Справа № 161/9629/25
Провадження № 2/161/3637/25
12 листопада 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого судді Мазура Д.Г.,
за участю секретаря судового засідання Дручок О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога Сергій Степанович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: державний реєстратор прав на нерухоме майно відділу з питань організації діяльності Центру надання адміністративних послуг Підгайцівської сільської ради Комар Олеся Олегівна про визнання права власності на нерухоме майно та зняття майна з-під арешту,
ОСОБА_1 через свого представника адвоката Деркача Д.В. звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога Сергій Степанович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: державний реєстратор прав на нерухоме майно відділу з питань організації діяльності Центру надання адміністративних послуг Підгайцівської сільської ради Комар Олеся Олегівна про визнання права власності на нерухоме майно та зняття майна з-під арешту.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 06 травня 2019 року, між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_2 (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав №27. Пункт 2.1 Розділу 1 Договору передбачає, що на виконання умов цього Договору продавець передає у власність покупця майнові права на об'єкт нерухомості: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 06.05.2019 року, позивачем було повністю здійснено розрахунок згідно п. 3.3. Договору за квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою від 06.05.2019. Відповідна здача будинку в експлуатацію відбулася ще 04.03.2021 року. У подальшому, 25.05.2021 року, між позивачем та відповідачем було підписано Акт прийому-передачі квартири до Договору.
Таким чином, ОСОБА_1 було набуто майнові права на об'єкт нерухомості (квартиру) за адресою: АДРЕСА_3 . У 2025 році, на замовлення ОСОБА_1 , було здійснено технічну інвентаризацію на згадану вище квартиру, що підтверджується виготовленим на відповідне замовлення Технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_4 .
На початку травня 2025 року, позивач письмово, звернувся до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Комар Олесі Олегівни, Відділу з питань організації діяльності Центру надання адміністративних послуг Підгайцівської сільської ради, Волинської області з повним пакетом документів на зазначену квартиру з метою проведення реєстрації права власності на неї. Однак, останнім було відмовлено у зазначеній реєстрації, у зв'язку з тим, що Держаний реєстратор встановив наявність зареєстрованих обтяження речових прав на нерухоме майно, а саме: арешт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_5 , на незавершене будівництво - будівлі багатоквартирного житлового будинку за №44973433.
Представник позивача вказує, щовідповідний арешт нерухомого майна відбувся згідно ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.11.2021 року у справі №161/19806/21 на частину будинку за адресою
АДРЕСА_5 , на момент коли у позивача вже були наявні відповідні майнові права на квартиру. Внаслідок зазначеного, позивач не має змоги оформити право власності на належну їй квартиру.
З огляду на викладене представник позивача просить визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , та зняти арешт з будинку за адресою АДРЕСА_5 .
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
04 листопада 2025 на адресу суду від відповідача 1 ОСОБА_2 надійшла заява, за якою відповідач 1 позовні вимоги визнає повністю, вважає їх обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
12 листопада 2025 на адресу суду від представника позивача адвоката Деркача Д.В. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та позивача. Крім того, вказав, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач 2 ОСОБА_3 у судове засідання не прибула, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомила.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: державний реєстратор прав на нерухоме майно відділу з питань організації діяльності Центру надання адміністративних послуг Підгайцівської сільської ради Комар О.О.у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомив.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога С.С. у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомив.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд доходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права не нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрацій. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Судом встановлено, що 06 травня 2019 року, між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_2 (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав №27.
Згідно п. 2.1 Розділу 1 Договору передбачено, що продавець передає у власність покупця майнові права на об'єкт нерухомості, а саме двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 06.05.2019 року (а.с. 14-17).
Пунктом 2.4 Розділу 1 Договору визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві майнові права на квартиру, а покупець прийняти їх. Покупець набуває право власності на майнові права з моменту укладання та підписання цього Договору. Після виконання сторонами зобов'язань та проведення кінцевих розрахунків сторони укладають Акт приймання-передачі майнових прав (квартири).
Також встановлено, що позивачем було повністю здійснено розрахунок згідно п. 3.3 Договору за квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою від 06.05.2019 (а.с. 18).
Здача будинку в експлуатацію відбулася ще 04.03.2021 року.
У подальшому, 25.05.2021 року, між позивачем та відповідачем було підписано Акт прийому-передачі квартири (а.с. 22).
01 січня 2025 році, на замовлення ОСОБА_1 , було виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_4 (а.с. 23-29).
Таким чином, укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, ОСОБА_1 , як покупець отримує речове право, яке засвідчує правомочність власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому.
Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об'єктом у розумінні ЦК України такий об'єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено в частині першій статті 182 та частині другій статті 331 ЦК України для новоствореної речі, якою є квартира в новозбудованому будинку, цивільне законодавство не містить.
На початку травня 2025 року позивач звернулася до державного реєстратора з заявою та пакетом документів, що підтверджують право власності на зазначену квартиру з метою проведення реєстрації цього права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстратор відмовив у реєстрації, оскільки наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, а саме, арешт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_5 , на незавершене будівництво - будівлі багатоквартирного житлового будинку за №44973433.
Судом встановлено, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.11.2021 у справі № 161/19806/21 вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, зокрема незавершене будівництво, будівлі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1606328407228.
Отже, арешт на будівлю багатоквартирного житлового будинку, був накладений у рамках цивільної справи №161/19806/21 про стягнення коштів з ОСОБА_2 , у якій позивач не був стороною по справі.
Відтак, внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обмежує права позивача, як власника квартири нового закінченого будівництвом будинку багатоквартирного типу, щодо вільного розпорядження майном.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Сукупний правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Таким чином, установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист якого подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
Отже, враховуючи наявність накладеної заборони відчуження на майно, неможливість скасування її в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття заборони, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом скасування обтяження, оскільки позовні вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.
Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні в частині позовних вимог, щодо визнання права власності на вказану квартиру, оскільки суд не встановив жодних доказів недобросовісної поведінки відповідача 1 (продавця), а навпаки, надав оцінку його діям як добросовісним, виходячи з наданих доказів та матеріалів справи. Зокрема, відповідач 1 підтвердив факт повного розрахунку позивачем за Договором купівлі-продажу майнових прав №27, 25.05.2021 року, між позивачем та відповідачем 1 було підписано Акт прийому-передачі квартири, 04.11.2025 подано до суду заяву про визнання позову.
При цьому, представник позивача помилково посилався на висновки Верховного Суду, зокрема, і на правову позицію ВП ВС в справі №761/32696/13-ц від 27.02.2019, оскільки фактичні обставини у справі, яка розглядається і в якій зроблений висновок, що суб'єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю, щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи, відрізняються від фактичних обставин, встановлених у справах, наведених судом, в яких таких обставин встановлено не було.
Таким чином, суд встановивши належність квартири позивачу, який здійснив повне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу майнових прав №27 від 06 травня 2019 та лише не зареєстрував свої права, у зв'язку з накладення арешту на багатоквартирний житловий будинок дійшов висновку, про захист права позивача шляхом зняття обтяжень, на квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір за одну майнову та одну немайнову позовні вимоги, так як судом позовні вимоги задоволено частково, суд вважає, що стягненню підлягає сплачений судовий збір за одну немайнову вимогу у розмірі 1211,20 грн., відповідно солідано з відповідачів по 605,60 грн..
Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога Сергій Степанович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: державний реєстратор прав на нерухоме майно відділу з питань організації діяльності Центру надання адміністративних послуг Підгайцівської сільської ради Комар Олеся Олегівна про визнання права власності на нерухоме майно та зняття майна з-під арешту задовольнити - частково.
Зняти арешт зквартири АДРЕСА_2 .
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Представник позивача: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога Сергій Степанович, адреса: м. Луцьк, вул. Прогресу, б. 7, РНОКПП НОМЕР_5 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Державний реєстратор прав на нерухоме майно відділу з питань організації діяльності Центру надання адміністративних послуг Підгайцівської сільської ради Комар Олеся Олегівна, адреса: Волинська обл., ЄДРПОУ 45376578.
Повний текст рішення складено та підписано 19 листопада 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Д.Г. Мазур