Справа № 135/1575/25
Провадження № 2/135/729/25
іменем України
24.11.2025 м. Ладижин
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Волошиної Т.В.,
за участі секретаря судових засідань Глушко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижині в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
1.1. Виклад позиції позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3514976 від 11 вересня 2021 року у розмірі 37 663 грн 50 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір № 3514976, підписаний електронним підписом позичальника, за умовами якого позикодавцем на умовах платності, строковості та зворотності, перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 5 100 грн 00 коп.
ОСОБА_1 свого обов'язку із повернення кредитних коштів та процентів за їх користування належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 28 грудня 2021 року утворилась заборгованість за кредитним договором № 3514976 від 11 вересня 2021 року у загальному розмірі 22 873 грн 50 коп, з яких 5 100 грн 00 коп - заборгованість за тілом кредиту та 17 773 грн 50 коп - заборгованість за відсотками.
28 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено договір № 28/12-2021-72, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема, за кредитним договором № 3514976 від 11 вересня 2021 року.
ОСОБА_1 свого обов'язку із повернення кредитних коштів та процентів за їх користування ні на рахунок первісного кредитора, ні на рахунок ТОВ «Вердикт капітал» належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 10 січня 2023 року утворилась заборгованість за кредитним договором № 3514976 від 11 вересня 2021 року у загальному розмірі 37 663 грн 50 коп, з яких 5 100 грн 00 коп - заборгованість за тілом кредиту та 32 563 грн 50 коп - заборгованість за відсотками.
10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема, за кредитним договором № 3514976 від 11 вересня 2021 року. Отже, ТОВ «Коллект центр» наділено правом вимоги до відповідача за кредитним договором № 3514976 від 11 вересня 2021 року.
Оскільки ОСОБА_1 не погасив заборгованість ні на рахунок первісного кредитора, ні на рахунок позивача, ТОВ «Коллект центр» у заявленому позові просило суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 37 663 грн 50 коп, з яких 5 100 грн 00 коп - заборгованість за тілом кредиту та 32 563 грн 50 коп - заборгованість за відсотками.
Також позивач просив стягнути з відповідача 2422 грн 40 коп судового збору та 13 000 грн 00 коп витрат на правничу допомогу.
1.2. Виклад позиції відповідача. Відзив та заява про застосування строку позовної давності.
Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву та відповідній заяві, посилаючись на ст. 257 ЦК України просив визнати, що строк позовної давності сплинув, відмовити позивачу у задоволенні позову або закрити провадження у справі у зв'язку із закінченням строку позовної давності.
1.3. Виклад позиції позивача. Відповідь на відзив.
Представник позивача ОСОБА_2 подала відповідь на відзив, у якому виклала свої заперечення стосовно наведених відповідачем у відзиві та заяві про застосування строку позовної давності аргументів.
Вказує, що посилання відповідача на пропущення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом є необґрунтованими, а тому заява про застосування наслідків пропуску строку позовної давності не підлягає задоволенню. Аргументуючи свою позицію звертає увагу, що пунктом 12 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України - перебіг строків позовної давності продовжено з 12.03.2020 по 01.07.2023, а пунктом 19 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України - перебіг строків позовної давності зупинено. Отже, на переконання представника строки позовної давності не були пропущені позивачем, а тому підстави застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні.
1.4. Виклад позиції відповідача. Заперечення.
Відповідач ОСОБА_1 подав заперечення на відзив, у якому виклав свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених представником позивача у відповіді на відзив аргументів і мотиви їх відхилення.
Відповідач вказує, що договір №3514976 був укладений 11 вересня 2021 року, строк його дії закінчився задовго до подання позову, а тому, на його переконання позовна давність у три роки, яка передбачена ст. 257 ЦК України, у даній справі спливла. Водночас позивач звернувся до суду лише у 2025 році, тобто після спливу більше ніж трьох років.
Також вважає посилання позивача на норми щодо зупинення позовної давності під час карантину та воєнного стану необґрунтованими, оскільки карантин не перешкоджав подачі позову - протягом цього періоду працював як поштовий зв'язок, так і система «Електронний суд», а воєнний стан також не позбавив позивача можливості подати позов, оскільки ТОВ «Коллект Центр» є юридичною особою з чинним штатом працівників та доступом до електронних сервісів. На підтвердження своїх аргументів посилається на правові позиції Верховного Суду, та вказує, що касаційна інстанція у своїх рішеннях неодноразово зазначала, що сам факт запровадження карантину чи воєнного стану не є автоматичною підставою для зупинення позовної давності, якщо сторона мала можливість звернутися до суду (постанови ВС від 12.09.2023 у справі № 127/2055/22, від 14.03.2024 у справі №910/10279/21 тощо).
Також відповідач звертає увагу, що позивач понад три роки не вживав жодних дій для захисту своїх прав, що свідчить про фактичну втрату інтересу до вимоги. Водночас застосування строку позовної давності є необхідним для забезпечення принципів правової визначеності та стабільності цивільного обороту.
За вказаних підстав відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні вимог та визнати заборгованість такою, що підпадає під строк позовної давності відповідно до ст. 257 ЦК України.
1.5. Виклад позиції позивача. Додаткові пояснення.
Представник позивача ОСОБА_2 подала додаткові пояснення щодо аргументації відповідача необхідності застосування строку позовної давності, у яких, посилаючись на положення пунктів 12 та 19 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України, вважає твердження відповідача на пропущення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом необґрунтованими. Представник на підтвердження своїх аргументів посилається на правові позиції, які викладені Верховним судом у постановах: від 07.08.2024 у справі № 337/1294/23, від 21.06.2023 у справі № 727/4133/22.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.
31 жовтня 2025 року суд ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та постановив здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву.
03.11.2025 відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву та заяву про застосування строку позовної давності (див. п. 1.2 цього Рішення).
11.11.2025 представником позивача ОСОБА_2 подано відповідь відзив (див. п. 1.3 цього Рішення).
Цього ж дня відповідачем ОСОБА_1 подано заперечення (див. п. 1.4 цього Рішення).
13.11.2025 представником позивача ОСОБА_2 подано додаткові пояснення (див. п. 1.5 цього Рішення).
У судове засідання сторони не з'явилися, а тому суд, враховуючи зазначені обставини, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України, оскільки учасники справи належним чином реалізували свої процесуальні права та обов'язки.
У зв'язку з неявкою всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Відповідно до копії анкети-заяви на кредит № 3514976 від 11 вересня 2021 року, відповідач ОСОБА_1 з метою отримання кредиту вказав свої персональні дані, а також сторони погодили суму кредиту у розмірі 5 100 грн 00 коп., проценти за користування кредитом, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, комісію за надання кредиту у розмірі 561 грн 00 коп. Строк кредиту становить 30 днів з 11 вересня 2021 року. Дата повернення кредиту 11 жовтня 2021 року. Сума до повернення становить 7 573 грн 00 коп. (а. с. 61).
11 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3514976, згідно з умовами якого кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк 30 днів з 11 вересня 2021 року надати позичальнику грошові кошти у сумі 5 100 грн 00 коп., а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше 11 жовтня 2021 року та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Комісія за надання кредиту 561 грн 00 коп. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок (а. с. 21-25, 48, 60).
Відповідно до копії графіку платежів, який є додатком № 1 до кредитного договору № 3514976 від 11 вересня 2021 року, загальна вартість кредиту становить 7 573 грн 50 коп, з них: 5 100 грн 00 коп - сума кредиту, 1 912 грн 50 коп - проценти за користування кредитом та 561 грн 00 коп. - комісія за надання кредиту (а. с. 48).
Згідно з копією паспорта споживчого кредиту, який є додатком № 2 до кредитного договору № 3514976 від 11 вересня 2021 року, відповідач був ознайомлений з інформацією про умови кредитування та вартість кредиту 11 вересня 2021 року (а. с. 60). На а.с. 62-66 Правила надання фінансових кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (в редакції від 13 липня 2021 року).
Згідно з копією довідки про ідентифікацію, представник первісного кредитора підтверджує, що відповідач ОСОБА_1 , з яким укладено кредитний договір № 3514976 від 11 вересня 2021 року ідентифікований ТОВ «Мілоан». Цього ж дня відповідачу на зазначений ним в анкеті номер мобільного оператора відправлено одноразовий ідентифікатор V47082 (а. с. 67).
На підтвердження перерахування коштів відповідачу згідно з кредитним договором № 3514976 від 11 вересня 2021 року позивачем надано копію квитанції за підписом директора ТОВ «ФК «Елаєнс», згідно з якою кредитні кошти в сумі 5 100 грн 00 коп відправлені 11.09.2021 відповідачу за допомогою платіжної системи «Mastercard» шляхом зарахування на карту № 5375-41ХХ-ХХХХ-1459 (а.с.68).
