Справа №155/1891/25
Провадження №2/155/1005/25
про залишення позовної заяви без руху
24.11.2025 м. Горохів
Суддя Горохівського районного суду Волинської області Санакоєв Д.Т., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Дослідивши матеріали справи та додані до неї докази приходжу до наступного висновку.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Згідно із вимогами ч.5 ст.177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач ОСОБА_1 зазначає, що вона зареєструвала шлюб з відповідачем 01 серпня 2025 року у Луцьким міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ).
З долученого до позовної заяви паспорта вбачається, що відповідач ОСОБА_3 є громадянином Республіки Польща.
Порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей.
Згідно із ч.2 статті 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Положення Цивільного процесуального кодексу України передбачають необхідність вручення відповідачу позовної заяви із доданими до неї документами, надання можливості відповідачу подати відзив на позов, докази по справі, скористатись іншими процесуальними правами, визначеними законом.
Згідно із ч.2 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Позивач у позові, як на підставу звернення саме до Горохівського районного суду посилається на ч.1 ст.28 ЦПК, яка не відповідає правилам підсудності такого позову.
Відповідно до ч.1 ст.28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача
Водночас відповідно до ч.2 ст.28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Однак доказів про наявність підстав визначених ч.2 ст.28 ЦПК України позивачем не надано.
Оскільки сторони мають різне громадянство, то правовідносини між сторонами обтяжені ознакою «іноземний елемент», а тому вирішення спору між ними щодо розірвання шлюбу в судових органах України необхідно здійснювати відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право», з урахуванням вимог ЦПК України та міжнародних договорів.
Згідно із вимогами ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.10 ст.28 ЦПК України позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
Згідно із п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», позов про розірвання шлюбу з особою, яка не має в Україні місця проживання або місце проживання якої невідоме, може пред'являтися за місцем знаходження майна відповідача, або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а у випадку, коли з позивачем проживають його малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача - за місцем проживання позивача. У разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами ЦПК України.
Згідно із п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема, хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.
Відповідно до п.3 ч.11 ст.2 цього Закону, цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, підсудність судам України справ з іноземним елементом. Відповідно до ст. 63 цього Закону, припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
У відповідності до частини першої статті 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.
Статтею 497 ЦПК України зазначено, що підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Як визначено ч.2 ст.3 ЦПК України, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Як регламентовано ст.26 договору між Україною і Республікою Польща «Про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах», ратифікованого Постановою ВР №3941-XII (3941-12) від 04.02.1194, розірвання шлюбу проводиться згідно зі законодавством тієї Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя в момент порушення справи.
Якщо в момент порушення справи один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий - громадянином іншої Договірної Сторони, розірвання шлюбу провадиться згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої вони мають місце проживання. Якщо один з подружжя має місце проживання на території однієї Договірної Сторони, а другий - на території іншої Договірної Сторони, застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, орган якої порушив справу.
У справах про розірвання шлюбу в випадку, передбаченому в пункті 1, компетентним є орган тієї Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя в момент порушення справи.
У справах про розірвання шлюбу, в випадку, передбаченому в пункті 2, компетентним є орган тієї Договірної Сторони, на території якої подружжя має місце проживання. Якщо один з подружжя має місце проживання на території однієї Договірної Сторони, а другий - на території іншої Договірної Сторони, компетентними є органи обох Договірних Сторін.
З огляду на, що за відсутності доказів того, що сторони по справі проживають на території України, або, що на даний час хоча б один із подружжя продовжує проживати на території України, враховуючи вимог ст. 26 договору між Україною і Республікою Польща «Про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах), у суду відсутні підстави вважати, що даний спір підлягає розгляду згідно зі законодавством України.
Разом з тим, відповідно до п.1 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 цього Закону.
Такої угоди для визначення підсудності до матеріалів позову також не надано.
Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.07.2020 у справі №357/12676/18 (провадження №61-1549св20) під час розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими статтями 27, 28 ЦПК України.
При цьому, вважаю за необхідне роз'яснити, що в разі надання доказів, які б давали підстави вважати, що даний спір підлягає розгляду згідно зі законодавством України, то позивачу необхідно навести мотиви з наданням відповідних доказів, які з урахування вимог, передбачених статтями 27, 28 ЦПК України, підтверджували віднесення справи до територіальної підсудності Горохівського районного суду Волинської області
Окрім того, відповідно до ч.1 ст.498 ЦПК України у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст.3 Закону України «Про міжнародне приватне право» якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації від 27.06.2008 року №1092/5/54, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02.07.2008 року №573/15264, у разі, якщо при розгляді цивільної справи у суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.
Відповідно до п.2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України 27.06.2008 року №1092/5/54 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.07.2008 року за №573/15264, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.
В такому разі саме на позивача покладається обов'язок забезпечити подання до суду належно оформлених, перекладених, нотаріально посвідчених документів, після чого вони направляються судом до Міністерства юстиції України.
З наведених обставин вважаю за необхідне вказану позовну заяву залишити без руху з наданням строку для усунення недоліків та пропоную позивачу:
- надати докази, що сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, або сторони по справі проживають на території України, або, що на даний час хоча б один з подружжя продовжує проживати на території України;
- у випадку доведення підсудності даної справи судам України, зазначити, з урахуванням вимог, передбачених статтями 27, 28 ЦПК України, підстави звернення саме до Горохівського районного суду Волинської області з позовом про розірвання шлюбу з іноземним елементом, та надати докази на їх підтвердження.
- надати належним чином засвідчений переклад позовної заяви та доданих до неї документів на офіційну мову країни, громадянином якої є відповідач, для вручення йому та проведення окремих процесуальних дій на території країни проживання відповідача.
- у позовній заяві зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін.
На виконання зазначеної ухвали позивачка повинна подати до суду нову редакцію позовної заяви, з урахуванням вимог про усунення недоліків, викладених в цій ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з вимогами ч.3 ст.185 ЦПК України якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За таких обставин позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення недоліків.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 175-177, 185 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання позивачем копії цієї ухвали.
Попередити заявника, що в разі не усунення недоліків у встановлений строк його позовна заява вважатиметься неподаною і буде їй повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Cуддя Горохівського районного суду
Волинської області Д.Т.Санакоєв