ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
24 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/410/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (вх.№4451/25 від 05.11.2025) про ухвалення додаткового рішення
за результатами розгляду апеляційних скарг Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»
на рішення Господарського суду Одеської області від 03.07.2025 (суддя Ю.А. Шаратов, м.Одеса, повний текст складено 21.07.2025)
та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.08.2025 (суддя Ю.А.Шаратов, м. Одеса)
у справі №916/410/25
за позовом: Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Мойсеєвої Інни Іванівни
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача -Тоня Євгенія Борисівна,
про стягнення 115440,25 грн, що складається з: 87528,12 грн - заборгованості за недовраховану електричну енергію, 14609,00 грн - витрат на проведення експертизи лічильника, 2428,36 грн - 3 % річних, 10874,77 грн - інфляційних втрат,
Акціонерне товариство «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Фізичної особи - підприємця Мойсеєвої Інни Іванівни про стягнення 115440,25 грн, що складається з: 87528,12 грн - заборгованості за недовраховану електричну енергію, 14609,00 грн - витрат на проведення експертизи лічильника, 2428,36 грн - 3 % річних, 10874,77 грн - інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.07.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.
22.07.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла заява Фізичної особи - підприємця Мойсеєвої Інни Іванівни про ухвалення додаткового рішення у справі №916/410/25 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» на користь Фізичної особи - підприємця Мойсеєвої Інни Іванівни у сумі 12000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 18.08.2025 стягнуто з Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» на користь Фізичної особи - підприємця Мойсеєвої Інни Іванівни витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» задоволено. Рішення Господарського суду Одеської області від 03.07.2025 у справі №916/410/25 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» задоволено. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Мойсеєвої Інни Іванівни на користь Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» заборгованість за недовраховану електричну енергію у розмірі 87528,12 грн, витрати на проведення експертизи лічильника у розмірі 14609,00 грн, 3 % річних у розмірі 2428,36 грн, інфляційні втрати у розмірі 10874,77 грн, 2422,40 грн судового збору за подання позовної заяви та 3633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Доручено Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.
Іншою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» задоволено. Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.08.2025 у справі №916/410/25 скасовано. У задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Мойсеєвої Інни Іванівни про ухвалення додаткового рішення у справі №916/410/25 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» на користь Фізичної особи - підприємця Мойсеєвої Інни Іванівни у сумі 12000,00 грн відмовлено.
05.11.2025 до суду апеляційної інстанції надійшла заява Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (вх.№4451/25 від 05.11.2025), в якій заявник просив ухвалити додаткове рішення про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мойсеєвої Інни Іванівни на користь Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» витрати на правничу допомогу в сумі 12000,00 грн.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.11.2025 для розгляду заяви сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран.
Згідно із частиною третьою статті 244 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку розподілу судових витрат та судового збору» №4508-IX від 18.06.2025, який набрав чинності 16.07.2025) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що заявник просив прийняти додаткову постанову в частині вирішення питання про судові витрати, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2025 постановлено розглянути заяву Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (вх.№4451/25 від 05.11.2025) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу за наслідками апеляційного розгляду справи №916/410/25 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Запропоновано Фізичній особі-підприємцю Мойсеєвій Інні Іванівні в строк до 13.11.2025 надати свої міркування або заперечення щодо заяви Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (вх.№4451/25 від 05.11.2025) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу за наслідками апеляційного розгляду справи №916/410/25.
Колегія суддів зазначає, що копія вказаної ухвали суду від 06.11.2025 про розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення надсилалася Фізичній особі-підприємцю Мойсеєвій Інні Іванівні у її електронний кабінет та доставлено останній 06.11.2025 о 20:01 год, що підтверджується довідкою помічника судді від 07.11.2025, сформованою у комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду».
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Абзац другий частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, ухвала про розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення від 06.11.2025 вважається врученою скаржнику 07.11.2025, але у встановлений вказаною ухвалою строк відповідач не надала свої міркування або заперечення щодо заяви Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (вх.№4451/25 від 05.11.2025) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу за наслідками апеляційного розгляду справи №916/410/25.
З урахуванням участі суддів зі складу колегії суддів - К.В. Богатиря та С.В. Таран у підготовці для підтримання кваліфікації у НШСУ у період з 17.11.2025 по 21.11.2025, розгляд заяви про стягнення судових витрат здійснювався колегією суддів у розумний строк.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про її задоволення, виходячи з наступного.
Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Згідно із статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини четвертої статті 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів зазначає, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (частина восьма статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
З аналізу положень частини восьмої статті 129, частини восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що, на відміну від розгляду справи у порядку загального провадження, який передбачає стадію судових дебатів, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження не передбачає проведення судових дебатів. У такому випадку заява про відшкодування судових витрат на правову допомогу має бути зроблена стороною до закінчення розгляду справи, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення розгляду справи, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення господарським судом.
Таким чином, враховуючи, що справа №916/410/25 розглядалася в суді апеляційної інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення розгляду справи, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення розгляду справи, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення господарським судом.
При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2019 року у справі № 927/26/18).
З матеріалів справи вбачається, що у своїй апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу складає 20000,00 грн, а також зробив заяву про те, що докази на підтвердження понесених судових витрат будуть надані в порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
05.11.2025 представник Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» - адвокат Албул Володимир Сергійович через систему «Електронний суд» подав заяву (вх.№4451/25 від 05.11.2025) про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача 12000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач у зв'язку із розглядом справи №916/410/25, разом із доказами таких витрат.
При цьому заява подана заявником в межах п'ятиденного строку з дня ухвалення постанов суду апеляційної інстанції від 03.11.2025.
Отже, позивач дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.
Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Із наявних в матеріалах справи та наданих заявником документів вбачається, що 22.01.2024 між Акціонерним товариством «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (клієнтом) та Адвокатським об'єднанням «ПЕРШИЙ РАДНИК» (виконавцем) укладено договір №7074-ООЕ про надання правової допомоги (надалі - договір).
Пунктом 1.1. договору передбачено, що в рамках даного договору виконавець зобов'язується надавати клієнтові правову допомогу (надалі - послуги) за окремими письмовими або усними дорученнями останнього.
Для цілей цього договору видами правової допомоги, що може надаватись виконавцем є, зокрема, але не виключно: надання консультацій і роз'яснень клієнту з правових питань; збір доказів по судовій справі, визначення засобів доказування; представництво в суді; ознайомлення з матеріалами справи; складання процесуальних та інших документів правового характеру (позовів, відзивів, заперечень, пояснень, заяв, клопотань, скарг, запитів, звернень тощо); інші види правової допомоги, що не передбачені цим договором, однак є необхідними для його виконання та захисту прав клієнта (пункт 1.2. договору).
У пункті 1.3. договору сторони узгодили, що зміст, обсяг, вартість послуг, номер судової справи, в межах якої надається правова допомога, та судова інстанція відображається сторонами в акті наданих послуг.
Згідно із пунктом 1.4. договору клієнт надає виконавцю право, а виконавець приймає на себе обов'язки здійснювати всі дії від імені і в інтересах клієнта в процесі кримінального, цивільного, адміністративного та господарського судочинства, виконавчого провадження, під час досудового слідства тау відносинах з органами державної виконавчої влади.
Документом, що підтверджує наявність у виконавця повноважень на представництво клієнта в ході розгляду справи, є довіреність від імені клієнта або ордер (пункт 1.5. договору).
У розділі 2 договору визначено права та обов'язки сторін.
Відповідно до розділу 3 договору приймання-передача послуг за цим договором здійснюється сторонами за актами наданих послуг, що є підтвердженням надання правової допомоги за цим договором (пункт 3.1.). Акт наданих послуг складається та підписується виконавцем за результатом надання послуг. Такий акт наданих послуг невідкладно (в день його складання) направляється виконавцем клієнту (пункт 3.2.). Враховуючи складність справи, значення справи для клієнта, часу, витраченого адвокатом на надання послуг, сторони відображають в акті наданих послуг опис наданих послуг, та їх загальну вартість (розмір гонорару) (пункт 3.3.). Клієнт зобов'язаний протягом 1 (одного) календарного дня з моменту отримання акту наданих послуг прийняти надані виконавцем за цим договором послуги шляхом підписання отриманого акту наданих послуг або направити клієнту мотивовану відмову від приймання наданих послуг у разі невідповідності наданих послуг умовам цього договору з переліком виявлених недоліків і строком їх усунення (пункт 3.4). Акти приймання-передачі наданих послуг можуть бути оформлені сторонами у вигляді електронного документу з обов'язковим накладенням кваліфікованого електронного підпису повноважного представника сторони (пункт 3.5).
За умовами пункту 4.2. договору розмір гонорару, який має сплатити клієнт, визначається згідно з актом наданих послуг, в якому зазначається номер справи та судова інстанція, в межах якої надавалась правова допомога. Розмір гонорару може бути змінено за взаємною домовленістю сторін.
Вартість наданих послуг (розмір гонорару) у кожній судовій справі може визначатись погодинно або у фіксованому розмірі (пункт 4.3. договору).
Згідно із пунктом 4.4. договору вартість наданих послуг може визначатись окремо у кожній справі та кожній судовій інстанції (в якій розглядалась справа), про що складається відповідний акт наданих послуг.
Пунктом 4.6. договору передбачено, що оплата наданих послуг з правової допомоги та компенсація витрат здійснюється клієнтом за фактом їх надання (понесення) на підставі погоджених та підписаних сторонами актів наданих послуг впродовж 30 (тридцяти) календарних днів з моменту фактичного виконання рішення суду, у межах стягнутої на користь виконавця.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2024, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 5.1. договору).
Додатковою угодою №7074-ООЕ/1 від 01.10.2024, серед іншого, продовжено строк дії договору до 31.12.2025.
На виконання договору про надання правової допомоги №7074-ООЕ від 22.01.2024, між його сторонами складено та підписано акт надання послуг №77-ОЕМ від 04.11.2025 про те, що відповідно до договору та на замовлення клієнта виконавцем у період з 27.01.2025 по 04.11.2025 надано професійну правничу допомогу в рамках судової справи №916/410/25, яка розглядається Південно-західним апеляційним господарським судом за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» на рішення від 03.07.2025 та на додаткове рішення від 18.08.2025 Господарського суду Одеської області; сторони у справі: апелянт/позивач - АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», відповідач - ФОП Мойсеєва І.І., третя особа - Тоня Є.Б.; предмет спору - заборгованість у загальному розмірі 115440,25 грн. Згідно із вказаним актом, вартість наданої правничої допомоги складає 12000,00 грн.
У додатку 1 до акта наданих послуг №77-ОЕМ від 04.11.2025 наведено детальну інформацію про надану правничу допомогу, а саме:
-вивчення нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, аналіз судової практики з подібних спорів; адвокат Албул В.С.; витрати часу - 2 години;
-розробка загальної стратегії дій щодо захисту інтересів клієнта, підготовка та систематизація доказової бази; адвокат Албул В.С.; витрати часу - 3 години;
-підготовка та подання процесуальних та інших документів правового характеру (позовна заява, інші заяви та клопотання, апеляційні скарги тощо), участь у судових засіданнях в суді першої інстанції, загальний моніторинг справи; адвокат Албул В.С.; витрати часу - 5 годин.
Інтереси відповідача у межах справи №916/410/25 в суді апеляційної інстанції представляв адвокат Албул В.С.
На підтвердження повноважень адвоката до апеляційної скарги надано копію довіреності №35/2023 від 04.03.2024 на представництво інтересів адвокатом Албулом В.С., а також копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №004814 від 15.07.2022.
Адвокат Албул В.С. є працівником Адвокатського об'єднання «Перший радник» на підставі наказу №45-к від 07.12.2023, з якого вбачається, що Адвокатським об'єднанням «Перший радник» Албула В.С. прийнято на посаду адвоката з 08.12.2023 за сумісництвом.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Дана позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 28.06.2022 у справі №910/5543/21, від 15.06.022 у справі №911/2652/17(911/3581/20), від 07.06.2022 у справі №906/323/21, від 14.06.2022 у справі №922/2321/20(922/2139/21), від 31.05.2022 у справі №927/727/21, від 31.05.2022 у справі №927/728/21, від 23.12.2021 у справі №923/560/17, від 18.05.2022 у справі №922/2339/21, від 22.01.2021 у справі №925/1137/19,від 11.05.2022 у справі №902/974/21, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 у справі №178/1522/18.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу, Південно-західний апеляційний господарський суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, відповідно до якої:
(1)договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
(2)за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3)як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4)адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5)адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
(6)відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Проаналізувавши документи, які додані до заяви про розподіл судових витрат, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що відображена інформація в цих документах щодо характеру та обсягу фактично виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи.
Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1)чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Апеляційний суд виходить з того, що за пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Колегія суддів також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, про які вже зазначалося вище по тексту цієї постанови.
Як неодноразово вказував Верховний Суд, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів зазначає, що подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в цілому у сукупності відповідають вимогам статей 73, 75-79 Господарського процесуального кодексу України, є належними і допустимими.
Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката не подавала, відтак, апеляційний суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, через призму критеріїв, встановлених частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не вбачає підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката є пов'язаними з даною справою, обґрунтованими та пропорційними до предмета спору, відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, за встановлених обставин та норм права, враховуючи, що апеляційну скаргу позивача було задоволено у повному обсязі, з огляду на обсяг наданих послуг та документальне підтвердження позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 12000,00грн, а також беручи до уваги, що зазначена сума є розумною та не має надмірний характер, витрати Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» на правничу допомогу мають бути покладені на Фізичну особу-підприємця Мойсеєву Інну Іванівну у повному обсязі, а саме, у сумі 12000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 244, 281, 282, 284
Господарського процесуального кодексу України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
Заяву Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (вх.№4451/25 від 05.11.2025) про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мойсеєвої Інни Іванівни на користь Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» 12000 /дванадцять тисяч / гривень 00 копійок судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку із розглядом справи.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 24.11.2025.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя С.В. Таран