Постанова від 28.10.2025 по справі 904/3919/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3919/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Дарміна М.О., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОБУД ІНВЕСТ"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2025 (суддя Бєлік В.Г.)

у справі № 904/3919/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "МУСТАНГ ФІНАНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОБУД ІНВЕСТ"

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА"

третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "МУСТАНГ ФІНАНС" (далі - позивач), звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОБУД ІНВЕСТ" (далі - відповідач) заборгованість за договором факторингу з регресом №МБ-Ф-DNІ-2121 від 27.02.2019 та договором №221 від 22.01.2019 у загальному розмірі 366 243,74 грн., що складається з:

- 340 541,04 грн. - сума грошових коштів в порядку поруки, а саме несплачена Вартість Прав вимог;

- 25 702,70 грн. - сума відсотків за користування грошовими коштами за факторинговим фінансуванням станом на 16.01.2023 включно.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2025 у справі №904/3919/24 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОБУД ІНВЕСТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "МУСТАНГ ФІНАНС" основний борг у розмірі 340 541,04 грн., сума процентів за користування грошовими коштами за факторинговим фінансуванням у розмірі 25 702,70 грн., а також витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 5 493,66 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОБУД ІНВЕСТ" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2025 у справі № 904/3919/24 та відмовити у позові в повному обсязі. Стягнути з позивача на користь відповідача всі судові витрати по цій справі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення прийняте за неповного з'ясування обставин справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- судом першої інстанції було проігноровано договірну умову (п.8.1. договору № 221 між ТОВ «ТЕХНОБУД ІНВЕСТ» та ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» від 22.01.2019 про придбання останнім ресурсів) щодо строку оплати за товар;

- судом не визнано події у м. Маріуполь з майном Боржника (ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча») загальновідомими та такими що вплинули на можливість ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (м. Маріуполь, Україна) виконувати свої договірні обов'язки, т.к. останній не отримав відповідний сертифікат Торгово-промислової палати. Внаслідок чого, суд зробив висновки, що Комбінат (Боржник) порушив строк оплати за отриманий товар, та що ТОВ «ТЕХНОБУД ІНВЕСТ» (Поручитель) повинен сплатити кредитору суму, що складає позовні вимоги;

- до настання строку оплати Комбінатом розпочали діяти обставини форс-мажору та діють до цього часу, внаслідок чого, відповідно до п.8.1. Договору № 221 строк виконання усіх зобов'язань за цим Договором збільшується відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини . Тобто, сторони договору врегулювали питання щодо строку виконання зобов'язань щодо оплати таким чином у такому випадку. Й, відповідно факт порушення Комбінатом строку оплати за поставлений товар - відсутній. Проте, суд в оскаржуваному судовому рішенні зазначив, що: ПрАТ “МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» не виконав обов'язок щодо оплати за Договором № 221, права вимоги за яким набуто АТ “ПУМБ», у встановлені ним строки, отже залишок непогашеної заборгованості за видатковими накладними становить 340 541,04 грн;

- у Господарському суді Запорізької області знаходиться справа про банкрутство ПрАТ «ММК ім.Ілліча». Кредиторські вимоги Позивача (ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс») визнані у справі про банкрутство ПРАТ «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» (в тому числі «заборгованість за Договором № 221 від 22.01.2019.»). Зокрема, в ухвалі суду від 02.03.2023 у справі № 908/2465/22 (додана до матеріалів справи позивачем), зазначено, що представленими матеріалами підтверджується укладення АТ «Перший український міжнародний банк» - фактором договорів факторингу з регресом з клієнтами …ТОВ «Технобуд Інвест»…, з метою виконання яких та безпосереднього здійснення факторингового фінансування фактором перераховані клієнтам авансові платежі, а клієнтами відступлені права вимоги за договорами, які укладені ними з Боржником ПрАТ «ММК ім.Ілліча». В подальшому 17.01.2023 між АТ «ПУМБ» та заявником - ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» укладений Договір факторингу № 17/01-2023, згідно з умовами якого до Заявника перейшли права вимог до Боржника, які належали АТ «ПУМБ» на підставі згаданих угод. Розпорядник майна вимоги Кредитора визнав, Боржник вимоги не заперечив. Суд визнав грошові вимоги Кредитора до Боржника. Проте, суд в оскаржуваному рішенні взагалі, в порушення ст. 86 ГПК України, не надав оцінки цим обставинам та не зазначив яким чином факт наявності грошових вимог кредитора у процедурі банкрутства впливає на встановлення судом факту «порушення» Комбінатом строку оплати за товар по договору № 221;

- договір факторингу № 17/01-2023 від 17 січня 2023 року між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (надалі - Банк, Первісний кредитор, АТ «ПУМБ») та ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» (надалі - Новий кредитор, ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС»), згідно з яким до ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» Банк передавав права вимоги, які йому належали за рядом договорів/контрактів, в тому числі, права вимоги до ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» по договору постачання № 221 від 22.01.2019 (далі - Боржник, Комбінат), первісний кредитор - ТОВ «ТЕХНОБУД ІНВЕСТ», з усіма додатками та змінами в частині передання Банком права вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» на суму 286 771,61 грн. до Боржника та прав вимоги до ТОВ «ТЕХНОБУД ІНВЕСТ» ( в повному обсязі), на цей час нами оскаржується в Господарському суді міста Києва розглядається позовний матеріал №910/12300/24. Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги ґрунтуються на спірному договорі, у суду була відсутня об'єктивна можливість розглянути справу до вирішення іншим судом питання недійсності вищевказаного договору. Що свідчить про порушення п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України судом, який відмовив у задоволені відповідного клопотання про зупинення провадження у справі № 904/3919/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/12300/24;

- в порушення ст. 236 ГПК України, суд взагалі залишив поза увагою той факт, що наданий суду розрахунок суми позову є неналежним та недостовірним.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

27.03.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 904/3919/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/12300/24.

Клопотання обґрунтоване тим, що Позивач зазначив суд, що звернувся з позовом саме до ТОВ «ТЕХНОБУД ІНВЕСТ»: як до поручителя ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча». В основу свого позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» поклало договір факторингу № 17/01-2023 (копія в матеріалах справи) від 17 січня 2023 року між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (надалі - Банк, Первісний кредитор, АТ «ПУМБ») та ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» (надалі - Новий кредитор, ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС»), згідно з яким до ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» Банк передавав права вимоги, які йому належали за рядом договорів/контрактів. В тому числі, права вимоги до ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» по договору постачання № 221 від 22.01.2019 ( далі - Боржник, Комбінат), первісний кредитор - ТОВ «ТЕХНОБУД ІНВЕСТ». У зв'язку із тим, що зазначений договір від 17 січня 2023 року (з усіма додатками та змінами) є недійсним в частині передання Банком права вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» на суму 286 771,61 грн. до Боржника, та прав вимоги до ТОВ «ТЕХНОБУД ІНВЕСТ» (в повному обсязі), у зв'язку із відсутністю таких прав вимоги (неіснуючі вимоги), на цей час в Північному апеляційному господарському суді розглядається справа № 910/12300/24 за позовом ТОВ «ТЕХНОБУД ІНВЕСТ» до вказаних осіб. Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» до ТОВ «ТЕХНОБУД ІНВЕСТ» ґрунтуються на спірному договорі, заявник вважає, що відсутня об'єктивна можливість розгляду справи № 904/3919/24 до вирішення Північним апеляційним господарським судом питання недійсності вищевказаного договору від 17 січня 2023 року.

