12.11.2025 м.Дніпро Справа № 904/5028/20 (203/1014/19)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Мороза В.Ф.
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.,
представники сторін:
від позивача: Пащенко В.І. (в залі суду);
від відповідача-1: Малик А.С. (в залі суду);
від відповідача-4: Лехтер М.С. (в залі суду);
інші учасники не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2024 за нововиявленими обставинами у справі № 904/5028/20(203/1014/19)
за позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро
до
відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю “Дельмар люкс», м. Дніпро
відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю “Люкс», м. Дніпро
відповідача-3 - Обслуговуючий кооператив “Житлово-будівельний кооператив “Сіті-центр», м. Дніпро
відповідача-4 - Міністерства юстиції України, м. Київ
відповідача-5 - Дніпровської міської ради, м. Дніпро
треті особи, які не заявляють самостійних вимог:
третя особа-1 - Комунальне підприємство “Будинок юстиції» Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро
третя особа-2 - ОСОБА_2 , м. Дніпро
третя особа-3 - Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія Консоль-строй Лтд», м. Сімферополь, АРК
третя особа-4 - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Консоль Лтд», м. Дніпро
третя особа-5 - Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський юридичний консалтинговий центр», м. Дніпро
третя особа-6 - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Пустовий Сергій Володимирович, м. Дніпро
третя особа-7 - Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, м. Дніпро
третя особа-8 - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро
третя особа-9 - ОСОБА_3 , м. Дніпро
про визнання недійсним договорів про передачу (уступку) прав замовника, визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів кооперативу, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування записів про право власності, визнання права власності, зобов'язання провести реконструкцію майна, скасування рішення про передачу в оренду земельної ділянки, визнання недійсними договорів оренди землі,
розглянутої в межах справи № 904/5028/20
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельмар люкс», м. Дніпро,-
ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом, в якому з урахуванням заяв про уточнення та зменшення розміру позовних вимог просить суд про наступне:
- визнати недійсним договір від 15.02.2012, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю “Люкс» передало Обслуговуючому кооперативу “Житлово-будівельний кооператив» “Сіті-центр» права замовника-забудовника торгово-ділового центру;
- визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Сіті-центр», зазначене у пункті 4 протоколу загальних зборів засновників кооперативу від 25.07.2016, щодо зобов'язання ОСОБА_1 вступити до складу членів кооперативу як особи, яка має укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “Консоль ЛТД» договори пайової участі у фінансуванні будівництва;
- визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Сіті-центр», зазначене у пункті 4 протоколу загальних зборів засновників кооперативу від 25.07.2016, в частині встановлення ОСОБА_1 як особі, яка має укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “Консоль ЛТД» договори пайової участі у фінансуванні будівництва, умови викупу його майнових прав за ціною 150,00 (сто п'ятдесят) доларів США за кожен м2;
- визнати недійсним договір № 1-П від 16.09.2016, за яким Обслуговуючий кооператив “Житлово-будівельний кооператив “Сіті-центр» передає Товариству з обмеженою відповідальністю “Дельмар люкс» права замовника-забудовника торгово-ділового центру;
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства “Будинок юстиції» Дніпропетровської обласної ради Єрмоленко Наталії Сергіївни від 04.04.2017 під № 34610300 щодо державної реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельмар люкс» на об'єкт незавершеного будівництва;
- скасувати внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис за № 19801712 про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельмар люкс» на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1215521712101 - незавершене будівництво, торговельно-діловий центр;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на наступні приміщення у громадському будинку, торговельно-офісному центрі, що розташований по пр. Дмитра Яворницького, 72-б, у м. Дніпро: приміщення № 702 на 7-мому поверсі, загальною площею 15,2 м2; приміщення № 614 на 6-ому поверсі, загальною площею 41,9 м2; приміщення № 602 на 6-ому поверсі, загальною площею 26,7 м2; приміщення № 1603 на 16-ому поверсі, загальною площею 66,5 м2;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Дельмар люкс» відновити первісний стан/провести реконструкцію наступних приміщень, які розташованих у громадському будинку, торговельно-офісному центрі, що знаходиться по пр. Дмитра Яворницького, 72-б, у м. Дніпро: приміщення № 702 на 7-мому поверсі, загальною площею 15,2 м2, приміщення № 614 на 6-ому поверсі, загальною площею 41,9 м2; приміщення № 602 на 6-ому поверсі, загальною площею 26,7 м2; приміщення № 1603 на 16-ому поверсі, загальною площею 66,5 м2;
- скасувати рішення сесії VII скликання Дніпровської міської ради № 345/36 від 24.10.2018 “Про передачу земельних ділянок по АДРЕСА_1 в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “Дельмар люкс»;
- визнати недійсними три договори оренди земельних ділянок, укладених 07.12.2018 Дніпровською міською радою з Товариством з обмеженою відповідальністю “Дельмар люкс».
