04.11.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2680/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
при секретарі судового засідання Карпенко А.С.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Руфмаркет», м. Кам'янське, Дніпропетровська область на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2025 (суддя Ніколенко М.О. Повний текст рішення складений та підписаний 30.01.2025р.) у справі №904/2680/24
за позовом Приватного підприємства “Ферст Вей», сел. Ліски, Одеська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Руфмаркет», м. Кам'янське, Дніпропетровська область
про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 351 548,72 грн. та неустойки у розмірі 235537,16 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Приватне підприємство “Ферст Вей» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Руфмаркет» про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 351 548,72 грн. та неустойки у розмірі 235 537,16 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2025 року у справі № 904/2680/24 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Руфмаркет» (місцезнаходження: 51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Широка, буд. 43а, оф. 12; ідентифікаційний код: 43832700) на користь Приватного підприємства "Ферст Вей" (місце реєстрації: 67584, Одеська область, сел. Ліски, вул. Южна, буд. 90; ідентифікаційний код: 35990340) суму основної заборгованості у розмірі 351 548,72 грн., неустойку у розмірі 508,94 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 280,87 грн.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки у розмірі 235 114,22 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між ПП «Ферст Вей» (експедитором) та ТОВ «Руфмаркет» (клієнтом) діяв договір транспортно-експедиторського обслуговування № ПП024/07 від 24.07.2023, у межах якого експедитор надав клієнту послуги з перевезення вантажів. Під час перевезення виник понаднормовий простій контейнерів у порту Гданськ (05.12.2023- 03.01.2024), за що перевізник Maersk A/S нарахував експедитору плату за зберігання на суму 9 283,04 доларів США.
Суд дійшов висновку, що ці витрати були понесені в інтересах клієнта та є обґрунтованими, оскільки простій стався через несвоєчасне надання клієнтом оригіналів коносаментів, а не через дії експедитора чи перевізника. Доводи клієнта про наявність форс-мажорних обставин (блокування польсько-українського кордону) визнані безпідставними, оскільки відсутні докази причинно-наслідкового зв'язку між страйком перевізників і затримкою контейнерів.
Витрати підлягають компенсації клієнтом на підставі ч. 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та п. 3.2.11 договору. Суд визнав, що претензія експедитора № 27/03 від 26.03.2024 є належним рахунком на оплату, а тому клієнт мав сплатити зазначену суму до 12.06.2024. Заборгованість становить 351 548,72 грн (за курсом НБУ).
Вимога про стягнення неустойки задоволена частково: суд перекваліфікував договірну «неустойку» в пеню (згідно зі ст. 549 ЦК України) і обмежив її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ, визначивши до стягнення лише 508,94 грн.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Руфмаркет», м. Кам'янське, Дніпропетровська область подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2025 в частині задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Ферст Вей" та ухвалити нову постанову про повну відмову у задоволенні позовних вимог.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, не врахував умови договору, докази у справі та правові позиції Верховного Суду. Відповідач не мав обов'язку відшкодовувати позивачу демередж, оскільки:
Позивач не виставляв відповідачу рахунки на спірну суму, а претензія не може вважатися рахунком відповідно до умов договору. Крім того, виставлені позивачем рахунки №1774 і №1775 були анульовані самим позивачем. Суми, зазначені в претензії, не відповідають фактичним сумам за рахунками Maersk, що підтверджує відсутність узгоджених і документально підтверджених витрат.
Позивач не довів наявність протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між діями відповідача та збитками, а також вини відповідача, що виключає підстави для покладення відповідальності. Демередж виник не з вини відповідача, а через дії або бездіяльність самого експедитора та перевізника.
Матеріали справи не містять доказів фактичної сплати позивачем демереджу третім особам, що виключає можливість їх відшкодування відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та вимог бухгалтерського обліку.
Неустойка нарахована безпідставно, оскільки відповідачу не було виставлено рахунків для оплати, а демередж не є «виконаними роботами» в розумінні договору. Суд не обґрунтував дату початку нарахування та неправомірно застосував положення п. 5.17 договору.
Позивач сам визнав, що затримка виникла через страйки в Польщі, які є обставинами непереборної сили. Однак він не скористався правом підтвердити форс-мажор перед перевізником, чим фактично порушив свої обов'язки перед клієнтом.
Затримка вантажу була спричинена страйками на території Польщі, що є форс-мажорною обставиною, яка виключає відповідальність. Позивач не виконав свого обов'язку діяти в інтересах Клієнта, оскільки не звернувся до перевізника (компані Maersk A/S) та компетентних органів для підтвердження та врегулювання питання демереджу в рамках форс-мажорних умов свого контракту з перевізником. Таким чином, Позивач бездіяльністю спричинив збитки Відповідачу.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
ПП «ФЕРСТ ВЕЙ» повністю виконало свої обов'язки за договором №ПП024/07 від 24.07.2023, організувавши перевезення контейнерів відповідно до замовлення клієнта. Затримка виникла виключно через несвоєчасне надання ТОВ «РУФМАРКЕТ» оригіналів коносаментів та помилки у них, що унеможливило своєчасне отримання вантажу в порту Гданськ.
Несвоєчасне надання документів та відсутність оперативних інструкцій з боку ТОВ «РУФМАРКЕТ» спричинили простій контейнерів та нарахування демереджу. Позивач, навпаки, діяв сумлінно - виправив помилки в документах, отримав дозвіл від перевізника та організував перевезення у найкоротші строки.
Посилання апелянта на блокаду польсько-українського кордону як на форс-мажор є необґрунтованими. Ця ситуація була загальновідомою ще до прибуття контейнерів у порт, тому не є непередбачуваною чи невідворотною в контексті виконання договору. Крім того, ТОВ «РУФМАРКЕТ» не надало сертифіката ТПП України про підтвердження форс-мажору та не довело причинно-наслідкового зв'язку між блокадою і простоєм.
ПП «ФЕРСТ ВЕЙ» надало інвойси компанії Maersk, які містять детальні розрахунки періоду простою та сум демереджу. Ці документи підтверджують реальність і обсяг витрат, понесених в інтересах ТОВ «РУФМАРКЕТ». Оплата експедитором цих витрат перевізнику не є обов'язковою умовою для їх відшкодування клієнтом, оскільки вони виникли в межах виконання договору транспортно-експедиторського обслуговування.
Демередж - це штрафна санкція перевізника за понаднормове використання контейнерів, а не послуга чи винагорода експедитора. Тому його виникнення та розмір не підлягають попередньому погодженню з клієнтом.
Претензія №27/03 від 26.03.2024 містить усі необхідні реквізити рахунку і є належною підставою для виникнення обов'язку клієнта щодо оплати. Позивач діяв добросовісно, навіть домігся знижки від перевізника, щоб мінімізувати витрати клієнта.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/2680/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Руфмаркет», м. Кам'янське, Дніпропетровська область на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2025 у справі №904/2680/24 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.
26.02.2025р. матеріали справи № 904/2680/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Руфмаркет», м. Кам'янське, Дніпропетровська область на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2025 у справі №904/2680/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 19.08.2025 об 12:30 годин.
Судове засідання, призначене на 19.08.2025 не відбулося, у зв'язку з відпусткою суддів - Кощеєва І.М. та Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.08.2025 Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Руфмаркет», м. Кам'янське, Дніпропетровська область на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2025 у справі №904/2680/24 призначено в судове засідання на 04.11.2025 о 11:30 год.
04.11.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Предметом судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості за договором транспортно-експедиторського обслуговування № ПП024/07 від 24.07.2023 у розмірі 351 548,72 грн. та неустойки у розмірі 235 537,16 грн.
Між Приватним підприємством "Ферст Вей" (надалі - експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Руфмаркет» (надалі - клієнт, відповідач) було укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування № ПП024/07 від 24.07.2023 (надалі - договір).
З метою виконання своїх зобов'язань за договором, експедитор уклав з компанією Maersk A/S (резидент Данії) договір № UA00206688 від 15.02.2023 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
На виконання умов договору № ПП024/07 від 24.07.2023 позивачем було здійснено експедирування вантажів відповідача у складі 10 контейнерів: № MSKU7623348, №MSKU5060883, № TCKU1126329, № MRKU6816274, № MRKU8228578 (за коносаментом №232482318), № MRKU9190862, № MSKU5605643, № TRHU1996841, № SUDU7881789, №MRSU0155626 (за коносаментом № 232571448) за маршрутом Нава-Шева, Республіка Індія - Гданськ, Польща. Що підтверджується: необоротним коносаментом № 232482318, транспортною накладною № FRST82318, рахунками на оплату № 1606 від 12.01.2024, № 1873 від 16.02.2024, платіжними інструкціями № 2156 від 22.01.2024, № 2393 від 05.03.2024, актами здачі - приймання робіт № 209 від 16.02.2024, № 366 від 16.02.2024; необоротним коносаментом № 232571448, транспортною накладною № FRST71448, рахунками на оплату № 1605 від 12.01.2024, № 1809 від 05.02.2024, № 1839 від 09.02.2024, платіжними інструкціями № 2155 від 22.01.2024, № 2434 від 12.03.2024, № 2345 від 27.02.2024, актами здачі - приймання робіт № 205 від 09.02.2024, № 207 від 09.02.2024, № 208 від 09.02.2024.
Під час виконання таких перевезень, у період з 05.12.2023 по 03.01.2024 відбувся простій спірних контейнерів у порту міста Гданськ, Польща в очікуванні завантаження на потяг у напрямку українського кордону.
За зберігання вантажу за час понаднормового простою спірних контейнерів у порту міста Гданськ перевізником були виставлені експедитору інвойси № 5653312795 від 14.01.2024 на суму 1 217,49 доларів США, № 5653316334 від 22.01.2024 на суму 2 346,84 доларів США, №5653368650 від 04.06.2024 на суму 1 704,48 доларів США, № 5653368649 від 04.06.2024 на суму 4 014,23 доларів США.
За зберігання вантажу за час понаднормового простою спірних контейнерів у порту міста Гданськ експедитором були виставлені клієнту рахунки на оплату № 1774 від 31.01.2024 на суму 189 525 грн. та № 1775 від 31.01.2024 на суму 189 525 грн. та складено відповідні акти здачі-приймання робіт № 210 від 16.02.2024 та № 206 від 09.02.2024. Найменування наданих послуг відповідно до таких рахунків та актів: "Використання контейнерів по дату повернення, не ПДВ (конт. № MSKU7623348, № MSKU5060883, № TCKU1126329, № MRKU6816274, №MRKU8228578, № MRKU9190862, № MSKU5605643, № TRHU1996841, № SUDU7881789, №MRSU0155626).
Вказані акти та рахунки були прийняті та підписані відповідачем. Однак, 13.03.2024 обома сторонами були підписані угоди № 206/09/02/2024, № 210/16/02/2024, № 1774/31/01/2024, №1775/31/01/2024 про анулювання рахунків на оплату № 1774 від 31.01.2024, № 1775 від 31.01.2024 та актів здачі-приймання робіт № 210 від 16.02.2024 та № 206 від 09.02.2024.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Приватним підприємством "Ферст Вей" (надалі - експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Руфмаркет» (надалі - клієнт, відповідач) було укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування № ПП024/07 від 24.07.2023 (надалі - договір).
З метою виконання своїх зобов'язань за договором, експедитор уклав з компанією Maersk A/S (резидент Данії) договір № UA00206688 від 15.02.2023 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів (а.с. 125-130, Т.1).
На виконання умов договору № ПП024/07 від 24.07.2023 позивачем було здійснено експедирування вантажів відповідача у складі 10 контейнерів: № MSKU7623348, №MSKU5060883, № TCKU1126329, № MRKU6816274, № MRKU8228578 (за коносаментом №232482318), № MRKU9190862, № MSKU5605643, № TRHU1996841, № SUDU7881789, №MRSU0155626 (за коносаментом № 232571448) за маршрутом Нава-Шева, Республіка Індія - Гданськ, Польща.
Під час виконання перевезень, у період з 05.12.2023 по 03.01.2024 відбувся простій спірних контейнерів у порту міста Гданськ, Польща в очікуванні завантаження на потяг у напрямку українського кордону.
Обґрунтовуючи подану позовну заяву ПП «ФЕРСТ ВЕЙ» зазначає наступне: «…Окрім зазначених вище витрат, під час здійснення перевезення контейнерів, у ПП «ФЕРСТ ВЕЙ» виникли додаткові витрати які Експедитор не міг заздалегідь передбачити.
Зокрема, 04.12.2023 року, в день запланованого суднозаходу, ПП «ФЕРСТ ВЕЙ» було відмовлено у видачі дозволу на видачу вантажу. Даний дозвіл не було надано через відсутність оригіналів коносаментів № 232571448 та№ 232482318, які в свою чергу повинно надати ТОВ «РУФМАРКЕТ».
Відповідно до пункту 3.2.3. Договору Клієнт зобов'язаний забезпечити своєчасне направлення Експедитору ліцензій, ввізних/вивізних/транзитних дозволів, карантинних, випарних, санітарних, екологічних, радіологічних сертифікатів та інших необхідних документів.
ПП «ФЕРСТ ВЕЙ» неодноразово звертало увагу ТОВ «РУФМАРКЕТ» про необхідність надання оригіналів коносаментів для отримання дозволу для видачу вантажу згідно правил судноплавної лінії.
ТОВ «РУФМАРКЕТ» також було відомо про можливість виникнення додаткових витрат при затримці контейнерів через відсутність оригіналів необхідних документів. Проте, не зважаючи на обізнаність про можливі наслідки, ТОВ «РУФМАРКЕТ» було надано оригінал коносамента лише 07.12.2023 року.
Отримавши надані документи ПП «ФЕРСТ ВЕЙ» того ж дня було подано їх до судноплавної лінії. Дозвіл на отримання вантажу було отримано від лінії 08.12.2023 року, лише по коносаменту № 232571448.
За коносаментом № 232482318 дозвіл не було отримано, через зауваження від лінії щодо невірного внесення умов постачання у коносамент, а саме замість СY/СY було єно СFS/СFS.
Оскільки 08.12.2023 була п'ятниця, вирішення питання почалось лише наступного робочого дня - 11.12.2023 року. Нами було скориговано зроблений коносамент та проведена домовленість з судноплавною лінією про можливість відвантаження позачергово для здійснення поставки товарів у найкоротший строк та уникнення великих штрафних санкцій з понаднормове використання контейнерів.
Після отримання вантажу, слідуючи інструкціям наданим ТОВ «РУФМАРКЕТ», 18.12.2023 року ПП «ФЕРСТ ВЕИ» було подано заявку на доставку вантажу з Гданську до Західного Контейнерного терміналу в Україні. У зв'язку з завантаженістю терміналу завантаження контейнерів на потяг відбулось 03.01.2024 року…».
Колегія суддів констатує, що згідно портових інвойсів (а.с. 39-50, 69-73, Т. 1) нарахування плати за простій почалося на 15 день з 18.12.2023, а по трьом контейнерам з 20.12.2023.
Як зазначалося вище, з метою виконання своїх зобов'язань за договором, експедитор уклав з компанією Maersk A/S (резидент Данії) договір № UA00206688 від 15.02.2023 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
Відповідно до розділу 8 Договору № UA00206688 від 15.02.2023 під форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) в цьому Договорі слід розуміти наступні обставини, але не виключно: стихійні явища природнього характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування врезультаті блискавок, тощо), лихо техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожари, вихід з ладу машин, обладнання, тощо), обставини суспільного характеру (військові дії, цивільні з-аворушення, епідемії, страйки, бойкоти, тощо), а також дії органів державної влади та місцевого самоврядування, які безпосередньо вплинули на можливість виконання Сторонами цього Договору.
Сторона, яка не мала можливості належним чином виконати свої обов'язки за цим Договорм внаслідок настання та дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зобов'язана протягом 5 (п'яти) днів з моменту виникнення перешкод та їх вплив на виконання своїх обов'язків по цьому Договору. Строк виконання зобов'язань за цим Договором переноситься на строк дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Належним доказом настання та дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) становить документ, виданий Торгово-промисловою палатою або іншим компетентним органом країни, на території якої виникли форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Колегія суддів зауважує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).
У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом частини першої статті 73, частин першої, третьої статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Зідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Іншими словами тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц).
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 р. у справі № 916/3027/21).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК України).
З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів виснує, що наявні в матеріалах справи докази колегія суддів виснує, що більш вірогідним є той факт, що Позивач, як професійний учасник транспортно-експедиторської діяльності, керуючись принципом добросовісності, на виконання умов договору мав можливість звернутися до перевізника з вимогою про врахування форс-мажорних обставин при нарахуванні демереджу. Однак вказаний дій не вчинив, про що свідчить відсутнісь відповідних доказів в матеріалах справи.
При цьому, позивач 27 грудня 2023 року надіслав своїм партнерам, в тому числі й відповідачу інформаційний лист з змісту якого вбачається наступне: «…повідомляємо Вас про проведення страйку на Україно-Польському кордоні, який триває з 06 листопада.
Польські страйкарі блокують основні три пункти пропуску на кордоні з Україною - «Корчова -Краківець», «Гребенне - Рава-Руська» та «Дорогуськ - Ягодин" на безстроковій основі.
У пресслужбі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури повідомили, що серед вимог скасування транспортного безвізу - тобто повернення до системи дозволів на вантажні перевезення, окремі смуги й окремі черги для вантажівок з номерами ЄС і порожніх, доступ до системи «Шлях".
Виходячи з цього, маємо затримки з доставкою вантажів в Україну, а також збільшення часу на повернення контейнерів у Польщу. Це веде до додаткових витрат по демереджу , а також зростання ставок на авто та з/д
У відповідь на стрімке погіршення ситуації на польсько-українському кордоні, збільшення попиту на залізничні перевезення та обмеженна кількості вантажівок, більшість ліній та контейнерних поїздів зупинили прийом заявок та зсувають постановку контейнерів на платформи.
Також у святкові католичні дні був скасований поляками поїзд 25 грудня на останньому тижні, на початку року мінусові температури та обледеніння призвело до відтермінування формування потягів.
Очікуємо на покращення ситуації та робимо все для стабілізації відвантажень на 3 та 4 - тижні січня 2024 року.
З нашого боку ми працюємо на максимумі наших можливостей щодо керування поточної ситуації. Але ми змушені повідомити Вас про витрати, пов'язані з демереджем на терміналах у Польщі.
Замовник зобов'язаний покрити ці витрати в повному обсязі. Лінія чи оператори поїзду в поточній ситуації не можуть брати участь в будь-яких компенсаціях Просимо Вас врахувати цю інформацію при плануванні логістики».
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що цей лист має загальний характер і не пов'язаний зі спірними перевезеннями, оскільки його зміст безпосередньо підтверджує наявність надзвичайних логістичних обставин, які об'єктивно впливали на можливість виконання Договору у визначений строк.
В матеріалах справи наявне підтвердження, видане Польсько-українською господарчою палатою від 17 травня 2024 року №PUIG/2024/WJ/05/50 (а.с. 122, Т. 1) яким остання підтверджує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили, які є надзвичайними, непередбачуваними, невідворотними і нездоланними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання договірних зобов'язань та знаходяться за межами досяжності) індивідуально для Товариства з обмеженою відповідальність «РУФМАРКЕТ» зареєстроване за адресою: 51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Широка, буд. 43а, оф. 12 Код ЄДРПОУ 43832700, які виникли з 05 грудня 2023року та діяли по 03 лютого 2024 року по договору транспортно-експедиторського обслуговування № ПП024/07 від 24.07.2023.
Форс-мажорні оставини, що виникли внаслідок блокування польського кордону спричинили затримку поставки Контейнерів на митну територію Украни.
Крім того, на підставі п. 2 ст. 79 Віденської конвенції (Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року) Польсько-українська господарча палата підтвердила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили, які є надзвичайними, непередбачуваними, невідворотними і нездоланними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання договірних зобов'язань та знаходяться за межами досяжності) для третіх осіб, а саме для: Приватного підприємства "Ферст Вей" (зареєстроване за адресою: 67584, Одеська область, сел. Ліски, вул. Южна, буд. 90; код ЄДРПОУ 35990340), які виникли з 05 грудня 2023 року та діяли по 03 лютого 2024 року.
Несвоєчасна подача документів могла призвести до невеликої затримки, але не могла бути єдиною причиною майже місячного простою контейнерів, які чекали на залізничні потужності, що були перевантажені через блокаду кордону.
Тобто непереборна сила (форс-мажор) зробила неможливим не виконання зобов'язання в принципі (вантаж мав бути доставлений), а виконання його в належний строк, уникнувши при цьому додаткових витрат на зберігання (демереджу). Блокада кордону прямо вплинула на логістичну можливість подальшого перевезення залізницею, що є "надзвичайною та невідворотною обставиною".
Страйк/блокада є прямо переліченою форс-мажорною обставиною у ст. 14-1 ЗУ "Про ТПП" (блокада, страйк, тривалі перерви в роботі транспорту).
Відповідно до ст. 617 ЦК України, дія непереборної сили звільняє сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
У даному випадку витрати, пов'язані з демереджем, виникли не з вини клієнта, а як наслідок непереборних обставин. Тому обов'язок відшкодовувати такі витрати відсутній, оскільки вони не є «витратами, понесеними в інтересах клієнта» у розумінні ст. 12 Закону «Про транспортно-експедиторську діяльність», а є збитками експедитора, що виникли незалежно від дій клієнта.
Колегія суддів зазначає, що несвоєчасна подача документів (коносаментів) Клієнтом не була єдиною і переважною причиною майже місячного простою контейнерів у порту Гданськ (до 03.01.2024). Контейнери очікували на залізничні потужності, які були перевантажені через блокаду польсько-українського кордону. Таким чином, переважним чинником тривалого простою була блокада кордону, оскільки вона прямо вплинула на логістичну можливість подальшого перевезення залізницею, спричинивши колапс і відтермінування формування потягів. Цей висновок також підтверджується змістом інформаційного листа самого Позивача (ПП «Ферст Вей») від 27.12.2023.
Виходячи з встановлених обставин (підтвердження форс-мажору, який став переважною причиною тривалого простою) та відсутності доказів належного реагування Експедитора на форс-мажор перед перевізником, апеляційний суд визнає, що відсутні правові підстави для покладення на ТОВ «Руфмаркет» обов'язку відшкодовувати ПП «Ферст Вей» витрати на демередж.
Оскільки вимога про стягнення основної заборгованості (демереджу) є необґрунтованою, відсутні також і підстави для стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату цієї суми.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсах.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до пунктів 1,3 частини 1, частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є :
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
Відповідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2025 у справі №904/2680/24 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Руфмаркет», відповідно, підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 13209,44 грн. покладаються на Приватне підприємство "Ферст Вей".
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Руфмаркет», м. Кам'янське, Дніпропетровська область на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2025 у справі №904/2680/24 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2025 у справі №904/2680/24 - скасувати.
Прийняти нове рішення.
В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Стягнути з Приватного підприємства "Ферст Вей" (місце реєстрації: 67584, Одеська область, сел. Ліски, вул. Южна, буд. 90; ідентифікаційний код: 35990340) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Руфмаркет» (місцезнаходження: 51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Широка, буд. 43а, оф. 12; ідентифікаційний код: 43832700) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 13209,44 грн.
Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видачу відповідного наказу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 24.11.2025
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв