ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
24 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1188/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Богацької Н.С., Поліщук Л.В.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення
в межах розгляду апеляційних скарг Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Фонтан 33»
на рішення Господарського суду Одеської області від 28.07.2025
та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2025
по справі №916/1188/25
за позовом: ОСОБА_1
до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Фонтан 33»
про визнання недійсним рішення, -
Описова частина.
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Фонтан 33» про визнання недійсним рішення правління відповідача про затвердження розміру витрат на утримання 1 кв.м. загальної площі квартири з 01.01.2025 у загальному розмірі 15,58 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.07.2025 позов задоволено; визнано недійсним рішення правління Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Фонтан 33», оформлене протоколом №15/01/25 від 15.01.2025, про затвердження розміру витрат на утримання 1 кв.м. загальної площі квартири з 01 січня 2025 року у загальному розмірі 15 грн 58 коп.; стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Фонтан 33» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
30.07.2025 до Господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 надійшла заява про розподіл витрат на правову допомогу у розмірі 27 000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 12.08.2025 заяву ОСОБА_1 про розподіл витрат на правову допомогу - задоволено частково; стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Фонтан 33» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн; в іншій частині вимог заяви - відмовлено.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли апеляційні скарги Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Фонтан 33» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.07.2025 по справі №916/1188/25 та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2025 по справі №916/1188/25.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2025 апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Фонтан 33» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.07.2025 по справі №916/1188/25 - залишено без задоволення; рішення Господарського суду Одеської області від 28.07.2025 по справі №916/1188/25 - залишено без змін.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2025 апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Фонтан 33» на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2025 по справі №916/1188/25 - залишено без задоволення; додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2025 по справі №916/1188/25 - залишено без змін.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення (вх.4373/25 від 03.11.2025). В даній заяві позивач просила стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 16 000,00 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 розгляд заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення (вх.4373/25 від 03.11.2025) у справі №916/1188/25 вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено позивачу строк для подання заперечень на заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення (вх.4373/25 від 03.11.2025) у справі №916/1188/25 до 14.11.2025.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Фонтан 33» надійшли заперечення на заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
Відповідач вказав, що фактично обов'язки щодо виконання умов договору здійснювала Дуднік М.А. (в даному випадку приймала участь у судових засіданнях), а акти виконаних робіт складені на ОСОБА_2 , відповідно і платіжні інструкції про перерахування грошових коштів скеровані на ім'я ФОП Халупний А.В., проте ФОП Халупний А.В. взагалі участі у справі не приймав.
Відповідач зазначив, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
На думку апелянта, витрати на суму 3 000,00 (за подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу) та 3 500,00 грн (за участь у судовому засіданні) не підлягають відшкодуванню.
Апелянт вказав, що ОК «ЖБК «Фонтан 33» є неприбутковою організацією, не має на меті отримання прибутку, та утримується виключно за рахунок внесків, додаткових джерел фінансування не має. Стягнення витрат на правову допомогу з Кооперативу призведе до негативних наслідків у вигляді неможливості проводити розрахунки із постачальниками послуг, що у свою чергу приведе до більш тяжких наслідків.
Керуючись викладеним вище, відповідач просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу із врахуванням наведених вище заперечень.
Відповідно до частини третьої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Таким чином, беручи до уваги те, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення (вх.4373/25 від 03.11.2025) судом апеляційної інстанції вирішуватиметься лише питання розподілу судових витрат, колегія суддів вважає за можливе розглянути вказану заяву без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 10.11.2025, якою вирішено здійснювати розгляд заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, була отримана в електронному кабінеті представником позивачки адвокатом Дуднік М.А. - 10.11.2025, відповідачем - 10.11.2025.
Тобто учасники справи вважаються повідомленими належним чином про розгляд апеляційним господарським судом заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в письмовому провадженні без виклику сторін.
Мотивувальна частина.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначила, що очікує понести у зв'язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.
При цьому заява про ухвалення додаткового рішення із доказами понесення таких витрат, подана позивачкою 31.10.2025, тобто в межах п'ятиденного строку з дня ухвалення постанов суду апеляційної інстанції від 29.10.2025.
Отже, позивачка дотрималася вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції позивачка надала:
1) Копію Договору №14/03 про надання правничої допомоги від 14.03.2025, укладеного між адвокатом Халупним А.В. (Виконавець) та ОСОБА_1 (Замовник), відповідно до п. 1.1. якого Виконавець, за завданням Замовника надає правничу допомогу та юридичні послуги (надалі - Послуги), які полягають в:
- наданні необхідних консультацій (усних та письмових);
- висловленні юридичної думки (точки зору);
-·представництва інтересів Замовника на переговорах, перед третіми особами (фізичними та юридичними особами), в державних органах, в органам місцевого самоврядування;
-·представництва інтересів Замовника в загальних, господарських, адміністративних судах усіх рівнів (у т.ч. Верховному суді) з усіх питань, з усіма правами Замовника як учасника відповідних процесів будь-яких проваджень без виключення;
-·захисту Замовника у кримінальних провадженнях у досудовому розслідуванні та судовому розгляді;
-·представництва Замовника у виконавчих провадженнях;
-·представництві Замовника перед третіми особами;
-·підготовці та аналізі юридично значимих документів та організації вчинення правочинів, тощо;
-·інші види послуг, погоджені Сторонами у відповідній додатковій угоді до цього Договору.
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що безпосередній перелік послуг, що надаються у той чи інший період, їх об'єм та особливості оплати, визначаються Сторонами у Додатках до цього Договору, які є його невід'ємними частинами. Строки надання окремих послуг погоджуються Сторонами шляхом обміну листами, за потреби.
Пунктом 3.3. Договору встановлено, що Виконавець має право долучати до виконання своїх обов'язків сторонніх осіб в тому числі адвокатів, та несе повну відповідальність за їх роботу.
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що за надання послуг, передбачених даним Договором, Замовник сплачує Виконавцеві винагороду.
Відповідно до пункту 6.2. Договору, розмір винагороди визначається Сторонами у Додатках (Додаткових угодах) до цього Договору, а також у переліках необхідних дій чи переліків справ у роботі, листуванні сторін.
2) Копія Договору №21/04 про залучення адвоката до виконання Договору №14/03 про надання правничої допомоги від 14.03.2025, укладеного між адвокатом Халупним А.В. (Замовник) і адвокатом Дуднік М.А. (Виконавець).
Відповідно до п. 1 цього Договору, Замовник залучає Виконавця, адвоката Дуднік М.А., до виконання Договору про надання правничої допомоги №14/03 від 14.03.2025 р., укладеного між адвокатом Халупним А.В. і Макаровою І.К., шляхом надання юридичних послуг та правничої допомоги Клієнту. Перелік послуг за договором визначається Сторонами в Додаткових угодах по Договору про надання правничої допомоги №14/03 від 14.03.2025.
3) Копію Додаткової угоди №2/1 від 08.09.2025 до Договору №14/03 про надання правничої допомоги від 14.03.2025, пунктом 1 якою передбачено, що безпосереднім предметом Договору №14/03 про надання правничої допомоги від 14.03.2025 є надання Виконавцем Замовнику юридичних послуг і правової допомоги, що полягають у представництві інтересів Замовника в апеляційному суді по справі №916/1188/25.
Пунктом 2 Додаткової угоди №2/1 передбачено, що сторони дійшли згоди відповідно до п.6.2 Договору визначити розрахунок винагороди за цим Договором у рамках даної Додаткової угоди:
- підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 6 000,00 грн;
- представництво інтересів замовника в одному судовому засіданні - 3 500,00 грн.
Пунктом 3 Додаткової угоди №2/1 передбачено, що оплата за юридичний супровід інтересів замовника здійснюється в межах наданих послуг. Доказом надання правової допомоги виконавцем замовнику є підписаний акт надання послуг.
4) Копію Додаткової угоди №2/2 від 30.09.2025 до Договору №14/03 про надання правничої допомоги від 14.03.2025, пунктом 1 якою передбачено, що сторони дійшли згоди відповідно до п.6.2 Договору визначити розрахунок винагороди за цим Договором у рамках даної Додаткової угоди:
- підготовка відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення- 3 500,00 грн.
5) Копію Додаткової угоди №2/3 від 30.10.2025 до Договору №14/03 про надання правничої допомоги від 14.03.2025, пунктом 1 якою передбачено, що сторони дійшли згоди відповідно до п.6.2 Договору визначити розрахунок винагороди за цим Договором у рамках даної Додаткової угоди:
- підготовка і подання клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу - 3 000,00 грн.
6) Копія Акту №2/1 прийому-передачі наданих послуг від 09.09.2025 до Договору №14/03 про надання правничої допомоги від 14.03.2025.
Відповідно до даного Акту №2/1 виконавець надав, а Замовник прийняв виконані у відповідності з Договором послуги вартістю 6 000,00, а саме:
- підготовка відзиву на апеляційну скаргу по справі №916/1188/25, ціна 6 000,00 грн, період виконання - вересень 2025 року.
7) Копія Акту №2/2 прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025 до Договору №14/03 про надання правничої допомоги від 14.03.2025.
Відповідно до даного Акту №2/1 виконавець надав, а Замовник прийняв виконані у відповідності з Договором послуги вартістю 3 500,00, а саме:
- підготовка відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення по справі №916/1188/25, ціна 3 500,00 грн, період виконання - жовтень 2025 року.
8) Копія Акту №2/3 прийому-передачі наданих послуг від 30.10.2025 до Договору №14/03 про надання правничої допомоги від 14.03.2025.
Відповідно до даного Акту №2/3 виконавець надав, а Замовник прийняв виконані у відповідності з Договором послуги вартістю 6 500,00, а саме:
- представництво інтересів замовника в судовому засіданні по справі №916/1188/25, ціна 3 500,00 грн, період виконання - 29.10.2025;
-підготовка і подання клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу по справі №916/1188/25, ціна 3 000,00 грн, період виконання - жовтень 2025 року.
9) Платіжна інструкція №3253 від 22.09.2025 про оплату наданих послуг за надання правничої допомоги (згідно акту №2/1) у сумі 6 000,00 грн.
10) Платіжна інструкція №3272 від 03.10.2025 про оплату наданих послуг за надання правничої допомоги (згідно акту №2/2) у сумі 3 500,00 грн.
11) Платіжна інструкція №PL365746 від 30.10.2025 про оплату наданих послуг за надання правничої допомоги (згідно акту №2/3) у сумі 6 500,00 грн.
Таким чином, позивач надала докази понесення нею витрат на професійну правничу допомогу у сумі 16 000,00 грн.
В свою чергу, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.02.2024 по справі №910/9714/22 дійшов висновку, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Таким чином, заявлені позивачем до стягнення витрати на підготовку і подання клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, вартістю 3 000,00 грн згідно з висновками Верховного Суду, зробленими у постанові від 02.02.2024 по справі №910/9714/22, розподілу між сторонами не підлягають.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні заяви Макарової І.К. в частині вимог про стягнення 3 000,00 грн за підготування та подання заяви про відшкодування витрат на правову допомогу.
Як було зазначено вище, за змістом п. 3.3 Договору про надання правничої допомоги №14/03 від 14.03.2025 адвокат має право залучати до виконання своїх обов'язків інших адвокатів.
Тобто, процедура залучення іншого адвоката покладена саме на виконавця за Договором про надання правничої допомоги №14/03 від 14.03.2025, участь у такій процедурі замовника послуг в особі Макарової І.К. не передбачено.
З урахуванням положень 3.3 договору про надання правничої допомоги №14/03 від 14.03.2025 представництво інтересів позивача також забезпечувала адвокат Дуднік М.А, яка діяла на підставі договору №21/04 від 21.04.2025, який також наявний в матеріалах справи.
Таким чином, безпідставними є доводи відповідача про відсутність доказів участі адвоката Халупного А.В. в судових засіданнях, оскільки в таких засіданнях брала участь залучений саме адвокатом Халупним А.В. адвокат Дуднік М.А.
Отже, розподілу між сторонами підлягають витрати позивача на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 13 000,00 грн.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
У кожній окремій справі суд виходить з конкретних особливих обставин, з доказів, поданих заявником до клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність витрат заявника на правничу допомогу.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст.ст. 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів керується правовою позицією, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо (п.п. 8.39-8.41 постанови Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21).
При цьому, у додатковій постанові Верховного Суду від 24.06.2019 у справі № 904/64/18 зроблено висновок про те, що виходячи зі змісту положень ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Подібний за змістом висновок зроблено Верховним Судом у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, в якій зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Вказаної позиції також дотримується Верховний Суд у додатковій постанові від 26.06.2019 у справі № 910/9241/18, в якій судом зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Як було встановлено вище, від відповідача до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в якому заявник просив суд зменшити витрати на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 (заява №58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 року у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 року у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 року у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18).
Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду про те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, від 19.04.2023 у справі №911/2410/13).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі № 927/237/20).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу щодо понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Південно-західний апеляційний господарський суд також керувався тим, що стягнення витрат на правову допомогу у заявленому відповідачем розмірі 16 000,00 грн не відповідає критеріям розумності, співмірності, справедливості
В той же час, відмова у стягненні витрат на професійну правничу допомогу порушуватиме баланс інтересів сторін, а також не ґрунтується ані на фактичних обставинах, встановлених судом, ані на нормах процесуального закону, а також порушує право позивача на правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на викладене, враховуючи клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення витрат, керуючись принципом пропорційності, критеріями реальності, співмірності та розумності судових витрат, приймаючи до уваги відсутність обставин, на підставі яких суд може зробити висновок про віднесення даної спору до складного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача шляхом присудження до стягнення з ОК «ЖБК «Фонтан 33» витрат на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн. В свою чергу, в іншій частині заяви необхідно відмовити.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення (вх.4373/25 від 03.11.2025) у справі №916/1188/25 - задовольнити частково.
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Фонтан 33» (65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд.33/1, код ЄДРПОУ 36436746) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 8 000,00 грн.
В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.
Зобов'язати Господарський суд Одеської області видати наказ з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого документу.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Додаткову постанову складено та підписано 24.11.2025 у зв'язку з участю суддів зі складу колегії суддів Богатиря К.В. та Богацької Н.С. у підготовці для підтримання кваліфікації у НШСУ у період з 17.11.2025 по 21.11.2025.
Головуючий суддя К.В. Богатир
Судді: Н.С. Богацька
Л.В. Поліщук