номер провадження справи 19/153/25
24.11.2025 Справа № 908/2870/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Давиденко І.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/2870/25
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “УКРІНТЕРЕНЕРГО» (вул. Кирилівська, буд. 85, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 19480600)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОННІ МАШИНИ» (вул. Зіндельса, буд. 17, м. Мелітополь, Запорізька область, 72316, ідентифікаційний код 32886874)
про стягнення 274 875,44 грн
без участі сторін
До Господарського суду Запорізької області 12.09.2025 в системі “Електронний суд» надійшла позовна заява Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “УКРІНТЕРЕНЕРГО» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОННІ МАШИНИ» про стягнення 274 875,44 грн, які складаються з: 97 316,06 грн основного боргу за договором про постачання електричної енергії, 94 303,26 грн 15% річних та 83 256,12 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання умов договору про постачання електроенергії постачальником «останньої надії», укладеного шляхом приєднання на умовах комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», щодо оплати фактичної вартості спожитої електроенергії у відповідача виникла заборгованість за договором за період - січень 2019 року на суму 97 316,06 грн. За доводами позивача, прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання надає підстави для нарахування на суму основного боргу компенсаційних нарахувань за весь час прострочення та стягнення їх у судовому порядку. Посилаючись на приписи ст.ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України, Закону України «Про ринок електричної енергії», позивач просив позов задовольнити. Позивач просив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 12.09.2025, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2870/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 274 875,44 грн, вказана сума не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, суд ухвалив розглядати справу у спрощеному позовному провадженні.
Ухвалою суду від 17.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2870/25; присвоєно справі номер провадження 19/153/25, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.
За змістом ч.ч. 1, 4, 5 статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
У відповідача ТОВ “ГАЗОННІ МАШИНИ» електронний кабінет не зареєстрований.
Відповідно до частини першої статті 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Оскільки місцезнаходженням ТОВ “ГАЗОННІ МАШИНИ» є м. Мелітополь Запорізької області, що відноситься до Мелітопольської міської територіальної громади, тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, повідомлення судом відповідача про розгляд справи здійснено шляхом розміщення оголошення 22.09.2025 на офіційному веб-сайті Судової влади України.
Від представника відповідача адвоката Рабушко Вячеслава Степановича до суду в системі “Електронний суд» 30.09.2025 надійшов відзив на позов, в якому відповідач частково погодився з позовними вимогами. Відповідач підтвердив наявність договірних правовідносин між сторонами з постачання електричної енергії, які виникли на підставі приєднання до типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії». При цьому зазначив, що місцезнаходженням відповідача є тимчасово окупована російською федерацією територія України, тому належні відповідачу виробничі та офісні приміщення захоплені окупаційними військами. У зв'язку із цим відповідач не має доступу ні до своїх активів, ні до первинної бухгалтерської документації, а тому об'єктивно не має можливості надати документи про спростування або підтвердження заявленим позовним вимогам. Також відповідач не погоджується із розміром нарахованих 94 303,26 грн - 15% річних за період з 26.02.2019 по 12.08.2025 та 83 256,12 грн - інфляційних втрат за період з 26.02.2019 по 31.07.2025, вважає, що період розрахунку і сума річних і інфляційних втрат має бути обмежена періодом з 26.02.2019 по 24.02.2022. Доводи відповідача обґрунтовуються тим, що постановою НКРЕКП від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» надано настанови учасникам ринку електричної енергії, які є обов'язковими для застосування. Зокрема, пп.14 п.1 постанови № 332 визначено: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування. За розрахунком відповідача, розмір 15% річних за період з 26.02.2019 по 24.02.2022 має складати 43 792,23 грн, а розмір інфляційних за той самий період - 21 279,56 грн. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову в частині нарахування інфляційних та 15% річних у зазначеному у позовній заяві позивачем розмірі.
Від позивача в системі “Електронний суд» 06.10.2025 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач щодо доводів відповідача про відсутність доступу до первинної бухгалтерської документації відзначив, що дані (звіт) про фактичне споживання електричної енергії відповідачем у січні 2019 року підтверджуються відповідним листом АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» від 07.08.2025 року вих. №007.2-66/4632, згідно з яким обсяг споживання електричної енергії споживача ТОВ «ГАЗОННІ МАШИНИ» (код ЄДРПОУ 32886874) за період: січень 2019 року - 30 841 кВт*год. Відносно заперечень відповідача про нарахування 15% річних та інфляційних втрат позивач вказав на те, що період розрахунку інфляційних втрат та 15 % річних відповідає положенням пункту 5.10 глави 5 Договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії» та розділу «Додаткові зобов'язання» «Комерційної пропозиції №2» від 27.12.2018. При цьому, інфляційні втрати та 15% річних мають компенсаційний характер, а не штрафний, тобто ці нарахування не є санкцією, а є законною мірою захисту майнових прав кредитора у разі прострочення виконання грошового зобов'язання. Позивач вважає, що у відзиві на позовну заяву відповідачем не надано жодних доказів та/або аргументів, які б пояснювали тривале невиконання ним обов'язку зі сплати заборгованості за поставлену постачальником «останньої надії» електричну енергію у січні 2019 року.
09.10.2025 від представника ТОВ “Газонні машин» адвоката Рабушко Вячеслава Степановича надійшло клопотання про витребування доказів, в якому відповідач просить: витребувати від ПАТ "ЗРУ КБ "ПриватБанк" (м. Запоріжжя, МФО 313399) виписку з розрахункового рахунку ТОВ "Газонні машини" (код ЄДРПОУ 32886874, рахунок НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, із зазначенням усіх платежів, здійснених на користь ДП "Укрінтеренерго", включаючи дати, суми, призначення платежів та реквізити отримувача.
Ухвалою від 13.10.2025 у справі № 908/2870/25 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОННІ МАШИНИ» (вх. № 20489/08-08/25 від 09.10.2025) про витребування доказів у справі № 908/2870/25 повернуто заявнику без розгляду у зв'язку із пропуском процесуального строку.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій сплив. Тому, суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/2870/25 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя з початку військової агресії РФ по теперішній час, що загрожувало життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, рішення прийнято без його проголошення - 24.11.2024.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України, договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» виконує функції постачальника «останньої надії» (далі - ДПЗД «Укрінтеренерго», Постачальник, позивач), що діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 06.11.2018 № 1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р, відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ).
Положеннями статті 64 Закону України “Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) встановлено, що постачальник “останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником “останньої надії», що затверджується Регулятором (НКРЕКП), та є публічним договором приєднання. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник не спроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальпика або до припинення у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу (положення пункту 3.4.4 глави 3.4. розділу ІІІ ПРРЕЕ).
Зокрема, ще з 27.12.2018 на виконання положень частини одинадцятої статті 64 Закону про ринок, ДПЗД “Укрінтеренерго», як постачальником “останньої надії», на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником “останньої надії»; Договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії»; “Комерційна, пропозиція для постачання електричної енергії споживачам постачальником “останньої надії»; Додаток №1 до Комерційної пропозиції до Договору на постачання електричної енергії постачальником “останньої надії»; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником “останньої надії».
Відповідно до частин восьмої, дев'ятої статті 64 Закону, постачальник “останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником “останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Постачальник “останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник “останньої надії» припиняє електропостачання споживачу.
Положеннями пункту 3.1.7 глави 3.1 розділу III ПРРЕЕ передбачено, що Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.
Пунктом 3.2.1 глави 3.2 розділу ІІІ ПРРЕЕ встановлено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних вебсайтах.
Постачальники універсальних послуг та постачальники “останньої надії» повинні оприлюднити на своїх вебсайтах типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» відповідно.
Електропостачальник до укладення зі споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу має надати інформацію про істотні умови договору та про наявний вибір комерційних пропозицій.
Договір розміщений на сайті ДПЗД “Укрінтеренерго» у вільному доступі, відповідає Типовому договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії», який є додатком 7 до ПРРЕЕ.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3.4.2 глави 3.4 розділу ІІІ ПРРЕЕ постачальник “останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником.
Так, абзацом першим пункту 1.2.9 глави 1.2 розділу І ПРРЕЕ встановлено, що постачальник “останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії», зміст якого визначається постачальником “останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» (додаток 7 до них Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії».
Відповідно до положень пункту 3.4.4 глави 3.4 розділу III ПРРЕЕ постачальник “останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником “останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Положеннями пункту 6.2.3. глави 6.2 розділу VI ПРРЕЕ визначено, що початком постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником “останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Відповідно до положень статті 64 Закону, яка кореспондується з умовами, що зазначені “Комерційній пропозиції № 2 від 27.12.2018 р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником “останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору, Договір вважається укладеним з початку фактичною постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.
Тобто, законодавством встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» укладається па підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником “останньої надії» у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.
Разом з тим, відповідно до пункту 8.23. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду віл 20.09.2021 у справі № 910/8958/20 - у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України “Про ринок електричної енергії» постачальник “останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника “останньої надії» відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.
При цьому, викладена позиція також підтверджується правовими висновками, викладеними у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 905/1791/21, від 19.10.2023 у справі № 910/11817/22 та від 13.02.2024 у справі № 910/14138/22.
Отже, договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» є публічним договором приєднання, вважається укладеним у визначених законодавством України та ПРРЕЕ випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії».
Враховуючи вищенаведене, Комерційна пропозиція є невід'ємним додатком до Договору, укладеною та погодженою Споживачем разом з Договором з початку фактичного постачання електричної енергії Споживачу, та які в свою чергу відповідно до вимог законодавства оприлюднені на сайті ДПЗД “Укрінтеренерго» (в тому числі і попередні).
Тобто, ТОВ “ГАЗОННІ МАШИНИ» своїми діями (споживанням електричної енергії у постачальника “останньої надії») підтвердило факт укладення Договору (з невід'ємними додатками), відповідно до положень яких було розраховано вартість спожитої електричної енергії та встановлено підстави і порядок нарахування 15% річних, інфляції та збільшений строк позовної давності.
Згідно з п. 2.1 глави 2 Договору (предмет Договору) - Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, то зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).
Згідно із п. 5.8. глави 5 Договору - розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Умовами Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018, що є невід'ємним додатком до Договору, встановлено, що орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі).
Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС. У разі наявності зауважень до Акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. До усунення розбіжностей Сторони керуються даними, що зазначені в Акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей.
Відповідно до розділу “Спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником “останньої надії»» Змін № 1 від 31.01.2019 до Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником “останньої надії», оригінал Акту купівлі-продажу електричної енергії у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу Споживача. Підписаний з боку Споживача один екземпляр оригіналу Акту купівлі-продажу електричної енергії в триденний термін повертається на поштову адресу Постачальника.
У разі неповернення Споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу Акту купівлі-продажу електричної енергії у встановлені строки або його не підписання з боку Споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим Споживачем та приймається Постачальником як узгоджений.
Відповідно до положень пункту 4.12 розділу IV ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику “останньої надії» оператор системи розподілу/передачі, відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 28.12.2019 №312 “Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118 (із змінами, далі - Тимчасовий порядок).
Так, факт споживання електричної енергії споживачем оператор підтверджує шляхом надання постачальнику “останньої надії» Звіту (повідомлення) за фактичне споживання електричної енергії споживачами постачальника за розрахунковий період.
Згідно п. 11 Правил роздрібного ринку електричної енергії, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.
Положеннями пункту 6.2. Тимчасового порядку встановлено, що до 8 числа М+1 (місяця, що є наступним за розрахунковим місяцем) ОСР на підставі фактичних обсягів надходження електричної енергії до електричних мереж та фактичного корисного відпуску електричної енергії по кожному споживачу за місцем провадження господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії ОСР/НЕК формують, зокрема: фактичні (звітні) обсяги купівлі електричної енергії по кожному електропостачальнику у місяці, у т. ч. з розбивкою по групі "а" та групі "б" та фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії у розрахунковому місяці по кожному споживачу.
