Справа № 156/1208/25
Провадження № 3/156/804/25
24 листопада 2025 року сел. Іваничі
Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Малюшевська І.Є., дослідивши матеріали, які надійшли з відділу поліцейської діяльності №1 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
учасники справи:
особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - не з'явився,
І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи
Згідно з матеріалами про адміністративні правопорушення, які надійшли до суду з відділу поліцейської діяльності №1 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області, ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення за таких обставин.
Згідно з протоколом серії ЕПР1 № 458751 від 19.09.2025 року ОСОБА_1 , будучи особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, належних для себе висновків не зробив та повторно протягом року, а саме 19.09.2025 року о 16:13 год на автодорозі Р 15 79 км. водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння (неприродна блідність, звужені зіниці очей, виражене тремтіння пальців рук). Від керування т/з відсторонений.
В діянні ОСОБА_1 службові особи територіального органу поліції вбачають порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами) - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Діяння ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 130 КУпАП як відмова особи, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
ІІ. Пояснення учасників справи
ОСОБА_1 неодноразово повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток на адресу зареєстрованого місця проживання, однак конверти з вкладенням щоразу поверталися на адресу суду з відмітками: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Також про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 повідомлено шляхом опублікування відповідного оголошення на офіційному веб-сайті "Судова влада України".
Для участі в судовому засіданні ОСОБА_1 не з'явився.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.126, ст. 130 КУпАП не є обов'язковою.
Беручи до уваги те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 достеменно знав про складання відносно нього адміністративних протоколів, судов вжито вичепрних заходів щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи відносно нього в Іваничівському районному суді Волинської області, суддя вважає, що є всі підстави для прийняття справедливого, законного та неупередженого рішення без участі такого.
ІІІ. Застосоване судом законодавство
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.2.1а Правил дорожнього руху, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозицією частини 3 статті 130 КУпАП встановлено, що дії, передбачені частиною першою цієї статті (зокрема, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції), вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
ІV. Оцінка суду щодо фактичних обставин справи
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Перевіряючи наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, суд виходить з того, що диспозиція ч. 3 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що тягне за собою адміністративну відповідальність.
На підтвердження факту скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.130 КУпАП службові особи територіального органу Національної поліції додали до протоколу серії ЕПР1 № 458751 від 19.09.2025 письмові докази, котрі були досліджені в судовому засіданні.
Зокрема, до протоколу додані та досліджені судом такі документи:
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння у якому зазначено, що у ОСОБА_1 працівниками поліції виявлено ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода; ОСОБА_1 відмовився від огляду на місці зупинки транспортного засобу;
- рапорт інспектора з СРПП СПД № 2 Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ст. лейтенанта Кошелюка Р. про те, що до ОСОБА_1 застосовано захід забезпечення провадження у вищевказаній справі - відсторонення ОСОБА_1 від керування т/з та заборона керувати т/з у стані алкогольного сп'яніння;
- письмове зобов'язання ОСОБА_1 до протоколу ЕПР1 № 458791 від 19.09.2025 не керувати т/з протягом 24 годин;
- направлення на огляд водія ОСОБА_1 до медичного закладу Іваничівська БПЛ у якому вказано, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, однак від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився.
Також на підтвердження повторності вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення до матеріалів справи працівниками поліції долучено копію постанови Червоноградського міського суду Львівської області від 05.03.2025, яка набрала законної сили 16.03.2025, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, у протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 458751 від 19.09.2025 ОСОБА_1 інкримінується керування т/з з ознаками наркотичного сп'яніння (неприродна блідність, звужені зіниці очей, виражене тремтіння пальців рук) в той же час, до протоколу про адмінісрартивне правопорушення всі додані документи складені працівниками поліції на підтвердження керування ОСОБА_1 т/з з ознаками алкогольного сп'яніння.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з положеннями ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
На відеозаписах зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1 .
Під час розмови із ОСОБА_1 працівник поліції Кошелюк Р. запитав у ОСОБА_1 чи той не вживав алкогольні напої, на що водій надав негативну відповідь.
Під час розмови у патрульному автомобілі працівник поліції ОСОБА_2 запитала у ОСОБА_1 чи він буде проходити огляд, на запитання ОСОБА_1 . ОСОБА_3 відповів, що огляд треба пройти у зв'язку з тим, що у водія є виявлені ознаки сп'яніння. На запитання ОСОБА_4 «відмовляєтесь?», ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер.
Надалі працівник поліції ОСОБА_3 повторно запитав у ОСОБА_1 чи той нічого не вживав, і повнорно отримав від водія негативну відповідь.
Після цього ОСОБА_2 запитала у ОСОБА_1 чи не бажає поїхати у медичний заклад. ОСОБА_1 сказав, що після того, як він «дихне» у Драгер.
Під час розмови з ОСОБА_1 працівник поліції ОСОБА_3 , відвернувшись від встановленого в автомобілі відеореєстратора, просив водія ОСОБА_1 показати руки, після чого нечітко оголосив водієві про виявлення в останнього ознак наркотичного сп'яінння і запропонував проїхати в медичний заклад для огляду. На таку пропозицію ОСОБА_1 однозначно та чітко погодився та просив у ОСОБА_5 , щоб той дав йому можливість пройти огляд за допомогою технічного приладу Драгер.
