Постанова від 12.11.2025 по справі 917/339/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2025 року м. Харків Справа № 917/339/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю:

уповноваженої особи акціонерів ПрАТ "Рижівський гранітний кар'єр" - адвокатки Гетманець А.О., на підставі ордера, ухвали Господарського суду Полтавської області від 26.06.2025 (поза межами приміщення суду),

від апелянта - адвокатки Колоди Л.В., на підставі довіреності (поза межами приміщення суду),

від кредитора ТОВ "Арітокс" - адвоката Єгорова С.А., на підставі ордера (поза межами приміщення суду),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Щебінь" (вх.№1842П)

на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.05.2025 (повне судове рішення складено 30.05.2025, суддя Паламарчук В.В.), постановлену за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка-2018" про визнання кредиторських вимог,

на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.07.2025 (повне судове рішення складено 16.07.2025, суддя Паламарчук В.В.), постановлену за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Класік" про визнання кредиторських вимог,

на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.07.2025 (повне судове рішення складено 16.07.2025, суддя Паламарчук В.В.), постановлену за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Логістик" про визнання кредиторських вимог,

та на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.08.2025 (повне судове рішення складено 12.08.2025, суддя Паламарчук В.В.), постановлену за результатами попереднього засідання у справі № 917/339/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арітокс", м. Одеса,

до Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар"єр", м. Горішні Плавні, Полтавська область,

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.04.2025 відкрито провадження у справі №917/339/25 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар"єр". Визнано кредиторські вимоги ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Арітокс" в сумі 25 164 000, 00грн основного боргу, а також 30 280, 00грн судового збору за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, 72 000, 00грн авансування винагороди арбітражного керуючого. Введено процедуру розпорядження майном. Розпорядником майна призначено Дерябкіна Олександра Едуардовича. Призначено попереднє засідання суду.

З метою виявлення конкурсних кредиторів 03.04.2025 Господарським судом Полтавської області оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар"єр".

Відповідно до частини 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

У тридцятиденний термін від дня офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті Судової влади України оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар"єр" до місцевого господарського суду надійшли заяви, зокрема:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Класік" про визнання грошових вимог до боржника в сумі 29 350 652, 53грн, з яких: 23 766 912, 00грн - основний борг, 511 899, 68грн 3% річних, 2 449 910, 52грн інфляційних втрат, 2 615 874, 33грн пені, 6 056, 00грн - судовий збір за подання грошових вимог;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Логістик" про визнання грошових вимог до боржника в сумі 3 355 978, 08грн, з яких: 2 800 000, 00грн - основний борг, 34 254, 57грн - 3% річних, 195 554, 72грн - інфляційні втрати, 320 112, 79грн - пеня, 6 056, 00грн - судовий збір;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Щебінь" про визнання вимог кредитора до боржника в сумі 19 935 624, 00грн, з яких: 19 929 565, 00грн - основний борг, 6 056, 00грн - судовий збір;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка-2018" про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 28 997 778, 04грн, з яких: 25 312 500, 00грн - основний борг, 605 319, 66грн 3% річних, 3 073 902, 38грн інфляційні витрати, 6 056, 00грн - судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.05.2025 визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Щебінь" до Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар"єр" у розмірі 19 935 621, 00грн, з яких: 19 929 565, 00грн - основний борг (4 черга) та 6 056, 00грн - витрат по сплаті судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог (1 черга).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.05.2025 визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка-2018" до Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар"єр" у розмірі 28 997 778, 04грн, з яких: 25 312 500, 00грн - основний борг (4 черга), 605 319, 66грн 3% річних (4 черга), 3 073 902, 38грн інфляційні витрати (4 черга), 6 056, 00грн витрат по сплаті судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог (1 черга).

Ухвала місцевого господарського суду від 29.05.2025 щодо кредиторських вимог ТОВ "Техніка-2018" мотивована тим, що боржник - ПрАТ "Рижівський гранітний кар"єр" в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договорами оренди №25/12-2023 від 25.12.2023 та суборенди №25/12-2/2023 від 25.12.2023 за оренду спецтехніки не розрахувався. Заборгованість у сумі 5 887 500, 00грн згідно договору суборенди №25/12-2/2023 від 25.12.2023 підтверджується актом звірки розрахунків станом на 31.12.2024. Заборгованість у сумі 19 425 000, 00грн згідно договору оренди №25/12-2023 від 25.12.2023 підтверджується також актом звірки розрахунків станом на 31.12.2024. Доказів сплати боржником заборгованості у сумі 25 312 500, 00грн матеріали справи не містять.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.07.2025 визнано частково грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Класік" до Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар"єр" у розмірі: 23 766 912, 00грн - основний борг (4 черга), 505 512, 02грн - 3% річних (4 черга), 2 386 993, 30грн інфляційних втрат (4 черга), 6 056, 00грн - витрат по сплаті судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог (1 черга). В іншій частині кредиторських вимог, а саме: 62 917, 22грн інфляційних втрат та 6 387, 66грн 3% річних відмовлено.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що боржник в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором №01/08-2023 від 01.08.2023 за отримані послуги не розрахувався. Доказів погашення Приватним акціонерним товариством "Рижівський гранітний кар"єр" заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія Класік" матеріали справи не містять.

Після проведення перевірки розрахунку судом першої інстанції встановлено, що належна до стягнення сума 3% річних становить 505 512, 02 грн, а інфляційних - 2 386 993, 30грн. Кредиторські вимоги в цій частині підлягають задоволенню, в іншій частині кредиторські вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних слід відхилити за їх безпідставністю.

Крім того, місцевий господарський суд відхилив заперечення ПрАТ "Рижівський гранітний кар'єр" щодо кредиторських вимог, витребування документів, а також клопотання ТОВ "Кривбас-Щебінь" про зобов'язання ТОВ "Енергія Класік" надати оригінали усіх документів для огляду та дослідження в судовому засіданні, оскільки договір поставки, рахунки фактури, акт звіряння розрахунків підписані боржником та посвідчені печаткою без зауважень. Доказів порушення кримінальної справи щодо складу фіктивних документів щодо директора боржника та особи, яка підписала рахунки - суду не надано. Доказів звернення боржника до кредитора про помилку при переоформлені документів суду не надано; згідно з процесуальним законодавством, документи, підписані КЕП, мають таку ж юридичну силу, як і їх паперові аналоги, подані традиційним способом. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що боржником - ПрАТ "Рижівський гранітний кар'єр" та кредитором - ТОВ "Кривбас-Щебінь" не підтверджено належними доказами свої заперечення та не доведено їх в установленому порядку.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.07.2025 визнано частково грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Логістик" до Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар"єр" у розмірі: 2 800 000, 00грн - основний борг (4 черга), 320 112, 79грн пені (6 черга), 6 056, 00грн - витрат по сплаті судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог (1 черга). В іншій частині кредиторських вимог, а саме: 195 554, 72грн інфляційних нарахувань та 34 254, 57грн 3% річних відмовлено.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що факт оплати товару підтверджено сторонами в акті звірки взаємних розрахунків станом на 30.10.2024 від 01.11.2024. Враховуючи, що боржник попередньо оплачений товар (щебінь) на суму 2 800 000, 00грн кредиторові не поставив, грошові кошти не повернув, кредиторські вимоги про стягнення 2 800 000, 00грн суми основного боргу є обґрунтованими та визнаються судом. Разом з тим, місцевим господарським судом встановлено, що відсутні підстави для застосування положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України до даних правовідносин. Отже, в частині визнання кредиторських вимог щодо 195 554, 72грн інфляційних втрат та 34 254, 57грн 3% річних суд відмовив.

Суд першої інстанції також відхилив заперечення ПрАТ "Рижівський гранітний кар'єр" щодо кредиторських вимог, витребування документів, а також клопотання ТОВ "Кривбас-Щебінь" про зобов'язання ТОВ "Енергія Логістик" надати оригінали усіх документів для огляду та дослідження в судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.08.2025 завершено попереднє судове засідання у справі №917/339/25 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар"єр". Постановлено, що до реєстру кредиторів Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар"єр" підлягають включенню визнані судом вимоги:

- ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Арітокс" у розмірі: 25 164 000, 00грн - основного боргу (4 черга), 30 280, 00грн - судового збору за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (1 черга), 72 000, 00грн - авансування винагороди арбітражного керуючого (1 черга);

- вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Щебінь" у розмірі: 19 929 565, 00грн - основний борг (4 черга), 6 056, 00грн - витрат по сплаті судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог (1 черга);

- вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області у розмірі: 95 115, 04грн заборгованість з єдиного соціального внеску, нарахованого роботодавцем (2 черга), 15 659 619, 13грн - основний борг (3 черга), 154 021, 61грн штрафні санкції (6 черга), 2 293 419, 47грн пеня (6 черга), 6 056, 00грн - витрат по сплаті судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог (1 черга);

- вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка-2018" у розмірі: 25 312 500, 00грн - основний борг (4 черга), 605 319, 66грн 3% річних (4 черга), 3 073 902, 38грн інфляційні витрати (4 черга), 6 056, 00грн - витрат по сплаті судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог (1 черга);

- вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Класік" у розмірі: 23 766 912, 00грн - основний борг (4 черга), 505 512, 02 грн - 3% річних (4 черга), 2 386 993, 30грн інфляційних втрат (4 черга), 6 056, 00грн - витрат по сплаті судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог (1 черга);

- вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Логістик" у розмірі: 2 800 000, 00грн - основний борг (4 черга), 320 112, 79грн пені (6 черга), 6 056, 00грн - витрат по сплаті судового збору за подання кредиторської вимоги (1 черга).

Задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Щебінь" в частині визнання кредиторів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія Класік" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Техніка-2018" заінтересованими особами стосовно боржника. Задоволено заяву уповноваженої особи акціонерів Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар"єр" адвоката Гетманець Алли Олександрівни в частині визнання кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія Класік" заінтересованою особою стосовно боржника.

Визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія Класік" заінтересованою особою стосовно боржника - Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар"єр".

Визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Техніка-2018" заінтересованою особою стосовно боржника - Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар"єр".

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Щебінь" в частині визнання кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Арітокс" заінтересованою особою стосовно боржника відхилено

Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Щебінь" та уповноваженої особи акціонерів Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар"єр" адвоката Гетманець Алли Олександрівни про визнання кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Логістик" заінтересованою особою стосовно боржника відхилено.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що судом не встановлено та не доведено кредитором - ТОВ "Кривбас-Щебінь", зокрема, що ТОВ "Арітокс" здійснює або протягом останніх трьох років здійснювало контроль над боржником; контроль над ТОВ "Арітокс" здійснює або протягом останніх трьох років здійснював боржник; з ТОВ "Арітокс" боржник перебуває або протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство; з ТОВ "Арітокс" чи на користь ТОВ "Арітокс" боржник вчиняв правочини з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності; ТОВ "Арітокс" сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із статтею 42 цього Кодексу визнано недійсним. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що по визначенню, яке містить Кодекс України з процедур банкрутства, не можливо встановити, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Арітокс" підпадає під ознаки заінтересованої особи.

Суд першої інстанції також дійшов висновку, що по визначенню, яке містить Кодекс України з процедур банкрутства, не можливо встановити, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія Логістик" підпадає під ознаки заінтересованої особи. Крім того, суд вважає недоведеною наявність заінтересованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Логістик".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Щебінь" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.05.2025, постановлену за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка-2018" про визнання кредиторських вимог, на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.07.2025, постановлену за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Класік" про визнання кредиторських вимог, на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.07.2025, постановлену за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Логістик" про визнання кредиторських вимог, та на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.08.2025, постановлену за результатами попереднього засідання у справі № 917/339/25.

Апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.08.2025 в частині визнання ТОВ "Арітокс" незаінтересованим щодо ПрАТ "Рижівський гранітний кар'єр" та ухвалити нове рішення, яким визнати кредитора ТОВ "Арітокс" заінтересованим щодо ПрАТ "Рижівський гранітний кар'єр". Скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.08.2025 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.05.2025 в частині визнання кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка-2018" та ухвалити нове рішення, яким відмовити у визнанні кредиторських вимог ТОВ "Техніка-2018".

Також просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.08.2025 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.07.2025 в частині визнання кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Логістик" та ухвалити нове рішення, яким відмовити у визнанні кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Логістик".

Крім того, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.08.2025 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.07.2025 в частині визнання кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Класік" та ухвалити нове рішення, яким відмовити у визнанні кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Класік".

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що ТОВ "Арітокс" є заінтересованою особою щодо боржника, оскільки знаходиться за однією адресою з іншим кредитором - ТОВ "Енергія Класік", який визнаний судом заінтересованим щодо боржника. При цьому, ТОВ "Арітокс" сплачено судовий збір за подання ТОВ "Енергія Класік" заяви з грошовими вимогами до боржника. Отже, як вважає апелянт, вказані кредитори є пов'язаними. Поряд з цим, як вважає апелянт, ТОВ "Арітокс" не мало коштів у такій кількості, щоб надати їх у позику боржнику за договором про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги №15-10/2024Ф від 15.10.2024. У розрізі того, як були укладені договори між ТОВ "Аріток" та боржником, та як вони виконувались, апелянт вважає, що такий кредитор - ТОВ "Арітокс" є заінтересованим щодо боржника, бо при укладенні таких договорів була відсутня як ділова, так і економічна мета.

Щодо вимог кредитора - ТОВ "Техніка-2018", апелянт зазначає, що з огляду на встановлену заінтересованість кредитора, що підтверджено відповідною ухвалою суду, виникають очевидно обґрунтовані сумніви щодо правомірної мети укладання та реального виконання відповідних договорів оренди та суборенди. На думку апелянта, не застосування підвищеного стандарту доказування, з урахуванням зазначених обставин, очевидно може призвести до визнання "штучної" заборгованості, яка цілеспрямовано створена у змові між боржником та кредитором. Апелянт вважає, що заявлені ТОВ "Техніка-2018" вимоги не підтверджуються належними, допустимими та достатніми доказами, у зв'язку з чим, не можуть бути визнані.

Щодо вимог кредитора - ТОВ "Енергія-Класік", апелянт зазначає, що судом надано перевагу одному кредитору (позиція якого прийнята без достатніх доказів) перед усіма іншими (які обґрунтовано наполягали на необхідності дослідження повної сукупності інших необхідних доказів). Апелянт вважає, що з огляду на встановлену заінтересованість кредитора, що підтверджено відповідною ухвалою суду, виникають очевидно обґрунтовані сумніви щодо правомірної мети укладання та реального виконання договору про організацію перевезення вантажів залізничним транспортом. На думку апелянта, задля забезпечення захисту та реалізації прав реальних кредиторів суд зобов'язаний ретельно дослідити всі обставини справи, надати їм об'єктивну та обґрунтовану оцінку із застосуванням підвищеного стандарту доказування. З урахуванням того факту, що судом не витребувано оригінали документів, що додані до заяви про кредиторські вимоги ТОВ "Енергія Класік", не з'ясовані суттєві обставини на підтвердження реальності виконання укладених договорів, апелянт вважає, що є підстави для скасування рішення суду.

Щодо кредиторських вимог - ТОВ "Енергія Логістик2, апелянт посилається на те, що у випадку встановлення об'єктивної (фактичної) неможливості виконати свої обов'язки на визначених в договорі умовах, це свідчитиме про відсутність у сторін реального наміру виконання договору, досягнення мети та результату, та відповідно про "штучну" його конструкцію з метою створення (збільшення) заборгованості перед "дружнім" кредитором. У випадку невизнання такого кредитора заінтересованим, на думку апелянта, контроль процедури може бути здійснений шляхом прийняття таких рішень на зборах кредиторів/комітеті кредиторів, які будуть вигідні боржнику та "дружньому" кредитору. З урахуванням того факту, що судом не витребувані оригінали документів, що додані до заяви про кредиторські вимоги ТОВ "Енергія Логістик", не з'ясовані суттєві обставини на підтвердження реальності виконання укладених договорів, апелянт вважає, що є підстави для скасування рішення суду.

Апелянт вважає, що у даному випадку у нього, як сторони у справі, є об'єктивно обґрунтовані сумніви щодо "добросовісності" дій та процесуальної поведінки зазначених вище кредиторів, які полягають в ненаданні відповідних відомостей щодо заінтересованості кредиторів, а також систематичним невиконанням вимог суду розпорядником майна та боржником щодо належного розгляду вимог, що може свідчити про їх упередженість, заангажованість, зацікавленість та пов'язаність спільними інтересами.

Таким чином, на думку апелянта, суд першої інстанції не забезпечив прозорість розгляду справи, дотримання балансу інтересів усіх учасників справи, принципу змагальності та рівності сторін, не врахував сформованої правової позиції, зокрема щодо підвищеного стандарту доказування, порушив вимоги частини 1 статті 210 Господарського процесуального кодексу України щодо безпосереднього дослідження доказів, що у підсумку призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025, для розгляду справи №917/339/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Тихий П.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Щебінь" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.05.2025, постановлену за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка-2018" про визнання кредиторських вимог, на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.07.2025, постановлену за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Класік" про визнання кредиторських вимог, на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.07.2025, постановлену за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Логістик" про визнання кредиторських вимог, та на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.08.2025, постановлену за результатами попереднього засідання у справі № 917/339/25. Призначено справу до розгляду на "21" жовтня 2025 р. об 11:30 годині.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 задоволено клопотання уповноваженої особи акціонерів Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар"єр" - адвокатки Гетманець Алли Олександрівни про її участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Постановлено судове засідання у справі №917/339/25, призначене на "21" жовтня 2025 р. об 11:30 годині, провести за участю уповноваженої особи акціонерів Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар"єр" - адвокатки Гетманець Алли Олександрівни в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявника.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 21.10.2025 представниця апелянта оголосила доводи апеляційної скарги, також оголосила усне клопотання про витребування оригіналів первинної документації, що покладені в основу кредиторських вимог.

Представник ТОВ "Арітокс" проти доводів апеляційної скарги заперечує, надав для огляду суду та представниці апелянта оригінали документів.

Уповноважена особа акціонерів ПрАТ "Рижівський гранітний кар'єр" - адвокатка Гетманець А.О. підтримала вимоги апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 04.11.2025 о 16:00 годині.

03.11.2025 від апелянта надійшло клопотання про зобов'язання кредиторів: ТОВ "Енергія Класік", ТОВ "Енергія Логістик", ТОВ "Техніка-2018" надати для дослідження в судовому засіданні оригінали усіх документів згідно з переліком додатків до заяв кредиторів з вимогами.

Заявник посилається на те, що у нього є обґрунтовані сумніви щодо "добросовісності" дій та процесуальної поведінки зазначених кредиторів. Натомість, як вважає апелянт, суд першої інстанції занадто формально підійшов до тлумачення та використання статті 81 Господарського процесуального кодексу України, чим знівелював підвищений стандарт доказування.

04.11.2025 від ТОВ "Техніка-2018" надійшли заперечення на клопотання про зобов'язання надати оригінали документів для огляду. Зазначає, що судом першої інстанції таке клопотання було залишено без задоволення з огляду на його безпідставність. До клопотання, поданого суду апеляційної інстанції, апелянтом не надано доказів того, що скановані, підписані електронним підписом та подані ТОВ "Техніка-2018" через систему "Електронний суд" документи не мають таку ж юридичну силу, як і їх паперові аналоги.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 04.11.2025 представниця апелянта оголосила клопотання про зобов'язання кредиторів надати для дослідження в судовому засіданні оригінали усіх документів згідно з переліком додатків до заяв кредиторів з вимогами.

Уповноважена особа акціонерів ПрАТ "Рижівський гранітний кар'єр" - адвокатка Гетманець А.О. підтримала заявлене апелянтом клопотання.

Представник ТОВ "Арітокс" проти клопотання заперечує.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 відмовлено у задоволенні клопотання апелянта про зобов'язання кредиторів надати для дослідження в судовому засіданні оригінали усіх документів згідно з переліком додатків до заяв кредиторів з вимогами. Оголошено перерву у судовому засіданні до "12" листопада 2025 р. об 11:00 годині.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Щебінь" про участь його представниці в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Постановлено судове засідання у справі №917/339/25, призначене на "12" листопада 2025 р. об 11:00 годині, провести за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Щебінь" в особі його представниці - адвокатки Колоди Ліни Валеріївни в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявника.

10.11.2025 від ТОВ "Техніка-2018" надійшли письмові пояснення, зазначає, що посилання апелянта на те, що під час винесення оскаржуваних ухвал суд першої інстанції нібито мав дослідити відображення господарських операцій у податковій звітності тощо свідчить про хибне розуміння апелянтом правової природи заяви з грошовими вимогами до боржника. До своєї заяви з грошовими вимогами до боржника ТОВ "Техніка - 2018" додало докази наявності та розміру грошової заборгованості за договорами оренди та суборенди обладнання, які були повно та всебічно досліджені судом в порядку статей 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства.

З огляду на викладене, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Арітокс" про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Постановлено судове засідання у справі №917/339/25, призначене на "12" листопада 2025 р. об 11:00 годині, провести за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Арітокс" в особі його представнника - адвоката Єгорова Сергія Анатолійовича в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявника.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 12.11.2025 представниця апелянта просить апеляційну скаргу задовольнити.

Представник ТОВ "Арітокс" проти апеляційної скарги заперечує.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, представники апелянта, ініціюючого кредитора, уповноважена особа акціонерів боржника висловили доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, а неявка у судове засідання представників інших учасників справи про банкрутство не перешкоджає розгляду скарги, про що учасники були повідомлені ухвалами Східного апеляційного господарського суду, з огляду на встановлений статтею 273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представників апелянта, ініціюючого кредитора, уповноважену особу акціонерів боржника, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитором є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Кодекс України з процедур банкрутства визначив порядок розгляду заяв із грошовими вимогами кредиторів до боржника, з якого випливає, що розгляд таких заяв здійснює суд в межах відкритого провадження у справі про банкрутство боржника.

Відповідно до положень статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Отже, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог суд в силу наведених вище норм має з'ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

Суд апеляційної інстанції у цій справі враховує усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження за якими:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18);

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів на підставі поданих заявниками доказів існування та обґрунтованості цих вимог (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Наведені правові висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства та втратою чинності Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки КУзПБ (статті 45-47) містить подібне в цій частині правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).

Таким чином для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов'язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред'являються підвищені вимоги.

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).

Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45-47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).

Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України), допустимості (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України), достовірності (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України) та вірогідності (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Правовий висновок про обґрунтованість відмови суду у визнанні грошових вимог до боржника внаслідок неподання заявником належних і достатніх документальних доказів відповідного зобов'язання при поданні заяви про визнання таких вимог сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.04.2019 у справі №910/21939/15, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19. Така судова практика є сталою, адже сформована як при застосуванні статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так і статті 45 КУзПБ.

Як встановлено місцевим господарським судом щодо кредиторських вимог ТОВ "Енергія Логістик", 22.04.2025 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Логістик" про визнання грошових вимог до боржника в сумі 3 355 978, 08грн, з яких: 2 800 000,00грн - основний борг, 34 254, 57грн - 3% річних, 195 554, 72грн - інфляційні втрати, 320 112, 79грн пені, 6 056, 00грн - судовий збір.

В обґрунтування заявлених кредиторських вимог, кредитор посилається на те, що 06.02.2024 між Приватним акціонерним товариством "Рижівський гранітний кар"єр" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія Логістик" (покупець) був укладений договір поставки №06/02-2024 (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти), а Покупець - приймати та оплачувати щебінь, щебеневу суміш та відсів (надалі іменується "Товар"), загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ці за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати, яких визначені Сторонами у відповідних Специфікаціях, які є додатками до цього Договору і становлять йо невід'ємну частину.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, ціна одиниці виміру Товару та загальна вартість Товару визначаються Сторонами в Специфікаціях до даного Договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з пунктом 3.1. Договору, розрахунки за Товар здійснюються Покупцем в безготівковому порядку протягом 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку на умовах 100% передплати, якщо інший порядок розрахунків не передбачено Специфікаціями до даного Договору.

На оплату товару (щебінь) боржник виписав заявнику рахунки фактури №ГК-0000037 від 21.10.2024 на суму 1 500 000, 00грн; №ГК-0000038 від 24.10.2024 на суму 1 300 000, 00грн.

На виконання умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія Логістик" сплатило попередню оплату боржнику у сумі 2 800 000, 00грн за платіжними інструкціями №746 від 21.10.2024 на суму 500 000, 00грн, №908 від 22.10.2024 на суму 500 000, 00грн, №751 від 23.10.2024 на суму 500 000, 00грн, №754 від 24.10.2024 на суму 700 000, 00грн, №913 від 25.10.2024 на суму 600 000, 00грн.

Специфікацією №1 від 06.02.2024 сторони узгодили поставку товару (щебінь фр.10-300мм у кількості 46000 тон) ціна продукції - 60, 00грн за одну тону з ПДВ, строк поставки - 10 календарних днів з дня отримання 100% попередньої оплати на поточний рахунок постачальника.

Однак, боржник в порушення умов договору ТОВ "Енергія Логістик" товар не поставив, причин невиконання умов Договору щодо поставки товару не пояснив.

Зазначене також стало підставою для нарахування кредитором інфляційних, 3% річних та пені.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений сторонами у справі Договір є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 664 Цивільного кодексу України вказано, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із наданих кредитором доказів вбачається, що ним було здійснено попередню оплату, однак, боржник відповідну поставку товару не здійснив.

Надані кредитором копії договору поставки, рахунків-фактур, акту звіряння свідчать, що останні підписані боржником та посвідчені печаткою без зауважень; копії платіжних інструкцій містять відмітку банківської установи та підпис посадової особи.

Надані кредитором копії доказів не викликають сумнівів у їх належності та допустимості.

Апелянт в суді першої інстанції просив зобов'язати кредитора надати оригінали усіх документів для огляду та дослідження в судовому засіданні, оскільки є сумніви щодо усіх викладених кредитором обставин та наданих копій документів (їх автентичності, справжності, відповідності оригіналам тощо).

Однак, вказані доводи ТОВ "Кривбас-Щебінь" ґрунтуються виключно на власних припущеннях, не підтвердженими жодними доказами. Заявник взагалі не посилався, у чому полягає його сумнів в автентичності, справжності документів, відповідності оригіналам.

Апелянт не наводить жодних доводів, які саме викладені кредитором обставини можуть не відповідати оригіналам документів.

Самі по собі доводи апелянта щодо імовірної заінтересованості кредитора щодо боржника жодним чином не впливає на сам факт необхідності дослідження оригіналів документів, оскільки апелянт ставить під сумнів саме економічну вигоду укладеного сторонами у справі договору і їх господарські відносини, а не підтверджує належними та допустимими доказами підробку чи фальсифікацію наданих кредитором документів. Саме по собі дослідження судом оригіналів наданих кредитором документів не має наслідком визнання/невизнання кредитора заінтересованим щодо боржника, а має на меті усунути сумнів щодо відповідності наданих кредитором документів їх оригіналам. Однак, у даному випадку судом першої інстанції вірно зазначено, що сумнів ТОВ "Кривбас-Щебінь" останнім не доведено, а із матеріалів справи такого не вбачається.

При цьому, судова колегія зазначає, що в апеляційній скарзі апелянт не посилається на те, яким чином дослідження оригіналів документів мало б наслідком встановлення факт "штучної", як вказує апелянт, заборгованості.

Апелянт наголошує на необхідності виконання мети підвищеного стандарту доказування, що була б досягнута, на його думку, оглядом оригіналів документів.

Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що підвищений стандарт доказування у справі про банкрутства покладає на суд обов'язок дослідити сукупність поданих заявником доказів, перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання.

У даному випадку надані кредитором докази очевидно свідчать про виникнення у боржника грошового зобов'язання перед ТОВ "Енергія Логістик", надані докази є належними та допустимими; у своїй сукупності їх достатньо для визнання судом кредиторських вимог, оскільки кредитором надано докази здійснення попередньої оплати відповідно до умов договору, а боржником не надано доказів виконання зобов'язань за договором після отримання попередньої оплати.

Боржник наявність заборгованості не спростував.

У той час, як кредитором - ТОВ "Кривбас-Щебінь" взагалі не надано жодного доказу на підтвердження існування обґрунтованого сумніву щодо усіх викладених кредитором обставин та наданих копій документів (їх автентичності, справжності, відповідності оригіналам тощо).

Сам по собі підвищений стандарт доказування у справі про банкрутство не звільняє іншого учасника провадження у справі про банкрутство доводити свої доводи та заперечення належними та допустимими доказами.

Відтак, судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права щодо забезпечення рівності усіх учасників справи про банкрутство.

На думку апелянта, враховуючи підвищений стандарт доказування та позиції Верховного Суду, зокрема у постановах від 01.07.2025 у справі №902/25/24 (902/686/24) та від 19.12.2023 у справі №540/4247/21, суд має встановити наявність у боржника такої кількості товару з визначеними характеристиками, яку боржник зобов'язаний поставити на виконання умов укладеного договору; обліковування відповідних запасів на балансі боржника, відображення у формі звітності №5-ГР; наявність достатніх виробничих потужностей для фактичної переробки/виготовлення такої кількості продукції, з такими параметрами (фракція тощо) протягом визначеного проміжку часу, яку боржник зобов'язаний поставити на виконання умов договору; наявність фактичної можливості забезпечити логістику товару; відображення відповідних господарських операцій у податковій звітності контрагентів та інші супутні обставини.

Проте, суд зазначає, що вказані апелянтом обставини не входять до кола доказування у спірних правовідносинах.

Суб'єкт господарювання самостійно здійснює ведення власної господарської діяльності, а суд має виходити із презумпції правомірності договору, що означає, що будь-який правочин (включно з договором) вважається правомірним (дійсним), доки його недійсність не буде прямо встановлена законом або не доведена в суді. Це означає, що права, які виникли за договором, мають здійснюватися, а обов'язки - виконуватися, якщо немає законних підстав для визнання договору недійсним.

На думку апелянта, у випадку встановлення об'єктивної (фактичної) неможливості виконати свої обов'язки на визначених в договорі умовах, це свідчитиме про відсутність у сторін реального наміру виконання договору, досягнення мети та результату, та відповідно, про "штучну" його конструкцію з метою створення (збільшення) кредиторської заборгованості.

Однак, колегія суддів зазначає, що встановлення об'єктивної (фактичної) неможливості виконати свої обов'язки на визначених в договорі умовах, зокрема, боржника, який на себе ці обов'язки взяв відповідно до умов договору, ще не свідчить про відсутність у кредитора наміру виконання договору, оскільки свої зобов'язання за договором він виконав і грошові кошти перерахував боржнику.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги в частині визнання судом кредиторських вимог ТОВ "Енергія Логістик", у зв'язку із чим, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.08.2025 у справі №917/339/25 (за результатами попереднього судового засідання) в частині визнання кредиторських вимог ТОВ "Енергія Логістик" та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.07.2025 у справі №917/339/25 (917/834/25), прийняту за результатами розгляду кредиторських вимог ТОВ "Енергія Логістик" слід залишити без змін.

Щодо кредиторських вимог ТОВ "Енергія Класік", суд першої інстанції встановив, що 01.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія Класік" (виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Рижівський гранітний кар"єр" (замовник) був укладений договір про організацію перевезень вантажів залізничним транспортом №01/08-2023 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок замовника здійснити організацію перевезень вантажів замовника (вантажовідправника/вантажоодержувача замовника) залізничним транспортом по території України, організацію транспортування та користування залізничними послугами (далі за текстом Договору - "послуги").

Відповідно до пункту 4.1. Договору, замовник здійснює оплату протягом 3 (трьох) календарних днів з дати підписання Акту надання послуг у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця, якщо інші не визначені в Додатковій угоді (специфікації).

Відповідно до пункту 4.4. Договору, загальна сума Договору визначається як загальна вартість послуг, наданих замовнику, згідно актів надання послуг.

Згідно з пунктом 4.5 Договору, датою надання послуг за цим Договором є дата складання Акту надання послуг.

На виконання умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія Класік" надав ПАТ "Рижівський гранітний кар"єр" послуги з перевезення вантажів на загальну суму 26 462 880, 00грн, що підтверджується двостороннє підписаними актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг): №ОУ-0000274 від 16.08.2023 на суму 1 516 896, 00грн, №ОУ-0000275 від 31.08.2023 на суму 1 179 072, 00грн, №ОУ-0000396 від 16.10.2023 на суму 3 265 632, 00грн, №ОУ-0000405 від 31.10.2023 на суму 2 456 400, 00грн, №ОУ-00002009 від 31.08.2024 на суму 828 000, 00грн, №ОУ-0000010 від 27.09.2024 на суму 549 792, 00грн, №ОУ-0000011 від 30.09.2024 на суму 430 560, 00грн, №ОУ-0000021від 30.09.2024 на суму 2 583 360, 00грн, №ОУ-0000012 від 01.10.2024 на суму 99 360, 00грн, №ОУ-0000013 від 02.10.2024 на суму 450432,00грн, №ОУ-0000014 від 03.10.2024 на суму 380880,00грн, №ОУ-0000015 від 04.10.2024 на суму 450432,00грн, №ОУ-0000016 від 07.10.2024 на суму 695520,00грн, №ОУ-0000017 від 08.10.2024 на суму 298080,00грн, № ОУ-0000018 від 09.10.2024 на суму 404064,00грн, №ОУ-0000019 від 10.10.2024 на суму 397440,00грн, №ОУ-0000020 від 11.10.2024 на суму 397440,00грн, №ОУ-0000022 від 14.10.2024 на суму 900864,00грн, №ОУ-0000023 від 15.10.2024 на суму 351072,00грн, №ОУ-0000024 від 17.10.2024 на суму 251712,00грн, №ОУ-0000025 від 18.10.2024 на суму 397440,00грн, №ОУ-0000026 від 21.10.2024 на суму 503424,00грн, №ОУ-0000027 від 22.10.2024 на суму 503424,00грн, №ОУ-0000028 від 23.10.2024 на суму 702144,00грн, №ОУ-0000029 від 24.10.2024 на суму 503424,00грн, №ОУ-0000030 від 25.10.2024 на суму 596160,00грн, №ОУ-0000031 від 28.10.2024 на суму 496800,00грн, №ОУ-0000032 від 29.10.2024 на суму 331200,00грн, №ОУ-0000033 від 30.10.2024 на суму 152352,00грн, №ОУ-0000034 від 31.10.2024 на суму 145728,00грн, №ОУ-0000035 від 01.11.2024 на суму 251712,00грн, №ОУ-0000036 від 04.11.2024 на суму 248400,00грн, №ОУ-0000037 від 05.11.2024 на суму 304704,00грн, №ОУ-0000038 від 06.11.2024 на суму 145728,00грн, №ОУ-0000039 від 07.11.2024 на суму 496800,00грн, №ОУ-0000040 від 08.11.2024 на суму 450432,00грн, №ОУ-0000041 від 09.11.2024 на суму 861120,00грн, №ОУ-0000042 від 10.11.2024 на суму 801504,00грн.

