Справа № 127/35890/25
Провадження №11-сс/801/958/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
24 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
при секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2025 року про застосування заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Вінниці, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 286 КК України,-
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 про застосування заходу забезпечення кримінального провадження № 12025020050000516, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.08.2025 - запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Одночасно застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому 30.10.2025 оголошено підозру за частиною другою статті 286 КК України, запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем проживання по АДРЕСА_1 , із забороною залишати житло в період з 22:00 годин до 06:00 години наступної доби.
Покладено на ОСОБА_7 обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 КПК України: прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду; не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання чи роботи; утриматися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, які дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії запобіжного заходу та покладених обов'язків визначено до 30 грудня 2025 року включно.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування виняткового запобіжного заходу з одночасним застосуванням менш суворого запобіжного заходу слідчий суддя вказав, що хоча прокурором під час розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри, а також наявність певних ризиків, останнім не доведено неможливість застосування менш суворих заходів забезпечення кримінального провадження, аніж тримання під вартою. При цьому з урахуванням особи підозрюваного, який визнає провину, раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину та непрацездатну матір, має постійну роботу, достатнім запобіжним заходом з метою запобігання установлених ризиків може бути домашній арешт.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
В апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_6 ставиться питання про скасування ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 14.11.2025 через істотні порушення кримінального процесуального закону та невідповідність висновків фактичним обставинам провадження. Просить застосувати до ОСОБА_7 виключний запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави.
Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду клопотання слідчим суддею не виконано вимоги статті 187 КПК України щодо оцінки в сукупності всі обставини, у тому числі наслідки кримінального правопорушення у виді смерті потерпілого та суворість імовірного покарання за вчинене діяння. Такі дані у сукупності з даними про особу підозрюваного на переконання прокурора не дають підстав для застосування менш суворого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою. Окремо прокурор вказує на неможливість застосування менш суворого запобіжного заходу у виді домашнього арешту з огляду на складність контролю за виконанням підозрюваним покладених на нього обов'язків під час такого запобіжного заходу.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених в ній та просив задовольнити її в повному об'ємі.
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а застосований запобіжний захід таким, що цілком забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Як убачається з ухвали, слідчим суддею зазначені вимоги закону дотримано, а висновки про відсутність підстав для застосування виключного запобіжного заходу належним чином умотивовані.
Відповідно до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
В жодному випадку запобіжний захід не може розцінюватись, як покарання за вчинене діяння.
Оскільки ухвала слідчого судді в частині обґрунтованості підозри та установлених ризиків стороною обвинувачення не оспорюється, тому висновки слідчого судді в цій частині апеляційним судом не перевіряються.
З огляду на доводи та вимоги апеляційної скарги прокурора суд апеляційної інстанції перевіряє висновки слідчого судді про можливість застосування до підозрюваного у цьому провадженні менш суворого запобіжного заходу, аніж того, на застосуванні якого наполягає сторона обвинувачення.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу, як уже зазначалось вище, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання ризикам, визначеним статтею 177 КПК України.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, окрім встановлення обґрунтованості оголошеної підозри та доведеності ризиків повинен виходити також з положень частини четвертої статті 194 КПК України, за змістом якої, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення також існування хоча б одного із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
При цьому за приписами статті 187 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.
Як убачається з оскаржуваної ухвали, зазначені положення слідчим суддею належним чином враховано.
Так, із наданих сторонами та досліджених слідчим суддею письмових доказів установлено, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого необережного кримінального правопорушення, та при цьому вперше притягується до кримінальної відповідальності, виключно позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, що свідчить про позитивну репутацію підозрюваного. Окрім того він офіційно працевлаштований (менеджер з логістики ТОВ «Еко Снек»), має утриманців (малолітнього сина ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а також здійснює постійний догляд за матір'ю ОСОБА_11 1955 р.н. - пенсіонеркою, інвалідом другої групи, з якою проживає. Такі дані про особу свідчать про наявність сталих міцних соціальних зав'язків. Також під час розгляду клопотання підозрюваний виявляв щирий жаль з приводу наслідків, що настали, а також висловлював готовність до вжиття заходів для відшкодування шкоди, про що свідчать надані квитанції про переказ грошових коштів, а також надіслані потерпілим повідомлення про пропозицію щодо відшкодування шкоди.
Такі дані про особу підозрюваного у сукупності із тяжкістю кримінального правопорушення, за яким особі оголошено підозру, а також встановлених ризиків, очевидно давали слідчому судді підстави для застосування менш суворого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, а саме домашнього арешту.
Так, застосування домашнього арешту передбачає відчутне втручання у приватне життя особи шляхом покладання на неї за рішенням суду заборон та обмежень. Із цих підстав за оцінками Європейського суду із прав людини домашній арешт розглядається в тій самій площині, що й тримання особи під вартою, оскільки він пов'язаний із позбавленням свободи, виходячи з розуміння положень Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.
Відповідно до статті 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Виходячи з переліку запобіжних заходів, закріплених у статті 176 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Такий запобіжний захід має застосовуватися у тих випадках, коли застава є занадто м'яким запобіжним заходом, а тримання під вартою - занадто суворим. Отже, за ступенем суворості такий захід межує з позбавленням волі у значенні статті 5 КЗПЛ. Зокрема, у справі "Вітторіо і Луіджи Манчині проти Італії" ЄСПЛ зазначив, що і тримання під вартою у в'язниці, і домашній арешт є позбавленням свободи, виходячи із розуміння підпункту "с" пункту першого статті 5 КЗПЛ.
Домашній арешт за своєю сутністю є комплексом призначених за рішенням суду заборон і обмежень, які накладаються на підозрюваного (обвинуваченого) у зв'язку з його повною чи частковою ізоляцією у певному приміщенні, спрямовані на досягнення мети цього запобіжного заходу, реалізуються й контролюються правоохоронними органами у взаємодії з органом досудового розслідування, у чиєму провадженні знаходиться справа.
Стосовно ж доводів апеляційної скарги прокурора про неможливість застосування до ОСОБА_7 менш суворого запобіжного заходу (домашнього арешту) через складність його здійснення, суд наголошує, що контроль за виконанням підозрюваним обовязків, покладених слідчим суддею під час застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту здійснюється працівниками правоохоронних органів у порядку, визначеному «Інструкцією про порядок виконання органами Національної поліції ухвал слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та про зміну раніше обраного запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту», затведженої Наказом МВС України № 654 від 13.07.2016.
Складність контролю за виконанням підозрюваним покладених на нього обов'язків під час застосування домашнього арешту, на яке вказує прокурор у апеляційній скарзі, може мати місце у випадку проживання підозрюваного за межами України, на непідконтрольній (окупованій) території, на території постійних бойових дій, тобто у випадку, коли працівники правоохоронного органу об'єктивно неспроможні здійснити дієвий контроль за дотриманням підозрюваним покладених обов'язків, у тому числі постійної чи тимчасової (у певний період) ізоляції. Проте підозрюваний у цьому провадженні проживає у місті Вінниці, тобто у тому ж населеному пункті, де і знаходиться орган досудового розслідування. Такі обставини не створюють жодних перешкод для здійснення органами Національної поліції заходів, передбачених вищенаведеним нормативними актом.
Також з метою забезпечення кримінального провадження слідчий суддя поклав на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, які у свою чергу є достатнім запобіжником для нівелювання ризиків та забезпечення належної процесуальної поведінки особи.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2025 року про застосування заходу забезпечення кримінального провадження № 12025020050000516, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 серпня 2025 року - запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 286 КК України, залишити без змін.
Ухвала є остаточною та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: