Номер провадження: 33/813/27/25
Номер справи місцевого суду: 522/5613/24
Головуючий у першій інстанції Донцов Д.Ю.
Доповідач Погорєлова С. О.
15.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря - Зєйналової А.Ф.к., ОСОБА_1 , адвоката Паука А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2024 року накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі розмірі 605,60 грн. на користь держави.
З вказаної постанови вбачається, що 25.03.2024 року о 00:30 год. в м. Одеса по вул. Канатна, 45, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Touareg державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло; жвавість мови; порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку. Дії ОСОБА_1 співробітниками поліції було кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначена подія була зафіксована співробітниками поліції та кваліфікована як порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись з постановою Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:
1)судом першої інстанції неналежним чином досліджений доказ, а саме виписний епікриз №1956, складений КНП «ООМЦПЗ» ООР, відповідно до змісту якого з 25.03.2024 року (з дня події) і до 12.04.2024 року - більше двох тижнів, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі з діагнозом «гострий поліморфний психотичний розлад без симптомів шизофренії», в результаті даного епікризу встановлено, що останній не перебував у наркотичному сп'янінні.
Посилаючись на такі доводи, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , адвоката Паука А.І., які наполягали на задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення відповідно до статті 245 КУпАП є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, а крім того, виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень і запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Об'єктивність суду, від якої напряму залежить вирішення справи, тісно пов'язана із безсторонністю і неупередженістю суду й забезпечується різними чинниками та шляхом регламентування судових процедур, у тому числі шляхом відсторонення суду від процесу збирання доказів вчинення чи невчинення адміністративного правопорушення, винуватості чи невинуватості особи (на користь чи проти обвинувачення), оскільки в іншому випадку суд в тій чи іншій мірі виступав би в інтересах певної сторони (учасника), що ставило би під сумнів можливість суду забезпечити об'єктивність під час вирішення справи, а отже, і статус суду як незалежного, безстороннього і справедливого органу правосуддя.
Суди першої та апеляційної інстанцій за нормами КУпАП є судами «факту і права», а отже, мають право і зобов'язані встановлювати фактичні обставини, досліджувати і оцінювати докази для розгляду та вирішення справи про адміністративне правопорушення на основі суворого додержання законності як у частині кваліфікації дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлення юридичного складу правопорушення, так і в частині застосування заходів адміністративного впливу до такої особи у точній відповідності із законом.
На переконання апеляційного суду, вирішуючи справу, суд першої інстанції, всупереч ст. 251, 252 КУпАП з достатньою повнотою не дослідив та не перевірив докази у справі, що призвело до помилкових висновків в їх оцінці на предмет допустимості та достовірності, як доказів у справі та необґрунтованого притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:
-протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №905916 від 25.03.2024 року з якого вбачається, що 25.03.2024 року о 00:30 год. в м. Одеса по вул. Канатна, 45, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Touareg, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло; жвавість мови; порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху за що відповідальність передбачена за ч. 1 т. 130 КУпАП;
-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вбачається, що 25.03.2024 року о 00:50 год., ОСОБА_1 було запропоновано проїхати до КНП «ОДМЦПЗ» ООР для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, у зв'язку із виявленням у нього працівниками поліції ознак наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, жвавість мови, порушення координації рухів, однак огляду проведено не було з підстав відмови водія;
-довідка про отримання (неотримання) особою посвідчення водія з якої вбачається, що ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_2 отримав 21.04.2011 року;
-довідка про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, з якої вбачається, що ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП;
-відеозапис, з якого вбачається, що 07.11.2024 року ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції. Працівник поліції повідомив про те, що причиною зупинки стало те, що 25.03.2024 року приблизно о 00:32 год. працівники поліції зупинилися біля автомобілю, який стояв із увімкненим світлом та увімкненим мотором, водій якого розхитував металевий стовб. Працівники поліції підійшли до водія, намагаючись його зупинити, почали питати що він робить. Водій зліз із стовпа та підійшов до працівників поліції, які попросили останнього заглушити мотор та надати свої документи. Водій сказав, що він ОСОБА_2 . На питання працівників відповідав із заторможеністю у зв'язку із чим його постійно питали чи все гаразд. Працівники поліції запитали чи є у ОСОБА_1 при собі зброя, він відповів, що немає. Потім запитали чи не вживав він алкогольні напої, на що ОСОБА_1 відповідає щось незрозуміле. Потім працівники поліції запитали ОСОБА_1 про те чи вживав він наркотичні речовини, однак ОСОБА_1 не реагував ніяк на дане питання. На питання куди він їхав, відповів, що на весілля. Потім ОСОБА_1 перестав відповідати на питання працівників поліції. На питання працівників поліції чи проїде він до медичного закладу для встановлення стану наркотичного сп'яніння, він не відповів. Тоді ОСОБА_1 було попереджено про те, що якщо він не відповість на питання чи згоден пройти огляд у медичному закладі, то це буде розцінено, як відмова і на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Оскільки ОСОБА_1 ніяк не реагував на пропозицію працівників поліції відносно останнього було складено протокол про адміністративне правопорушення. В ході бесіди працівник поліції сказав, що коли вони несли службу, то повз них проїхав автомобіль ОСОБА_1 на великій швидкості, зніс огорожу, а стан водія вакує на те, що він перебуває у стані наркотичного сп'яніння, бо його поведінка не відповідає обстановці.
Згідно вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції працівником поліції або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, та регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Пунктами 8, 9 Інструкції та пунктами 7, 8 Порядку регламентовано, що з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Так, диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, одними із ознак складу даного правопорушення є відмова від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
При цьому, орган, який складає матеріали справи про адміністративне правопорушення, повинен довести даний факт.
В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, представник Островського О.М. звернувся з клопотання про призначення у справі судової психіатричної експертизи. Клопотання було обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції просив закрити провадження у справі на підставі положень ст. ст. 17, 20 та 247 КУпАП, оскільки він на момент інкримінованого йому правопорушення знаходився у стані неосудності, надавши при цьому виписний епікриз №1956 з медичної картки стаціонарного хворого, згідно якого він знаходився на стаціонарному лікуванні з 25.03.2024 року по 12.04.2024 року у КНП «ООМЦПЗ» ООР з діагнозом гострий поліморфний психотичний розлад без симптомів шизофренії. Однак, судом першої інстанції доводи ОСОБА_1 були відхилені оскільки стан неосудності встановлюється на підставі висновку експерта за результатами судової психіатричної експертизи. Виписний епікриз КНП «Одеський обласний центр психічного здоров'я» ООР №1956 від 23.04.2024 року не є висновком експерта за результатами судово-психіатричної експертизи.
Для повного та об'єктивного розгляду справи постановою Одеського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року клопотання представника ОСОБА_1 про призначення у справі судової психіатричної експертизи було задоволено. Призначено у справі судову психіатричну експертизу на розгляд якої поставлені наступні питання: чи страждав ОСОБА_1 25.03.024 року в період з 00:30 год. по 00:55 год. (момент інкримінованого йому діяння) на будь-який психічний розлад; чи міг ОСОБА_1 у період з 00:30 год. по 00:55 год. (момент інкримінованого йому діяння) за своїм психічним станом повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Проведення експертизи доручено експертам Одеської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України».
08.08.2025 року на адресу Одеського апеляційного суду від Одеської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» надійшов висновок судово-психіатричного експерта №84 від 03.02.2025 року з якого вбачається, що за результатами проведеного дослідження експерт-психіатр дійшов до висновків, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 25.03.2024 року, в період з 00:30 год. по 00:55 год. (момент інкримінованого йому діяння) страждав на хронічний психічний розлад у вигляді «Шизоафективного розладу» (що відповідає діагностичним критеріям рубрики «Р25» за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду). За своїм психічним станом, ОСОБА_1 , у період часу з 00:30 год. по 00:55 год. 25.03.2024 року (момент інкримінованого йому діяння) не був здатним усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Окрім висновку експерта підтвердженням неадекватної поведінки ОСОБА_1 є відеозапис з камер поліцейських, долучених до справи, виписний епікриз №1956 яка свідчить про те, що ОСОБА_1 25.02.2024 року звертався за медичною допомогою через розлад здоров'я станом на час подій, що стали підставою для складання протоколу.
Зважаючи на те, що склад правопорушення складає відмова від проходження огляду на стан сп'яніння, що передбачає усвідомлення особою змісту пред'явлених до нього вимог та відповідних наслідків, проте відповідно до висновку експерта ОСОБА_1 на момент вчинення правопорушення, усвідомлювати свої дії та керувати ними в повній мірі не міг, тому підстави для притягнення його до відповідальності відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно ст. 20 КУпАП не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження по справі.
На підставі викладеного провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КпАП України підлягає закриттю, з мотивів та підстав, викладених вище.
Проте, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне довести до відома Начальника Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про наявність в матеріалах справи висновку судово-психіатричної експертизи №84 від 03 лютого 2025 року відносно ОСОБА_1 , яким визначено, що у останнього виявлено психічний розлад у вигляді «Шизоафективного розладу», для відома та відповідного реагування в межах своїх повноважень.
Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Повідомити Начальника Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про наявність висновку судово-психіатричної експертизи №84 від 03 лютого 2025 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова