12 листопада 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/2209/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Бутирський А.А.,
при секретарі Нікітюк Є.В.,
розглянувши матеріали справи
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «ТЕМП-3000», м. Чернівці
про стягнення штрафних санкцій за договором в сумі 1 369 500,00 грн.
Представники сторін:
від позивача - Павловська Д.С. - юрисконсульт (довіреність № 95 від 05.05.2025 р.)
від відповідача - Галя Є.С. - представник (довіреність від 22.10.2024 р.)
СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство Міністерства оборони України «Державний оператор тилу», м. Київ звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ТОВ «Науково виробниче підприємство «ТЕМП-3000», м. Чернівці про стягнення штрафних санкцій в сумі 1 369 500,00 грн., що виникли у результаті неналежного виконання відповідачем умов Державного контракту (Договору) про закупівлю № 103/04-24/РМ від 10.04.2024 р.
Ухвалою від 07.07.2025 р. відкрито провадження у справі, справа слухається за правилами загального позовного провадження, судове засідання призначено на 28.07.2025 р.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Ухвалою від 06.10.2025 р. закрито підготовче провадження у справі, її розгляд призначено на 03.11.2025 р.
У судовому засіданні 03.11.2025 р. оголошено перерву до 10.11.2025 р. з подальшим оголошенням перерви до 12.11.2025 р.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами державного контракту (договору) про закупівлю № 103/04-24-РМ від 10.04.2024 р. у частині своєчасної поставки товару, у зв'язку із чим позивачем відповідно до п. 8.2. договору нарахував пеню за ставкою 0,5% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки за період з 21.05.2024 року по 24.05.2024 року (4 календарних дні) у сумі 1 369 500,00 грн.
Відповідач проти позову заперечує і посилається на те, що ч. 2 ст. 231 ГК України носить імперативний характер та встановлює уніфікований розмір штрафних санкцій у господарському зобов'язанні, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, у вигляді пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. Таким чином, з підстав, зазначених вище з урахуванням положень ч. 2 ст. 231 ГК України, сума штрафних санкцій поставки Товару по відношенню до Товариства за прострочення має бути приведена до законодавчо визначеного рівня, а саме: 273900,00 грн.
Також відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на 90 %.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
10.04.2024 року між Державним підприємством Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (далі - позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "ТЕМП-3000" (далі - відповідач) укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 103/04-24/РМ (далі - договір).
Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити Замовнику товар, а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що Постачальник зобов'язаний здійснити поставку Товару за цим Договором у строк, визначений у Специфікації (Додаток №1), або в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку № 2 до цього Договору.
Відповідно до п. 5 Специфікації до договору відповідач погодився поставити 10000 комплектів Товару в строк до 30.04.2024 року, а згідно додаткової угоди № 2 від 30.04.2024 р. строк поставки продовжено до 20.05.2024 р.
Поставка Товару здійснюється Постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку Товару та ростовки, визначеної у Специфікації (п.4.2. договору).
Відповідно до п. 4.3. договору заявка на поставку Товару подається Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором, Документ сформований в системі “Електронний суд» 16.05.2025 3 не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1) або в заявках на поставку Товару.
Поставка товару відбулась 18.05.2024 р. на суму 56 025 000,00 грн. і 25.05.2024 р. на суму 68 475 000,00 грн.
Отже, Відповідач порушив своє зобов'язання за договором та прострочив строки поставки на 4 календарних дні на суму 68 475 000,00 грн.
Відповідно до п. 8.2. договору у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).
Пунктом 8.4. договору передбачено, що у разі застосування пені/штрафу Постачальник зобов'язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30 (тридцяти) банківських днів від дати направлення Замовником письмового повідомлення Постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє Постачальника від виконання умов Постачальником за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов'язання.
Відповідно до п. 9.1. договору усі спори, що виникають з цього Договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами.
Договір підписаний сторонами електронними підписами та скріплений електронними печатками.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 627 ЦК України та статтею 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Як визначено ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частинами 1, 2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами першою - третьою статті 231 ГК України передбачено, що Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
-за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
-за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
З наведених вище положень статей 230-231 ГК України, статей 549, 551, 611 ЦК України слідує, що встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору.
Зазначене стосується і зобов'язань, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, що має місце у даному спорі, оскільки виконання зобов'язання з оплати відповідачу поставленого товару фінансується за рахунок субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам.
Так, пунктом 8.2. договору сторонами погоджено, у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі.
При цьому, положення частин другої статті 231 ГК України передбачають, що навіть у разі, якщо зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, сторони можуть врегулювати сплату неустойки (пені, штрафу) у договорі іншим чином, ніж передбачено цією статтею ГК України.
Відповідно до статті 167 ЦК України, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.
За приписами пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства України.
Згідно з статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено порушення строку поставки на 4 календарних дні на суму 68 475 000,00 грн., у зв'язку з чим позивач правомірно нарахував 1 369 500,00 грн. штрафних санкцій.
Разом з тим, суд бере до уваги законодавчі положення статей 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про право суду зменшити розмір санкцій у разі, якщо вони є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора, з урахуванням ступеню виконання зобов'язання боржником, майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу.
У постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20) Верховний Суд виклав правову позицію, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Підлягає також врахуванню ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (такі висновки Верховного Суду викладені у постанові від 22.05.2019 у справі №910/11733/18).
Крім цього, категорії "значно" та "надмірно", що використовуються в ст.551 ЦК та в ст.233 ГК, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в п.36 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в п.7.43 постанови від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 виснував, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст.233 ГК і ч.3 ст.551 ЦК, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).
У зв'язку з викладеним суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Отже, вирішуючи питання про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій за клопотанням відповідача та в якому розмірі таке зменшення відповідатиме законодавчим положенням Цивільного і Господарського кодексів України, матеріалам справи, інтересам сторін, і буде розумним та справедливим, суд бере до уваги, що:
- відповідач є виробником та постачальником спеціальних засобів індивідуального захисту та іншої продукції оборонного призначення для потреб Збройних Сил України та інших військових формувань задля забезпечення потреб оборони України;
- наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 20.03.2024 № 30-КВ визначено, що ТОВ “НВП “Темп-3000» має важливе значення для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу та є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу;
- відповідач має на виконанні 11 державних контрактів та договорів на постачання Збройним Силам України військової амуніції, виконання яких здійснює за власні обігові кошти без отримання передоплати з Державного бюджету України;
- на підприємстві відповідача працевлаштовано 1000 працівників та збільшуються виробничі потужності;
- застосування штрафних санкцій до відповідача у зазначених у позовній заяві розмірах може спричинити наслідки у вигляді відсутності на розрахункових рахунках ТОВ “НВП “Темп-3000» необхідних обігових коштів для виплати заробітної плати, придбання сировини, неможливості виконувати податкові зобов'язання, що може призвести до порушення виробничого процесу.
Суд також звертає увагу, що прострочення поставки становило 4 дні, зобов'язання за договором відповідачем виконано у повному обсязі, а про збитки позивач не заявляв.
Отже, з урахуванням указаних обставин суд вважає наявними підстави для зменшення штрафних санкцій, які підлягає стягненню з відповідача.
Таким чином, з огляду на індивідуальний характер як правової відповідальності особи в цілому, так підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, в межах дискреції суду, якою він наділений у вирішенні цього питання, враховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за належне зменшити визнані обґрунтованими штрафні санкції на 50% та стягнути з відповідача пеню в сумі 684750,00 грн., у стягненні решти 50% штрафних санкцій в сумі 684750,00 грн. у задоволенні позову відмовити.
Судові витрати покласти на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "ТЕМП-3000" (58002, м. Чернівці, вул. 28-го Червня, буд. 44, офіс 54; код 31778043) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська буд. 13/24; код 44830311) - штрафні санкції в сумі 684750,00 грн та судовий збір в сумі 16434,00 грн.
3. У решті вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 21.11.2025 р.
Суддя А.А. Бутирський