За надані послуги боржник розрахувався частково, сплативши 2 695 968, 00грн.

В акті звірки взаємних розрахунків від 11.11.2024 сторони також підтвердили вартість наданих послуг у сумі 26 462 880, 00грн.

Заборгованість у сумі 23 766 912, 00грн боржник не сплатив.

Зазначене також стало підставою для нарахування кредитором інфляційних та 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Спірні правовідносини виникли між боржником і кредитором у справі, у зв'язку із невиконанням боржником як замовником зобов'язання перед ТОВ "Енергія Класік", як виконавцем, з оплати отриманих послуг у повному обсязі за договором надання послуг.

Положеннями статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Доказів погашення Приватним акціонерним товариством "Рижівський гранітний кар"єр" заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія Класік" за отримані послуги матеріали справи не містять.

Тобто, заборгованість боржника перед кредитором підтверджена належними та допустимими доказами: укладеним сторонами у справі договором, двостороннє підписаними актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг), виставленими кредитором рахунками-фактурами, здійсненням боржником часткової оплати, що не заперечується кредитором.

Надані кредитором копії доказів не викликають сумнівів у їх належності та допустимості.

Однак, вказані доводи ТОВ "Кривбас-Щебінь" знову ж таки ґрунтуються виключно на власних припущеннях, не підтвердженими жодними доказами. Заявник не посилався, у чому полягає сумнів в автентичності, справжності документів, відповідності оригіналам.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.08.2025 визнано ТОВ "Енергія Класік" заінтересованим щодо боржника.

Однак, як зазначено вище, самі по собі доводи апелянта щодо заінтересованості кредитора щодо боржника жодним чином не впливає на факт необхідності дослідження оригіналів документів, оскільки апелянт ставить під сумнів саме економічну вигоду укладеного сторонами у справі договору і їх господарські відносини, а не підтверджує належними та допустимими доказами підробку чи фальсифікацію наданих кредитором документів.

Крім того, апелянт вважає, що з огляду на встановлену заінтересованість кредитора, що підтверджено відповідною ухвалою суду, виникають очевидно обґрунтовані сумніви щодо правомірної мети укладання та реального виконання договору про організацію перевезення вантажів.

У зв'язку із чим, враховуючи підвищений стандарт доказування та позиції Верховного Суду, викладені у вказаних вище постановах, є необхідним встановлення ряду обставин, зокрема: наявність у боржника такої кількості товару з визначеними характеристиками, яку "перевезено" за результатом виконання договору; обліковування відповідних запасів на балансі боржника, відображення у формі звітності №5-ГР; наявність достатніх виробничих потужностей для фактичної переробки/виготовлення також кількості продукції, з такими параметрами (фракція тощо) протягом визначеного проміжку часу, яку "перевезено" за результатом виконання договору; наявність фактичної можливості забезпечити логістику товару; фактичне здійснення перевезення вантажу, тобто, встановити наявність та дослідити зміст відповідних договорів з перевізником, перевізні документи тощо; відображення відповідних господарських операцій у податковій звітності контрагентів та інші супутні обставини.

Судова колегія зазначає, що 01.01.2025 набрала чинності нова редакція Кодексу України з процедур банкрутства згідно з Законом України "Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації".

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює або протягом останніх трьох років здійснювала контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює або протягом останніх трьох років здійснював боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває або протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство; особи, з якими чи на користь яких боржник вчиняв правочини з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності; сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із статтею 42 цього Кодексу визнано недійсним; а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, стосовно яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими. Для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому значенні, як і заінтересовані особи стосовно боржника. Кредитор є заінтересованим стосовно боржника також у разі, якщо він протягом шести місяців до дати відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або процедури превентивної реструктуризації прямо чи опосередковано набув право вимоги до боржника від кредитора, заінтересованого стосовно боржника.

При цьому, судова колегія звертає увагу апелянта, що статус заінтересованої особи тягне за собою визначені законодавством обмеження, зокрема, щодо участі у голосуванні на зборах кредиторів, можливості управління майном боржника або призначення арбітражним керуючим. Крім того, операції, здійснені боржником на користь таких осіб протягом трьох років до відкриття провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані судом недійсними, якщо доведено їхній фіктивний або зловмисний характер.

Тобто, законом передбачено механізм захисту інших кредиторів у справі про банкрутство.

З огляду на викладене, безпідставними є доводи апелянта, що боржник разом із "своїми" кредиторами можуть контролювати подальший напрямок розвитку процедури банкрутства.

Однак, сам факт встановлення заінтересованості кредитора не має автоматичного наслідку відмови йому у задоволенні кредиторських вимог, що підтверджені належними та допустимими доказами.

При цьому, судова колегія зауважує, що рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях. У даному випадку кредитором надані належні та допустимі докази на підтвердження наявності у боржника заборгованості, яка останнім не спростована. Надані докази є достатніми для підтвердження і визнання кредиторських вимог ТОВ "Енергія Класік".

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги в частині визнання судом кредиторських вимог ТОВ "Енергія Класік", у зв'язку із чим, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.08.2025 у справі №917/339/25 (за результатами попереднього судового засідання) в частині визнання кредиторських вимог ТОВ "Енергія Класік" та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.07.2025 у справі №917/339/25 (917/828/25), прийняту за результатами розгляду кредиторських вимог ТОВ "Енергія Класік" слід залишити без змін.

Щодо кредиторських вимог ТОВ "Техніка-2018", суд першої інстанції встановив, що 25.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техніка-2018" та Приватним акціонерним товариством "Рижівський гранітний кар"єр" був укладений договір оренди спецтехніки №25/12-2023 (далі - Договір оренди).

Відповідно до пункту 1.1. Договору оренди, Орендодавець (Кредитор) передає, а Орендар (Боржник) приймає в тимчасове платне користування обладнання (спецтехніку), а саме: Навантажувач фронтальний XCMG ZL50GN, в кількості 1 одиниця, Ваги автомобільні, дублююче табло, в кількості 1 одиниця, Автосамоскид БелА3 75473, госп № 237, в кількості 1 одиниця, Автосамоскид БелАЗ 75473, госп № 230, в кількості 1 одиниця, Автосамоскид БелАЗ 75473, госп №233, в кількості 1 одиниця, Екскаватор HITACHI ZX350LC-3 № HCMBFP0053200, в кількості 1 одиниця, Гусеничний бульдозер KOMATSU D-335A-3, в кількості 1 одиниця, Екскаватор RH-12, в кількості 1 одиниця, Гусеничний бульдозер KOMATSU D-335A-3, в кількості 1 одиниця, Бункер, в кількості 1 одиниця, Бункер-живильник, в кількості 1 одиниця, Конвеєр № 1 16* 1,2м, в кількості 1 одиниця, Конвеєр № 2 18* 1,4м, в кількості 1 одиниця, Конвеєр № 3 18*1,2м, в кількості 1 одиниця, Конвеєр № 4 18* 1,2м, в кількості 1 одиниця, Конвеєр № 5 12* 1,0м, в кількості 1 одиниця Апарат високого тиску Aliance Classic, в кількості 1 одиниця, Навантажувач фронтальний LuiGong CLG856II, в кількості 1 одиниця, Мобільна установка LT120, в кількості 1 одиниця, Мобільна установка LT300HP (с/н 181334), в кількості І одиниця, Дробарка SANDVIK JM 1511 Hd з двигуном 250 Kw, в кількості І одиниця, Дробарка КСД-2200 з шафою, в кількості 1 одиниця, Гуркіт ШЛ-52, в кількості 1 одиниця, Гідравлічний молот EC 155TCL, в кількості 1 одиниця, Екскаватор Volvo, в кількості 1 одиниця, Навантажувач фронтальний LuiGong CLG856H, в кількості 1 одиниця, Дробарка METSO (BARMAC B7150SE VSI DD), в кількості 1 одиниця, Автонавантажувач ДВ 5т, в кількості 1 одиниця, Навантажувач фронтальний LuiGong CLG856H, в кількості 1 одиниця, Самоскид HOWO-A7 8*4 № шасі LZZIDXSB5LA704256, в кількості 1 одиниця, Самоскид HOWO-A7 8*4 № шасі LZZIDXSB0LA704259, в кількості 1 одиниця, Самоскид HOWO-A7 8*4 № шасі LZZI DXSB7LA704257, в кількості 1 одиниця, Самоскид HOWO-A7 8*4 № шасі LZZ1DXSB9LA704258, в кількості 1 одиниця, Самоскид HOWO-A7 8*4 № шасі LZZI DXSB0MA833877, в кількості 1 одиниця, Самоскид HOWO-A7 8*4 № шасі LZZ1DXSB9MA833876, в кількості 1 одиниця, Конусна дробарка Maxtrak 1000 серійн.номер 100461 D.I б/в, в кількості 1 одиниця, Грохот CHIEFTAIN 2100 серійний номер PID №00124K76D05077 б/в, в кількості 1 одиниця, Мобільна дробарка POWERSCREEN CHIEFTAIN №PID00124C77D0S098, в кількості 1 одиниця, Обладнаний для обробки каміння, EXTEC,CRUSHER,7662, в кількості 1 одиниця, які знаходяться на балансі Орендодавця, на умовах, викладених в цьому договорі і невід'ємних Додатках до нього

Згідно з пунктом 2.1. Договору оренди, термін оренди починається з моменту передачі майна та діє до 31 грудня 2024 року.

Факт передачі в користування об'єкта оренди від Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка-2018" боржнику підтверджено двостороннє підписаними актами приймання-передачі з оренди від 01.01.2024, від 01.09.2024, від 01.10.2024 (Додаток № 2,4,5 до Договору оренди №25/12-2023).

Згідно з пунктом 3.1 Договору оренди, розмір щорічної оплати за користування Об'єктами оренди визначається у протоколах узгодження договірної ціни.

Протоколом погодження договірної ціни розміру щомісячної плати за користування Об'єктами оренди від 25 грудня 2023 року (Додаток №1 до Договору оренди) встановлено розмір щомісячної орендної плати 2 520 000, 00грн.

Протоколом погодження договірної ціни розміру щомісячної плати за користування Об'єктами оренди від 28 червня 2024 року (Додаток №3 до Договору оренди) встановлено, що з 01.07.2024 року розмір щомісячної орендної плати складає 1 260 000, 00грн.

На виконання Договору ТОВ "Техніка-2018" було надано, а боржником прийнято послуги з передачі в оренду обладнання (спецтехніку) на загальну суму 19 425 000, 00грн.

Це підтверджується актами наданих послуг №161 від 16.02.2024 року на суму 3300000,00 грн, №164 від 16.02.2024 року на суму 1 080 000,00 грн, №165 від 16.02.2024 року на суму 120 000,00 грн, №167 від 16.02.2024року на суму 190 000,00 грн, №169 від 16.02.2024року на суму 210000,00грн, №174 від 16.02.2024року на суму 310 000,00 грн, №178 від 16.02.2024року на суму 90 000,00 грн, №162 від 29.02.2024року на суму 330 000,00 грн, №168 від 29.02.2024року на суму 190 000,00 грн, №171 від 29.02.2024року на суму 120000,00 грн, № 172 від 29.02.2024року на суму 210 000,00 грн, №173 від 29.02.2024року на суму 1080000,00 грн, №175 від 29.02.2024року на суму 310 000,00 грн, №177 від 29.02.2024року на суму 190000,00 грн, №179 від 29.02.2024року на суму 90,000грн, №180 від 31.03.2024року на суму 90000,00 грн, №181 від 31.03.2024року на суму 120 000,00 грн, №182 від 31.03.2024року на суму 190000,00 грн, №183 від 31.03.2024року на суму 190000,00 грн, №184 від 31.03.2024року на суму 210000,00 грн, №185 від 31.03.2024року на суму 310000,00 грн, №186 від 31.03.2024року на суму 330000,00 грн, №187 від 31.03.2024року на суму 1080000,00грн, №188 від 30.04.2024року на суму 90000,00грн, №189 від 30.04.2024року на суму 120000,00грн, №190 від 30.04.2024року на суму 190000,00грн, №191 від 30.04.2024року на суму 190000,00грн, №192 від 30.04.2024року на суму 210000,00грн, №193 від 30.04.2024року на суму 310000,00грн, №194 від 30.04.2024року на суму 330000,00грн, №195 від 30.04.2024року на суму 1080000,00грн, №196 від 31.05.2024року на суму 90000,00грн, №197 від 31.05.2024року на суму 120000,00грн, №198 від 31.05.2024року на суму 190000,00грн, №199 від 31.05.2024року на суму 190000,00грн, №200 від 31.05.2024року на суму 210000,00грн, №201 від 31.05.2024року на суму 310000,00грн, №202 від 31.05.2024року на суму 330000,00грн, №203 від 31.05.2024року на суму 1080000,00грн, №204 від 30.06.2024року на суму 90000,00грн, №205 від 30.06.2024року на суму 120000,00грн, №206 від 30.06.2024року на суму 190000,00грн, №207 від 30.06.2024року на суму 190000,00грн, №208 від 30.06.2024року на суму 210000,00грн, №209 від 30.06.2024року на суму 310000,00грн, №210 від 30.06.2024року на суму 330000,00грн, №211 від 30.06.2024року на суму 1080000,00грн, №212 від 31.07.2024року на суму 45000,00грн, №213 від 31.07.2024року на суму 60000,00грн, №214 від 31.07.2024року на суму 95000,00грн, №215 від 31.07.2024року на суму 95000,00грн, №216 від 31.07.2024року на суму 105000,00грн, №217 від 31.07.2024року на суму 155000,00грн, №218 від 31.07.2024року на суму 165000,00грн, №219 від 31.07.2024року на суму 540000,00грн, №220 від 31.08.2024року на суму 45000,00грн, №221 від 31.08.2024року на суму 60000,00грн, №222 від 31.08.2024року на суму 95000,00грн, №223 від 31.08.2024року на суму 95000,00грн, №224 від 31.08.2024року на суму 105000,00грн, №225 від 31.08.2024року на суму 155000,00грн, №226 від 31.08.2024року на суму 165000,00грн, №227 від 31.08.2024року на суму 540000,00грн, №228 від 30.09.2024року на суму 60000,00грн, №229 від 30.09.2024року на суму 95000,00грн, №230 від 30.09.2024року на суму 95000,00грн, №231 від 30.09.2024року на суму 105000,00грн, №232від 30.09.2024року на суму 155000,00грн, №233 від 30.09.2024року на суму 165000,00грн, №234 від 30.09.2024року на суму 540000,00грн, №235від 30.09.2024року на суму 20000,00грн, №236 від 31.10.2024року на суму 60000,00грн, №237 від 31.10.2024року на суму 95000,00грн, №238 від 31.10.2024року на суму 142500,00грн, №239 від 31.10.2024року на суму 180000,00грн, №240 від 31.10.2024року на суму 20000,00грн, №241 від 31.10.2024року на суму 52500,00грн.

Зазначені акти скріплені печатками обох сторін. Зауважень щодо якості виконаних робіт (наданих послуг) чи їх обсягу боржник не заявляв.

У порушення умов Договору №25/12-2023 Приватне акціонерне товариство "Рижівський гранітний кар"єр" виконані роботи (послуги) не оплатив.

25.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техніка-2018" та ПАТ "Рижівський гранітний кар"єр" було укладено договір суборенди спецтехніки №25/12-2/2023 (далі - Договір суборенди).

Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору суборенди, Суборендодавець (Кредитор) передає, а Суборендар (Боржник) приймає у платне користування спецтехніку.

Згідно з пунктом 3.1 Договору суборенди, строк суборенди складає 12 місяців з дати передання майна.

Факт передачі в користування об'єкта оренди від Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка-2018" боржнику підтверджено двостороннє підписаним актом приймання-передачі Об'єктів суборенди в суборенду від 01.01.2024 (Додаток №2 до Договору суборенди).

Згідно з пунктом 4.1 Договору суборенди, розмір суборендної плати за Об'єкт суборенди в цілому визначається у Протоколі погодження договірної ціни (Додаток №1).

Протоколом погодження договірної ціни розміру щомісячної плати за користування Об'єктами суборенди від 25 грудня 2023 року (Додаток №1 до Договору суборенди) встановлено розмір щомісячної орендної плати 750 000,00 грн з 01.01.2024 року

Протоколом погодження договірної ціни розміру щомісячної плати за користувач Об'єктами суборенди від 30 червня 2024 року (Додаток №3 до Договору суборенди) встановлено розмір щомісячної орендної плати 375 000,00 грн з 01.07.2024 року.

На виконання Договору суборенди ТОВ "Техніка-2018" було надано, а боржником прийнято послуги з передачі в оренду обладнання (спецтехніку) на загальну суму 5 887 500, 00грн.