Після чергового запитання працівника поліції ОСОБА_5 про те чи не вживає ОСОБА_1 будь-які наркотичні засоби, ОСОБА_1 дав негативну відповідь та погодився їхати у лікувальний заклад.
Надалі, під час розмови із ОСОБА_1 із службового автомобіля вийшла ОСОБА_2 , обійшла автомобіль, та відчинивши двері пасажира позаду, покликала ОСОБА_1 , щоб той вийшов з автомобіля на вулицю. Коли ОСОБА_1 вийшов з автомобіля, вони з ОСОБА_6 попрямували за автомобіль, де мали розмову, а ОСОБА_3 в той час залишився в автомобілі (з 16:27:12 год по 16:29:00 год відеозаписи № 0000000_00000020250919161307_0012 та № 0000000_00000020250919162808_0013). Зміст розмови ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не зафіксовано.
Після розмови з ОСОБА_6 . ОСОБА_1 повернувся і сів в службовий автомобіль, а працівник поліції Кошелюк Р. повідомив ОСОБА_1 , що вони всі разом поїдуть до лікувального закладу. На це ОСОБА_1 відповів, що тепер він відмовляється. На запитання працівника поліції ОСОБА_5 чого ОСОБА_7 відмовляться їхати, останній відповів, що тоді він не знає що робити і вийшов із салону автомобіля. За ОСОБА_1 із салону автомобіля вийшов і ОСОБА_8 .
З 16:30 год по 16:32 год (відеозапис № 0000000_00000020250919162808_0013) ОСОБА_3 та ОСОБА_7 вели розмову поза службовим автомобілем, зміст такої розмови відеореєстратором не зафіксовано.
Після повернення ОСОБА_5 та ОСОБА_7 до службового автомобіля, ОСОБА_3 вкотре запитав у ОСОБА_7 чи останній бажає пройти огляд, на що ОСОБА_7 відповів відмовою, мотивуючи тим, що немає потреби лишній раз їздити туди-сюди.
Після цього працівник поліції Кошелюк Р. роз'яснив ОСОБА_1 , що за відмову від проходження від огляду передбачено відповідальність, у конкретному випадку за ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Також повідомив, що відносно ОСОБА_1 буде складено адміністративний протокол за ч. 3 ст. 130 КУпАП та за ч. 5 ст. 126 КУпАП за те, що ОСОБА_1 керував т/з з виявленими ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці, що не реагують на світло, почервоніння шкіряного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов таких висновків.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінюючи зазначені докази, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовними та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Суд звертає увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 458751 від 19.09.2025 працівником поліції вказано про такі виявлені у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння: неприродна блідність, звужені зіниці очей, виражене тремтіння пальців рук; на відозаписах працівником поліції оголошено ОСОБА_1 про виявлення у нього таких ознак наркотичного сп'яніння, як звужені зіниці, що не реагують на світло, почервоніння шкіряного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук; у направленні на медичний огляд вказано, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота; в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння вказано, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота.
Також слід звернути увагу на те, що працівники поліції заропонувавши ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та отримавши чітку і однозначну згоду водія на проходження такого огляду як на місці зупинки, так і в медичному закладі, працівники поліції не забезпечили проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння.
Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, його мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи. Вищевказане обвинувачення не можна визнати конкретним, оскільки зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення зміст обвинувачення суперечить долученим до нього письмовим доказам.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 458751 від 19.09.2025 суперечить матеріалам справи.
Щодо виявлення працівником поліції у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння суд зазначає, що працівник поліції взагалі не оголошував ОСОБА_1 , що ним виявлено будь-які ознаки алкогольного сп'яніння.
Щодо виявлення працівником поліції у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, слід вказати, що працівник поліції Кошелюк Р. візуально не оглядав зіниці ОСОБА_1 на предмет реагування таких на світло. Вказана у протоколі про адміністратвине правопорушення ознака наркотичного сп'яніння як «неприродна блідність» суперечить оголошеній ОСОБА_1 ознаці наркотичного сп'яніння, яку виявив працівник поліції - «почервоніння шкіряного покриву обличчя» (зафіксовано на досліджених суддею відеозаписах).
Також, проаналізувавши відеозаписи з місця події, суддя звертає увагу на те, що після згоди водія ОСОБА_1 на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, не забезпечивши проведення такого огляду на місці зупинки т/з, працівник поліції Кошелюк Р. почав відшуковувати у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння.
Суддя звертає увагу на те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння підлягає доведенню не лише факт керування особою транспортним засобом, а й наявність ознак алкогольного/наркотичного сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, умови та можливість проходження такого огляду в медичному закладі. Крім того, має бути встановлено факт відмови водія від проходження зазначеного огляду, якому має передувати роз'яснення прав особи, виявлення та фіксація ознак сп'яніння, а не формальне припущення наявності у особи цих ознак.
За наведених обставин, у конкретному випадку, суддя виснував, що зазначення працівниками поліції у протоколі ознак наркотичного сп'яніння само по собі не свідчить про їх наявність у особи. Таким чином, працівниками поліції не доведено факту наявності у ОСОБА_1 вказаних у протоколі про адміністратвине правопорушення ознак наркотичного сп'яніння.
Отже, наявними відеоматеріалами не доведено, що ОСОБА_1 мав ознаки наркотичного сп'яніння, а тому й підстав, згідно з Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735, для пропонування працівниками поліції пройти огляд водію не було.
Також у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, суддя не може залишити поза увагою дії працівників поліції, які зафіксовано на відеозаписах, надаючи оцінку яким, суддя виходить з такого.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержанняКонституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ч.ч 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом... зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Дослідженими матеріалами цієї справи встановлено, що після зупинення т/з працівниками поліції не було оголошено ОСОБА_1 жодних ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння як це вимагає законодавство, натомість спочатку запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, після відшукування ознак наркотичного сп'яніння, запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння.
Крім того, аналізуючи поведінку ОСОБА_1 до його розмови з ОСОБА_9 та ОСОБА_6 та після такої розмови (зміст такої розмови відеореєстратором не зафіксовано на відеозаписах), можна зрозуміти, що працівники поліції спонукали або переконували ОСОБА_1 до відмови від огляду на стан наркотичного сп'яніння.
З 16:27:12 год по 16:29:00 год відеозаписів № 0000000_00000020250919161307_0012 та № 0000000_00000020250919162808_0013 неможливо встановити зміст розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ; з 16:30 год по 16:32 год відеозапису № 0000000_00000020250919162808_0013 неможливо встановити зміст розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , однак після того, як поліцейський ОСОБА_3 та ОСОБА_1 повернулися до службового автомобіля, після чого ОСОБА_3 повторно запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння. Після відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, поліцейський ОСОБА_10 повідомив що відносно нього буде складено адміністративний протокол за ч. 3 ст. 130 КУпАП та за ч. 5 ст. 126 КУпАП і лише після цього оголосив ОСОБА_1 про виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці, що не реагують на світло, почервоніння шкіряного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук.
Згідно ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є серед інших й запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення. Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.
Отже, поліцейські, як суб'єкт правозастосування склали протокол стосовно ОСОБА_1 , проте самостійно не встановивши та не переконавшись, що останній дійсно керував транспортним засобом з ознаками алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів з відміткою про те, що огляд не проводився, який міститься в матеріалах справи, у даному випадку не має доказового значення для правильного вирішення справи, оскільки відповідно до п. 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735 у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Направлення на медичний огляд водія т/з з відміткою про те, що від огляду водій відмовився, у даному випадку є неналежним доказом, оскільки у такому вказано про виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, а не наркотичного.
Інші докази по справі, зокрема письмове зобов'язання, рапорт працівника поліції Кошелюка Р., є похідними.
Таким чином, такі дії працівників поліції судом розцінюються, як бажання у будь-якому випадку притягнути ОСОБА_1 до відповідальності, за відсутності для цього законних підстав, вимога щодо проходження ним огляду спочатку на стан алкогольного сп'яніння, а потім на стан наркотичного сп'яніння могла була лише приводом для отримання відмови ОСОБА_1 та для складання відносно нього протоколу за ч. 3 ст. 130 КУпАП. Манера спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 поза відеофіксацією та без чіткого роз'яснення прав та обов'язків, а також наслідків у разі вчинення особою тих чи інших дій, є неприпустимою, оскільки породжує в особи сумніви та двозначність щодо розуміння обставин, які склалися. Такі дії працівників поліції з ініціювання провадження призвели до несправедливості провадження в цілому.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п.65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій.
Суд самостійно збирати докази не має права, позаяк обов'язок щодо збирання доказів, в силу положень ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Наявні у матеріалах справи докази не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки свідчать лише про формальність зазначених у них обставин. Отже суддя виснував, що протокол складено на лише припущеннях та ставить під сумнів те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП.
Суд вважає, недотримання процедури та порядку виявлення у водія, який керував транспортним засобом, ознак наркотичного сп'яніння, є істотним порушенням процедури проходження водієм транспортного засобу огляду на визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виключає адміністративну відповідальність та порушує конституційні права і свободи ОСОБА_1 , а також встановлений законом порядок отримання фактичних даних у справі.
За таких обставин суддя дійшов висновку, що органом поліції не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, отже, констатує відсутність правових підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Оскільки, в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.130 КУпАП не знайшов свого підтвердження, то провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
V. Судові витрати
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та ст.40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 3 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, суддя не вбачає підстав для звернення судового збору із ОСОБА_1 .
На підставі наведеного та керуючись ст. 33-35, ч. 3 ст. 130, 221, п. 1 ч. 1 ст. 247, 251, 252, 268, 280, 283, 284, 285 КУпАП, Законом України «Про судовий збір», суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Судовий збір стягненню із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не не підлягає.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя І. Є. Малюшевська