Провадження № 11-кп/821/805/25 Справа № 707/1342/20 Категорія: ч. 2 ст. 186 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
19 листопада 2025 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
захисників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2025 року
Ухвалою, що оскаржується, ОСОБА_9 , який обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 345 КК України, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 05 січня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
При прийнятті такого рішення, суд врахував ступень тяжкості кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_9 , одне з яких, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів. Окрім того, суд вказав, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватись від суду. На існування наведеного ризику суд послався на відомості про особу обвинуваченого, який не працює, за місцем реєстрації не проживає, визнається таким, що немає судимості, має дружину та малолітню дитину, які знаходяться за межами України. Також суд зважив на те, що з червня 2022 року ОСОБА_9 не з'являвся у судові засідання по справі. З метою уникнення кримінальної відповідальності, достовірно знаючи про проведення стосовно нього судового розгляду Черкаським районним судом Черкаської області за обвинуваченням у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, 17 липня 2022 року перетнув державний кордон України через пункт пропуску «Ужгород» та більше року переховувався від суду.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вищевказану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, що судом першої інстанції, було порушено вимоги ч. 2 ст. 336 КПК України та не прийняті до уваги заперечення обвинуваченого щодо його можливості під час розгляду клопотання знаходиться поруч з своїм захисником, що є істотним порушенням його процесуальних прав. Оспорює наявність ризиків, на які вказав суд першої інстанції. Стверджує, що обвинувачений повідомляв суд про причини своєї неявки в судові засідання 21.06.2022, 30.08.2022, 03.10.2022 та 07.11.2022, які визнались судом поважними, а також клопотав про участь у судових засіданнях дистанційно. На інші судові засідання після 03.10.2022 року ОСОБА_9 суд не викликав. Під час затримання в нього не було вилученого жодних речей, що вказують на його безпосередню причетність до вчинення злочинів. Посилається на вимоги ст. 177 КПК України щодо оцінки підстав суддею при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу. Зазначає, що його підзахисний жодних спроб переховування не здійснював, не був затриманий під час чи безпосередньо після вчинення злочину. Зазначає, що при застосуванні обвинуваченому запобіжного заходу, суд порушив практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Вказує на рішення ЄСПЛ, які, на його думку, не враховані при обранні запобіжного заходу. Оспорює наявність ризиків, на які вказав суд першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції на момент обрання його підзахисному запобіжного заходу не врахував, що останній має вищу освіту, одружений, має на утриманні малолітню дитину, має батьків пенсійного віку, які потребують допомоги зі сторони сина.
Після докладу суддею-доповідачем змісту ухвали, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- обвинувачений та захисник, які підтримали вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;
- прокурор, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність ухвали суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника, прокурора, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Виходячи з вимог ст. 370 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Ці вимоги закону судом виконані в повному обсязі.
Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що при прийняті рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував наявність ризику - переховуватись від суду, котре є підставою для застосування запобіжного заходу.
Колегія суддів вважає, що тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_9 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, може реально спонукати його до вчинення дій, спрямованих на переховування від суду.
Наведене підтверджується відомостями про особу обвинуваченого, який не працює, за місцем реєстрації не проживає. Також апеляційний суд зважує на процесуальну поведінку обвинуваченого, який, знаючи про наявність щодо нього кримінального провадження, яке перебуває на розгляді у суді, самовільно залишив місце свого проживання та територію України без дозволу суду, через що перебував у розшуку, в тому числі і міжнародному.
Щодо цього апеляційний суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_9 у цьому кримінальному провадженні не виконував обов'язки, визначені п. 1 ч. 1 ст. 42 КПК України. Ба більше виїхав за межі України, де знаходився тривалий час, не з'являючись у судове засідання.
Оскільки на початковій стадії розслідування слідчий суддя при застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу встановив обґрунтованість підозри, то на теперішній час вказані доводи захисника не є окремою підставою для скасування ухвали суду про продовження запобіжного заходу.
З огляду на ці обставини суд першої інстанції привів належні доводи щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Отже більш м'який запобіжний захід, а ні ж тримання під вартою не зможе запобігти вказаним ризикам.
Суд першої інстанції, з урахуванням положень п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначив розмір застави у кримінальному провадженні, з чим погоджується апеляційний суд.
Щодо покликання сторони захисту на стан здоров'я обвинуваченого.
У відповідності до інформації СІЗО, на яку спирається сторона захисту, з приводу погіршення стану здоров'я обвинуваченого, - на момент надання відповіді начальником філії ДУ «Центр охорони здоров'я ДКВС України» в Черкаській та Кіровоградській областях (13.11.2025) стан ув'язненого задовільний. Невідкладної медичної допомоги або госпіталізації до закладів МОЗ не потребує. Перебуває під динамічним наглядом медичного персоналу. Невідкладної допомоги, госпіталізації на стаціонарне лікування не потребує.
Наведені відомості свідчать, що обвинуваченому ОСОБА_9 надається в умовах СІЗО медична допомога, відповідно до положень Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Правила).
Цими Правилами також передбачена можливість надання ув'язненим екстреної медичної допомоги у закладах охорони здоров'я, цебто надання медичної допомоги таким особам, що не може бути надана у медичній частині.
Ще Правилами визначено право ув'язненого на лікарські консультації та лікування у закладах охорони здоров'я, що мають ліцензію Міністерства охорони здоров'я України, які надають платні медичні послуги.
З урахуванням наведеного, покликання захисника на погіршення стану здоров'я обвинуваченого, як на окрему підставу для застосування до нього іншого більш м'якого запобіжного заходу, у цьому кримінальному провадженні на теперішній час, є безпідставними.
Всупереч доводам апеляційної скарги, колегією суддів не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. За таких обставин не вбачається підстав для скасування чи зміни ухвали суду.
Керуючись ст.ст. 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , залишити без задоволення, ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2025 року- без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_3