Це підтверджується актами наданих послуг №242 від 16.02.2024 року на суму 750000,00 грн, №243 від 29.02.2024 року на суму 750000,00 грн, №244 від 31.03.2024 року на суму 750000,00 грн, №245 від 30.04.2024 року на суму 750000,00 грн, №246 від 31.05.2024 року на суму 750000,00 грн, №247 від 30.06.2024 року на суму 750000,00 грн, №248 від 31.07.2024 року на суму 375000,00 грн, №249 від 31.08.2024 року на суму 375000,00 грн, №250 від 30.09.2024 року на суму 375000,00грн, №251 від 31.10.2024 року на суму 262500,00грн. Зазначені акти скріплені печатками обох сторін. Зауважень щодо якості виконаних робіт (наданих послуг) чи їх обсягу боржник не заявляв.

У порушення умов Договору суборенди Приватне акціонерне товариство "Рижівський гранітний кар"єр" виконані роботи (послуги) не оплатив.

Заборгованість у сумі 5 887 500, 00грн згідно договору суборенди №25/12-2/2023 від 25.12.2023 підтверджується актом звірки розрахунків станом на 31.12.2024.

Заборгованість у сумі 19 425 000,00грн згідно договору оренди №25/12-2023 від 25.12.2023 підтверджується також актом звірки розрахунків станом на 31.12.2024.

Доказів сплати боржником заборгованості у сумі 25 312 500,00грн матеріали справи не містять.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Спірні правовідносини виникли між кредитором і боржником у справі, у зв'язку із неналежним виконанням останнім своїх зобов'язань за договором оренди.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як встановлено судом, боржник в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договорами оренди №25/12-2023 від 25.12.2023 та суборенди №25/12-2/2023 від 25.12.2023 за оренду спецтехніки не розрахувався.

Доказів сплати боржником заборгованості у сумі 25 312 500, 00грн матеріали справи не містять.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.08.2025 визнано кредитора - ТОВ "Техніка-2018" заінтересованим щодо боржника.

Доводи апелянта щодо кредиторських вимог ТОВ "Техніка-2018" є аналогічними доводам щодо кредиторів ТОВ "Енергія Логістик" та ТОВ "Енергія Класік", яким судом апеляційної інстанції надана детальна оцінка вище.

Апелянт в суді першої інстанції також просив зобов'язати кредитора надати оригінали усіх документів для огляду та дослідження в судовому засіданні, оскільки є сумніви щодо усіх викладених кредитором обставин та наданих копій документів (їх автентичності, справжності, відповідності оригіналам тощо).

Як зазначено вище, сам факт встановлення заінтересованості кредитора не має автоматичного наслідку відмови йому у задоволенні кредиторських вимог, що підтверджені належними та допустимими доказами.

На думку апелянта, суд мав встановити обставини, зокрема: наявність у розпорядженні ТОВ "Техніка-2018" (орендодавця) такої кількості спецтехніки з визначеними характеристиками, що передана боржнику за відповідними договорами оренди та суборенди; обліковування зазначеної спецтехніки на балансі кредитора; наявність/відсутність фактичної передачі спецтехніки у користування боржника; відображення відповідних господарських операцій у податковій звітності контрагентів та інші супутні обставини.

Судова колегія ще раз наголошує, що розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них не відповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі №904/10560/17).

Обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

КУзПБ не пов'язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов'язків учасника справи про банкрутство, як кредитора (певними обмеженнями у процедурах голосування). Відтак, лише сам факт, що ТОВ "Техніка-2018" є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором, але за встановлених обставин, до розгляду грошових вимог такого кредитора пред'являються підвищені вимоги.

У спірних правовідносинах кредитором надані належні та допустимі докази на підтвердження наявності у боржника заборгованості, яка останнім не спростована. Надані докази є достатніми для підтвердження і визнання кредиторських вимог ТОВ "Техніка-2018".

Натомість апелянтом в спростування зазначеного не надано суду взагалі жодного доказу. А наведені апелянтом доводи ґрунтуються виключно на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги в частині визнання судом кредиторських вимог ТОВ "Техніка-2018", у зв'язку із чим, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.08.2025 у справі №917/339/25 (за результатами попереднього судового засідання) в частині визнання кредиторських вимог ТОВ "Енергія Класік" та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.07.2025 у справі №917/339/25 (917/828/25), прийняту за результатами розгляду кредиторських вимог ТОВ "Енергія Класік" слід залишити без змін.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішення, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Щодо доводів апелянта стосовно заінтересованості ТОВ "Арітокс" щодо ПрАТ "Рижівський гранітний кар'єр", судова колегія зазначає таке.

Як встановлено місцевим господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арітокс" набуло право вимоги до боржника на підставі ухвали Господарського суду Полтавської області від 03.04.2025 у справі № 917/339/25.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на 03.04.2025 керівником та засновником ТОВ "Арітокс" є ОСОБА_1 .

У той й же час ОСОБА_1 не займала і не займає жодних посад на ПрАТ "Рижівський гранітний кар"єр".

Крім того, не встановлено судом першої інстанції, зокрема, що:

- ТОВ "Арітокс" здійснює або протягом останніх трьох років здійснювало контроль над боржником;

- контроль над ТОВ "Арітокс" здійснює або протягом останніх трьох років здійснював боржник;

- з ТОВ "Арітокс" боржник перебуває або протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство;

- з ТОВ "Арітокс" чи на користь ТОВ "Арітокс" боржник вчиняв правочини з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності;

- ТОВ "Арітокс" сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із статтею 42 цього Кодексу визнано недійсним.

Відтак, по визначенню, яке містить Кодекс України з процедур банкрутства, місцевий господарський суд дійшов висновку, що не можливо встановити, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Арітокс" підпадає під ознаки заінтересованої особи.

Однак, поза увагою місцевого господарського суду залишились доводи ТОВ "Кривбас-Щебінь", що на момент подачі заяви від 19.02.2025 про відкриття провадження у справі про банкрутство адресою реєстрації ТОВ "Арітокс" є: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Університетська, буд. 2, корпус В, офіс 8, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з цим, за цією адресою також зареєстровано і іншого кредитора у справі про банкрутство - ТОВ "Енергія Класік": 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Університетська (Першотравнева), буд. 2, корпус В, офіс 8, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Тобто, зазначені кредитори фактично знаходяться в одному приміщенні.

Разом з тим, ТОВ "Арітокс" сплачено судовий збір за подання ТОВ "Енергія Класік" заяви з вимогами до боржника, що підтверджується платіжною інструкцією №131 від 18.04.2025.

Отже, очевидно, що ТОВ "Арітокс" та ТОВ "Енергія Класік" є пов'язаними особами, оскільки мотиви сплати ініціюючим кредитором судового збору за подання заяви іншим кредитором з кредиторськими вимогами до боржника є достатньо сумнівними.

Як зазначено вище, ТОВ "Енергія Класік" визнано ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.08.2025 заінтересованим кредитором щодо боржника.

Отже, вбачається зв'язок між ініціюючим кредитором - ТОВ "Арітокс" та іншим заінтересованим кредитором - ТОВ "Енергія Класік".

Крім того, згідно матеріалів справи, 15.10.2024 між ТОВ "Арітокс" та ПрАТ "Рижівський гранітний кар"єр" був укладений договір безвідсоткової фінансової допомоги, згідно умов якого ТОВ "Аріток" надало боржника безпроцентну фінансову допомогу у розмірі 11 000 000, 00грн.

Фактично розмір позики складав 10 834 000, 00грн.

ТОВ "Арітокс" не є фінансовою установою, яка, у свою чергу, як раз і спеціалізується на отриманні прибутку від надання грошових коштіву позику.

Згідно відомостей, що є у вільному доступі, фінансовими результатами ТОВ "Арітокс" є: за 2023 рік ТОВ "Арітокс" отримало чистого прибутку 2 612 200, 00грн; за 2024 рік - 1 963 700, 00грн.

Отже, доволі сумнівною є економічна обгрунтованість у наданні ТОВ "Арітокс" безвідсоткової позики у розмірі більше 10 мільйонів гривень ПрАТ "Рижівський гранітний кар"єр" у жовтні 2024 року.

Пунктом 2.2. договору позики визначено, що поворотна безпроцентна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі (плата за користування грошовими коштами не стягується), без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Поряд з цим, між ТОВ "Арітокс" та ПрАТ "Рижівський гранітний кар"єр" був укладений договір поставки від 22.01.2024.

Як встановлено судом першої інстанції в ухвалі від 03.04.2025, якою визнано грошові вимоги ТОВ "Арітокс" як ініціюючого кредитора, специфікацією №1 від 30 серпня 2024 сторони узгодили поставку гранітної продукції. Місце поставки - ст. Харків Вантажний. Строк поставки не пізніше 10 жовтня 2024 року. Специфікацією №2 від 24 вересня 2024 сторони узгодили поставку гранітної продукції. Місце поставки - ст. Харків Вантажний. Строк поставки не пізніше 10 листопада 2024 року. Специфікацією №3 від 17 жовтня 2024 сторони узгодили поставку гранітної продукції. Місце поставки - ст. Харків Вантажний. Строк поставки не пізніше 10 грудня 2024 року. Специфікацією №4 від 20 листопада 2024 сторони узгодили поставку гранітної продукції. Місце поставки - ст. Харків Вантажний. Строк поставки не пізніше 20 грудня 2024 року.

Проте, ПАТ "Рижівський гранітний кар"єр" зобов'язань за договором поставки №22/01-2024 від 22.01.2024 не виконав, оплачений товар не поставив, кошти в сумі 14 330 000, 00грн не повернув.

При цьому, ТОВ "Арітокс", на виконання умов договору сплачував на рахунок ПАТ "Рижівський гранітний кар"єр" попередню оплату в розмірі 14 330 000,00грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій таким чином: №279 від 01.10.2024 на суму 100000,00грн, №278 від 30.09.2024 на суму 430000,00грн, №276 від 27.09.2024 на суму 550000,00грн, №189 від 03.12.2024 на суму 270000,00грн, №183 від 02.12.2024 на суму 670000,00грн, №182 від 29.11.2024 на суму 500000,00грн, №170 від 27.11.2024 на суму 500000,00грн, №169 від 26.11.2024 на суму 600000,00грн, №166 від 21.11.2024 на суму 200000,00грн, №164 від 20.11.2024 на суму 400000,00грн, №156 від 13.11.2024 на суму 110000,00грн, №155 від 12.11.2024 на суму 350000,00грн, №154 від 11.11.2024 на суму 600000,00грн, №152 від 08.11.2024 на суму 500000,00грн, №150 від 07.11.2024 на суму 450000,00грн, №138 від 06.11.2024 на суму 150000,00грн, №136 від 05.11.2024 на суму 300000,00грн, №132 від 04.11.2024 на суму 300000,00грн, №125 від 01.11.2024 на суму 250000,00грн, №280 від 02.10.2024 на суму 450000,00грн, №287 від 03.10.2024 на суму 450000,00грн, №288 від 04.10.2024 на суму 450000,00грн, №1187 від 28.10.2024 на суму 500000,00грн, №299 від 07.10.2024 на суму 700000,00грн, №301 від 08.10.2024 на суму 300000,00грн, №302 від 09.10.2024 на суму 400000,00грн, №318 від 10.10.2024 на суму 400000,00грн, №319 від 11.10.2024 на суму 400000,00грн, №327 від 14.10.2024 на суму 900000,00грн, №335 від 15.10.2024 на суму 350000,00грн, №346 від 17.10.2024 на суму 250000,00грн, №350 від 18.10.2024 на суму 400000,00грн, №1188 від 29.10.2024 на суму 400000,00грн, №1189 від 30.10.2024 на суму 150000,00грн, №1190 від 31.10.2024 на суму 150000,00грн.

Тобто, станом на 28.11.2024, коли ТОВ "Арітокс" здійснило перший платіж на користь боржника за договором про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 300 000, 090грн, у боржника вже існувала заборгованість перед ТОВ "Арітокс" за невиконаними зобов'язаннями за договором поставки у розмірі майже 7 мільйонів гривень.

Станом на 21.12.2024, коли розмір заборгованості за договором поставки у боржника становив 14 330 000, 00грн, ТОВ "Арітокс" надав боржнику фінансову допомогу у розмірі ше 3 920 000, 00грн.

Фінансова допомога у розмірі 6 914 000, 00грн була надана за період з 23.12.2024 по 28.01.2025, тобто у період, коли вже загальна заборгованість боржника перед ТОВ "Арітокс" за двома договорами становила 18 250 000, 00грн.

Таким чином, обгрунтованими є доводи апелянта, що будь-яка економічна обгрунтованість для ТОВ "Арітокс" при укладенні договору про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 15.102.2024 відсутня та суперечить принципу підприємницької діяльності, що націлена на отримання прибутку.

У розрізі того, як вказані вище договори були укладені та виконувались, суд доходить висновку, що кредитор - ТОВ "Арітокс" є заінтересованим щодо боржника, бо укладені договори не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності.

Таким чином, у розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства ТОВ "Арітокс" є особою, стосовно якої наявні очевидні обґрунтовані підстави вважати її заінтересованою.

Однак, зазначені обставини не враховані судом першої інстанції під час розгляду заяв учасників справи щодо визнання ініціюючого кредитора заінтересованим.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та не дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам щодо заінтересованості ТОВ "Арітокс", колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Щебінь" слід задовольнити частково, скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.08.2025 у справі №917/339/25 (за результатами попереднього судового засідання) в частині визнання ТОВ "Арітокс" незаінтересованим щодо ПрАТ "Рижівський гранітний кар'єр" та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати кредитора ТОВ "Арітокс" заінтересованим щодо ПрАТ "Рижівський гранітний кар'єр". В решті вимог апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Щебінь" задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.08.2025 у справі №917/339/25 (за результатами попереднього судового засідання) в частині визнання ТОВ "Арітокс" незаінтересованим щодо ПрАТ "Рижівський гранітний кар'єр" та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати кредитора ТОВ "Арітокс" заінтересованим щодо ПрАТ "Рижівський гранітний кар'єр".

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.08.2025 у справі №917/339/25 (за результатами попереднього судового засідання) в частині визнання кредиторських вимог ТОВ "Техніка-2018" та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.05.2025 у справі №917/339/25(917/901/25), прийняту за результатами розгляду кредиторських вимог ТОВ "Техніка-2018", залишити без змін.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.08.2025 у справі №917/339/25 (за результатами попереднього судового засідання) в частині визнання кредиторських вимог ТОВ "Енергія Класік" та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.07.2025 у справі №917/339/25 (917/828/25), прийняту за результатами розгляду кредиторських вимог ТОВ "Енергія Класік", залишити без змін.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.08.2025 у справі №917/339/25 (за результатами попереднього судового засідання) в частині визнання кредиторських вимог ТОВ "Енергія Логістик" та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.07.2025 у справі №917/339/25 (917/834/25), прийняту за результатами розгляду кредиторських вимог ТОВ "Енергія Логістик", залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 24.11.2025.

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін

Суддя П.В. Тихий

Попередній документ

132006229

Наступний документ

132006231

Інформація про рішення:

№ рішення:	132006230
№ справи:	917/339/25
Дата рішення:	12.11.2025
Дата публікації:	25.11.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Східний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (28.10.2025)
Дата надходження:	27.10.2025
Предмет позову:	визнання недійсним правочину

Розклад засідань:

Минулі засідання (35)

20.03.2025 09:40	Господарський суд Полтавської області
03.04.2025 09:20	Господарський суд Полтавської області
06.05.2025 09:30	Господарський суд Полтавської області
20.05.2025 09:30	Господарський суд Полтавської області
20.05.2025 10:00	Господарський суд Полтавської області
29.05.2025 09:00	Господарський суд Полтавської області
29.05.2025 09:10	Господарський суд Полтавської області
29.05.2025 09:20	Господарський суд Полтавської області
17.06.2025 09:30	Господарський суд Полтавської області
17.06.2025 09:40	Господарський суд Полтавської області
26.06.2025 09:00	Господарський суд Полтавської області
03.07.2025 09:00	Господарський суд Полтавської області
03.07.2025 09:30	Господарський суд Полтавської області
10.07.2025 09:00	Господарський суд Полтавської області
10.07.2025 09:30	Господарський суд Полтавської області
10.07.2025 10:00	Господарський суд Полтавської області
29.07.2025 14:45	Східний апеляційний господарський суд
29.07.2025 15:00	Східний апеляційний господарський суд
11.09.2025 09:40	Господарський суд Полтавської області
18.09.2025 09:00	Господарський суд Полтавської області
23.09.2025 09:20	Господарський суд Полтавської області
07.10.2025 09:00	Господарський суд Полтавської області
07.10.2025 09:30	Господарський суд Полтавської області
09.10.2025 09:00	Господарський суд Полтавської області
09.10.2025 09:30	Господарський суд Полтавської області
21.10.2025 09:30	Господарський суд Полтавської області
21.10.2025 11:30	Східний апеляційний господарський суд
23.10.2025 10:00	Господарський суд Полтавської області
04.11.2025 09:00	Господарський суд Полтавської області
04.11.2025 09:30	Господарський суд Полтавської області
04.11.2025 16:00	Східний апеляційний господарський суд
06.11.2025 11:00	Касаційний господарський суд
13.11.2025 09:00	Господарський суд Полтавської області
13.11.2025 09:30	Господарський суд Полтавської області
18.11.2025 09:00	Господарський суд Полтавської області