04.11.2025 року м.Дніпро Справа № 908/3003/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.
при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Боєва О.С.) від 17.03.2025р. у справі № 908/3003/24
за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК"
до відповідача ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕТРОВСЬКИЙ"
про стягнення суми 3821197,43 грн,
та за зустрічним позовом ОСОБА_1
до відповідача Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК"
про визнання поруки припиненою, -
Публічне акціонерне товариство "МТБ БАНК" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №К07208/2020 від 24.12.2020 у розмірі 3 821 197,43 грн, яка складається з: суми 332 5000,00 грн простроченого тіла кредиту, суми 415 197,43 грн нарахованих прострочених відсотків, суми 53000,00 грн простроченої комісії, суми 28 000,00 грн штрафу, нарахованого на підставі п. 5.3 договору за порушення п. 3.3.5.1 кредитного договору.
Позовні вимоги до відповідача заявлені на підставі договору поруки №К07208/2020/S-2 від 24.12.2020.
ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" про визнання припиненою поруки за договором поруки №К07208/2020/S-2 від 24.12.2020, укладеним між Публічним акціонерним товариством "МТБ БАНК" та ОСОБА_1 .
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.03.2025р. у справі № 908/3003/24:
- позов задоволено;
- стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" суму 3 325 000 грн 00 коп. простроченого тіла кредиту, суму 415 197 грн 43 коп. прострочених відсотків, суму 53 000 грн. 00 коп. простроченої комісії, суму 28 000 грн 00 коп. штрафу;
- стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" суму 45 854 грн 37 коп. витрат зі сплати судового збору за первісним позовом;
- у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано обставинами неналежного виконання Позичальником - Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕТРОВСЬКИЙ" зобов'язань за Кредитним договором № К07208/2020 від 24.12.2020, внаслідок чого станом на 11.07.2024 утворилась прострочена заборгованість по тілу кредиту у розмірі 3 325 000,00 грн, нарахованим процентам за користування кредитом у розмірі 415 197,43 грн та зі сплати комісії у розмірі 53 000,00 грн, а також нараховано штраф за порушення позичальником п. 3.3.5.1 Кредитного договору у розмірі 28 000,00 грн. Виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором забезпечено, зокрема, порукою фізичної особи - ОСОБА_1 на підставі укладеного з банком Договору поруки №К07208/2020/S-2 від 24.12.2020. Враховуючи солідарний обов'язок відповідача відповідати за кредитними зобов'язаннями, з нього стягнуто заявлені суми. Оскільки вимоги до поручителя заявлені своєчасно, суд вімовив у зустрічному позові.
Не погодившись з вказаним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 17.03.2025 р. у справі № 908/3003/24 скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов - задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд не встановив правильно кінцевий строк повернення позичальником Кредиту за Кредитним договором, який в дійсності закінчився не 21.12.2023р., а 23.12.2021р. Оскільки позичальник допустив порушення строків оплати за кредитом у 2021 році, п.п. 2.5.2, 2.5.3 Кредитного договору, якими передбачено продовження строку кредитування у випадку недопущення прострочень, не вступили в силу.
Розрахунок процентів, нарахованих на суми непогашеного Кредиту, повинен був здійснюватись до кінцевого строку повернення Позичальником Кредиту за Кредитним договором - до 23.12.2021 р., оскільки як вище зазначалось, дія пунктів 2.5.2. та 2.5.3. Кредитного договору - не вступила в силу. Однак нарахування процентів на Кредит незаконно продовжилось Банком до 21.12.2023 р., тобто поза межами строку кредитування.
Комісія за моніторинг та проведення розрахунків між Банком та Позичальником в сумах 3 000,00 грн. (моніторинг) та 50 000,00 грн. (перерахунок коштів) нараховані за 2022 р., коли Позичальник знаходився на тимчасово окупованій території України; штрафи 17 500,00 грн. та 10 500,00 грн. за не подачу звітності за 2-4 квартал 2022 року нараховані, коли Позичальник знаходився на тимчасово окупованій території України, тобто, не міг подавати звітність з окупованої території, однак суд в рішенні це не врахував. Банком не додано жодного доказу, який би підтверджував порушення Позичальником п.3.3.5.1 Кредитного договору для нарахування штрафів. Також, пункти договору, які передбачають плату за послуги, що супроводжують кредит (комісії), є нікчемними.
В рішенні не надано належну оцінку тому факту, що до Первинного позову Банком не додані належні та допустимі докази, як видачі Банком Позичальнику кредиту, так і часткового погашення Позичальником на користь Банку заборгованості за Кредитним договором.
Надані Виписки по особистим рахункам Позичальника не мають форми первинного або вторинного документу, тобто, не містять в собі усі обов'язкові реквізити передбачені пп. 61, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ № 75 від 04.07.2018 р.
Суд в рішенні ототожнив два різні юридичні поняття - "строк дії зобов'язання" та "строк дії договору", при розгляді в зустрічному позові приписів пунктів 1.1. та 5.1. Договору поруки, надавши невірну оцінку строку дії Договору поруки замість надання оцінки строку дії зобов'язання поруки відповідача перед Банком, і саме ця помилка стала підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, її розгляд призначено в судове засідання на 09.09.2025р. о 15:00 год.
У судовому засіданні 09.09.2025р. оголошено перерву до 04.11.2025р. об 11:00.
Публічне акціонерне товариство "МТБ БАНК" проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що Позичальником належним чином виконувалися умови договору до березня 2022 року і порівнюючи графік погашення Кредиту, встановлений п. 2.5.1 - 2.5.2 Кредитного договору з розрахунком заборгованості, вбачається, що Позичальником здійснено платіж у строк до 30.11.2021 у сумі 327 000,00 грн., а потім платіж 31.12.2021 у сумі 5 000,00 грн., що передбачені графіком погашення кредиту, а тому строк дії Кредитного договору автоматично пролонговано до 22.12.2022.
При цьому, банк має право нараховувати проценти за весь час користування Кредитом до дати повного погашення кредиту і позовні вимоги Банку щодо стягнення відсотків, які заявлені в позовних вимогах є цілком обґрунтованими.
Надані позивачем виписки по рахункам Позичальника по даній справі повністю відповідають вимогам Положення № 75 та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містять всі необхідні реквізити передбачені пунктами 61, 63 Положення № 75 та відповідно є належними та допустимими доказами по справі. Також виписки по рахункам та розрахунок заборгованості свідчить про тривале виконання зобов'язань за Кредитним договором Позичальником і активне користування Кредитом, що вчергове підтверджує отримання Позичальником кредиту та наявну заборгованість.
Безпідставними є також аргументи Відповідача за Первісним позовом про те, що Кредит може бути погашений, оскільки умовами Кредитного договору передбачено право Банку здійснювати договірне списання з рахунків. Як би у Позичальника були грошові кошти на інших рахунках у Банку, то Банк здійснив би договірне списання такої заборгованості.
Безпідставними є також аргументи Апелянта про те, що Банк не мав права нараховувати комісію Позичальнику, зокрема його посилання на нікчемність пункту 2.7 Кредитного договору та на правові позиції, які сформовані щодо встановлення комісій по споживчих кредитах, тоді як даний Кредитний договір не є споживчим.
Відносно заперечень щодо стягнення штрафу та перебування позичальника на тимчасово окупованій території, банк зазначає, що в силу положень частини 2 ст. 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" юридичні особи зобов'язані змінити їхню податкову адресу на іншу територію України для здійснення господарської діяльності. Однак, Позичальником зазначеного здійснено не було. При цьому, частину порушень Позичальником було допущено ще до 24.02.2022.
Окрім зазначеного, виконання пункту 3.3.5.1 Кредитного договору передбачає саме зобов'язання Позичальника у вигляді активної дії щодо надання звітності і сам факт відсутності виконання вказаних умов Кредитного договору є підтвердженням того, що таке порушення було допущено.
Безпідставними є аргументи та посилання Апелянта на те, що пунктом 1.1 Договору поруки встановлено строк дії поруки і, що ОСОБА_1 , як солідарний боржник з СТОВ "ПЕТРОВСЬКИЙ", взяв на себе зобов'язання перед ПАТ "МТБ БАНК" повернути наданий Боржником кредит на суму 5 000 000,00 грн. по 23.12.2021 включно. Апелянт невірно тлумачить положення вказаного пункту, оскільки він жодним чином не встановлює строку дії поруки, а лише встановлює предмет договору поруки, дублюючи положення Кредитного договору, за виконання якого Поручитель поручився.
За доводами Банку, п. 5.1 Договору встановлено строк дії поруки протягом 120 місяців з моменту підписання Договору поруки.
Також згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука могла б бути припиненою, якщо б Банк не пред'явив позову до поручителя протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання, який у будь-якому разі не сплинув.
ОСОБА_1 у відповіді на відзив по суті повторює доводи апеляційної скарги.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕТРОВСЬКИЙ" подало письмові пояснення. Посилається, що до 09.09.2025 р. учасники Третьої особи не мали можливості (хвороба, знаходження за кордоном, відсутність зв'язку, тощо) скликати та провести повноважні загальні збори учасників Третьої особи для переобрання Директором товариства замість ОСОБА_2 іншу особу, яка б знаходилась на підконтрольній території України, та яка б могла діяти від імені Третьої особи в межах правового поля законодавства України.
Відразу після державної реєстрації новий директор звернувся до Банку із відповідною Заявою про прийняття рішення про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов'язанням за Кредитним договором № К07208/2020 від 24.12.2020 р., в порядку, передбаченому пунктом 24 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, в редакції Закону України від 27.03.2025 р. № 4340-ІХ.
У додаткових поясненнях третя особа посилається на обставини ініціювання кримінальних справ з приводу завдання злочинів, передбачених ч. 4 ст.111-1, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 438 КК України, чим третій особі спричинена велика майнова шкода на загальну суму більше 16 419 890 000,00 грн.
Також третя особа подала клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із відсутністю спору.
Посилається, що 10.08.2025 р. набув чинності Закон № 4340-ІХ, у порядку якого Третя особа звернулась до Банку з заявою, яку останній проігнорував.
З огляду на вимоги пункту 26 Закону № 4340-ІХ, оскільки Банк не прийняв жодного із рішень, як це передбачено пунктом 25 Закону № 4340-ІХ, то як наслідок, з дня отримання Банком заяви: третя особа звільняється від обов'язку сплати грошового зобов'язання за Кредитним договором; зупиняється нарахування грошового зобов'язання за Кредитним договором.
Отже, станом на момент перегляду судом апеляційної інстанції рішення, третя особа та відповідач наразі та протягом одного року з дня припинення воєнного стану або його скасування, в силу дії приписів пункту 26 Закону № 4340-ІХ, не є боржниками позивача за Кредитним договором. А враховуючи, що вказаний Закон пом'якшує відповідальність, то в силу ч.1 ст.58 Конституції України, має зворотну дію в часі. Відповідно Закон мав дію і на момент звернення Банку із позовом до відповідача про стягнення за кредитом.
ОСОБА_1 підтримує вказане клопотання третьої особи, просить його задовольнити.
Публічне акціонерне товариство "МТБ БАНК" заперечує проти вказаного клопотання. За доводами банку, у даному випадку спір про право наявний і не був вирішений, а набуття чинності Законом № 4340-ІХ жодним чиним не звільняє боржника від обов'язку щодо виконання своїх зобов'язань та лише встановлює мораторій на їх виконання, що не є підставою для закриття провадження у справі чи відмови у задоволенні позову.
Щодо заяви третьої особи, поданої на підставі вказаного Закону, банк зазначає, що позичальником не виконано вимоги Закону № 4340-ІХ та не надано підтверджуючих документів в обґрунтування поданої ним заяви, у зв'язку із чим Банк був позбавлений можливості розглянути подану Позичальником заяву. Однак, незалежно від того, чи така заява була б задоволена чи у її задоволенні було відмовлено, зазначене жодним чином не впливає на розгляд справи у суді і не є підставою для закриття провадження у справі, відмови у задоволенні позову чи зупинення провадження у справі.
Також банк зазначає, що ухвалення судового рішення по справі жодним чином не порушить права Позичальника, оскільки примусове стягнення заборгованості згідно із положеннями Закону є призупиненим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 24.12.2020 між Публічним акціонерним товариством "МТБ БАНК" (Банк) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕТРОВСЬКИЙ" (Позичальник) був укладений Кредитний договір № К07208/2020 (далі - Кредитний договір), за умовами якого Банк зобов'язався надати Позичальнику грошові кошти у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 5 000 000,00 грн, а Позичальник - прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути Банку кредит, сплатити проценти за користування кредитом 16,5% річних, комісії, пені і штрафи та інші платежі, що будуть нараховані відповідно до умов цього Договору. Видача коштів за кредитом відбувається траншами (частинами) на підставі письмових повідомлень (заявок) Позичальника, що є невід'ємною частиною цього Договору. За цим Договором Позичальник має прав отримувати кошти таким чином, щоб загальна сума отриманих коштів (траншів) за кредитом не перевищувала встановленої кредитної лінії. Кредит надається на поповнення обігових коштів (п. 1.1, п. 1.2 Кредитного договору).
Згідно з п. 1.3 Кредитного договору Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію з 24.12.2020 по 23.12.2021 включно, з урахуванням умов п.п. 2.5, 2.5.1-2.5.4 даного Договору, згідно з якими кінцевий термін погашення кредиту може бути продовжений по 21.12.2023 включно, у відповідності до графіку, передбаченого п. 2.5 Кредитного договору. Погашення кредиту здійснюється відповідно до графіку погашення, передбаченого п. 2.5 цього Договору.
За змістом п. 2.3 Кредитного договору, видача кредиту відбувається шляхом перерахування грошових коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника в національній валюті України (у гривні).
Пунктом 2.5 Кредитного договору встановлено, що Позичальник зобов'язується повернути Банку кредит у відповідності до п.п. 1.3, 2.5.1-2.5.4 даного Договору.
Згідно з п. 2.6. Кредитного договору сплата нарахованих Банком процентів за користування кредитом здійснюється Позичальником та транзитний рахунок, зазначений у п.2.2 цього Договору.
Нарахування Банком процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, починаючи з дати виникнення фактичної заборгованості на позичковому рахунку, зазначеному у п. 2.2. цього Договору, до дати повного погашення кредиту. Проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.
Проценти сплачуються Позичальником щомісяця в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня місяця, що передує поточному, до передостаннього робочого дня поточного місяця включно. В день повного погашення Кредиту сплаті підлягають проценти, нараховані за період з останнього робочого дня попереднього місяця по попередній календарний день включно, який передує дню погашення Кредиту в останній робочий день поточного місяця, і в день фактичного повного погашення Кредиту. У випадку не сплати Позичальником процентів у останній робочий день поточного місяця, вони вважаються простроченими у перший наступний за ним календарний день поточного місяця. Після закінчення передбаченого цим Договором строку кредитування, проценти, нараховані за період прострочення до фактичного погашення Кредиту, Позичальник сплачує в тому ж розмірі, що визначені п.1.1. цього Договору та у тому ж порядку, який визначений цим пунктом, а у разі дострокового повного погашення заборгованості за цим Договором - в день фактичного погашення Кредиту.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.7 Кредитного договору, Позичальник сплачує Банку комісію за проведення розрахунків за поточним рахунком, пов'язаних з кредитуванням, в розмірі 0,8 % від суми Кредиту, передбаченої п. 1.1 цього Договору. Комісія без ПДВ. Комісія сплачується Позичальником в день укладення цього Договору та надалі в строк до 24-го грудня кожного наступного року користування кредитними коштами на транзитний рахунок, зазначений в п. 2.2 цього Договору.
Згідно з підпунктом в) пункту 2.7 Кредитного договору, Позичальник сплачує Банку комісію за моніторинг кредиту та забезпечення в сумі 3 000,00 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 500,00 грн, сплачується на транзитний рахунок, зазначений в п. 2.2 цього Договору, щорічно, починаючи з другого року від дати укладення цього Договору (в строк до 24 грудня 2021 року) та надалі в строк до 24 грудня кожного наступного року користування кредитними коштами.
Відповідно до п.п. 3.3.5.1 Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний до повного погашення всіх зобов'язань за цим Договором самостійно надавати Банку:
- щокварталу (до 27-го числа місяця, наступного за звітним кварталом) - дані про суми надходжень у звітному кварталі на поточні рахунки Позичальника в інших банківських установах (із виділенням окремим рядком сум фактично потриманих кредитних коштів) та про стан заборгованості за кредитами, отриманими в інших банківських установах;
- щокварталу (не пізніше 27-го числа місяця, наступного за звітним кварталом) - квартальну фінансову звітність (Баланс (Звіт про фінансовий стан) Форма № 1 (Код за ДКУД 1801001), Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) Форма № 2 (Код за ДКУД 1801003), Декларацію про прибуток підприємства.
В пункті 5.3. Кредитного договору визначено, що при порушенні Позичальником зобов'язань, передбачених п.п. 3.3.4, 3.3.5.1., 3.3.6., 3.3.9., 3.3.10., 3.3.12 цього Договору, Позичальник сплачує Банку за кожен випадок порушення штраф в розмірі 0,07 % від суми кредиту, зазначеного у п. 1.1. цього Договору.
Згідно з п.п. 3.3.2 п. 3.3 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за цим Договором.
За умовами п. 4.1 Кредитного договору, виконання зобов'язань Позичальника забезпечується, зокрема порукою фізичної особи ОСОБА_1 .
Так, 24.12.2020 між Публічним акціонерним товариством "МТБ БАНК" (Кредитор, позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом) та ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом) було укладено Договір поруки К07208/2020/S-2 (далі - Договір поруки).
Відповідно до п. 1.1 Договору поруки, Поручитель поручився перед Кредитором за виконання Боржником непоновлювальної кредитної лінії на суму 5 000 000,00 грн та його правонаступниками (далі - Боржник) зобов'язань за Кредитним договором № К07208/2020 від 24.12.2020 із всіма додатковими угодами до нього (далі - Кредитний договір) в повному обсязі, в тому числі:
- по поверненню наданого Боржнику кредиту у вигляді непоновлювальної кредитної лінії на суму 5 000 000,00 грн, терміном погашення по 23.12.2021 включно, з урахуванням умов п.п. 2.5, 2.5.1-2.5.4 Кредитного договору, згідно з яким кінцевий термін погашення Кредиту може бути продовжений по 21.12.2023 включно, у відповідно до графіку, передбаченого п. 2.5 Кредитного договору;
- по сплаті процентів за користування Кредитом у розмірі 16,5 % річних, що нараховуються на суму залишку заборгованості за Кредитом (виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році) та сплачується щомісяця, у строки/терміни, в порядку та на умовах відповідно до Кредитного договору;
- по сплаті комісії за проведення розрахунків за поточним рахунком, пов'язаних з кредитуванням, в розмірі 0,8 % від суми Кредиту, передбаченого п. 1.1 Кредитного договору. Комісія без ПДВ. Комісія сплачується Боржником в день укладення Кредитного договору та надалі щорічно, в строк до 24-го грудня кожного наступного року користування кредитними коштами;
- по сплаті комісії за зарахування коштів на поточний рахунок Боржника в розмірі 0,15% від суми кожного траншу. Комісія без ПДВ. Комісія сплачується Боржником в останній робочий день поточного місяця, в якому був отриманий транш, і в день фактичного повного погашення Кредиту;
- по сплаті комісії за моніторинг кредиту та забезпечення в сумі 3 000,00 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 500,00 грн, сплачується щорічно, починаючи з другого року від дати укладення Кредитного договору (в строк до 24 грудня 2021 року), та надалі в строк до 24 грудня кожного наступного року користування кредитними коштами;
- по сплаті комісії за проведення розрахунків за поточним рахунком, пов'язаних з кредитуванням, в розмірі 0,2 % від ліміту заборгованості, передбаченого п. 1.1 Кредитного договору. Комісія без ПДВ. Комісія сплачується щорічно, починаючи з другого року від дати укладення Кредитного договору (в строк до 24 грудня 2021) та надалі в строк до 24 грудня кожного наступного року користування кредитними коштами;
- по сплаті можливих штрафних санкцій у випадках та розмірі, передбачених Кредитним договором.
У випадку порушення Боржником зобов'язань за Кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату Кредиту, процентів за користування Кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. За цими Договорами Поручитель поручаються перед Кредитором за виконання зобов'язань Боржника по всіх наданих Боржнику траншах за Кредитом (пункти 1.3 - 1.4 Договору поруки).
Згідно з п. 2.1 Договору поруки, забезпечене порукою зобов'язання Боржника Поручитель повинен виконати на протязі 5-ти (п'яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Кредитора.
Відповідно до п. 5.1 Договору поруки, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє 120 місяців з дати набуття ним чинності.
Факт виконання зобов'язань за Кредитним договором та видачі Банком кредиту СТОВ "ПЕТРОВСЬКИЙ" підтверджується банківськими виписками по особовим рахункам за період з 24.12.2020 по 28.10.2024, копії яких містяться в матеріалах справи.
Крім того, в матеріалах справи міститься копія листа Позичальника адресованого Банку за вих. № 60 від 02.08.2021, відповідно до якого Позичальник підтвердив отримання згідно Кредитного договору №К07208/2020 від 24.12.2020 року суми 5 000 000,00 грн для поповнення обігових коштів.
Проте, як зазначив Банк, в порушення умов Договору Позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 11.07.2024 утворилась прострочена заборгованість.
Згідно з наданим Банком розрахунком заборгованості СТОВ "ПЕТРОВСЬКИЙ" за Кредитним договором, станом на 11.07.2024 (арк.с. 110-113), з урахуванням здійснених Позичальником часткових оплат, загальний розмір заборгованості за простроченим тілом кредиту становить 3 325 000,00 грн, заборгованість за простроченими відсотками становить 415 197,43 грн, заборгованість за простроченою комісією становить 53 000,00 грн, штраф нарахований на підставі п. 5.3 Кредитного договору становить 28 000,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що 16.07.2024 Банк направив Поручителю вимогу про виконання зобов'язання та погашення заборгованості, що утворилась за Кредитним договором (арк.с. 20-22). Вказана вимога, що була направлена Поручителю - ОСОБА_1 на адресу, зазначену у Договорі поруки, була повернута підприємством поштового зв'язку без вручення адресату, за закінченням встановленого терміну зберігання (арк.с. 23).
Неналежне виконання Позичальником та Поручителем зобов'язань за Кредитним договором та Договором поруки відповідно, стало підставою для звернення ПАТ "МТБ БАНК" з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/3003/24.
ОСОБА_1 (Поручитель), в свою чергу, подав зустрічний позов до ПАТ "МТБ БАНК" про визнання припиненою поруки за Договором поруки №К07208/2020/S-2 від 24.12.2020, укладеним між Публічним акціонерним товариством "МТБ БАНК" та ОСОБА_1 , у зв'язку із закінченням строку поруки, встановленого Договором поруки.
За приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
У силу положень статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Водночас порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов'язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Отже, за договором позики та кредитним договором обов'язку позикодавця (кредитодавця) передати позичальнику грошові кошти кореспондує обов'язок позичальника повернути позикодавцю (кредитодавцю) грошові кошти або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплатити проценти, якщо це передбачено договором.
Таким чином, договір позики та кредитний договір вважаються виконаними в момент повернення позичальником грошових коштів, такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплати процентів, якщо це передбачено договором.
Позивач свої зобов'язання за договором кредиту виконав, та надав позичальнику (третій особі) грошові кошти в розмірі 4 968 500,43 грн.
Позичальник (третя особа), в свою чергу, як вбачається з розрахунку заборгованості та банківських виписок, в порушення умов Кредитного договору свої зобов'язання з погашення наданого кредиту, зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом та комісії, належним чином не виконав.
Апеляційний суд не погоджується з доводами скаржника про неналежність як доказу наданих банком виписок по рахунку.
Виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Виписка по рахунку клієнта є тим документом, який підтверджує факт видачі коштів клієнта так як є тим документом, який відповідає законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність. А тому, може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує наявну заборгованість позичальника. Вказана позиція неодноразово знаходила своє підтвердження у постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21; від 09.02.2022 у справі № 161/5648/20; від 12.12.2024 у справі №298/825/15-ц.
Згідно з пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 (далі - Положення), виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Пунктом 63 Положення визначено, що виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/ печатку банку.
Надані позивачем за первісним позовом виписки по рахункам позичальника по даній справі відповідають вимогам Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять всі необхідні реквізити.
Виписки містять штамп Банку з датою посвідчення виписки, підпис особи, її прізвище та ініціали та її посаду (скорочено "Нач. ОВ" - "начальник операційного відділу"). Тобто виписки містять дані, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у її складанні та є уповноваженою для їх формування і засвідчення. При цьому, наявність печатки Банку не є обов'язковим реквізитом.
Безпідставними аргументи відповідача і про те, що всі банківські операції (видача кредиту/погашення сум за Кредитним договором) повинні проводитись Банком та Позичальником у Центральному відділенні позивача у м. Херсон. Відділення Банку це структурний підрозділ Банку, що не має статусу юридичної особи і виконує функції, визначені Банком, в т.ч. до якого звертається Клієнт для того, щоб скористатися банківськими послугами. Тому позичальник може здійснити погашення заборгованості чи звернутися за будь-якими послугами Банку у будь-яке відділення Банку на території України. Так само й формування банківських виписок, їх підписання може здійснюватися будь-яким уповноваженим працівником Банку, незалежно від того на території якого відділення Банку він працює. Клієнт Банку також може звернутися до будь-якого відділення Банку, незалежно від того де він укладав Кредитний договір та отримати банківську виписку.
Отже, доводи скаржника про те, що банком не надано доказів до суду того, що заборгованість не є погашеною є також безпідставними, оскільки матеріали справи містять виписки по особовим рахункам позичальника та розрахунок заборгованості, які свідчать про те, що заборгованість перед Банком наявна.
При цьому, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження відсутності заборгованості. Третя особа - позичальник у справі також не надавала заперечень щодо розміру заборгованості та не заперечувала факту отримання кредитних коштів.
Однак, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, що термін остаточного повернення кредиту настав 21.12.2023.
Так, за умовами п. 1.3. кредитного договору банком відкрито кредитну лінію по 23.12.2021 року з можливість продовження.
Пунктом 2.5.1 визначено наступний графік погашення заборгованості:
29.01.2021 - 5 000, 00 грн.
26.02.2021 - 5 000,00 грн.
31.03.2021 - 5 000,00 грн.
30.04.2021 - 5 000,00 грн.
31.05.2021 - 5 000,00 грн.
30.06.2021 - 5 000,00 грн.
30.07.2021 - 327 000,00 грн.
31.08.2021 - 327 000,00 грн.
30.09.2021 - 327 000,00 грн.
29.10.2021 - 327 000,00 грн.
30.11.2021 - 327 000,00 грн.
23.12.2021 - 3 335 000,00 грн.
За умовами п. 2.5.2 автоматичне продовження такого строку можливе, якщо станом на 22 грудня 2021 року, відсутні порушення позичальником термінів та строків повернення Кредиту, та/або сплати процентів, та/або комісій у відповідності до п.п. 2.5.1., 2.6., 2.7. даного Договору більш ніж на 90 календарних днів.
У свою чергу, позичальник не дотримувався вказаного графіку, ним було здійснено наступні оплати тіла кредиту:
31.12.2020 - 0,01 грн.;
30.07.2021 - 325 500,42 грн.;
31.08.2021 - 327 000,00 грн.;
30.09.2021 - 327 000,00 грн.;
29.10.2021 - 327 000,00 грн.;
30.11.2021 - 327 000,00 грн.;
31.12.2021 - 5 000,00 грн.;
31.01.2022 - 5 000,00 грн.
Як вбачається з графіку у п. 2.5.1 позичальником станом на 22.12.2021 мало бути повернуто 1 665 000, 00 грн, проте фактично сплачено на вказану дату 1 633 500,01 грн. Така недоплата відбулась, оскільки у період до 30.07.2021 позичальник не здійснював повернення кредиту відповідно до графіку по 5 000,00 грн. протягом 6 місяців. Отже, прострочення повернення тіла кредиту тривало більше 90 календарних днів та недоплата була наявна і станом на 22.12.2021.
За викладеного, колегія суддів не погоджується з тими обставинами, що строки повернення кредиту продовжились на умовах визначених п. 2.5.2 кредитного договору та в подальшому на умовах п. 2.5.3.
Відповідно до п. 2.5.4 кредитного договору, у разі порушення Позичальником умов п.п. 2.5.1., 2.6., 2.7. даного Договору більш ніж на 90 календарних днів, термін погашення Кредиту встановлюється по 23 грудня 2021 року включно з дотриманням умов п.2.5.1. даного Договору.
Отже, кредит мав бути повернутий відповідно до графіку, визначеного п. 2.5.1. кредитного договору, тобто до 23.12.2021. Однак повернення всієї суми тіла кредиту у вказану дату не відбулось.
Щодо нарахування процентів за користування кредитом колегія суддів враховує наступне.
У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 наведено висновки, за якими припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України.
Твердження сторони про те, що проценти за "користування кредитом" нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння стороною правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
У справі, що розглядається, установлено, що з аналізу умов кредитного договору, вбачається, що визначений пунктом 1.3 кредитного договору строк дії кредитної лінії (до 23.12.2021), це строк, протягом якого у межах розміру ліміту кредитної лінії може видавати позичальнику кредитні кошти (кредит). Вище також встановлено, що такий строк не було продовжено.
За умовами п. 2.6 кредитного договору нарахування Банком процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно, починаючи з дати виникнення фактичної заборгованості на позичковому рахунку, зазначеному у п. 2.2. цього Договору, до дати повного погашення Кредиту. Проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості за Кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.
Проценти сплачуються Позичальником щомісяця в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня місяця, що передує поточному, до передостаннього робочого дня поточного місяця включно. В день повного погашення Кредиту сплаті підлягають проценти, нараховані за період з останнього робочого дня попереднього місяця по попередній календарний день включно, який передує дню погашення Кредиту в останній робочий день поточного місяця, і в день фактичного повного погашення Кредиту. У випадку не сплати Позичальником процентів у останній робочий день поточного місяця, вони вважаються простроченими у перший наступний за ним календарний день поточного місяця. Після закінчення передбаченого цим Договором строку кредитування проценти, нараховані за період прострочення до фактичного погашення Кредиту, Позичальник сплачує в тому ж розмірі, що визначений п.1.1. цього Договору та у тому ж порядку, який визначений цим пунктом, а у разі дострокового повного погашення заборгованості за цим Договором - в день фактичного погашення Кредиту.
У випадку надходження грошових коштів на погашення процентів у день, відмінний від дня, передбаченого цим пунктом для сплати процентів, вони направляються у повному обсязі на погашення заборгованості за основним боргом за Кредитом.
Банк нарахував і заявив відсотки за користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування на підставі саме умов кредитного договору (п. 2.6 кредитного договору), якими передбачений обов'язок сплачувати проценти після закінчення строку кредитування.
Разом з тим, зміст наведених умов кредитного договору не свідчить про узгодження сторонами певного розміру процентів як міри відповідальності за повернення кредиту після закінчення строку кредитування, передбаченої статтею 625 ЦК України. Крім того вказаний пункт кредитного договору - 2.6, на які посилається Банк, розташований в розділі, який регулює правомірну поведінку сторін (Розділ 2 "Умови і порядок видачі та погашення кредиту" а не в окремому розділі, що регулює відповідальність позичальника (Розділ 5 "Відповідальність сторін").
Окрім того, тлумачення даної умови договору має здійснюватися на користь позичальника, оскільки умови договору вцілому запропоновані банком.
Банк не заявляв грошові вимоги, які б були обґрунтовані частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
На підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України заборгованість за процентами за користування кредитом заявлена до стягнення за період з 31.03.2022 по 30.01.2023 у сумі 415 197, 43 грн., тобто за період після закінчення строку кредитування (23.12.2021), а отже у вказані вимоги є неправомірними.
Також суд приймає до уваги, що згідно розрахунку банк здійснював нарахування процентів за користування кредитом і у період з 24.12.2021 по 31.03.2022, тобто поза межами строку кредитування, і суми оплат позичальника зараховувались на погашення вказаних процентів.
Проте, як зазначено вище, після 23.12.2021 банк не мав прав нараховувати проценти за користування кредитом згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, а тому вказані оплати у сумі 153 514,69 грн. мають бути враховані у погашення основного боргу за тілом кредиту.
Отже, заборгованість за тілом кредита складає 3 171 485,31 грн. (4 968 500,43-1 643 500,43-153 514,69).
При цьому, суд не вбачає неправомірним нарахування комісії у сумі 53 000,00 грн та штрафу у сумі 28 000,00 грн.
Скаржник посилається, що позичальник знаходився на тимчасово окупованій території, що унеможливлює надання послуг банком за які передбачена сплата комісії, а також вказане пояснює неможливість виконання умов кредитного договору, за порушення яких нараховано штраф.
Втім, виконання пункту 3.3.5.1 Кредитного договору передбачає саме зобов'язання Позичальника у вигляді активної дії щодо надання звітності і сам факт відсутності виконання вказаних умов Кредитного договору є підтвердженням того, що таке порушення було допущено.
У справі відсутні жодні докази звернення позичальника до банку з приводу неможливості виконання умов 3.3.5.1 Кредитного договору через форс-мажорні обставини. Безпосередній вплив таких обставин на можливість виконання вказаних зобов'язань не підтверджено належними доказами і у суді. Тоді як визначальним є саме причинно-наслідковий зв'язок між неможливістю виконання договірних зобов'язань та форс-мажорними обставинами. Обов'язок доведення таких обставин покладено на особу, яка на них посилається.
Також суд приймає до уваги, що в силу положень частини 2 ст. 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" юридичні особи місцезнаходженням яких є тимчасово окупована територія, зобов'язані змінити їхню податкову адресу на іншу територію України для здійснення господарської діяльності.
Окрім того, порушення п. 3.3.5.1 кредитного договору щодо надання даних про суми надходжень у звітному кварталі на поточні рахунки позичальника в інших банківських установах були допущені ще у 4 кварталі 2021 року до початку воєнних дій.
Безпідставними є також доводи апелянта про те, що банк не мав права нараховувати комісію позичальнику, зокрема його посилання на нікчемність пункту 2.7 Кредитного договору та на правові позиції, які сформовані щодо встановлення комісій по споживчих кредитах. Даний Кредитний договір не є споживчим, а вказані правовідносини є господарсько-правовими, а тому судова практика, яка сформована Верховним Судом щодо визнання недійсним умов договорів, якими встановлюється комісія для фізичних осіб - споживачів банківських послуг, даних правовідносин не стосується і не може бути застосована. Окрім того, відсутні докази звернення позичальника чи поручителя з вимогами про визнання недійсними таких умов договору щодо стягнення комісії, а тому суд керується презумпцією правомірності правочину.
Щодо правовідносин поруки колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).
Згідно з приписами ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 543 ЦК України солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що грунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним з боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Як встановлено вище, за Кредитним договором наявна заборгованість по тілу кредита в розмірі 3 171 485,31 грн. та комісії у розмірі 53 000,00 грн., також нараховано штраф у розмірі 28 000,00 грн.
Згідно з умовами Договору поруки, ОСОБА_1 поручився перед Банком за виконання Боржником (СТОВ "ПЕТРОВСЬКИЙ") зобов'язань за Кредитним договором, зокрема, за виконання зобов'язань з повернення кредиту, зі сплати процентів за користування ним, сплати комісії та сплати можливих штрафних санкцій.
За змістом п. 1.3 Договору поруки, у випадку порушення Боржником зобов'язань за Кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.
В п. 5.1 Договору поруки визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє 120 місяців з дати набуття ним чинності.
Забезпечене порукою зобов'язання Боржника Поручитель повинен виконати на протязі 5-ти календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Кредитора (п.2.1 Договору поруки).
Як зазначалось вище, 16.07.2024 Банк направив Поручителю вимогу про виконання зобов'язання та погашення заборгованості, що утворилась за Кредитним договором (арк.с. 20-22). Вказана вимога, що була направлена Поручителю - ОСОБА_1 на адресу, зазначену у Договорі поруки, була повернута підприємством поштового зв'язку без вручення адресату, за закінченням встановленого терміну зберігання.
