12.11.2025 року м.Дніпро Справа № 904/9718/13
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дармін М.О., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники учасників провадження:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Лісовий Д.О. (власні засоби); Штефан В.О. (на зв'язок не вийшов; акт);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2025 (суддя Назаренко Н.Г., повний текст якої підписаний 06.05.2025) у справі №904/9718/13
За позовом Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 277 801,94 грн. за договором оренди земельної ділянки
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2025 у справі №904/9718/13 заяву Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами від 07.04.2025 у справі № 904/9718/13 залишено без розгляду.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Фізична особа-підприємець Штефан Владислав Олександрович, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:
- ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2025 у справі №904/6160/17 (колегією суддів: Іванов О.Г. - головуючий, доповідач, судді Верхогляд Т.А., Чередко А.Є.) за подібних обставин Криворізькій міській раді був поновлений строк на звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами; при цьому, заперечення Штефана В.О. про присічність строку на звернення із заявою були відхилені.
Відтак, вважає, що існує механізм перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, який не обмежується присічним (преклюзивним) 3 річним строком. Але такий строк може бути поновлено, продовжено, тощо на загальних підставах. В той же час, господарський суд на наведене уваги не звернув.
Також зауважує, що з урахуванням практики Європейського суду з прав людини відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення «помилки, що має фундаментальне значення для судової системи» (рішення у справі «Сутяжник проти Росії», п.38)
Одночасно у змісті апеляційної скарги викладене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду, яке мотивовано отриманням скаржником повного тексту ухвали 07.05.2025.
Криворізька міська рада у відзиві не погоджується з твердженнями апелянта і вважає, що оскаржувана ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2025 у справі №904/9718/13, відповідає приписам статті 236 ГПК України, та ґрунтується на засадах верховенства права, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, та відповідає завданню господарського судочинства. Натомість, ФОП Штефан В.О. у апеляційній скарзі не навів жодного аргументованого й переконливого доводу, котрий би підтверджував незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Звертає увагу, що подана апеляційна скарга зводиться лише до тієї обставини, що у справі №904/6160/17 ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2025 за заявою Криворізької міської ради було поновлено строк на звернення із заявою про перегляд постанови від 24.02.2021 за нововиявленими обставинами, а в рамках нашої справи №904/9718/13 Господарським судом Дніпропетровської області було залишено без розгляду його заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. І вищевказану справу, Апелянт помилко вважає подібною.
Натомість, у вищезгаданій справі №904/6160/17, 20.02.2025 Криворізька міська рада звернулась до Центрального апеляційного господарського суду із заявою про перегляд судового рішення за новоявленими обставинами у зв'язку із прийняттям 22.01.2025 Дніпровським апеляційним судом постанови у справі №212/7107/21 за позовом Криворізької міської ради до Штефана В.О., Бондаренко Н.О., Штефана О.З. про визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації права власності, якою апеляційна скарга Штефана О.З. залишена без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.03.2024 - без змін. А відтак, Криворізька міська рада звернулась до Центрального апеляційного господарського суду у справі №904/6160/17 дотримуючись тридцятиденного строку як те вимагає пункт 1 частини першої статті 321 ГПК України із чим погодився суд апеляційної інстанці. В той час, як ФОП Штефаном В.О. навпаки, строк є порушеним без поважних на те причин, що і було правильно взято до уваги господарським судом.
При цьому, постанова Третього апеляційного адміністративного суду у справі №804/9016/15 на підставі та з урахуванням якого наполягає переглянути рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 у даній справі 904/9718/13 за нововиявленими обставинами, набрало законної сили 22.08.2023, а з даною заявою ФОП Штефан В.О. звертається до суду 07.04.2025, тобто по спливу майже двох років з дня набрання постанови суду законної сили та, вочевидь, поза присічним строком для подання такої заяви, що є безумовним пропуском заявником встановленого процесуальним законом строку для подання такої заяви.
Наголошує на тому, що наявність присічного строку на перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відповідає принципу юридичної визначеності та виключає безкінечний та необґрунтований перегляд судового рішення у випадках, коли одна із сторін не погоджується з таким рішенням.
Що стосується рішення Конституційного Суду України від 14.02.2024 №1-р(ІІ)/2024 яким було визнано приписи пункту 2 частини другої, частино третьої статті 321 ГПК України не конституційними зазначаємо, що судом вірно зазначено, що рішення Конституційного Суду, як правило, не мають ретроспективної дії, тобто не впливають на ситуації, які вже відбулися до їх ухвалення, чим у даному випадку є набрання 22.08.2023 законної сили рішень у справі №804/9016/15.
А відтак, правовідносини між сторонами щодо даного предмету спору закінчились остаточним судовим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 року, що набрало законної сили 05.05.2014.
Крім того, звертає увагу суду, що Відповідач ФОП Штефан В.О. у даній справі №904/9718/13 вже не вперше звертається до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Так, відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 в задоволенні заяви ФОП Штефана В.О. про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 - відмовлено. А відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2022 заяву ФОП Штефана В.О. про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 904/9718/13 - залишено без розгляду . При цьому, наказ суду який виданий на виконання судового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 у справі №904/9718/13, перебуває на примусовому виконанні з 2014 року і який по теперішній час є невиконаним ФОП Штефаном В.О. А відтак, вбачається недобросовісна поведінка ФОП Штефана В.О., яка направлена на ухилення від виконання остаточного судового рішення у справі, виконання якого відповідно чинного законодавства України є обов'язковим.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Верхогляд Т.А., Дармін М.О.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 23.05.2025 здійснено запит справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
28.05.2025 матеріали оскарження ухвали у справі №904/9718/13 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2025 (суддя доповідач Іванов О.Г.) відхилено клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду, як безпідставне; апеляційну скаргу залишено без руху; скаржнику наданий строк (10 днів) для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
На виконання вимог ухвали від 28.05.2025 надійшла заява про усунення недоліків скарги до якої додано надати докази сплати судового збору в сумі 3028,00 грн грн.; докази направлення скарги позивачу - Криворізькій міській раді.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.25 у справі №904/9718/13, розгляд справи призначено на 11.09.2025; сторонам встановлений строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.
10.09.2025 до суду від предстанвика апелянта адвоката Лісового Д.О. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
Клопотання аналогічного місту надійшло до суду 10.09.2025 від Штефана В.О.
Крім того, 10.09.2025 до суду від представника Криворізької міської ради Сильникової А.О. надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 11.09.2025 не відбувся у зв'язку з відрядженням судді-члена колегії Дарміна М.О. та відпусткою судді-члена колегії Верхогляд Т.А.
16.09.2025 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, у зв'язку з відпусткою судді Дарміна М.О. та з метою вчинення процесуальної дії (призначення нової дати засідання), призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/9718/13.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2025, справу №904/9718/13 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
Ухвалою від 16.09.2025 визначено нову дату судового засідання - 12.11.2025.
У зв'язку з вчиненням процесуальної дії, 07.10.2025 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/9718/13.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.10.2025, справу №904/9718/13 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Верхогляд Т.А.
12.11.2025 до суду від представника Криворізької міської ради Сильникової А.О. надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
В судовому засідання 12.11.2025 секретар судового засідання намагався вийти на зв'язок з відповідачем Фізичною особою-підприємцем Штефаном Владиславом Олександровичем для проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, але відповідач на зв'язок не вийшов, що зафіксовано актом суду.
У судовому засіданні 12.11.2025 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги. Судом задоволено клопотання позивача про розгляд справи без участі представника.
В судовому засіданні 12.11.2025 оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа за позовом Криворізької міської ради до Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 28.12.2006 № 040610801406 в сумі 261 238,10 грн. - основного боргу та 16 563,84 грн. - пені.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 позов задоволено у повному обсязі: стягнуто з Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на користь Криворізької міської ради заборгованість за договором оренди земельної ділянки у сумі 261 238,10грн., пеню у розмірі 16 563,84грн.; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на користь Криворізької міської ради витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 556,04грн.
