Справа №: 643/4409/25 Головуючий 1 інстанції: Осадчий О.В.
Провадження №: 33/818/1948/25 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
19 листопада 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Гурі В.В., без участі особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , з участю його захисника - Куржумова М.О., за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові, в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою захисника правопорушника на постанову Салтівського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.03.2025 о 03:43, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 18, водій ОСОБА_1 , під час дії комендантської години, керував транспортним засобом AUDI А5 д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння шкіри обличчя, запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом залишення транспортного засобу на місці зупинки без порушень ПДР, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Обставини вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР №266515 від 09.03.2025, який відповідає вимогам ст.256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила;
-актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
-направленнями на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції;
-рапортом інспектора поліції;
-відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції та відеореєстратора, дослідженими у судовому засіданні, при перегляді яких обставини викладені у протоколі знайшли своє підтвердження.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, яка містить прохання скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою закрити провадження по справі за відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт зазначає, що відсутні належні докази факту керування транспортним засобом та не було законних підстав для зупинки. Крім того, особа не відмовлялась від проходження огляду, а виявляла готовність пройти його. Матеріали справи не містять направлення на проходження огляду.
Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, в судове засідання суду апеляційної інстанції правопорушник не з'явився.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції брав участь захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
В судовому засіданні останній підтримував доводи апеляційної скарги у повному обсязі, висловлював незгоду з рішенням суду першої інстанції та просив його скасувати і закрити провадження по справі за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 2.5 ПДР України Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 09.03.2025 о 03:43, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 18, водій ОСОБА_1 , під час дії комендантської години, керував транспортним засобом AUDI А5 д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння шкіри обличчя, запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції з метою перевірки матеріалів справи та доводів апеляційної скарги надав сторонам провадження всі можливості для представлення доказів по справі для підтримання їхньої правової позиції.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що відсутні належні докази факту керування транспортним засобом, з огляду на наступне.
Дослідивши усі наявні в матеріалах справи відеозаписи, суд апеляційної інстанції з'ясував, що момент руху транспортного засобу зафіксовано на відеореєстратор поліцейського автомобіля (момент відеофіксації - 03:43:26 і далі).
Крім того, з досліджених відеозаписів вбачається, що водій не заперечує факту керування автомобілем. У розмові з працівниками поліції повідомляє, що вони прямують додому.
Окрім цього, про факт керування свідчать також матеріали про адміністративне правопорушення, зокрема протокол.
Стосовно доводів апелянта про відсутність законних підстав для зупинки, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є, зокрема, надання поліцейських послуг у сферах забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 вказаного закону поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 30 вказаного закону поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом. Поліція для виконання покладених на неї завдань може застосовувати інші заходи, визначені окремими законами.
Зупинення транспортного засобу як превентивний поліцейський захід передбачено п. 4 ч. 1 ст. 31 вказаного закону.
Так, п. 7 ч. 1. ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.
З матеріалів справи вбачається, що водій був зупинений у час дії комендантської години.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» під комендантською годиною розуміється заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.
Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2020 р. № 573, під час дії комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування Збройні Сили, Держспецтрансслужба, Національна гвардія, Держприкордонслужба, Національна поліція, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС продовжують виконання своїх завдань відповідно до призначення та специфіки діяльності.
Відповідно до абз. 2 п. 8 даного Порядку на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.
Згідно з абз. 1 п. 11 вказаного Порядку контроль за дотриманням особами комендантської години та спеціального режиму світломаскування здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту.
Згідно з п. 16 вказаного Порядку патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право, зокрема:
- затримувати і доставляти в органи або підрозділи Національної поліції осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення;
- перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки або свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю або посвідчення адвоката України та скановану копію доручення регіонального/міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги для надання безоплатної вторинної правничої допомоги, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться;
- тимчасово обмежувати або забороняти на вулицях та дорогах, окремих ділянках місцевості та в інших громадських місцях перебування або пересування осіб, рух транспортних засобів.
Виходячи з вищезазначеного зупинку транспортного засобу водія слід вважати законною.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що в матеріалах справи відсутнє направлення на проходження огляду.
Так, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вбачає наявним направлення на огляд водія транспортного засобу (а.с. 4).
Доводи апелянта про те, що правопорушник не відмовився від огляду спростовуються. Апеляційний суд дослідивши наявні в матеріалах справи відеозаписи зазначає наступне.
Так, під час розмови з працівниками поліції, правопорушник неодноразово зазначає про свою відмову.
«Давайте, напевно, їдемо… До наркоцентру» (відмова від проходження огляду на місці, момент відеофіксації - 04:02:01).
«Напевно, я краще зроблю відмову» (момент відеофіксації - 04:05:32).
«Я не проходжу (огляд), але не підтверджую, що я п'яний» (момент відеофіксації - 04:06:38).
«Я не хочу (проходити огляд)» (момент відеофіксації - 04:10:16).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що правопорушник притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП саме за фактом порушення п. 2.5 ПДР України, тобто за відмову від проходження огляду, відтак його вина полягає у порушенні обов'язку пройти на вимогу працівника поліції огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку, а факт реального перебування чи неперебування його в стані алкогольного сп'яніння у той день на кваліфікацію даного адміністративного правопорушення не впливає.
Виходячи з того, що факт відмови водія від проходження передбаченого законом огляду на стан алкогольного сп'яніння є доведеним, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про винуватість особи, що притягується до адміністративної відповідальності, у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме вказана особа визнана судом винною за відмову від проходження огляду на предмет перебування в стані алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв'язку з чим апеляційний суд вбачає у діях правопорушника склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» вказується, що у
рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різним, залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З вищезазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними або необґрунтованими.
З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд -
Постанову Салтівського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2025 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника правопорушника, - залишити без задоволення.
Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено.
Суддя Харківського апеляційного суду О.М. Курило