вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
24 листопада 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/955/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д.,
за участю секретаря судового засідання Повідайчик Т.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Корона", код ЄДРПОУ - 22084291, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Театральна, 5,7,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво ліфт", код ЄДРПОУ - 42736278, м. Київ, вул. Бориспільська, 9,
про стягнення коштів,
Зміст позовних вимог позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Корона", код ЄДРПОУ - 22084291, звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво ліфт", код ЄДРПОУ - 42736278, з позовними вимогами про стягнення 200 000.00 грн. сплачених позивачем за договором №1/25 на комплекс робіт по монтажу та пусконалагодженню ескалаторів від 12.03.2025 року.
Обґрунтування позовних вимог:
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на таке.
1. 12.03.2025 між сторонами спору був укладений договір №1/25 на комплекс робіт по монтажу та пусконаладженню ескалаторів. Роботи здійснюються за адресою: м. Ужгород, площа Театральна, буд. 5,7.
Вартість робіт визначається на основі договірних цін, та загальна сума, яку за цим договором замовник сплачує підряднику становить 1 120 000.00 грн.
Розрахунки за договором здійснюються за визначеним графіком: Оплата здійснюється в два етапи: 1 етап - передплата 70 % вартості робіт замовник перераховує на поточний рахунок підрядника впродовж 2 банківських днів після підписання договору, за рахунком наданим підрядником; 2 етап - оплата 30% вартості робіт замовник перераховує на поточний рахунок підрядника впродовж 2 банківських днів за рахунками, наданими підрядником, по фактично виконаним роботам.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що повний комплекс робіт по монтажу обладнання визначеного п. 1.1. даного договору здійснюється в термін 60 робочих днів, без зупинок на будівельні та будівельні оздоблювальні роботи, зупинки при відсутності електропостачання, заборона робіт.
2. На виконання умов даного договору, 17.03.2025 позивач здійснив попередню оплату за монтаж ескалаторів згідно договору №1/25 від 12.03.2025 в сумі 200 000.00 грн. В подальшому, позивачем було підготовлено будівельний майданчик для початку виконання підрядником комплексу робіт по монтажу ескалаторів за адресою: м. Ужгород, площа Театральна, 5,7, про що повідомлено останнього. Однак за твердженням позивача, станом на початок травня 2025 року підрядник - ТОВ "Браво ліфт" жодних робіт передбачених договором №1/25 від 12.03.2025 розпочато не було, повідомлень про підстави невиконання зобов'язань не надіслано, попередньо сплачені грошові кошти не повернуті. Представники підрядника перестали виходити на зв'язок.
На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 200 000.00 грн сплачених позивачем за договором №1/25 на комплекс робіт по монтажу та пусконаладженню ескалаторів від 12 березня 2025 року.
3. На адресу суду 19.09.2025 надійшли заперечення на відзив на позовну заяву від позивача у справі (вх. №02.3.1-02/8168/25 від 19.09.2025 року), в яких позивач зазначає, що він, перерахувавши авансовий платіж у розмірі 200 000.00 грн виконав своє зобов'язання щодо часткової оплати, передбаченої договором. Натомість, відповідач, отримавши кошти, не приступив до виконання робіт у встановлені договором терміни. На переконання позивача, відповідач не надав суду жодного доказу того, що він був готовий приступити до робіт, але був позбавленої такої можливості з вини Позивача. В матеріалах справи відсутні будь - які листи, повідомлення, чи інші документи, які б підтверджували звернення відповідача до позивача з проханням підготувати будівельний майданчик або з вимогою про повну оплату. Щодо твердження відповідача про те, що він завершив виконання робіт, то позивач вказує, що з метою усунення наслідків бездіяльності відповідача, він 25 червня 2025 року уклав новий договір на комплекс робіт з монтажу та пусконалагодження ескалаторів з іншим підрядником - ФОП Соколом Степаном Степановичем. Наразі ФОП Сокол С.С. завершує виконання вказаних робіт, що повністю підтверджує факт невиконання робіт відповідачем ТОВ "Брафо Ліфт".
Позиція відповідача у справі.
1. До суду 15.09.2025 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №02.3.1-02/8018/25), в якому відповідач просить відмовити позивачу в позові у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю. Так, відповідач вказує, що до позовної заяви замовником не додається будь яких доказів виконання останнім зобов'язань щодо надання підряднику підготовленого будівельного майданчика, підписання сторонами акту готовності об'єкту до монтажу та пусконалагодження, та виконання п. 2.4.1. даного договору, яким передбачено проведення авансового платежу, що прямо свідчить про порушення замовником обов'язків, погоджених сторонами у договорі, зокрема, щодо проведення авансового платежу підряднику.
На думку відповідача, у разі нездійснення замовником повної та своєчасної попередньої оплати, зобов'язання підрядника щодо виконання робіт за договором не виникає.
Відповідач також зазначає, що посилання замовника на ст. 1212 ЦКУ, в якості обґрунтування позовних вимог, які виникли з договірного зобов'язання - є безпідставним та необґрунтованим.
2. Відповідач зазначає, що незважаючи на невиконання замовником своїх зобов'язань за договором в повному розмірі, станом на сьогодні підрядником було надано послуги з монтажу 4 ескалаторів в повному обсязі. 11.09.2025 на адресу замовника було надіслано 4 акти приймання - передачі виконаних монтажних та пусконалагоджувальних робіт.
Процесуальні дії суду.
Ухвалою суду від 27.08.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Корона", код ЄДРПОУ - 22084291, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво ліфт", код ЄДРПОУ - 42736278, (вх. №02.3.1-05/1037/25 від 25.08.2025) - залишено без руху у зв'язку з необхідністю усунення недоліків позовної заяви у строк не пізніше п'яти днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху, зокрема - сплатити судовий збір за реквізитами, вказаними на веб-сайті Господарського суду Закарпатської області та докази сплати надати суду.
Надалі, на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків від позивача у справі (вх. №02.3.1-02/7612/25 від 29.08.2025 року), якою він долучає до матеріалів справи копію платіжної інструкції №287 від 29.08.2025 на загальну суму 3028.00 грн.
Ухвалою від 01.09.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Разом з тим, після відкриття провадження у справі, судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір за подання вказаної позовної заяви за невірними реквізитами, внаслідок чого такий судовий збір не є зарахований до Державного бюджету України. Даний факт підтверджується відомостями платіжної інструкції №287 від 29.08.2025 року, яка долучена позивачем до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 25.09.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Корона", код ЄДРПОУ - 22084291, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво ліфт", код ЄДРПОУ - 42736278, про стягнення коштів (вх. №02.3.1-05/1037/25 від 25.08.2025 року) - залишено без руху після відкриття провадження у справі. Повідомлено позивача, що для усунення недоліків позовної заяви, йому слід надати суду докази сплати судового збору у розмірі 3028.00 грн. за правильними реквізитами платежу, які зазначені на веб-сайті Господарського суду Закарпатської області у строк не пізніше п'яти днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повідомлено позивача, що якщо він усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
На виконання вказаної ухвали суду, на адресу суду надійшло клопотання від позивача у справі (вх. №02.3.1-02/8549/25 від 01.10.2025 року), яким він долучає до матеріалів справи доказ сплати судового збору у розмірі 3028.00 грн, а саме платіжну інструкцію №306 від 29.09.2025 року.
Ухвалою суду від 06.10.2025 продовжено розгляд справи №907/955/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Корона", код ЄДРПОУ - 22084291, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Театральна, 5,7, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво ліфт", код ЄДРПОУ - 42736278, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, про стягнення коштів.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судом.
Судом встановлено, що дійсно 12 березня 2025 між сторонами спору укладено договір №1/25 на комплекс робіт та пусконалагодженню ескалаторів (далі - договір), згідно п. 1.1. якого замовник (позивач) доручає, а підрядник (відповідач) приймає на себе зобов'язання з проведення комплексу робіт з монтажу та пусконалагодження підіймального обладнання - ескалатор, S900E 800mm-35-3080mm - 2 комплекти та ескалатор S900E 1000mm-35-4600mm - 2 комплекти, а замовник зобов'язується надати підряднику підготовлений будівельний майданчик, прийняти та оплатити виконані роботи згідно умов даного договору.
Роботи здійснюються за наступною адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, площа Театральна, буд. 5,7 (п. 1.2. договору).
Пунктом 2.1. сторони визначили, що вартість робіт визначається на основі договірних цін, та загальна сума, яку за цим договором замовник сплачує підряднику становить 1 120 000.00 грн.
Вартість комплексу робіт по ескалатору S900E 800mm-35-3080mm - 1 комплект становить 270 000.00 грн.
Вартість комплексу робіт по ескалатору S900E 1000mm-35-4600mm - 1 комплект становить 290 000 000.00 грн.
Відповідно до п. 2.4. договору, розрахунки за договором здійснюються за визначеним графіком:
2.4.1. Оплата здійснюється в 2 етапи: 1 етап - передплата 70 % вартості робіт замовник перераховує на поточний рахунок підрядника впродовж 2 банківських днів після підписання договору, за рахунком наданим підрядником; 2 етап - оплата 30% вартості робіт замовник перераховує на поточний рахунок підрядника впродовж 2 банківських днів за рахунками наданими підрядником, по фактично виконаним роботам.
Загальна ціна договору включає: монтажні та пусконалагоджувальні роботи, введення ескалаторів в обіг (п. 2.4.2).
Згідно з пунктом 3.1. договору, повний комплекс робіт по монтажу обладнання визначеного п. 1.1. даного договору здійснюється в термін 60 робочих днів, без урахування зупинок на будівельні та будівельно оздоблювальні роботи, зупинки при відсутності електропостачання, заборона робіт (карантин, дії державних органів) тощо.
Підрядник розпочинає виконання робіт по готовності об'єкта та виконання замовником зобов'язань щодо надання підготовленого будівельного майданчика, підписання акту готовності об'єкту до монтажу та пусконалагодження, наявності обладнання на об'єкті та виконання п. 2.4.1. даного договору (п. 3.2. договору).
Відповідно до п. 3.3. договору, виконання цього договору здійснюється в 3 етапи: виконання монтажних робіт; виконання пусконалагоджувальних робіт; введення обладнання в обіг.
Пунктом 3.6. договору передбачено, що під закінченням робіт розуміється передача змонтованого обладнання замовнику з оформленими актами передачі.
Пунктом 5.1. договору передбачені обов'язки замовника: сплатити вартість договору згідно розділу 2 цього договору; передати будівельну готовність об'єкту, згідно з Державним стандартом України, для виконання підрядником комплексу робіт з монтажу та пусконалагодженню ескалаторів; передати підряднику за актом будівельний майданчик та всю дозвільну документацію.
В свою чергу підрядник зобов'язаний: прийняти будівельну готовність об'єкту для виконання комплексу робіт; виконати якісно роботи в обсязі затвердженої проектно - кошторисної документації і нести за це відповідальність перед замовником; складати та підписувати відповідні акти виконаних робіт та всі необхідні документи при передачі обладнання (п. 5.2. договору).
Згідно з п. 13.1. договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Судом встановлено, що такий договір підписано уповноваженими представниками сторін.
Додатком №1 до договору долучено перелік робіт, які повинні бути виконані замовником.
Платіжною інструкцією №187 від 17.03.2025 підтверджується сплата позивачем на користь відповідача 200 000.00 грн із призначенням платежу - оплата за монтаж ескалаторів згідно договору №1/25 від 12.03.2025 року.
Судом встановлено, що позивачем направлялась відповідачу претензія про досудове врегулювання спору та повернення грошових коштів №26-05/25/2 від 26.05.2025, згідно з якої позивач просив невідкладно повернути на свою користь суму коштів у розмірі 200 000.00 грн.
Позивачем надано суду відомості, що він відмовився від Договору з Відповідачем та 25.06.2025 уклав такий договір з іншим підрядником - ФОП Сокол Степаном Степанович укладено договір №10-04/25-1 на комплекс робіт з монтажу та пусконалагодженню ескалаторів, згідно п. 1.1. якого замовник (позивач) доручає, а підрядник (відповідач) приймає на себе зобов'язання з проведення комплексу робіт з монтажу та пусконалагодження підіймального обладнання - ескалатор, S900E 800mm-35-3080mm - 2 комплекти та ескалатор S900E 1000mm-35-4600mm - 2 комплекти, а замовник зобов'язується надати підряднику підготовлений будівельний майданчик, прийняти та оплатити виконані роботи згідно умов даного договору. Роботи здійснюються за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, площа Театральна, буд. 5,7 (п. 1.2. договору).
Відповідач долучив до матеріалів справи копію опису та квитанції, згідно яких відповідач направляв позивачу примірники актів приймання - передачі виконаних монтажних робіт.
Мотивувальна частина.
Правове обґрунтування і оцінка (висновки) суду.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Положеннями ст. 11 ЦКУ передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15 ЦКУ, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; зміна правовідношення; припинення правовідношення.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.202 ЦК).
Статтею 204 ЦКУ передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 2 статті 214 Цивільного кодексу України передбачено, що особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.
Згідно положень ст. 509 ЦКУ, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦКУ).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦКУ).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ).
Частиною 1 ст. 604 ЦКУ передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦКУ).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦКУ, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з ст. 615 ЦКУ, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦКУ, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).
Згідно ст. 631 ЦКУ, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Нормою ст. 638 ЦКУ передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст. 651 ЦКУ передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ст. 653 ЦКУ).
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦКУ).
Судом встановлено, що за своєю суттю договір №1/25 на комплекс робіт з монтажу та пусконалагодження ескалаторів є договором підряду.
Положеннями ст. 837 ЦКУ передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч.1 ст.843 ЦКУ).
Статтею 846 ЦКУ передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до ст. 849 ЦКУ, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Відповідно до приписів статті 852 ЦКУ, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.
За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Згідно з статтею 854 ЦКУ, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Cтаттею 1212 ЦКУ передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи.
Судом встановлено, що дійсно 12 березня 2025 між сторонами спору укладено договір №1/25 на комплекс робіт та пусконалагодженню ескалаторів (далі - договір), згідно п. 1.1. якого замовник (позивач) доручає, а підрядник (відповідач) приймає на себе зобов'язання з проведення комплексу робіт з монтажу та пусконалагодження підіймального обладнання - ескалатор, S900E 800mm-35-3080mm - 2 комплекти та ескалатор S900E 1000mm-35-4600mm - 2 комплекти, а замовник зобов'язується надати підряднику підготовлений будівельний майданчик, прийняти та оплатити виконані роботи згідно умов даного договору.
Роботи здійснюються за наступною адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, площа Театральна, буд. 5,7 (п. 1.2. договору).
Згідно з п. 13.1. договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Суд зауважує, що Позивач в своїй позовній заяві посилається на норми статей 849 ЦКУ та 1212 ЦКУ, як на правове обґрунтування заявлених позовних вимог.
Однак суд зазначає, що положення статті 1212 ЦКУ не застосовуються в даному випадку з огляду на наступне.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до ст.1212 ЦК безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, на які посилається відповідач.
При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).
ТОВ "Браво-Ліфт" отримало відповідний аванс на підставі Договору, при цьому така підстава отримання зазначених коштів не перестала існувати. Відтак положення ст.1212 ЦК до спірних правовідносин не підлягає застосуванню, а відповідна сума авансу може підлягати поверненню в силу положень ЦК, що регулюють відносини підряду, та самого Договору за наявності відповідних підстав на те.
Подібні висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17 (п.6.9); постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20.
Що стосується підстав повернення авансового платежу згідно положень ст. 849 ЦКУ, то суд зазначає наступне.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).
Положеннями статті 849 ЦКУ передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Разом з тим, згідно з пунктом 3.1. договору, повний комплекс робіт по монтажу обладнання визначеного п. 1.1. даного договору здійснюється в термін 60 робочих днів, без урахування зупинок на будівельні та будівельно оздоблювальні роботи, зупинки при відсутності електропостачання, заборона робіт (карантин, дії державних органів) тощо.
За цим Договором Підрядник розпочинає виконання робіт по готовності об'єкта та виконання замовником зобов'язань щодо надання підготовленого будівельного майданчика, підписання акту готовності об'єкту до монтажу та пусконалагодження, наявності обладнання на об'єкті та виконання п. 2.4.1. даного договору (п. 3.2. договору).
Суд констатує, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач виконав п. 3.2. договору в повному обсязі, а саме про надання підготовленого будівельного майданчику, не надано підписаного сторонами (замовником та підрядником) акту готовності об'єкту до монтажу та пусконалагодження. Крім того, суд зауважує, що п. 2.4. договору сторони погодили, що розрахунки за договором здійснюються за визначеним графіком: Оплата здійснюється в 2 етапи: 1 етап - передплата 70 % вартості робіт замовник перераховує на поточний рахунок підрядника впродовж 2 банківських днів після підписання договору, за рахунком наданим підрядником.
Пунктом 2.1. сторони визначили, що вартість робіт визначається на основі договірних цін, та загальна сума, яку за цим договором замовник сплачує підряднику становить 1 120 000.00 грн.
