Справа № 357/11805/25
Провадження № 2-а/357/378/25
20 листопада 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Сомок О.А.,
секретар судового засідання - Пугач В.І.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Глеваського В.В.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності
28.07.2025 представником позивача (К. Грищенка) адвокатом В. Глеваським до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області через підсистему «Електронний Суд» надіслано адміністративний позов про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5264959 від 19.07.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Сомок О.А.
Ухвалою судді від 06.08.2025 позовну заяву було залишено без руху. Позивач усунув недоліки позовної заяви шляхом направлення до суду позовної заяви в новій редакції, а також копій документів в належній якості.
Позовна заява обгрунтована тим, що 19.07.2025 складено щодо ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5264959 від 19.07.2025 о 22:27:12. За скаргою позивача Полк патрульної поліції у місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції за результатами проведення перевірки, зазначену постанову було скасовано, а справу направлено на новий розгляд. 07.08.2025 на поштову адресу позивача надійшла постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5391302 від 04.08.2025 11:44:15 (далі по тексту - постанова, що оскаржується). Місце складання Постанови (розгляд справи представником відповідача) - Київська область, Білоцерківський район, місто Біла Церква, вулиця Сухоярська, 18А. Особа, яка розглянула справу - поліцейський 2 взвод 1 рота 1 бат. ДПП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП старший сержант поліції Омельченко Олександр Олександрович. Кваліфікація правопорушення - частина друга ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (по тексту КпАП України), диспозиція якої, зокрема, визначає проїзд на заборонний сигнал світлофора. Саме за цю дію особа, що визначена у пункті 3, оцінила та кваліфікувала таку дію як адміністративне правопорушення. Суть порушення - порушення проїзду на червоний (забороняючий) сигнал світлофора, п. 8.7.3.е ПДР. Докази, на які особа, що розглянула справу, посилається і долучає до Постанови - відео з Бк Моторола 476087, Бк Моторола 475535, відео з реєстратора 70 маі, лист оповіщення.
Позивач вважає, що мало місце порушення процедури та порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення з боку працівника поліції при винесенні оскаржуваної постанови, зокрема, не роз'яснення прав та обов'язків, як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, не надання можливості надати пояснення щодо самої події, що вказує на те, що винесення оскаржуваної постанови відбулось із грубим порушенням норм чинного законодавства України, ненадання для ознайомлення позивачеві відеофіксації події 19.07.2025 на приладі поліцейського, також документів, які підтверджують сертифікацію та повірку такого приладу. Вважає, що оскаржувана постанова не відповідає критеріям обгрунтованості та законності, а поліцейським, що склав Постанову не були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.
Зазначає, що під час складення постанови 04.08.2025 позивача не ознайомили з його правами. Він був позбавлений можливості прийняти участь у повторному розгляді справи, оскільки повідомлення про розгляд отримав у день розгляду - 04.08.2025.
Поліцейський в обгрунтування накладення штрафу послався на відеофіксацію з носіїв, на які не надано сертифікат повірки, свідоцтво про реєстрацію носія як засобу фіксації порушень ПДР. Зазначені документи не надавались на вимогу позивача 19.07.2025. Поліцейський склав Постанову на підставі відомостей з баз даних МВС, перед складанням та винесенням Постанови, не перевіривши особу водія та не отримавши у позивача або ж посвідчення особи, або ж посвідчення водія, тобто не переконавшись, щодо якої особи має бути складено Постанову. Тому неправдивим є твердження, що водій відмовився надавати документ, що підтверджує особу, навпаки, позивач готовий був надати документи після отримання від поліцейських відеоносія, а також документів, що підтверджують сертифікацію та повірку такого приладу: таких документів не було надано 19.07.2025. Отже, поліцейський не здійснив попередню ідентифікацію особи, яка керувала ТЗ на момент складання Постанови, що є порушенням положень КпАП України, а також не надав документи, підтверджують сертифікацію та повірку такого приладу, на який було здійснено фіксацію події об'єктивної сторони правопорушення.
Посилаючись на частину другу ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України вважає, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи зазначене просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія серії ЕНА № 5391302 від 04.08.2025 та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою судді від 20.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати у спрощеному провадженні з викликом сторін.
