про визнання суверенітету незаконного державного утворення «лнр»;
- проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності терористичної організації «ЛНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній терористичній організації та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;
- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно настроєних до їх діяльності, а також її розподілу;
- налагодження взаємодії з іншою терористичною організацією «донецька народна республіка» та її лідерами з метою координації дій, направлених на повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам та Збройним силам України;
- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітацій, висвітлення діяльності «лнр», дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою закликів до повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні та дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «лнр» для забезпечення їх протиправної діяльності;
- забезпечення учасників «лнр» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.
У свою чергу, на учасників силового блоку покладались такі обов'язки:
- організація та ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції;
- з метою опору представникам державної влади та унеможливлення припинення злочинної діяльності правоохоронними органами та Збройними силами України, організація у групи осіб, які є прихильниками злочинної діяльності учасників «лнр», озброєння зазначених осіб та керівництво їхніми діями;
- вербування нових учасників до складу силового блоку «лнр» та керівництво їхніми діями;
- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об'єктів на території Луганської області;
- скоєння терактів та диверсій на території України;
- захоплення зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки, транспортних засобів та будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та забезпечення власної злочинної діяльності;
- викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу владу в Україні;
- силова підтримка учасників політичного блоку при проведенні незаконного референдуму на території Луганської області про визнання суверенітету незаконного державного утворення «лнр», а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;
- вчинення дій, направлених на унеможливлення проведення виборів Президента України на території Луганської області;
- організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації.
Чисельні злочини, вчинені представниками терористичної організації «лнр» або за її участі знайшли своє відображення у зверненнях Верховної Ради України до міжнародних організацій та іноземних держав щодо визнання «лнр» та «днр» терористичними організаціями.
Зокрема, у зверненні Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації державою-агресором, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року за №129-VIII, та Зверненні до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав-членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому постановою Верховної Ради України від 14.01.2015 №106-VIII, постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтриманого російською федерацією міжнародного тероризму» від 22.07.2014 №1597-VII, постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків» від 21.04.2015 №337-VIII, постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України» від 22.07.2014 №1596-VII, постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами російської федерації та керівниками терористичних організації «днр» та «лрн», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015 №145-VIIІ.
30.04.2018 Указом Президента України № 116/2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.04.2018 «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях», на виконання вимог Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», антитерористичну операцію переформатовано в операцію об'єднаних сил.
Із цього приводу ухвалено низку актів міжнародних інституцій, зокрема: Резолюції ГА ООН від 27 березня 2014 про територіальну цілісність України та від 19 грудня 2016 про стан прав людини в АР Крим і Севастополі, постанову Парламентської асамблеї Ради Європи «Про недавні події в Україні» від 9 квітня 2014, резолюцію Європейського парламенту від 17 квітня 2014 щодо російського тиску на країни Східного партнерства, постанову Парламентської асамблеї ОБСЄ «Про продовження чітких, важких і хибних порушень зобов'язань ОБСЄ та міжнародних норм з боку Російської Федерації» від 8 липня 2015, резолюцію Парламентської асамблеї Ради Європи «Про гуманітарний стан українських біженців та переміщених осіб» (2015), доповідь Міжнародного кримінального суду від 14 листопада 2016. У зазначених документах послідовно підтверджено суверенітет і територіальну цілісність України, а також вказано, що референдум щодо статусу Криму не був санкціонований Україною, а отже, його результати не мають юридичної сили; закликано всі держави не визнавати будь-яких змін щодо статусу АР Крим і Севастополя; засуджено тимчасову окупацію території України і підтверджено невизнання анексії Криму; РФ визнано державою-окупантом, анексію українського півострова - протиправною згідно з міжнародним правом, статус Криму - територія під російською окупацією, ситуацію на території Криму та Севастополя - міжнародним збройним конфліктом між РФ та Україною, твердження РФ про право використовувати всі засоби для захисту російських меншин у третіх країнах - таким, що не відповідає міжнародному праву і суперечить основоположним принципам міжнародної поведінки у 21 столітті. Засуджено й одностороннє та невиправдане порушення РФ суверенітету і територіальної цілісності України, а також відмову РФ поважати Гельсінські принципи суверенітету, цілісності, непорушності всесвітньо визнаних кордонів і заборони застосування та загрози застосування сили відносно держав-учасниць ОБСЄ. З 2014 року частина території у Донецькій та Луганській областях тимчасово окупована РФ, на якій утворені «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка». Постановою Верховної Ради України від 17.03.2015 № 254-VIII окремі території Донецької та Луганської областей визнані тимчасово окупованими.