08.04.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, в яких наголосив на необґрунтованості заявленого клопотання та відсутності підстав для його задоволення.

Розглянувши заявлене клопотання колегія суддів не вбачає наявності підстав для його задоволення виходячи з наступного.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний або ж має право зупинити провадження у справі.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, зокрема, у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За змістом пункту 4 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що причиною зупинення провадження у справі є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 990/24/23).

Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 зазначив, що: по-перше, провадження у справі варто зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.

Верховний Суд у постанові від 23.04.2025 у справі № 922/2714/23 (752/11425/22) вказав, що умовами застосування пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України є:

- об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто, неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом у іншій справі;

- пов'язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення;

- обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.

Пов'язаною є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Тоді як під неможливістю розгляду зазначеної справи необхідно розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

У постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справах № 924/645/18 та №910/23396/16, від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 20.12.2019 у справах № 910/13234/18 та № 910/759/19, від 29.04.2020 у справі № 903/611/19, від 18.05.2020 у справі № 905/1728/14 908/4808/14, від 04.12.2020 у справі № 917/514/19 та від 25.03.2021 у справі № 873/148/20, від 12.05.2021 у справі № 922/2838/20 неодноразово зазначалося, що враховуючи положення пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Проте, заявником ТОВ «ТЕХНОБУД ІНВЕСТ» не доведено об'єктивної неможливості розгляду цієї справи № 904/3919/24 до вирішення іншої справи № 910/12300/24, що розглядається в порядку господарського судочинства.

У поданому Відповідачем клопотанні останній не зазначає, які обставини можуть бути встановлені в межах справи № 910/12300/24 та яким чином встановлені в іншій справі обставини вплинуть на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі щодо наявності або відсутності саме юридичних підстав для сплати заборгованості у межах справи №904/3919/24, яка розглядається у Центральному апеляційному господарському суді.

Натомість зібрані у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

В свою чергу, судом приймається до уваги, що 19.12.2022 Господарським судом Запорізької області було відкрито провадження у справі № 908/2465/22 про банкрутство ПрАТ «ММК ім.ІЛЛІЧА».

ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» були заявлені кредиторські вимоги у справі №908/2465/22 про банкрутство ПрАТ «ММК ім.ІЛЛІЧА» у загальному розмірі 60 499 345,76 грн., в тому числі й заборгованість за Договором № 221 від 22.01.2019 року у розмірі 622 846,71 гривень (шістсот двадцять дві тисячі вісімсот сорок шість гривень 71 копійка).

Вказана заборгованість в тому числі включала заборгованість за рахунком на оплату № УТ-902 від 24.12.2021 року та видатковою накладною № УТ-645 від 24.12.2021 року і за рахунком на оплату № УТ-44 від 24.01.2022 року та видатковою накладною № УТ-37 від 24.01.2022 року за Договором № 221 від 22.01.2019 року в сумі 340 541,04 грн. (триста сорок тисяч п'ятсот сорок одна гривня 04 копійки).

Крім того, згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Тому ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права треба оцінювати, виходячи з обставин справи, залежно від того, чи зумовить задоволення такої вимоги дійсний захист інтересу позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 71)).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц: «після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів поручитель не може окремо ініціювати вирішення спору про визнання відсутності у кредитора права вимоги (про визнання поруки припиненою). Такий окремий позов не є належним способом захисту, а тому його не можна задовольнити. Наявність у поручителя відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування банком боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення коштів. Оскільки банк ініціював вирішення такого спору, поручитель може ефективно захистити своє право саме у справі № 462/5579/15-ц, заперечуючи проти позову кредитора, наприклад, через те, що порука припинилася. Для цього непотрібно заявляти зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора (про визнання поруки припиненою) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункти 62-63))».

Поміж іншого, судом враховується, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 року у справі №910/12300/24, яким було в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд Інвест" про визнання недійсним Договору факторингу № 17/01-2023 від 17 січня 2023 року відмовлено повністю, набрало законної сили та є чинним.

У постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18 та від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18 зроблено наступний правовий висновок, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

В свою чергу, необґрунтоване зупинення провадження за відсутності достатніх правових підстав, не сприятиме виконанню завдань господарського судочинства, має наслідком недотримання положень Конвенції щодо "розумних строків розгляду справи" та може порушити вимоги статті 6 Конвенції стосовно забезпечення права на справедливий суд.

З огляду на вищенаведене, а також враховуючи те, що апеляційним судом не встановлено наявність інших обставин, передбачених ст. 227 ГПК України, що зумовлювали б обов'язок суду зупинити провадження у справі, заява ТОВ "Технобуд Інвест" про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

31.03.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

31.03.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від третьої особи 2 на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог надійшли пояснення на апеляційну скаргу, в яких він заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

06.04.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, наголосив на наявності підстав для її задоволення.

17.04.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення щодо доводів відповідача, в яких він заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

17.04.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від третьої особи 2 на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог надійшли пояснення щодо з урахуванням позиції відповідача, в яких він заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

22.04.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких він підтримав доводи своєї апеляційної скарги, наполягав на необхідності її задоволення.

29.04.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення у справі, в яких він заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

16.05.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

24.07.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

25.07.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду на іншу дату.

В судовому засіданні 28.10.2025 брав участь представник позивача. Відповідач (апелянт), та треті особи, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників не направили.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі поданої ТОВ "ТЕХНОБУД ІНВЕСТ" апеляційної скарги, в межах їх доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Жодних доповнень до апеляційної скарги протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги відкладення судового засідання 31.07.2025 за клопотанням скаржника, його клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника та необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, констатуючи достатність матеріалів для здійснення апеляційного провадження, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі відповідача та третіх осіб.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення оскаржуваного рішення без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між відповідачем (Постачальник) та третьою особою-1 (Покупець) було укладено Договір № 221 від 22.01.2019 на придбання сировинних, паливно-енергетичних та матеріально-технічних ресурсів, згідно якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець - прийняти та оплатити матеріали, товари на умовах, передбачених (п. п. 1.1 Договору).

Постачальник виконав взяті на себе зобов'язання за Договором № 221, здійснивши поставку товарів на загальну суму 340 541,04 грн. а Покупець зобов'язався оплатити їх у вказані в договорі строки.

Між третьою особою-2 (Фактор) та відповідачем (Клієнт) був укладений Договір факторингу з регресом №МБ-Ф-DNI-2121 від 27.02.2019 зі змінами та доповненнями до нього згідно додаткових угод № 1 від 02.07.2019, № 2 від 25.08.2020, № 3 від 26.04.2021, № 4 від 06.05.2021, № 5 від 16.11.2021.

На підставі п. 1.1 Договору Фактор зобов'язався здійснювати факторингове фінансування Клієнта за плату на умовах факторингу з регресом.

Після здійснення Клієнтом на підставі Контракту поставок товарів/виконання робіт/надання послуг, Клієнт надає Факторові Реєстр у вигляді електронного документу підписаний ним шляхом накладення УЕП К (Удосконалений електронний підпис Клієнта) з використанням системи “Клієнт-Банк». Підписаний Клієнтом Реєстр вважається пропозицією (офертою) Банку придбати зазначене у Реєстрі Право вимоги на умовах, зазначених в Реєстрі (п. 2.4 Договору факторингу з регресом).

У випадку прийняття Фактором рішення про акцепт (прийняття) пропозиції Клієнта про придбання Права вимоги за відповідним реєстром, Фактор перераховує грошові кошти Клієнту двома частинами (п. 2.10 Договору):

- первісна сума перераховується в розмірі Авансового платежу, розмір якого визначається в Реєстрі;

- залишкова сума, як різниця між повною вартістю права вимоги та Авансовим платежем, перераховується не пізніше 3 банківських днів, наступних за днем отримання від Боржника повної суми його заборгованості за відступленим правом вимоги.

Відповідно до п.1.3 Договору факторингу з регресом, право вимоги є відступленим Клієнтом (набутим Фактором) з моменту перерахування Фактором на поточний рахунок Клієнта суми Авансового платежу у розмірі, зазначеному в Реєстрі, що вважається прийняттям (акцептом) Фактором пропозиції Клієнта набути права вимоги, які зазначені у відповідному Реєстрі, на умовах, зазначених у такому Реєстрі та передбачених Договором факторингу з регресом.

Пунктом 1.5 Договору факторингу з регресом встановлено, що внаслідок відступлення Права вимоги Фактор замінює Клієнта як кредитора Боржника, у зв'язку з чим до Фактора переходять відповідні права кредитора за Контрактом, включаючи права на отримання вартості майна (продукції)/виконаних робіт/ наданих послуг, суми будь-яких штрафних санкцій (неустойок, штрафів, пені) та суми інших платежів за Контрактом. Разом із відступленням Права вимоги на користь Фактора відступаються всі інші права вимог Клієнта до Боржника, що випливають із Контракту з ним, зокрема, але не виключно, право вигодонабувача за договорами страхування, права на забезпечення, що передане Боржником за таким Контрактом тощо (у разі їх наявності та можливості відступлення).

З метою належного виконання умов Договору факторингу з регресом та безпосередньо здійснення факторингового фінансування, між Фактором АТ “ПУМБ» та Клієнтом ТОВ “ТЕХНОБУД ІНВЕСТ» був підписаний відповідний Реєстр, який є невід'ємною частиною Договору факторингу з регресом, та містить умови придбання Фактором права вимоги, за якими Фактором було своєчасно та в повному обсязі перераховано Клієнту авансовий платіж, а Клієнтом відступлені Фактору права вимоги за Договором № 221 від 22.01.2019, укладеним між ТОВ “ТЕХНОБУД ІНВЕСТ» та ПрАТ “МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА», тобто до АТ “ПУМБ» перейшли права кредитора за Договором № 221 від 22.01.2019 року за відповідним Реєстром на суму 340 541,04 грн.

Договором № 221, а також вказаними вище Реєстром встановлений порядок та строки проведення розрахунків. Так, оплата повинна бути здійснена з відстрочкою платежу 150 календарних днів від дати фактичної поставки товару/робіт/послуг. Однак, ПрАТ “МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» не виконав обов'язок щодо оплати за Договором № 221, права вимоги за яким набуто АТ “ПУМБ», у встановлені ним строки, отже залишок непогашеної заборгованості за видатковими накладними становить 340 541,04 грн.

17 січня 2023 року між АТ “ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ТОВ “ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ “МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений договір факторингу № 17/01-2023, згідно з яким до ТОВ “ФК “МУСТАНГ ФІНАНС» перейшли права вимоги за рядом договорів/контрактів, які належали АТ “ПУМБ», в тому числі права вимоги до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ТЕХНОБУД ІНВЕСТ»

ТОВ “ФК “МУСТАНГ ФІНАИС» належним чином та у повному обсязі виконало свої обов'язки за вказаним Договором факторингу, сплативши на користь АТ “ПУМБ» суму фінансування у встановлені Договором факторингу розмірі та строки, що підтверджується платіжними дорученнями № 295 від 17.01.2023 та № 299 від 17.01.2023 та листом ТОВ “ФК “МУСТАНГ ФІНАНС» Вих. № І7/01-2023д від 17 січня 2023.

Належне виконання ТОВ “ФК “МУСТАНГ ФІНАНС» своїх зобов'язань за Договором факторингу та перехід до ТОВ “ФК “МУСТАНГ ФІНАНС» відповідних прав вимоги підтверджується також Актом приймання-передачі Відступлених Прав, який підписаний між АТ “ПУМБ» та ТОВ “ФК “МУСТАНГ ФІНАНС».

25.01.2023 ТОВ “ТЕХНОБУД ІНВЕСТ» було надіслано Повідомлення про відступлення грошових вимог вих. №КНО-61.1.3.2/17-9 від 24.01.2023, в якому повідомлялось про укладення Договору факторингу та про перехід прав вимоги до ТОВ “ФК “МУСТАНГ ФІНАНС». Повідомлення було надіслано за допомогою Сервісу “Вчасно». Можливість надсилання повідомлень за допомогою вказаного сервісу передбачена Договором факторингу з регресом.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.03.2023 у справі № 908/2465/22 кредиторські вимоги ТОВ “ФК “МУСТАНГ ФІНАНС» до ПрАТ “ММК ім.ІЛЛІЧА» були визнані судом у повному обсязі.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, вказана вище заборгованість за рахунком на оплату № УТ-902 від 24.12.2021 та видатковою накладною № УТ-645 від 24.12.2021 і за рахунком на оплату № УТ-44 від 24.01.2022 та видатковою накладною № УТ-37 від 24.01.2022 за Договором № 221 від 22.01.2019 в сумі 340 541,04 грн. є безспірною та не підлягає доказуванню.

Укладенням Договору Факторингу з регресом сторони домовились, що Клієнт (ТОВ “ТЕХНОБУД ІНВЕСТ») поручається перед Фактором за виконання Боржником (ПрАТ “МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА») грошових зобов'язань, що випливають з Контракту/Документів, права вимоги за якими відступлені Фактору, в сумі несплаченої вартості прав вимоги (далі - “Зобов'язання») (п. 3.2 Договору факторингу з регресом).

У разі порушення Зобов'язання Боржником (або будь-якої його частини), Боржник і Клієнт відповідають перед Фактором як солідарні боржники, що означає право Фактора вимагати виконання Зобов'язання в повному обсязі як від Боржника і Клієнта разом, так і від кожного з них окремо (п. 3.4 Договору факторингу з регресом).

Моментом, з якого Клієнт набуває статус поручителя за виконання Зобов'язання Боржника, с момент перерахування Фактором на поточний рахунок Клієнта суми Авансового платежу, у розмірі, зазначеному у відповідному Реєстрі (п. 3.5 Договору факторингу з регресом). Пунктом 3 Реєстру встановлено, що Клієнт, підписанням Реєстру, розуміє та погоджується, що з моменту сплати Фактором Авансового платежу, зазначеного в п. 2 Реєстру, Клієнт виступає поручителем перед Фактором за виконання Боржниками, зазначеними в п. 1 Реєстру, зобов'язань по сплаті грошових коштів за Правами вимоги, які визначені в п. 1 Реєстру, в сумі несплаченої Вартості Прав вимог згідно ст. 3 Договору факторингу з регресом.

Відповідно до Розділу 1 “Терміни та визначення» Додатку № 1 до Договору факторингу з регресом, “Період очікування» - це строк протягом 30 календарних днів, перебіг якого розпочинається з наступного календарного дня після настання терміну платежу за Контрактом та спливає на тридцятий календарний день з моменту настання терміну платежу за Контрактом. Протягом Періоду очікування Фактор не має права пред'являти до Клієнта вимоги щодо виконання зобов'язань Клієнта у порядку поруки, передбаченої ст. З Договору факторингу з регресом.

Період очікування в 30 календарних днів з дня платежу за Контрактом закінчився у наступні строки:

- за Реєстром № 36 - 27.06.2022

- за Реєстром № 38 - 26.07.2022

За умовами п. 3.1 договору керуючись принципом “свободи договору» і ч. 2 ст. 628 ЦКУ, сторони встановлюють, що договір є змішаним. До відносин сторін в договорі застосовуються положення договору поруки, встановлені статтями 553-559 ЦКУ.

Відповідно до п. 3.2 договору, укладенням договору сторони домовилися, що клієнт поручається перед фактором за виконання боржником грошових зобов'язань перед фактором, що випливають з контракту/документів, права вимоги за якими відступлені фактору, в сумі несплаченої вартості прав вимог (надалі за текстом в статті 3 договору - “Зобов'язання»).

Згідно із п. 3.3 договору клієнт відповідає перед фактором за виконання зобов'язання (або будь-якої його частини) боржником в обсязі, визначеному в п. 3.2 договору.

За приписами п. 3.4 договору у разі порушення (невиконання чи неналежного/часткового виконання) боржником зобов'язання (або будь-якої його частини), боржник і клієнт відповідають перед фактором як солідарні боржники, що означає право фактора вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі як від боржника і клієнта разом, так і від кожного з них окремо.

Пунктом 3.6 Договору факторингу з регресом встановлено, що у разі порушення Зобов'язання Боржником, Клієнт зобов'язаний не пізніше першого банківського дня після спливу Періоду очікування виконати Зобов'язання, незалежно від факту направлення Фактором відповідної вимоги. Фактор не зобов'язаний підтверджувати яким-би то не було чином факт невиконання Зобов'язання Боржником. Вимога Фактора про необхідність виконання зобов'язання в порядку поруки не була виконана Клієнтом (ТОВ “ТЕХНОБУД ІНВЕСТ»). Отже, заборгованість ТОВ “ТЕХНОБУД ІНВЕСТ» за Договором № 221 від 22.01.2019 року у порядку поруки становить 340 541,04 грн.

У зв'язку з укладенням 17 січня 2023 між АТ “ПУМБ» (Первісний кредитор) та ТОВ “ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ “МУСТАНГ ФІНАНС» (Новий кредитор) Договору факторингу № 17/01-2023, ТОВ “ФК “МУСТАНГ ФІНАНС» є поточним кредитором за Договором факторингу з регресом № МБ-Ф-DNI-2121 від 27.02.2019 р., Договором поставки № 221 від 22.01.2019 року.

Таким чином, заборгованість Відповідача - ТОВ “ТЕХНОБУД ІНВЕСТ» перед Позивачем - ТОВ “ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ “МУСТАНГ ФІНАНС» за Договором № 221 від 22.01.2019 у порядку поруки становить 340 541,04 грн.

Згідно з пунктами 4.2.1.-4.2.2. договору факторингу з регресом (зі змінами), проценти за користування грошовими коштами за факторинговим фінансуванням нараховуються за ставкою у розмірі 22% (двадцять два процентів) річних (із розрахунку 365 днів на рік). Проценти нараховуються щоденно на фактичну суму заборгованості за авансовим платежем за весь час користування грошовими коштами за факторинговим фінансуванням.

Таким чином, сума нарахованих та несплачених процентів за користування грошовими коштами за факторинговим фінансуванням станом на 16.01.2023 (включно) склала 25 702,70 грн.

Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару, що і стало причиною виникнення спору та звернення до суду із цим позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "МУСТАНГ ФІНАНС" (далі - позивач), звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОБУД ІНВЕСТ" (далі - відповідач) заборгованість за договором факторінгу з регресом №МБ-Ф-DNІ-2121 від 27.02.2019 та договором №221 від 22.01.2019 у загальному розмірі 366 243,74 грн., що складається з:

- 340 541,04 грн. - сума грошових коштів в порядку поруки, а саме несплачена Вартість Прав вимог;

Підставою для звернення з даним позовом є договір факторингу №17/01-2023 від 17.01.2023, яким Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг фінанс" право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОБУД ІНВЕСТ" за договором факторингу з регресом №МБ-Ф-DNІ-2121 від 27.02.2019 та договором №221 від 22.01.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за Відповідачем обліковувалась заборгованість в розмірі 366 243,74 грн. перед Позивачем, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором факторингу з регресом № МБ-Ф-DNI-2121 від 27.02.2019, договором №221 від 22.01.2019 щодо повної та своєчасної оплати продукції у порядку поруки.

Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та незаконними, з наступного:

Так, між відповідачем та третьою особою-1 22.01.2019 був укладений договір № 221 про придбання відповідачем ресурсів.

Відповідно до п.10.5. договору № 221 строк дії договору був встановлений до 20.01.2021.

Відповідно до Додаткової угоди № 2 від 09.10.2020, строк дії договору був встановлений до 08.10.2022 та сторонами визначено, що закінчення його дії не звільняє сторони від виконання своїх обов'язків. Крім того, умовою третьої особи-1 було укладення договору факторингу з банком.

Між відповідачем та третьою особою-2 (банком) 27.02.2019 був укладений договір факторингу з регресом № МБ-Ф-DNI-2121 про факторингове фінансування з регресом.

Відповідно до п.1. Додатку № 1 до договору факторингу з регресом № МБ-Ф-DNI-2121 від 27.02.2019 “Перелік боржників» та Додатку № 1 до договору факторингу з регресом № МБ-Ф-DNI-2121 від 26.04.2021 (в новій редакції) “Перелік боржників», сторонами було передбачене факторингове фінансування, зокрема, зобов'язань за договором № 221 про придбання ресурсів від 22.01.2019 третьою особою-1.

На підставі вищевказаного договору № 221 від 27.02.2019 на придбання ресурсів, відповідач зобов'язався поставити третій особі-1 товар згідно специфікації № 7 від 07.04.2021 до договору № 221 від 22.01.2019 за вантажними реквізитами відповідача як вантажоодержувача: вул. Шевченка, 1, м. Маріуполь, Донецька область, 87504. В п. 5 Специфікації № 7 до договору № 221 від 22.01.2019, сторони визначили, що оплата здійснюється Покупцем (третьою особою-1) 100% з дати поставки з відтермінуванням платежу 150 днів. Датою поставки, відповідно до п. 7 вказаної Специфікації є дата підпису представника Покупця (третьою особою-1) про отримання товару в товаротранспортній накладній або видатковій накладній, що супроводжує вантаж.

На підставі чого, відповідач поставив третій особі-1 26.11.2021 шини в кількості 4 штуки на суму 340 514,04 грн. кінцевий строк оплати до червня 2022. Факти наявності порушення будь яких зобов'язань або чиїх би то не було прав відповідачем судом не встановлювався.

24 лютого 2022 року - у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який був продовжений наступними Указами Президента до цього часу. Згідно листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, виданого відповідно до ст.ст. 14, 141 Закону України “Про торгово-промислові палати України» усім, кого це стосується, було повідомлено про дію в Україні форс-мажорної обставини, внаслідок війни, яка визнана об'єктивною обставиною для суб'єктів господарювання під час здійснення ними господарської діяльності.

Згідно п. 8.1. договору № 221 від 27.02.2019 на придбання ресурсів, при настанні виключних обставин соціального, політичного та міжнародного походження (загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, ворожі атаки, воєнні дії та т.п.), які є надзвичайними, непередбачуваними, невідворотними обставинами, наслідком яких є неможливість протягом певного часу частково або в повному обсязі виконання зобов'язань за цим договором... строк виконання усіх зобов'язань за цим Договором збільшується відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини. Згідно Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасові окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 Маріупольська міська територіальна громада була віднесена до таких територій. Таким чином, до настання строку оплати третьої особи-1 розпочали діяти обставини форс-мажору, внаслідок чого, відповідно до п. 8.1. Договору № 221 строк виконання усіх зобов'язань за цим Договором збільшується відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини.

17.01.2023 між третьою особою-2 та позивачем укладений Договір факторингу № 17/01-2023, згідно з умовами якого до позивача перейшли права вимог до третьої особи-1, які належали третій особі-1.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, строк виконання всіх грошових зобов'язань боржника вважається таким, що настав. Й таке настання строку виконання грошових зобов'язань має різну правову природу ніж порушення зобов'язань боржником. Тому як , після визнання судом, в процедурі банкрутства, грошових зобов'язань боржника вони є грошовими вимогами кредитора до боржника в процесі банкрутства, а не порушенням зобов'язання боржником в розумінні ст. 610 ЦК України.

Крім того Кодекс України з процедур банкрутства передбачає можливість погашення вимог кредиторів боржником, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника, власником корпоративних прав боржника, а у випадках, визначених законодавством, - третьою особою протягом провадження у справі про банкрутство з метою закриття провадження у справі, незалежно від того, чи поширюється на них дія мораторію на задоволення вимог кредиторів. Однак мають бути погашені всі вимоги конкурсних кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів, крім неустойки (штрафу, пені). Для одночасного погашення всіх вимог кредиторів арбітражний керуючий зобов'язаний надати особі, яка виявила намір погасити вимоги кредиторів, реєстр вимог кредиторів. Отже, стягнення з боржника та виконання його зобов'язань за вимогами кредиторів допускається щодо вимог, на які не поширюється дія мораторію, та за умови одночасного погашення всіх вимог конкурсних кредиторів.

Фактично, заявлені позивачем у цій справі до відповідача позовні вимоги є вимогами конкурсного кредитора за грошовими зобов'язаннями третьої особи-1, на які поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів у розумінні частини першої статті 41 КУзПБ та за якими забороняється виконання вимог відповідно до частини третьої цієї статті. Введений судом мораторій на задоволення вимог кредиторів унеможливлює індивідуальне задоволення боржником вимог кредиторів після порушення справи про банкрутство та визначає спеціальні процедури, які забезпечують пропорційність задоволення вимог кредиторів однієї черги в ході такого провадження.

На підставі наведеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Відносини, що виникли між сторонами у справі, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст.509 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

В силу ч. 1 ст. 181 ГК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

В силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини поставки товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов'язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи. Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України (стаття 350 ГК України).

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (стаття 1079 ЦК України).

За частиною першою статті 4 Закону про фінансові послуги фінансовими вважаються такі послуги: торгівля валютними цінностями; залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; фінансовий лізинг; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; надання гарантій; фінансові платіжні послуги; у сфері страхування; діяльність у системі накопичувального пенсійного забезпечення; професійна діяльність на ринках капіталу; факторинг; банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність". Отже, факторинг є фінансовою послугою.

Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231" до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 (пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

Крім того, у постанові від 16.03.2021 у справі N 906/1174/18 (пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов'язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Як уже зазначалося раніше, відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема, те, що фактор передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Звідси за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону про фінансові послуги), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 (пункт 61), така плата за надану фактором послугу може бути встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Натомість грошова вимога, яку клієнт передає фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв'язку з її продажем останньому (ч. 1 ст. 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов'язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Між АТ “ПУМБ» (Фактор) та ТОВ “ТЕХНОБУД ІНВЕСТ» (Клієнт) був укладений Договір факторингу з регресом № МБ-Ф-DNI-2121 від 27.02.2019 зі змінами та доповненнями до нього згідно додаткової угоди № 1 від 02.07.2020; додаткової угоди № 2 від 25.08.2020; Додаткової угоди № 3 від 26.04.2021; додаткової угоди № 4 від 06.05.2021 (надалі - Договір факторингу).

В порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов'язався здійснювати факторингове фінансування клієнта за плату на умовах факторингу з регресом (п. 1.1 Договору).

Керуючись принципом “свободи договору» і ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони встановили, що договір факторингу з регресом є змішаним і до відносин сторін застосовуються положення договору поруки, встановлені статтями 553-559 ЦК України (п. 3.1 Договору факторингу з регресом).

Згідно з частинами 1, 2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. (ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається умовами договору поруки та умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Укладенням договору факторингу з регресом сторони домовились, що клієнт (ТОВ “ТЕХНОБУД ІНВЕСТ») поручається перед фактором за виконання боржником (ПрАТ “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча») грошових зобов'язань, що випливають з Контракту/Документів, права вимоги за якими відступлені Фактору, в сумі несплаченої вартості прав вимоги (далі - “Зобов'язання») (п. 3.2 договору факторингу з регресом).

У разі порушення зобов'язання боржником (або будь-якої його частини), боржник і клієнт відповідають перед фактором як солідарні боржники, що означає право фактора вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі як від боржника і клієнта разом, так і від кожного з них окремо (п. 3.4 договору факторингу з регресом).

Моментом, з якого Клієнт набуває статус поручителя за виконання зобов'язання боржника, є момент перерахування фактором на поточний рахунок клієнта суми авансового платежу у розмірі, зазначеному у відповідному реєстрі (п. 3.5 договору факторингу з регресом).

З метою належного виконання умов договору факторингу з регресом між фактором АТ “ПУМБ» та Клієнтом ТОВ “ТЕХНОБУД ІНВЕСТ» були підписані відповідні реєстри, які є невід'ємною частиною договору факторингу з регресом, та містять умови придбання фактором права вимоги, за якими фактором було своєчасно та в повному обсязі перераховано клієнту авансові платежі, а клієнтом відступлені фактору права вимоги за договором № 221 від 22.01.2019, укладеним між ТОВ “ТЕХНОБУД ІНВЕСТ» та ПрАТ “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».