04.09.2025 до суду від представника Департаменту патрульної поліції Єжової Є.Ю. надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України та у зв'язку з одночасною зміною позивачем предмета та підстав позову.
Ухвалою суду від 19.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження та продовжено розгляд справи.
04.09.2025 від представника Департаменту патрульної поліції Єжової Є.Ю. надійшов відзив на позовну заяву з додатками та клопотання про поновлення строку подання відзиву. Протокольною ухвалою суду від 28.10.2025 клопотання відповідача задоволено, продовжено строк для подання відзиву та прийнято до розгляду відзив на позовну заяву з додатками.
У відзиві зазначено, що твердження позивача про те, що зміст оскаржуваної постанови не відповідає вимогам та не відображає дійсних обставин справи, та що постанова винесена безпідставно та є протиправною, хибні, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.
В обгрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що відповідно до Постанови водій ОСОБА_1 , 19.07.2025 о 21 год. 53 хв у м.Біла Церква, Сквирське шосе 194 км, керуючи автомобілем «Chevrolet Lacetti», номерний знак НОМЕР_1 , проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений сигнал світлофору червоного кольору, чим порушив п.8.7.3.е) ПДР, за що адміністративна відповідальність передбачена ч.2 ст.122 КУпАП. Зазначає, що в графі номер 7 Постанови «До постанови додається» Поліцейським було вказано відео з боді камери Motorola VB 400 476087, 475535, 476042 та відео з реєстратора службового автомобіля 70 mаі, яка використовувалась Поліцейським у відповідності до наказу
МВС №1026 від 18.12.2018 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки». Вважають, що з відео фіксації можливо встановити обставини події: як саме правопорушення, так і розгляд справи. Зазначають, що поліцейський назвався, продемонстрував ОСОБА_1 відео з фіксацією правопорушення. Натомість, позивач не виконав законну вимогу поліцейського та не надав документи, у зв?язку з чим особу було встановлено за допомогою Інформаційного порталу ІПНП було встановлено особу, ким виявився ОСОБА_2 . Водію було оголошено про початок розгляду справи, який в подальшому проведений з порушенням ст. 268 КУпАП та в забезпеченні належної можливості щодо реалізації права на отримання правової допомоги, у зв?язку з чим було скасовано постанову від 19.07.2025 року ЕНА №5264959 суб?єктом владних повноважень самостійно та направлено справу на новий розгляд.
Позивача було повідомлено належним чином щодо нового розгляду, призначеного на 04.08.2025 року на 11:00 рекомендованим листом, який він отримав у поштовому відділенні 30.07.2025. 04.08.2025 року о 11 год. 20 хв. Проведено розгляд справи, зачитано права особи, що притягається до адміністративної відповідальності згідно статті 268 КУпАП та статті 63 Конституції України. Копія постанови була надіслана Позивачеві через поштове відділення за місцем проживання. За результатами розгляду справи, поліцейський Омельченко О.О. постановив визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУПАП, та наклав на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн 00 коп. (п?ятсот десять грн.), що в межах санкції даної статті та повідомив порядок оскарження Постанови та наслідки її невиковання, передбачені ст. 307, 308 КУпАП.
Враховуючи зазначене, вважають оскаржувану постанову законною та обгрунтованою, у зв'язку з чим просять суд відмовити ОСОБА_1 у позові.
06.11.2025 від представника позивача адвоката Глеваського В.В. через підсистему Електронний суд надійшла відповідь на відзив у якій він зазначає, що долучене до відзиву відео з боді Motorola VB 400 476087, 475535, 476042, відео з реєстратора службового автомобіля 70 mai є недопустимим доказом, оскільки документів, що ідентифікують вищезазначені пристрої, з яких знято відео, відповідачем не надано. Окрім того, відповідач не надає документів, що підтверджують наявність інвентарного номера, тобто, перебування на балансі відповідача пристрою, з якого зроблено відеозапис, а також, не надає доказів про збільшення строку зберігання відеозапису. Відповідач не надав документи (ані 19.07.2025, 04.08.2025, також не долучив їх до відзиву), що підтверджують технічну придатність таких пристроїв, сертифікат відповідності тощо. З огляду на це неможливо встановити чи є відеозаписи дійсно з портативного реєстратора, реєстратора службового автомобіля, відповідно, довести допустимість електронного доказу об'єктивно неможливо, фактично, відсутність будь яких документів на пристрої означає недопустимість відеозаписів як електронних доказів в межах розгляду справи. Окрім того, відповідач не долучає до відзиву будь-яких документів, які підтверджують повноваження поліцейського, який складав постанову, що оскаржується. Без цих документів не зрозуміло, чи має повноваження працівник поліції на складання постанов. Відповідач не надає прямого доказу (поштового повідомлення) про факт ознайомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи. Ознайомившись з відео (зокрема, з назвою «сlip-0.mp4), зазначає, що запис не містить фіксації дій позивача, як водія транспортного засобу 19.07.2025, позаяк реєстратор жодним чином не відображає дорожню обстановку (місце розташування, населений пункт, елемент вулично-дорожньої мережі тощо), розміщення ТЗ та факт можливого правопорушення водієм (як зазначає відповідач проїзд на заборонний сигнал світлофора).
28.10.2025 в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Наполягав на тому, що його незаконно притягнуто до відповідальності. Додатково пояснив, що 19.07.2025 у вечірній час рухався на своєму автомобілі по вул.Сквирське шосе у м.Біла Церква. Перед світлофором на перехресті у нього виникла необхідність з'їхати з дороги на узбіччя праворуч. Після того, як він зупинився, до нього на авто під'їхали поліцейські. Працівник поліції повідомив йому, що він проїхав перехрестя на забороняюче червоне світло. В подальшому поліцейський продемонстрував йому відео з особистого телефону, на якому було відображено проїзд ним перехрестя і повідомив, що у зв'язку з підтвердженням порушення ПДР, ОСОБА_1 буде притягнуто до адмінвідповідальності. На вимогу позивача, поліцейський не надав йому документи відповідності на засоби фіксації правопорушення, що він вважає порушенням, а також провів розгляд справи на місці з порушенням його права на захист. На запитання суду позивач пояснив, що ПДР при проїзді перехрестя він не порушував, а під час здійснення ним маневру, можливо сигнал світлофора змінився і був мигаючим. Наполягав на тому, що відео не може бути доказом вчинення ним порушення, оскільки відповідач не надав документи про сертифікацію та повірку боді камер та відео реєстратору. Щодо виклику його на повторний розгляд справи після скасування первинної постанови, позивач пояснив, що 31.07.2025 він отримав повістку про виклик на розгляд справи на 04.08.2025. У визначену дату та час розгляду в поліцію не з'явився, оскільки у цей час зустрічався з адвокатом. Про те, що не має можливості з'явитись на розгляд матеріалів не повідомляв, клопотання про перенесення розгляду не подавав.
28.10.2025 в судовому засіданні представник позивача адвокат Глеваський В.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Надав пояснення аналогічні викладеним у заявах по суті спору.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду, свого представника у судове засідання 28.10.2025 не направив, надіслав суду заяву у якій просив розгляд справи проводити без участі його представника.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (серія ЕНА № 5391302), зафіксовано, що 19.07.2025 року о 21:53:10 в м. Біла Церква на вулиці Сквирське шосе, 194 км, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Chevrolet Lacetti», номерний знак НОМЕР_1 , проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений сигнал світлофору червоного кольору, чим порушив п.8.7.3.е) ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. На ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 510 грн.
Суд, з'ясувавши позицію учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оглянувши відеозапис події, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Положеннями ч.ч. 1-4 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху,
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до пп.«е» п.8.7.3 ПДР України червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Згідно п. 8.10. ПДР України у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Відповідно до вимог п. 8.11. ПДР України водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність поряд з іншим, за проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника та тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ч. 1 ст. 251 КУпАП).
Згідно з и. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
Відповідно до п. 10.1 постанови Верховного Суду по справі №338/1/17 від 26 квітня 2018 року, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Також, згідно частини 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, мімічних, біологічних та ядерних загроз; безпілотні літальні апарати та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото-відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої наказом МВС №1026 від 18.12.2018 року, ця Інструкція регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Наданий стороною відповідача відеозаписи, суд вважає належним та допустимим доказом у справі про адміністративне правопорушення, яким підтверджено наявність події адміністративного правопорушення та винність позивача в його вчиненні.
Щодо позиції позивача, про те, що йому не було надано відповідних сертифікатів та актів повірки на боді камери та автомобільний відео реєстратор, яким зафіксовано адміністративне правопорушення, суд зазначає, таке.
Згідно п.3 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018року №1026, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.01.2019р №28/32999, відео реєстратор -пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації; карта пам'яті або флеш-карта- компактний електронний носій інформації, що використовується для зберігання цифрової інформації; портативний відео реєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.
Відповідно до п.2,3 розділу ІІ цієї Інструкції, портативний відео реєстратор та карта пам'яті обліковуються з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів.
Портативні відео реєстратори та карти пам'яті зберігаються в приміщеннях органів, підрозділів поліції та видаються поліцейському під підпис у журналі обліку видачі, повернення портативного відео реєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації (далі - Журнал обліку) (додаток 1), який зберігається в органі, підрозділі поліції.
Положеннями інструкції передбачена для відео реєстратора, портативних реєстраторів та карт пам'яті цих засобів наявність номенклатурних та інвентарних номерів, В той же час вимога водія адресована поліцейському надати сертифікати та акти повірки на боді камери та автомобільний відео реєстратор, не ґрунтуються на вимогах закону, і суд оцінює таке клопотання, як обраний спосіб захисту.
Позивач та його представник, посилаються на недопустимість доказу - відео з боді Motorola VB 400 476087, 475535, 476042 у зв'язку з ненаданням відповідачем документів приналежності та технічної справності пристроїв, проте не надали суду будь-яких доказів використання поліцейськими відео реєстратора та портативного реєстратора з порушенням положень вищезгаданої Інструкції.
Відповідно до висновку Великої палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 25 червня 2020 року по справі № 520/2261/19, визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Отже, враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов'язку доказування протилежного.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За визначенням ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно ч. 3 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивач не надав жодних належних та допустимих доказів в підтвердження своєї позиції про незаконність постанови від 04.08.2025 року, яка є предметом оскарження в даній справі. Викладені позивачем в позовній заяві обставини спростовуються оглянутим в судовому засіданні відео доказом (записом відео реєстратора), де зафіксовано, що позивач наближається до регульованого перехрестя зі світлофором, на якому вмикається червоний сигнал, що забороняє подальший рух, водій проїжджає дане перехрестя та увімкнувши покажчик повороту здійснює поворот праворуч.
Суд критично ставиться до пояснень позивача та його представника, що відео не відображає дорожню обстановку (місце розташування, населений пункт, елемент вулично-дорожньої мережі тощо), розміщення ТЗ і тому на ньому відсутня фіксація події правопорушення. Під час судового розгляду ОСОБА_1 , надаючи суду пояснення детально описав дорожню обстановку, яка відповідає зафіксованій на відео.
Щодо тверджень позивача про порушення порядку проведення повторного розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення поліцейським 04.08.2025 суд зазначає про таке.
Судом встановлено, що про дату, час та місце розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення, позивача повідомлено у встановлений законом спосіб 31 липня 2025, що суд вважає своєчасним повідомленням. ОСОБА_1 знаючи, що 04.08.2025 відбудеться перегляд справи про адмінправопорушення, який ним же і був ініційований, на розгляд справи не з'явився, своїм правом на захист (ознайомлення з матеріалами, надання пояснень, участі в розгляді, отримання правничої допомоги та інше) не скористався, про відкладення розгляду справи клопотання не подав, тобто він на власний розсуд розпорядився правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Частиною третьою статтею 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Перевіривши відповідність дій працівника поліції, вимогам закону, а також законність та обгрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, суд дійшов висновку, що працівники поліції діяли в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Судом встановлено, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, при цьому розмір штрафу відповідає санкції статті.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5391302 від 04.08.2025, якою на позивача накладено штраф у розмірі 510 грн. за вчинення ним адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП є законною та не підлягає скасуванню. Тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем не підлягають розподілу.
Керуючись ст. 6- 16, 20, 44, 69, 70, 90, 77, 78, 122, 126, 132, 139, 159, 162, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Відповідач: Департамент патрульної поліції (адреса місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ЄДРПОУ: 40108646).
Повний текст судового рішення складено 20 листопада 2025 року.
СуддяО. А. Сомок