19 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/1328/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників сторін:
позивача - Корнійчук С.А.
відповідача - Барановська А.М.
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Міністерства юстиції України та Томашпільської селищної ради
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 (у складі колегії суддів: Владимиренко С.В. (головуючий), Ходаківська І.П., Демидова А.М.)
та касаційну скаргу Міністерства юстиції України
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 (у складі колегії суддів: Владимиренко С.В. (головуючий), Ходаківська І.П., Демидова А.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕБЛЕВИК"
до Міністерства юстиції України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Томашпільська селищна рада
про визнання протиправним та скасування наказу,
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕБЛЕВИК" (надалі - ТОВ "МЕБЛЕВИК", Позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Міністерства юстиції України (надалі - Міністерство, Відповідач, Скаржник 1) про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства № 3975/5 від 20.11.2023 (надалі - Наказ), виданого на підставі висновку Центральної Колегії Міністерства з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства від 11.10.2023, за результатами розгляду скарг Томашпільської селищної ради (надалі - Рада, Третя особа, Скаржник 2) від 01.08.2023 № 02-10-14/1771, зареєстрованих у Міністерстві 02.08.2023 за № СК-3092-23, 07.08.2023 № СК-3140/23.
1.2. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "МЕБЛЕВИК" посилається на те, що спірний Наказ прийнято з порушенням вимог статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1150, оскільки скаргу подано з порушенням строку для її подання, з огляду на наявність відкритого судового провадження за заявою скаржника, предметом якого є оскарження тих самих рішень та неповідомлення Позивача, як заінтересовану особу, про розгляд скарги.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 910/1328/24 закрито провадження в частині визнання протиправними та скасування пунктів 4 та 6 наказу Міністерства № 3975/5 від 20.11.2023; у задоволенні позовних вимог в іншій частині суд відмовив у повному обсязі.
2.2. Закриваючи провадження у справі в частині вимог про визнання протиправним та скасування спірного Наказу в частині пунктів 4, 6, суд виходив з того, що зазначені пункти не порушують прав Позивача, оскільки стосуються прав державного реєстратора Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області Сауляк Наталії Ігорівни. Вимоги про їх скасування, за позицією суду, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки, блокуючи державному реєстратору доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Міністерство здійснювало владні управлінські повноваження, а отже, відповідний спір належить до сфери публічно-правових відносин.
В іншій частині заявлених вимог місцевий господарський суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та недоведеність Позивачем.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 910/1328/24 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано протиправним та скасовано пункти 1, 2, 3, 5 Наказу, в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 910/1328/24 залишено без змін.
2.4. Відповідне рішення мотивоване тим, що починаючи з 03.06.2019 було зафіксовано факт самовільного зайняття земельних ділянок Тімковим Сергієм Анатолійовичем, як директором ТОВ "Меблевик" в смт. Томашпіль по вул. Криворучка, тоді як рішення державного реєстратора Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області Сауляк Наталії Ігорівни № 46804672 про реєстрацію права власності на нерухоме майно за Позивачем прийнято 11.05.2019, відомості про яке містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що є відкритим джерелом.
Ураховуючи приписи Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд апеляційної інстанції констатував, що Міністерство повинно було залишити скарги Ради від 01.08.2023 № 02-10-14/1771, зареєстровані у Міністерстві 02.08.2023 за № СК-3092-23 та 07.08.2023 за № СК-3140-23 на рішення від 11.05.2019 № 46804672 державного реєстратора Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області Сауляк Наталії Ігорівни без розгляду по суті на підставі частини шостої статті 37 відповідного Закону, а тому спірний Наказ підлягає визнанню протиправним та підлягає скасуванню в частині пунктів 1, 2, 3, 5.
2.5. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі № 910/1328/24 заяву представника ТОВ "МЕБЛЕВИК" адвоката Корнійчука Сергія Анатолійовича про розподіл судових витрат задоволено частково, стягнуто з Міністерства на користь ТОВ "МЕБЛЕВИК" 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. Міністерство, звертаючись з касаційною скаргою, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2024, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "МЕБЛЕВИК" відмовити у повному обсязі, тобто фактично просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 в силі.
Одночасно Міністерство просить скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі № 910/1328/24 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви представника ТОВ "МЕБЛЕВИК" про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити в повному обсязі.
3.2. При зверненні з касаційною скаргою Відповідач вказує на:
- неправильне застосування статей 73, 74, 76- 79 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц;
- неправильне застосування статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" без урахування висновків щодо застосування цієї норми, викладених у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 826/12992/17, від 08.12.2021 у справі № 420/3933/20, від 06.07.2018 у справі № 826/3442/17, від 17.07.2018 у справі № 911/4006/16;
- відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень абзацу першого частини третьої та пункту 1 частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у частині визначення випадків, які підпадають під поняття "порушення прав скаржника";
- неправильне застосування статті 126 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків щодо застосування цієї норми, викладених у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17, від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
3.3. Рада, звертаючись з касаційною скаргою, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду України від 20.08.2024 у справі № 910/1328/24 повністю та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024.
3.4. В обґрунтуванні касаційної скарги Третя особа вказує на:
- неправильне застосування статей 73, 74, 76- 79 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц,
- неправильне застосування статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" без урахування висновків щодо застосування цієї норми, викладених у постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 400/1825/20, від 06.07.2018 у справі № 826/3442/17, від 13.08.2020 у справі № 826/12992/17, від 08.12.2021 у справі № 420/3933/20;
- відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу першого частини третьої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зокрема в частині визначення строків подання скарги та випадків, які слід відносити до "порушення прав скаржника";
- неповне дослідження судами матеріалів справи.
3.5. 14.10.2025 ТОВ "МЕБЛЕВИК" надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу Міністерства залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 - без змін. Одночасно Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати та зазначає, що докази понесення судових витрат за наслідками розгляду справи у Верховному Суді будуть надані суду протягом 5 днів після винесення судового рішення у даній справі.
3.6. 22.10.2025 Міністерство надіслало письмові пояснення з урахуванням правової позиції сформованої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22.
3.7. 24.10.2025 ТОВ "МЕБЛЕВИК" надіслало письмові пояснення з урахуванням правової позиції сформованої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22.
4. Розгляд справи Верховним Судом
4.1. Ухвалою Суду від 25.09.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі № 910/1328/24 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Одночасно відповідною ухвалою було зупинено касаційне провадження у справі № 910/1328/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справ № 910/2546/22 та № 211/2047/21.
4.2. Ухвалою Суду від 25.09.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 у справі № 910/1328/24 на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зупинено касаційне провадження у справі № 910/1328/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справ № 910/2546/22 та № 211/2047/21.
4.3. 25.09.2024 Великою Палатою Верховного Суду було постановлено ухвалу у справі № 211/2047/21, якою справу повернуто на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (текст ухвали оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 01.10.2024).
4.4. 03.09.2025 Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову у справі № 910/2546/22, повний текст якої оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 24.09.2025.
4.5. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2025 було поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою Третьої особи на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 та касаційною скаргою Відповідача на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2024, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі № 910/1328/24 і призначено розгляд справи.
5. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
5.1. На підставі рішення державного реєстратора Вороновицької селищної ради Вінницького району Сауляк Наталії Ігорівни № 46804672 від 11.05.2019 внесено запис про державну реєстрацію права власності Позивача на магазин, загальною площею 1 959,5 кв. м, за адресою: Вінницька область, Томашпільський район, смт. Томашпіль, вулиця Криворучка, будинок 45а.
5.2. Рада звернулася зі скаргами № 02-10-14/1771 від 01.08.2023 до Міністерства на рішення державного реєстратора Вороновицької селищної ради Вінницького району Сауляк Наталією Ігорівною № 46804672 від 11.05.2019, вказана скарга отримана Відповідачем 02.08.2023 та зареєстрована за вх. № СК-3092-23 та 07.08.2023 вх. № СК-3140-23.
5.3. 25.09.2023 на офіційному веб-сайті Міністерства було розміщено оголошення про те, що 11.10.2023 відбудеться засідання центральної Колегії Міністерства з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства, на якому будуть розглянуті скарги, перелік яких наведений нижче, зокрема, розгляд скарг Ради від 01.08.2023 № 02-10-14/1771, зареєстрованої в Міністерстві 02.08.2023 за №СК-3092-23, від 01.08.2023 № 02-10-14/1771, зареєстрованої в Міністерстві 07.08.2023 за № СК-3140-23. Тип об'єкта нерухомого майна: магазин. Адреса: Вінницька обл., Томашпільський р-н, смт. Томашпіль, вул. Криворучка, буд. 45а. Суб'єкт оскарження: державний реєстратор Вороновицької селищної ради Вінницького району, Вінницької області Сауляк Наталія Ігорівна. Заінтересовані особи: ТОВ "МЕБЛЕВИК" (32186379) (https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-tsentralnoi-kolegii-ministerstva-yustitsii-ukraini-11-jovtnya-2023-roku) (дата публікації 25.09.2023).
5.4. Наказом Міністерства № 3975/5 "Про задоволення скарги" від 20.11.2023 скарги Ради від 01.08.2023 № 02-10-14/1771, зареєстрованої в Міністерстві 02.08.2023 за № СК-3092-23, від 01.08.2023 № 02-10-14/1771 задоволено, визнано прийнятим з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анульовано рішення від 11.05.2019 № 46804672 державного реєстратора Вороновицької селищної ради Вінницького району Сауляк Наталії Ігорівни; визнано прийнятим з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анульовано рішення від 18.01.2021 № 456188696 державного реєстратора Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області Красилюка Віктора Федоровича; тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Вороновицької селищної ради Вінницького району Сауляк Наталії Ігорівні строком на 3 місяці.
5.5. Підставою для прийняття вказаного наказу Міністерства слугував висновок Центральної колегії Міністерства з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства від 11.10.2021 за результатом розгляду скарги Ради.
5.6. Зазначені підстави слугували підставами для звернення з відповідним позовом.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги Міністерства та Ради підлягають задоволенню з таких підстав.
6.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Разом з тим, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
У зв'язку з чим, оскільки постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 ухвалено та офіційно оприлюднено вже після подання Скаржниками касаційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення частини четвертої статті 300 Господарського процесуального кодексу України та вийти за межі доводів касаційних скарг з метою врахування викладених у ній висновків при вирішенні цього господарського спору.
6.3. Предметом позову у відповідній справі є вимоги про визнання протиправним та скасування Наказу Відповідача з огляду на допущене, на переконання Позивача, порушення вимог статей 7, 37 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
6.4. Суди попередніх інстанцій, розглядаючи позовні вимоги в межах предмета та підстав позову, надали оцінку спірним правовідносинам у контексті застосування, зокрема, положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015. Також судами попередніх інстанцій було встановлено належність суб'єктного складу сторін для розгляду відповідної категорії спору.
6.5. При зверненні з касаційними скаргами таке застосування зазначених норм оскаржується з боку Скаржників з посиланням на неврахування судами висновків Верховного Суду, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", та необхідність формування відповідного правового висновку.
6.6. Суд зазначає, що надання оцінки правильності застосування судами норм матеріального права передбачає, передусім, перевірку належності визначення суб'єктного складу сторін у спорі. Так, саме встановлення кола осіб, між якими виник спір про право, є передумовою подальшої правової кваліфікації спірних правовідносин і вибору норм матеріального права, що підлягають застосуванню.
6.7. З огляду на наведене Суд вважає за необхідне зазначити таке.
6.8. Як зазначено у частині першій статті 15, частині першій статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
6.9. Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
6.10. У частині першій статті 41, частинах тертій, четвертій статті 45 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
6.11. Згідно із статтею 47 Господарського процесуального кодексу України,позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права або обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
6.12. За змістом статті 48 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
6.13. При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17).
Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).
6.14. Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Такі висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17.
6.15. Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин зобов'язаний визначити суб'єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред'явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав. Схожий за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19.
6.16. Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.
6.17. У постанові від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення у майбутньому в неї права на позов або пред'явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною в зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.
6.18. У цьому контексті Верховний Суд звертається до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, до розгляду якої зупинялося касаційне провадження у справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 сформульовано такі загальні висновки щодо застосування положень частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статті 48 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах, що виникли в зв'язку з визнанням протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України, яким було скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права позивача на нерухоме майно:
"9.48. Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за змістом абзацу 2 частини третьої статті 26 Закону у чинній редакції в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, відповідні права припиняються. У разі якщо в Реєстрі, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав.
Крім того, чинний абзац 3 частини третьої статті 26 Закону містить вказівку на те, що в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, відповідні права повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Мін'юсту, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону, посадовою особою Мін'юсту. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Реєстрі, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Отже, якщо суд дійшов висновку, що речове право позивача було порушене та підлягає поновленню зі скасуванням рішення Мін'юсту, прийнятого згідно з пунктом 1 частини сьомої статті 37 Закону, посадова особа Мін'юсту на підставі судового рішення повинна повернути таке право позивача у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації на користь позивача змін чи набуття зазначеного речового права.
