Справа № 734/1535/25
№ провадження 2/738/379/2025
21 листопада 2025 року місто Мена Чернігівської області
Менський pайонний суд Чеpнiгiвської областi в складi:
суддi - Волошиної Н.В.,
з участю:
секpетаpя судового засідання - Шугалій А.С.,
учасників справи:
представника позивача - Минець О.В.,
розглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi цивільну спpаву за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - Березнянська селищна рада, про встановлення факту батьківства
І. Зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, після уточнення якої просить встановити факт, що ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Чернігові та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Кремінна Сєвєродонецького району Луганської області, є рідним батьком ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Остер Козелецького району Чернігівської області; внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 за №45 від 13 вересня 2012 року, складеного виконавчим комітетом Остерської міської ради Козелецького району Чернігівської області: змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 »; виключити відомості про ОСОБА_7 , як про батька дитини; в графах «Батьки» змінити: батько: « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_3 ».
В обґрунтування позовної заяви посилається на те, що вона у 2011 року познайомилась з ОСОБА_3 , який у той час був на заробітках на будівництві у м. Остер Козелецького району Чернігівської області. Вони зустрічалися, а потім почали спільно проживати у м. Остер у неї в будинку. У вказаних фактичних шлюбних відносинах у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася спільна дитина - син ОСОБА_8 . Батьком дитини є ОСОБА_3 , однак, враховуючи те, що їх шлюб не був зареєстрований, відомості про батька записані відповідно до ст.135 Сімейного кодексу. Після народження дитини вона переїхала до ОСОБА_3 у селище Березна Чернігівського району Чернігівської області, де проживали у будинку чоловіка за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, шлюбу не реєстрували. З початком війни ОСОБА_3 пішов служити до ЗСУ, а вона переїхала до себе у м.Остер. ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини в зоні бойових дій на території Кремінної міської громади Сєвєрдонецького району Луганської області, ОСОБА_3 загинув.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого засідання на 06 червня 2025 року, яке неодноразово відклалося у зв'язку із заміною неналежного відповідача, а саме Березнянської селищної ради, належним відповідачем ОСОБА_2 , залученням Березнянської селищної ради як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, витребування доказів, зміною предмету позову, призначенням експертизи.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
Позивач у судове засідання не з'явилася, просила розглянути справу без її участі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву, просив її задовольнити, посилаючись на те, що позовна заява подана з метою забезпечення найкращих інтересів дитини, а саме реалізації нею права на спадкування за законом після загибелі батька, призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника та отриманні пільг й соціальних гарантій. Також зазначив, що під час спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 у них народилася дитина, яку вони разом виховували, доглядали за нею, утримували, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов'язки подружжя, тобто, проживали однією сім'єю, як чоловік та жінка. ОСОБА_3 за життя визнавав своє батьківство по відношенню до сина.
Відповідач та представник третьої особи, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Представник третьої особи надав заяву про розгляд справи без його участі.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , в якому матір'ю вказана ОСОБА_1 , а відомості про батька внесені на підставі частини першої статті 135 СК України.
З виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за період з 27 листопада 2012 року по 07 грудня 2012 року, та з Акту обстеження житлового-побутових умов сім'ї від 11 березня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 разом з малолітнім ОСОБА_9 проживали по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_3 , з яким вели спільне господарство.
Згідно із сповіщенням сім'ї №8 від 16 січня 2024 року, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, зник безвісти в зоні ведення бойових дій на території Кремінної міської громади Сєвєрдонецького району Луганської області.
Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Менським відділом реєстрації актів цивільного стану у Корюківському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 06 березня 2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Кремінна Сєвєродонецького району Луганської області (а.с. 9).
Згідно з Висновком молекулярно-генетичного експертного дослідження від 18 вересня 2025 року, проведеного експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мама Папа», з метою підтвердження кровного споріднення між ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка є рідною сестрою загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як тіткою та племінником, ймовірність того, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є біологічною тіткою, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складає 98,23%.
В судовому засіданні ОСОБА_10 , допитана як свідок, пояснила, що вона є рідною сестрою загиблого ОСОБА_3 , на підтвердження чого надала відповідні документи, та зазначила, що з ОСОБА_1 її брат познайомився у 2011 році під час роботи на будівництві у м. Остер, де вони разом проживали до народження дитини. ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_8 , після чого вони переїхали у селище Березна, де проживали у будинку, який належить її з братом батькам, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вона є хрещеною ОСОБА_8 . Коли були живі батьки, то вони також вважали ОСОБА_8 своїм онуком. За життя її брат опікувався ОСОБА_8 , займався його вихованням, утримував його. З 2014 року брат служив в АТО, а з початком війни пішов служити у ЗСУ, але весь час підтримував стосунки з позивачем та сином, допомагав їм матеріально. У 2024 році брат загинув. Вона добровільно погодилася здати біологічний матеріал на проведення молекулярно-генетичної експертизи, оскільки у неї ніколи не виникало сумнівів в тому, що ОСОБА_8 не є сином її брата ОСОБА_11 . З ОСОБА_8 та ОСОБА_12 у неї дружні стосунки, вони постійно спілкуються.
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні показав, що з ОСОБА_14 вони знайомі з 1992 року, ОСОБА_11 був його кумом, вони постійно спілкувалися, проводили разом час. У 2011 році ОСОБА_11 познайомив його з ОСОБА_15 та представив її як його дівчину, через деякий час у них народилася дитина - син ОСОБА_8 , після чого вони з м. Остра переїхали у селище Березна. Стосунки у ОСОБА_11 та ОСОБА_12 були такі, що притаманні подружжю, спільно проживали, вели спільне господарство, разом виховували сина. З 2014 року ОСОБА_11 служив в АТО, отримав контузію, а у 2022 році був призваний на військову службу в ЗСУ. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 загинув.
V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20)).
Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини, зокрема, вказав, що: "хоча основною ціллю статті 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання органів державної влади, вона не лише зобов'язує державу утримуватися від такого втручання, на додаток до цього негативного зобов'язання можуть існувати позитивні зобов'язання, притаманні ефективній повазі до приватного або сімейного життя. Ці зобов'язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин осіб між собою (див. рішення у справі "Фон Ганновер проти Німеччини (№ 2)" [ВП] (Von Hannover v. Germany (no. 2) [GC], заяви № 40660/08 та № 60641/08, пункт 98, ЄСПЛ 2012). Межа між позитивними та негативними зобов'язаннями держави за статтею 8 Конвенції не підлягає чіткому визначенню; проте застосовні принципи є подібними. В обох контекстах слід враховувати справедливий баланс, який має бути встановлений між конкуруючими інтересами (там само, пункт 99) (YAKUSHEV v. UKRAINE, № 15978/09, § 22, ЄСПЛ, від 14 грудня 2018 року).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 СК України).
Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду (частина друга статті 125 CК України).
У відповідності до частини 1 статті 128 Сімейного кодексу України, за відсутністю заяви, право на подання якої встановлено ст.126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Згідно з частини 3 статті 128 Сімейного кодексу України, позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття та особою, яка вважає себе батьком дитини.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України (частини перша, друга статті 128 СК України).
Відповідно до статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
Таким чином, заява може бути подана певним колом осіб. Зазвичай встановлення факту батьківства проводитися в порядку окремого провадження, а не позовного, проте, якщо встановлення факту батьківства зачіпає інтереси спадкоємців, справа має бути розглянута в порядку позовного провадження.
Відповідач ОСОБА_2 є повнолітньою донькою загиблого ОСОБА_3 та його спадкоємицею.
Тлумачення статті 130 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19)).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2023 року у справі № 592/4443/17 (провадження № 61-9923св22) зазначено, що: "відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі вище перераховані докази в сукупності. Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як докази для встановлення батьківства в суді можуть бути досліджені зокрема: листи, телеграми відповідача, в яких він повідомляє про можливість народження чи народження його дитини певною жінкою; заява відповідача за місцем роботи про надання йому відпустки у зв'язку з народженням дитини; показання свідків про виявлення відповідачем турботи про дитину та її матір, обрання імені дитини тощо. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це".
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважив, що "в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства" (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що у розглянутому національному провадженні, яке розпочалося у 2012 році, суди керувалися Постановою Пленуму Верховного Суду 2006 року, яка вимагала застосування до справи заявника Кодексу про шлюб і сім'ю 1969 року, що робить доказ спільного проживання необхідним для визнання батьківства. На думку Суду, наслідки такого підходу можна порівняти з наслідками негнучких строків або інших процесуальних обмежень, які унеможливлюють встановлення або оспорювання батьківства, зокрема з використанням нових методів тестування. Суд неодноразово вказував, що такі обмеження суперечать важливості інтересу приватного життя. Хоча до функцій Суду не входить тлумачення національного законодавства або висловлення думки щодо доцільності правового регулювання, обраного законодавчим органом держави-відповідача у певній сфері, за цих обставин Суд доходить висновку, що зазначений підхід національних судів у поєднанні з їхньою нездатністю розглянути надані їм докази ДНК з достатньою ретельністю становив порушення їхніх позитивних зобов'язань за статтею 8 щодо забезпечення права заявника на повагу до його приватного життя. Відповідно, мало місце порушення статті 8 Конвенції (MOLDOVAN v. UKRAINE, № 62020/14 § 52-54, ЄСПЛ, від 14 березня 2024 року).
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_4 , матір'ю якого значиться ОСОБА_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 8).
Відомості про батька дитини внесені до Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, у відповідності до вимог ст. 135 СК України, що вбачається з Повного витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а.с. 45, 46).
Позивач, звертаючись до суду, стверджує, що батьком малолітнього ОСОБА_16 є ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При вирішенні питання про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.
Національні органи влади, у справах про встановлення батьківства, користуються дискреційними повноваженнями, спрямованими на захист найкращих інтересів дитини та збалансування інтересів як дитини, так і передбачуваного біологічного батька, що не суперечить гарантіям, які містяться у статті 8 Конвенції (Krisztian Barnabas Toth v. Hungary, № 48494/06, 12 лютого 2013 року, § 33).
Доказів на спростування Висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження від 18 вересня 2025 року, відповідачем не надано суду.
Тлумачення змісту статті 130 СК України свідчить, що закон не визначає конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18, постанова Верховного Суду від 08 січня 2025 року у справі № 205/5830/21).
Як докази для встановлення факту батьківства до суду можуть подаватися: докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які містять відомості про родинні відносини осіб, листи, телеграми чоловіка, в яких він повідомляє про можливість народження чи народження його дитини певною жінкою; заява чоловіка за місцем роботи про надання йому відпустки у зв'язку з народженням дитини; показання свідків про виявлення чоловіком турботи про дитину та її матір, обрання імені дитини); довідки органів ДРАЦС про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником; висновок судово-генетичної експертизи походження дитини для встановлення батьківства, що проводиться за ухвалою суду; інші докази, встановлені судовими рішеннями у кримінальних, адміністративних, цивільних або господарських справах.
Зазначений перелік не є вичерпним та може розширюватись в залежності від конкретних обставин справи.
Слід також враховувати, що передумовою звернення до суду в справах про встановлення батьківства є, зокрема, наявність кровного споріднення між особою, яку позивач просить визнати батьком, і дитиною.
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 206/1906/23).
Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ст. 134 СК України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні (затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5) абз.8 пункту 20 глави 1 розділу ІІІ, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідно до Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання (затверджених Наказом Міністерстваюстиції України 12.01.2011 року №96/5) підпункт 2.16.4 пункту 2.16 розділу II на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Згідно з ч.4 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану.
У відповідності до вимог ст. 145 СК України, прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою.
Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану (постанова Верховного Суду від 18 червня 2024 року у справі № 759/19076/22).
Аналізуючи вищенаведені докази та показання свідків у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Кеpуючись статтями 128, 129 Сімейного кодексу Укpаїни, статтями 10, 12, 13, 76, 81, 82, 200, 259, 263-265 ЦПК Укpаїни, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - Березнянська селищна рада, про встановлення факту батьківства - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Чернігові та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Кремінна Сєвєродонецького району Луганської області, є батьком ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Остер Козелецького району Чернігівської області.
Внести зміни до актового запису за №45 від 13 вересня 2012 року, складеного виконавчим комітетом Остерської міської ради Козелецького району Чернігівської області, про народження ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: Україна, Чернігівська область, Козелецький район, місто Остер, виключивши відомості про батька, « ОСОБА_7 », вказавши в графах «Батьки» батьком: «прізвище, ім'я, по батькові» - « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 », «громадянство» - громадянин України; відомості про дитину: в графах «прізвище» зазначити прізвище дитини - « ОСОБА_6 », ім'я дитини та по батькові - залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Н.В. Волошина