ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
20 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3441/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.
секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.
за участю представників учасників справи:
від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» - Петрова А.М. на підставі ордеру;
від Виконавчого комітету Одеської міської ради - Явченко Д.В., в порядку самопредставницства;
від Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради- Ходжалієв А.С. в порядку самопредставницства;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр», м. Одеса та Виконавчого комітету Одеської міської ради, м. Одеса
на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 року, м. Одеса, суддя першої інстанції Желєзна С.П., повний текст рішення складено та підписано 05.02.2024 року
у справі №916/3441/19
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр», м. Одеса
до відповідача-1) Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської ради, м. Одеса;
відповідача-2) Виконавчого комітету Одеської міської ради, м. Одеса,
про стягнення 1 827 448 грн
У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр», м .Одеса звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської ради, м. Одеса, Одеської міської ради м. Одеса та Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр естетичного виховання «Дитячий світ» м. Одеса, в якій просило суд стягнути в рівних частках з відповідачів на свою користь збитки у розмірі 1 827 448 грн, завдані внаслідок знищення нерухомого майна та викрадення рухомого майна, зобов'язати відповідачів не вчиняти будь-яких перешкод керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» у відновленні нежитлової будівлі, загальною площею 53,2 кв.м. на місці, де була демонтована попередня будівля, а саме, за адресою м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд.64, також відшкодувати позивачу за рахунок відповідачів судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом неправомірного знищення відповідачами об'єкта нерухомого майна позивача, вартість якого становить 1 677 448 грн та який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 64, а також викраденням розміщеного в ньому рухомого майна, вартість якого становить 150 000 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 було закрито провадження у справі №916/3441/19 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр естетичного виховання «Дитячий світ», найменування якого було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Правозахисник ПЛ».
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою від 11.09.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» про повернення на стадію підготовчого провадження та заміну неналежного відповідача було задоволено, справа №916/3441/19 повернута із стадії розгляду по суті на стадію підготовчого провадження, здійснено заміну неналежного відповідача Одеської міської ради належним - Виконавчим комітетом Одеської міської ради.
Господарський суд Одеської області рішенням від 27.09.2023 року (суддя Желєзна С.П.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» задовольнив частково, стягнув з Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» 838 724 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 580 грн. 86 коп. В іншій частині позову до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської ради, м. Одеса відмовив.
Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр», пред'явивши вимогу до Управління про стягнення збитків у розмірі 838 724 грн, не обґрунтував порядку розподілу збитків між відповідачами, а у суду відсутні підстави та можливість перевірити доцільність розподілу збитків шляхом їх розподілення між відповідачами саме у рівних частках, також судом першої інстанції зазначено, що протиправність дій Управління не має наслідком в обов'язковому порядку існування зв'язку між збитками та поведінкою відповідача, оскільки демонтаж об'єкта міг бути проведений будь-якою особою/суб'єктом господарювання за дорученням Виконавчого комітету.
Виконавчий комітет Одеської міської ради з рішенням суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 року у справі №916/3441/19, ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Спектр» у задоволенні позовних вимог про стягнення з Виконавчого комітету Одеської міської ради збитків у розмірі 838 724 грн.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Зокрема, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт, посилаючись на постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.12.2018 року по справі №920/31/18, від 06.12.2019 року по справі №908/2486/18 зазначає, що, на відміну від загальної частини ст.1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми ст.1173 Цивільного кодексу України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи.
Апелянт вважає, що в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції жодним чином не обґрунтовано, в чому полягає незаконність та протиправність дій саме Виконавчого комітету Одеської міської ради.
Скаржник звертає увагу суду, що рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради було прийнято на підставі чинної вимоги (припису) Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, яка не була виконана. За наведених обставин на той момент будь-які підстави для відмови у затвердженні проекту рішення у Виконавчого комітету Одеської міської ради були відсутні.
Відтак, скаржник вважає, що в даному випадку суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення у даній справі не обґрунтовує та не посилається на письмові докази на підтвердження того факту, що саме дії Виконавчого комітету Одеської міської ради були неправомірними, що між ними і шкодою, спричиненою відповідачу, є безпосередній причинний зв'язок.
Формулюючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначив, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги як належний та вірогідний доказ Звіт про визначення ринкової вартості нежитлової будівлі-павільйону, яка розміщена за адресою: м. Одеса, вул. Академік Корольова, 64, складений 04.10.2019 року та наданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектр» в обґрунтування суми матеріальної шкоди, оскільки він мав бути застосований тільки для прийняття управлінських рішень Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектр» щодо здійснення відповідної діяльності даним Товариством, та що він придатний для застосування не більше, як протягом шести місяців.
Також, за доводами апеляційної скарги, Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектр» не доведено належними письмовими доказами факту, що павільйон, який був демонтований 10.10.2019 року співробітниками Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.06.2019 року №241 « Про демонтаж тимчасових споруд» є, по-перше, об'єктом нерухомого майна, а по-друге, об'єктом, придбаним саме на підставі договору купівлі-продажу комунального майна від 22.09.1995 року, а не новоствореним об'єктом.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр» з рішенням суду першої інстанції також не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 року у справі № 916/3441/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» про стягнення 838 724 грн в якості відшкодування матеріальної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 25.01.2024 року залишити без змін.
Зокрема, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що 11.10.2019 між Управлінням та Фізичною особою - підприємцем Іванченко С.Ю. було складено акт виконаних робіт за договором №ДЗ-2019, з якого вбачається, що Управлінням, на виконання рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №241 від 27.06.2019, за участю ФОП Іванченко С.Ю. було проведено роботи із демонтажу споруди позивача.
Апелянт наголошує, що саме в результаті незаконних дій представників Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради була зруйнована приватна власність, а саме, нерухоме майно, що має загальну площу 53,2 кв.м. та належить юридичній особі Товариству з обмеженою відповідальністю «Спектр» та згідно висновкам оцінки від 04.10.2019 року ринкова вартість якого становить 1 677 448 гривень, ці саме факти були встановлені і в межах справи №420/847/20.