В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначав про те, що між ним та ТОВ фірма “Консоль ЛТД» було укладено договори пайової участі у фінансуванні будівництва багатофункціонального торгівельно-офісного центру “Сіті-Центр» по АДРЕСА_2 , після завершення будівництва якого позивач мав отримати у власність в натурі частину такого нерухомого майна у вигляді індивідуально визначеного договорами пайової участі приміщень. Позивач вважає, що після сплати на виконання умов договорів пайової участі свого паю він набув право власності на об'єкт будівництва у вигляді нерухомого майна приміщення №702 на 7-ому поверсі, загальною площею 15,2 кв.м., приміщення №614 на 6-ому поверсі, загальною площею 41,9 кв.м., приміщення №1603 на 16-ому поверсі, загальною площею 66,5 кв.м. у громадському будинку, торгівельно-офісному центрі, що розташований у АДРЕСА_1 . Однак, таке право не визнається сторонами, а тому підлягає захисту в судовому порядку, що є і причиною спору.
Матеріали позовної заяви в подальшому передані до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду в межах справи про банкрутство відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельмар люкс».
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2021 позов у справі № 904/5028/20 (203/1014/19) задоволено частково.
Визнані недійсним рішення загальних зборів Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Сіті-центр», зазначені у пункті 4 протоколу загальних зборів засновників кооперативу від 25.07.2016, щодо зобов'язання ОСОБА_1 вступити до складу членів кооперативу та встановлення йому умови викупу майнових прав за ціною 150,00 (сто п'ятдесят) доларів США за кожен м2 як особи, яка має укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “Консоль ЛТД» договори пайової участі у фінансуванні будівництва.
Також визнане протиправним рішення державного реєстратора Комунального підприємства “Будинок юстиції» Дніпропетровської обласної ради Єрмоленко Наталії Сергіївни від 04.04.2017 під № 34610300 про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельмар люкс» на об'єкт незавершеного будівництва.
В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2024 у справі № 904/5028/20(203/1014/19) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2021 у справі №904/5028/20(203/1014/19) - залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельмар люкс», - арбітражного керуючого Черненченка Дениса Альбертовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2021 у справі №904/5028/20(203/1014/19) - задоволено.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2021 у справі №904/5028/20(203/1014/19) - скасовано в частині задоволення позовних вимог.
Прийнято у цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Судові витрати по справі, зокрема за подачу позову, апеляційну та касаційну скаргу покладено на позивача ( ОСОБА_1 ).
В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2021 у справі №904/5028/20(203/1014/19) - залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельмар люкс», - арбітражного керуючого Черненченка Дениса Альбертовича 3457,81 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
В подальшому, постановою КГС ВС від 04.03.2025 у цій справі касаційну скаргу ОСОБА_1 від 09.12.2024 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2024 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2021 у справі № 904/5028/20 (203/1014/19), в частині відмови у задоволенні позовних вимог залишено без задоволення; постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2021 у справі № 904/5028/20 (203/1014/19), в частині відмови у задоволенні позовних вимог залишено без змін.
02.07.2025 ОСОБА_1 через модуль ЄСІКС “Електронний суд» подав заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (зареєстрована судом 03.07.2025).
Заява обґрунтована тими обставинами, що адвокатом Пащенко Вікторією Ігорівною, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , 24.03.2025 у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області було отримано засвідчену копію Договору від 15.02.2012 між ТОВ фірма “Консоль ЛТД» та ОК “ЖБК “Сіті-Центр».
Згідно висновку спеціаліста, експерта-криміналіста від 03.06.2025 за № 330, Договір від 15.02.2012 між ТОВ фірма “Консоль ЛТД» та ОК “ЖБК “Сіті-Центр» не підписаний уповноваженим представником ТОВ фірма “Консоль ЛТД», оскільки підпис від імені ОСОБА_4 в графі “ ОСОБА_4 » на другому аркуші електрографічної копії виконано не ОСОБА_4 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_4 .
Наголошує, що саме цей доказ покладено в основу рішенні (постанови), яким відмовлено заявнику у задоволенні його позову.
З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції, при винесенні постанови від 16.09.2024 у справі № 904/5028/20 (203/1014/19), не було встановлено обставини неукладеності Договору від 15.02.2012 між ТОВ фірма “Консоль ЛТД» та ОК “ЖБК “Сіті-Центр», які є суттєвими для вирішення справи по суті, оскільки такі обставини спростовують висновок суду про отримання ОК “ЖБК “Сіті-центр» майнових прав на 100 % площі об'єкта будівництва.
Вказує, що такі обставини не були і не могли бути відомі ОСОБА_1 - позивачу у справі № 904/5028/20 (203/1014/19), у зв'язку з чим такі обставини є нововиявленими і напряму впливають на юридичну оцінку обставин отримання ОК “ЖБК “Сіті-Центр» 100 % майнових прав на спірний об'єкт нерухомості, що здійснена Центральним апеляційним господарським судом у постанові від 16.09.2024 у справі №904/5028/20 (203/1014/19).
Отже, заявник обґрунтовує необхідність перегляду судового рішення (постанови) п.1 ч.2 ст.320 ГПК України.
Наголошує, що датою коли особа дізналась про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення є 03.06.2025.
Міністерство юстиції України просить в частині вимог ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України у справі № 904/5028/20 (203/1014/19) - залишити в силі постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2024 та у відповідній частині відмовити у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 904/5028/20 (203/1014/19),в іншій частині вимог заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2024 у господарській справі № 904/5028/20 (203/1014/19) - прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Зазначає, що залучення Мін'юсту в даній справі в якості відповідача є помилковим, оскільки Мін'юст є неналежним відповідачем у даній справі, не може відповідати по зазначеним вище позовним вимогам та не має брати участі у розгляді даної справи.
Звертає увагу, що на момент прийняття державним реєстратором Комунального підприємства «БУДИНОК ЮСТИЦІЇ» ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ» Єрмоленко Наталією Сергіївною оскаржуваного рішення, Мін'юст та державний реєстратор були окремими суб'єктами владних повноважень, що наділялись різною компетенцією у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а державний реєстратор та суб'єкт державної реєстрації прав були визначені особами, які самостійно несуть відповідальність за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав.
Наголошує, що єдиним суб'єктом, наділеним повноваженнями приймати рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, відмови в державній реєстрації є державний реєстратор, а тому Мін'юст є неналежним відповідачем у даній справі та не може відповідати по згаданим вище позовним вимогам у даній справі.
Зазначене підтверджується висновками Верховного Суду. викладеними у постанові від 04.03.2025 у цій справі, де Верховний Суд виснував, що позивачем не доведено належними засобами доказування у розумінні положень статей 76-79, 91 Господарського процесуального кодексу України факт порушення такими відповідачами, як зокрема Міністерство юстиції України; прав і законних інтересів ОСОБА_1 , які підлягали би захисту у судовому порядку.
У поясненнях на заяву ліквідатор ТОВ «Дельмар люкс» Пархоменко Т.В. проти її задоволення заперечила, зауважує, що нововиявленими обставинами Заявник вважає експертизу Договору від 15.02.2012 між ТОВ фірма «Консоль ЛТД» та ОК «ЖБК «Сіті-Центр», яку ОСОБА_1 провів після розгляду справи по своїй ініціативі за копією Договору отриманою в суді 24.03.2025. В той же час, даний договір (його копія), яка досліджувалась судами усіх інстанцій неодноразово наявна в матеріалах справи з початку розгляду справи (2020 року).
Звертає увагу, що не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, доказ, який підтверджує обставини, що виникли після рішення, або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 9901/819/18).
Наголошує, що Договір від 15.02.2012 укладений між ТОВ фірма «Консоль ЛТД» та ОК «ЖБК «Сіті-Центр» неодноразово досліджувався судами, що відображено в постанові ЦАГС від 16.09.2024 - (залишеною без змін постановою ВС від 04.03.2025) по справі №904/5028/20 (203/1014/19); після укладання Договору від 15.02.2012 між ТОВ фірма «Консоль ЛТД» та ОК «ЖБК «Сіті-Центр» сторонами було здійснено конклюдентні дії і підписано акти приймання - передачі, які досліджувались судом. Вищевказаний договір оскаржений не був. У висновку спеціаліста №330 від 03.06.2025 зазначено, що підпис від імені ОСОБА_4 в графі " ОСОБА_4 " на другому аркуші електрографічної копії змішаного договору від 15 лютого 2012 року укладеного між сторонами (текст російською мовою): ФИРМА, ООО фирма "Консоль ЛТД", КООПЕРАТИВ, ОК "ЖСК СИТИ-ЦЕНТР", завіреного відбитком печатки №43 Господарського суду Дніпропетровської області та рукописним текстом "Згідно з оригіналом. Копія документу знаходиться в матеріалах справи 904/5028/20 (203/1014/19). Помічник судді, підпис, Т.В. Шевчукова. 24.03.2025" вірогідно виконано не Ясинським Володимиром Борисовичем а іншою особою з наслідуванням підпису Ясинського Володимира Борисовича. Вирішити питання в категоричній формі щодо виконавця підпису від імені ОСОБА_5 в графі "В.Б. Ясинский" на другому аркуші електрографічної копії змішаного договору від 15 лютого 2012 року укладеного між сторонами (текст російською мовою): ФИРМА, ООО фирма "Консоль ЛТД", КООПЕРАТИВ, ОК "ЖСК СИТИ-ЦЕНТР", завіреного відбитком печатки №43 Господарського суду Дніпропетровської області та рукописним текстом "Згідно з оригіналом. Копія документу знаходиться в матеріалах справи 904/5028/20 (203/1014/19). Помічних судді, підпис, Т.В. Шевчукова. 24.03.2025" стане можливим при паданні експерту оригіналу досліджуваного договору. Отже, вищевказаний висновок не є належним і допустимим доказом, а містить лише припущення. Позивач під час розгляду справи (який тривав 4 роки) не скористався своїм процесуальним правом провести експертизу в межах справи вищезазначеного договору і дані дії спрямовані лише на затягування розгляду справи і введення під сумнів вже досліджені і встановлені судами обставини. Вважає, що обставини, викладені Горбенко Л.М. в заяві, не є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.07.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Мороз В.Ф., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 03.07.2025 здійснено запит матеріалів необхідних для розгляду скарги по справі №904/5028/20(203/1014/19) із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
07.07.2025 матеріали справи №904/5028/20(203/1014/19) надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою від 11.07.2025 заяву позивача залишено без руху, з підстави неподання доказів оплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (16136,40 грн) та третій особі-2 Єрмоленко Н.С. рекомендованим листом з описом вкладення і квитанцію, сформовану системою ЄСІКС, арбітражному керуючому Пархоменко Т.В., що виступає від імені відповідача-1.
Вказану ухвалу доставленого до електронного кабінету скаржника 11.07.2025 о 18:42 годині. Отже, ухвала вважається врученою заявнику 14.07.2025. Відтак, недоліки скарги мали бути усунені у строк до 24.07.2025.
16.07.2025 до суду від заявника надійшла заява про відвід колегії суддів, яка мотивована п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України, якими визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Горбенко Леонід Миколайович вважає, що в ході судового розгляду Центральним апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя, суддя-доповідач: Іванов Олексій Геннадійович; суддя учасник колегії: Мороз Валентин Федорович, суддя-учасник колегії: Верхогляд Тетяна Анатоліївна, справи № 904/5028/20 (203/1014/19), судом не було дотримано достатніх гарантій, щоб виключити будь-які обґрунтовані сумніви у сторони позивача, надаючи очевидну та неприховану перевагу стороні відповідача, що у стороннього спостерігача може викликати обґрунтовані сумніви щодо відсутності неупередженості та незаангажованості складу суду.
Зауважує, що останнім по факту грубого порушення прав Горбенка Леоніда Миколайовича в ході судового розгляду справи, в тому числі Центральним апеляційним господарським судом, вже скеровано скаргу до Європейського суду з прав людини та підготовлено скаргу до Вищої ради правосуддя на колегію суддів: головуючий суддя, суддя-доповідач: Іванов Олексій Геннадійович; суддя учасник колегії: Мороз Валентин Федорович, суддя-учасник колегії: Верхогляд Тетяна Анатоліївна.
Наголошує, що наведені доводи у даній заяві не розцінюються як незгода з процесуальними рішеннями колегії суддів в ході судового провадження у справі № 904/5028/20 (203/1014/19), а йдеться виключно про форму зовнішнього вираження їх дій за суб'єктивним та об'єктивним критеріями прояву судом упередженості у ставленні до учасників справи, що на думку розсудливого, законослухняного та поінформованого стороннього спостерігача не можуть вважатися бездоганними.
21.07.2025 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 11.07.2025 надійшла заява про усунення недоліків скарги до якої додано платіжну квитанцію №6664-1380-0679-7657 від 21.07.2025 про сплату 16136,40 грн., а також подано докази направлення заяви ОСОБА_2 . Щодо направлення заяви арбітражному керуючому Пархоменко Т.В. зауважив, що ця особа не є самостійним учасником даної справи, оскільки учасники визначаються в порядку позовного провадження згідно ГПК України, а тільки представником юридичної особи, яка не зареєструвала електронний кабінет в порядку ч.6 ст.6 ГПК України, відтак, вважає, що такий обов'язок у заявника відсутній згідно норм ч.7 ст.42 ГПК України.
Отже, недоліки скарги усунені у визначений судом строк.
У період з 14.07.2025 по 04.08.2025 члени колегії суддів Іванов О.Г. і Верхогляд Т.А. перебували у відпустці, в той час як суддя Мороз В.Ф. з 04.08.2025 по 29.08.2025 (включно).
З метою вчинення процесуальної дії (відкриття провадження за заявою позивача), на підставі розпорядження керівника апарату від 12.08.2025 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2025 для вчинення процесуальної дії визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Чус О.В., Верхогляд Т.А.
Ухвалою суду від 13.08.2025 прийнято заяву до розгляду; судове засідання призначено на 11.09.2025; сторонам встановлений строк для подачі відзиву, заяв, клопотань. У змісті ухвали також визначено, що питання щодо відводу зазначеній колегії суддів буде вирішено відповідними суддями негайно в порядку ч.7 ст.39 ГПК України після виходу з відпустки судді Мороза В.Ф.
У зв'язку з вчиненням процесуальної дії (відкриття провадження за заявою позивача), на підставі розпорядження керівника апарату від 01.09.2025 здійснено передачу судової справи раніше визначеному складу суду.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.09.2025 справу передано колегії суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Мороз В.Ф., Верхогляд Т.А.
Ухвалою суду від 01.09.2025 справу прийнято до провадження наведеним складом суду; засідання призначено на 11.09.2025.
Також ухвалою суду від 01.09.2025 заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі : Іванов О.Г., Верхогляд Т.А., Мороз В.Ф. від розгляду справи № 904/5028/20(203/1014/19) визнано необґрунтованою і для вирішення питання про відвід передано судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу і визначається в порядку, встановленому ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2025 для розгляду заяви про відвід у справі № 904/5028/20(203/1014/19), визначено головуючого суддю (суддя-доповідач) Чус О.В.
Ухвалою суду від 08.09.2025 у цій справі у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: Іванов О.Г., Верхогляд Т.А., Мороз В.Ф. від розгляду справи № 904/5028/20(203/1014/19) - відмовлено.
Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 11.09.2025 не відбувся у зв'язку з відпусткою судді-члена колегії Верхогляд Т.А.
Ухвалою суду від 16.09.2025 визначена нова дата судового засідання - 07.10.2025.
04.10.2025 до суду від представника заявника - адвоката Пащенко В.І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через участь в іншому судовому засіданні.
Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 07.10.2025 не відбувся через відрядження судді-члена колегії Мороза В.Ф.
Ухвалою суду від 22.10.2025 визначена нова дата судового засідання - 12.11.2025.
12.11.2025 позивачем подано заяву про виклик експерта Кравченка О.А. в судове засідання для роз'яснення висновку.
В судовому засіданні 12.11.2025 представник позивача підтримала доводи заяви, представник відповідача-1 та відповідача-4 заперечили доводи заяви, з підстав, наведених у власних відзиві і поясненнях.
Розглянувши заяву позивача про виклик експерта в судове засідання, протокольною ухвалою від 12.11.2025 відмовлено в її задоволенні.
В судовому засіданні 12.11.2025 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали у даній справі.
Розглянувши доводи заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2014 у справі № 904/5028/20(203/1014/19), перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування заявником норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що заява ОСОБА_1 від 02.07.2025 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною 2 вказаної норми унормовано підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, такими підставами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин у розумінні вказаних положень ГПК України є одночасна наявність таких чотирьох умов: (1) їх існування на час розгляду справи; (2) ці обставини не були встановлені судом, хоча повинні були бути встановлені; (3) ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; (4) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало би наслідком ухвалення іншого судового рішення, ніж те, яке прийнято).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - окрема процесуальна форма судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена ГПК України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.
Слід враховувати, що підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто, перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення (постанова Верховного Суду від 12.04.2022 у справі №904/3923/20).
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не були та не могли бути відомі ні заявникові, ні суду, ні іншим учасникам господарського процесу; істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Водночас нововиявлені обставини необхідно відрізняти від нових обставин, що виникли після вирішення справи та ще не існували на час її розгляду, а також від обставин, що зазнали змін після ухвалення судом рішення. Їх виявлення не може бути підставою для перегляду судового рішення.
Нова обставина, яка з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи. Не вважається нововиявленою обставиною зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Також не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, які встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Також необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами (аналогічний висновок міститься у пункті 33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №9901/400/20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №127/10129/17, у пункті 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/11027/18 зазначено, що не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
У пункті 27 постанови від 08.09.2022 у справі №9901/400/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що на відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду про неї дані. Перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення, для досягнення істини у справі.
Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна або викладення іншої (протилежної) правової позиції суду у подібних правовідносинах в інших справах.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 27.08.2019 у справі №920/1077/16, від 19.05.2020 у справі №910/19793/14 та від 07.10.2020 у справі №922/1026/19 та від 19.01.2022 у справі №910/14476/19.
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 127/10129/17).
Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, доказ, який підтверджує обставини, що виникли після рішення, або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 9901/819/18).
Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях у суді будь-якої з інстанцій або які могли бути встановлені судом у разі виконання вимог процесуального закону (постанова Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 904/6670/20).
Перегляд рішення у справі, яке набрало законної сили, без наявності достатніх підстав, зокрема у силу помилкового віднесення обставин до нововиявлених, суперечить принципу правової визначеності.
Інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами вже по своїй природі передбачає конфлікт між принципом «правової визначеності» та «правом на справедливий суд», але останній (з урахуванням того ж принципу «правової визначеності», в аспекті чіткості судового процесу та винятковості переліку і вимог до обставин, що можуть виступати як нововиявлені) має пріоритет.
У Рішенні від 18.06.2020 №5-р(ІІ)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що однією з вимог принципу верховенства права (правовладдя) є вимога юридичної визначеності (як принцип); принцип юридичної визначеності є істотно важливим у питаннях дієвості верховенства права (правовладдя) (абзац перший підпункту 2.1.1 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).
Відповідно до статті 3 Закону України «Про правотворчу діяльність» верховенство права, включає в себе, зокрема, принципи юридичної визначеності, законності, запобігання зловживанню повноваженнями, рівності перед законом та недискримінації, доступу до правосуддя.
Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд із прав людини у цьому контексті зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує правовладдя як складову частину спільної спадщини Договірних Держав; одним із основоположних аспектів правовладдя є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного розв'язання спору судами їхнє рішення не можна ставити під сумнів (рішення у справі «Brumarescu v. Romania» [GC], заява №28342/95, п. 61)
Крім того, у пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява №24465/04) ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення у справі «Рябих проти Росії», заява №52854/39, пункт 52; рішення у справі «Желтяков проти України», заява №4994/04, пункт 43).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би привести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним (рішення у справі «Pravednaya v. Russia» № 69529/01, пп.27, 28).
Наведені у заяві від 02.07.2025 ОСОБА_1 обставини не можуть вважатися нововиявленими в розумінні пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України, оскільки в цьому випадку відсутня необхідна ознака існування нововиявлених обставин, а саме одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Так, на момент винесення Центральним апеляційним господарським судом постанови від 16 вересня 2024 року і винесення Верховним Судом постанови від 04 березня 2025 року в справі № 904/5028/20 (203/1014/19) висновку спеціаліста, експерта-криміналіста від 03.06.2025 за № 330 не існувало, а тому обставини, що випливають з цього висновку жодним чином не могли вплинути на висновки Центрального апеляційного господарського суду щодо предмета та обґрунтованості підстав позову ОСОБА_1 .
Крім того, як слушно зауважив відповідач-1,Договір від 15.02.2012, укладений між ТОВ фірма «Консоль ЛТД» та ОК «ЖБК «Сіті-Центр» був наявний у справі, неодноразово досліджувався судами, що відображено в постанові суду апеляційної інстанції від 16.09.2024, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 04.03.2025; після укладання Договору від 15.02.2012 його сторонами - ТОВ фірма «Консоль ЛТД» та ОК «ЖБК «Сіті-Центр» здійснено конклюдентні дії і підписано акти приймання - передачі, які досліджувались судом. В той час, як заявник не скористався своїм процесуальним правом провести експертизу в межах розгляду справи.
Фактично, поданий позивачем висновок спеціаліста, експерта-криміналіста від 03.06.2025 за № 330 є новим доказом у справі, що не був вчасно поданий позивачем, що виключає віднесення цих обставин до нововиявлених.
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відсутні три необхідні ознаки існування нововиявлених обставин, більш того, новий доказ поданий у справу, не може бути нововиявленою обставиною в розумінні процесуального законодавства, що виключає можливість задоволення судом заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16 вересня 2024 року в справі №904/5028/20 (203/1014/19).
Ухвалюючи оскаржувану ухвалу, колегія суддів керується також принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі “Устименко проти України» (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі “Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза “встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування “суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Отже, процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинна відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та має бути збалансована з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
Разом з цим, переоцінка доказів у справі не може бути підставою для зміни або скасування судового рішення.
У зв'язку з чим, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2024 слід відмовити.
Судові витрати за подання заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами слід покласти на заявника.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2024 у справі №904/5028/20(203/1014/19) - відмовити.
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2024 у справі № 904/5028/20(203/1014/19) - залишити в силі.
Судові витрати ОСОБА_1 за подання заяви про перегляд постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2024 у справі № 904/5028/20(203/1014/19) за нововиявленими обставинами покласти на заявника.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено і підписано суддями Івановим О.Г. 21.11.2025, суддями Мороз В.Ф., Верхогляд Т.А. 24.11.2025 (через перебування у відрядженні).
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя В.Ф. Мороз