Справа № 466/6223/25
Провадження № 2/466/2747/25
12 листопада 2025 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді Невойта П.С.,
секретаря с/з Пришляк А.Я.,
справа №466/6223/25
розглянувши в відкритому засіданні в залі Шевченківського районного суду м. Львова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою,
30 червня 2025 року ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 та просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за борговою розпискою, а саме:
- 251 520, 00 грн. - основної суми боргу,
- 85 516, 80 грн. - відсотків за користування позикою.
Свої вимоги мотивував тим, що 10.08.2021 року позивач ОСОБА_1 надав у позику відповідачу - ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 6 000 доларів США, терміном до 10 серпня 2022 року. Також, сторони узгодили, що відповідач зобов'язується виплачувати 1% від суми боргу щомісяця до повного погашення основного зобов'язання. Як підтвердження даного правочину, надав боргову розписку від 10.08.2021 року.
В подальшому ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконував і до часу написання позовної заяви ні суму позики у розмірі 6 000 доларів США, ні проценти за користування нею не повернув.
Жодних дій, спрямованих на добровільне виконання зобов'язань, відповідач ОСОБА_2 не вчинив.
Таким чином ОСОБА_2 порушив вимоги ст. 526 ЦК України, де визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та вимоги ст.1049 ЦК України.
Сума боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 становить 337 036, 80 грн., що складається з наступного:
- 251 520, 00 грн. - основної суми боргу,
- 85 516, 80 грн. - відсотків за користування позикою (по курсу 41, 92 грн.).
З огляду на вищенаведені обставини, ОСОБА_1 просить задоволити позов та стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у загальному розмірі - 337 036, 80 грн.
Ухвалою судді від 02 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху, і позивачу надано десятиденний строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Невойта П.С. від 21.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Відповідач ОСОБА_2 правом подання відзиву не скористався.
Із матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач просить здійснювати розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 12.11.2025 не прибув. Вчергове подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши наявні у справі докази та встановивши обставини, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
У відповідності до ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Положеннями ст. 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ст.525 цього ж Кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Згідно з приписами ст.1049 цього ж Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ст. 1048 ЦК України позикодавець, якщо інше не встановлено договором або законом, має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. У разі, коли договором не встановлено їх розмір процентів визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Декретом № 15-93 встановлено режим здійснення валютних операцій на території України, визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.
У частині четвертій статті 5 Декрету № 15-93 наведено вичерпний перелік обставин, за яких особа, яка здійснює валютну операцію, має отримати на її здійснення індивідуальну ліцензію. Декретом № 15-93 не передбачено обов'язку в отриманні індивідуальної ліцензії на передачу/отримання між фізичними особами - резидентами/нерезидентами, які перебувають в Україні, іноземної валюти в позику.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Судом встановлено, що 10.08.2021 року позивач ОСОБА_1 надав у позику відповідачу - ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 6 000 доларів США, терміном до 10 серпня 2022 року. Також, сторони узгодили, що відповідач зобов'язується виплачувати 1% від суми боргу щомісяця до повного погашення основного зобов'язання. Як підтвердження даного правочину, надав боргову розписку від 10.08.2021 року.
В подальшому ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконував не повернув суму позики у розмірі 6 000 доларів США, ні проценти за користування нею.
Відповідно до вимог ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.
З наведеного позивачем ОСОБА_1 розрахунку, вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.06.2025 року складається з: 6 000 дол. США основної заборгованості, що становить 251 520 грн. (по курсу 41,92 на момент подання позову), 2040 дол. США нарахованих відсотків за 47 місяців, що становить 85 516, 80 грн. (по курсу 41,92 на момент подання позову).
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 є підставним та таким, що підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 3, 12, 13, 77, 81, 141, 247, 259, 263-266, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-
позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) - 337036, 80 (триста тридцять сім тисяч тридцять шість гривень 80 коп.) основного боргу за договором позики (розписки) від 10 серпня 2021 року, що складається з: 251 520, 00 грн. - основної суми боргу; 85 516, 80 грн. - відсотків за користування позикою, а також 3 370, 37 грн. (три тисячі триста сімдесят гривень 37 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 12.11.2025 року.
Суддя П. С. Невойт