Номер провадження: 33/813/2009/25
Номер справи місцевого суду: 522/17933/25
Головуючий у першій інстанції Гаєва Л. В.
Доповідач Копіца О. В.
13.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участі секретаря судового засідання Ровенко А.С., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні їїапеляційну скаргуна постанову Приморського районного суду м. Одеси від 19.09.2025відносно:
ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., громадянки України, освіта вища, не працюючої, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- про накладення стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП,
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції від 19.09.2025 ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП та на неї накладено стягнення із застосуванням ст. 36 КУпАП у виді штрафу в дохід держави у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3 400 грн, а також стягнено на користь держави судовий збір у сумі 605 грн 60 коп.
Відповідно до вказаної постанови суду,24.06.2025, приблизно о 10 год. 02 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «VolkswagenTiguan», д/н НОМЕР_1 , в м. Одесі, по вул. Довженка, біля буд. №3, не врахувала дорожньої обстановки, безпечного інтервалу, та дистанції, внаслідок чого скоїла наїзд на припаркований автомобіль «Citroen C5», д/н НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 . Після чого ОСОБА_1 залишила місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушила п.13.1, п.2.3 б), п. 2.10 а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР), внаслідок чого указані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погодилася з оскаржуваною, вказавши на те, що вона є незаконною, винесена при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права,з огляду натаке:
- суд 1-ої інстанції не взяв до уваги те, що надані нею пояснення під час розгляду справи, свідчать про відсутність умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, а матеріали справи не містять доказів на спростування цих пояснень;
- з відеореєстратора ОСОБА_2 зафіксовано, що в момент ймовірного контакту її авто із авто ОСОБА_2 , автомобіль останнього ані поворухнувся, що може свідчити про те, що контакт був настільки незначним, що його цілком можливо було непомітити та /або не почути; із зазначеного відео також вбачається, що після ймовірного контакту двох автомобілів, швидкість її автомобіля ані знизилась, ані зросла, що може свідчити про те, що її емоційний стан не змінився після контакту з автомобілем ОСОБА_2 , оскільки вона його просто не помітила, тому можна зробити висновок, що якби в неї був умисел на залишення місця ДТП, із великою долею вірогідності, вона б пришвидшила рух свого авто;
- суд не прийняв до уваги те, що вона очевидно не вчиняла умисних дій, спрямованих на приховання факту ДТП або обставин її скоєння, окрім того, її дії не спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо її розшуку, а отже не можуть вважатися залишенням місця ДТП в розумінні ПДР;
- протокол про адміністративне правопорушення щодо неїбуло складено з порушенням місячного терміну, встановленого п. 7 розділу 9 Інструкції, та зі слів ОСОБА_2 , який є зацікавленою стороною, з тих самих причин його пояснення не можуть бути прийняті як об'єктивний доказ, в силу прямої зацікавленості останнього у вирішенні справи на його користь;
- що стосується схеми місця ДТП, то вона також не може містити об'єктивні дані про обставини ДТП, оскільки обидва транспортні засоби покинули місце ДТП одразу після його настання, відповідно схему ДТП було складено зі слів ОСОБА_2 більше ніж через місяць, а матеріали справи не містять доказів наявності перелічених в схемі пошкоджень автомобіля ОСОБА_2 саме на момент ДТП 24.06.2025, окрім того схему ДТП було складено більше ніж через місяць після ДТП, а не 24.06.2025, як помилково зазначено у постанові суду;
- єдиним доказом, який відображає об'єктивні обставини цієї справи є відеозапис з автомобіля ОСОБА_2 , проте на ньому не зафіксовано ані сам факт контакту транспортних засобів, ані обсяг пошкоджень.
Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та провадження у справі закрити за відсутністю в її діях складу правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП.
Окрім того, в апеляційній ОСОБА_3 порушила питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, вказавши, що пропустила його із поважних причин, оскільки копію оскаржуваної постанови не отримувала, зі змістом якої ознайомилась в ЄДРСР 29.09.2025.
В судове засідання апеляційного суду потерпілий ОСОБА_2 не з'явився, при цьому подав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Враховуючи неявку потерпілого ОСОБА_2 в судове засідання, апеляційний суд, керуючись вимогами ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, а також з'ясувавши думку ОСОБА_1 , вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд за відсутності потерпілого.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , яка клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду та вимоги апеляційної скаргипідтримала та просила задовольнити, вивчивши аргументи доводиклопотання,а такожперевіривши доводи апеляційної скарги та ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Надаючи оцінку доводам клопотання ОСОБА_1 щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду апеляційний суд зазначає наступне.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine) від 28.03.2006, заява №23436/03 зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. theUnitedKingdom від 21.02.1975, серія A №18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність.
Згідно із ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Разом із тим, ч.ч. 1 та 3 ст. 285 КУпАП передбачають, що копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
На підставі аналізу матеріалів справи вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 була присутня в судовому засіданні 19.09.2025, у якому за результатами розгляду справи про притягнення її до відповідальності судом було прийнято рішення.
Водночас, матеріали справи не містять жодної інформації стосовно вручення або надіслання копії повного тексту оскаржуваної постанови ОСОБА_1 протягом трьох днів, як того вимагають положення вищевикладеної ст. 285 КУпАП, які не містять доказів отримання нею копії вказаної постанови суду у межах строку на апеляційне оскарження.
Отже, враховуючи все вищенаведене, а також не надсилання ОСОБА_1 копії постанови суду, задля забезпечення реалізації права на судовий захист, що включає в себе, зокрема, право на апеляційний перегляд справи, апеляційний суд вважає зазначену обставину поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду 1-ої інстанції та доходить висновку про існування підстав для його поновлення.
За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасників дорожнього руху внаслідок порушення нимиПравил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх спорудчи іншого майна.
У п. 2.3 б) ПДР зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язанийбути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п. 13.1 ПДР, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Статтею 122-4 КУпАПпередбачено відповідальність зазалишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Пунктом 2.10а)ПДР визначено,що уразі причетностідо дорожньо-транспортноїпригоди водійзобов'язаний, негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Апеляційний суд критично відноситься до тверджень ОСОБА_1 щодо відсутності в її діях складу правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи, натомість, винуватість останньої у вчиненні вказаних правопорушень, повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме:
- протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №408820 від 01.08.2025,серії ЕПР1 №408809 від 01.08.2025, в яких наведені обставини ОСОБА_4 правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП;
- схемою з місця ДТП від 24.06.2025, відповідно до якої 24.06.2025, приблизно о 10 год. 02 хв. на вул. Довженко, біля буд. №3, у м. Одесі, внаслідок вище указаної дорожньо-транспортної пригоди у належного ОСОБА_2 припаркованого автомобіля «CitroenC5», д/н НОМЕР_2 були виявлені наступні ушкодження: деформація заднього лівого крила, задньої лівої двері, заднього бампера, накладки на поріг, накладки на двері, та лівого дзеркала;
- наданими у судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_2 в якості свідка, який пояснив, що він 24.06.2025 о 10 год. 02 хв. перебував у своєму припаркованому автомобілі «Citroen C5», д/н НОМЕР_2 , та розмовляв по телефону, а саме по відеозв'язку, та в цей момент він почув удар у його транспортний засіб, внаслідок чого на його автомобілі виникли пошкодження, яких раніше на його транспортному засобі не було. Після чого він почав рух за кермом свого автомобіля, щоб наздогнати автомобіль «VolkswagenTiguan», д/н НОМЕР_1 , який скоїв вище указане зіткнення, та не зупинився на місці ДТП. Вказаним автомобілем «керувала ОСОБА_1 , із якою вони на місці вище указаної дорожньо-транспортної пригоди домовились, що вона відремонтує йому його автомобіль, але потім вона відмовилась, пояснюючи це тим, що він є шахраєм, та хоче заробити на ній грошові кошти;
-відеозаписами долученими до матеріалів указаної адміністративної справи.
Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови суду 1-ої інстанції, всупереч твердженням апелянта, зазначені вище докази були належним чином досліджені, повно та всебічно, та їм була надана відповідна оцінка, на підставі чого суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП.
Апеляційний суд також враховує, що додана до протоколу про адміністративне правопорушення схема дорожньо-транспортної пригоди у повній мірі відтворює місце зіткнення, містить місце знаходження автомобіля«Citroen C5»в момент зіткнення та його напрямок руху, а також дані про пошкодження транспортного засобу.
Отже, доводи ОСОБА_1 про те, що вона не порушила п.13.1, п.2.3 б), п.2.10 а)ПДР спростовуються вище зазначеними доказами, які вказують на те, що зіткнення транспортних засобів за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин відбулося 24.06.2025 саме з вини водія ОСОБА_1 .
До протоколів про адміністративні правопорушення долучено письмове ОСОБА_5 , відповідно до яких вона підтвердила, що 24.06.2025 керувала автомобілем «VolkswagenTiguan» по вул. Довженка у м. Одесі, в той час як її рух було зупинено водієм транспортного засобу «Citroen C5», який повідомив про ДТП за її участю, вказавши на пошкодження його автомобіля, протокол на місці ДТП не складався, оскільки вони із потерпілим домовились про врегулювання спору в добровільному порядку.
Водночас, ОСОБА_1 також пояснила, що вона не відчула жодного удару чи перешкоди під час руху, а на її автомобілі, окрім сліду від дзеркала, немає інших слідів контактування із автомобілем«Citroen C5», і це, на її думку, спростовує твердження ОСОБА_2 , що пошкодження його авто виникли від контактування з колесомїї авто, радіус якого складає 70 см, що не відповідає рівню пошкоджень на авто «Citroen C5» від 72 до 75 см та робить контакт із її колесом неможливим.
Вказане дає підстави стверджувати, що ОСОБА_1 не заперечувала факту її причетності до ДТП за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, а лише оспорювала характер отриманих автомобілем «Citroen C5» пошкоджень, про що також вказувала в апеляційній скарзі.
Водночас, ОСОБА_1 належними та достовірними доказами вказані в апеляційній скарзі доводи не підтвердила, під час розгляду справи будь-яких клопотань про долучення, витребування або дослідження доказів, а також про призначення відповідної судової експертизи у підтвердження наведеної як в письмових поясненнях, так і в апеляційній скарзі позиції щодо встановлення характеру пошкоджень транспортних засобів не заявляла.
Апеляційний суд також вважає безпідставними доводи апелянта щодо відсутності умислу, направленого на вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Об'єктивна сторона правопорушення за ст. 122-4 КУпАП виражається у залишені місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні (формальний склад), а суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.
Як вбачається із пояснень потерпілого ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , під час спілкування із потерпілим вонане заперечувала свою причетність до ДТП,водночас,на порушення п.2.10 а) ПДР продовжила рух, залишивши місце пригоди, не повідомивши при цьому орган чи підрозділ поліції про ДТП. В подальшому ОСОБА_1 , оспорюючи характер отриманих автомобілем пошкоджень, відмовлялась від вирішення питання в добровільному порядку, що стало підставою для звернення потерпілого із відповідною заявою до органу поліції за фактом порушення ОСОБА_1 ПДР, тому вказане спростовує її доводи про відсутність у неї прямого умислу на залишення місця ДТП.
Із наведених підстав апеляційний суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що схема дорожньо-транспортної пригоди складеназі слів іншого учасника дорожньо-транспортної, оскільки ОСОБА_1 залишила місце пригоди, її автомобіль на час фіксації пригоди був відсутній, а її особа встановлювалася надалі органом поліції шляхом вжиття відповідних заходів.
Водночас, як вже було зазначено вище, додана до протоколу про адміністративне правопорушення схема дорожньо-транспортної пригоди у повній мірі відтворює місце зіткнення, містить місце знаходження автомобіля«Citroen C5»в момент зіткнення та його напрямок руху, а також дані про пошкодження транспортного засобу.
Відповідно до абз. 1п. 8 розділу 9Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженоїНаказом№1395 від 07.11.2015 МВС України (далі - Інструкція № 1395), якщо при ДТП один з його учасників зник з місця пригоди, поліцейський оформляє схему місця ДТП, відбирає пояснення в потерпілого, свідків (у разі їх наявності), встановлює наявність засобів зовнішнього відео-, фотоспостереження та невідкладно повідомляє уповноважену особу підрозділу поліції, відповідальну за розшук осіб, що зникли з місця ДТП. Остання зобов'язана вжити всіх можливих заходів для встановлення винуватців ДТП та обставин її вчинення в найкоротший строк, але не більше двох місяців.
Так, зокрема, з рапорту інспектора УПП в Одеській обл. від 31.07.2025 вбачається, що 31.07.2025 надійшов виклик «ДТП без травмованих», заявник ОСОБА_2 повідомив, що ДТП сталося 24.06.2025, при цьому інший водій транспортного засобу «VolkswagenTiguan», д/н НОМЕР_1 поїхав, матеріали не складались. В рапорті інспектор поліції також вказав, що було відібрано пояснення, складена схема місця ДТП та повідомлено про необхідність направлення матеріалів до відділу розшуку та ДТП (а.с. 2).
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про те, що інспектором поліції на виконання викладених вище приписів Інструкції №1395 було вчинено невідкладні дії з повідомлення уповноваженої особу підрозділу поліції, відповідальної за розшук осіб, що зникли з місця ДТП, а отже посилання ОСОБА_1 на те, що її дії не спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо її розшуку, тому, на її думку, не можуть вважатися залишенням місця ДТП, є голослівними та спростовуються матеріалами справи.
Апеляційний суд також відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що протокол про адміністративне правопорушення щодо неї було складено з порушенням місячного терміну, встановленого п. 7 розділу 9 Інструкції, з огляду на обставини, викладені вище у рапорті працівника поліції, з якого, зокрема, вбачається, що повідомлення про ДТП надійшло до поліції 31.07.2025, тоді ж були відібрані пояснення у заявника та складена схема місця ДТП, при цьому протокол було складено на наступний день після повідомлення про ДТП, а саме 01.08.2025 в день відібрання пояснень у ОСОБА_1 .
Так, дійсно у п. 7 розділу 9 Інструкції № 1395 зазначено, що уповноважена особа підрозділу поліції під час розгляду матеріалів ДТП повинен(на) в найкоротший строк, але не більше одного місяця з дати вчинення ДТП, встановити всі обставини її скоєння, вжити інших заходів щодо об'єктивного визначення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, скласти відносно такої особи протокол про адміністративне правопорушення та в п'ятиденний строк надіслати його до відповідного суду, водночас апеляційний суд зауважує, що відповідно до п. 8 розділу 9 цієї ж Інструкції, якщо при ДТП один з його учасників зник з місця пригоди уповноважена особа підрозділу поліції, відповідальна за розшук осіб, що зникли з місця ДТП, зобов'язана вжити всіх можливих заходів для встановлення винуватців ДТП та обставин її вчинення в найкоротший строк, але не більше двох місяців.
Отже, апеляційний суд констатує, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 було складено з дотриманнямвимогп.п. 7, 8 розділу 9 Інструкції № 1395, зокрема, уповноважена особа підрозділу поліції під час розгляду матеріалів ДТП у найкоротший строк після отримання повідомлення про ДТП, а саме протягом однієї доби,встановила всі обставини її скоєння, вжила інших заходів щодо об'єктивного визначення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, та отримавши пояснення в той же день склала відносно такої особи протокол про адміністративне правопорушення.
Щодо тверджень апелянта, про те, що протокол було складено зі слів ОСОБА_2 , пояснення якого не можуть бути прийняті як об'єктивний доказ, в силу прямої зацікавленості останнього у вирішенні справи на його користь, апеляційний суд вважає їх голослівними та такими, що спростовуються іншими зібраними по справі доказами.
Наведене свідчить, що позиція ОСОБА_1 та її процесуальна поведінка, пов'язана з наведенням доводів, які не підтверджені належними і достатніми доказами, та які не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту на власний розсуд з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
Таким чином, апеляційний суд констатує, що зібрані у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 докази є належними, допустимими та в цілому відповідають вимогам, встановленим ст. 251 КУпАП.
Відтак, суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновком суду 1-ої інстанції, доходить переконання про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованих їй правопорушень.
Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Отже, оскільки доводи ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження, а оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та вмотивованою, апеляційний суд вважає за необхідне її апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду 1-ої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
Клопотання ОСОБА_1 - задовольнити та поновити їй строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 19.09.2025, про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 19.09.2025, про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца