Справа №613/1908/24 Провадження № 2/613/124/25
14 листопада 2025 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Уварової Ю.В.,
за участі секретаря Макушинської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 613/1908/24 провадження № 2/613/124/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», приватного нотаріуса Києво-Святошинького районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванюти Івана Миколайовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Вердикт Капітал», приватного нотаріуса Києво-Святошинького районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванюти І.М., у якому просила визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Києво-Святошинького районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. № 4028 від 06.05.2021 таким, що не підлягає виконанню; скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюти І.М. про арешт коштів боржника; повернути протиправно стягнуті з позивачки кошти у сумі 6 691, 84 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. 06.05.2021 вчинено виконавчий напис № 4028 щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 615593150HPLS від 11.09.2017, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк», у загальному розмірі 46 673,99 гривень, право вимоги за яким перейшло до ТОВ Фінансова компанія «Флексіс», а від нього до ТОВ «Вердикт Капітал»
На підставі вищезазначеного виконавчого напису приватним виконавцем Виконавчого округу Харківської області Богатиренком А.І. було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи божника від 18.03.2024 у виконавчому провадженні № 65851156 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у загальному розмірі 46 898,15 гривень, щодо стягнення на користь приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Іванюти І.М., який заміщує приватного виконавця Богатиренка А.І., основної винагороди у розмірі 4 689,91 грн.
Вищезазначену постанову направлено за місцем роботи боржника ОСОБА_1 . Також було накладено арешт на всі банківські рахунки позивача.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус Грисюк.О.В. не отримував від відповідача та позивача будь-яких первинних документів щодо видачі кредиту, фактичного нарахування відсотків, тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними.
Крім того, виконавчий напис був вчинений з порушенням п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року N91172 в редакції від 29.11.2001 року.
Позивач стверджує, що є достатні правові підстави вважати виконавчий напис № 4028, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., таким, що вчинений з порушенням вимог законодавства та не підлягає виконанню.
Ухвалою суду від 21.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
06.12.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень зазначив, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису відповідачем були надані всі необхідні документі, які підтверджують безспірність заборгованості, зокрема оригінал кредитного договору, розрахунок заборгованості за кредитним договором, а зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість можна вважати безспірною, оскільки позивач у своєму позові не зазначив жодної обставини, яка б свідчила про протилежне. Крім того, відповідач не надала суду будь-яких доказів, які свідчили про погашення боргу за кредитним договором та виконання своїх зобов'язань в повному обсязі, відтак, стверджувати про відсутність підстав для вчинення стягувачем виконавчого напису нотаріуса немає.
При переході права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Вердикт Капітал» стягувачу ТОВ «Вердикт Капітал» було передано від попереднього кредитора суму заборгованості позивача за кредитним договором, яка існувала на момент відступлення права вимоги. Отже, на момент відступлення права вимоги, заборгованість позивача за кредитним договором була наявною.
В своїй позовній заяві позивач вказує на те, що з неї було безпідставно стягнуто грошові кошти у сумі 6691,84 грн. в процесі виконання виконавчого напису нотаріуса та позивач просить суд стягнути із ТОВ «Вердикт Капітал» вказані кошти. При цьому позивач не вказує в тексті позовної заяви правову підставу для такого стягнення із відповідача грошових коштів.
Як вбачається із матеріалів справи, правовою підставою для стягнення з боржника (позивача) коштів є кредитний договір і наявність у позичальника заборгованості за кредитним договором. Кредитний договір є достатньою правовою підставою для отримання новим кредитором ТОВ «Вердикт Капітал» з позичальника коштів в рахунок сплати заборгованості за ним.
На даний час кредитний договір не визнаний недійсним, не змінений та не розірваний, а отже відсутні підстави для повернення стягнутої з позичальника заборгованості за вказаним кредитним договором в процесі виконання виконавчого напису нотаріуса, оскільки на момент здійснення такого стягнення всі дії по виконанню такого виконавчого напису здійснювалися правомірно.
Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню в силу норм чинного законодавства не є підставою для повернення боржнику стягнутих на його підставі коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Отже, навіть при наявності судового рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у суду немає права стягувати з кредитора на користь боржника кошти, що стягнуті в процесі виконання такого виконавчого напису нотаріуса в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
При подачі до суду позовної заяви позивачем не зазначено розподілу сум, які були перераховані стягувачу, які є витратами виконавчого провадження, а які винагородою приватного виконавця. Адже, сума, яка відраховується із заробітної плати боржника, не повністю перераховується стягувачу, оскільки 3У «Про виконавче провадження» передбачає визначення та стягнення із боржника витрат на проведення виконавчих дій, а також стягнення основної винагороди приватного виконавця. Залишок коштів після стягнення витрат приватного виконавця перераховується стягувачу.
В даному випадку, жодними доказами не підтверджена стягнута сума саме на користь ТОВ «Вердикт Капітал» (за виключенням витрат виконавчого провадження, винагороди приватного виконавця).
Позивач не долучає до позовної заяви документів безпосередньо від приватного виконавця на підтвердження своєї вимоги про стягнення на її користь коштів, що були стягнуті за виконавчим написом нотаріуса.
Позивачем не взято до уваги те, що виконавчий збір та витрати виконавчого провадження сплачуються першочергово. Все вищезазначене свідчить, що позивачем зроблені хибні висновки, та не враховано витрати по виконавчому збору (ч. 2 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження») та витрати виконавчого провадження, які не були стягнуті та перераховані на адресу стягувача.
Більше того, контроль над виконанням виконавчого документа здійснюється приватним виконавцем, кошти надходять на депозитний рахунок, а тому лише відомості приватного виконавця можуть бути підтвердженням дійсної суми стягнення із позивача, які позивачем не долучені до позовної заяви.
Позивач не надає жодного доказу на підтвердження стягнення на її користь грошових коштів саме в тому розмірі, який зазначений у позові.
Представник відповідача зазначив, що на рахунок ТОВ «Вердикт Капітал» в якості стягнення заборгованості із позивача в ході здійснення виконавчого провадження, надійшли кошти в сумі 5623,49 грн., що підтверджується відповідною довідкою, яку долучаємо до даного відзиву, а не 6691,84 грн., як вказує позивач у своїй позовній заяві та просить стягнути із ТОВ «Вердикт Капітал».
Тому сума, яку просить позивач стягнути із ТОВ «Вердикт Капітал» в розмірі 6691,84 грн., не підлягає задоволенню, оскільки, в такому разі, суд стягне з відповідача кошти, які стягувач не отримував, але буде змушений без будь-якої правової підстави повернути позивачу.
Ухвалою суду від 03.03.2025 задоволено клопотання позивача про витребування у приватного нотаріуса Києво-Святошинького районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. належним чином завірених копій виконавчого напису № 4028 від 06.01.2021 та документів, на підставі яких було вчинено вказаний виконавчий напис.
Ухвалою суду від 03.06.2025 задоволено клопотання позивача про витребування у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванюти І.М. належним чином завірених копій виконавчого напису № 4028 від 06.05.2021 та документів, на підставі яких було вчинено вказаний виконавчий напис.
Ухвалою суду від 03.09.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 надала суду заяву, у якій просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала.
Представник відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідачі - приватний нотаріус Києво-Святошинького районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. та приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Іванюти І.М. в судове засідання не з'явилися, про місце, дату та час судового засідання повідомлялені належним чином, відзив на позов не подавали.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить таких висновків.
За загальним правилом статей 15,16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що 06.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинького районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис № 4028 про стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 615593150HPLS від 11.09.2017, укладеним з АТ «Альфа-Банк», правонаступником прав та обов'язків якого на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 2 від 21.12.2020 є ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС», правонаступником прав та обов'язків якого на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 21-12/20 від 21.12.2020 є ТОВ «Вердикт Капітал» Заборгованості за кредитним договором № 615593150HPLS від 11.09.2017 /а.с.116/.
18.03.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Іванютою І.М. на підставі виконавчого напису №4028 від 06.05.2021 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника /а.с.7/.
Крім того, 15.10.2025 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Іванютою І.М. на підставі виконавчого напису №4028 від 06.05.2021 винесено постанову про арешт коштів боржника /а.с.10/.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно із підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1, підпунктами 3.1, 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Аналогічний правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).
Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Кредитний договір від 11.09.2017, який у цьому випадку не було нотаріально посвідчено, не може відноситися до документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів у розумінні положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», адже на момент вчинення виконавчого напису про стягнення ОСОБА_1 відповідної заборгованості діяв Перелік документів у редакції постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, в якому вже не існувало чинних положень, які б передбачали можливість вчинення таких дій на підставі договору, укладеного в простій письмовій формі.
Крім того, суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17 (провадження № 61-17750св20) у якій викладено висновок про те, що чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, у якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог, однак доказів направлення боржнику письмового повідомлення про порушення зобов'язання та письмового підтвердження того, що це повідомлення було ним отримане до відзиву не долучено.
У зв'язку з неотриманням боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором, боржник ОСОБА_1 об'єктивно не мала можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Нотаріус, в свою чергу, при вчиненні оспорюваного виконавчого напису, не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом.
У постанові від 10 січня 2023 року у справі № 619/4933/20 (провадження № 61-12141св21) Верховний Суд зазначив, що якщо відповідачем не доведено належними та допустимими доказами направлення позивачу та отримання ним вимоги про усунення порушень за договором позики грошових коштів, це є самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає задоволенню.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивачки про повернення протиправно стягнутих коштів у сумі 6 691, 84 грн., то суд зазначає, що позивачем не наведено обґрунтування позовної заяви в частині стягнення коштів, а також не надано суду жодних належних доказів на підтвердження такої вимоги, отже в цій частині вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги позивачки про скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюти І.М. про арешт коштів боржника, суд зазначає про таке.
Відповідно п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 18 Закону У країни «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (ч. 2 ст. 40 цього закону).
Таким чином, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є підставою для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна.
Отже, суд доходить висновку, що вимога про скасування постанови про арешт коштів боржника задоволенню не підлягає.
Аналізуючи позовні вимоги позивача заявлені до приватного нотаріуса Києво-Святошинького районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванюти І.М. як співвідповідачів, слід зазначити наступне.
Верховний суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12.11.2020 у справі № 200/3452/17 висловився про те, що справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів. Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Враховуючи наведене, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
За таких обставин, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову до неналежних відповідачів приватного нотаріуса Києво-Святошинького районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванюти І.М.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 7, 10, 76, 81,133-141, 244-245, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - задовольнити частково.
Визнати виконавчий напис № 4028, вчинений 06 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинького районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, таким, що не підлягає виконанню.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - відмовити.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», приватного нотаріуса Києво-Святошинького районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни - відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», місцезнаходження: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5 Б, код ЄДРПОУ 36799749.
Відповідач - приватний нотаріус Києво-Святошинького районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Відповідач - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Іванюти Івана Миколайовича, місцезнаходження: м. Київ, вул. Львівська, 17.
Повне рішення складено 24.11.2025.
Суддя Ю.В. Уварова