Справа № 338/566/25
Провадження № 22-ц/4808/1529/25
Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.
Суддя-доповідач Томин
19 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої Томин О.О.,
суддів: Бойчука І.В., Мальцевої Є.Є.,
за участю секретаря Кузнєцова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського міського суду від 05 вересня 2025 року, ухвалене в складі судді Бабій О.М. у м. Івано-Франківську, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про стягнення недоодержаної пенсії,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про стягнення недоодержаної пенсії.
В обґрунтування позову зазначив, що позивач є сином ОСОБА_2 , який перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Вказав, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №300/5503/22 від 26 січня 2023 року, яке набрало законної сили 28 лютого 2023 року, визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №9/1/2471 від 07 грудня 2022 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_2 з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії на підставі вищевказаної довідки, з урахуванням проведених платежів.
Зазначив, що наведене рішення було виконано відповідачем в частині перерахунку пенсії, розмір якої визначено у 225166 грн. 81 коп., які включено до Реєстру виконання судових рішень.
Після смерті батька, ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач звернувся до державного нотаріуса Богородчанської державної нотаріальної контори Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Войташека І.І. із заявою про прийняття спадщини.
Державним нотаріусом було заведено спадкову справу та направлено запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про надання інформації щодо наявності грошових коштів, які належать померлому ОСОБА_2 , недоотриманих грошових пенсійних виплат тощо, на що листом від 13 листопада 2024 року відповідач повідомив, що за матеріалами пенсійної справи за ОСОБА_2 обліковується борг у сумі 225166 грн. 81 коп. за період з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2023 року.
11 березня 2025 року державним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яким посвідчено, що спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його син ОСОБА_1 .
26 березня 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату недоотриманої його померлим батьком вказаної суми пенсії, однак листом від 17 квітня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило, що зазначені суми відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2023 року підлягають виплаті належному заявнику (заявникам), якщо звернення за ними надійшло не пізніше шести місяців після смерті пенсіонера, незалежно від періоду, за який були нараховані недоодержані суми; у разі неможливості отримання зазначених коштів за спеціальною процедурою особа має право звернутися до суду з цивільним позовом про визнання права власності на майно - грошові кошти, які належали до виплати спадкодавцеві.
На думку позивача, відповідач безпідставно перешкоджає реалізації його прав як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна після смерті батька, оскільки недоотримана пенсія спадкодавця входить до складу спадщини та підлягає успадкуванню на загальних підставах.
Посилаючись на зазначені обставини та норми законодавства, просив суд позовну заяву задовольнити, стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на його користь грошові кошти у вигляді спадщини за законом недоодержаної пенсії його батька ОСОБА_2 згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2023 року у зв?язку з його смертю в розмірі 225166 грн. 81 коп.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05 вересня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді недоодержаної пенсії його батька ОСОБА_2 згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2023 року у справі №300/5503/22 в сумі 225166 грн. 81 коп., судовий збір в розмірі 2251 грн. 81 коп. та 4000 грн. витрат на правову допомогу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу. Вважає таке рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2023 року обліковується борг за період з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2023 року в сумі 225166 грн. 81 коп.
Пенсія ОСОБА_2 згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплачена по 31 березня 2024 року. Виплату пенсії з 01 квітня 2024 року припинено у зв'язку з його смертю ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Недоодержаних сум пенсій немає.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян із числа осіб, які перебували на військовій службі, визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до цього закону суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові-військовослужбовцю і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, а також батькам, дружині (чоловіку) та членам сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. Такий правовий режим є спеціальним і має соціальне спрямування, а тому у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права, а виплата здійснюється виключно у спеціально визначеному законом порядку та в межах шестимісячного строку звернення.
Наголошує, що за обставинами справи шестимісячний строк для звернення членів сім'ї померлого до органу Пенсійного фонду України щодо отримання сум пенсії, які залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, розпочав свій перебіг з 30 березня 2024 року і закінчився 30 вересня 2024 року.
Позивач же звернувся із заявою 26 березня 2025 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, у зв'язку з чим втратив право на одержання зазначеної виплати. Крім того, подана ним заява не відповідала вимогам, визначеним Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 30 січня 2007 року №3-1.
Також зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн. є завищеними та неспівмірними зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та часом, витраченим на їх виконання. Посилаючись на практику ЄСПЛ та висновки Верховного Суду, наголошує, що такі витрати мають бути фактичними, неминучими та обґрунтованими, а свобода адвоката у визначенні їх розміру не є абсолютною та безумовною, навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися.
Позивач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник апелянта причини неявки суду не повідомив. Повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності учасників справи, що не прибули в судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 відповідно до копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 02 листопада 1994 року є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 25).
ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2023 року у справі №300/5503/22, яке набрало законної сили 28 лютого 2023 року, визнано протиправною відмову ГУ Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07 грудня 2022 року за №9/1/2471. Зобов'язано ГУ Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії на підставі вищезазначеної довідки, з урахуванням проведених платежів, починаючи з 01 квітня 2019 року.
Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 02 квітня 2024 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 24).
У зв'язку зі смертю ОСОБА_2 відкрилася спадщина та було заведено спадкову справу №182/2024, копію якої витребувано судом першої інстанції (а.с. 48-74).
30 липня 2024 року позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 (а.с. 50).
Дружина померлого - ОСОБА_3 30 липня 2024 року подала заяву про відмову від спадщини (а.с. 49).
Відтак вбачається, що ОСОБА_1 - єдиний спадкоємець ОСОБА_2 .
За змістом копії довідки ГУ Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №0900-0405-8/59296 від 13 листопада 2024 року ОСОБА_2 виплачено пенсію по 31 березня 2024 року; виплату припинено з 01 квітня 2024 року у зв'язку з його смертю. На виконання вищевказаного рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2023 року обліковується борг за період з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2023 року в сумі 225166 грн. 81 коп. (а.с. 21-22).
11.03.2025 позивач звернувся до державного нотаріуса Богородчанської державної нотаріальної контори Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, що складається із неотриманих коштів Пенсійного фонду України в сумі 225166 грн 81 коп. (а.с. 64).
З копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.03.2025, посвідченого державним нотаріусом Богородчанської державної нотаріальної контори Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Войташеком І.І., вбачається, що спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 є його син - ОСОБА_1 . Спадщина складається з недоотриманих коштів Пенсійного фонду України на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2023 року у справі №300/5503/22 в сумі 225166 грн. 81 коп. за період з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2023 року, що належали спадкодавцю на підставі довідки №0900-0405-8/59296, виданої 13.11.2024 ГУ Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Вартість спадкового майна - 225166 грн. 81 коп. (а.с. 23).
26.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про виплату недоотриманої його померлим батьком вказаної суми пенсії, однак листом від 17.04.2025 ГУ Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило позивача, що зазначені суми відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2023 року підлягають виплаті належному заявнику (заявникам), якщо звернення за ними надійшло не пізніше шести місяців після смерті пенсіонера, незалежно від періоду, за який були нараховані недоодержані суми; у разі неможливості одержання вказаних сум за спеціальною процедурою (в порядку ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»), особа має право звернутися до суду з цивільним позовом (а.с. 19-20).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач як спадкоємець за законом в установленому законом порядку прийняв спадщину після смерті батька, а відтак, має право і на спадкування нарахованої пенсії, яка належала ОСОБА_2 , але не була ним одержана у зв'язку зі смертю.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
За ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відтак, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом як спадкоємця першої черги після смерті батька, а саме - про стягнення в порядку спадкування недоодержаної на виконання судового рішення пенсії спадкодавця.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», передбачено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною 1 ст. 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З частин 1, 2 ст. 1220 ЦК України вбачається, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 ЦК України).