Пунктом 3 реєстрів встановлено, що клієнт, підписанням реєстру, розуміє та погоджується, що з моменту сплати фактором авансового платежу, зазначеного в п. 2 реєстру, клієнт виступає поручителем перед фактором за виконання боржниками, зазначеними в п. 1 реєстру, зобов'язань по сплаті грошових коштів за правами вимоги, які визначені в п. 1 реєстру, в сумі несплаченої вартості прав вимог згідно ст. 3 договору факторингу з регресом.

Авансові платежі, відповідно до реєстрів, були перераховані фактором на рахунок клієнта у повному обсязі. Сплата авансових платежів на загальну суму 323 513,98 грн. підтверджується меморіальними ордерами.

Відповідно до розділу 1 “Терміни та визначення» додатку № 1 до договору факторингу з регресом “Період очікування» - це строк протягом 30 календарних днів, перебіг якого розпочинається з наступного календарного дня після настання терміну платежу за контрактом та спливає на тридцятий календарний день з моменту настання терміну платежу за контрактом.

Протягом періоду очікування фактор не має права пред'являти до клієнта вимоги щодо виконання зобов'язань клієнта у порядку поруки, передбаченої ст. 3 договору факторингу з регресом.

Період очікування 30 календарних днів з дня платежу за контрактом закінчився у наступні строки: за реєстром № 36 - 27.06.2022, за реєстром № 38 - 26.07.2022.

Відповідно до наведеного ТОВ “ТЕХНОБУД ІНВЕСТ» є поручителем перед ТОВ “ФК “МУСТАНГ ФІНАНС» за належне виконання зобов'язань ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", що спростовує доводи щодо неналежності відповідача у справі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з нормами статті 193 ГК України, визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Так, в порядку та на умовах, визначених договором факторингу з регресом, фактор зобов'язався здійснювати факторингове фінансування клієнта за плату на умовах факторингу з регресом (п. 1.1 договору).

Після здійснення клієнтом на підставі контракту поставок товарів/виконання робіт/ надання послуг, клієнт надає факторові реєстр у вигляді електронного документу, підписаного ним шляхом накладення УЕП К (Удосконалений електронний підпис Клієнта) з використанням системи “Клієнт-Банк».

Підписаний клієнтом реєстр вважається пропозицією (офертою) банку придбати зазначене у реєстрі право вимоги на умовах, зазначених в Реєстрі (п. 2.4 Договору факторингу з регресом).

У випадку прийняття фактором рішення про акцепт пропозиції клієнта про придбання права вимоги за відповідним реєстром, фактор перераховує грошові кошти клієнту двома частинами (п. 2.10 Договору):

- первісна сума перераховується в розмірі авансового платежу, розмір якого визначається в Реєстрі;

- залишкова сума, як різниця між повною вартістю права вимоги та авансовим платежем, перераховується не пізніше 3 банківських днів, наступних за днем отримання від боржника повної суми його заборгованості за відступленим правом вимоги.

Відповідно до п. 1.3 договору факторингу з регресом, право вимоги є відступленим клієнтом (набутим Фактором) з моменту перерахування фактором на поточний рахунок клієнта суми авансового платежу у розмірі, зазначеному в реєстрі, що вважається прийняттям фактором пропозиції клієнта набути права вимоги, які зазначені у відповідному реєстрі, на умовах, зазначених у такому реєстрі та передбачених договором факторингу з регресом.

Пунктом 1.5 договору факторингу з регресом встановлено, що внаслідок відступлення права вимоги фактор замінює клієнта як кредитора боржника, у зв'язку з чим до фактора переходять відповідні права кредитора за Контрактом, включаючи права на отримання вартості майна (продукції)/виконаних робіт/ наданих послуг, суми будь-яких штрафних санкцій (неустойок, штрафів, пені) та суми інших платежів за контрактом.

Разом із відступленням права вимоги на користь фактора відступаються всі інші права вимог клієнта до боржника, що випливають із контракту з ним, зокрема, але не виключно, право вигодонабувача за договорами страхування, права на забезпечення, що передане Боржником за таким контрактом тощо (у разі їх наявності та можливості відступлення).

Авансові платежі, відповідно до реєстрів, були перераховані фактором на рахунок клієнта у повному обсязі.

Сплата авансових платежів на загальну суму 323 513,98 грн. підтверджується меморіальними ордерами, копії яких є в матеріалах справи.

Отже, сплата авансових платежів засвідчила акцепт (прийняття) фактором пропозиції клієнта про придбання зазначених у реєстрах прав вимоги до боржника по контракту.

Пунктом 5 реєстрів зазначено, що клієнт підтверджує, що на дату підписання реєстру боржниками одержаний товар/прийняті роботи/послуги від клієнта на вартість прав вимог, а також у боржників відсутні будь-які претензії до клієнта стосовно строків, кількості і якості поставлених товарів/продукції/робіт/послуг.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що до позивача перейшли права кредитора за договором №221 від 22.01.2019, за відповідними реєстрами на загальну суму 340 541,04 грн, суми будь-яких штрафних санкцій (неустойок, штрафів, пені) та суми інших платежів за Контрактом.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, з огляду на порушення Приватним акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» зобов'язань з оплати заборгованості за договором №221від 22.01.2019, зокрема по рахунку № УТ-902 від 24.12.2021 (видаткова накладна № УТ-645 від 24.12.2021 на суму 167 215,92 грн та по рахунку № УТ-44 від 24.01.2022 (видаткова накладна № УТ-37 від 24.01.2022 на суму 173 325,12 грн, колегія суддів погоджується з тим, що у відповідача, як поручителя, виник обов'язок сплатити заявлену позивачем до стягнення заборгованість в розмірі 340 541,04 грн.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, клієнт у відносинах факторингу сплачує плату за факторингове фінансування у вигляді процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 4 договору факторингу з регресом № МБ-Ф-DNI-2121 від 27.02.2019 за здійснення факторингового фінансування ТОВ “БУДВОДРЕСУРС» зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату.

Пунктом 4.2.1. договору факторингу передбачено, що проценти за користування грошовими коштами за факторинговим фінансуванням нараховуються за ставкою у розмірі 22% (двадцять два процента) річних (із розрахунку 365 днів на рік).

Проценти нараховуються щоденно на фактичну суму заборгованості за авансовим платежем за весь час користування грошовими коштами за факторинговим фінансуванням.

Відтак, вказана сума процентів не є штрафною санкцією, а є платою за правомірне користування грошовими коштами.

Наданий розрахунок заборгованості за сумою процентів був перевірений судом та встановлено, що такий є арифметично та методологічно правильним.

Отже, позивачем, з урахуванням відступлення права вимоги за договором факторингу, правомірно заявлена, а господарським судом стягнена сума процентів за користування грошовими коштами за факторинговим фінансуванням станом на 16.01.2023 (включно) у розмірі 25 702,70 грн.

Щодо впливу форс-мажорних обставин на виконання зобов'язань поруки за договором факторингу з регресом № МБ-Ф-DNI-2121 від 27.02.2019 р у зв'язку з введенням воєнного стану на території України, то відповідач (апелянт) посилається на настання обставин непереборної сили (форс-мажору), у зв'язку із введенням в України воєнного стану та на Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. - як на підставу невиконання зобов'язань ПрАТ «ММК ім.ІЛЛІЧА» за Договором № 221 від 22.01.2019 року та стверджує, що строк виконання усіх зобов'язань збільшується відповідно до часу, поки такі обставини будуть діяти.

Так, відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою ПрАТ Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча є Запорізька область, місто Запоріжжя, Південне шосе будинок 80 кабінет 9.

Пунктом 8.1 Договору № 221 від 22.01.2019 року передбачено, що у випадку настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), в тому числі і війни, Сторони звільняються виключно від відповідальності за затримку виконання зобов'язань або невиконання своїх обов'язків за Договором.

В свою чергу, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договором № 221 від 22.01.2019 року, а також Реєстром № 35 від 06.12.2021 року встановлений порядок та строки проведення розрахунків. Так, оплата повинна бути здійснена з відстрочкою платежу 150 календарних днів від дати фактичної поставки товару/робіт/послуг, (дати відповідних додаткових угод до Контракту).

У зв'язку з проведенням активних бойових дій на всій території України внаслідок військової агресії російської федерації проти України, на підставі правових норм Конституції України, ЗУ «Про оборону України», ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» та прийнятих у зв'язку з поточною ситуацією ЗУ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ та безпосередньо самого Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан, що є форс мажорними обставинами.

Згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Відповідно до висновків Верховного Суду щодо обставин, які повинні існувати для можливості застосування ст. 617 ЦК України, то існує необхідність доведення наступних обставин у їх сукупності: обставина непереборної сили повинна бути віднесена до категорії форс мажору відповідно до умов договору або за законом; форс-мажорна обставина була непередбачуваною в момент укладення договору, а її настання не залежить від волі сторін договору; існування конкретного зобов'язання, строк виконання якого настав; наявність причинно-наслідкового зв'язку між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов'язань; вчинення невиконуючою стороною повідомлення іншої сторони щодо впливу форс-мажорних обставин. У разі існування вище перелічених обставин ТПП за зверненням суб'єкта господарювання видає сертифікат, який засвідчує існування форс-мажорних обставин за кожним окремим випадком. Водночас форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. При цьому сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Такі правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.

Відповідачем не доведено існування причинно - наслідкового зв'язку між війною та невиконанням зобов'язань Відповідачем таабо Третьою особою-1 щодо неможливості виконання грошових зобов'язань за Договором № 221 від 22.01.2019 року та Договором факторингу з регресом № МБ-Ф-DNI-2121 від 27.02.2019 р.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання.

Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Тобто, в даному випадку сторона повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

Однак, належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що введення воєнного стану є форс-мажорними обставини саме у випадку, що стосується виконання умов договору щодо своєчасної оплати факторингових платежів, Відповідач не надав.

Щодо посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1, колегія суддів зазначає наступне.

Торгово-промислова палата України (ТПП України) листом від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України Про торгово-промислові палати в Україні та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, апеляційний господарський суд встановив, що у законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а на сайті ТПП України 28.02.2022 розміщено загальний офіційний лист.

У загальному офіційному листі ТПП України від 28.02.2022 зазначено, що його видано на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні та Статуту ТПП України.

Проте, в ст.ст. 14 та 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні нічого не повідомлено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус, а статут ТПП України у вільному доступі відсутній.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.

Таким чином, використання лише загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов'язання в строк та належним чином.

Крім цього, відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а причин неможливості звернутися суду не повідомив.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили або ж випадком) не вважаються: недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника; відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання; відсутність у боржника необхідних коштів.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.

Також, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зауважує, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та виконувати свої зобов'язання, які випливають за договором факторингу з регресом № МБ-Ф-DNI-2121 від 27.02.2019.

При цьому безпосередній учасник відносин (ПРАТ «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА») про наявність таких обставин не заявляв.

Пунктом 8.1 Договору № 221 від 22.01.2019 року передбачено, що у випадку настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), в тому числі і війни, Сторони звільняються від відповідальності за затримку виконання зобов'язань або невиконання своїх обов'язків за Договором.

Разом з тим, згідно з п. 8.2 Договору №221 від 22.01.2019 року сторона, для якої наступили форс-мажорні обставини повинна якнайшвидше повідомити в письмовій формі іншу сторону про їх настання. Факти викладені в повідомленні про настання форс-мажорних обставин підлягають підтвердженню Торгово-промисловою палатою України, сертифікат якої після його отримання, але, не пізніше 20 календарного дня з дати повідомлення про форс мажорні обставини, також направляється стороною, для якої наступили форс мажорні обставини, іншій стороні.

Відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження виникнення форс-мажорних обставин по Договору №221 від 22.01.2019 року.

Крім того, зі змісту п.7.1.14 Договору факторингу з регресом № МБ Ф-DNI-2121 від 27.02.2019 р. (в редакції Додаткової угоди № 3 від 26.04.2021 р.) вбачається, що: Клієнт свідчить, що всі ризики пов'язані з істотною зміною обставин, з яких Клієнт виходив при укладанні Договору, Клієнт приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання Договору, а також для не виконання Клієнтом зобов'язань за Договором.

Поміж іншого, варто наголосити на тому, що настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) звільняє особу від відповідальності за порушення зобов'язання (неустойка та інші види відповідальності), а не від самого обов'язку виконати зобов'язання.

Щодо посилання скаржника на те, що Договір факторингу № 17/01-2023 від 17 січня 2023 р. з усіма додатками та змінами в частині передання Банком права вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» на суму 286 771,61 грн. до Боржника та прав вимоги до ТОВ «ТЕХНОБУД ІНВЕСТ» (в повному обсязі) оскаржується ним в Господарському суді міста Києва (справа № 910/12300/24), а відтак, Господарський суд Дніпропетровської області мав зупинити провадження у справі № 904/3919/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/12300/24, то судом враховується, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді, коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність) або якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).

Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину .

Разом з тим, рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі №910/12300/24, яке набрало законної сили та є чинним, в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд Інвест" було відмовлено повністю, тобто відповідачем не спростовано правомірність та дійсність Договору факторингу № 17/01-2023 від 17.01.2023.

Апеляційний суд зазначає, що ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» належним чином та у повному обсязі виконало свої обов'язки за вказаним Договором факторингу, сплативши на користь АТ «ПУМБ» суму фінансування у встановлені Договором факторингу розмірі та строки, що підтверджується платіжними дорученнями № 295 від 17.01.2023 р. та № 299 від 17.01.2023 р. та листом ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» Вих. № 17/01-2023 від 17 січня 2023 р. (копія є в матеріалах справи).

Виконання ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» своїх зобов'язань за Договором факторингу та перехід до ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» відповідних прав вимоги підтверджується також Актом приймання-передачі Відступлених Прав, який підписаний між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» (копія є в матеріалах справи).

25.01.2023 р. Клієнту (ТОВ «ТЕХНОБУД ІНВЕСТ») було надіслано Повідомлення про відступлення грошових вимог вих. № КНО-61.1.3.2/17-9 від 24.01.2023 р. (копія є в матеріалах справи), в якому повідомлялось про укладення Договору факторингу та про перехід прав вимоги до ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС». Повідомлення було надіслано за допомогою Сервісу «Вчасно». Можливість надсилання повідомлень за допомогою вказаного сервісу передбачена Договором факторингу з регресом (див. терміни «Електронний документ» та «Електронне повідомлення» у Розділі 1 «Терміни та визначення» Додатку № 1 до Договору факторингу з регресом (у редакції додаткової угоди № 3 від 26.04.2021 року)).

Колегія суддів також зауважує, що у даному випадку права вимоги в ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» до ТОВ «ТЕХНОБУД ІНВЕСТ» виникло не тільки на підставі Договору факторингу № 17/01-2023 від 17.01.2023 року, за яким АТ «ПУМБ» відступило права вимоги до ТОВ «ТЕХНОБУД ІНВЕСТ» ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», а й на підставі Договору факторингу з регресом № МБ-Ф DNI-2121 від 27.02.2019 р., згідно з яким Клієнт (ТОВ «ТЕХНОБУД ІНВЕСТ») поручилося перед Фактором за виконання Боржником (ПрАТ «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА») грошових зобов'язань, що випливають з Контракту/Документів, права вимоги за якими відступлені Фактору, в сумі несплаченої вартості прав вимоги (п. 3.2 Договору факторингу з регресом).

Враховуючи вищевикладене, аргументи апеляційної скарги про відсутність права вимоги в ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» до ТОВ «ТЕХНОБУД ІНВЕСТ» є безпідставними.

Твердження апелянта про те, що в порушення ст. 236 ГПК України, суд взагалі залишив поза увагою той факт, що наданий суду розрахунок суми позову є неналежним та недостовірним, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, позаяк позивачем на підтвердження суми заборгованості Відповідача такі докази було представлено.

За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1,2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до п. 43 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 04.07.2018 р. N 75, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій.

Пунктом 57 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України (далі - положення) зазначено, що інформація, яка міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Відповідно до п. 60-62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України N 75 від 04.07.2018, клієнтські рахунки та рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Банк забезпечує ведення синтетичного обліку за допомогою рахунків II, III, IV порядків Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року за N 89 (зі змінами). Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках. Аналітичні рахунки повинні містити обов'язкові параметри, визначені нормативно-правовими актами Національного банку України. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожними відповідним рахункам синтетичного обліку.

Форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: 1) номер клієнтського рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) сума вхідного залишку за рахунком; 7) код ID НБУ банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.

Як передбачено п. 63 Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

З наведеного слідує, що банківські виписки, довідки з банків тощо, які формуються за наслідками виконаних операцій по особовому рахунку клієнта можуть бути належними доказами наявності заборгованості за господарськими операціями в розумінні ГПК України, за наявності у них відповідної інформації та реквізитів.

Також, відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку Банків України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 11.09.2017 року №89 - План рахунків - систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій з метою забезпечення потреб складання фінансової звітності.

На рахунках 9800 обліковуються розрахункові документи за факторинговими операціями, тобто повна вартість права вимоги, яка набута суб'єктом господарювання за факторинговими операціями.

На рахунках 2038 обліковуються нараховані доходи за вимогами, що придбані за операціями факторингу із суб'єктами господарювання, які обліковуються за амортизованою собівартістю. Призначення рахунку 2038: облік нарахованих доходів за вимогами, що придбані за операціями факторингу із суб'єктами господарювання, які обліковуються за амортизованою собівартістю. За дебетом рахунку проводяться суми нарахованих доходів. За кредитом рахунку проводяться суми нарахованих доходів під час їх отримання.

Таким чином, операції з факторингового фінансування та погашення грошових зобов'язань за договором факторингу, в тому числі нарахування та сплати процентів за користування грошовими коштами за факторинговим фінансуванням, обліковуються на рахунках 9800 та 2038, відповідно, належним доказом операцій з факторингового фінансування на користь ТОВ «ТЕХНОБУД ІНВЕСТ» та погашення грошових зобов'язань за договором факторингу, в тому числі нарахування та сплати процентів за користування грошовими коштами за факторинговим фінансуванням, є саме виписки по рахункам 9800 та 2038, які містяться у матеріалах справи.

Заборгованість Відповідача - ТОВ «ТЕХНОБУД ІНВЕСТ» перед Позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» за Договором № 221 від 22.01.2019 року у порядку поруки становить 340 541,04 грн. (триста сорок тисяч п'ятсот сорок одна гривня 04 копійки), що підтверджено доданими Позивачем до позовної заяви розрахунком заборгованості та виписками з рахунків 9800 та 2038, які є первинними бухгалтерськими документами та містять необхідні відомості, що не спростовано скаржником.

Щодо доводів Відповідача про те, що суд в оскаржуваному рішенні взагалі, в порушення ст. 86 ГПК України, не надав оцінки обставинам визнання вимог в банкрутстві ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» та не зазначив яким чином факт наявності грошових вимог кредитора у процедурі банкрутства впливає на встановлення судом факту «порушення» Комбінатом строку оплати за товар по договору № 221, необхідно зазначити наступне.

Згідно зі ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

19.12.2022 р. Господарським судом Запорізької області було відкрито провадження у справі № 908/2465/22 про банкрутство ПрАТ «ММК ім.ІЛЛІЧА». ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» були заявлені конкурсні кредиторські вимоги у справі № 908/2465/22 про банкрутство ПрАТ «ММК ім.ІЛЛІЧА» у загальному розмірі 60 499 345,76 грн., в тому числі й заборгованість за Договором № 221 від 22.01.2019 року у розмірі 622 846,71 гривень (шістсот двадцять дві тисячі вісімсот сорок шість гривень 71 копійка).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.03.2023 р. у справі №908/2465/22 кредиторські вимоги ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» до ПрАТ «ММК ім.ІЛЛІЧА» були визнані судом у повному обсязі саме як конкурсні, тобто такі, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство (строк виконання яких настав до відкриття провадження у справі про банкрутство).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, визнання конкурсних вимог ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» у процедурі банкрутства Дебітора підтверджує факт настання строків виконання зобов'язань за Договором №221 від 22.01.2019 р. року та порушення останнім вказаних зобов'язань ще до відкриття провадження у справі про банкрутство.

З огляду на усе вищевказане, колегія суддів відхиляє аргументи апелянта як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їх належну правову оцінку.

Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2025.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі положень ст. 129 ГПК України покладаються на її заявника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОБУД ІНВЕСТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2025 у справі №904/3919/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2025 у справі №904/3919/24 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОБУД ІНВЕСТ".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 24.11.2025

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя М.О. Дармін

Суддя А.Є. Чередко

Попередній документ

132006370

Наступний документ

132006372

Інформація про рішення:

№ рішення:	132006371
№ справи:	904/3919/24
Дата рішення:	28.10.2025
Дата публікації:	25.11.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Центральний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; банківської діяльності, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (27.11.2025)
Дата надходження:	27.11.2025
Предмет позову:	стягнення заборгованості у загальному розмірі 366 243,74 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (9)

09.10.2024 11:00	Господарський суд Дніпропетровської області
22.10.2024 10:00	Господарський суд Дніпропетровської області
30.10.2024 12:00	Господарський суд Дніпропетровської області
27.11.2024 12:00	Господарський суд Дніпропетровської області
18.12.2024 12:30	Господарський суд Дніпропетровської області
15.01.2025 10:00	Господарський суд Дніпропетровської області
21.01.2025 11:30	Господарський суд Дніпропетровської області
31.07.2025 11:00	Центральний апеляційний господарський суд
28.10.2025 15:40	Центральний апеляційний господарський суд