Обсяг спожитої ТОВ “ГАЗОННІ МАШИНИ» електричної енергії за період: січень 2019 року було визначено на підставі отриманих від АТ “Запоріжжяобленерго» даних (звіту) (лист від 07.08.2025 року вих. №007.2-66/4632) про фактичне споживання - ТОВ «ГАЗОННІ МАШИНИ» електричної енергії постачальника «останньої надії» в загальній кількості 30841,00 кВт*год.
ДПЗД “Укрінтеренерго», на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії ТОВ “ГАЗОННІ МАШИНИ» за даними отриманими від оператора системи розподілу АТ “Запоріжжяобленерго» виставлено відповідачу:
- рахунок №000032886874/07/001/03465 від 09.02.2019 та Акт №000543 від 31.01.2019 року купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період - січень 2019 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 30 841 кВт.*год. на загальну суму 97 316,06 грн (з ПДВ), які року були надіслані на поштову адресу відповідача.
Отримання кореспонденції відповідачем 18.02.2019 підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання за довіреністю.
Позивачем 19.05.2019 направлено на адресу відповідача Претензію-вимогу від 13.05.2019 вих. №44/11-000147 на суму 97 316,06 грн (з додатками). Отримання претензії відповідачем 20.05.2019 підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання особисто.
Претензія-вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості спожитої електроенергії у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом положень статті 193 ГК України (тут і надалі - в редакції, діючій на час виникнення спірних взаємовідносин) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення наведено у статтях 525, 526 ЦК України.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Одним із видів договорів, що укладаються для забезпечення функціонування ринку електричної енергії, є договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (п. 16 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
З урахуванням наведених норм та за встановлених судом обставин між позивачем, який виконує функції постачальника "останньої надії", та відповідачем існують договірні відносини на умовах договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначений позивачем на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 до цього договору, що опубліковані на офіційному веб-сайті позивача https://uie.kiev.ua.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки електричної енергії.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина п'ята статті 633 ЦК України).
За визначенням, наведеним у частині 1 статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії", основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором.
Згідно з частиною 5 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії", правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов'язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".
За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" - це визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.
Відповідно до пункту 1.2.9. ПРРЕЕ, постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
За приписами частини першої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.
Згідно частин 6-10 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
За умовами п. 3.4.3 ПРРЕЕ, постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу за ціною, що формується ним відповідно до затвердженої Регулятором методики (порядку), та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника "останньої надії", ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг. Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", мають бути економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними і не повинні перешкоджати конкуренції на ринку електричної енергії. Ціна (тариф) на послуги постачальника "останньої надії" визначається за результатами конкурсу.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 45 Закону України "Про ринок електричної енергії", розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
За умовами п. 1.2.6. ПРРЕЕ, оператор системи, який здійснює розподіл (передачу) електричної енергії безпосередньо до електроустановок споживача, отримує плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або від споживача, або від електропостачальника за вибором споживача (крім постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії"). Вибір споживача зазначається в договорі про постачання електричної енергії споживачу (обраній споживачем комерційній пропозиції). У разі постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії" послугу з розподілу (передачі) електричної енергії для потреб споживачів, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи, оплачує відповідний електропостачальник за усією сукупністю зазначених споживачів, постачання яким здійснює постачальник універсальних послуг або "останньої надії". При цьому ціни на електричну енергію, що постачається споживачам постачальниками універсальних послуг та "останньої надії", включають, у тому числі, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.
Згідно з п. 10 ПРРЕЕ, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.
Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, що затверджені Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1470, а саме пп. 29 п.2.2. встановлено, що при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог, зокрема, надавати учасникам ринку інформацію, необхідну для виконання ними функцій на ринку, в обсягах та порядку, визначених правилами ринку, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу, кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
За даними АТ “Запоріжжяобленерго», на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 11 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 ПРРЕЕ, “ГАЗОННІ МАШИНИ» віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник “останньої надії» з 01.01.2019 року, що підтверджується листом № 007-52/1362 від 30.01.2019.
Пункт 3 частина 1 статті 57 Закону України “Про ринок електричної енергії» визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України “Про ринок електричної енергії» визначено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, передав електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, однак відповідач зобов'язання, в частині оплати за спожиту електричну енергію, належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за січень 2019 року у розмірі 97 316,06 грн.
Відповідач доказів сплати суми основного боргу в розмірі 97 316,06 грн суду не надав.
На підставі викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача 97 316,06 грн основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За прострочення здійснення остаточного розрахунку спожитої електричної енергії, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 94 303,26 грн 15% річних за період з 26.02.2019 по 12.08.2025 та 83 256,12 грн інфляційних втрат за період з 26.02.2019 по 31.07.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до “Комерційної пропозиції № 2» від 27.12.2018, яка є додатком № 1 до Договору, розділом “Додаткові зобов'язання Споживача» встановлено сплату 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання з оплати електроенергії на вимогу постачальника.
Отже, договором, що був укладений між сторонами, встановлено інший розмір процентів річних - 15%, аніж встановлено ч. 2 ст. 625 ЦК України (3% річних).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №149/1499/18 (провадження № 14-48цс21) сформульовано правовий висновок про те, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга та третя статті 6 ЦК України). Ці приписи визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором. За змістом частини третьої статті 6 ЦК України сторони у договорі на власний розсуд можуть урегулювати у договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства та не можуть відступати від імперативних його положень.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 15% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.
Відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум 15% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним, в межах заявлених позовних вимог.
Суд відзначає, що заявлені до стягнення 15% річних та інфляційні нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши надані розрахунки 15% річних у загальній сумі 94 303,26 грн за період з 26.02.2019 по 12.08.2025 та інфляційних втрат в сумі 83 256,12 грн за період з 26.02.2019 по 31.07.2025, суд встановив, що такі нарахування відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склались між сторонами, арифметично обчислення здійснені правильно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на постанову НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» як на підставу зменшення періоду нарахування 15% річних та інфляційних втрат, суд відхиляє як необґрунтовані.
Так, пп. 14 п. 1 постанови № 332 визначено: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Однак, 15% річних та інфляційні втрати не є штрафним санкціями (неустойкою). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Суд відзначає, що заперечуючи визначений позивачем період розрахунку відсотків та інфляційних втрат, відповідач клопотання про зменшення відсотків річних не заявляв.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною “права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання по оплаті вартості спожитої у спірний період електроенергії, або підстав для звільнення від такого обов'язку, не надав.
На підставі викладеного, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача в розмірі 3298,50 грн.
Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.
З матеріалів справи слідує, що Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “УКРІНТЕРЕНЕРГО» сплачено судовий збір у розмірі 4 162,47 грн (платіжна інструкція № 1156 від 10.09.2025.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 3 298,50 грн (274875,44 грн х1,5% х 0,8).
З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору складає 863,98 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, сума зайво сплаченого Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “УКРІНТЕРЕНЕРГО» судового збору в розмірі 863,97 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету - за наявності відповідного клопотання позивача.
Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОННІ МАШИНИ» (вул. Зіндельса, буд. 17, м. Мелітополь, Запорізька область, 72316, ідентифікаційний код 32886874) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; ідентифікаційний код 19480600; рахунок IBAN НОМЕР_2 в АТ “Ощадбанк) 97 316 (дев'яносто сім тисяч триста шістнадцять) грн 06 коп. основного боргу за поставлену електроенергію. , 94 303,26 грн 15% річних та 83 256,12 грн інфляційних втрат.
Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОННІ МАШИНИ» (вул. Зіндельса, буд. 17, м. Мелітополь, Запорізька область, 72316, ідентифікаційний код 32886874) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; ідентифікаційний код 19480600; рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області) 94 303 (дев'яносто чотири тисячі триста три) грн 26 коп 15% річних, та 83 256 (вісімдесят три тисячі двісті п'ятдесят шість) грн 12 коп. інфляційних втрат та 3298 (три тисячі двісті дев'яносто вісім) грн 50 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 24.11.2025.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.