Аргументуючи свою позицію, апелянт, посилаючись на правову позицію Верховного суду у постанові від 23.05.2018 року по справі №910/9823/17, зазначає, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільний або адміністративній справі, що набрало законної сили при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З урахуванням зазначеного скаржник вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що протиправність дій Управління не має наслідком в обов'язковому порядку існування зв'язку між збитками та поведінкою відповідача, оскільки демонтаж об'єкта міг бути проведений будь-якого особою/суб'єктом господарювання за дорученням Виконавчого комітету.
При цьому, звертає увагу, що в даній справі незаконне рішення Виконкому було реалізоване конкретно визначеним органом місцевого самоуправління, тобто, Управлінням.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр», м. Одеса та Виконавчого комітету Одеської міської ради, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 року у справі №916/3441/19 та об'єднано їх для спільного розгляду.
28.03.2024 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради надійшов відзив (вх. №693/24/Д1), у якому відповідач просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» залишити без задоволення, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Спектр» відмовити повністю. При цьому просить поновити строк на подання вказаного відзиву.
З приводу клопотання про поновлення строку на подання відзиву, колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом. За ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. У ч. 4 ст. 294 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу. Отже, строк на подання відзиву на апеляційну скаргу встановлюється не законом, а судом, а тому може бути продовженим, а не поновленим.
Оскільки зазначене клопотання подане відповідачем-1 поза межами встановленого судом строку (до 26 березня 2024 за ухвалою суду) та відповідач-1 не просить продовжити строк на подання відзиву в силу вимог ч. 2 ст.119 Господарського процесуального кодексу України, то суд апеляційної інстанції залишає цей відзив без розгляду, як такий, що поданий після закінчення встановленого судом процесуального строку без клопотання про його продовження (див. також постанови Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 922/2060/23, від 01.08.2022 у справі № 910/16784/20).
01.04.2024 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Спектр», м. Одеса надійшов відзив (вх. №693/24/Д2), у якому позивач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради без задоволення. Відзив судовою колегією долучено до матеріалів господарської справи.
Зокрема, у відзиві Товариство, щодо доводів скаржника про неправильне застосування судом положень ст. ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України, зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що демонтаж належного позивачу майна був проведений Управлінням на виконання рішення Виконавчого комітету №241 від 27.06.2019, оскільки виконання вказаних дій покладено на Управління згідно з його положенням та безпосередньо вказаним рішенням і вказує, що причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Позивач наголошує, що судом першої інстанції було встановлено факт того, що 10.10.2019 Управлінням було демонтовано належну ТОВ "Спектр" споруду, що також повністю підтверджується матеріалами справи.
Крім того, апелянт вказує, що в результаті незаконних дій представників Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради була зруйнована приватна власність, а саме, нерухоме майно, що має загальну площу 53,2 кв. м. та належить юридичній особі Товариству з обмеженою відповідальністю «Спектр», згідно висновкам оцінки від 04.10.2019 року ринкова вартість якого становить 1 677 448 гривень. Ці саме факти були встановлені і в межах адміністративної справи №420/847/20.
Також, позивач звертає увагу суду на те, що наразі йдеться про відшкодування матеріальної шкоди, нанесеної органами місцевого самоврядування внаслідок прийняття протиправного рішення та здійснення протиправних дій з його реалізації, яка, у відповідності до ст. 1173 Цивільного кодексу України, стягується незалежно від наявності вини.
Щодо доводів скаржника про невідповідність висновків, викладених у оскаржуваному рішенні, обставинам справи, позивач зазначає, що скаржник в суді першої інстанції не надав жодного доказу на підтвердження своїх заперечень щодо розміру шкоди в цілому, і самих заперечень щодо розміру шкоди у суді першої інстанції чи в апеляційній скарзі не зазначено. Отже, позивач вважає, що суд першої інстанції правомірно прийняв Звіт, наданий позивачем, як доказ по справі. Крім того, скаржник не зазначає про те, що вартість оцінки занижена чи завищена, не надає доказів того, що вартість, встановлена у Звіті, невірна, а лише формально критикує даний документ.
Позивач стверджує, що підставою залучення Виконавчого комітету Одеської міської ради в якості відповідача є факти, встановлені в межах справи №420/847/20, що стосуються оцінки винесеного рішення про демонтаж об'єкту нерухомості позивача і на момент подачі до суду позову в межах господарського судочинства ще не були встановлені і відповідно не могли бути відомі позивачу. Також вказує, що останній не зазначає, які дії суду першої інстанції з переходу до попередньої стадії процесу потягли за собою прийняття неправильного рішення.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 року відкладено розгляд справи № 916/3441/19; запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю «Спектр», м. Одеса надати до Південно-західного апеляційного господарського суду у строк до 15.04.2024 року обґрунтовані заперечення на клопотання Виконавчого комітету Одеської міської ради, м. Одеса про призначення судової оціночно - будівельної експертизи від 29.03.2024 року за вх. №1138/24, або надання свого переліку питань з визначенням експертної установи; судове засідання призначено до розгляду на 24.04.2024 року
Судове засідання 24.04.2024 року не відбулося у зв'язку з тим, що суддю члена-колегії Принцевську Н.М. відповідно до наказу Голови Південно-західного апеляційного господарського суду №88-в від 22.04.2024 року було направлення для участі у семінарі 24.04.2024 року.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 року відкладено розгляд справи № 916/3441/19 на 08.05.2024 року.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 року задоволено клопотання Виконавчого комітету Одеської міської ради про призначення у справі № 916/3441/19 судової оціночно-будівельної експертизи від 29.03.2024 року вх. №1138/24; призначено по справі № 916/3441/19 судову оціночно-будівельну експертизу.
Проведення судової оціночно-будівельної експертизи доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд.8); витрати, пов'язані із проведенням експертизи, покладено на Виконавчий комітет Одеської міської ради; Проведення судової оціночно-будівельної експертизи доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд.8); Матеріали справи направлено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд.8) для проведення судової експертизи. Провадження у справі № 916/3441/19 зупинено на час проведення експертизи.
16.05.2024 року матеріали справи №916/3441/19 направлено до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
05.06.2024 року на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріли справи №916/3441/19 разом із клопотанням судового експерта вх.№2122/24, в якому судовий експерт заявляє клопотання про продовження строку на проведення експертизи понад 90 календарних днів та надати:
1. Оригінал або завірену належним чином копію технічного паспорту на нежитлову будівлю-павільйон загальною площею 53,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 64, актуальні на 04.10.2019 у повному обсязі;
2. Дані щодо функціонального використання нежитлової будівлі-павільйону загальною площею 53,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 64, станом на 04.10.2019 яке необхідно врахувати при проведенні експертизи;
3. Дані щодо технічного стану нежитлової будівлі-павільйону загальною площею 53,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 64, станом на 04.10.2019 який необхідно врахувати при проведенні експертизи. У разі відсутності даних, щодо технічного стану нежитлової будівлі-павільйону, прошу надати дозвіл на визначення середньої ринкової вартості вищезазначеної будівлі, з урахуванням, що технічний стан буде прийнятий, як задовільний;
4. Надати згоду на використання публічної інформації, яка є у вільному доступі мережі Інтернет.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 року поновлено апеляційне провадження у справі №916/3341/19 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» та Виконавчого комітету Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 року з 06.06.2024 року; призначено розгляд клопотань судового експерта у справі №916/3341/19 на 20.06.2024 року.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 року клопотання Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України б/д №24-2933 та судового експерта задоволено частково; погоджено експертній установі проведення експертизи у справі №916/3441/19 у термін понад 90 календарних днів; зобов'язано товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр», м. Одеса надіслати на вимогу судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України: оригінал технічного паспорту нежитлову будівлю-павільйон загальною площею 53,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова , буд.64, актуальний на 04.10.2019 року у повному обсязі; надано згоду на використання судовим експертом публічної інформації, яка є у вільному доступі мережі Internet; відмовлено у задоволенні іншої частини клопотання судового експерта; провадження у справі № 916/3441/19 зупинене на час проведення експертизи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 року поновлено апеляційне провадження у справі №916/3341/19 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» та Виконавчого комітету Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 року з 20.03.2025 року; призначено розгляд клопотання судового експерта у справі №916/3341/19 на 31.03.2025 року; запропоноване сторонам в строк до 28.03.2025 року надати письмове ставлення до клопотання судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Анастасії Куцареви про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов'язаних із проведенням експертизи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 19.03.2025 року (вх.№1175/25) про надання додаткових матеріалів; матеріали справи направлено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд.8) для продовження проведення судової експертизи; провадження у справі № 916/3441/19 зупинене на час проведення експертизи.
26.05.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3441/19 разом із листом директора Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, в якому зазначено, що з урахуванням особливостей оплати Виконавчим комітетом Одеської міської ради рахунку за проведення експертизи (післяплати) та незадоволення клопотання експерта від 10.03.2025, в частині надання даних щодо технічного стану об'єкта оцінки станом на дату оцінки, останнім зазначено, що виключає можливість проведення експертизи, відповідно до п. 1.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, як наслідок, залишено ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 без виконання.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 року поновлено апеляційне провадження у справі №916/3441/19 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр», м. Одеса та Виконавчого комітету Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 року у справі №916/3441/19, призначено розгляд справи на 25.06.2025 року.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 року оголошено перерву у справі № 916/3441/19 та призначено розгляд справи за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр», м. Одеса та Виконавчого комітету Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 року у справі № 916/3441/19 на 07.10.2025 року о 12:00 год.
Судове засідання 07.10.2025 року по справі №916/3441/19 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр», м. Одеса та Виконавчого комітету Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 року не відбулось, у зв'язку з тим, що суддя зі складу колегії суддів, яка не є суддею-доповідачем, Принцевська Н.М., відповідно до наказу в.о. голови суду від 02.09.2025 №245-в перебуває у відпустці з 09.09.2025 по 10.10.2025 року.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 року призначено справу № 916/3441/19 до розгляду на 20.11.2025 о 11:30 год.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав свої доводи та вимоги, викладені письмово з мотивів, зазначених у апеляційній скарзі, просив суд апеляційної інстанції задовольнити його апеляційну скаргу, відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача-2, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати в оскаржуваній частині.
Представник відповідача-2 підтримав свої доводи та вимоги, викладені письмово з мотивів, зазначених у апеляційній скарзі, просив суд апеляційної інстанції задовольнити його апеляційну скаргу, відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних у повному обсязі. Представник відповідача-1 підтримав у повному обсязі доводи відповідача-2.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, дослідивши та обговоривши доводи та вимоги апеляційних скарг, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр», м. Одеса Одеської області потребує задоволення, апеляційна скарга Виконавчого комітету Одеської міської ради, м. Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2024 року у справі №915/1334/23 потребує часткового скасування з ухваленням судом апеляційної інстанції в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр», м. Одеса в повному обсязі, враховуючи таке.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
21.09.1995 Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради було видано наказ №397/II про приватизацію майна.
22.09.1995 між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (продавець) та організацією орендаторів «Спектр» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов п.1.1 якого продавець продав, а покупець купив комунальну власність у вигляді орендованого майна, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64.
Згідно із п.4 договору від 22.09.1995 право власності на об'єкт, що приватизується, переходить до покупця на підставі наказу начальника представництва по управлінню комунальною власністю №397/II від 21.09.1995 з дня його видання.
01.11.1995 між представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Організацією орендаторів «Спектр» було складено та підписано акт №311 передання комунального майна, відповідно до якого покупцю переданий, зокрема, павільйон за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64.
23.10.1996 Виконавчим комітетом Одеської міської ради народних депутатів було прийнято рішення №464 «Про реєстрацію договорів купівлі-продажу майна комунальної власності», відповідно до якого було вирішено зареєструвати договір купівлі-продажу комунальної власності у вигляді орендованого майна Організації орендаторів «Спектр», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64.
13.09.2004 Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» було складено на замовлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектр» технічний паспорт на павільйон в будинку по вул. Академіка Корольова, 64. Згідно вказаного технічного паспорту об'єкт має загальну площу 53,2 кв.м.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.01.2019 по справі №520/17851/18, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» про забезпечення позову було задоволено частково, заборонено Управлінню здійснювати демонтаж споруди за адресою: м.Одеса, вул.Ак.Корольова,64/1, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Спектр» на праві власності, на виконання п.4 додатку до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №463 від 25.10.2018 «Про демонтаж тимчасових споруд» до набрання законної сили судовим рішенням по цій справі.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 по справі №520/17851/18 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Управління було задоволено частково, визнано протиправними дії Управління щодо проведених його посадовими особами 13.11.2018 демонтажних робіт будівлі, яка знаходиться за адресою: вул.Академіка Корольова,64 в м. Одесі, та належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Спектр».
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 по справі №520/17851/18 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 було змінено з викладенням пункту 2 резолютивної частини в такій редакції: "Визнати протиправними дії Управління щодо проведених його посадовими особами 13.11.2018 року демонтажних робіт будівлі, яка знаходиться за адресою: вул. Академіка Корольова,64 в м. Одесі, та знаходиться в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр», в іншій частині рішення залишено без змін.
10.06.2019 Управлінням було складено акт обстеження тимчасової споруди за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64. У вказаному акті зазначено, що договір про розміщення тимчасової споруди у Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» відсутній; оскільки об'єкт був зачинений, працівниками Управління було наклеєно припис на споруді. До вказаного акту додаються матеріали фотофіксації об'єкта.
14.06.2019 була проведена державна реєстрація права приватної власності Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектр» на павільйон за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64, площа якого складає 53,2 кв. м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №170613328 від 14.06.2019.
27.06.2019 Виконавчим комітетом Одеської міської ради було прийнято рішення №241 «Про демонтаж тимчасових споруд», відповідно до якого Управлінню було доручено вжити заходи з демонтажу тимчасових споруд згідно з переліком (додається); у 5-денний термін з дати набрання чинності цим рішенням надати приписи суб'єктам господарювання щодо проведення ними демонтажу тимчасових споруд власними силами за власний рахунок; у разі непроведення своєчасного демонтажу суб'єктами господарювання демонтувати відповідні тимчасові споруди за рахунок міського бюджету з наступним відшкодуванням суб'єктами господарювання видатків на демонтаж, евакуацію та охорону на штрафному майданчику.
Тимчасова споруда Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр», яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64, згідно з рішенням Виконавчого комітету №241 від 27.06.2019 була включена до переліку споруд, які підлягають демонтажу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.08.2019 було відкрито провадження у справі №916/2292/19 за позовом Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр», державного реєстратора КП "Агенція державної реєстрації" Кравця Олександра Володимировича про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.
06.09.2019 судовим експертом Рапач К.В. було складено на замовлення директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» висновок №52/19, відповідно до якого експерт дійшов висновку, що павільйон за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64, є нерухомим майном. Вказаний висновок був складений для надання його суду під час розгляду справи №916/2292/19.
04.10.2019 оцінювачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Солар Нова» за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» було складено Звіт про вартість об'єкта оцінки, відповідно до якого ринкова вартість нежитлової будівлі-павільйону, який знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64, загальною площею 53,2 кв. м., складає 1 677 448 грн.
10.10.2019 було демонтовано належну Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектр» споруду, що підтверджується матеріалами фотофіксації. У позовній заяві директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» було вказано, що під час демонтажу павільйону їй та її батьку були завдані тілесні травми, на підтвердження чого суду були надані консультативні висновки спеціаліста від 15.10.2019.
11.10.2019 між Управлінням та Фізичною особою-підприємцем Іванченко С.Ю. було складено акт виконаних робіт за договором №ДЗ-2019 від 12.02.2019, з якого вбачається, що Управлінням на виконання, зокрема, рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №241 від 27.06.2019 за участю Фізичної особи-підприємця Іванченко С.Ю. було проведено роботи із демонтажу споруди позивача.
13.10.2019 Вербіна В.О. звернулась до відділу поліції із заявою про крадіжку 10.10.2019 належного їй особистого майна (телевізора, кондиціонера, вентилятора, холодильника, портативного плеєра тощо) під час незаконного руйнування будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64. Вказана заява була зареєстрована 14.10.2019, що підтверджується талоном-повідомленням №230.
Листом від 01.11.2019 Управління, у відповідь на звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр», адресоване голові Одеської міської ради, повідомило позивача, що інформація про наявність у позивача права власності на павільйон на дату демонтажу споруди в Управлінні була відсутня. При цьому, Управлінням було вказано, що фактична площа споруди є значно більше, ніж площа павільйону, право власності на який було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектр». Крім того, Управлінням було зазначено, що під час демонтажу павільйону він також керувався рішенням суду від 27.11.2018 та постановою суду апеляційної інстанції від 28.05.2019.
02.11.2019 до відділу поліції надійшла заява керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» Вербіної В.О. про неправомірні дії, які були здійснені невстановленими особами 10.10.2019 за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64; інформація про вказану заяву була 03.11.2019 занесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом від 03.11.2019.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.09.2020 по справі №916/2292/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021, провадження у справі в частині вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 64, загальною площею 53,2 кв.м шляхом знесення павільйону, було закрито; позов задоволено частково, скасовано рішення про державну реєстрацію права власності № 47370186 від 14.06.2019, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція» державної реєстрації Кравцем Олександром Володимировичем.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 по справі №420/847/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Управління про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправними дій були задоволені шляхом визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №241 від 27.06.2019 року «Про демонтаж тимчасових споруд» в частині п.6 (Київський район) додатку до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №241 вiд 27.06.2019 року «Перелік тимчасових споруд, що підлягають демонтажу», щодо демонтажу об'єкту нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 64; також визнано протиправними дії Управління з проведення 10.10.2019 року демонтажних робіт об'єкту Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр».
10.08.2022 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 64, що підтверджується інформаційною довідкою №338059822 від 05.07.2023. Речове право позивача було припинено на підставі судових рішень по справі №916/2292/19.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2023 по справі №420/847/20 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 було змінено у мотивувальній частині, в іншій частині рішення залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 12.10.2023 по справі №420/847/20 постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2023 було скасовано із залишенням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 без змін.
Крім того, на підтвердження факту втрати рухомого майна в результаті демонтажу павільйону Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектр» було надано суду гарантійні талони на телевізор, кондиціонер, інструкції з експлуатації вентилятора, телевізора, мікрохвильової печі, холодильника, портативного плеєра тощо.
Інших належних та допустимих письмових доказів стосовно наявних між сторонами спірних правовідносин матеріали господарської справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення в рівних частках з відповідачів на користь позивача збитків у розмірі 1 827 448 грн, завданих внаслідок знищення нерухомого майна та викрадення рухомого майна, зобов'язання відповідачів не вчиняти будь-яких перешкод керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» у відновленні нежитлової будівлі, загальною площею 53,2 кв.м. на місці, де була демонтована попередня будівля, а саме, за адресою м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд.64.
Оскільки у даному разі рішення суду першої інстанції апелянтами оскаржується лише в частині часткового задоволення місцевим господарським судом позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» про стягнення з Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» грошових коштів в сумі 838 724 грн та відмови в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» про стягнення з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської ради, м. Одеса грошових коштів в сумі 838 724 грн, завданих внаслідок знищення нерухомого майна, обставини щодо відмови у задоволенні Господарським судом Одеської області позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» про стягнення з відповідачів грошових коштів у розмірі 150 000 грн внаслідок викрадення рухомого майна та зобов'язання відповідачів не вчиняти будь-яких перешкод керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» у відновленні нежитлової будівлі, загальною площею 53,2 кв.м. на місці, де була демонтована попередня будівля, а саме, за адресою м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд.64, в силу вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, в апеляційному порядку судовою колегією не переглядаються.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі позивача, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції, викладеним в оскаржуваній частині рішенні та відхилення доводів апеляційної скарги відповідача 1, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, викладеним в оскаржуваній частині рішення..
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (стаття 386 Цивільного кодексу України).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (стаття 1166 Цивільного кодексу України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (стаття 1166 Цивільного кодексу України).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на зміст ст. 1173 Цивільного кодексу України, предметом доказування в даній справі є:
- наявність неправомірних дій чи бездіяльності органу державної влади або місцевого самоврядування чи його посадових або службових осіб;
- наявність шкоди;
- причинний зв'язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.
Так, як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2019 Виконавчим комітетом Одеської міської ради було прийнято рішення №241 «Про демонтаж тимчасових споруд», відповідно до якого Управлінню було доручено вжити заходів з демонтажу тимчасових споруд згідно з переліком (додається); у 5-денний термін з дати набрання чинності цим рішенням надати приписи суб'єктам господарювання щодо проведення ними демонтажу тимчасових споруд власними силами за власний рахунок; у разі непроведення своєчасного демонтажу суб'єктами господарювання демонтувати відповідні тимчасові споруди за рахунок міського бюджету з наступним відшкодуванням суб'єктами господарювання видатків на демонтаж, евакуацію та охорону на штрафному майданчику. Тимчасова споруда Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр», яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64, згідно з рішенням Виконавчого комітету №241 від 27.06.2019 була включена до переліку споруд, які підлягають демонтажу.
10.10.2019 було демонтовано належну Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектр» споруду, що підтверджується матеріалами фотофіксації.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 по справі №420/847/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Управління про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправними дій були задоволені шляхом визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №241 від 27.06.2019 року «Про демонтаж тимчасових споруд» в частині п.6 (Київський район) додатку до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №241 вiд 27.06.2019 року «Перелік тимчасових споруд, що підлягають демонтажу», щодо демонтажу об'єкту нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 64; також визнано протиправними дії Управління з проведення 10.10.2019 року демонтажних робіт об'єкту Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр».
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2023 по справі №420/847/20 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 було змінено у мотивувальній частині, в іншій частині рішення залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 12.10.2023 по справі №420/847/20 постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2023 було скасовано із залишенням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 без змін.
Так, за доводами апеляційної скарги та позову, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр» стверджує про наявність підстав для стягнення з відповідачів в рівних частках на свою користь фактично збитків у розмірі 1 677 448 грн, завданих внаслідок знищення нерухомого майна, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, відхиляючи в цій частині твердження Виконавчого комітету Одеської міської ради, м. Одеса, викладені ним в апеляційній скарзі, зважаючи на таке.
Із змісту позовної заяви вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр» звернулось до суду із вимогою про стягнення грошових коштів у розмірі збитку, нанесеного внаслідок незаконного знищення об'єкту нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64.
З матеріалів справи вбачається, що знищення об'єкту нерухомості відбулось на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.06.2019 року №241 «Про демонтаж тимчасових споруд» в частині п.6 (Київський район) Додатку до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.06.2019 №241 «Перелік тимчасових споруд, що підлягають демонтажу», внаслідок його реалізації (виконання) Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, шляхом проведення «демонтажних робіт» щодо об'єкту нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64.
Тобто, предметом цього позову є вимога про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок протиправних дій відповідачів, що є суб'єктами владних повноважень.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр», пред'явивши вимогу до Управління про стягнення збитків у розмірі 838 724 грн., тобто, половини від вартості об'єкта нерухомого майна, не обґрунтовує порядку розподілу збитків між відповідачами, а у суду першої інстанції відсутні підстави та можливість перевірити доцільність розподілу збитків шляхом їх розподілення між відповідачами саме у рівних частках», а також, на думку суду першої інстанції, «протиправність дій Управління не має наслідком в обов'язковому порядку існування зв'язку між збитками та поведінкою відповідача, оскільки демонтаж об'єкта міг бути проведений будь-якою особою/суб'єктом господарювання за дорученням Виконавчого комітету», що стало причиною відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення половини вартості знищеного майна з Управління.
Разом з тим, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, з огляду на наступне.
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності.
Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги.
Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
При цьому, причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв'язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).
Як вже зазначалось вище, суд першої інстанції встановив та цей факт не заперечувався сторонами, що 10.10.2019 Управлінням було демонтовано належну Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектр» споруду, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до пп.1.1. п.1 Положення про управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради у новій редакції, затвердженого рішенням Одеської міськради № 4184-VII від 30.01.2019 р., Управління є виконавчим органом Одеської міської ради і створено відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до пп.2.2.21. пп.2.1. п.2 цього Положення завданнями Управління є здійснення заходів з демонтажу тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності та елементів вуличної торгівлі, встановлених без улаштування фундаментів, заглиблених у землю.
Отже, колегія суддів зазначає, що підготовка проекту рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради про демонтаж об'єкту власності позивача, і безпосереднє здійснення демонтажу будівлі є протиправними діями Управління, які призвели до грубого порушення права власності позивача та позбавлення його майна без будь-яких правових підстав.