Разом з цим Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судове рішення про задоволення вказаних вище позовних вимог є підставою для державної реєстрації відповідного речового права за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою. У подібних спорах вжиття заходів забезпечення позову (глава 10 розділу І Господарського процесуального кодексу України) може не допустити подальший перехід речових прав, тим самим забезпечивши позивачу ефективну можливість захистити свої права без необхідності повторного звернення до суду [див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 116, 120, 127-132 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].
9.56. У попередніх розділах цієї постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що спір у цій справі виник щодо речових прав на земельні ділянки, а сторонами цього спору є позивачі, які посилаються на безпідставне скасування Наказом належних їм прав оренди та суборенди земельних ділянок, і ТОВ "Агро-Лан", яке ініціювало вказане скасування, оскільки вважає, що право суборенди спірної землі належить йому.
9.57. Відтак відповідачем у цій справі за вимогами ТОВ "Герман-Агро" і ТОВ "Еконива", спрямованими на введення їх у володіння речовими правами оренди та суборенди, є ТОВ "Агро-Лан", право суборенди якого оспорюється, а не сам лише Мін'юст, з яким у позивачів немає спору про речові права.
9.58. Наведеного суди попередніх інстанцій помилково не врахували і зосередились у своїх рішення на оцінці аргументів позивачів щодо стверджуваних порушень, які допустив Мін'юсту під час розгляду Скарги та ухвалення Наказу.
9.59. Дійсно, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16 та від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).
9.60. Позивачі правом залучити ТОВ "Агро-Лан" співвідповідачем відповідно до статті 48 Господарського процесуального кодексу України не скористались та послідовно наполягали на необхідності задоволення їх вимог самим лише Мін'юстом, з яким у них немає спору про речові права на земельні ділянки.
9.61. За усталеними висновками Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові [див. постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.18) та від 18.12.2024 у справі № 907/825/22 (пункт 103)]. Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача [постанови від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 (пункт 189), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (пункт 148) та від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 153)].
9.62. Оскільки Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, а також немає визначених процесуальним законом підстав для залучення ТОВ "Агро-Лан" співвідповідачем, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у позові слід відмовити з цих підстав".
При цьому Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/2546/22 не відступила від усталеного висновку про необхідність відмовляти в задоволенні позову про скасування наказу Міністерства, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у випадку визначення Міністерства як єдиного відповідача, позаяк належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а, від 27.11.2019 у справі № 815/1915/18, від 12.02.2020 у справі № 1840/3241/18, від 17.02.2021 у справі № 821/669/17 та постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19-ц, від 03.03.2021 у справі № 707/477/20, від 31.08.2022 у справі № 592/4422/20, від 31.05.2022 у справі № 727/842/20, від 19.10.2022 у справі № 369/757/20, від 07.12.2022 у справі № 607/10025/20, від 10.05.2023 у справі № 640/9468/20, від 14.06.2023 у справі № 815/1446/18, від 05.07.2023 у справі № 757/53069/21-ц.
6.19. Отже, у вказаній постанові від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 Великою Палатою Верховного Суду викладено висновки про те, що суб'єктний склад сторін у спорах про скасування наказів Міністерства залежить від правової природи правовідносин. Тобто, у спорах відповідної категорії обраний позивачем спосіб захисту у вигляді вимог про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства не може розглядатися ізольовано від матеріального спору про речове право. Відтак належним відповідачем у такому спорі не може бути лише Міністерство, з яким у позивача фактично відсутній спір про належність речового права. Належним відповідачем є, зокрема, особа, в інтересах якої було вчинено оспорювану реєстраційну дію та чиє речове право фактично оспорює позивач.
При цьому саме позивач, який оскаржує наказ Міністерства, зобов'язаний забезпечити належний суб'єктний склад сторін, зокрема шляхом реалізації права на залучення відповідної особи як співвідповідача у порядку статті 48 Господарського процесуального кодексу України, а невиконання ним цього процесуального механізму унеможливлює повне та ефективне вирішення спору про право.
6.20. Згідно з частиною четвертою статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
6.21. Оскільки постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 ухвалено та офіційно оприлюднено вже після подання Скржником 1 та Скаржником 2 касаційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення частини четвертої статті 300 Господарського процесуального кодексу України та вийти за межі доводів касаційних скарг з метою врахування при вирішенні цього господарського спору зазначеною вище правового висновку Верховного Суду в подібних правовідносинах, наслідком чого є відмова в задоволенні позову з підстав незалучення належного співвідповідача в порядку, передбаченому статтею 48 цього Кодексу.
