про відмову у поновленні пропущеного строку для пред'явлення
виконавчого документа до виконання та видачі дублікату наказу
22 серпня 2025 року Справа № 915/868/15
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М. при секретарі судового засідання Артьомові І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу (вх. № 11158/25 від 30.07.2025) по справі
за позовом Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація», вул. Володимирська, 51-А, м. Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 03366500)
до відповідача Споживчого товариства “Діамед», вул. Вокзальна, 1, м. Умань, Черкаська область, 20310 (код ЄДРПОУ 30176704)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), вул. Хрещатик, 10, м. Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 19020407)
про стягнення заборгованості в сумі 15 283, 98 грн.
Представники учасників справи в судове засідання не з'явились
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Комунальне підприємство “Київжитлоспецексплуатація» до відповідача Споживчого товариства “Діамед» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення заборгованості за договором про внесення змін та доповнень до договору від 26.08.2010 року № 95 оренди нежитлового приміщення в сумі 15 283, 98 грн., в тому числі: 9 196, 60 грн. - заборгованості з орендної плати; 731, 83 грн. - заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою; 1 657, 56 грн. - пені; 3 556, 57 грн. - інфляційних втрат; 141, 42 грн. - 3% річних.
1. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.05.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2015 позов задоволено.
Стягнуто з відповідача Споживчого товариства “Діамед», бульвар Бузький, 18, оф. 203, м. Миколаїв, 54015 (код ЄДРПОУ 30176704); поштова адреса: вул. Чаадаєва, 3, к. 137, м. Київ, 03170 на користь позивача Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація», вул. Володимирська, 51-а, м. Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 03366500):
- 9 196, 60 грн. (дев'ять тисяч сто дев'яносто шість грн. 60 коп.) - заборгованості з орендної плати;
- 731, 83 грн. (сімсот тридцять одна грн. 83 коп.) - заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою;
- 3 556, 57 грн. (три тисячі п'ятсот п'ятдесят шість грн. 57 коп.) - інфляційних втрат;
- 141, 42 грн. (сто сорок одна грн. 42 коп.) - 3 % річних;
- 1 657, 56 грн. (одна тисяча шістсот п'ятдесят сім грн. 56 коп.) - пені;
- 1 827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
На виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2015 року судом видано наказ від 26.06.2015.
Відповідно до акту від 19.04.2024 № 2 про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду на підставі Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом ДСА України від 07.12.2017 № 1087, відібрані для знищення документи (судові справи) як такі, що не мають науково-історичної цінності і втратили практичне значення, у тому числі справа № 915/868/15.
Отже, станом на час розгляду даної заяви матеріали справи № 915/868/15 знищено.
Разом із тим, у відповідності до Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання, з матеріалів даної справи було вилучено оригінали судових рішень, з них судом були зроблені відповідні копії.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.07.2025 повернуто без розгляду заяву КП “Київжитлоспецесплуатація» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу та видачу дублікату наказу (вх. № 10583/25 від 17.07.2025).
2. Заява про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату наказу.
30.07.2025 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява (вх. № 11158/25 від 30.07.2025) про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу, в якій заявник просить суд:
1. Визнати поважною причину пропуску строку, який надається для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
2. Поновити пропущений строк для пред'явлення наказу Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2015 № 915/868/15 про стягнення з Споживчого товариства «Діамед» 9 196, 60 грн. - заборгованості з орендної плати; 731, 83 грн. - заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою; 3 556, 57 грн. - інфляційних втрат; 141, 42 грн. - 3 % річних; 1 657, 56 грн. - пені та 1 827, 00 грн. судового збору.
3. Видати дублікат наказу Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2015 № 915/868/15 про стягнення з Споживчого товариства «Діамед» 9 196, 60 грн. - заборгованості з орендної плати; 731, 83 грн. - заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою; 3 556, 57 грн. - інфляційних втрат; 141, 42 грн. - 3 % річних; 1 657, 56 грн. - пені та 1 827, 00 грн. судового збору.
Заява мотивована тим, що наказ суду від 26.06.2015 року був направлений на виконання до Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції.
Постановою Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 31.12.2015 року виконавче провадження № 48174778 закінчено у зв'язку з направленням державним виконавцем наказу суду від 26.06.2015 № 915/868/15 ліквідатору Споживчого товариства «Діамед».
Станом на теперішній час згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Споживче товариство «Діамед» в стані припинення не перебуває.
Наказ суду від 26.06.2015 № 915/868/15 ліквідатором стягувачу, органу державної виконавчої служби або до суду не повертався.
Заява обґрунтована приписами ст. 329, п.п. 19.4 п. 19 розділу ХІ “Перехідні положення» ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.08.2025 призначено розгляд заяви (вх. № 11158/25 від 30.07.2025) про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату наказу в судовому засіданні на 22.08.2025.
20.08.2025 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про проведення засідання без участі представника КП «Київжитлоспецексплуатація» (вх. № 11972/25 від 20.08.2025).
Керуючись ст. 196 ГПК України, заява судом задоволена та долучена до матеріалів справи.
Відповідач та третя особа у судове засідання 22.08.2025 явку представників не забезпечили, хочас про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені в порядку ст. 120 ГПК України.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлені підрозділи юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, з Єдиного державного реєстру.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).
Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 14.08.2025 надіслана на адресу Споживчого товариства “Діамед», вул. Вокзальна, 1, м. Умань, Черкаська область, яка зазначена у заяві та у ЄДРЮОФОПГФ.
Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 14.08.2025 надіслана до електронного кабінету третьої особи Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та отримана третьою особою 15.08.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви за відсутності учасників справи.
В судовому засіданні 22.08.2025 судом відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України підписано скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу.
3. Розгляд заяви.
Розглянувши заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу (вх. № 11158/25 від 30.07.2025), суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2015 позов задоволено.
Стягнуто з відповідача Споживчого товариства “Діамед», бульвар Бузький, 18, оф. 203, м. Миколаїв, 54015 (код ЄДРПОУ 30176704); поштова адреса: вул. Чаадаєва, 3, к. 137, м. Київ, 03170 на користь позивача Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація», вул. Володимирська, 51-а, м. Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 03366500):
- 9 196, 60 грн. (дев'ять тисяч сто дев'яносто шість грн. 60 коп.) - заборгованості з орендної плати;
- 731, 83 грн. (сімсот тридцять одна грн. 83 коп.) - заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою;
- 3 556, 57 грн. (три тисячі п'ятсот п'ятдесят шість грн. 57 коп.) - інфляційних втрат;
- 141, 42 грн. (сто сорок одна грн. 42 коп.) - 3 % річних;
- 1 657, 56 грн. (одна тисяча шістсот п'ятдесят сім грн. 56 коп.) - пені;
- 1 827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2015 набрало законної сили 26.06.2015.
На виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2015 року судом видано наказ від 26.06.2015. Строк пред'явлення наказу до виконання протягом одного року.
Судом також встановлено, що наказ Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2015 у справі № 915/868/15 було пред'явлено до примусового виконання.
31.12.2015 державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Бутенко А.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 31.12.2015 (ВП 48174778) на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», якою закінчено виконавче провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/868/15 виданого 10.06.2015. Копія зазначеної постанови була направлена сторонам виконавчого провадження.
В постанові зазначено: « 09.06.2015р. до відділу надійшла заява від ліквідатора Мельниченко Н.Є. в якій остання просить закінчити виконавче провадження у зв'язку з тим, що з 12.05.2015р. Споживче товариство "Діамед" перебуває в стані припинення шляхом ліквідації, про що свідчить Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та протокол № 7 загальних зборів членів СТ "Діамед" від 11 травня 2015р.
17.07.2015р. за вих. № 16720/01.02-47/8 державним виконавцем на підставі п. 2, 3 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" надіслано ліквідатору Мельниченко Н.Є. пакет виконавчих документів. Про отримання свідчить відмітка представника за довіреністю Пухового Ю.С. від 21.07.2015р.».
В заяві (вх. № 11158/25 від 30.07.2025) позивач (стягувач) зазначає, що наказ суду від 26.06.2015 № 915/868/15 ліквідатором стягувачу, органу державної виконавчої служби або до суду не повертався.
В матеріалах справи відсутні докази оскарження позивачем (стягувачем) постанови про закінчення виконавчого провадження. До матеріалів заяви не додано доказів направлення позивачем (стягувачем) запитів до ліквідатора щодо стану ліквідаційної процедури, не подано будь-яких інших доказів щодо вчинення дій / вжиття заходів з метою отримання інформації, спрямованої на виконання судового рішення у даній справі.
4. Джерела права, які застосував суд. Висновки суду.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 327 ГПК України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.
У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012р. та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012р. вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.
Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).
У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) ЄСПЛ наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, якби внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов'язкового рішення суду стосовно однієї зі сторін.
Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, Бурдов проти Росії , заява N 59498/00; Ясіуньєне проти Латвії, заява N 41510/98, 6 березня 2003 року).
У рішеннях у справі Антонюк проти України, no. 17022/02, від 11.12.2008р. та у справі Мкртчян проти України, no. 21939/05, від 20.05.2010р. Європейский суд з прав людини вказує, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні та обмежується питаннями організації та вчинення виконавчих дій.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12 липня 2007 року).
В рішеннях від 28.10.1998 у справі Осман проти Сполученого Королівства та від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)
Обгрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином довести обставини пропуску строку, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі “Union Alimentary Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду в строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (у редакціях станом на 06.06.2015, 28.12.2015) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України “Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України “Про виконавче провадження» після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України “Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (чинний у редакції станом на 28.12.2015) виконавче провадження підлягає закінченню у разі: смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України “Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (чинний у редакції станом на 28.12.2015) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 50 Закону України “Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (чинний у редакції станом на 28.12.2015) у разі закінчення виконавчого провадження внаслідок офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконавчі документи можуть бути повторно пред'явлені до виконання у визначені статтею 22 цього Закону строки, якщо у зв'язку із припиненням провадження у справі про банкрутство вимоги, підтверджені такими документами, не були задоволені повністю або частково та не вважаються погашеними (списаними, прощеними) відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ст. 67 Закону України “Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (чинний у редакції станом на 28.12.2015) у разі злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення боржника - юридичної особи стягнення за виконавчими документами звертається на кошти та інше майно тієї юридичної особи, на яку відповідно до закону покладено відповідальність за зобов'язаннями боржника - юридичної особи.
У разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.
У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України “Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.
05.10.2016 набрав чинності Закон України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII.
Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (у редакції чинній станом на 05.10.2016) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (у редакції чинній станом на 05.10.2016) у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 329 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.
Про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова ВП ВС від 08.12.2022 у справі № 990/102/22).
Поновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом, якщо такий пропуск чи неможливість вчинення відповідної процесуальної дії зумовлено саме обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання скаржником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав (постанова ВП ВС від 08.12.2022 у справі № 990/102/22).
Суд може поновити процесуальний строк як до запровадження, так і після закінчення карантину, якщо визнає причини такого пропуску поважними і такими, що зумовлені запровадженими обмеженнями. Тобто сам факт запровадження карантину не свідчить про безумовне поновлення пропущеного процесуального строку без наведення заявником негативних обставин, які зумовлені карантинними обмеженнями і були перешкодою у вчиненні стороною процесуальних дій (постанова КЦС ВС від 18.01.2022 у справі № 370/522/16-ц).
За порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях статті 341 ГПК України, Суд доходить висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.
У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності.
Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині першій статті 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження тощо).
А тому стягувач, який подав до відповідного органу заяву про вчинення відповідних виконавчих дій, однак не отримав задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді (п. 9.8 постанови ОП КГС ВС від 04.02.2022 у справі № 925/308/13-г).
У висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г, від якої Суд не вбачає підстав для відступу.
Відповідно до пп. 19.4 п. 19 розділу XI "Перехідних положень" ГПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Верховним Судом у постанові від 21.01.2019 року по справі № 916/215/15-г було наголошено, що ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Водночас обов'язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (постанова ВП ВС від 21.08.2019 у справі № 2-836/11).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено судом вище наказ Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2015 було пред'явлено позивачем (стягувачем) до примусового виконання.
Позивач звернувся до суду із заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання фактично після спливу 9 років. До заяви долучено лише постанову Заводського ВДВС Миколаївського МУЮ від 31.12.2015. Так, як зазначено судом вище, 31.12.2015 державним виконавцем Заводського відділу ДВС ММУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 31.12.2015 (ВП 48174778) на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», якою закінчено виконавче провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/868/15 виданого 10.06.2015.
Статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" (діє на даний час) передбачено наслідки завершення виконавчого провадження, зокрема, ч. 1 ст. 50 Закону від 21.04.1999 року № 606-XIV, ч. 1 ст. 40 Закону від 02.06.2016 №1404-VIII передбачено, що завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Суду не подано доказів наявності підстав для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання в порядку ч. 4 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла до 02.06.2016).
Суду не подано доказів оскарження стягувачем постанови про закінчення виконавчого провадження та її скасування.
Враховуючи вищевикладене, в суду відсутні правові підстави для поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання та, як наслідок, відсутні правові підстави для видачі дублікату наказу.
В задоволенні заяви (вх. № 11158/25 від 30.07.2025) судом відмовлено.
Керуючись ст. 232-235, 254-259, 329, п. 19.4 "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви КП “Київжитлоспецексплуатація» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу по справі № 915/868/15 від 26.06.2015 (вх. № 11158/25 від 30.07.2025).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст. 255, 256 ГПК України.
Повну ухвалу складено 21.11.2025.
Суддя Е. М. Олейняш