В результаті незаконних дій представників Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради була зруйнована приватна власність, а саме нерухоме майно, що має загальну площу 53,2 кв. м. та належить юридичній особі Товариству з обмеженою відповідальністю «Спектр» та згідно висновкам оцінки від 04.10.2019 року ринкова вартість якого становить 1 677 448 (один мільйон шістсот сімдесят сім тисяч чотириста сорок вісім) гривень.
Такі саме факти були встановлені судом в межах справи №420/847/20, рішення по якій набрало законної сили.
Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ.
Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17, від 15.10.2025 року по справі №911/1436/24.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
З урахуванням зазначеного вище колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем доведено суду наявність протиправності дій тільки Виконавчого комітету і не доведена протиправність дій Управління, оскільки в даному випадку предметом розгляду даної справи є відшкодування матеріальної шкоди, нанесеної органами місцевого самоврядування внаслідок прийняття протиправного рішення та здійснення протиправних дій з його реалізації, що у відповідності до ст. 1173 Цивільного кодексу України, стягується незалежно від наявності вини.
Адже, як вбачається з матеріалів справи, Виконавчий комітет виконання свого рішення, яка скасоване адміністративним судом, було реалізовано конкретно визначеним органом місцевого самоуправління - Управлінням, яке за нормами чинного законодавства і за своїми функціями виконує саме такі рішення і його фактичні дії призвели до фізичного знищення об'єкту позивача, що також було судом визнано незаконним.
Крім того, у випадку задоволення вимог судом щодо відшкодування шкоди стосовно одного відповідача з одних і тих же підстав, відмова у задоволенні такої ж самої вимоги до іншого відповідача не є правомірною та такою, що не відповідає закону та обставинам справи. Також, судова колегія відхиляє доводи апелянта в частині того, що суду не доведено факт наявності об'єкту нерухомого майна у власності позивача, оскільки, як вже зазначалося вище, судовими рішеннями було встановлено факт протиправності дій відповідачів щодо саме об'єкту приватної власності позивача і суд наразі не наділений повноваженнями взагалі досліджувати та переоцінювати докази стосовно цієї обставини у даній справі.
Стосовно розподілу вартості матеріальної шкоди між відповідачами, колегія суддів зазначає таке.
Цивільним кодексом України про солідарні пасивні зобов'язання унормовано таке: за вимогами, що пред'являються до користувача, як виробника продукції (товарів) правоволодільця, правоволоділець відповідає солідарно з користувачем (стаття 1123 Цивільного кодексу України); за спільними зобов'язаннями, що виникли не з договору простого товариства, або якщо договір простого товариства пов'язаний зі здійсненням підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно (частини перша, друга статті 1138 Цивільного кодексу України); з моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб (частина третя статті 1141 Цивільного кодексу України); особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим (стаття 1190 Цивільного кодексу України).
Отже, відповідно до ч.1, 2 ст. 1190 Цивільного кодексу України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 372/1652/18 суд зазначає, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини (частини перша та друга статті 1190 Цивільного кодексу України). За змістом частини першої статті 1190 Цивільного кодексу України спільність діяння є у випадку його неподільності між кількома особами, а також, коли неможливо встановити, яка їхня дія та в
якій мірі спричинила настання наслідку у вигляді завданої шкоди (близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (пункти 31, 32).
Відтак, колегія суддів наголошує, що саме рішення про знесення об'єкту майна позивача прийняв Виконавчий комітет Одеської ради, яке визнане адміністративним судом протиправним, а виконало це рішення Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, організувавши безпосередній демонтаж об'єкту майна. Результатом спільних дій цих відповідачів стало знесення належного позивачу майна. Відповідачі вчинили різні дії щодо об'єкта майна, саме сукупність указаних дій та їх взаємопов'язаність стали підставою для завдання позивачу шкоди. Такий характер дій відповідачів у цій справі унеможливлює визначити ступінь вини кожного з них. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року по справі № 753/23331/16-ц.
Отже, відповідачі спільно завдали шкоди взаємопов'язаними сукупними діями, результат їх шкідливих діянь є неподільний та спільними діями останні мають відновити порушенні права позивача, причому, незалежно від наявності вини взагалі в даному випадку (бо мова йде про відшкодування матеріальної шкоди, нанесеної органами місцевого самоврядування внаслідок прийняття протиправного рішення та здійснення протиправних дій з його реалізації, яка, у відповідності до ст. 1173 Цивільного кодексу України, стягується незалежно від наявності вини як Виконавчого комітету Одеської міської ради, так і Управління, про що зазначалося вище за текстом постанови). Тому судовою колегією відхилені доводи Виконавчого комітету Одеської міської ради про необхідність встановлення вини в межах кримінального провадження, при цьому, також слід зазначити, що цивільна відповідальність і кримінальна наступають незалежно одна від одної.
Зважаючи на фактичні обставини справи, що не заперечувались жодною із сторін спору, результатом винесення незаконного рішення Виконавчим комітетом та його реалізацією Управлінням, стало знесення належного позивачу майна. Ані винесення протиправного рішення Виконавчим комітетом без його реалізації, ані незаконні дії по знесенню, виконані Управлінням, не могли відбутись і не відбулись самі по собі. Сукупність же цих причин (рішення Виконкому та дій Управління) у їх взаємозв'язку стали підставою для завдання позивачу шкоди. Тому судовою колегією відхилені доводи Виконавчого комітету Одеської міської ради про необхідність встановлення вини в межах кримінального провадження. Також з цього приводу слід зазначити, що цивільна відповідальність і кримінальна відповідальність осіб наступають незалежно одна від одної.
При цьому, як вже зазначалося вище, характер дій відповідачів у цій справі унеможливлює визначити ступінь вини кожного з них, тому для визначення розподілу розміру шкоди, слід керуватись положеннями ст. 1190 Цивільним кодексом України. Інші складові спричинення шкоди в даному випадку встановлені преюдиціальними фактами, які встановлені рішеннями суду і не потребують доказування.
У зв'язку із вищевикладеним колегією суддів також відхиляються доводи Виконавчого комітету Одеської міської ради про неправильне застосування судом положень ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України, викладені в апеляційній скарзі, в зв'язку з безпідставністю.
Крім того, із тексту апеляційної скарги не вбачається, чому суд першої інстанції, на думку Виконкому, неправильно розтлумачив норми ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України.
Щодо доводів Виконавчого комітету Одеської міської ради про те, що Звіт про вартість об'єкта не може бути визнаний належним доказом у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як вже зазначалось вище, до предмету доказування у даній справі входить розмір шкоди, тобто, вартість знищеного майна.
На момент складення Звіту про оцінку - 04.10.2019 жодних судових справ не було, а тому визначити в ньому мету, наприклад «для подачі в суд» спеціаліст апріорі не міг.
В той же час, зазначення мети «для прийняття управлінських рішень» у Звіті жодним чином не впливає на зміст самого висновку про оцінку майна позивача. Тобто, вартість знищеного майна не залежить від того, з якою метою готувався Звіт першочергово.
Зміст Звіту свідчить про те, що об'єктом дослідження була будівля за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64.
Отже, Звіт містить дані щодо обставин, які входять до предмету доказування. Господарський кодекс України не висуває до Звіту, як до доказу, вимоги про те, що мета його підготовки має бути передбачена у ньому виключно як «для подачі до суду».
Щодо строку дії звіту, то слід зазначити, що на момент знесення будівлі 10.10.2019 року Звіт був діючим. Строк дії звіту у півроку - це умовний термін, в який вважається, що оцінка є актуальною, незважаючи на можливі зміни кон'юктури ринку. В даному випадку, для визначення розміру шкоди, необхідно встановити вартість майна саме на момент його знищення, Звіт, як доказ по справі, не обмежений строком дії у відповідності до Господарського процесуального кодексу України, а тому, Звіт, наявний в матеріалах справи, правильно визнаний судом першої інстанції належним та допустимим доказом у справі.
Крім того, колегія суддів зауважує, що судом апеляційної інстанції було задоволено клопотання Виконавчого комітету Одеської міської ради про призначення у справі № 916/3441/19 судової оціночно-будівельної експертизи від 29.03.2024 року вх. №1138/24 та було призначено судову оціночно-будівельну експертизу.
Разом з тим, експертною установою залишено ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 без виконання, оскільки Виконавчим комітетом Одеської міської ради ані суду першої інстанції, ані суду апеляційній інстанції не було надано будь яких інших документів для визначенні ринкової вартості об'єкту майна, ніж ті, що були в матеріалах справи і неналежним чином виконано вимоги експерта щодо своєчасної оплати експертизи, що і стало підставою для повернення експертною установою матеріалів справи до суду без проведення експертного дослідження.
Отже, скаржником ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надав жодного доказу на підтвердження своїх заперечень щодо розміру шкоди, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення з Виконавчого комітету матеріальної шкоди згідно Звіту про вартість об'єкта оцінки, наданого позивачем, відповідно до якого ринкова вартість нежитлової будівлі-павільйону, яка знаходилась за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64 загальною площею 53,2 кв.м. та складає 1 677 448 грн.
Доводи апелянта про недоведеність позивачем статусу нерухомого майна, що було знесено, колегія суддів також відхиляє, з огляду на таке.
По-перше, як вірно зазначено судом у оскаржуваному рішенні, в контексті застосування ст. 1173,1174 Цивільного кодексу України, неважливо який статус має майно (рухоме чи нерухоме), оскільки незаконне знищення будь-якого майна тягне за собою нанесення матеріальної шкоди, яка повинна бути відшкодована власнику.
По-друге, статус майна встановлений Експертом по технічному обстеженню будівель і споруд О.М. Козаченко на підставі договору №149/17-ТЗ від 30.06.2017, що міститься в матеріалах справи. Жодного доказу на спростування цих обставин відповідачем не надано.
По-третє, статус майна позивача досліджувався в межах справи №420/847/20 і не потребує додаткового доказування.
Так, Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2023 по справі №420/847/20 встановив: «У справі, яка розглядається, було встановлено, що спірними рішенням та діями відповідачів були порушені права Товариства, оскільки за недоведеності передбачених законом підстав та з порушенням встановленої законодавством процедури, у непередбачений спосіб, було фізично знищено капітальну будівлю, власником якої є позивач». При цьому, суд проаналізував законодавчі критерії віднесення споруд до тимчасових чи нерухомих і за наслідком прийшов до висновку про те, що знесений об'єкт позивача був нерухомим майном. Знову ж таки, як вже зазначалось вище, обставини, встановлені в межах справи №420/847/20 є преюдиціальними і не потребують повторного доказування.
Також судом апеляційної інстанції відхилені доводи Виконавчого комітету Одеської міської ради про порушення судом першої інстанції процесуальних норм права, а саме, про неправомірне повернення справи № 916/3441/19 на стадію підготовчого провадження після закриття підготовчого провадження ти призначення даної справи до судового розгляду по суті, виходячи з наступного.
Так, як вбачається з матеріалів справи, в процесі надання пояснень по суті справи, судом і сторонами було виявлено, що рішення, яке стало підставою для вчинення подальших протиправних дій зі сторони Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради було винесено не Одеською міською радою, до якої заявлені вимоги, а Виконавчим комітетом Одеської міської ради. З огляду на зазначене, позивачем невірно було визначено одного із відповідачів (Одеську міську раду).
Відповідно до ч. 2 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Згідно до ч.3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
До подання цього позову, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр» не знало та не могло знати про підставу заміни неналежного відповідача (Одеської міської ради), на належного - Виконавчий комітет Одеської міської ради.
Зокрема, протиправність рішення саме Виконавчого комітету Одеської міської ради була встановлена лише в процесі судового розгляду справи №420/847/20.
Так, як вже було зазначено вище, 18 серпня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» по справі №420/847/20 у повному обсязі.
Зокрема, суд визнав незаконним та скасував рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №241 від 27.06.2019 року «Про демонтаж тимчасових споруд» в частині п.6 (Київський район) Додатку до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №241 від 27.06.2019 року «Перелік тимчасових споруд, що підлягають демонтажу», щодо демонтажу об'єкту нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64. Визнав протиправними дії Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради з проведення 10.10.2019 року демонтажних робіт об'єкту Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64.
