вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
19.11.2025м. ДніпроСправа № 904/5177/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Електрична, будинок 1; ідентифікаційний код 00130850)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Дамірова Аята Єлмара Огли ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості за спожиту послугу з постачання теплової енергії у загальному розмірі 39 512, 95 грн
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Відповідач є власником нежитлового приміщення, яке знаходиться в багатоквартирному будинку. Вказаний багатоквартирний будинок обслуговує позивач.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії № 924/жб/2 від 01.11.2021 в частині повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії у розмірі 28 441,43 грн та плати за абонентське обслуговування у розмірі 196,04 грн.
Також за порушення строків оплати за надану послугу з постачання теплової енергії відповідачеві нараховано 3% річних у розмірі 2 073,47 грн, інфляційні втрати у розмірі 6 276,13 грн, пеню у розмірі 2 525,58 грн.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарським процесуальним кодексом України.
З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Господарським судом, з метою належного повідомлення відповідача про обставини даної справи, здійснено поштове направлення ухвали суду від 11.09.2025 Фізичній особі-підприємю Дамірову Аята Єлмара Огли, за адресою: АДРЕСА_2 .
Однак, поштове відправлення, здійснене на адресу відповідача, було повернуто за зворотною адресою з довідкою форми 20 АТ "Укрпошта" - "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 127).
Також господарським судом з метою належного повідомлення відповідача про обставини даної справи здійснено поштове направлення ухвали суду від 11.09.2025 Фізичній особі-підприємцю Дамірову Аяту Єлмару Огли, за адресою: АДРЕСА_1 , зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських, що підтверджується відповіддю № 1767904 від 12.09.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 123).
Однак, поштове відправлення, надіслане на адресу відповідача, було повернуто за зворотною адресою з довідкою ф.20 АТ "Укрпошта" - "За закінченням терміну зберігання" (а.с. 133).
Господарським судом здійснено повторний запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з метою підтвердження належної адреси відповідача та отримано відповідь №1896047 від 15.10.2025 (а.с.138-139), згідно якої вбачається, що місцезнаходження відповідача є АДРЕСА_1 .
В подальшому відповідно до супровідного листа №904/5177/25/35241/25 від 15.10.2025 господарським судом, з метою належного повідомлення відповідача про обставини даної справи, здійснено повторне поштове направлення ухвали суду від 11.09.2025 Фізичній особі-підприємю Дамірову Аяту Єлмару Огли, за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак поштове відправлення, скероване на адресу відповідача, було повернуто за зворотною адресою (а.с. 143-147), із зазначенням оператором поштового зв'язку АТ "Укрпошта" причин повернення поштового відправлення - "закінчення встановленого терміну зберігання", що підтверджується інформацією з відстеження трекінгу поштового відправлення R067019843294 (а.с. 148).
Суд зазначає, що у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем державної реєстрації, проживання чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзивів, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачами вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих їм судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських за кодом доступу 456529798068 від 10.11.2025 (а.с. 149-150) вбачається, що інформаціє для зв'язку з Фізичною особою-підприємцем Даміровим Аята Єлмара Огли, зокрема є телефон - НОМЕР_2 .
З метою належного повідомлення відповідача про обставини даної справи господарським судом здійснено спробу передати телефонограму за номером телефону, зазначеним у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 150). Як вбачається з телефонограми господарського суду (а.с. 151), 10.11.2025 об 11:21 год. секретар судового засідання здійснила виклик за вказаним номером з метою повідомлення відповідача, однак телефонограма не була прийнята. Оператор телефонного зв'язку повідомив про виникнення помилки набору та необхідність перевірки коректності номеру, у зв'язку із чим вручення телефонограми відповідачу не відбулося.
Також суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 11.09.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130127525) надіслано судом 11.09.2025, зареєстровано в реєстрі 11.09.2025 та забезпечено надання загального доступу - 15.09.2025, тобто завчасно; отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Також з метою належного повідомлення відповідача про обставини справи №904/5177/25, зміст ухвали суду від 11.09.2025, господарським судом здійснено відповідне повідомлення на веб-сайті Господарського суду Дніпропетровської області (https://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/pres-centr/news/1903665/), на підтвердження чого до матеріалів справи долучено роздруківку вказаного оголошення з сайту (а.с. 142).
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
11.09.2025 до господарського суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємцяФізичної особи-підприємця Дамірова Аята Єлмара Огли (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту послугу з постачання теплової енергії у загальному розмірі 39 512, 95 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2025 справу №904/5177/25 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
11.09.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг з постачання теплової енергії, що призвело до утворення заборгованості за основним зобов'язанням, заборгованості по оплаті за абонентське обслуговування, нарахування пені, 3% річних інфляційних втрат.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт укладення договору між сторонами, його умови;
(2) Факт виконання позивачем своїх зобов'язань щодо надання послуг;
(3) Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг та абонентського обслуговування;
(4) Правомірність нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
1. Укладення та умови договору
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №438607604 від 07.08.2025 (а.с.13) нежитлове приміщення №47 за адресою: АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності Дамірову Аят Єлмар Огли. Площа нежитлового приміщення - 134,4 кв.м.
Як зазначає позивач у позові, Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є теплопостачальною організацією у розумінні статті 1 Закону України "Про теплопостачання", як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає теплову енергію населенню міста Кривого Рогу.
Згідно із рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №343 від 12.10.2011 (а.с. 10) "Про надання згоди на передачу окремих об'єктів теплопостачання від Комунального підприємства "Криворіжтепломережа" до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" передано об'єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому (по новому Покровському), Інгулецькому та Саксаганському районах міста. Таким чином, з 01.10.2013 року виконавцем послуги з теплопостачання для будинку №28 по вулиці Володимира Великого у місті Кривий Ріг є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - Виконавець).
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуг 01.10.2021 на своєму офіційному веб-сайті (https://tec.dp.ua/typovyj-indyvidualnyj-dogovir-pro-nadannya-poslugy-z-postachannya-teplovoyi-energiyi/) було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Отже, з 01.11.2021 між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" та Фізичною особою-підприємцем Даміровим Аят Єлмар Огли укладено Типовий індивідуальний договір № 924/жб/2 про надання послуги з постачання теплової енергії (а.с. 14-16), відповідно до умов пункту 5 якого виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.
Відповідно до пункту 30 вказаного договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/plata-za-abonentske-obslugovuvannya/.
Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/3020/ (пункт 31 договору).
Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).
За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів (пункт 35 договору).
Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (частина 3 пункту 41 договору).
Пунктом 44 вказаного договору визначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону.
У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином (пункт 45 договору).
Відповідно до пункту 51 договору, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункт 52 договору).
Цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (пункт 53 договору).
У разі відключення приміщення споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку цей договір не припиняє своєї дії (пункт 54 договору).
Припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання зобов'язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними (пункт 55 договору).
Судом встановлено, що у вказаному типовому договорі передбачено всі істотні умови, встановлені законом для даного виду договорів, договір укладено у відповідності до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору.
2. Виконання позивачем договірних зобов'язань
Відповідач не виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість по нежитловому приміщенню за адресою, місто Кривий Ріг, вулиця Покровська (Подбєльського), будинок 28, приміщення 47, за Типовим індивідуальним договором №924/жб/2 за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 28 441,73 грн., за послугу з абонентського обслуговування - 196,04 грн.
Вказана заборгованість підтверджується актами передачі прийняття теплової енергії (надання послуг): № 15672 від 31.05.2022 (а.с.26), №26318 від 30.11.2022 (а.с.40), №31340 від 31.12.2022 (а.с.43), №998 від 31.01.2023 (а.с.46), №4649 від 28.02.2023 (а.с. 49), №10250 від 31.03.2023 (а.с. 52) та актами надання послуг з абонентського обслуговування №17313 від 30.06.2022 (а.с. 29), №19007 від 31.07.2022 (а.с. 31), №20621 від 31.08.2022 (а.с. 33), №22262 від 30.09.2022 (а.с. 35), №25068 від 31.10.2022 (а.с. 37), №11135 від 30.04.2023 (а.с. 55), №12956 від 31.05.2023 (а.с. 57), №14621 від 30.06.2023 (а.с. 59), №16351 від 31.07.2023 (а.с. 61), №18413 від 31.08.2023 (а.с. 63), №20287 від 30.09.2023 (а.с. 65), №22094 від 31.10.2023 (а.с. 67), №11118 від 30.04.2024 (а.с. 69), №12865 від 31.05.2024 (а.с. 71), №14612 від 30.06.2024 (а.с. 73), №17912 від 31.07.2024 (а.с. 75), №19613 від 31.08.2024 (а.с. 77), №23546 від 31.10.2024 (а.с. 79).
Вищевказані акти були частково підписано відповідачем. Не підписані акти зі сторони відповідача суд визнає належними доказами з огляду на таке.
По-перше, позивач відповідними супровідними листами здійснював направлення вказаних актів разом із рахунками-фактури на адресу відповідача, за місцем надання послуг. Проте вказані акти відповідачем отримані не були та повернулися на адресу позивача з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою".
По-друге, типовий договір №924/жб/2 від 01.11.2021 не припинив своєї дії та є чинним станом на час розгляду спору. Докази зворотного матеріали справи не містять.
По-третє, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі (виконаних робіт) без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Така ж правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №914/131/22.
Таким чином, враховуючи реальність наданих послуг, суд вважає підтвердженою заборгованість відповідача перед позивачем за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 28 441,73 грн., за послугу з абонентського обслуговування - 196,04 грн.
3. Неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати робіт
Враховуючи положення пункту 34 договору станом на 07.11.2025 строк оплати за надані послуги з водопостачання і водовідведення є таким, що настав.
Позивачем виставлено наступні рахунками-фактури №15672 від 31.05.2022 (а.с. 27), №17313 від 30.06.2022 (а.с. 30), №19007 від 31.07.2022 (а.с. 32), №20621 від 31.08.2022 (а.с. 34), №22262 від 30.09.2022 (а.с. 36), ), №25068 від 31.10.2022 (а.с. 38), №26318 від 30.11.2022 (а.с. 41), №31340 від 31.12.2022 (а.с. 44), №998 від 31.01.2023 (а.с. 47), №4649 від 28.02.2023 (а.с. 50), №10250 від 31.03.2023 (а.с. 53), №11135 від 30.04.2023 (а.с. 56), №12956 від 31.05.2023 (а.с. 58), №14621 від 30.06.2023 (а.с. 60), №16351 від 31.07.2023 (а.с. 62), №18413 від 31.08.2023 (а.с. 64), №20287 від 30.09.2023 (а.с. 66), №22094 від 31.10.2023 (а.с. 68), №11118 від 30.04.2024 (а.с. 70), №12865 від 31.05.2024 (а.с. 72), №14612 від 30.06.2024 (а.с. 74), №17912 від 31.07.2024 (а.с. 76), №19613 від 31.07.2024 (а.с. 78), №23546 від 31.10.2024 (а.с. 80).
Згідно платіжних інструкцій №@2PL653428 від 29.12.2021, №@2PL093153 від 08.04.2022, №@2PL097097 від 08.08.2022, №@2PL703982 від 09.05.2022, №5 від 26.12.2023, №6 від 28.01.2024, №7 від 21.02.2024, №10 від 18.03.2024, №18 від 11.04.2024, №32 від 15.10.2024, №39 від 19.12.2024, №42 від 14.01.2025, №45 від 25.02.2025, №49 від 25.03.2024 та № 52 від 16.04.2025 (а.с. 84-98) відповідач здійснив часткове погашення утвореної заборгованості.
Однак всупереч умов вказаного договору, відповідач не здійснив повну оплату наданих позивачем послуг, а також витрат на абонентську платню. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення вказаної заборгованості.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості 28 441,73 грн послуг з постачання теплової енергії та 196,04 грн абонентської платні обґрунтовані.
4. Нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, та на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, та пені, згідно із частиною 6 статті 232 Господарського України.
Пунктом 45 договору визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
Відтак, за несвоєчасне виконання зобов'язань позивач здійснив розрахунок: 2 525,58 грн - пені, 6 276,13 грн - інфляційних втрат та 2 073,47 грн - 3% річних.
Суд зазначає, що відповідач не надав суду доказів сплати даної заборгованості та контррозрахунку.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд.
За змістом статті 11 Цивільного України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (частина 2 статті 275 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Суд встановив наявність договірних правовідносин між сторонами, згідно з якими позивач зобов'язується виконати послуги з постачання теплової енергії, тоді як обов'язок відповідача прийняти та оплатити надані послуги.
Позивач довів факт надання послуг у період з груденя 2022 року по березень 2023 та наявність заборгованості з постачання теплової енергії на суму 28 441,73 грн та наявність витрат на абонентські послуги на загальну суму 196,04 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами передачі прийняття теплової енергії (надання послуг): № 15672 від 31.05.2022 (а.с. 26), №26318 від 30.11.2022 (а.с. 40), №31340 від 31.12.2022 (а.с. 43), №998 від 31.01.2023 (а.с. 46), №4649 від 28.02.2023 (а.с. 49), №10250 від 31.03.2023 (а.с. 52) та актами надання послуг з абонентського обслуговування №17313 від 30.06.2022 (а.с. 29), №19007 від 31.07.2022 (а.с. 31), №20621 від 31.08.2022 (а.с. 33), №22262 від 30.09.2022 (а.с. 35), №25068 від 31.10.2022 (а.с. 37), №11135 від 30.04.2023 (а.с. 55), №12956 від 31.05.2023 (а.с. 57), №14621 від 30.06.2023 (а.с. 59), №16351 від 31.07.2023 (а.с. 61), №18413 від 31.08.2023 (а.с. 63), №20287 від 30.09.2023 (а.с. 65), №22094 від 31.10.2023 (а.с. 67), №11118 від 30.04.2024 (а.с. 69), №12865 від 31.05.2024 (а.с. 71), №14612 від 30.06.2024 (а.с. 73), №17912 від 31.07.2024 (а.с. 75), №19613 від 31.08.2024 (а.с. 77), №23546 від 31.10.2024 (а.с. 79).
Нездійснення відповідачем оплати послуг відповідно до пункту 34 договору не вважається відмовою останнього від договору.
В силу статті 903 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний оплатити надані послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором
Враховуючи умови пункту 34 договору, строк оплати наданих послуг з постачання теплової енергії є таким, що настав.
Позивачем виставлено наступні рахунками-фактури №15672 від 31.05.2022 (а.с. 27), №17313 від 30.06.2022 (а.с. 30), №19007 від 31.07.2022 (а.с. 32), №20621 від 31.08.2022 (а.с. 34), №22262 від 30.09.2022 (а.с. 36), ), №25068 від 31.10.2022 (а.с. 38), №26318 від 30.11.2022 (а.с. 41), №31340 від 31.12.2022 (а.с. 44), №998 від 31.01.2023 (а.с. 47), №4649 від 28.02.2023 (а.с. 50), №10250 від 31.03.2023 (а.с. 53), №11135 від 30.04.2023 (а.с. 56), №12956 від 31.05.2023 (а.с. 58), №14621 від 30.06.2023 (а.с. 60), №16351 від 31.07.2023 (а.с. 62), №18413 від 31.08.2023 (а.с. 64), №20287 від 30.09.2023 (а.с. 66), №22094 від 31.10.2023 (а.с. 68), №11118 від 30.04.2024 (а.с. 70), №12865 від 31.05.2024 (а.с. 72), №14612 від 30.06.2024 (а.с. 74), №17912 від 31.07.2024 (а.с. 76), №19613 від 31.07.2024 (а.с. 78), №23546 від 31.10.2024 (а.с. 80).
Згідно платіжних інструкцій №@2PL653428 від 29.12.2021, №@2PL093153 від 08.04.2022, №@2PL097097 від 08.08.2022, №@2PL703982 від 09.05.2022, №5 від 26.12.2023, №6 від 28.01.2024, №7 від 21.02.2024, №10 від 18.03.2024, №18 від 11.04.2024, №32 від 15.10.2024, №39 від 19.12.2024, №42 від 14.01.2025, №45 від 25.02.2025, №49 від 25.03.2024 та № 52 від 16.04.2025 (а.с. 84-98) відповідач здійснив часткове погашення утвореної заборгованості.
Судом встановлено, що відповідач свій обов'язок в частині оплати наданих послуг на суму 28 441,73 грн та виставленої плати за абонентські послуги на суму 196,04 грн - не виконав.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 28 441,73 грн за надані послуги з постачання теплової енергії та 196,04 грн за абонентські послуги.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 28 441,73 грн за надані послуги з постачання теплової енергії та 196,04 грн за абонентські послуги підлягають задоволенню.
Щодо стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних , господарський суд зазначає про таке.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати послуг за постачання теплової енергії позивач нарахував пеню в сумі 2 525,58 грн за загальний період прострочення з 04.01.2022 до 28.08.2025.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16, від 22.08.2019 у справі № 914/508/17 та від 12.03.2020 у справі №907/65/18.
Підпунктом 4 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (Covid -19) " від 17.03.2020 визначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (Covid -19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який продовжувався постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641 та від 09.12.2020 № 1236.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Оскільки в Україні постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено карантин, який скасований 30.06.2023, а тому підстави для нарахування пені за період з 04.01.2022 до 30.07.2023 відсутні.
Як зазначено судом вище, карантин скасований 30.06.2023, відповідно з 31.07.2023 нарахування пені обмежується шестимісячним строком від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (стаття 232 ГК України, яка діяла на час виникнення правовідносин).
Таким чином, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені, нарахованої за зобов'язаннями, які виникли з 04.01.2022 до 30.07.2023 у зв'язку з тим, що вказаний період підпадав під дію обмежень, установлених підпунктом 4 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (Covid -19)" від 17.03.2020 року.
Ураховуючи вищевикладене,
- за зобов'язанням, яке виникло у грудень 2022, строк оплати за яким настав з 01.02.2023, пеня нараховується за період з 31.07.2023 (30 днів після скасування карантину) до 01.08.2023 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), тобто 2 дні, становить 0,27 грн (1 399,77 грн х 0,01% х 2 дні : 100%);
- за зобов'язанням, яке виникло у січні 2023, строк оплати за яким настав з 01.03.2023, пеня нараховується за період з 31.07.2023 (30 днів після скасування карантину) до 01.09.2023 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), тобто 33 дні, становить 32,27 грн (9 780,00 грн х 0,01% х 33 дні : 100%);
- за зобов'язанням, яке виникло у лютому 2023, строк оплати за яким настав з 03.04.2023, пеня нараховується за період з 31.07.2023 (30 днів після скасування карантину) до 03.10.2023 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), тобто 65 дні, становить 76,77 грн (11 810,82 грн х 0,01% х 65 дні : 100%).
- за зобов'язанням, яке виникло у березні 2023, строк оплати за яким настав з 01.05.2023, пеня нараховується за період з 31.07.2023 (30 днів після скасування карантину) до 01.11.2023 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), тобто 94 дні, становить 51,24 грн (5 451,14 грн х 0,01% х 94 дні : 100%).
За перерахунком суду розмір пені становить 160,55 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Господарський суд, здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат з використанням калькулятора штрафних санкцій "ЛІГА: Закон" (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff), встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 6 206,70 грн.
Перевіривши розрахунок 3% річних, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок на суму 2 073,47 грн є правильним.
Отже, вимоги позивача в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню в наступних розмірах: 160,55 грн пені, 6 206,70 грн інфляційних втрат та 2 073,47 грн 3% річних.
V. Висновки Суду
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного України та статті 20 Господарського кодексу України.
З огляду на це порушене право позивача на отримання повної оплати за надані послуги з теплопостачання підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача: 28 441,73 грн основного боргу, 160,55 грн пені, 6 206,70 грн інфляційних втрат, 2 073,47 грн 3% річних та 196,04 грн абонентської плати.
VІ. Судові витрати
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Фізичної особи-підприємця Дамірова Аята Єлмара Огли про стягнення заборгованості за спожиту послугу з постачання теплової енергії у загальному розмірі 39 512, 95 грн - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дамірова Аята Єлмара Огли ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Електрична, будинок 1; ідентифікаційний код 00130850) 28 441,73 грн (двадцять вісім тисяч чотириста сорок одна гривня сімдесят три копійки) основного боргу, 2 073,47 грн (дві тисячі сімдесят три гривні сорок сім копійок) 3% річних, 6 206,70 грн (шість тисяч двісті шість гривень сімдесят копійок) інфляційних втрат, 160,55 грн (сто шістдесят гривень п'ятдесят п'ять копійок) пені, 196,04 грн (сто дев'яносто шість гривень чотири копійки) абонентської плати та 2 816,04 грн (дві тисячі вісімсот шістнадцять гривень чотири копійки) судових витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 24.11.2025
Суддя Т.В. Іванова