майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
24 листопада 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1213/25
Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,
розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 13.11.2025 у справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Ємченко Наталії Олександрівни
до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВУД"
про стягнення 27587,18 грн,
Фізична особа-підприємець Ємченко Наталія Олександрівна (далі - ФОП Ємченко Н.О.) звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВУД" (далі - ПрАТ "ДНІПРОВУД") про стягнення 172587,18 грн, з яких 145000,00 грн основного боргу, 22087,70 грн інфляційних втрат та 5499,48 грн 3% річних.
Ухвалою від 11.11.2025 суд закрив провадження у справі №906/1213/25 в частині вимоги про стягнення 145000,00 грн основного боргу у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Рішенням від 11.11.2025 у справі №906/1213/25 господарський суд задовольнив позов частково, стягнув з ПрАТ "ДНІПРОВУД" на користь ФОП Ємченко Н.О. 21767,70 грн інфляційних втрат, 5467,71 грн 3% річних та 2417,56 грн судового збору; у задоволенні решти позову відмовив.
14.11.2025 до суду через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява від 13.11.2025, у якій останній просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19960,00 грн (99,80% від заявленої суми), тобто пропорційно до стягнутої заборгованості разом із погашеним основним боргом, оскільки фактично спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, які полягали у тривалому невиконанні власного обов'язку зі сплати отриманого товару, внаслідок чого позивач не зміг уникнути судового процесу (а.с.33-39).
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Ухвалою від 17.11.2025 суд прийняв заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 13.11.2025 до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України ).
Згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Метою впровадження вищезгаданого принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).
Відповідний порядок застосування визначений постановою об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі №910/18250/16, від 26.10.2022 у справі №911/3001/21, від 17.01.2023 у справі №922/4812/21, від 17.01.2024 у справі №910/2158/23, а також додатковими постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №916/1010/21, від 27.02.2024 у справі №922/1075/23, постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Як встановлено судом, позивач на виконання вимог ч.1 ст.124, п.9 ч.3 ст.162 ГПК України у позовній заяві повідомив, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести на правову допомогу, складає 20000,00 грн, докази понесення яких будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у справі (а.с.2 на звороті).
Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога частини восьмої статті 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. У такому разі підлягає застосуванню інша вимога частини восьмої статті 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.10.2020 у справі №922/376/20).
Зважаючи на викладене, при ухваленні рішення від 11.11.2025 за наслідками розгляду справи №906/1213/25 питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу господарським судом не вирішувалося.
Заяву від 13.11.2025 з доданими до неї документами надіслано представником позивача через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС 13.11.2025.
Отже порядок та строк подання доказів щодо обсягу наданих позивачу адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості заявником дотримано.
За аналізом процесуального законодавства визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу.
Так, згідно з ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).
За загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи слідує, що правову допомогу ФОП Ємченко Н.О. надавав адвокат Самарін А.С. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000257 від 04.01.2019, видане Радою адвокатів Кіровоградської області), повноваження та обсяг прав якого підтверджуються ордером на надання правничої допомоги серії ВА №1125528 від 08.09.2025 (а.с.26).
Відповідно до ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.ч.1, 2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з установленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
08.08.2025 адвокат Самарін А.С. (далі - адвокат) та ФОП Ємченко Н.О. (далі - клієнт) уклали договір про надання правової допомоги №6/25 (далі - договір) (а.с.35-36), згідно з п.1.3 якого на виконання доручення клієнта, що визначено у пп.1.1, 1.2 договору, з дотриманням принципів верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів, адвокат: надає правову інформацію, консультації і роз'яснення з правових питань, аналіз чинного законодавства України, здійснює правовий супровід діяльності клієнта; складає, підписує та направляє адресатам заяви, скарги, процесуальні та інші документи правового характеру, адвокатські запити, здійснює проєктно-договірну роботу; захищає, відстоює і представляє інтереси клієнта, для чого користується усіма відповідними процесуальними правами без обмежень; представляє клієнта (з правом подання, отримання та підписання від імені клієнта усіх необхідних заяв, скарг, позовів, заперечень, пояснень, листів, звернень, документів, повідомлень тощо, в т.ч. з правом сплати/повернення необхідних в інтересах клієнта платежів, судового збору тощо), зокрема, в усіх судах (незалежно від спеціалізації та інстанції суду) перед громадянами, посадовими і службовими особами; здійснює інші види адвокатської діяльності, що незаборонені законом, а також користується необхідними професійними правами адвоката для забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню у разі порушення.