6.22. Висновок про те, що Міністерство не може бути єдиним відповідачем у випадку, коли спірні правовідносини у справі виникли з приводу речового права, Верховний Суд наводив і у інших свої постановах (зокрема, від 15.10.2025 у справі № 757/1142/24-ц, від 22.10.2025 у справі № 344/2900/21, від 04.11.2025 у справі № 904/2414/23, від 04.11.2025 у справі № 910/7445/23, від 04.11.2025 у справі № 910/10444/22, від 04.11.2025 у справі № 910/2417/24, від 04.11.2025 у справі № 910/9829/24, від 04.11.2025 у справі № 910/16665/21, від 04.11.2025 у справі № 910/1758/24, від 04.11.2025 у справі № 910/15082/24), що вказує на універсальність такої правової позиції.
6.23. З огляду на викладене, Суд бере до уваги, що за обставинами спору у справі № 910/19553/23 зміст і характер правовідносин між учасниками справи та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні дані свідчать про наявність матеріального спору саме між Позивачем та Радою, оскільки ТОВ "Реставратор-1946" безпосередньо не визнає та оспорює право Ради на нерухоме майно, щодо якого були вчинені спірні реєстраційні дії.
6.24. У такий спосіб, відповідачем за вимогами ТОВ "МЕБЛЕВИК", спрямованими на захист його речових прав, має бути особа, права якої не визнаються та оспорюються позивачем, тобто Рада, а не саме лише Міністерство, з яким у Позивача відсутній спір саме про речові права.
6.25. При цьому колегія суддів зауважує, що за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).
6.26. Оскільки Міністерство не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, а визначених процесуальним законом підстав для залучення співвідповідача немає, Верховний Суд дійшов висновку, що у заявлених у цій справі позовах слід відмовити саме з цих підстав.
6.27. З урахуванням наведених вище мотивів відмови в задоволенні позовів Верховний Суд не надає оцінки іншим доводам касаційних скарг Скаржника 1 та Скаржника 2 (подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 907/825/22, від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22).
6.28. З приводу аргументів Міністерства щодо оскарження додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 Суд зазначає таке.
6.29. Із аналізу змісту статті 244 Господарського процесуального кодексу України убачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати.
6.30. Зазначена правова позиція узгоджується, із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі №905/1623/20, Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №922/2665/17, від 12.01.2021 у справі №1540/4122/18, від 17.02.2021 у справі №522/17366/13-ц, від 25.03.2021 у справі №640/15192/19, від 23.06.2022 у справі №904/6341/20.
6.31. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 зазначила, що аналіз положень статті 244 Господарського процесуального кодексу України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта.
6.32. У постанові від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21 Велика Палата Верховного Суду вказала, що додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
6.33. Отже, у випадку скасування первісного судового рішення за результатом вирішення спору по суті це є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього.
6.34. У такий спосіб, з огляду на скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 у справі № 910/1328/24 підлягає скасуванню також і додаткова постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024.
7. Висновки Верховного Суду
7.1. Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
7.2. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України).
7.3. Зважаючи на викладене, касаційни скарги Міністерства та Ради слід задовольнити, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 910/1328/24 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Одночасно підлягає скасуванню додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі № 910/1328/24.
8. Розподіл судових витрат
8.1. За частиною першою статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанови касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанцій, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
8.2. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 цього ж Кодексу якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
8.3. Оскільки у цій справі суд касаційної інстанції ухвалює нове рішення про відмову у позові, то витрати Скаржника 1 та Скаржника 2 зі сплати судового збору за подання касаційних скарг слід покласти на ТОВ "МЕБЛЕВИК".
Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
1. Касаційні скарги Міністерства юстиції України та Томашпільської селищної ради задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2024, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 910/1328/24 скасувати.
3. Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕБЛЕВИК" до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу повністю.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕБЛЕВИК" (24200, Вінницька область, Тульчинський район, смт. Томашпіль, вул. Криворучко, 45А, ідентифікаційний код 32186379) на користь Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ідентифікаційний код 00015622) судові витрати за подання касаційної скарги в розмірі 6 056,00 грн.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕБЛЕВИК" (24200, Вінницька область, Тульчинський район, смт. Томашпіль, вул. Криворучко, 45А, ідентифікаційний код 32186379) на користь Томашпільської селищної ради (24200, Вінницька область, Тульчинський район, смт. Томашпіль, пл. Тараса Шевченка, 1, ідентифікаційний код 04326218) судові витрати за подання касаційної скарги в розмірі 6 056,00 грн.
6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко