Рішення від 11.11.2025 по справі 916/2242/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2025 р. Справа № 916/2242/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Букарова Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68803, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Рені, вул. Вознесенська, буд. 139; код ЄДРПОУ 35549578),

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Ренійський м'ясокомбінат" (68803, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Рені, вул. Весела, 56; код ЄДРПОУ 13922681),

про стягнення 1102799,03 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

Обставини справи.

Ренійська міська рада Ізмаїльського району Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до приватного акціонерного товариства "Ренійський м'ясокомбінат" про стягнення заборгованості у розмірі 1102799,03 грн, з яких 925424,90 грн - дохід, одержаний від безпідставно набутого майна, 38001,15 грн - сума 3% річних та 139372,98 грн - сума інфляційних втрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2025 справу № 916/2242/25 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 прийнято позовну заяву Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2242/25. Справу № 916/2242/25 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 15.07.2025 о 10:00 год.

14 липня 2025 року до суду від Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області надійшла заява про проведення підготовчого засідання за відсутності учасника справи.

Вказану заяву з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 15.07.2025 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/2242/25 на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі на 12:00 год. 09.09.2025.

08 вересня 2025 року до суду від Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.

Вказану заяву з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою суд від 09.09.2025 закрито підготовче провадження у справі № 916/2242/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.10.2025 о 14:10 год.

06 жовтня 2025 року до суду від Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.

Вказану заяву з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою суд від 07.10.2025 постановлено здійснити розгляд справи № 916/2242/25 по суті впродовж розумного строку та відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 15:30 год. 11.11.2025.

11 листопада 2025 року до суду від Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.

Вказану заяву з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 11.11.2025 не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки та неподання відзиву суд не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними в ній документами.

У судовому засіданні 11.11.2025 судом ухвалено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що Приватне акціонерне товариство "Ренійський м'ясокомбінат" з 27.04.2016 року є власником частки нежитлової будівлі (далі - нерухоме майно), яка розташована по вул. Крайня, 83 в м. Рені, у розмірі 96/100 (далі - частка нерухомого майна). Власником іншої частки вказаного нерухомого майна у розмірі 4/100, з 07.07.2016 року є Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Нафта", що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 412056481 від 07.02.2025.

Позивач вказує, що зазначена частка нерухомого майна відповідача (як і частка ТОВ "Інтер-Нафта") розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 5124110100:02:005:0003, місце розташування: м. Рені, вул. Крайня, 83, цільове призначення - 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею - 0,5839 га, яка належить на праві комунальної власності Ренійській міській територіальній громаді в особі Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, що підтверджуються копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 412055799 від 07.02.2025 та копією витягу з Державного земельного кадастру № НВ-9957217802025 від 03.04.2025.

Позивач зазначає, що відповідач договір оренди землі з Ренійською міською радою не уклав, речові права на земельну ділянку не зареєстрував, у зв'язку з чим не набув належного права користування земельною ділянкою по вул. Крайня, 83, у м. Рені (кадастровий номер 5124110100:02:005:0003), а тому використовує її без достатніх правових підстав, що підтверджується: довідкою Виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 30.05.2025 № 25/2522, Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 412056481 від 07.02.2025.

Таким чином, за ствердженням позивача, відповідач правомірно володіє частиною нежитлового приміщення, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, проте з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у відповідача виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно.

Водночас, як зазначає позивач, безпідставне набуття відповідачем спірної земельної ділянки не є результатом протиправного діяння, а є наслідком законних дій, а саме придбання відповідачем у власність будівлі, яка безпосередньо пов'язана із земельною ділянкою. Таким чином, з огляду на те, що речові права відповідача на земельну ділянку не реєструвались, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому він використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Таким чином, позивач вважає, що у зв'язку з тим, що правова підстава для набуття (збереження) майна (земельної ділянки по вул. Крайня, 83 у м. Рені (кадастровий номер 5124110100:02:005:0003) у відповідача відсутня, у Ренійської міської ради виникло право на застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України, що підтверджується позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 02.10.2013 у справі №6-88цс13, а також позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц.

Отже, за ствердженням позивача, відсутність у відповідача правової підстави для набуття земельної ділянки по вул. Вознесенська, 159 у м. Рені, є підставою для застосування ст. 1212 ЦК України.

Як зазначає позивач, відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Фінансовим управлінням Ренійської міської ради був проведений відповідний аналіз надходжень орендної плати за землю до бюджету Ренійської міської територіальної громади, за результатами якого встановлено, що за період з 01.01.2022 року по 31.12.2024 року ПрАТ "Ренійський м'ясокомбінат" не сплачувало до бюджету Ренійської міської територіальної громади плату за користування земельною ділянкою (орендну плату), що підтверджується довідкою Фінансового управління Ренійської міської ради від 05.03.2025 № 27

Таким чином, нездійснення ПрАТ "Ренійський м'ясокомбінат" оплати за землю у законодавчо встановленому розмірі (по звичайним цінам) за використання земельної ділянки (у період з 01.01.2022 по 31.12.2024), а саме несплата орендної плати, призвело до фактичного безоплатного отримання відповідачем послуг з користування земельною ділянкою та, як наслідок, одержання доходів в результаті використання цієї земельної ділянки у розмірі 925424,90 грн., що підтверджується розрахунком розміру доходу від 02.04.2025 (у вигляді орендної плати).

Позивач зазначає, що рішенням Ренійської міської ради від 26.06.2019 № 688-VІІ зі змінами, внесеними рішеннями Ренійської міської ради від 24.12.2019 № 783-VІІ та від 03.07.2020 № 846-VІІ, на території Ренійської міської ради з 01.01.2020 року та по 01.01.2023 року для земель громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель торгівлі встановлено для юридичних осіб розмір орендної плати за землю - 5 % нормативної грошової оцінки. При цьому позивач вказує, що рішенням Ренійської міської ради від 14.07.2022 № 578-VІІІ на території Ренійської міської ради з 01.01.2023 та по теперішній час для земель громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель торгівлі встановлено для юридичних осіб розмір орендної плати за землю - 6% нормативної грошової оцінки. Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.12.2022 року № НВ-5100926042022, нормативна грошова оцінка земельної ділянки по вул. Крайня, 83 у м. Рені, кадастровий номер 5124110100:02:005:0003, якою, зокрема, користується ПрАТ "Ренійський м'ясокомбінат", складає 5033361,04 грн.

При цьому позивач вказує, що відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 6-28-022-18/71-25 від 13.01.2025 значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік - 1,0 для сільськогосподарських угідь рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги та 1,15 для земель і земельних ділянок, крім сільськогосподарських угідь, 2023 рік - 1,051. Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік становить 1,12. Таким чином, за ствердженнями позивача, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5124110100:02:005:0003, розташованої по вул. Крайня, 83, у м. Рені, якою, зокрема, користується ПрАТ "Ренійський м'ясокомбінат", у 2022 році становить 4832026,60 грн, у 2023 році становить 5556830,59 грн, у 2024 році становить 5840228,95 грн.

За прострочення ПрАТ "Ренійський м'ясокомбінат" виконання зобов'язання щодо повернення коштів, безпідставно отриманих за користування (без укладання договору оренди землі) земельною ділянкою кадастровий номер 5124110100:02:005:0003, загальною площею 0,5839, яка знаходиться за адресою: м. Рені, вул. Крайня, 83, у період з 01.01.2022 по 31.12.2024 позивачем нараховано суму 3% річних у розмірі 38001,15 грн та суму інфляційних втрат у розмірі 139372,98 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 ЗК України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно зі ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт “в» частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття “земельний податок» та “орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19, від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19.

Податковим кодексом України встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

При цьому Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України свідчить про необхідність установлення так званої “абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах також неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Як вже зазначалось вище, Приватне акціонерне товариство "Ренійський м'ясокомбінат" з 27.04.2016 є власником частки нежитлової будівлі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 5124110100:02:005:0003), яка розташована по вул. Крайня, 83, в м. Рені.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать, що нерухоме майно 96/100 часток нежитлової будівлі ПрАТ "Ренійський м'ясокомбінат", що знаходиться в м. Рені, Ренійський район, Одеської області, вул. Крайня, 83, знаходиться на земельній ділянці із кадастровим номером 5124110100:02:005:0003, площею 0,5839 га по вул. Крайня, 83, м. Рені.

Таким чином, із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, тобто з 27.04.2016, відповідач, як власник такого майна став фактичним користувачем зазначеної земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт. Тому саме із цієї дати у відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно насамперед з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Згідно з частинами 1 - 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

Із наявного в матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9957217802025 від 03.04.2025 слідує, що державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 0,5839 га, із цільовим призначенням: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Ренійський район, м. Рені, вул. Крайня, 83, проведено 15.12.2002 (орган, який зареєстрував ділянку: Ренійський районний відділ ОРФ ДП “Центр ДЗК»), присвоєно кадастровий номер 5124110100:02:005:0003 та внесено до Державного земельного кадастру, у зв'язку із чим остання є сформованою як об'єкт цивільних прав.

Зважаючи на те, що ПрАТ "Ренійський м'ясокомбінат" є власником нерухомого майна: 96/100 часток нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Одеська область, Ренійський район, м. Рені, вул. Крайня, 83, відповідно зазначена обставина свідчить про безпосереднє використання відповідачем земельної ділянки для обслуговування відповідного нерухомого майна.

При цьому з матеріалів справи слідує, що ПрАТ "Ренійський м'ясокомбінат" у вказаний позивачем період з 01.01.2022 по 31.12.2024 використовувало земельну ділянку із кадастровим номером: 5124110100:02:005:0003 без укладення договору оренди землі та не сплачувало орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі.

В свою чергу ПрАТ "Ренійський м'ясокомбінат" (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшило свої доходи, а Ренійська міська рада Ізмаїльського району Одеської області (потерпілий) втратила належне їй майно (кошти від орендної плати).

Враховуючи те, що відповідачем по теперішній час не оформлено у визначеному законодавством порядку право оренди на земельну ділянку комунальної власності із кадастровим номером: 5124110100:02:005:0003, розташованої за адресою: Одеська область, Ренійський район, м. Рені, вул. Крайня, 83, суд вважає, що позивачем правомірно здійснено розрахунок вартості безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2022 по 31.12.2024 за використання такої земельної ділянки.

Як зазначалось вище, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь дохід одержаний від безпідставно набутого майна у розмірі 925424,90 грн, за період користування земельною ділянкою з 01.01.2022 по 31.12.2024.

Так, рішенням Ренійської міської ради від 26.06.2019 року № 688-VII “Про встановлення розмірів орендної плати за землю на 2020 рік на території Ренійської міської ради Ренійського району Одеської області» вирішено:

1. Установити на території Ренійської міської ради розмір орендної плати та землю, згідно з додатком 1.

2. Оприлюднити рішення в засобах масової інформації або в інший можливий спосіб.

3. Орендарям земельних ділянок, розташованих на території Ренійської міської ради, з метою приведення у відповідність до цього рішення договорів оренди землі (інших угод), впродовж 2 місяців з дня набрання рішення чинності, звернутись до відділу земельних відносин апарату виконавчого комітету Ренійської міської ради Одеської області.

4. Рішення набирає чинності з 01.01.2020.

При цьому згідно з Додатком № 1 до рішення Ренійської міської ради 26.06.2019 № 688-VII - Розміри орендної плати за земельні ділянки (у відсотках від нормативної грошової оцінки) ставка земельного податку за земельні ділянки з цільовим призначенням 03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгів для юридичних осіб складає 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

В подальшому, рішенням Ренійської міської ради від 14.07.2022 № 578-VIII “Про встановлення розмірів орендної плати за землю на території Ренійської міської територіальної громади» вирішено:

1. Встановити на території Ренійської міської територіальної громади розміри орендної плати за землю, згідно з додатком 1, яка сплачується відповідно до Положення про сплату орендної сплати за землю “додатком 1».

2. Оприлюднити рішення в засобах масової інформації або в інший можливий спосіб.

3. Орендарям земельних ділянок, розташованих на території Ренійської міської територіальної громади, з метою приведення у відповідність до цього рішення договорів оренди землі (інших угод), впродовж 2 місяців з дня набрання рішення чинності, звернутися до виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.

4. Рішення набирає чинності з 01.01.2023.

Згідно з Додатком № 1 до рішення Ренійської міської ради від 14.07.2012 № 578-VIII - Розміри орендної плати за земельні ділянки (у відсотках від нормативної грошової оцінки) ставка земельного податку за земельні ділянки з цільовим призначенням 03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгів для юридичних осіб складає 6,000% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (пункт 71).

Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України “Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

З огляду на викладене, аналізуючи наведене вище, суд зауважує, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена у цьому витязі, є обов'язковою під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов.

Із витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.12.2022 № HB-5100926042022 слідує, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером № 5124110100:02:005:0003 складає 5840228,95 грн.

За розрахунком позивача, за період з 01.01.2022 по 31.12.2024 відповідачем збережено у себе без достатньої правової підстави кошти за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5124110100:02:005:0003 у розмірі 925424,90 грн.

Так, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі 925424,90 грн, судом встановлено, що вказаний розрахунок є вірним і обґрунтованим.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою (кадастровий номер 5124110100:02:005:0003) площею 0,5839 га без правовстановлюючих документів за період з 01.01.2022 по 31.12.2024 у розмірі 925424,90 грн є обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов до таких висновків.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов'язання у гривневому вираженні.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків суми 3% річних за період з 01.02.2022 до 31.12.2024 (т. 1, а.с. 42-43), та встановлено наявність помилок у здійснених позивачем розрахунках, які призвели до зайвого нарахування суми 3% річних.

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок суми 3% річних за період з 01.02.2022 до 31.12.2024, який має наступний вигляд:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100,

Де С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

з 01/01/2022 до 31/12/2023

20133,44 x 3 % x 730 : 365 : 100

з 01/01/2024 до 31/12/2024