Справа № 127/18852/25
Провадження № 2/127/3825/25
24 листопада 2025 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Шаміної Ю.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №200272273 від 11 червня 2020 року в розмірі 36926,47 грн. Свої вимоги мотивувало тим, що 11 червня 2020 року між Акціонерним товариством «Банк Форвард» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання Заяви (Оферти) №200272273 на укладення договору про надання та використання платіжної картки, відповідно до умов якого відповідачу випущено на його ім'я платіжну картку, відкрито поточний рахунок та встановлено ліміт, в межах якого позичальник має право здійснювати операції з використанням картки за рахунок наданого банком кредиту, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору. Позичальнику надано кредит строком на 11 місяців на суму до 100000,00 грн, яку може бути збільшено. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме перерахував грошові кошти в обсязі та у строк визначені умовами кредитного договору шляхом встановлення ліміту на рахунку позичальника. Однак, відповідач свої зобов'язання не виконав.
25 липня 2024 року між позивачем та АТ «Банк Форвард» укладено договір відступлення права вимоги №GL1N426202/1, згідно з умовами якого АТ «Банк Форвард» відступило право грошової вимоги на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та відповідно останній набув право вимоги, у тому числі до відповідача за кредитним договором №200272273 від 11 червня 2020 року.
Заборгованість відповідача становить 36926,47 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 19491,95 грн, заборгованість за відсотками - 17434,52 грн. У зв'язку із порушеннями відповідачем умов кредитного договору, позивачем було направлено відповідачу досудову вимогу, однак позичальник не виконав свого обов'язку та не погасив заборгованості.
За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №200272273 від 11 червня 2020 року в розмірі 36926,47 грн, 2422,40 грн судового збору та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 липня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачами відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
14 серпня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №70950), згідно якого відповідач просила відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором №23730612 у повному обсязі. Відповідач заперечує щодо позовних вимог про стягнення в розмірі 36926,47 грн. Пояснила, що 11 червня 2020 року дійсно отримала у Форвард Банку кредит на суму 15000,00 грн, який сумлінно сплачувала з 2020 року по 2022 рік із мінімальним процентом 4%. Останній платіж сплачено 09 лютого 2022 року. Відповідач зазначає, що номер кредитного договору №2072273 є неправильним, натомість вірний номер - 23730612. Відповідач вказала, що сумлінно виконувала зобов'язання на підтвердження чого надала копії квитанцій. При цьому зазначила, що п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено правила звільнення позичальника від відповідальності у разі прострочення виконання зобов'язань у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. На звернення відповідачки щодо надання довідки про закриття кредиту банком їй було відмовлено. Повідомила, що після повномасштабного вторгнення РФ відділення банку «Форвард» у м. Вінниці закрилося, що позбавило можливості сплачувати кредит у строки, погоджені у договорі. Крім того, повідомила, що з 12.05.2023 банк «Форвард» знаходиться на стадії ліквідації. Згідно витягу з кредитної історії станом на травень 2023 року сума заборгованості відповідачки становить 19038, 95 грн. Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надав відповідачці доказів на підтвердження відступлення права вимоги та переходу права вимоги до нового кредитора, у тому числі, листа-повідомлення про відступлення права вимоги та договору. Відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності зважаючи на те, що кредит було надано 11 червня 2020 року, а останній платіж по кредиту здійснено 09 лютого 2022 року, крім того після повномасштабного вторгнення РФ відділення банку «Форвард» у м. Вінниці закрилося, банк наразі перебуває на стадії ліквідації.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.
Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
В разі порушення зобов'язання наступають наслідки, визначеніст.611 ЦК України та умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.
Згідно з статтями 1046, 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статті 525, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом установлено, що 11 червня 2025 року ОСОБА_1 та АТ «Банк Форвард» підписали заяву (оферту) №200272273 на укладання договору про надання та використання платіжної картки (Договір про картку). Договір передбачав сплату позичальницею відсотків з розрахунку 48% річних.
В рамках вказаного договору ОСОБА_1 запропонувала: випустити на її ім?я платіжну картку; відкрити на її ім?я поточний рахунок (валюта рахунку - гривня), що буде використовуватись в рамках договору про картку; для здійснення операцій за рахунком картки, сума яких перевищує залишок грошових коштів на рахунку картки, встановити мені ліміт, в межах якого позичальник має право здійснювати операції з використанням картки за рахунок наданого банком кредиту під операції з карткою та здійснювати у відповідності до ст. 1069 Цивільного кодексу України кредитування рахунку картки. Крім того, ОСОБА_1 погодилась з тим, що: складовою та невід?ємною частиною Договору про Картку будуть являтися Умови по карткам та Тарифи по Карткам, з якими вона ознайомлена, повністю згодна, їх зміст розуміє, та положень яких зобов?язалась неухильно дотримуватись; акцептом вказаної оферти про укладення Договору про Картку будуть дії Банку по відкриттю їй Рахунку Картки; розмір Ліміту буде встановлений Банком самостійно на підставі відомостей, наданих Банку, та повідомлений їй згідно Умов по карткам; строк дії Ліміту під операції з Карткою буде відповідати строку дії Договору про Картку (якщо інше не буде обумовлено в Умовах по карткам);. Банк має право списувати на свою користь з Рахунку Картки грошові кошти в оплату платежів, що належать до сплати Банку за будь-якими іншими договорами, укладеними з Банком; Банк надасть їй, за наявності технічної можливості, віддалений доступ до автоматизованих систем дистанційного банківського обслуговування Інтернет - банк/Мобільний банк.