24.02.2014 на виконання даного рішення судом видано накази.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 у справі № 904/9718/13 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2014 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 у справі № 904/9718/13 залишено без змін.
Ухвалою суду від 19.04.2016 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 відмовлено, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 залишено без змін, у зв'язку з тим, що посилання заявника в розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України не є нововиявленими обставинами.
29.07.2016 від відповідача надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 за нововиявленими обставинами, в якій він просив:
- переглянути рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 у справі №904/9718/13 за нововиявленими обставинами та скасувати його;
- прийняти нове рішення у справі №904/9718/13, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2018 заяву Фізичної особи - підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 у справі №904/9718/13 за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 у справі №904/9718/13 скасовано. Прийнято нове рішення яким у задоволенні позову відмовлено та стягнуто з Криворізької міської ради на користь Фізичної особи - підприємця Штефана Владислава Олександровича судовий збір у розмірі 6 111,64грн.
12.04.2018 на виконання зазначеного рішення видано наказ.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2018 у справі № 904/9718/13 скасовано. В задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 у справі №904/9718/13 за нововиявленими обставинами відмовлено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 у справі №904/9718/13 залишено без змін та стягнуто з Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на користь Криворізької міської ради судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 9 167,50 грн.
01.10.2018 на виконання зазначеної постанови видано наказ.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2019 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі № 904/9718/13 залишено без змін.
07.05.2019 на адресу суду надійшла заява Криворізької міської ради про видачу дублікатів наказів від 24.02.2014.
Ухвалою суду від 15.05.2019 заяву Криворізької міської ради про видачу дублікатів наказів у справі № 904/9718/13 задоволено. Видано дублікати наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2014 у справі № 904/9718/13.
11.01.2022 до суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі, в якій він просив:
- визнати причину пропуску процесуального строку на звернення із даною заявою поважною та відновити (поновити, продовжити) цей строк;
- переглянути рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 по справі № 904/9718/13 у зв'язку із нововиявленими обставинами та скасувати його;
- прийняти нове рішення по справі № 904/9718/13, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Заява була обґрунтована тим, що в квітні 2021 ФОП Штефан В.О. звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Криворізької міської ради в якому просив визнати незаконним, протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення Криворізької міської ради №2494 від 22.12.2004 “Про затвердження та застосування грошової оцінки земель міста Кривого Рогу», як такого, що є діючим, оскільки з огляду на визнання нечинним у судовому порядку рішення Криворізької міської ради № 3884 від 14.05,2010 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривий Ріг", відновило свою дію попереднє рішення Криворізької міської ради від 22.12.2004 № 2494 "Про затвердження та застосування грошової оцінки земель міста Кривий Ріг".
Ухвалою від 17.01.2022 заяву Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 904/9718/13 залишено без розгляду, оскільки заява про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 подана поза присічним строком для подання такої заяви.
14.04.2025 від Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича надійшла заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі, в якій він просить:
- поновити (відновити) строк на звернення з даною заявою,
- прийняти заяву до розгляду та здійснити її розгляд за участю та із викликом сторін,
- переглянути рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 по справі № 904/9718/13 у зв'язку із нововиявленими обставинами та скасувати його;
- прийняти нове рішення по справі № 904/9718/13, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Як зазначено в заяві, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 обґрунтоване тим, що відповідно до рішення Криворізької міської ради від 14.05.2010 №3884 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу" базова вартість 1 кв.м. земель міста складає 240,05 грн. за кв.м.; застосування базової вартості 1 кв.м. земель міста буде здійснюватися в три етапи: - перший з 01.06.2010 у розмірі 150 грн. за кв.м.; - термін впровадження другого і третього етапів будуть розгляну ті міською радою за результатами розвитку господарського комплексу міста.
Згідно з довідкою Управління Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №25-р2 від 07.02.2011, підготовленої на підставі рішення Криворізької міської ради від 14.05.2010 №3884 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу", нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 3 561 712,71 грн. (а.с. 21).
За висновками суду річна орендна плата згідно даної нормативної грошової оцінки земельної ділянки з червня 2010 року по лютий 2013 року становить 106 851,36 грн., а розмір щомісячного платежу в період з червня 2010 року по лютий 2013 року становить 8 904,28 грн., про що свідчить розрахунок Управління земельних ресурсів виконкому Криворізької міської ради (а.с. 7) та розрахунок ДПС у Дніпропетровській області (а.с.8), які складені на підставі довідки Управління Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №25-р2 від 07.02.2011.
Також, судом було враховано, що з вищезазначених розрахунків (а.с.7,8) вбачається, що Відповідачем було частково сплачено орендну плату у сумі 32 603,14 грн., а тому, за висновками суду, заборгованість Відповідача по орендній платі за період з червня 2010 по лютий 2013 року становить 261 238,10 грн.
Заявник вказує, що у рамках іншої судової справи №804/9016/15, яка розглядалась за участі ФОП Штефана В.О. та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, вирішувалось питання про визнання протиправним дій суб'єкта владних повноважень - управління Держземагенства у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, щодо видачі довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №25-р2 від 07 лютого 2011 року, яка була покладена Криворізькою міською радою в основу нарахування мені заборгованості із орендної плати за землю.
За результатами розгляду такої справи №804/9016/15 рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року позов ФОП Штефана В.О. було задоволено та визнано протиправними дії управління Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області щодо формування та видачі довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №25-р2 від 07 лютого 2011 року.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року у справі №804/9016/15 було залишено без задоволення апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року у справі №804/9016/15 було залишено без змін. У касаційному порядку зазначені судові рішення не оскаржувались.
Заявник вважає, що за таких обставин, з огляду на неправомірну видачу довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №25-р2 від 07 лютого 2011, яка була підготовлена та видана на підставі незаконного (нечинного) рішення Криворізької міської ради №3884 від 14.05.2010 “Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу», слід дійти висновку, що Відповідачу було незаконно нараховано заборгованість з орендної плати за землю, що у подальшому призвело до таких негативних наслідків, як відмова у поновленні (продовженні) дії договору оренди по вул. 5-й Зарічний м. Кривого Рогу.
На думку заявника, судовим рішенням від 04 квітня 2023 року по справі №804/9016/15, яке набрало законної сили 22 серпня 2023 року підтверджується факт (наявність) нововиявленої обставини, тобто, наявність істотної для справи обставини, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відома Відповідачу, на час розгляду справи але така обставина впливає на результат рішення суду, оскільки врахування її судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте 10.02.2014 у даній справі.
Заявник наголошує, що витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №2297 від 25.01.2010 (наявний у справі) на підставі якого сплачувалась Відповідачем орендна плата у розмірі 32 603,14 грн. за спірний період складений саме на підставі грошової оцінки земель міста Кривого Рогу 2008 року, яка затверджена рішенням Криворізької міської ради №2494 від 22.12.2004 “Про затвердження та застосування грошової оцінки земель міста Кривого Рогу», яке наразі є діючим, що окремо встановлено у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021 по справі №160/7045/21.
Під час укладання договору сторони, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 № 1724 "Деякі питання оренди земель" та додатків №1, №2 до цієї постанови підписали погоджений розрахунок розміру орендної плати де узгодили, що річний розмір орендної плати становить 68979,94грн. Така сума річної орендної плати була розрахована з урахуванням витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №34/02 від 08.11.2006, який згідно прикінцевих положеннях договору є його невід'ємною частиною.
24.02.2010 між Сторонами було укладено додаткову угоду до Договору, якою його поновлено на три роки (державна реєстрація від 23.03.2010 за №041010800232). Відповідно до п. 11 додаткової угоди до Договору його строк поновлено на 3 роки.
Заявник вказує, що під час укладання додаткової угоди договору сторони також керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 № 1724 "Деякі питання оренди земель" та додатків №1, №2 до цієї постанови підписали новий погоджений розрахунок розміру орендної плати де узгодили, що річний розмір орендної плати змінився та становить 15598,66грн. Така сума річної орендної плати була розрахована з урахуванням витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №2297 від 25.01.2010, який згідно прикінцевих положеннях договору є його невід'ємною частиною.
Отже, заявник вважає, що під час укладанні спірного договору оренди та його продовженні сторони погодились, що розрахунок орендної плати буде здійснюватися на підставі та з урахуванням витягу із грошової оцінки земель міста Кривий Ріг, яка затверджена саме рішенням Криворізької міської ради від 22.12.2004 № 2494 "Про затвердження та застосування грошової оцінки земель міста Кривий Ріг", яке є діючим до цього часу, не припинило свою дію та не скасоване ні самою Криворізькою міською радою, ні судом.
На думку відповідача, станом на сьогоднішній день, жодного іншого погодженого розрахунку розміру орендної плати на підставі іншої нормативної грошової оцінки для орендної плати між Сторонами не підписано, що свідчить про помилковість доводів Позивача про те, що річна орендна плата за 1 календарний місяць становить - 8 904,28грн.
Відповідач стверджує, що обставини, які встановлені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року у справі №804/9016/15 та Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року у справі №804/9016/15 є істотними, оскільки врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте 10.02.2014 у даній справі та зазначена постанова свідчить про наявність нововиявленої обставини.
За таких обставин, заявник вважає, що наразі існують докази, які підтверджують про наявність нововиявленої обставини (істотної для справи обставини), яка підтверджує неправомірність вимог Позивача про стягнення заборгованості із орендної плати за землю на підставі довідки Управління Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №25-р2 від 07.02.2011, підготовленої на підставі рішення Криворізької міської ради від 14.05.2010 №3884 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу", нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 3 561 712,71грн.
Ухвалою від 21.04.2025 заяву Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору та відсутністю доказів направлення заяви позивачу.
21.04.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про залишення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без розгляду, яка обґрунтована тим, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду у справі №804/9016/15 на підставі та з урахуванням якого наполягає переглянути рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 у даній справі 904/9718/13 за нововиявленими обставинами, набрало законної сили 22.08.2023, а з даною заявою ФОП Штефан В.О. звертається до суду 07.04.2025, тобто по спливу майже двох років з дня набрання постанови суду законної сили та поза присічним строком для подання такої заяви, що є безумовним пропуском заявником встановленого процесуальним законом строку для подання такої заяви.
Крім того, позивач зазначив, що Відповідач - ФОП Штефан В.О. у даній справі №904/9718/13 вже не вперше звертається до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Позивач вказує, що, відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 в задоволенні заяви ФОП Штефана В.О. про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 відмовлено, відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2022 заяву ФОП Штефана В.О. про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 904/9718/13 залишено без розгляду .
Позивач наголошує, що наказ суду, який виданий на виконання судового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 у справі №904/9718/13 перебуває на примусовому виконанні з 2014 року і який по теперішній час є невиконаним ФОП Штефаном В.О.
01.05.2025 від ФОП Штефана В.О. надійшло клопотання про усунення недоліків заяви.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2025 у справі №904/9718/13 заяву Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами від 07.04.2025 у справі № 904/9718/13 залишено без розгляду.
Зазначений процесуальний документ і є предметом апеляційного оскарження.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що рішення у справі № 904/9718/13 від 10.02.2014 набрало чинності 05.05.2014. Отже, останнім днем подання заяви про її перегляд за нововиявленими обставинами є 05.05.2017. Заява про перегляд вказаного рішення за нововиявленими обставинами подана заявником 14.04.2025. Отже, заява Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 подана поза присічним строком для подання такої заяви.
При цьому, суд першої інстанції не взяв до уваги посилання заявника на наявність у нього права звертатись із заявою про поновлення строку на подання заяви для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, з огляду на рішення Конституційного Суду № 1-р(II)/2024 від 14.02.2024, оскільки таке рішення Конституційного суду не має зворотної дії у часі, тому рішення Конституційного Суду України не має ретроспективної дії та поширюється лише на правовідносини, які виникли після його ухвалення. І оскільки правовідносини у цій справі (щодо права особи на подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами) розпочались і закінчились до визнання Конституційним Судом України неконституційними приписів пункту 2 частини другої, частини третьої статті 321 ГПК України, у суду відсутні підстави необхідності врахування рішення Конституційного Суду України від 14.02.2024 № 1-р(II)/2024 у справі № 3-41/2023(87/23) до правовідносин, що склались у цій справі. Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного суду, в т.ч. викладеною у постанові КГС ВС від 16.04.2025 у справі № 910/9928/19.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та критично ставиться до доводів апеляційної скарги з огляду на наступне.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, як поданої поза межами присічного строку на її подання.
Відповідно до частини 1 статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною 2 вказаної норми унормовано підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, такими підставами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин у розумінні вказаних положень ГПК України є одночасна наявність таких чотирьох умов: (1) їх існування на час розгляду справи; (2) ці обставини не були встановлені судом, хоча повинні були бути встановлені; (3) ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; (4) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало би наслідком ухвалення іншого судового рішення, ніж те, яке прийнято).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - окрема процесуальна форма судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена ГПК України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.
Слід враховувати, що підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто, перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення (постанова Верховного Суду від 12.04.2022 у справі №904/3923/20).
Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна або викладення іншої (протилежної) правової позиції суду у подібних правовідносинах в інших справах.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 27.08.2019 у справі №920/1077/16, від 19.05.2020 у справі №910/19793/14 та від 07.10.2020 у справі №922/1026/19 та від 19.01.2022 у справі №910/14476/19.
Перегляд рішення у справі, яке набрало законної сили, без наявності достатніх підстав, зокрема у силу помилкового віднесення обставин до нововиявлених, суперечить принципу правової визначеності.
Інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами вже по своїй природі передбачає конфлікт між принципом «правової визначеності» та «правом на справедливий суд», але останній (з урахуванням того ж принципу «правової визначеності», в аспекті чіткості судового процесу та винятковості переліку і вимог до обставин, що можуть виступати як нововиявлені) має пріоритет.
У Рішенні від 18.06.2020 №5-р(ІІ)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що однією з вимог принципу верховенства права (правовладдя) є вимога юридичної визначеності (як принцип); принцип юридичної визначеності є істотно важливим у питаннях дієвості верховенства права (правовладдя) (абзац перший підпункту 2.1.1 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).
Відповідно до статті 3 Закону України «Про правотворчу діяльність» верховенство права, включає в себе, зокрема, принципи юридичної визначеності, законності, запобігання зловживанню повноваженнями, рівності перед законом та недискримінації, доступу до правосуддя.
Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд із прав людини у цьому контексті зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує правовладдя як складову частину спільної спадщини Договірних Держав; одним із основоположних аспектів правовладдя є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного розв'язання спору судами їхнє рішення не можна ставити під сумнів (рішення у справі «Brumarescu v. Romania» [GC], заява №28342/95, п. 61)
Крім того, у пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява №24465/04) ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення у справі «Рябих проти Росії», заява №52854/39, пункт 52; рішення у справі «Желтяков проти України», заява №4994/04, пункт 43).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би привести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним (рішення у справі «Pravednaya v. Russia» № 69529/01, пп.27, 28).
Відповідно до частини другої статті 321 ГПК України з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана:
1) з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили;
2) з підстав, визначених пунктами 2 і 3 частини другої та частиною третьою статті 320 цього Кодексу, - не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.
Строки, передбачені цією частиною, не можуть бути поновлені, крім строку, передбаченого для перегляду судового рішення за виключними обставинами у зв'язку з рішенням міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, яке набуло статусу остаточного, після спливу десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили, за умови що заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами подана протягом тридцяти днів з дня, коли така особа дізналася або могла дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного.
Відповідні зміни (щодо присічності строку, наведеного у ч.1 ст.321 ГПК України) внесені до Господарського процесуального кодексу України Законом України від 11.03.2025 №4283-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року № 1-р(II)/2024 щодо гарантування захисту прав і свобод особи за рішенням Європейського суду з прав людини», що набув чинності 09.04.2025.
Тобто, встановлений наведеними процесуальними нормами трирічний строк для подання заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 320 ГПК України, є присічним і поновленню не підлягає.
Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що рішення у справі № 904/9718/13 від 10.02.2014 набрало чинності 05.05.2014. Отже, останнім днем подання заяви про його перегляд за нововиявленими обставинами є 05.05.2017.
Заява про перегляд вказаного рішення за нововиявленими обставинами подана заявником 07.04.2025 (згідно дати на кур'єрській накладній, зареєстрована судом першої інстанції 14.04.2025). Тобто, зі спливом майже восьми років після закінчення присічного строку.
Отже, заява Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 подана поза межами присічного строку для подання такої заяви, наслідком чого є залишення її без розгляду, що правильно зроблено господарським судом.
При цьому, заявник просив суд першої інстанції поновити строк на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 у справі № 904/9718/13, аргументуючи таке поновлення доводами про те, що резолютивною частиною рішення Конституційного Суду № 1-р(ІІ)/2024 від 14.02.2024 було визначено, що приписи пункту 2 частини другої, частини третьої статті 321 ГПК України, визнані неконституційними в зазначеному аспекті, утрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення. Відтак, з урахуванням рішення Конституційного Суду № 1-р(ІІ)/2024 від 14.02.2024, починаючи з 15.08.2024 учасники справи (зокрема й заявник) мають право звертатись із заявою про поновлення строку на подання заяви для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема при виникненні істотних для справи обставин, які не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі раніше.
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив відповідні доводи клопотання, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, наведеною у постанові від 08.08.2022 у справі № 925/2073/13 за якою, строк у три роки є преклюзивним (припиняючим), тобто таким, сплив якого спричиняє припинення самого права, за реалізацією якого звертається особа, та він не може бути відновлений, незалежно від причин його пропуску. Таким чином, можливість поновлення 3-річного процесуального строку, встановленого частиною другою статті 321 ГПК України, в межах якого учасник справи може подати заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, процесуальним законом виключається.
Наявність присічного строку на перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відповідає принципу юридичної визначеності та виключає безкінечний та необґрунтований перегляд судового рішення у випадках, коли одна із сторін не погоджується з таким рішенням (такий висновок викладено Верховним Судом у справах № 911/3730/16, № 911/1482/17, № 914/927/19, 907/113/18).
Колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду від 16.04.2025 по справі №910/9928/19, в якій переглядалась ухвала місцевого госопдарського суду, якою заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду на підставі п.1 ч.1 ст.320 ГПК України було залишено без розгляду з підстав пропуску процесуальних строків, які є преклюзивними, та постанова суду апеляційної інстанції, якою наведену ухвалу було скасовано, наведено наступне:
«40. Верховний Суд у постанові від 08.08.2022 у справі № 925/2073/13 зазначав, що строк у три роки є преклюзивним (припиняючим), тобто таким, сплив якого спричиняє припинення самого права, за реалізацією якого звертається особа, та він не може бути відновлений, незалежно від причин його пропуску. Таким чином, можливість поновлення 3-річного процесуального строку, встановленого частиною другою статті 321 ГПК України, в межах якого учасник справи може подати заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, процесуальним законом виключається.
41. Наявність присічного строку на перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відповідає принципу юридичної визначеності та виключає безкінечний та необґрунтований перегляд судового рішення у випадках, коли одна із сторін не погоджується з таким рішенням.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у справах № 911/3730/16, № 911/1482/17, № 914/927/19, 907/113/18.
42. Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
43. Верховний Суд констатує, що статтею 118 Господарського процесуального кодексу України встановлені наслідки пропуску процесуальних строків.
44. Так, за вказаною нормою, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
45. Таким чином, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши, що заява Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 подана після спливу більше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили, врахувавши, що визначені в частині другій статті 321 ГПК України строки не можуть бути поновлені, правомірно залишив таку заяву без розгляду на підставі статті 118 ГПК України.
46. Натомість апеляційний господарський суд, переглянувши ухвалу місцевого господарського суду, прийняту за результатами розгляду заяви за нововиявленими обставинами, помилково дійшов висновку щодо наявності у заявника права звертатись із заявою про поновлення строку на подання заяви для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, з огляду на рішення Конституційного Суду № 1-р(II)/2024 від 14.02.2024.
47. З цього приводу Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.
48. Так, дійсно Рішенням Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року № 1-р(II)/2024 у справі № 3-41/2023(87/23) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 2 частини другої, частину третю статті 321 Господарського процесуального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють: 1) подання заяв про перегляд судового рішення у зв'язку з ухваленням Європейським судом із прав людини рішення після десяти років із дня набрання законної сили рішенням національного суду; 2) поновлення строку судом на подання заяви про перегляд рішення національного суду.
49. Цим же рішенням Конституційного Суду України встановлено, що приписи пункту 2 частини другої, частини третьої статті 321 Господарського процесуального кодексу України, визнані неконституційними в зазначеному аспекті, утрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
50. Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі норми, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
51. У Рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України зазначив про те, що: "незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність".
52. Отже, рішення Конституційного Суду України не має ретроспективної дії та поширюється лише на правовідносини, які виникли після його ухвалення.».
Таким чином, оскільки правовідносини у дійсній справі (щодо права особи на подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами) розпочались і закінчились до визнання Конституційним Судом України неконституційними приписів пункту 2 частини другої, частини третьої статті 321 ГПК України, судом першої інстанції підставно не враховане рішення Конституційного Суду України від 14.02.2024 № 1-р(II)/2024 у справі № 3-41/2023(87/23), з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 16.04.2025 у справі № 910/9928/19.
Посилання ж апелянта на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2025 у справі №904/6160/17 (колегією суддів: Іванов О.Г. - головуючий, доповідач, судді Верхогляд Т.А., Чередко А.Є.), якою за подібних обставин Криворізькій міській раді був поновлений строк на звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, колегією суддів не приймаються, оскільки ухвалою суду від 30.06.2025 у справі №904/6160/17 судом апеляційної інстанції задоволено клопотання відповідача (ФОП Штефана В.О.) про закриття апеляційного провадження (з посиланням на постанову КГС ВС від 16.04.2025 по справі №910/9928/19) з підстав присічності строку, визначеного п.1 ч.2 ст.321 ГПК України, та помилкового поновлення строку позивачу, звідси і помилкового відкриття апеляційного провадження за такою заявою.
Звідси, посилання апелянта щодо існування механізму перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, який не обмежується присічним (преклюзивним) 3 річним строком, який може бути поновлено, продовжено, тощо на загальних підставах, в той час, як господарський суд на наведене уваги не звернув, не ґрунтуються на нормах процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.
З огляду на викладене та враховуючи, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення було дотримано норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а тому ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2025 у справі №904/9718/13 слід залишити без змін.
У відповідності до статті 129 ГПК України витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2025 у справі №904/9718/13 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2025 у справі №904/9718/13 - залишити без змін.
Судові витрати Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено і підписано суддями Івановим О.Г., Дарміним М.О. 21.11.2025, суддею Верхогляд Т.А. 24.11.2025 (через перебування у відрядженні).
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя Т.А. Верхогляд