Відповідно до копії відомостей про щоденні нарахування та погашення, які надані первісним кредитором ТОВ «Мілоан», загальна сума заборгованості за кредитом станом на 10 грудня 2021 року складає 22 873 грн 50 коп, з них: 5 100 грн 00 коп - сума виданого кредиту, 17 773 грн 50 коп - заборгованість по процентах (а. с. 69-70).
28 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено договір факторингу № 28/12-2021-72, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «Вердикт капітал» належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників (а.с. 9-13). Цього ж дня між сторонами був складений акт приймання-передачі реєстру боржників (а.с. 15-16). ТОВ «Вердикт капітал» здійснило оплату за відступлення права вимоги згідно з платіжною інструкцією (а.с. 14).
Відповідно до копії витягу з реєстру боржників від 28 грудня 2021 року до договору факторингу № 28/12-2021-72 від 28 грудня 2021 року, ТОВ «Вердикт капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 3514976 від 11 вересня 2021 року у розмірі 22 873 грн 50 коп, з них: 5 100 грн 00 коп - сума виданого кредиту, 17 773 грн 50 коп - заборгованість за процентами (а.с. 20).
Відповідно до копії розрахунку заборгованості по кредитному договору № 3514976 від 11 вересня 2021 року, наданого ТОВ «Вердикт капітал», станом на 10 січня 2023 року загальна заборгованість відповідача становить 37 663 грн 50 коп., з них: 5 100 грн 00 коп - заборгованість по основній сумі кредиту; 17 773 грн 50 коп - заборгованість за відсотками станом на дату відступлення права вимоги; 14 790 грн 50 коп - нараховані ТОВ «Вердикт капітал» за період з 28.12.2021 по 23.02.2022 відсотки за кредитним договором (а. с. 7).
10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» було укладено договір відступлення прав вимог №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» передало (відступило) ТОВ «Коллект центр» належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників (а.с. 26-36). Цього ж дня між сторонами був складений акт приймання-передачі реєстру боржників (а.с. 39-40).
Відповідно до копії витягу з реєстру боржників від 10 січня 2023 року (№ 3) до договору відступлення прав вимог №10-01/2023 від 10 січня 2023 року, ТОВ «Коллект центр» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 3514976 від 11 вересня 2021 року у розмірі 37 663 грн 50 коп, з яких 5 100 грн 00 коп - заборгованість за тілом кредиту та 32 563 грн 50 коп - заборгованість за відсотками (а.с. 44).
Відповідно до копії розрахунку заборгованості по кредитному договору № 3514976 від 11 вересня 2021 року, наданого ТОВ «Коллект центр», станом на 17 жовтня 2025 року, загальна заборгованість відповідача становить 37 663 грн 50 коп, з яких 5 100 грн 00 коп - заборгованість за тілом кредиту та 32 563 грн 50 коп - заборгованість за відсотками (а. с. 8).
Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором. На момент розгляду справи відповідач не надав суду жодних доказів сплати зазначеної заборгованості, а також не надав доказів належного виконання зобов'язань перед первісним кредитором.
ІV. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування
Відповідач просить застосувати строк позовної давності до заявлених вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Водночас суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє в позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.
Укладення електронного договору про споживчий кредит
Загальні вимоги до чинності правочину визначено статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам; волевиявлення сторін має бути вільним та відповідати їхній внутрішній волі; правочин вчиняється у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину не встановлена прямо, але одна зі сторін чи інша заінтересована особа заперечує його дійсність на визначених законом підставах, такий правочин може бути визнано судом недійсним.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, оформлена в електронній формі. Такий договір укладається й виконується у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний електронний документ з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, вважається оригіналом такого документа.
Відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення до нього. За умови надання доступу до таких документів їх включення не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положення статті 12 зазначеного Закону передбачають, що електронний правочин вважається підписаним у разі використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису; електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора (SMS-коду чи іншого засобу), що дозволяє ідентифікувати користувача; аналога власноручного підпису (факсиміле) - за письмовою згодою сторін.
Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України встановлено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Суд встановив, що 11 вересня 2021 року відповідач у власному особистому кабінеті на офіційному вебсайті ТОВ «Мілоан» добровільно та усвідомлено подав заявку на отримання кредиту № 3514976. Ця електронна заявка зберігається в особистому кабінеті відповідача на сайті кредитодавця. Після подання заявки ТОВ «Мілоан» надіслало відповідачу одноразовий цифровий код (ідентифікатор) через SMS. Введення відповідачем цього одноразового пароля слугувало підтвердженням акцепту - згоди на укладення Договору про споживчий кредит № 3514976 від 11 вересня 2021 року в електронній формі. Отже, між відповідачем та первісним кредитором було укладено електронний кредитний договір на умовах, відображених у файлах особистого кабінету (текст договору та Правила кредитування).