26 квітня 2023 постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду було змінено судове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року по справі №420/847/20 у мотивувальній частині у викладеній редакції.
Отже, підставою залучення Виконавчого комітету Одеської міської ради в якості відповідача є факти, встановлені в межах справи №420/847/20, що стосуються оцінки винесеного рішення про демонтаж об'єкту нерухомості позивача і на момент подачі до суду позову в межах господарського судочинства ще не були встановлені і відповідно не могли бути відомі позивачу в 2019 році.
Таким чином, для ефективного захисту прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» у межах заявлених вимог про відшкодування шкоди, завданої органами місцевого самоврядування, суд мав право задовольнити клопотання та повернутися до стадії підготовчого провадження для залучення Виконавчого комітету Одеської міської ради в якості відповідача, адже протилежне фактично не мало б своїм наслідком вирішення спору і потягнуло б за собою повторне звернення до суду із аналогічними позовними вимогами.
Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 по справі №910/8060/19 зазначає, що під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.
Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).
Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" зазначено, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Розглядаючи такий критерій, як ефективність способу захисту, Верховний Суд зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ефективним способом захисту права є такий, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Верховного Суду у справі № 916/3156/17 від 4 червня 2019 року, від 13.11.2025 року № 922/771/25).
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту,
судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
У постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 зауважено, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення
прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Аналогічні висновки викладені в пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та інших.
Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.
Отже, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18).
В даному спорі поновлення права позивача через відшкодування спричиненої йому шкоди можливе лише у разі стягнення повного відшкодування вартості майна з органів місцевого самоврядування, що були причетними до її заподіяння.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що не вбачається порушення судом процесуальних норм права, які є підставою для скасування вірного рішення суду за нормами ст.277 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Отже, надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що докази, надані позивачем на підтвердження обставин відшкодування йому в рівних частках з відповідачів на свою користь спричиненої ними матеріальної шкоди у розмірі 1 677 448 грн, завданої внаслідок знищення його об'єкту майна, що належало на праві власності, є такими, що відповідають таким стандартам. Тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
У зв'язку із вищевикладеним, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що протиправність дій Управління не має наслідком в обов'язковому порядку існування зв'язку між збитками та поведінкою відповідача, оскільки демонтаж об'єкта міг бути проведений будь-якою особою/суб'єктом господарювання за дорученням Виконавчого комітету, є неправомірним, а доводи позивача, зазначені ним в апеляційній скарзі є такими, що знайшли своє відображення під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення у даній справі в цій частині, з огляду на що судова колегія виснує про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр», про стягнення в рівних частках з відповідачів на свою користь грошових коштів у розмірі 1 677 448 грн, як спричиненої йому матеріальної шкоди органами місцевого самоврядування, встановленої рішеннями судів, які набрали законної сили.
Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням апеляційним господарським судом в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів з обох відповідачів в рівних частках з підстав, що викладені за текстом постанови вище.
При цьому, апеляційна скарга Виконавчого комітету Одеської міської ради про скасування оскаржуваного рішення в частині задоволення цих же позовних вимог відносно нього є такою, що не підлягає задоволенню з підстав, що також викладені вище за текстом постанови, а рішення суду першої інстанції в цій частині не підлягає скасуванню або зміні.
У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції встановлено обставини, які є підставою як для часткового скасування рішення суду першої інстанції у даній справі так і для залишення його без змін в іншій частині.
За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» потребує задоволення, апеляційна скарга Виконавчого комітету Одеської міської ради не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 року у справі №916/3441/19 потребує часткового скасування з ухваленням Південно-західним апеляційним господарським судом нового рішення про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» до відповідачів в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційний перегляд судового рішення покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Крім того, судом апеляційної інстанції здійснено новий розподіл судових витрат, понесених при розгляді справи у суді першої інстанції у зв'язку із частковим скасуванням рішення місцевого господарського суд, у відповідності до вимог пп. б п. 3 ч. 1 ст. 282 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 року у справі №916/3441/19 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр», м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 року у справі №916/3441/19 задовольнити.
Скасувати частково рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 року у справі №916/3441/19.
Викласти мотивувальну частину рішення в оскаржуваний частині в редакції постанови суду апеляційної інстанції, резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 року у справі №916/3441/19 наступним чином:
«Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр», м Одеса до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської ради, м. Одеса, Виконавчого комітету Одеської міської ради м. Одеса про стягнення в рівних частках з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської ради, м. Одеса, Виконавчого комітету Одеської міської ради м. Одеса матеріальної шкоди у розмірі 1 677 448 грн. та вартості рухомого майна в розмірі 150 000 грн., зобов'язання відповідачів не вчиняти будь-яких перешкод керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» у відновленні нежитлової будівлі, загальною площею 53,2 кв.м. на місці, де була демонтована попередня будівля, а саме, за адресою м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд.64.
Стягнути з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської ради (65074, вул. Косовська, буд.2-Д, м. Одеса ЄДРПОУ 25830731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» (65104, вул. Академіка Корольова, буд. 64, м.Одеса, ЄДРПОУ 19045131) матеріальну шкоду у розмірі 838 724 грн, судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 12 580 грн 86 коп. та за подання апеляційної скарги в розмірі 7 548 грн 52 коп.
Стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, м. Одеса, Думська площа, 1, ЄДРПОУ 04056919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» (65104, вул. Академіка Корольова, буд. 64, м.Одеса, ЄДРПОУ 19045131) матеріальну шкоду у розмірі 838 724 грн, судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 12 580 грн 86 коп. та за подання апеляційної скарги 7 548 грн 52 коп.
Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» про солідарне стягнення з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської ради, м. Одеса, Виконавчого комітету Одеської міської ради м. Одеса вартості рухомого майна в розмірі 150 000 грн., зобов'язанні відповідачів не вчиняти будь-яких перешкод керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» у відновленні нежитлової будівлі, загальною площею 53,2 кв.м. на місці, де була демонтована попередня будівля, а саме, за адресою м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд.64»
В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 року у справі №916/3441/19 залишити без змін.
Доручити Господарському суду Одеської області видати накази.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Вступна і резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 20.11.2025 року.
Повний текст постанови складено та підписано 24.11.2025 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.М. Принцевська
А.І. Ярош