пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
24 листопада 2025 року Справа № 921/561/25
Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №921/561/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафтер ЛТД" до Фізичної особи - підприємця Романюка Ігоря Степановича про стягнення 43028,15 грн збитків,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Крафтер ЛТД" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Романюка Ігоря Степановича про стягнення 43028,15 грн збитків.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2025 справу №921/561/25 передано на розгляд судді Шумському І.П.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.09.2025 передано справу №921/561/25 за підсудністю на розгляд до Господарського суду Волинської області (проспект Волі, 54А, Луцьк, Волинська область, 43000).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025 справу №921/561/25 розподілено судді Гарбару І.О.
Ухвалою суду від 21.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач ухвалу суду від 21.10.2025 отримав 28.10.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про врученням №R067023645154.
Строк для подання відзиву - до 12.11.2025 включно.
Відзив відповідача на адресу суду не надходив.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Крафтер ЛТД» (далі - Позивач або Експедитор) та ФОП Романюком Ігорем Степановичем (далі - Відповідач або Перевізник) укладено Договір ККН-000595 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 17.06.2025 р. (далі - Договір з Перевізником).
Пунктом 1.2 договору узгоджено, що Експедитор, діючи в інтересах і за рахунок коштів третіх осіб (клієнтів - замовників послуг Експедитора), залучає Перевізника для здійснення перевезення автомобільним транспортом вантажів, які належать клієнтам - замовників послуг Експедитора, по території України та іноземних держав, у відповідності до Замовлень, наданих Експедитором Перевізнику.
Згідно з цим договором Перевізник зобов'язується доставити ввірений йому вантаж до пункту призначення належним чином та в обумовлений строк, та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а Експедитор зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Експедитор оплачує послуги Перевізника з коштів, що надійшли від клієнтів -замовників послуг Експедитора, на умовах, що нижче узгоджені (п.1.3 договору).
У відповідності до п. 2.3 договору, конкретні умови по кожному перевезенню обумовлюються в Заявці, що є невід'ємною частиною даного Договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування Перевізника, Експедитора та їх уповноважених осіб, вид та найменування вантажу, розмір плати за надані транспортні послуги, пункти відправлення та доставки вантажу, тип та об'єм автофургона (причепа, напівпричепа), терміни подачі транспорту на завантаження, терміни доставки вантажу, окремі вказівки Експедитора, додаткові чи особливі умови перевезення, номери державної реєстрації транспортних засобів (тягача, автофургона, причепа, напівпричепа). За погодженням Сторін Заявка може передаватись за допомогою факсимільного зв'язку або у електронному вигляді по електронному зв'язку (Е-mаіl), які в подальшому визнаються Сторонами та мають юридичну силу.
Згідно п.3.2.2 договору, перевізник зобов'язаний організувати перевірку водієм товар о-супровідної документації (надалі в тексті - ТСД), що надається вантажовідправником, до моменту підписання ТТН/СМК про прийом товару для перевезення, а також перевірку наявності всіх необхідних документів та їх відповідність інформації, що міститься в ТСД (назва Вантажу, код ТНВЕД вантажу, вага брутто, кількість місць, номер інвойса тощо). У випадку відсутності необхідних документів чи наявності розбіжностей в них, водій не повинен приймати ТСД та підписувати ТТН про отримання Вантажу. Перевізник зобов'язаний негайно інформувати Експедитора про будь-які невідповідності в документах і не приступати до перевезення без його дозволу.
У обов'язки Перевізника Пункт 3.2.4. у тому числі входить проводити перерахунок погрузочних місць та огляд цілісності упаковки/тари вантажу при його прийманні від вантажовідправника, стежити за розміщенням і кріпленням вантажу на вантажній платформі, проводити зберігання Вантажу.
Відповідно до п.3.2.12 договору, перевізник зобов'язаний забезпечити наявність передбаченого ст. 6 Закону України «Про страхування» страхування цивільної відповідності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника за вантаж) на кожне окреме перевезення та надати Експедитору копію договору страхування.
Згідно п.5.2 договору, після виконання перевезення, протягом 10 календарних днів з моменту доставки вантажу до Вантажоодержувача, Перевізник надає Експедитору належним чином оформлені документи для оплати наданих послуг:
1. Оригінал рахунку;
2. Оригінал Акта виконаних робіт, підписаний Перевізником;
3. Два примірники товарно-транспортної накладної (СМR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу;
4. Податкова накладна (електронний формат);
5. Копії документів, що підтверджують додаткові витрати Перевізника (якщо такі включені в рахунок);
6. Належним чином оформлені документи (Рахунок, Акт виконаних робіт та лист простою) на оплату штрафу (якщо для цього є підстави і, якщо Перевізник прийняв рішення відшкодувати їх з Експедитора).
Пунктом 5.3 договору, узгоджено, що розрахунки між Сторонами проводяться шляхом перерахування Експедитором грошових коштів на поточний рахунок Перевізника протягом двох календарних днів з дня отримання Експедитором грошових коштів від Замовника, при умові надання Перевізником документів, визначених у п.5.2. Договору.
Перевізник відповідає за повну або часткову втрату вантажу або за його ушкодження незалежно від наявності пломб вантажовідправника, з моменту прийняття вантажу до перевезення до видачі одержувачеві, а у випадку його повної або часткової втрати або ж його ушкодження відшкодовує спричинені збитки відповідно до п.6.7. цього Договору. Вартість пошкодженого та/або втраченого вантажу визначається на підставі експертної оцінки, проведеної незалежним експертом або згідно інвойсової вартості вантажу. Оплата послуг незалежного експерта здійснюється за рахунок Перевізника (пункт 6.6 договору).
У відповідності до п.6.7 договору, у випадку недотримання Перевізником п. 3.2.12. Договору, Перевізник несе відповідальність за всі збитки, пов'язані з пошкодженням, псуванням, знищенням або втратою ввіреного йому до перевезення вантажу, незалежно від наявності особистої провини чи провини третіх осіб.
18.06.2025 між Експедитором та Перевізником погоджена Заявка №КR-1787 від (далі - Заявка).
Згідно із Заявкою, передбачалося завантаження вантажу на території Польщі 18.06.2025 р., із зазначенням маршруту перевезення, кількості палет, орієнтовної ваги, а також інформації про транспортний засіб і водія - ОСОБА_1 , його контактного номера, адреси митного оформлення, місця доставки та встановленого строку доставки.
Вантаж доставлено 27.06.2025, що підтверджується відповідною відміткою в СМR б/н. Під час розвантаження виявлено пошкодження товарe зумовлене порушенням цілісності упаковки внаслідок неналежного закріплення палеn під час транспортування.
В Акті № б/н приймання-передачі продукції від 28.06.2025 зафіксовано пошкодження та дефекти у наступної позиції: синхромеханізм АСТІV1/RO201-05502 - 100 шт.
Причина пошкодження зазначена (дослівно): «розвалилась упаковка, бита пластмаса, подряпини на механізмі».
Акт № б/н приймання-передачі продукції підписаний Перевізником/водієм ОСОБА_2 , що підтверджує його ознайомлення з фактом пошкодження вантажу.
Позивач доводить, що при детальному огляді відділом контролю вантажоотримувача встановлено, що із 100 одиниць відновленню не підлягає 58 одиниць товару.
Згідно зі специфікацією № 6 від 18.06.2025 до контракту № MW2024 від 06.03.2024, Постачальник MW-STEEL Sp z.o.o., ні підставі якого було придбано сінхромеханізми АСТІV1/R0201-05502, зазначене вартість 1 шт. - 64,85 PLN (польських злотих), тобто шкода, яку було заподіяне внаслідок транспортування, склала: 58 шт. х 64,85 PLN (польських злотих) = 3761,30 PLN (польських злотих).
Як слідує з матеріалів справи, експедитор отримав від вантажоодержувача вимогу про погашення шкоди в розмірі 43028,15 грн (а.с.13-15). Вимога була задоволена експедитором 15.08.2025, про що свідчить платіжна інструкція №1057 (а.с.21).
11.08.2025 Експедитором направлено в адресу Перевізника Вимогу № 11.08.2025/2 про компенсацію нанесених збитків (далі - Вимога Перевізнику, а.с.22-24) з детальним обгрунтуванням підстав та калькуляції суми збитків, а також вимогою оплатити її протягом п'яти днів з моменту отримання.
Згідно Накладної Укрпошти №4601800053569 Вимога була отримана Перевізником 19.08.2025. Однак, а ні в Строки, передбачені Вимогою перевізнику, а ні на день подачі позову, Відповідач не здійснив компенсацію збитків Експедитора.
З врахуванням викладеного, у період з 25.08.2025 у Відповідача перед Позивачем виникла підтверджена заборгованість у розмірі 43028,15 грн.
Відповідно до частини 1, 2 статті 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Пункт 1 статті 202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 627 Цивільного Кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із приписами статті 525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1,2 статті 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 610 Цивільного Кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст.22 ЦК України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
За приписами статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Згідно з ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).
Згідно з ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" також передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.
Відповідно до статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.
За умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18 Конвенції, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов'язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин: a) з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній; b) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню; c) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача; d) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників; e) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць; f) з перевезенням худоби (частина 4 статті 17 Конвенції).
Якщо відповідно до цієї статті перевізник не несе жодної відповідальності за деякі обставини, що викликали втрату, ушкодження або затримку, то він несе відповідальність лише в тій мірі, у якій обставини, за які він відповідає згідно цієї статті, сприяли виникненню втрати, ушкодження або затримки.
Згідно зі статтею 23 Конвенції, якщо відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Крім того, підлягають відшкодуванню плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Виходячи з наведеного та в силу ст. 74 ГПК України, саме позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Предметом позову у цій справі є стягнення з перевізника збитків, завданих пошкодженням вантажу під час міжнародного перевезення автомобільним транспортом.
З аналізу Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, глави 64 Цивільного кодексу України вбачається, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.
Отже, вина перевізника за втрату, нестачу, псування та ушкодження вантажу презюмується та не підлягає доведенню замовником.
Перевізник звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам (внаслідок дій або недогляду відправника вантажу, особливих природних властивостей перевезеного вантажу, внаслідок інструкцій замовника перевезення, дефекту вантажу, недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути, й інших обставин, передбачених законом).
Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Цивільний кодекси України передбачають звільнення перевізника від відповідальності, у разі вчинення ним дії з запобігання та усунення обставин, що можуть спричинити втрату чи пошкодження вантажу, а також наявність обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
Нормами вказаної Конвенції саме на перевізника покладається тягар ужиття всіх можливих заходів з належного виконання перевезення і відповідальності за їх невиконання.
Укладений між сторонами договір № KRN-000595 від17.06.2025 у пункті 6.6 та 6.7 також передбачає, що перевізник відповідає за повну або часткову втрату вантажу або за його ушкодження незалежно від наявності пломб вантажовідправника, з моменту прийняття вантажу до перевезення до видачі одержувачу, а у випадку його повної або часткової втрати, або ж його ушкодження відшкодовує спричинені збитки відповідно до п.6.7. цього Договору. Вартість пошкодженого та/або втраченого вантажу визначається на підставі експертної оцінки, проведеної незалежним експертом або згідно інвойсової вартості вантажу. Оплата послуг незалежного експерта здійснюється за рахунок Перевізника. У випадку недотримання Перевізником п. 3.2.12. Договору, Перевізник несе відповідальність за всі збитки, пов'язані з пошкодженням, псуванням, знищенням або втратою ввіреного йому до перевезення вантажу, незалежно від наявності особистої провини чи провини третіх осіб.
Матеріали справи не містять підтвердження вчинення перевізником дій з запобігання обставин, що можуть спричинити пошкодження вантажу, вжиття всіх можливих заходів з належного виконання перевезення.
Суд зазначає, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. Позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків та їх розмір. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення зобов'язань.
Під збитками у цьому випадку розуміються понесені позивачем матеріальні витрати у ході виконання ним замовлення для АТ "Новий Стиль", по відношенню до якого він виступив експедитором, зумовлені неналежним виконанням ФОП Романюком І.С. обов'язку з перевезення вантажу.
Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 43028,15 грн.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Романюка Ігоря Степановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафтер ЛТД" (вул. Князя Острозького, буд.10, оф.3-2, м.Тернопіль, 46008, код ЄДРПОУ 42049258) 43028,15 грн (сорок три тисячі двадцять вісім гривень 15 коп) збитків, а також 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено 24.11.2025.
Суддя І. О. Гарбар