Платіжною інструкцією №187 від 17.03.2025 підтверджується сплата позивачем на користь відповідача 200 000.00 грн із призначенням платежу - оплата за монтаж ескалаторів згідно договору №1/25 від 12.03.2025 року.
Відтак, позивач не здійснив на виконання пункту 3.2. договору передплату у розмірі 70 % вартості робіт. Таким чином, були відсутні підстави, передбачені п. 3.2. договору, для початку виконання підрядником передбачених спірних робіт.
Крім того, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що укладений між сторонами договір розірвано, чи він припинив свою дію чи, що позивач, на виконання ст. 849 ЦКУ відмовився від такого договору.
Згідно з п. 13.1. договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Таким чином суд констатує, що укладений між сторонами договір є дійсним, зобов'язання сторін за таким договором є чинними.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 651 ЦКУ передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Судом також встановлено, що претензія, яку позивач направляв відповідачу 26.05.2025 не містить відомостей про те, що позивач відмовився від договору та просив відшкодувати збитки. Така претензія містить виключно односторонню вимогу позивача на повернення сплачених коштів без існування відповідних правових підстав для цього.
Відповідно, суд не погоджується з обраним позивачем правовим обґрунтуванням позовних вимог та зазначає про відсутність порушеного права позивача.
Обов'язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд повинен установити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні спричиняє прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення) від зобов'язаних осіб. Тобто, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19).
Отже, суд має встановити належність особі, яка звернулася за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, чи є така особа належним позивачем у справі (наявність права на позов у матеріальному розумінні), чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановлення факту порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, які передбачені законодавством, і чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позову (такий висновок викладений у пункті 7.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/3146/17).
Суд погоджується з твердженнями відповідача щодо того, що саме замовником (позивачем) не виконано в повній мірі пункту 3.2. договору, внаслідок чого у відповідача не виникли його зустрічні обов'язки за договором. Крім того, умовами укладеного договору не передбачено здійснення позивачем авансового платежу в іншому розмірі, ніж передбачено п. 2.4.1. договору та можливість повернення такого авансу за першою вимогою позивача (замовника) без наявності належних на це правових підстав і порушень з боку підрядника.
Щодо тверджень позивача, що ним укладено новий договір на комплекс робіт з монтажу та пусконалагодженню ескалаторів від 25 червня 2025 року з іншим підрядником ФОП Сокол Степаном Степановичем і це є доказом того, що відповідач не приступив до виконання спірного договору, то суд зазначає, що фактично позивач уклав такий договір в період існування договірних відносин та зобов'язань за таким з відповідачем. Тобто, позивач, не відмовившись від першого договору, уклав наступний договір. Однак укладення такого нового договору ніяк не свідчить про припинення дії першого договору та про припинення зобов'язань позивача за таким. Зазначені обставини є доказом того, що Позивач як Замовник в односторонньому порядку відмовився від Договору з Відповідачем як підрядником.
Висновки суду.
Суд висновує, що позивач не виконав в повній мірі умов п. 3.2. договору зі своєї сторони, внаслідок чого у відповідача був відсутній зустрічний обов'язок щодо початку виконання робіт. Матеріали справи також не містять доказів того, що позивач здійснив авансовий платіж у розмірі, передбаченому п. 2.4.1. в повному обсязі та доказів, що позивач відмовився від договору, що було б можливою підставою для повернення авансового платежу в порядку статті 849 ЦКУ. Враховуючи те, що позивачем самим не виконано умов договору №1/25 від 12.03.2025, то відсутнє порушене право позивача, а сам позов є передчасним.
Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відтак з урахуванням усіх встановлених обставин та зроблених правових висновків, враховуючи аргументи позивача та подані ним докази, суд вказує, що існують підстави для відмови у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як необґрунтовано заявлені, непідтверджені належними та допустимими доказами не підлягають до задоволення судом.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Корона", код ЄДРПОУ - 22084291, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Театральна, 5,7, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво ліфт", код ЄДРПОУ - 42736278, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, про стягнення 200 000.00 грн. сплачених позивачем за договором №1/25 на комплекс робіт по монтажу та пусконалагодженню ескалаторів від 12 березня 2025 року (вх. №02.3.1-05/1037/25 від 25.08.2025 року) - відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача у справі.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 24.11.2025 року.
Суддя Пригуза П.Д.