Відповідно до законодавства України, оформлення споживчого кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в письмовій (традиційній) формі власноручним підписом. З матеріалів справи вбачається, що перед укладенням договору відповідач отримав проєкт кредитного договору з усіма додатками в електронному вигляді та ознайомився з його умовами і Правилами надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан», розміщеними на сайті кредитодавця. Це відповідає вимогам ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якими кредитодавець завчасно надає споживачу повну інформацію для прийняття ним обґрунтованого рішення (зокрема, безоплатно надається паспорт споживчого кредиту у визначеній законом формі). Отже, відповідач мав можливість повно і належно ознайомитися з умовами кредитування до моменту укладення договору, що підтверджує усвідомленість його волевиявлення.
Згідно з умовами самого Кредитного договору, він містить усі істотні умови і укладений у спосіб та формі, що відповідають вимогам закону. Договором прямо передбачено, що визнання недійсними, нікчемними чи неукладеними окремих його частин або додатків (включно з Правилами) не тягне недійсності чи неукладеності всього договору в цілому. Отже, електронний договір є юридично чинним і обов'язковим для сторін.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором (кодом) по суті є різновидом удосконаленого електронного підпису. Він полягає у використанні алфавітно-цифрового коду, надісланого підписантові через засоби зв'язку (SMS, електронну пошту тощо), для підтвердження волі укласти договір. Такий спосіб автентифікації широко застосовується, зокрема, у сфері мікрокредитування. Дійсність укладення договорів за допомогою ЕПОІ неодноразово підтверджувалася в судовій практиці. Так, у постанові Верховного Суду у справі №?524/5556/19 від 12.01.2021 зроблено висновок, що підписання договору одноразовим паролем-ідентифікатором є належним способом волевиявлення: договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний згідно зі ст. 12 Закону «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Аналогічну правову позицію щодо можливості укладення цивільно-правових договорів в електронній формі висловлено у постанові ВС від 16.12.2020 у справі №?561/77/19, де зазначено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому такої форми (ч. 2 ст. 639 ЦК України), а будь-який договір, укладений на підставі ЦК або ГК України, може мати електронну форму і вважається укладеним у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
З огляду на приписи ст. 204 ЦК України існує презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, доки судом не встановлено іншого. В такому випадку відсутні будь-які дані про оспорення чи нікчемність кредитного договору, тому презумпція його чинності не спростована. Отже, всі права та обов'язки сторін за договором підлягають захисту і виконанню на загальних підставах?.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що між відповідачем та первісним кредитором ТОВ «Мілоан» було належним чином укладено договір про споживчий кредит № 3514976 від 11 вересня 2021 року на умовах, визначених сторонами в електронній формі. На підтвердження факту надання кредиту матеріали справи містять документ, за яким відповідачу були перераховані кредитні кошти (сума 5?100 грн 00 коп.) на вказаний ним банківський рахунок. Переказ коштів здійснювався через сертифіковані платіжні системи з дотриманням вимог безпеки (стандарт PCI DSS), що гарантує належне зарахування суми на рахунок позичальника. Відповідач отримав обумовлені договором кошти, у зв'язку з чим зобов'язаний повернути їх та сплатити встановлені договором платежі у визначені строки.
Відступлення права вимоги (заміна кредитора)
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (Постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18), постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).
Позивач на підтвердження набуття права вимоги за договором надано: копію договору факторингу № 28/12-2021-72 від 28 грудня 2021 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» та копію договору відступлення прав вимог №10-01/2023 від 10 січня 2023 року, укладеного між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр», а також відповідні копії витягів з реєстру боржників до вказаних Договорів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Доказів того, що вказані договори факторингу та відступлення прав вимог визнані недійсними суду не надано, а тому суд вважає, що позивачем надано докази, які підтверджують належний перехід прав вимоги до відповідача від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт капітал», від ТОВ «Вердикт капітал» до ТОВ «Коллект центр».
Отже, ТОВ «Коллект центр» набуло статус нового кредитора за договором про споживчий кредит № 3514976 від 11 вересня 2021 року до відповідача.
Розрахунок заборгованості та доказування її розміру
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України).
Звертаючись із позовом, ТОВ «Коллект центр» просило суд стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 3514976 від 11 вересня 2021 року у розмірі 37 663 грн 50 коп, з яких 5 100 грн 00 коп - заборгованість за тілом кредиту та 32 563 грн 50 коп - заборгованість за відсотками.
Відповідачем фактично отримані та використані кредитні кошти у розмірі 5 100 грн 00 коп. Доказів належного виконання кредитного зобов'язання ОСОБА_1 на користь первісного кредитора ТОВ «Мілоан» матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 100 грн 00 коп.
Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в розмірі 32 563 грн 50 коп, суд проаналізувавши умови договору та надані розрахунки, приходить до наступних висновків.
Так, у кредитному договорі № 3514976 від 11 вересня 2021 року сторонами узгоджено, що кредит надається строком на 30 днів - до 11.10.2021.
Водночас відповідно до п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування (п. 2.2.2 договору).
Водночас п. 2.3. договору передбачено пролонгацію строку кредитування.
Продовження, вказаного в п. 1.3. договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1.).
Пунктом 2.3.1.1 договору передбачено, що позичальник може неодноразово продовжувати строк кредитування, для чого, у т.ч. має сплатити комісію та певну частку заборгованості по кредиту. Строк можливого продовження встановлено на 3, 7 та 15 днів кожен раз. Якщо позичальник здійснює продовження кредитування на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 договору.
Пунктом п. 2.3.1.2. договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п. 1.6. Договору.
Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
За кредитним договором № 3514976 від 11 вересня 2021 року ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредит 11 вересня 2021 року. Як видно з наданих первісним кредитором ТОВ «Мілоан» відомостей про щоденні нарахування та погашення, з 12 вересня по 11 жовтня 2021 року включно тривав пільговий строк кредитування, під час якого ТОВ «Мілоан» нараховувало ОСОБА_1 проценти за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту (5 100 грн) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 63 грн 75 на день.
Оскільки до 12 жовтня 2021 року ОСОБА_1 не повернув кредит і продовжив користуватися кредитними коштами, то відповідно до пункту 2.3.1.2 кредитного договору строк кредитування був продовжений (пролонгований) на стандартних (базових) умовах. У цей день ОСОБА_1 були нараховані проценти за стандартною (базовою) процентною ставкою у розмірі 5% від фактичного залишку кредиту у розмірі 255 грн 00 коп.
З 12 жовтня до 10 грудня 2021 року включно тривав базовий строк кредитування, під час якого ТОВ «Мілоан» нараховувало ОСОБА_1 проценти за ставкою 5% від фактичного залишку кредиту (5 100 грн) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 255 грн 00 коп на день. Указаний строк кредитування закінчився 11 грудня 2021 року після спливу 60 календарних днів.
Відтак строк кредитування за кредитним договором № 3514976 від 11 вересня 2021 року тривав з 12 вересня до 10 грудня 2021 року включно, тобто в межах строку дії загального періоду пролонгації на пільгових та стандартних (базових) умовах, внаслідок чого ТОВ «Мілоан» правомірно нарахувало заборгованість за відсотками у розмірі 17 773 грн 50 коп.
Згідно із п. 2 договору факторингу №28/12-2021-72 від 28 грудня 2021 року, укладеного між первісним кредитором та ТОВ «Вердикт Капітал», до останнього перейшло, зокрема, право нарахування та стягнення процентів (в тому числі за період користування коштами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були нараховані первісним кредитором) за договорами фінансових послуг.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3514976 від 11 вересня 2021 року вбачається, що ТОВ «Вердикт Капітал» здійснено нарахування заборгованості по відсотках в розмірі 14 790 грн 00 коп за період з 28.12.2021 до 23 лютого 2022 року.
Водночас вказані нарахування здійснені ТОВ «Вердикт Капітал» після 10 грудня 2021 року, тобто поза межами строку кредитування, що є незаконним, адже право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, доведеними є розмір відсотків, яке ТОВ «Мілоан» нарахувало ОСОБА_1 за користування кредитними коштами у розмірі 17 773 грн 50 коп. Саме таку суму процентів слід стягнути з ОСОБА_1 на користь нового кредитора ТОВ «Коллект центр».
Відтак суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 3514976 від 11 вересня 2021 року у розмірі 22 873 грн 50 коп, яка складається з: 5 100 грн 00 коп - заборгованість за тілом кредиту, 17 773 грн 50 коп - заборгованість за відсотками. В іншій частині, а саме стягнення нарахованої ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості по відсоткам в розмірі 14 790 грн 00 коп., позов задоволенню не підлягає.
V. Щодо застосування строків позовної давності
Відповідач ОСОБА_1 просив застосувати строк позовної давності до заявлених вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3514976 від 11 вересня 2021 року.
Вирішуючи питання щодо застосування строку позовної давності суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦПК України).
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2023 у справі № 212/10834/21 зробив такий висновок: "з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року".
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо строків позовної давності, зокрема, Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 19, який з - поміж іншого передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються загальні і спеціальні строки позовної давності, встановлені ст. ст. 257-259 ЦК України.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 3450- IX від 08.11.2023) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102 IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Правовий режим воєнного стану, запроваджений з 24 лютого 2022 року, неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України та діє на теперішній час.
Виходячи з положень п. п. 12 та 19, оскільки карантин почався на території України з 12 березня 2020 року, а воєнний стан з 24 лютого 2022 року, можна зробити висновок про те, що загальна позовна давність була продовжена 12 березня 2020 року на період дії карантину, та призупинила свій перебіг з 24 лютого 2022 року на період дії воєнного стану.
Отже, заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності може бути застосована судом лише до заявлених позовних вимог, коли право вимоги виникло б до 12 березня 2017 року. Водночас датою повернення кредиту є 11 жовтня 2021 року.
За вказаних обставин у суду не має законних підстав для застосовування строку позовної давності до заявлених вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3514976 від 11 вересня 2021 року, оскільки позивач звернувся з вказаним позовом в межах строку позовної давності, а тому заява відповідача є не обґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Стосовно посилань відповідача на правові позиції, які викладені в постановах ВС від 12.09.2023 у справі № 127/2055/22, від 14.03.2024 у справі №910/10279/21, суд звертає увагу, що вони жодним чином не стосуються даних правовідносин. Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень справа № 127/2055/22 стосується розгляду Вінницьким міським судом адміністративних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а № 910/10279/21 є господарською справою про розірвання договору оренди, провадження в якій було закрито Господарським районним судом м. Києва ухвалою від 17.04.2023.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами
Щодо витрат на правничу допомогу
Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 13 000 грн.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем подано належні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу (а.с. 53 - 59).
За обставинами цієї справи не викликає сумнівів, що при розгляді справи в суді позивачу ТОВ «Коллект центр» надавалася професійна правова допомога адвокатським об'єднанням «Лігал ассістанс» на підставі договору про надання правничої допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024.
Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. З вказаних вище наданих адвокатом документів слідує, що предметом наданої правничої допомоги є: надання консультацій; складення та подання до суду позовної заяви.
Враховуючи викладене вище, складність справи, тривалість затраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмета спору та обсягу фактично наданих послуг, суд вважає, що заявлені витрати є співмірними, обґрунтованими і пропорційними обсягу здійсненої роботи та наданої послуги.
Водночас витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, зважаючи на вимоги п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки вимоги позивача задоволені частково на суму 22 873 грн 50 коп. і ця сума від суми позову (37 663 грн 50 коп.) складає 60,73 %, а тому з відповідача до стягнення підлягає 7 894 грн 90 коп. витрат на професійну правничу допомогу (60,73 % від 13 000 грн 00 коп.). Решту витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 105 грн 10 коп. слід залишити за позивачем.
Вказаний висновок суду повністю корелюється з правовими висновками, які викладені Верховним Судом у постановах від 30 квітня 2025 року у справі № 752/17800/22 (провадження № 61-12052св24), від 16.09.2025 у справі № 359/10546/23 (провадження № 61-15942св24) та ухвалі від 02.10.2025 у справі № 568/1927/24 (провадження № 61-12034ск25).
Щодо судового збору
Судом встановлено, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 2?422,40 грн, що підтверджується платіжним документом від 28.10.2025 (а.с. 73).
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вказане з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 470 грн 88 коп., тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (60,73 %). Решту судового збору в сумі 951 грн 52 коп. слід залишити за позивачем.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2-5, 7, 8, 10 - 13, 81, 83, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за кредитним договором № 3514976 від 11 вересня 2021 року у розмірі 22 873 (двадцять дві тисячі вісімсот сімдесят три) грн 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» 1 470 (одну тисячу чотириста сімдесят) грн 88 коп. судового збору та 7 894 (сім тисяч вісімсот дев'яносто чотири) гривень 90 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ладижинський міський суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354, ст. 355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст. 273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).
Ім'я (найменування) сторін:
- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місце знаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 44276926;
- відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Рішення складено та підписано суддею 24.11.2025.
Суддя