Статтями 1217, 1223 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 1219 ЦК України визначені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до ч. 1 ст. 61 вищевказаного Закону, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
За ч.ч. 2, 3 ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» при зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Положення ч. 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» узгоджуються зі змістом ст. 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положенням ч. 1 ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яким вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення ч.ч. 2, 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Таким чином, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Тому суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.
Спадкоємець успадковує право на належні спадкодавцю суми пенсії на підставі статті 1227 ЦК України в розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх одержання на момент своєї смерті. Дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України не впливає на розмір виплат і не надає останньому права на їх обмеження.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 лютого 2020 року у справі №428/5418/18 (провадження №61-48756св18), від 23 вересня 2020 року у справі №428/6685/19 (провадження №61-7985св20), від 02 жовтня 2024 року у справі №201/11074/23 (провадження №61-8328св24).
Враховуючи вищенаведене та встановлені судом фактичні дані, доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про виплату недоодержаної пенсії батька з пропуском шестимісячного строку та у зв'язку з цим втратив право на отримання зазначених сум, є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 (провадження №61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Те ж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Загальні засади (принципи) цивільного права є фундаментальними, й інші джерела правового регулювання, насамперед акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту цих засад (принципів). Останні мають пряму дію, а тому їх слід ураховувати, здійснюючи, зокрема, тлумачення приписів актів цивільного законодавства (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі №520/1185/16-ц (провадження №61-28728сво18)).
Результат тлумачення приватно-правових норм, тобто діяльності зі з'ясування їхнього змісту (сенсу), має бути розумним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 (провадження №14-182цс21)).
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (ч.ч. 2, 4, 7 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Тлумачення ст. 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов'язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень ст. 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації, коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 липня 2025 року у справі №761/25098/23 (провадження №61-5150св24).
Встановивши, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2023 року у справі №300/5503/22, яке набрало законної сили 28 лютого 2023 року, визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_2 та зобов'язано здійснити йому перерахунок і виплату пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07 грудня 2022 року №9/1/2471, починаючи з 01 квітня 2019 року, однак належні до виплати суми так і не були виплачені та залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що його син - ОСОБА_1 успадкував право на отримання зазначених сум відповідно до положень статті 1227 ЦК України. А тому заявлена ним вимога про стягнення грошових коштів з органу Пенсійного фонду є ефективним способом захисту його порушених спадкових прав.
Твердження апелянта про те, що сума пенсії, на яку спадкодавець мав право на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не входить до складу спадщини, є безпідставними, оскільки у разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») членів сім'ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім'ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначеного законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини, пов'язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2025 року у справі №671/931/24 (провадження №61-15815св24)).
У справі, що переглядається, позивач є спадкоємцем за законом першої черги, який у встановлений законом строк звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 .
Дружина померлого - ОСОБА_3 подала заяву про відмову від спадщини.
Інших спадкоємців не встановлено.
У зв'язку з чим позивач успадкував належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до ст. 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому вони належали до виплати спадкодавцю на момент його смерті.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, який належним чином дослідив та оцінив подані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення недоодержаної пенсії.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що позивач заявляв до стягнення витрати у розмірі 5000 грн. Однак, суд першої інстанції, врахувавши подані відповідачем заперечення, характер та складність спору, обсяг наданих адвокатом послуг, кількість судових засідань, а також сформовану практику розгляду цієї категорії справ, дійшов обґрунтованого висновку про співмірність та розумність витрат у розмірі 4000 грн., та саме у такому розмірі їх стягнув.
Таким чином, твердження апелянта про необхідність зменшення заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу є безпідставними, оскільки судом уже надано їм належну оцінку з дотриманням вимог статей 137, 141 ЦПК України та критеріїв співмірності.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 05 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуюча: О.О. Томин
Судді: І.В. Бойчук
Є.Є. Мальцева
Повний текст постанови складено 24 листопада 2025 року.