Справа № 358/1328/25 Провадження № 2/358/799/25
21 листопада 2025 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Тітова М.Б.,
за участю секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду в м. Богуславі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» - Пархомчук С.В. звернувся до Богуславського районного суду Київської області із даним позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №3591102043/510943, укладеним 16 березня 2020 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група», у розмірі 24290,00 грн., яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 7000,00 грн. та простроченої заборгованості за процентами у розмірі 17290,00 грн., а також стягнути на користь позивача понесені судові витрати.
В обгрунтування позову представник позивача зазначив, що 16 березня 2020 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3591102043/510943, згідно умов якого відповідачці було надано кредитні кошти у розмірі 7000,00 грн. строком на 30 днів, зі стандартною процентною ставкою 1,90% в день, кінцевий термін дії договору 14 квітня 2020 року. Позивач свої вимоги за договором виконав та надав відповідачці кредитні кошти, однак остання свої зобов'язання не виконувала, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 24290,00 грн., яку ОСОБА_1 у добровільному порядку не погашає.
Також зазначив, що 20 серпня 2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-20/08/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» відступило ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» право вимоги до відповідачки за вищевказаним кредитним договором, а вже 25 серпня 2021 року ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» як новий кредитор відступило право вимоги за кредитним договором №3591102043/510943 від 16 березня 2020 року ТОВ «ФК АЙКОНС».
Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області від 24 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачка ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що заперечує щодо позовних вимог у частині нарахування процентів за користування кредитними коштами, оскільки вважає, що нарахування процентів після закінчення строку дії договору, а саме після 14 квітня 2020 року, є незаконним. Також заперечує у частині позовних вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Оцінюючи наведені у справі аргументи, ґрунтуючись на засадах верховенства права, на повно і всебічно з'ясованих обставин, об'єктивно та безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, наявних у справі, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 16 березня 2020 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» було укладено договір про надання фінансового кредиту № 3591102043/510943, який відтворений шляхом використання позичальницею одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки (а.с. 17-20).
Згідно п. 1.1 договору відповідачці було надано фінансовий кредит у розмірі 7000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а вона у свою чергу зобов'язувалася повернути кредит та сплатити проценти за його користування у порядку та на умовах, визначених договором.
Згідно п. 1.2 договору строк дії договору 30 днів, тобто до 14 квітня 2020 року, але у будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань.
Також договором визначено графік розрахунків повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом.
Відповідно до. 2.3 договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, при цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок)до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Відповідачка отримала грошові кошти в сумі 7000,00 грн. на картковий рахунок НОМЕР_1 16 березня 2020 року, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» (а.с.27 зі з/б). Факт отримання грошових коштів від позивача ОСОБА_1 не заперечує.
Однак у порушення умов кредитного договору відповідачка свої зобов'язання за кредитним договором своєчасно не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 28 березня 2025 року становить 24290,00 грн., що складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 7000,00 грн. та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 17290,00 грн.
Такий розмір заборгованості підтверджений наданими до суду розрахунками, а саме випискою із особового рахунку за кредитним договором № 3591102043/510943 за період з 16 березня 2020 року по 28 березня 2020 року (а.с.9).
Також судом встановлено, що 20 серпня 2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-20/08/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» відступило ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» право вимоги до відповідачки за вищевказаним кредитним договором, про що також свідчить реєстр боржників до договору факторингу (а.с. 11, 21-24).
25 серпня 2021 року ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» як новий кредитор відступило право вимоги за кредитним договором №3591102043/510943 від 16 березня 2020 року ТОВ «ФК АЙКОНС» шляхом укладення договору факторингу №1-25/08/2021, про що було складено реєстр боржників та повідомлено відповідачку (а.с.9-10, 13-14, 30-31).
При вирішенні даного спору суд керується наступними нормами права.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.
В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Як регламентовано в ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановленихст.11 цього Кодексу.
Зобов'язання, згідно зі ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того, ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проаналізувавши та дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що 16 березня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» виникли договірні відносини у зв'язку з укладенням кредитного договору. ОСОБА_1 , будучи вільною в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаною з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписала електронним одноразовим ідентифікатором кредитні документи, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами. Даний договір був укладений в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», що повністю підтверджується матеріалами справи.
Відповідачка отримала кредитні кошти, і у неї виникло зобов'язання повернути їх у розмірах та у строки, зазначеними в кредитному договорі. Розрахунок заборгованості в частині стягнення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом повністю відповідає умовам договору про надання кредиту: у ньому відображені всі факти видачі суми кредиту, нарахування процентів, які здійснювались за фактичну кількість календарних днів користування кредитом.
Крім того, відповідачка не надала суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, а відтак наданий позивачем розрахунок за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від відповідача приймається судом як достовірний. Фактично отримані та використані позичальницею грошові кошти у добровільному порядку товариству не повернуті, тож позивач вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення коштів. Аргументи відповідачки щодо неправомірності нарахування процентів за користування кредитом після закінчення терміну дії договору не знайшли свого підтвердження, оскільки у договорі прямо передбачено право нарахування процентів і після закінчення строку дії договору, аж до моменту фактичного виконання боржницею свого грошового зобов'язання.
Тому суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту та нарахованих процентів у повному розмірі.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Так, у матеріалах справи міститься копія договору № 16/06/2025 від 16 червня 2025 року про надання правової допомоги, копія акту від 8 жовтня 2025 року про отримання правової допомоги, копія платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 8 жовтня 2025 року, копія рахунку від 8 жовтня 2025 року, із яких вбачається, що розмір правової допомоги, наданої адвокатом позивачу, становить 10500,00 грн.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), «Двойних проти України» (заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На ці ж обставини та критерії посилається Верховний Суд у справі № 756/2114/17 від 13.02.2019, зменшивши розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи.
У постанові від 22.03.2023 у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України.
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу)».
Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого адвокатом часу, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, оскільки адвокатом був витрачений час лише на складання процесуальних документів, безпосередньої участі в судових засіданнях вона не брала, що узгоджується з принципом розумності та об'єктивності.
За правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 11328 від 25 червня 2025 року. Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги, то з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у повному розмірі.
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 133, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, 525, 526, 626,629, 63, 633, 1054 ЦК України, ЗУ "Про електронну комерцію", суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» (код ЄДРПОУ 44334170, 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, інше, нежитлове приміщення 1008) заборгованість за кредитним договором № 3591102043/510943 від 16 березня 2020 року у розмірі 24290 (двадцять чотири тисячі двісті дев'яносто) гривень 00 копійок, яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок та простроченої заборгованості за процентами у розмірі 17290 (сімнадцять тисяч двісті дев'яносто) гривень 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» (код ЄДРПОУ 44334170, 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, інше, нежитлове приміщення 1008) судові витрати понесені на сплату судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» (код ЄДРПОУ 44334170, 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, інше, нежитлове приміщення 1008) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: суддя М. Б. Тітов