При цьому, за змістом з п. 2.4 Договору поруки, передбачено обов'язок Поручителя повідомити Кредитора протягом 3-х календарних днів у випадку зміни місця проживання чи реєстрації.
Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції, що з огляду на умови Договору поруки та положення ч. 1 ст. 543 ЦК України, ПАТ "МТБ БАНК" має право вимагати стягнення наявної заборгованості за кредитом, відсотками, комісії та штрафу, як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитним договором по тілу кредита в розмірі 3 171 485,31 грн. та комісії у розмірі 53 000,00 грн., також штрафу у розмірі 28 000,00 грн.
Апеляційний суд вважає безпідставними твердження Апелянта про те, що Договір поруки не містить дати, з якої він почав діяти, а тому, на його переконання, немає дати, з якої необхідно здійснювати відлік строку дії договору.
Так, пунктом 5.1 Договору поруки чітко встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє 120 місяців з дати набуття ним чинності.
Іншої дати підписання, окрім 24.12.2020, договір не містить. Договір також містить засвідчувальний напис від 24.12.2020 року, в якому зазначено, що поручитель підтвердив отримання примірника договору поруки та копії кредитного договору при підписанні договору.
Сторонами Договору поруки було визначено строк дії поруки, а саме 120 місяців з моменту укладення Договору поруки, тобто з 24.12.2020.
Зазначення у п. 1.1. договору поруки строків виконання основного зобов'язання не свідчить про погодження строку поруки лише на цей строк.
Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Скаржник вважає, що порука є припиненою оскільки банк не дотримався положень ч. 4 ст. 559 ЦК України щодо строку звернення з вимогою до поручителя, так як, на його думку, умовами договору такий строк поруки не визначено.
Проте, враховуючи положення ч. 4 ст. 559 ЦК України (за умови невстановлення строку поруки у договорі), вимоги до поручителя могли бути пред'явлені протягом 3 років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання, тобто до 23.12.2024, тоді як позов у справі подано 14.11.2024.
З огляду на встановлені судами обставини та те, що вимога про виконання солідарного зобов'язання за кредитним договором заявлена позивачем в межах строків, передбачених договором поруки та статтею 559 ЦК України, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення первісного позову в частині стягнення заборгованості по тілу кредита в розмірі 3 171 485,31 грн., комісії у розмірі 53 000,00 грн., штрафу у розмірі 28 000,00 грн. та відмову у задоволенні зустрічної позовної вимоги про визнання поруки припиненою.
У рішенні ЄСПЛ "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, №303-A, п. 29).
Колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та у справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Апеляційний суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з набуттям чинності Закону України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану" від 27.03.2025 р. (далі - Закон № 4340-ІХ).
Дійсно після винесення рішення судом першої інстанції Законом № 4340-ІХ доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зокрема:
"23. Протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, позичальник (у тому числі його правонаступник), який є суб'єктом господарювання, має право звернутися до кредитодавця (позикодавця) або нового кредитора (далі - кредитор) із заявою про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов'язанням за договором кредиту (позики), включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі (далі - заява), за сукупності умов, визначених у цьому пункті."
Однак, набуття чинності Законом № 4340-ІХ жодним чиним не припиняє наявних зобов'язань, а лише встановлює мораторій на їх виконання, що не є підставою для закриття провадження у справі, зокрема, при апеляційному перегляді прийнятого рішення.
Також встановлення мораторію передбачає наявність певних критеріїв, які мають сукупно виконуватись.
Обставини розгляду банком заяви позичальника, поданої відповідно до Закону № 4340-ІХ жодними чином не впливають на результати даного апеляційного перегляду.
При цьому, права позичальника та поручителя не будуть обмежені у застосування вказаного Закону № 4340-ІХ. Відповідно до п. 10-7 розділ ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", доповненого Законом № 4340-IX, на строк дії мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за договором кредиту (позики), передбаченого пунктами 23-29 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зупиняються строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на кошти), що стосуються стягнення грошового зобов'язання за такими кредитними договорами (договорами позики), а також звернення стягнення на предмет забезпечення за договором застави, іпотеки, які забезпечують виконання зобов'язання за таким кредитним договором (договором позики), з позичальника (його правонаступника) та особи, яка є поручителем, майновим поручителем виконання зобов'язання за таким договором.
Згідно частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв'язку з викладеним, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду слід змінити в частині розміру стягнутого тіла кредиту та скасувати в частині стягнення прострочених відсотків, з новим пропорційним розподілом судового збору за первісним позовом; в решті рішення підлягає залишенню без змін.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 129 ГПК України, зокрема, згідно із ч. 2 вказаної статті судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , який звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід стягнути пропорційно до задоволених вимог до Державного бюджету України з Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК".
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.03.2025р. у справі № 908/3003/24 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.03.2025р. у справі № 908/3003/24 змінити в частині розміру стягнутого тіла кредиту та скасувати в частині стягнення прострочених відсотків з новим розподілом судового збору за первісним позовом.
Ухвалити у цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" суму 3 171 485,31 грн. простроченого тіла кредиту та судовий збір за подання позову у сумі 39 029,82 грн.
В вимогах щодо стягнення прострочених відсотків - відмовити.
В решті рішення - залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" в Державний бюджет України судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 10 236,82 грн.
Видачу наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена та підписана 24.11.2025 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Т.А. Верхогляд