Справа № 991/10333/25
Провадження №11-сс/991/723/25
Слідчий суддя 1 інст. ОСОБА_1
19 листопада 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
заявника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,
прокурор не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 жовтня 2025 року про повернення скарги,
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 жовтня 2025 року заявнику ОСОБА_6 на підставі п.1 ч.2 ст.304 КПК України повернуто скаргу на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей, викладених у заяві про злочин від 01 вересня 2025 року. Судове рішення мотивоване неможливістю перевірки зазначених відомостей у заяві про злочин ОСОБА_6 на відповідність критеріям злочинів, передбачених у ч.1 ст.33-1 КПК України, а також наявність умов, визначених п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України, як і звернення з відповідною заявою до НАБУ.
06 листопада 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга заявника ОСОБА_6 , у якій він просить скасувати ухвалу слідчого судді та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На його думку, судове рішення є незаконним, оскільки слідчий суддя не виконав свого обов'язку та порушив його право на оскарження в суді бездіяльності органів державної влади, яке гарантоване Конституцією України. Вважає, що згідно ст.306 КПК України слідчий суддя мав здійснювати розгляд скарги за обов'язковою участю заявника, разом з тим вказаних вимог не виконав.
У судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку заявник ОСОБА_6 порушував порядок ведення засідання, починаючи з часу оголошення складу суду, на зауваження головуючого із занесенням попереджень у журнал судового засідання двічі не відреагував, на підвищених тонах заявив клопотання про повернення йому скарги, внаслідок чого апеляційний розгляд було продовжено за його відсутності на підставі ч.3 ст.330 КПК України.
У судове засідання прокурор не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду, не перешкоджає його проведенню.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали апеляційного провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків.
Підстави для задоволення клопотання заявника про повернення йому апеляційної скарги, передбачені ч.3 ст.399 КПК України, відсутні, тому колегія суддів вважає за необхідне розглянути скаргу по суті.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований КПК України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора визначено ст.303 КПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржена, у тому числі, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно з ч.2 ст.304 КК України скарга повертається, якщо: 1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; 2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді; 3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
06 жовтня 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга заявника ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення, викладене у заяві про вчинення злочину від 01 вересня 2025 року. Зі змісту копії скарги долученої до матеріалів справи вбачається, що заявник направив до НАБУ заяву від 01 вересня 2025 року, у якій повідомив про вчинення працівниками Офісу Генерального прокурора та обласних прокуратур (прокурорів Офісу Генерального прокурора) службових злочинів щодо зловживання ними службовим становищем та перевищення службових повноважень. Проте заява, на його думку, безпідставно листом від 15 вересня 2025 року за підписом т.в.о. Керівника Управління комунікацій та зовнішніх зв'язків НАБУ ОСОБА_7 направлена за належністю до ТУ ДБР м. Полтави, що свідчить про втручання у діяльність слідчих органів НАБУ.
З мотивів оскаржуваного судового рішення вбачається, що слідчий суддя дійшов висновку, що скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу, а тому на підставі п.1 ч.2 ст.304 КПК України її повернув. Разом з тим, колегія суддів вважає, що слідчий суддя передчасно дійшов висновку про відсутність у заявника ОСОБА_6 права на подання скарги, з огляду на таке.
Доступ до правосуддя є одним із основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією України та законами України (ч.2 ст.55 Конституції України, ст.7, ст.24 КПК України).
Стаття 304 КПК України не встановлює вимоги про долучення до матеріалів скарги доказів щодо набуття особою статуту заявника, а тому з метою забезпечення права ОСОБА_6 на захист, питання щодо правосуб'єктності на подання скарги слідчий суддя мав вирішуватися під час розгляду справи по суті, у разі наявності у нього сумнівів щодо подання ним заяви про вчинення злочину.
Таким чином, слідчий суддя дійшов передчасного та помилкового висновку про повернення скарги на підставі п.1 ч.2 ст.304 КПК України.
Проте п.2 ч.2 ст.304 КК України визначено, що скарга повертається якщо не підлягає розгляду в цьому суді. Тобто, положення п.2 ч.2 ст.304 КПК України надають право слідчому судді повернути скаргу особі, яка її подала, лише в тому випадку, коли після отримання скарги для слідчого судді є очевидно встановленим той факт, що скарга не підлягає розгляду в суді, до якого її подано, й такий факт не потребує встановлення якихось додаткових обставин для його підтвердження.
Відповідно до ч.1 ст.33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці ст.45 КК України, ст.206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України.
Згідно з п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України умовами підсудності кримінальних правопорушень, визначених у ст.33-1 КПК України, Вищому антикорупційному суду, визначено: 1) наявність спеціального суб'єкту злочину, згідно переліку, наведеному в п.1 ч.5 ст.216 КПК України; 2) розмір предмета злочинів, передбачених ст.354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 КК України, у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди злочинах, передбачених ст.191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 КК України, у п'ять тисяч і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків); 3) злочин, передбачений ст.369, ч.1 ст.369-2 КК України, вчинено щодо службової особи, визначеної у ч.4 ст.18 КК України або у пункті 1 цієї частини.
Відповідно до ч.2 ст.33-1 КПК України слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до ч.1 ст.33-1 КПК України.
Положення ст.214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч.1 ст.2 КК України та ст.2 КПК України, згідно з яких підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого ним Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину, мають бути критерієм внесення його до ЄРДР, щоб було виконане, в тому числі і завдання, передбачене ст.2 КПК України.
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.
У цілому такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_8 від 17 червня 2020 року, згідно з п.5 мотивувальної частини якого зазначено, що «встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту».
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 у скарзі від 24 вересня 2025 року не наводить достатніх відомостей та обставин, передбачених ч.5 ст.214 КПК України, які б свідчили про ймовірне вчинення працівниками Офісу Генерального прокурора та обласних прокуратур (прокурорів Офісу Генерального прокурора) злочинів за ст.364 КПК України, у тому числі в частині заподіяння матеріальної шкоди відповідного розміру, а також враховує, що злочин, передбачений ст.365 КК України, згідно ст.33-1 КПК України не підсудний Вищому антиорупційному суду.
Не зважаючи на те, що слідчий суддя дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для повернення скарги на підставі п.1 ч.2 ст.304 КПК України, на думку колегії суддів, наявність цих обставин не можуть бути підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді з формальних лише підстав.
Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має, у тому числі. право залишити ухвалу без змін.
Керуючись ст.33-1, 214, 216, 303, 304, 306, 376, 392, 395, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 залишити без задоволення та ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 жовтня 2025 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4