Відповідно до п.3.1 договору, формою винагороди адвоката за надані відповідно до цього договору послуги є гонорар адвоката та додаткова винагорода адвоката.
Розмір та строки оплати гонорару адвоката попередньо узгоджуються в усній формі та остаточно закріплюються в акті виконаних робіт, який в будь-якому разі підлягає сплаті не пізніше 30 календарних днів після його складання (п.3.2 договору).
Сторони можуть визначити додаткову винагороду адвоката за досягнення бажаного для клієнта результату. Розмір, порядок обчислення та порядок сплати додаткової винагороди адвоката за виконання окремого доручення клієнта узгоджується сторонами та визначається у додатку до цього договору, який є його невід'ємною частиною. Сплата клієнтом додаткової винагороди адвоката здійснюється окремо та незалежно від сплати гонорару адвоката у випадку досягнення бажаного для клієнта результату (п.3.3 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання адвокатом та клієнтом і діє до 31 грудня 2028 року (п.4 договору).
13.11.2025 адвокат Самарін А.С. та клієнт ФОП Ємченко Н.О. склали й підписали акт прийому-передачі наданих юридичних послуг згідно з договором №6/25 від 08.08.2025 про надання адвокатом правової допомоги шляхом складання та подання до суду позовної заяви про стягнення боргу з ПрАТ "ДНІПРОВУД", справа №906/1213/25, (4 години) -20000,00 грн. Вартість наданих послуг, відповідно до п.3.2 договору, складає 20000,00 грн (а.с.37).
Верховний Суд вказав, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат; суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21; постанови Верховного Суду від 05.03.2024 №912/3432/23, від 15.04.2025 у справі №910/6138/24; додаткові постанови Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, від 12.07.2024 у справі №913/205/23).
У постанові Верховного Суду від 18.02.2025 у справі №910/2990/24 зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Частиною 4 ст.126 ГПК України унормовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.5 ст.129 ГПК України).
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6, 7, 9 ст.129 ГПК України.
Як роз'яснено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч.5-7,9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки щодо застосування ч.4 ст.126, ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України також наведені у постанові Верховного Суду від 01.05.2025 у справі №910/9107/20.
З урахуванням викладеного, проаналізувавши додатки до заяви від 13.11.2025 та матеріали справи в цілому, суд зауважує, що розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; даний спір для кваліфікованого юриста не становить значної складності, є типовим, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом, регулювання спірних правовідносин не передбачає великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом, судова практика у аналогічних спорах усталена. Позовна заява є типовою, що використовується для масових звернень до суду, не містить складних розрахунків, для її підготовки, з огляду на зміст, не потребувалось вивчення великого обсягу фактичних даних, аналізу великої кількості доказів, пошуку та вивчення значної кількості судової практики й приписів діючого законодавства України, а спрямування позовних матеріалів до суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС не є складною дією, а отже адвокату не потребувалось значних затрат часу і зусиль на виконання великого обсягу юридичної і технічної роботи. Доказів протилежного не надано та з матеріалів справи не вбачається.
Відтак, на переконання суду, у даному випадку обґрунтованим і співмірним розміром гонорару за складання та подання до суду позовної заяви є 15000,00 грн.
Суд враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18).
Отже, з огляду на положення ст.ст. 86, 123, 126, 129 ГПК України, зважаючи на фактичний об'єм послуг, наданих адвокатом позивачу, беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку, що у даній справі наявні підстави для відшкодування позивачу, з урахуванням часткового задоволення позову, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14970,00 грн, що є дійсним, обґрунтованим, відповідає критерію розумної необхідності відповідних витрат та підтверджується належними доказами.
Таким чином заяву представника позивача від 13.11.2025 слід задовольнити частково, стягнути з ПрАТ "ДНІПРОВУД" на користь ФОП Ємченко Н.О. 14970,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, в частині стягнення решти суми - 4990,00 грн таких витрат відмовити.
Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 233, 244 ГПК України, господарський суд
1. Заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 13.11.2025 задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВУД" (вул. Піонтковського, буд. 2 А, м. Бердичів, Житомирська обл., 13000, код ЄДРПОУ 31030962) на користь Фізичної особи-підприємця Ємченко Наталії Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 14970,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти заяви відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Прядко О.В.
Друк:
1 - у справу;
- позивачу на ел.пошту: eaa1972@gmail.com; представнику позивача (до ел.каб.);
- відповідачу (до ел.каб.).