У той же день, 11 червня 2020 року ОСОБА_1 отримала платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується її особистим підписом у заяві (оферті) №200272273 від 11 червня 2025 року, а також розпискою про отримання картки від 11.06.2020.
Так, розпискою про отримання картки від 11 червня 2020 року ОСОБА_1 за договором про картку №200272273 від 11 червня 2020 року отримала кредитну картку КОКО КАРД Visa Noname № НОМЕР_1 з терміном дії - 31.03.2025. Разом з тим ОСОБА_1 підтвердила, що з Умовами надання та обслуговування платіжних карток АТ «Банк Форвард» та Тарифами за платіжними картками фізичних осіб АТ «Банк Форвард» ознайомлена, розуміє та повністю згодна. (а.с. 11)
11 червня 2020 року відповідач уклала договір про використання електронного підпису №200272273, а також подала заяву про відкриття поточного рахунку.
З виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що позичальник користувалася кредитними коштами АТ «Банк Форвард», здійснювала часткове погашення кредитної заборгованості.
Тобто сторони договору 11 червня 2020 року уклали кредитний договір №200272273 та дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами та є укладеним.
25 липня 2024 року АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого Товариство набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідачки.
25 липня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) та АТ «Банк Форвард» (банк) укладено договір про відступлення права вимоги №GL1N426202/1, відповідно до умов якого АТ «Банк Форвард» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, у тому числі і за кредитним договором №200272273 від 11.06.2020.
Відповідно до п. 2 цього договору Новий кредитор в день укладання цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов'язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань за Основними договорами, право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із Боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство Боржників, виконавчих проваджень щодо Боржників, в тому числі щодо майна Боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із Боржниками, договорами з арбітражними керуючими Боржників, охоронними організаціями, права участі, в комітеті кредиторів Боржників, тощо.
Згідно п. 4 цього договору, Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 69 349 284,90 грн (шістдесят дев'ять мільйонів триста сорок дев'ять тисяч двісті вісімдесят чотири гривні 90 копійок), надалі за текстом - Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 15 цього Договору, на підставі протоколу електронного аукціону №GFD001-UA-20240610-40652 від 03.07.2024 року, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор. Загальна ціла активів, що входять до складу лоту, за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №GFD001-UA-20240610-40652 від 03.07.2024 року, переможцем яких став Новий кредитор, та яка підлягає сплаті Новим кредитором за результатами зазначених відкритих торгів, складає 70122419,74 гри (сімдесят мільйонів сто двадцять дні тисячі чотириста дев'ятнадцять гривень 74 копійки без ПДВ). Факт оплати про здійснення відступлення права вимоги підтверджується платіжною інструкцією №№4170 від 23 липня 2024 року.
Відповідно до витягу з реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами станом на 25.07.2024 за Договором №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги від 25 липня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №200272273 від 11.06.2020 року на загальну сума заборгованості у розмірі 36926,47 грн, з яких: залишок по тілу кредиту - 19491,95 грн, залишок по відсотках - 17434,52 грн.
Тобто ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.
Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.
Так, що стосується посилань відповідачки на те, що вона не була повідомлена про заміну кредитора, то вказане не впливає на її обов'язок дотримуватися умов договору про погашення кредитної заборгованості. Відповідачка не надала доказів того, що вона погашала заборгованість первісному кредитору після відступлення права вимоги на користь нового кредитора - позивача.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №200272273 від 11 червня 2020 року станом на 24 липня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 становить 36926,47 грн, з яких: 19491,95 грн - заборгованість за тілом кредиту, 17434,52 грн - заборгованість за відсотками.
Вказану суму заборгованості позивач і просить стягнути з відповідача.
З'ясовуючи обставини, пов'язані із правильністю здійснення вищевказаних розрахунків заборгованості, та здійснюючи оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов такого висновку.
Отримання відповідачем грошових коштів підтверджується випискою по особовим рахункам угоди № 200272273 від 11.06.2020 за період з 10.05.013 по 10.06.2020 та випискою по особовим рахункам за період з 11.06.2023 по 24.07.2024 відповідача ОСОБА_1 . Відповідачка користувалася кредитними коштами, здійснювала часткове погашення кредитної заборгованості. Вказаний факт підтверджено і самою відповідачкою у її відзиві на позовну заяву.
Сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів.
При цьому, відповідно до основних засад цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України), обов'язків з доказування (частина перша статті 81 ЦПК України), саме відповідач має довести безпідставність позовних вимог і наданих позивачем доказів, а не суд, в якого відсутні такі повноваження поза межами перевірки доводів, які міг би надати відповідач.
Разом з тим, заперечуючи щодо розміру боргу за кредитними договорами, відповідач ОСОБА_1 власного контррозрахунку не надала. При цьому доказів належного виконання відповідачем зобов'язань за вказаними кредитними договорами матеріали справи не містять. Суд звертає увагу, що розмір відсотків визначений відповідно до умов договору з урахуванням строку дії картки. Доказів того, що строк дії картки закінчився або договір розірвано матеріали справи не містять.
Суд зауважує, що в даному випадку ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не нараховувало будь-яких штрафних санкцій у вигляді неустойки (штрафу, пені) і не зазначало її в складових заборгованості, заявленої до стягнення. Предметом даного позову є стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотків.
Щодо застосування строків позовної давності, про які зазначає відповідач, то слід зазначити наступне.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Аналогічні правові позиції викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Частиною першою статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлено, що карантин встановлюється та відміняється КМУ.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин.
Дію карантину було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30 червня 2023 року.
Постановою КМУ від 27 червня 2023 року № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відтак карантин на території України встановлено безперервно з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.
Крім цього, Законом України від 15 березня 2022 року №2120-IX «розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 19, в редакції Закону№ 3450-IX від 08.11.2023, наступного змісту: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.».
Отже, перебіг позовної давності у цій справі продовжувався, починаючи з дня введення карантину, а із введенням воєнного стану - зупинився.
Законом України № 4434-IX від 14.05.2025 «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено. Закон набрав чинності 04.09.2025 року.
Отже, враховуючи, що строк позовної давності продовжився на строк дії карантину та зупинявся на період дії воєнного стану, введеного в Україні, то позивач звернувся до суду з даним позовом 18 червня 2025 року в межах строку позовної давності, коли ще згідно п. 19 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України діяло зупинення перебігу строку позовної давності.
Тобто позивачем не пропущений строк позовної давності.
Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що відповідач свої договірні зобов'язання не виконує належним чином, існує порушення виконання зобов'язань, право позивача порушене, тому порушене право підлягає захисту, відповідач повинен нести відповідальність відповідно до умов договору та сплатити на користь позивача суму заборгованості, розмір якої встановлений судом.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №200272273 від 11 червня 2020 року у розмірі 36926,47 грн, з яких: 19491,95 грн - заборгованість за тілом кредиту, 17434,52 грн - заборгованість за відсотками.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача слід стягнути на користь позивача 2422,40 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви (судовий збір визначений з урахуванням понижуючого коефіцієнта).
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року в справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року в справі № 554/2586/ 16-ц.
Позивачем заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу та в їх підтвердження надано: договір про надання правової допомоги №0206 від 02 червня 2025 року, детальний опис робіт (наданих послуг) до даного договору, акт №564 надання послуг від 09 червня 2025 року, копію ордеру на надання правничої допомоги серії ВС №1374343 від 04 червня 2025 року.
Відповідно до п.1.1 договору клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта в усіх судах загальною юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта.
Згідно п. 2.3, 2.4 договору вартість наданих послуг за одну справу складає 7000,00 грн, детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціну послуг вказується в Акті наданих послуг.
Відповідно до п.1 акту №564 наданих послуг від 09 червня 2025 року, підписанням цього акту сторони підтверджують факт надання адвокатським об'єднанням та прийняття клієнтом послуг відповідно до положень договору про надання правової (правничої) допомоги №0206 від 02 червня 2025 року. Сума наданих послуг складає 7000, 00 грн. Сторони не мають жодних претензій, скарг та зауважень одна до одної стосовно виконання ними умов договору. Опис роботи вказаний у детальному описі до даного акту (п. 4, 5 акту).
З детального опису наданих послуг до Акту №564 від 09 червня 2025 року слідує, що по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №200271173 відносно боржника ОСОБА_1 надано такі послуги: усна консультація щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості (30 хв.); ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год.); погодження правової позиції клієнта у справі (30 хв); складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта (3 год. 30 хв.). Всього витрачено часу 6 год. 30 хв. (зворотній бік а.с.30).
Разом з тим, визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу та надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд зважає, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, а формування позиції та підготовка матеріалів не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи. Водночас звертає увагу, що розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям розумності та виправданості та є неспівмірною. Тому, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4000,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об'єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.
Керуючись 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.10-13, 76-89, 141, 259, 263-265, 279, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №200272273 від 11 червня 2020 року у розмірі 36926,47 грн (тридцять шість тисяч дев'ятсот двадцять шість гривень сорок сім копійок), з яких: 19491,95 грн - заборгованість за тілом кредиту, 17434,52 грн - заборгованість за відсотками; а також 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судового збору та 4000,00 грн (чотири тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна