13.11.2025 Справа № 914/3166/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго"
до відповідача Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Оброшинської сільської ради
за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області
про стягнення 46846,86 грн.
за участю представників:
від позивача Левицька І.В.
від відповідача Булат Н.О.
від третьої особи Загорський Б.О.
У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" до відповідача Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Оброшинської сільської ради за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області про стягнення 46846,86 грн.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено в протоколах судового засідання.
21.10.2025 представником позивача подано заяву (вх.№4431/25) про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач заявляє про зменшення розміру позовних вимог до 46846,86 грн.
Розглянувши заяву (вх.№4431/25) у частині зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку прийняти її до розгляду.
21.10.2025 представником позивача подано клопотання (вх.№27980/25), у якому представник просить закрити провадження у справі №914/3166/24, а також вирішити питання про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн та повернення з державного бюджету судового збору у розмірі 5949,63 грн.
У судове засідання 13.11.2025 з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Представник позивача подане клопотання про закриття провадження у справі підтримав у повному обсязі, представники відповідача і третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача щодо закриття провадження у справі не заперечили.
Розглянувши клопотання про закриття провадження у справі та заслухавши думку представників учасників справи, суд зазначає таке.
Предметом спору у даній справі є вимога Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" про стягнення з Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Оброшинської сільської ради заборгованості за необліковану електричну енергію у сумі 46846,86 грн.
Судом встановлено, що згідно з наданим розрахунком та рахунком за необліковану електричну енергію та завдані збитки №1031790 від 08.10.2025 вартість необлікованої електричної енергії та завданих збитків згідно акту про порушення №037240 від 22.03.2024 становить 46846,86 грн.
Як вказує позивач та як вбачається із долученої до клопотання (вх.№ 27980/25 від 21.10.2025) платіжної інструкції від 17.10.2025 №852 відповідачем здійснено оплату згідно рахунку №1031790 за необліковану електричну енергію в розмірі 46846,86 грн.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості погашена, провадження у справі 914/3166/24 підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Щодо заявленої вимоги про повернення судового збору, суд зазначає таке.
Як вбачається з платіжної інструкції №24703 від 11.11.2024 позивачем за подання позовної заяви до суду було сплачено судовий збір у розмірі 5949,63 грн.
Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Враховуючи зменшення розміру позовних вимог та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, вимога представника позивача про повернення з державного бюджету судового збору, сплаченого при зверненні до суду, підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Для підтвердження розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем до позовної заяви долучено:
- копію договору про надання правничої допомоги №24/11-13 від 06.11.2024;
- копія рахунка на оплату №24/135 від 06.11.2024;
- копія платіжної інструкції №24808 від 12.11.2024.
Крім того, в матеріалах справи міститься ордер на надання правничої допомоги №1302201 від 07.11.2024, виданий адвокатським об'єднанням «ЮРІС КОНСУЛЬТУС» адвокату Левицькій Ірині Володимирівні та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Левицької Ірини Володимирівни.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2024 між адвокатським об'єднанням «Юріс Консультус» та Приватним акціонерним товариством "Львівобленерго" (клієнт) укладено договір №24/11-13 про надання правничої допомоги, відповідно до пункту 1.1. якого адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання забезпечувати представництво клієнта у суді та надавати інші види правничої допомоги, а клієнт приймає на себе зобов'язання оплачувати надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання доручень клієнта.
Пунктом 1.2. договору передбачено попередню інформацію про справу:
- суд: Господарський суд Львівської області;
- інстанція: перша;
- позивач: ПрАТ «Львівобленерго»;
- відповідач: КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги»;
- предмет позову: стягнення 396641,15 грн.
Клієнт бере на себе зобов'язання своєчасно забезпечувати АО всім необхідним для виконання даних йому доручень. Оплачувати послуги АО. Оплачувати понесені або такі, що будуть понесені при виконанні цього договору, витрати АО (пункт 3.1.3. договору).
Відповідно до пункту 4.1., 4.2. договору вартість правничої допомоги становить: авансова оплата - 15000 грн. Оплата здійснюється: авансова оплата - протягом 30 днів з часу підписання цього договору.
Згідно з пунктом 6.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання його умов у межах розгляду в одній судовій інстанції, визначеній п. 1.2. цього договору. Зміни чи доповнення до договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковим договором.
З матеріалів справи вбачається, що 12.11.2024 позивачем здійснено оплату послуг адвоката на підставі рахунка №24/135 від 06.11.2024 та п.4.1. договору №24/11-13 від 06.11.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №24808 на суму 15000,00 грн.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом з тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Слід зазначити, що 13.11.2025 представником відповідача подано заяву (вх.№30324/25) про зменшення витрат на правничу допомогу з 15000,00 грн до 1770,00 грн.
Однак, у судовому засіданні 13.11.2025 представник відповідача заявила, що не підтримує подану заяву (вх.№30324/25) про зменшення судових витрат на правничу допомогу та зазначила, що не заперечує про стягнення з відповідача на користь позивача 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Одним з принципів господарського судочинства є диспозитивність, який визначає, що у учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Тим не менше, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, керуючись критеріями розумності розміру адвокатських витрат, беручи до уваги обсяг наданих представником позивача послуг та виконаних робіт, оцінивши необхідність, обґрунтованість та неминучість таких витрат, враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо стягнення цих витрат, зокрема у сумі заявленій позивачем, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн є достатньо обґрунтованими, і зокрема співмірними із ціною позову, а відтак відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України ці витрати слід покласти на відповідача.
Слід зазначити, що суддя Петрашко М.М. перебував на лікарняному з 17.11.2025 по 21.11.2025 у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а відтак повний текст ухвали суду підписано 24.11.2025.
Керуючись статтями 126, 129, 130, 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, статті 7 Закону України «Про судовий збір», суд
1. Закрити провадження у справі №914/3166/24.
2. Повернути Приватному акціонерному товариству "Львівобленерго" (79026, Львівська обл., місто Львів, вул.Козельницька, будинок 3, ідентифікаційний код - 00131587) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5949,63 грн, що сплачений відповідно до платіжної інструкції №24703 від 11.11.2024.
3. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Оброшинської сільської ради (81115, Львівська обл., Львівський р-н, село Оброшине, пр.Вольського, будинок 9, ідентифікаційний код - 44119976) на користь Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" (79026, Львівська обл., місто Львів, вул.Козельницька, будинок 3, ідентифікаційний код - 00131587) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.
4. Наказ видати після набрання ухвалою законної сили.
Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали підписано 24.11.2025.
Суддя Петрашко М.М.