21 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 917/1161/25
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Бенедисюк І.М., Васьковський О.В., Дроботова Т.Б., Кібенко О.Р., Малашенкова Т.М., Пєсков В.Г., Рогач Л.І., Чумак Ю.Я.,
перевіривши наявність підстав для прийняття на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №917/1161/25
за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра"
на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 01 липня 2025 року (суддя Байдуж Ю. С.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2025 року (у складі колегії суддів: головуючий Крестьянінов О. О., Лакіза В. В., Мартюхіна Н. О.)
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра"
про стягнення 138 936,46 грн,
Короткий зміст позовних вимог та оскаржуваних судових рішень
1. У червні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" (далі - Відповідач, Скаржник), в якій просило стягнути з відповідача шкоду в порядку суброгації в розмірі 138 936,46 грн, а також відшкодувати судові витрати.
2. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01 липня 2025 року, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2025 року, закрито провадження у справі № 917/1161/25 на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); повернуто Позивачу з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2 422,40 грн; стягнуто з Відповідача на користь Позивача 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що у цій справі відсутній предмет спору з огляду на подану 26 червня 2025 року позивачем заяву про закриття провадження у справі, у якій він повідомив суд про те, що на банківський рахунок Позивача надійшли кошти від МТСБУ в рахунок погашення боргу у цій справі у розмірі 138 936,46 грн, які є предметом позову.
4. В частині задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суди дійшли висновку, що позивач подав до суду першої інстанції належні докази понесених витрат на професійну правничу допомогу та від ПрАТ "СК "Саламандра" заперечень щодо цієї заяви не надходило.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, стислий виклад позиції інших учасників
5. 01 вересня 2025 року Відповідач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 01 липня 2025 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2025 року у справі № 917/1161/25, у якій просить скасувати їх в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2025 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху.
6. 19 вересня 2025 року Відповідач через систему «Електронний суд», на виконання ухвали Верховного Суду від 09 вересня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху, надіслав до Верховного Суду заяву з уточненнями до касаційної скарги.
7. Скаржник зазначає про те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, порушили:
- статтю 4 ГПК України, оскільки оцінюючи підстави звернення до суду, не врахували, що відсутні підстави для надання судового захисту, передбачені цією статтею, а також не застосували вказану статтю у сукупності із пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV);
- норми статті 237 ГПК України, оскільки не з'ясували жодної з обставин, які передбачені для вирішення цією нормою, внаслідок того, що оскаржувані судові рішення були винесені без урахування положень пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, а також у сукупності з частиною другою статті 126 ГПК України.
8. Скаржник також зазначає, що позов у цій справі був поданий без дотримання встановленого законом порядку реалізації права на страхове відшкодування, без подання відповідної заяви та без надання страховикові можливості виконати зобов'язання добровільно. Уся подальша поведінка позивача та результат провадження лише підтверджують відсутність предмета спору на момент звернення до суду, а отже, витрати на правничу допомогу не були спричинені протиправною поведінкою відповідача і не підлягають відшкодуванню.
9. Також Скаржник зазначає, що у низці справ суди визнають допустимим звернення до суду без заяви до страховика та присуджують витрати на правничу допомогу, навіть якщо спір по суті не розглядався. В інших справах суди, навпаки, акцентують увагу на недопустимості передчасного звернення та пов'язують відмову у компенсації витрат із відсутністю фактичного спору і невиконанням позивачем обов'язку з досудового інформування відповідача. Зазначене, на думку Скаржника, свідчить про існування неоднакової судової практики щодо застосування норм процесуального та матеріального права у справах про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, коли спір фактично не виник, а страховика було позбавлено права виконати зобов'язання в добровільному порядку.
10. Позивач, в межах встановленого Верховним Судом строку, із використанням підсистеми "Електронний суд" подав відзив на касаційну скаргу Відповідача, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
11. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 вересня 2025 року для розгляду касаційної скарги у справі № 917/1161/25 визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Колос І. Б.
12. Верховний Суд ухвалою від 29 вересня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "СК "Саламандра" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 01 липня 2025 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2025 року у справі № 917/1161/25 та вирішив здійснювати перегляд зазначених судових рішень у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
13. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28 жовтня 2025 року № 32.2-01/2741 було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 917/1161/25 у зв'язку з відпусткою судді Колос І. Б.
14. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 жовтня 2025 року справу № 917/1161/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.
15. Ухвалою від 18 листопада 2025 року Верховний суд (у складі колегії суддів Власов Ю.Л. - головуючий, Булгакова І.В., Малашенкова Т.М.) справу № 917/1161/25 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 01 липня 2025 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2025 року передав на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Об'єднана палата).
ПІДСТАВИ ДЛЯ ПЕРЕДАННЯ СПРАВИ НА РОЗГЛЯД ОБ'ЄДНАНОЇ ПАЛАТИ
16. Предметом касаційного оскарження у цій справі є ухвала Господарського суду Полтавської області від 01 липня 2025 року у справі № 917/1161/25, залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2025 року, в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
17. Перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з огляду на таке.
18. Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів у постанові від 24 жовтня 2025 року у справі № 917/276/25 у подібних правовідносинах з огляду на подібний склад учасників справ (за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до ПрАТ "СК "Саламандра"), предмет та підстави позовів (стягнення коштів), предмет касаційного оскарження (ухвала про закриття провадження у справі та постанова, ухвалена за результатом перегляду цієї ухвали), а також застосування норм права, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині можливості застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 130 ГПК України, виснував таке:
"Так, зі змісту норми частини третьої статті 130 ГПК України вбачається, що лише у випадку відмови позивача від позову у зв'язку із задоволення позовних вимог відповідачем після пред'явлення позову і закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України у нього виникає право на відшкодування йому за рахунок відповідача понесених ним витрат, до яких належить і витрати, пов'язані з розглядом справи.
Разом з тим, за встановленими судами обставинами справи провадження у справі було закрито саме за ініціативою суду у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України, а не за заявою позивача про відмову від позову у зв'язку із задоволення позовних вимог відповідачем. Ухвала суду першої інстанції у цій частині не оскаржувалася, а відтак є чинною.
Отже, з урахуванням фактичних обставин даної справи положення частини третьої статті 130 ГПК України не розповсюджуються на спірні правовідносини."
19. Колегія суддів Верховного Суду, яка розглядала касаційну скаргу у цій справі №917/1161/25, вважає за необхідне відступити від вказаних вище висновків Верховного Суду, викладених у постанові, прийнятої у складі колегії суддів з іншої палати.
20. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами, у заяві про закриття провадження за відсутністю предмету спору, позивач ставив питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що він не підтримує свої позовні вимоги внаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення цього позову.
21. Так, 26 червня 2025 року до місцевого господарського суду надійшла заява Позивача про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору. У вказаній заяві Позивач повідомив суд про те, що на його банківський рахунок надійшли кошти від МТСБУ в рахунок погашення спірного боргу в сумі 138 936,46 грн. Позивач у заяві також просив суд стягнути з Відповідача 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
22. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу на підставі частини третьої статті 130 ГПК України.
23. Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з розглядом справи та вирішенням по суті, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц).
24. Стаття 123 ГПК України визначає види судових витрат, до яких належать судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи. Так, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 123 ГПК України).
25. Особливості здійснення розподілу витрат у разі закриття провадження у справі унормовані у статті 130 ГПК України, яка є спеціальною нормою. Так, згідно з частиною третьою статті 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
26. Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів у постанові від 24 жовтня 2025 року у справі № 917/276/25 виснував, що у позивача виникає право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на підставі частини третьої статті 130 ГПК України лише у випадку його відмови від позову і закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК.
27. Як у справі № 917/276/25, так й у цій справі провадження було закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України. Згідно з висновком, викладеним у постанові від 24 жовтня 2025 року у справі № 917/276/25, закриття провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України унеможливлює стягнення витрат на професійну правничу допомогу на підставі частини третьої статті 130 ГПК України.
28. Отже, Верховний Суд у постанові від 24 жовтня 2025 року у справі №917/276/25 ототожнив термін "відмова позивача від позову", який використовується в першому реченні частини третьої статті 130 ГПК України з терміном "позивач не підтримує своїх вимог", який застосований у другому реченні частини третьої статті 130 ГПК України.
29. Колегія суддів з таким висновком не може погодитись з наступних підстав.
30. Терміни "відмова позивача від позову" та "позивач не підтримує своїх вимог", які використовуються в нормах ГПК України не є тотожними за їх мовним викладенням, тому не можуть тлумачитись однаково за допомогою мовного способу тлумачення. Відмова позивача від позову передбачає його активну дію, яка проявляється шляхом подання суду відповідної заяви. Непідтримання своїх вимог може проявлятись як у вигляді активної дії з відмови від позову, так і шляхом пасивної поведінки з невчинення дій на підтримання своїх вимог.
31. Якщо застосовувати логічний спосіб тлумачення норм частини третьої статті 130 ГПК України можна дійти висновку, що законодавець умисно застосував різні терміни в нормах першого та другого реченнях цієї частини, оскільки не підтримувати позовні вимоги позивач може як шляхом відмови від позову, так і внаслідок відсутності предмета спору. Дійсний зміст норми другого речення частини третьої статті 130 ГПК України полягає в тому, що таке непідтримання позовних вимог сталось внаслідок їх задоволення відповідачем після пред'явлення позову, а не в тому, в який саме спосіб позивач не підтримує свої позовні вимоги.
32. Системний спосіб тлумачення норм частини третьої статті 130 ГПК України звертає увагу на те, що стаття 130 ГПК України містить назву "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду". При цьому, закриття провадження у справі згідно з частиною першою статті 231 ГПК України здійснюється не лише внаслідок відмови позивача від позову, а й внаслідок відсутності предмету спору. Тому норми частини третьої статті 130 ГПК України мають застосовуватись у разі закриття провадження у справі не лише через відмову позивача від позову, а й через відсутність предмету спору.
33. Також, системний спосіб тлумачення норм частини третьої статті 130 ГПК України дає можливість дійти висновку, що в інших нормах ГПК України законодавець використовує термін "не підтримує позовних вимог" з іншим змістом ніж "відмовляється від позову", зокрема у частинах четвертій, п'ятій статті 55 ГПК України, що свідчить про те, що законодавець не ототожнює ці терміни.
34. Слід також вдатися до цільового способу тлумачення частини третьої статті 130 ГПК України та звернути увагу на норму частини першої статті 2 ГПК України, яке відносить до завдань господарського судочинства справедливе вирішення судом спорів, що включає в себе дотримання принципу справедливості як при застосуванні норм права до спірних правовідносин, так і при їх тлумаченні. Навряд чи буде справедливим тлумачення норм частини третьої статті 130 ГПК України у такий спосіб, що якщо позивач подав обґрунтований позов у зв'язку з чим поніс витрати на правничу допомогу і відповідач після цього задовольнив його вимоги, то позивач отримує право відшкодувати ці витрати з відповідача лише якщо додатково ще відмовиться від позову, а якщо суд закрив провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору, то ні.
35. Враховуючи викладене колегія суддів тлумачить норми частини третьої статті 130 ГПК України таким чином, що за загальним правилом першого речення частини третьої статті 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, оскільки така відмова може бути здійснена позивачем з різних підстав, в тому числі внаслідок заявлення необґрунтованого позову. Проте, якщо позивач не підтримує свої позовні вимоги унаслідок їх задоволення відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. При цьому, спосіб у який позивач не підтримує своїх вимог не має значення для застосування норми другого речення частини третьої статті 130 ГПК України.
36. Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
37. За таких обставин, колегія суддів у цій справі №917/1161/25 вважає, що Верховний Суд у наведеному вище висновку, викладеному у постанові від 24 жовтня 2025 року у справі № 917/276/25, вдався до звуженого тлумачення норми другого речення частини третьої статті 130 ГПК України, чим звузив обсяг прав позивача на відшкодування витрат на правничу допомогу, тому вважає необхідним відступити від цього висновку, для чого передає справу № 917/1161/25 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
МОТИВИ, ЯКИМИ КЕРУЄТЬСЯ ОБ'ЄДНАНА ПАЛАТА
38. За змістом частин п'ятої, шостої статті 13, статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини четвертої статті 236 ГПК України призначенням Верховного Суду є насамперед формування правових позицій щодо застосування норм матеріального права та / або дотримання норм процесуального права, які були неправильно застосовані судами попередніх інстанцій. Єдність судової практики відіграє важливу роль у забезпеченні однакового правозастосування, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності вирішення спірних ситуацій для учасників справи.
39. Водночас принцип єдності судової практики не є абсолютним, оскільки у протилежному випадку це означало б неможливість суду виправити свою позицію, виключало можливість динамічного розвитку права та суспільних відносин.
40. Згідно з частиною другою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
41. Частинами першою, третьою, четвертою статті 303 ГПК України передбачено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
42. Наведені норми процесуального права зобов'язують колегію суддів за потреби відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду в складі колегії суддів з іншої палати, передати справу на розгляд об'єднаної палати.
43. Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 11.07.2024 у справі №909/1167/17 наголосив, що умовами (підставами) для передачі справи на розгляд об'єднаної палати, як і підставами для здійснення розгляду справи об'єднаною палатою, є:
1) наявність висновку щодо застосування конкретної норми (норм) права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати;
2) такий висновок має бути зроблено в подібних правовідносинах.
Підсумовуючи коло критеріїв щодо прийняття / повернення справ, об'єднана палата Касаційного господарського суду у справі №909/1167/17 також зауважила:
1) на розгляд об'єднаної палати може бути передано справу після відкриття касаційного провадження колегією суддів, а касаційні скарги, заяви і клопотання на розгляд об'єднаної палати не передаються;
2) колегія суддів може погодитися з клопотанням учасника справи про передачу справи на розгляд об'єднаної палати або підставами касаційного оскарження, зазначеними в касаційній скарзі (пункт 2 частини 2 статті 287 ГПК України), або ж самостійно прийняти рішення про передачу справи на розгляд об'єднаної палати в разі наявності обґрунтованих підстав;
3) для відступу або уточнення правової позиції колегія суддів повинна посилатися на постанову (постанови) Касаційного господарського суду:
а) в якій викладено висновок щодо застосування норми права з посиланням на конкретну норму (норми) матеріального або процесуального права;
б) відповідний висновок має бути зроблено в іншій справі зі спору, що виник із подібних правовідносин;
в) висновок повинен бути зроблений в постанові (постановах) колегій суддів з інших палат, іншою палатою Касаційного господарського суду або самою об'єднаною палатою;
4) колегія суддів має належним чином аргументувати підстави відступлення від висновку або необхідність відступлення шляхом уточнення попереднього висновку;
5) справа підлягає поверненню відповідній колегії суддів, якщо колегія фактично просить відступити від висновку щодо застосування норми права, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду або іншого касаційного суду у складі Верховного Суду.
44. Проаналізувавши ухвалу Верховного Суду від 29.10.2025 у справі №917/1161/25 та наведені в ній мотиви, Об'єднана палата зазначає, що:
(1) постанова Верховного Суду від 24.10.2025 у справі №917/276/25, від висновку в якій пропонується відступити, ухвалена колегією суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (тоді як колегія, що передає справу №917/1161/25 на розгляд об'єднаної палати, складається з суддів, які входять до палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду);
(2) у постанові Верховного Суду від 24.10.2025 у справі №917/276/25 сформульований висновок, згідно з яким зі змісту норми частини третьої статті 130 ГПК України вбачається, що лише у випадку відмови позивача від позову у зв'язку із задоволення позовних вимог відповідачем після пред'явлення позову і закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України у нього виникає право на відшкодування йому за рахунок відповідача понесених ним витрат, до яких належить і витрати, пов'язані з розглядом справи.
45. Разом з тим, за встановленими судами обставинами справи провадження у справі було закрито саме за ініціативою суду у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України, а не за заявою позивача про відмову від позову у зв'язку із задоволення позовних вимог відповідачем. Ухвала суду першої інстанції у цій частині не оскаржувалася, а відтак є чинною.
46. Отже, з урахуванням фактичних обставин даної справи положення частини третьої статті 130 ГПК України не розповсюджуються на спірні правовідносини.
47. Колегія суддів у цій справі №917/1161/25 вважала, що Верховний Суд у наведеному вище висновку, викладеному у постанові від 24 жовтня 2025 року у справі № 917/276/25, вдався до звуженого тлумачення норми другого речення частини третьої статті 130 ГПК України, чим звузив обсяг прав позивача на відшкодування витрат на правничу допомогу. Відповідно, колегія суддів вважала за необхідне відступити від викладеного вище висновку щодо застосування норми права, а саме другого речення частини третьої статті 130 ГПК України.
48. Здійснюючи оцінку подібності правовідносин у контексті положень частини другої статті 302 ГПК України, Об'єднана палата звертає увагу на таке.
49. У постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", яке полягає в тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, щодо якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно.
50. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
51. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні ознаки з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність ознак слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
52. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
53. У кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, й надалі порівнювати права та обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) та за потреби, зумовленої цим регулюванням, - визначити суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
54. Враховуючи викладене вище, характер спірних правовідносин, з огляду на подібний склад учасників справ (за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до ПрАТ "СК "Саламандра"), предмет та підстави позовів (стягнення коштів), предмет касаційного оскарження (ухвала про закриття провадження у справі та постанова, ухвалена за результатом перегляду цієї ухвали), а також застосування аналогічної норми права (другоге речення частини третьої статті 130 ГПК України) не є очевидно неподібними, а доводи, викладені в ухвалі від 29 жовтня 2025 щодо необхідності передання справи №917/1161/25 на розгляд об'єднаної палати, не є вочевидь неприйнятними.
55. Підстави для повернення справи колегії суддів не встановлені.
56. Отже, справа №917/1161/25 за за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 01 липня 2025 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2025 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду.
Керуючись статтями 234, 235, 301, 302 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Прийняти до розгляду Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду справу №917/1161/25 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 01 липня 2025 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2025 року.
Призначити розгляд справи у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Г. Вронська
Судді І. Бенедисюк
О. Васьковський
Т. Дроботова
О. Кібенко
Т. Малашенкова
В. Пєсков
Л. Рогач
Ю. Чумак