Також, досудовим розслідуванням встановлено, що після захоплення та тимчасової окупації частини Луганської області представниками незаконного державного утворення «лнр», яке діяло під повним контролем та підпорядкування РФ, 26.12.2017 ОСОБА_9 виступив засновником, з часткою у 50 процентів у розмірі 113300 російських рублів ТОВ «Укрметінвестбуд» (код ЄДРПОУ 38550963, юридична адреса: Луганська область, місто Луганськ, вулиця Коцюбинського, будинок 10), яке змінило назву на ООО «Укрметинвестстрой» (в подальшому в тексті назва буде вказана на російській мові) та посадові особи якого продовжили ведення господарської діяльності на тимчасово окупованій частині Луганської області, в тому числі в місті Луганськ.
Крім того, 24.02.2022 о 05 год. 00 хв., за наказом президента Російської Федерації (далі за текстом - РФ) ОСОБА_11 , збройні сили РФ незаконно, віроломно вторглись на територію Україну, здійснили широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад, застосовуючи всі види стрілецької, артилерійської, ракетної, іншої зброї, в тому числі засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, спричиняючи ураження і руйнування об'єктів військової і цивільної, в тому числі критичної, інфраструктури, ураження і вбивства особового складу підрозділів Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, мирного населення, масово порушуючи при цьому закони та звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, і масово вчиняючи на території України злочини проти основ національної безпеки України, проти життя та здоров'я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, проти власності, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
Факт повномасштабного збройного вторгнення на територію України не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу Міжнародного Суду ООН від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти РФ та ін.)».
У зв'язку з вказаними обставинами, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, термін дії воєнного стану неодноразово продовжено та дія воєнного стану триває на даний час.
Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, ОСОБА_9 будучи обізнаним про факт агресії РФ проти України, на початку листопада 2023 року, але не пізніше 24.11.2023 (більш точні дата, час та місце досудовим розслідуванням не встановлені) усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді порушення незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, будучи обізнаним щодо порядку зміни меж території України, в тому числі з положеннями статей 1 та 2 Конституції України відповідно до яких визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, з власних політичних та ідеологічних міркувань, положеннями ч.1 ст.17, ч.1 ст.65 Конституції України відповідно до яких визначено, що захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, підтримуючи та розділяючи рішення у передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, в період з кінця лютого 2022 року знаходячись на ТОТ Луганської області (тимчасово окупованій території України Луганської області) (більш точне місце органом досудового розслідування не встановлено) вступив у злочинну змову із невстановленими громадянами України та громадянами Російської Федерації, направлену на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчиненому громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора.
Так, 24.11.2023 відбулася перереєстрація ООО «Укрметинвестстрой» з законодавства т.зв. «лнр» на законодавство РФ, а також відбулося перейменування в ООО «Метинвестстрой» (в подальшому в тексті назва буде вказана на російській мові) з тими же даними в реєстрах юридичних осіб рф: ИНН 9402003985; ОКПО 71988050; ОГРН 1229400028846; КПП 940301001 та зміною юридичної адреси на місто Луганськ, вулиця Леніна, будинок 26, ціллю якого згідно статуту є одержання прибутку.
При чому ОСОБА_9 , при невстановлених обставинах (дата, час, спосіб та місце досудовим розслідуванням не встановлені) особисто проставив в протоколі від 14.11.2023 загальних зборів учасників ООО «Укрметинвестстрой» підпис в графі «Секретар загальних зборів», чим затвердив проведення змін до статутних документів підприємства та перейменування ООО «Укрметинвестстрой» в ООО «Метинвестстрой»; залишити повноваження директора ООО «Метинвестстрой» за ОСОБА_12 ; підтвердження місцезнаходження ООО «Метинвестстрой» на тимчасового окупованих РФ територіях України, а саме визначення частини території України як адміністративної одиниці РФ, вказавши адресу ООО «Метинвестстрой», як: РФ, ЛНР, городской округ Луганский, г. Луганск, ул. Ленина, 26; з метою надання можливості державі-агресору на підтримання у населення окупованих територій, хибного уявлення щодо функціонування установ та організацій, переведення способу прийняття рішень Загальних зборів учасників підприємства, відповідно до законодавства держави-агресора, а саме відповідно до норм та положень Цивільного кодексу РФ.
При проведенні незаконних дій з так званої реєстрації вищевказаного підприємства в органах окупаційної адміністрації держави-агресора, ОСОБА_9 виступив одним із двох співзасновників (співвласників) перереєстрованого ООО «Метинвестстрой», та залишив за собою серед іншого наступні права: приймати участь в керуванні справами Товариства; отримувати інформацію про діяльність Товариства та ознайомлюватись з його бухгалтерськими книгами; приймати участь в розподілі прибутку; продати або здійснити відчуження іншим шляхом своєї долі або частини долі в статутному капіталі Товариства; вийти з Товариства; створення виконавчих органів та їх дострокове припинення, тощо. Директор Товариства звітує Загальним зборам учасників Товариства та має право зокрема: організовує ведення бухгалтерського обліку, звітності та документообігу, видає накази про призначення на посади працівників Товариства, про їх переведення та звільнення, без довіреності діє від імені Товариства, в тому числі представляє його інтереси та укладає угоди, здійснює інші повноваження, тощо. Основним видом діяльності ООО «Метинвестстрой» є: гуртова торгівля твердим, рідким та газоподібним пальним та повідними продуктами, гуртова торгівля лісоматеріалами, будівельним матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, гуртова торгівля відходами та брухтом, гуртова неспеціалізована торгівля.
Відповідно до загально прийнятих світових положень, законів, норм, звичаїв та правил гарантовано право кожного громадянина (людини) на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Суб'єкт господарювання - господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства. Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документі. Управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. Засновники (учасники) господарського товариства несуть відповідальність за відповідність установчих документів законодавству.
ОСОБА_9 , будучи одним з засновників підприємства ООО «Метинвестстрой» та який відповідно до статуту приймає рішення щодо встановлення основних напрямків діяльності підприємства, затвердження річних звітів та річних бухгалтерських балансів, усвідомлюючи свої протиправні дії, діючи за попередньою змовою з невстановленими особами узгодив при невстановлених обставинах (дата, час, спосіб та місце досудовим розслідуванням не встановлені) шляхом передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора.
В період з 2023 року по теперішній час ООО «Метинвестстрой» здійснює господарську (підприємницьку) діяльність на території ТОТ Луганської області та міста Луганськ та за вказаний час зазначено за 2023 рік в податковій звітності поданої до податкових органів держави агресора наявність основних засобів виробництва на суму 1800000 російських рублів, наявність доданого капіталу на суму 1573000 російських рублів, наявність чистих активів на суму 1372000 російських рублів, чистий прибуток на суму 158000 російських рублів.
Також, ООО «Метинвестстрой» за 2024 рік зазначено в податковій звітності поданої до податкових органів держави-агресора наявність основних засобів виробництва на суму 1710000 російських рублів, наявність доданого капіталу на суму 1869000 російських рублів, наявність чистих активів на суму 1530000 російських рублів, чистий прибуток на суму 449000 російських рублів.
Відповідно до загально прийнятих світових положень, законів, норм, звичаїв та правил податки - це встановлені вищим органом законодавчої влади обов'язкові платежі, які сплачують фізичні та юридичні особи до бюджету у розмірах і термінах, передбачених законодавством. Грошові кошти, які є безпосереднім предметом та об'єктом податку є матеріальними ресурсами, оскільки вони виражають вартість товарів, послуг та активів, які можна придбати, і, таким чином, мають матеріальний еквівалент у вигляді товарів та послуг. Хоча гроші самі по собі не є матеріальними об'єктами у звичному розумінні, вони представляють собою засоби обміну, які використовуються для придбання матеріальних ресурсів, таких як обладнання, сировина, товари.
Фінансування ведення військової агресії та збройного нападу РФ на Україну, підтримання подальших військових дій на території України в тому числі з захоплення території України, здійснення ракетних обстрілів та обстрілів з використанням БПЛА, виплата грошового забезпечення (в тому числі заробітної плати) військовослужбовцям РФ, які залученні до збройної агресії та представникам органів влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційних адміністрацій держави-агресора, виробництво військової техніки, озброєння та бойових припасів, здійснюється з загальних і спеціальних фондів федерального бюджету РФ з використанням коштів отриманих від сплати податків підприємств і установ, в тому числі тих, які ведуть господарську діяльність на тимчасово окупованих територіях України, таких як ТОТ Луганської області.
Крім того, ведення господарської діяльності суб'єктам господарювання РФ на тимчасово окупованих територіях України, в тому числі ТОТ Луганської області, сплати податків до федерального бюджету РФ, таких як пенсійне страхування, податок на прибуток, соціальне страхування, медичне страхування, надає можливість державі агресору на підтримання у населення регіонів РФ та окупованих територій, хибного уявлення щодо функціонування установ та організацій від імені держави (держави-агресора, незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційних адміністрацій держави-агресора) для ведення розвитку загально прийнятих норм існування державних інституцій РФ, а не ведення військової агресії та агресивної війни РФ проти України.
Крім того, в період з 2024 року по теперішній час від імені ООО «Метинвестстрой» створено офіційний Інтернет сайт вищевказаного підприємства - https://metinveststroy-lugansk.ru/, де однією з засад діяльності вказано передача матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора та її збройним формуванням, а саме викладно звернення: «С целью обеспечения наших ребят во время выполнения ими крайне трудных и важных задач по защите населения ЛНР мы размещаем сбор, организованный проверенными нами людьми». Поруч із зазначеним текстом наявна активна кнопка із написом «Помочь».
При натисканні на кнопку «Помочь» відбувається перехід на сторінку загально доступного веб-ресурсу: «https://pomoshchvoinu.ru/», з вказівкою наступного тексту: «Сбор благотворительных средств в поддержку военнослужащих России и гражданского населения на освобождённых территориях Донецкой и Луганской Народных Республик». Також, містяться активні кнопки із написами: «Главная; На что собираем?; Наши Сборы; ОСОБА_13 », та зазначено мобільний номер телефону для зв'язку: « НОМЕР_1 » та додатковими текстовими повідомленнями: «Zа победу! Zа мирное небо! Zа Россию! Дорогие друзья! Сегодня настали непростые времена - враг угрожает мирной жизни нашего многонационального народа, покушается на наши исконные земли и традиционные ценности. В этот ответственный час тысячи героев - военных и добровольцев - самоотверженно защищают наше будущее на передовой. Они остро нуждаются в вашей поддержке! Также в помощи нуждаются мирные жители, пострадавшие от действий неонацистских формирований. Это старики, женщины и дети, лишившиеся крова и средств к существованию. Каждое ваше пожертвование, каждая посылка с гуманитарной помощью - это реальный вклад в нашу общую Победу! Вместе мы сила, вместе мы непобедимы! Проявите гражданскую позицию - поддержите защитников Отечества и пострадавших мирных жителей. Ваша помощь сегодня - это залог нашего мирного завтра!»
09.10.2025 року ОСОБА_9 затриманий в порядку ст.ст. 208, 615 КПК України та того ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч. 1 ст. 111-2 КК України за кваліфікуючими ознаками: в умисних діях, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчиненому громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, за попередньою змовою групою осіб.
10.10.2025 року старший слідчий в ОВС СВ Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Клопотання мотивоване обґрунтованістю підозри та існуванням ризиків, які обґрунтовують застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме: переховування підозрюваного від органу досудового розслідування; вчинення незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; а також скоєння іншого кримінального правопорушення.
Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого та до підозрюваного ОСОБА_9 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 07.12.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_9 злочину та доведеність існування ризиків, передбачених ст.177 КПК.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати та відмовити в задоволенні клопотання слідчого. Разом з цим, у випадку встановлення судом ризиків, передбачених ст.177 КПК України, захисник просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді застави.
Іншими учасниками кримінального провадження ухвала слідчого судді оскаржена не була.
Судовий розгляд проведено за відсутності підозрюваного ОСОБА_9 , оскільки клопотання про проведення судового засідання за його участю не заявлялось, а захисник вважав можливим розглянути апеляційну скаргу без участі підозрюваного.
Заслухавши суддю-доповідача; пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; заслухавши пояснення слідчого; дослідивши матеріали судового провадження та надані сторонами матеріали; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Щодо доводів захисника про незаконність оскаржуваної ухвали, апеляційний суд зазначає наступне.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені положеннями статей 176-184 КПК.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_9 інкримінованого йому злочину, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
У рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість підозрюваного у скоєнні злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК.
Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.
Докази, які долучені до клопотання слідчого, в повній мірі враховані слідчим суддею та вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра про можливу причетність ОСОБА_9 до вчинення інкримінованого йому злочину.
Дослідивши долучені до клопотання слідчого докази, колегія суддів не вбачає передбачених ст.87 КПК підстав для визнання цих доказів недопустимими.
З огляду на наведене апеляційний суд вважає, що долучені до клопотання слідчого докази, є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний можливо вчинив інкримінований йому злочин. Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Доводи сторони захисту щодо відсутності доказів причетності підозрюваного до інкримінованого йому злочину, з посиланням на обставини вилучення під час обшуку в автомобілі «AUDI А6», копії протоколу зборів ТОВ «Укрметинвестстрой» від 14.11.2023 року, та відсутність належних доказів того, що саме ОСОБА_9 особисто поставив підпис у зазначеному протоколі та має відношення до ООО «Метинвестстрой», апеляційний суд визнає непереконливими, оскільки вказані обставини потребують ретельної перевірки під час досудового розслідування, яке на даний час перебуває на початковій стадії.
Що стосується доводів сторони захисту щодо відсутності ризиків, колегія суддів зазначає наступне.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя/суд, відповідно до ст. 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності обґрунтованої підозри та ризиків, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону.
Так, слідчий суддя, приймаючи рішення про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення клопотання в зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти існуючим ризикам, з урахуванням положень ч.6 ст.176 КПК України.
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, які зазначені в оскарженій ухвалі, з огляду на таке.
Так, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується саме з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Обставини даного кримінального провадження, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_9 , розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК ризик, на даній стадії досудового розслідування, не можна визнавати недоведеним.
Не можна не погодитись з висновком слідчого судді щодо існування ризику можливого впливу підозрюваного на свідків в даному кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК), які мають бути допитані в подальшому безпосередньо судом відповідно до ч.ч. 1,2 ст.23, ст.224, ч.4 ст.95 КПК, тому підозрюваний, на даному етапі досудового розслідування, може вдатись до спроб схилити їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК також не виключається, оскільки за версією органу досудового розслідування, підозрюваний, здійснюючи інкриміновані йому дії, вочевидь розумів їх протиправність, тому з метою уникнення кримінальної відповідальності може вдатися спроб перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що слідчим суддею в достатній мірі досліджене питання щодо існування наявності ризиків, передбачених п.п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК.
Наявність вище зазначених ризиків, дають достатні підстави вважати, що застосування на даному етапі досудового розслідування кримінального провадження найсуворішого запобіжного заходу є обґрунтованим та дієвим, поряд з менш суворими запобіжними заходами, які можуть виявитися нездатними забезпечити належну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування.
Колегія суддів також вважає, що слідчим суддею на законних підставах не визначено підозрюваному розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу при обранні запобіжного заходу у виді триманні під вартою.
Так, відповідно до ч.4 ст.183 КПК, слідчий суддя/суд під час дії воєнного стану, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.
Враховуючи, що ОСОБА_9 підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України, колегія суддів вважає, що застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя діяв в межах своїх повноважень із урахуванням приписів ч.4 ст.183 КПК.
Матеріали справи не містять даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою за станом здоров'я.
Стороною захисту апеляційному суду також не надано будь-яких документів, які б свідчили про об'єктивну неможливість перебування підозрюваного під вартою.
Колегія суддів звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК, в тому числі і з урахуванням результатів досудового розслідування.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про існування на даній стадії досудового розслідування достатніх підстав для обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а суть пред'явленої підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів сторони захисту стосовно незаконності оскарженої ухвали, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 10.10.2025 року, якою підозрюваному ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,в кримінальному провадженні №22025160000000127 від 20.02.2025 року застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4