Єдиний унікальний номер 953/19733/20
Номер провадження 22-ц/818/1151/25
20 листопада 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.
за участю:
секретаря судового засідання Березюк А.І.,
прокурора відділу ХАР Пескової Ю.В.,
представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шевченко Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури Кравченка Андрія Григоровича на рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2024 року в складі судді Єфіменко Н.В. по справі № 953/19733/20 за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» до ОСОБА_1 , Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, скасування державної реєстрації права власності, повернення земельної ділянки, -
У грудні 2020 року керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , якого у подальшому замінено на ОСОБА_1 , Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, скасування державної реєстрації права власності, повернення земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що Харківською місцевою прокуратурою № 1 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42015220080000004 від 21 січня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що пунктами 26, 26.1 додатку № 1 до рішення Харківської міської ради «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів відведення земельних ділянок» № 166/11 від 23 лютого 2011 року ОСОБА_2 затверджено матеріали вибору місця розташування земельної ділянки та наданий дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, площею орієнтовно 2200,0 кв м, по АДРЕСА_1 , з яких 1000,0 кв м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 1200,0 кв м - для ведення садівництва.
Пунктами 33, 33.1 додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» № 232/11 від 06 квітня 2011 року змінено цільове призначення земельної ділянки житлової та громадської забудови площею 1200,0 кв м по АДРЕСА_1 , на цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6310136600:14:006:0118), площею 1 000,0 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та щодо відведення земельної ділянки площею 1000,00 кв м для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 6310136600:14:006:0150), площею 1200,0 кв м для ведення садівництва (кадастровий номер 6310136600:14:006:0151), по АДРЕСА_1 , та вказані земельні ділянки передані у приватну власність ОСОБА_2 .
На підставі вищевказаного рішення на ім'я ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 808325, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, кадастровий номер земельної ділянки 6310136600:14:006:0151.
06 січня 2015 року право власності на вказану ділянку зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 2 від 06 січня 2015 року. У подальшому ним зареєстровано право власності на житловий будинок за вказаною адресою.
У позові зазначив, що вищевказані рішення Харківської міської ради є незаконні та підлягають скасуванню, оскільки вказана земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:14:006:0151 знаходиться в межах земель лісогосподарського призначення ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція». Зазначене підтверджується листами ДІІ «Харківська лісова науково-дослідна станція» від 24 жовтня 2019 року № 267, від 17 січня 2020 року № 27/02, згідно з яким земельна ділянка з вказаним кадастровим номером відноситься до земель лісогосподарського призначення, накладається на землі лісогосподарського призначення виділу 10 кварталу 161 Південного лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», що знаходиться у постійному користуванні цього підприємства та жодних погоджень щодо вилучення вказаної земельної ділянки із земель лісового фонду підприємством не надавалося.
На запити Харківської місцевої прокуратури № l листами від 25 листопада 2019 року № 592, від 02 січня 2020 року № 3 ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» повідомлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:14:006:0151 відноситься до земель лісогосподарського призначення, що перебуває в постійному користуванні ДІ «Харківська лісова науково-дослідна станція» та знаходиться в межах кварталу 161 Південного лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція».
Вважав, що земельна ділянка, що передана у приватну власність ОСОБА_2 , відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення, перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства, та згода на її вилучення державою не надавалась, а розпорядження такими землями не відноситься до повноважень органу місцевого самоврядування, тобто Харківської міської ради.
Оскільки вказані пункти додатків до рішень Харківської міської ради, які слугували підставою для подальшого оформлення державного акта на право власності на зазначену земельну ділянку, є незаконними, то відповідний державний акт на право власності не відповідає закону та порушує права власника.
Зазначив, що позивачу, в інтересах якого пред'явлено позов прокуратурою, стало відомо про порушення своїх прав та законних інтересів саме з листів прокуратури від 2019 року.
У травні 2024 року прокурор подав клопотання про заміну неналежного відповідача ОСОБА_3 на належного - ОСОБА_1 та заяву про зміну предмету позову. Вказав, що влітку 2023 року ОСОБА_3 спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:14:006:0151, площею 0,1200 га, подаровано за договором дарування № 599 від 14 червня 2023 року своєму батькові ОСОБА_1 . У подальшому ОСОБА_1 спірну земельну ділянку поділено на нові земельні ділянки: земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:14:006:0223, площею 0,105 га, та земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:14:006:0224, загальною площею 0,015 га. Отже, зазначені спірні земельні ділянки підлягають витребуванню з власності ОСОБА_1 та поверненню державі.
Просив, з урахуванням заяви про зміну предмету позову:
визнати незаконним та скасувати п. 26 додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів відведення земельних ділянок» № 166/11 від 23 лютого 2011 року, в частині затвердження матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки та надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею орієнтовно 1200 кв м для ведення садівництва;
визнати незаконним та скасувати п. 33 додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» № 232/11 від 06 квітня 2011 року, яким змінено цільове призначення земельної ділянки житлової та громадської забудови площею 1200 кв м по АДРЕСА_1 на цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, згідно з проектом відведення;
визнати незаконним та скасувати п. 33.1. додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» № 232/11 від 06 квітня 2011 року, в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1200 кв м по АДРЕСА_1 для ведення садівництва (кадастровий номер 6310136600:14:006:0151), щодо передачі у приватну власність ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки;
визнати недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт серії ЯЛ №808325, зареєстрований 03 червня 2011 року на праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:14:006:0151, площею 0,1200 га, для ведення садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
витребувати у ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 6310136600:14:006:0223, площею 0,105 га, 6310136600:14:006:0224, загальною площею 0,015 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у власність держави та у користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція»;
вирішити питання щодо судових витрат.
18 травня 2021 року від Харківської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні вимог до неї. Вказала, що вона мала повноваження на розпорядження спірними земельними ділянками. Прокурором та позивачами не надано доказів того, що територія в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:14:006:0151 була виділена в якості лісової ділянки в установленому ЛК України порядку. З наявних у матеріалах справи доказів неможливо достовірно встановити факт накладення меж земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:14:006:0151 на землі, що нібито перебувають у користуванні Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція». Підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою не було.
13 липня 2021 року від представника ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову. Відзив мотивовано тим, що звернення прокурора до суду в інтересах держави є необґрунтованим. Харківська міська рада мала повноваження на розпорядження спірними земельними ділянками, які вибули з володіння держави за волею уповноваженого органу, отже не можуть бути витребувані у добросовісного набувача за відплатним договором. Позовні вимоги не підтверджені належними доказами. Також вказав, що позивачем пропущено строк позовної давності, адже проект землеустрою розроблено і затверджено у 2011 році, відповідні відомості були внесені до реєстру і загальнодоступні, кримінальне провадження розпочато ще у 2015 році, і прокурору достеменно стало відомо про вибуття земельної ділянки у власність особи. Втручання у право власності не є пропорційним.
У жовтні 2023 року Харківська міська рада подала пояснення, в яких просила застосувати строки позовної давності.
У червні 2024 року адвокат Шевченко Д.С. в інтересах ОСОБА_1 та Харківська міська рада подали відзиви на заяву про зміну предмету позову, в яких підтримали раніше викладені заперечення, наголосили на відсутності доказів накладення спірних земельних ділянок на землі державної власності, їх належності до земель лісогосподарського призначення та посилались на пропуск строку позовної давності.
07 червня та 18 червня 2024 року керівником окружної прокуратури надано відповідь на відзив і заперечення на заяву про застосування позовної давності, в яких він підтримав позовні вимоги, наголосив на тому, що позивачу, в інтересах якого пред'явлено позов прокуратурою, стало відомо про порушення своїх прав та законних інтересів саме з листів прокуратури від 16 жовтня 2019 року та 18 грудня 2019 року, отже строк позовної давності не пропущений.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2024 року позов керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція», - залишено без розгляду. У задоволенні позову керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України - відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що вилучення з державної власності для нелісогосподарських потреб спірних земельних ділянок, віднесених до земель лісогосподарського призначення, які перебували у постійному користуванні ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», та передача їх у приватну власність не належало до повноважень Харківської міської ради, проведено з порушенням положень ЗК України та ЛК України, а відтак, вимога прокурора про витребування цих земельних ділянок обґрунтована, проте прокурором пропущений строк позовної давності при зверненні до суду. У задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішень Харківської міської ради, державного акту на право власності на земельні ділянки слід відмовити через обрання прокурором неналежного способу захисту. Прокурор не має повноважень на ведення справ в інтересах державного підприємства, яке не є органом державної влади і не є суб'єктом владних повноважень, тому суд дійшов висновку про залишення позовних вимог прокурора, заявлених в інтересах ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», без розгляду.
На вказане судове рішення 29 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» заступник керівника Харківської обласної прокуратури Кравченко А.Г. до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати в частині вимог щодо витребування у ОСОБА_1 земельних ділянок у власність держави та у користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», ухваливши нове рішення про задоволення позову прокурора в цій частині, вирішити питання щодо судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд дійшов помилкового висновку про пропуск строку позовної давності. Відповідно до витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню № 42015220080000004 від 21 січня 2015 року та ухвал Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 січня 2018 року та 26 січня 2018 року по справі № 638/764/18, які знаходяться у відкритому доступі, вбачається, що предметом розслідування були земельні ділянки з іншими кадастровими номерами, передача яких відбулася протягом 2008-2009 роках, а також які розташовані в межах кварталу 123 Данилівського дослідного держлісгоспу. Предметом позову у цій справі є земельна ділянка, яка передана у приватну власність у 2011 році, та яка розташована у кварталі 161 Південного лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція». Отже, прокурору на час внесення 21 січня 2015 року даних до ЄРДР було невідомо про факт надання ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:14:006:0151 за адресою: АДРЕСА_1 з порушенням вимог чинного законодавства. Про ймовірний факт порушення законодавства при передачі у приватну власність ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки прокурору стало відомо у серпні 2019 року під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015220080000004 від 21 січня 2015 року, коли він звернувся до суду з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, з можливістю вилучення оригіналів, а саме: кадастрової справи та проекту із землеустрою щодо відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок громадянину ОСОБА_2 . Після аналізу вилучених документів, який було проведено після отримання ухвали слідчого судді, Харківська місцева прокуратура № 1 звернулася з листом від 08 листопада 2019 року за № 31-2414вих-19 до ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» про проведення геодезично-вишукувальних робіт на предмет перетину земель Південного лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» кв. АДРЕСА_2 , 161, АДРЕСА_3 з межами спірної земельної ділянки. На виконання вказаного листа ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» 25 листопада 2019 року за № 302 надано інформацію із доданою схемою перетину, згідно з якою підтверджується перетин меж земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:14:006:0151 з межами кварталу 161 Південного лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція». Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач, за захистом інтересів якого звернувся прокурор, знав або мав можливість дізнатися про порушення його прав до моменту повідомлення про виявлені порушення листами Харківської місцевої прокуратури № 1 від 16 жовтня 2019 року № 31-1766вих-19, від 18 грудня 2019 року № 31-3729вих-19. Отже, оскільки прокурору стало відомо про порушення інтересів держави після отримання інформації ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 25 листопада 2019 року, лише з цього часу він здобув достатні докази на підтвердження матеріально-правових підстав позову та порушення інтересів держави, а відтак і набув можливість звернутися з відповідним позовом до суду. З огляду на викладене, прокурор звернувся до суду з позовом в межах строків позовної давності, як наслідок, рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про витребування земельних ділянок через сплив позовної давності є незаконним та підлягає скасуванню.
14 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» від Харківської міської ради до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін. Відзив мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні планово-картографічні матеріали, тобто планшети. Зважаючи на зміст витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 42015220080000004 від 21 січня 2015 року за ч.2 ст.364 КК України, процесуальне керівництво в якому здійснюється Харківською місцевою прокуратурою №1, прокурор дізнався про порушення інтересів держави 21 січня 2015 року. Таким чином, передбачений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності, почав спливати з 21 січня 2015 року та сплинув 21 січня 2018 року, а прокурор звернувся з даним позовом 01 лютого 2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Поважних причин пропуску строку позовної давності суду не надано.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача прокурора відділу ХАР Пескову Ю.В., яка підтримала апеляційну скаргу, представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шевченко Д.С., який проти скарги заперечував, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури Кравченка А.Г. слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 лютого 2011 року рішенням №166/11 Харківської міської ради 5 сесії 6 скликання затверджені матеріали вибору місця розташування земельних ділянок та надано дозволи на розробку проектів відведення земельних ділянок громадянам України, зазначеним у додатку №1 до цього рішення (а.с. 24 том 1).
Як вбачається з п. 26 додатку №1 до рішення Харківської міської ради №166/11 від 23 лютого 2011 року, зокрема, ОСОБА_2 наданий дозвіл на розробку проектів відведення земельної ділянки орієнтовно 2200,0 кв м, по АДРЕСА_1 , з яких: 1000,0 кв м - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, 1200 кв м для ведення садівництва (а.с. 26 том 1).
У 2011 році розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та ведення садівництва по АДРЕСА_1 (а.с. 37-43 том 1).
Як вбачається з обґрунтування вибору місця розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення садівництва від 16 лютого 2011 року, інформація стосовно надання у користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 в Управлінні містобудування та архітектури відсутня, правовстановлюючі документи не обліковуються, ділянка проектування вільна від забудови. На ділянці розташовані зелені насадження, знесення яких (при необхідності) необхідно виконати згідно діючого законодавства. Згідно узгодженої містобудівної документації Генерального плану м. Харкова земельна ділянка розташована в зоні садибної житлової забудови та частково в зоні зелених насаджень загального користування за межами «червоних ліній» (а.с. 44-49 том 1).
06 квітня 2011 року рішенням №232/11 Харківської міської ради 6 сесії 6 скликання затверджені проекти відведення земельних ділянок громадянам, зазначеним у додатках 1, 2, 3 до цього рішення, передані у приватну власність земельні ділянки громадянам України, зазначеним у додатках 1, 4, 5 до цього рішення, передані у спільну сумісну власність земельні ділянки громадянам, зазначеними у додатку №2 до цього рішення (а.с. 28 том 1, а.с. 49-50 том 2).
Як вбачається з п. 33, 33.1 додатку №1 до рішення Харківської міської ради 6 сесії 6 скликання №232/11, змінене цільове призначення земельної ділянки житлової та громадської забудови площею 1200 кв м по АДРЕСА_1 на цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення. Згідно з проектом відведення, передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 1000 кв м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 1200 кв м для ведення садівництва по АДРЕСА_1 (а.с. 31 том 1).
Зазначені рішення оприлюднені в Єдиному міському реєстрі Харківської міської ради, міського голови та виконавчих органів ради на офіційному сервері Харківської міської ради 20 квітня 2011 року та 18 травня 2011 року відповідно (а.с. 133 том 3). На засіданнях Харківської міської ради при прийняття вказаних рішень був присутній прокурор м. Харкова (а.с. 129-132 том 3).
На підставі вищезазначених рішень Харківської міської ради ОСОБА_2 03 червня 2011 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №808325, кадастровий номер 6310136600:14:006:0151, площа 0,1200 га, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 35-36 том 1).
06 січня 2015 року ОСОБА_2 передав земельну ділянку, кадастровий номер 6310136600:14:006:0151, площа 0,1200 га, за адресою: АДРЕСА_1 , у власність ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу. У грудні 2019 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на житловий будинок з господарськими спорудами на вказаній земельній ділянці (а.с. 18-22, 23, 50-51, 205 том 1, а.с. 44-48 том 2).
З листа Управління Держземагентства у м. Харкові від 07 листопада 2013 року № 4005/08 вбачається, що правовстановлюючі документи на право користування землею Данилівського дослідного держлісгоспу на території м. Харкова у Управлінні не обліковуються, картографічні матеріали щодо місця розташування цих земель відсутні (а.с. 43 том 2).
З Витягу з ЄРДР вбачається, що 21 січня 2015 року відкрито кримінальне провадження № 42015220080000004 за ч.2 ст.364 КК України щодо обставин використання службовими особами управління Держземагенства у м. Харкові свого становища, з метою отримання неправомірної вимоги, а саме: надання висновків про передачу у власність 28 фізичним особам частини земельної ділянки, яка перебувала у державній власності у постійному користуванні Данилівського дослідного держлісгоспу. Внаслідок вказаних протиправних дій відчужено з постійного користування лісгоспу земельні ділянки загальною площею 2,92 га, чим державі в особі вказаного лісгоспу спричинені тяжкі наслідки (а.с. 187-188 том 1).
Як вбачається з листів ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» №267 від 24 жовтня 2019 року, № 27/02 від 17 січня 2020 року, земельна ділянка, кадастровий номер 6310136600:14:006:0151, за адресою: АДРЕСА_1 , накладається на частину виділу 10 кварталу 161 Південного лісництва, тобто на землі лісового фонду, які знаходяться в постійному користуванні ДП «Харківська ЛНДС». Підприємством не надавалась згода на вилучення земельних ділянок лісового фонду та їх передачу в оренду зі зміною цільового призначення, так як будь-яких звернень з цього приводу до підприємства юридичних чи фізичних осіб не було, підприємством ніяких погоджень не надавалося, питання вирішувалось без відома станції (а.с. 62-71., 72-89 том 1).
Земельна ділянка, кадастровий номер 6310136600:14:006:0151, площа 0,1200 га, за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться в межах кварталу № 161 Південного лісництва Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція», що підтверджується листами ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО «Укрдержліспроект» Державного агентства лісових ресурсів України за №592 від 25 листопада 2019 року, № 3 від 02 січня 2020 року (а.с. 52-55, 56-59 том 1).
З листа Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» від 20 грудня 2019 року вбачається, що підприємство з позовами до суду не зверталось, у зв'язку з відсутністю фінансової можливості та необізнаністю про порушення його прав з цього питання. Про те, що земельні ділянки виділені стороннім землекористувачам, підприємство не знало, виділення та вилучення не погоджувало (а.с. 90-91 том 1).
Разом з тим, з протоколу допиту представника потерпілого - директора ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» від 03 жовтня 2018 року вбачається, що він неодноразово звертався до правоохоронних органів та прокуратури м. Харкова у 2010-2014 роках щодо виділення приватним особам земельних ділянок в кварталі НОМЕР_1 виділ НОМЕР_2 та НОМЕР_3 Південного лісництва Данилівського дослідного держлісгоспу, які знаходяться у межах лісового фонду та в його постійному користуванні (а.с. 110-112, 114 том 2).
Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комплексної комісійної судової експертизи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи № 21900/11462/11463/11464/11465/11466/11467 по матеріалам кримінального провадження № 4201522008000000004, складеного 30 червня 2020 року Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і ведення садівництва по АДРЕСА_1 , не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування станом на 06 квітня 2011 року за складом, змістом та правилами оформлення (а.с. 92-186 том 1).
Також у матеріалах справи наявна схема Данилівського дослідного лісгоспу (а.с. 167-168 том 2), в електронному вигляді - планшети лісовпорядкування (а.с. 165-166 том 2).
27 листопада 2020 року Харківською місцевою прокуратурою № 1 повідомлено ДП «Харківська ЛНДС» та Державне агентство лісових ресурсів України про звернення до суду з позовом в їхніх інтересах (а.с. 189-164 том 1).
З листа Департаменту містобудування та архітектури від 26 січня 2021 року № 349/0/605-21 вбачається, що станом на 31 березня 2011 року відповідно до генерального плану м. Харкова, затвердженого рішенням сесії Харківської міської ради від 23 червня 2004 року № 89/04, земельні ділянки по АДРЕСА_1 , орієнтовно розташовані частково в межах території житлової садибної забудови, частково в межах територій зелених насаджень загального користування. Станом на 06 січня 2015 року відповідно до генерального плану м. Харкова, затвердженого рішенням сесії Харківської міської ради від 23 червня 2004 року № 89/01, зі змінами, земельні ділянки по АДРЕСА_1 , орієнтовно розташовані в межах території житлової садибної забудови. Відповідно до плану зонування (зонінгу), затвердженого рішенням сесії Харківської міської ради від 27 лютого 2013 року № 1024/13, земельні ділянки за вказаною адресою орієнтовно розташовані в зоні Ж-1 - зона садибної забудови (а.с. 51-54 том 2).
14 червня 2023 року ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:14:006:0151, площею 0,1200 га, подаровано за договором дарування №599 своєму батькові ОСОБА_1 (а.с. 83 том 3).
У подальшому ОСОБА_1 вказану земельну ділянку поділено на нові земельні ділянки: земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:14:006:0223, площею 0,105 га, та земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:14:006:0224, загальною площею 0,015 га.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з пунктами «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, в тому числі землі лісогосподарського призначення (пункт «е» частини 1 статті 19 ЗК України).
Частиною 1 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно із частиною 1 пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель водного фонду, історико-культурного, лісогосподарського, оздоровчого, рекреаційного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.
Відповідно до частини 1 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін (частина 7 статті 118 ЗК України).
Згідно із статтею 50 Закону України «Про землеустрій» у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частинами 1, 2, 4 статті 20 ЗК України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
Відповідно до статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина 1 статті 1 ЛК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства (стаття 5 ЛК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 55 ЗК України).
Згідно зі статтями 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5,0 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.
Водночас у частині 2 статті 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства.
Відповідно до статті 48 ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.
За змістом статей 181-184, 202-204 ЗК України, Законів України «Про Державний земельний кадастр» та «Про землеустрій» дані державного земельного кадастру - це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.
Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.
Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а в частині другій зазначеної Інструкції визначено процедуру їх виготовлення.
Отже, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.
Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387-388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов).
Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа ним, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.
Отже, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав (див. висновок у постанові ВП ВС від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, провадження № 14- 212цс21).
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). У разі, якщо володілець такого майна недобросовісний, суд витребовує це майно на користь власника у всіх випадках.
У контексті обставин цієї справи належним способом захисту прав держави є звернення до суду з вимогами про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, ураховуючи, що держава позбавлена права володіння земельною ділянкою (постанова Верховного Суду від 11 червня 2025 року у справі № 552/2493/22, провадження № 61-16995св24).
У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208 цс 18).
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка, яка відповідачем поділена на дві ділянки, належить до земель лісового фонду і перебуває у державній власності, її передача у приватну власність є незаконною, що є підставою для визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування спірної земельної ділянки на користь держави із приватної власності.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дослідженими письмовими доказами підтверджується, що спірні земельні ділянки належать до земель лісового фонду, призначені для ведення лісового господарства, а тому були незаконно передані у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та садівництва з порушенням порядку зміни цільового призначення земель та за відсутності відповідного погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства.
Вказані обставини відповідачами не спростовані.
Встановивши, що спірні земельні ділянки відповідно до матеріалів лісовпорядкування знаходяться у виділі 10 кварталу 161 Південного лісництва, що відноситься до земель лісового фонду і перебуває в постійному користуванні ДП «Харківська ХЛНДС», рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення повноважним органом виконавчої влади не приймалося, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для витребування земельних ділянок у власність держави, оскільки останні вибули з володіння держави поза її волею.
Разом з тим, обидва відповідачі подали до суду першої інстанції заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що «позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб'єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган. На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справі № 362/44/17). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). І в разі подання позову суб'єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб'єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справі № 362/44/17)».
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3 та 4 статті 267 ЦК України).
Для цілей застосування частини 3 та 4 статті 267 ЦК України поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі»: сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач (частина 1 статті 48 ЦПК України); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.
Матеріали справи свідчать про те, що 21 січня 2015 року відкрито кримінальне провадження № 42015220080000004 за ч.2 ст.364 КК України щодо обставин використання службовими особами управління Держземагенства у м. Харкові свого становища, з метою отримання неправомірної вимоги, а саме: надання висновків про передачу у власність 28 фізичним особам частини земельної ділянки, яка перебувала у державній власності у постійному користуванні Данилівського дослідного держлісгоспу. Внаслідок вказаних протиправних дій відчужено з постійного користування лісгоспу земельні ділянки загальною площею 2,92 га, чим державі в особі вказаного лісгоспу спричинені тяжкі наслідки (а.с. 187-188 том 1).
Обставини щодо вибуття з власності держави спірних земельних ділянок встановлені прокурором саме в ході вказаного кримінального провадження № 42015220080000004.
Отже, про незаконність вилучення земельних ділянок з власності держави прокуратура могла довідатися щонайменше з січня 2015 року.
З позовом прокуратура звернулась до суду у грудні 2020 року, поважних причин неподання позовної заяви впродовж 5 років позивачем наведено не було.
Доводи прокурора щодо того, що предметом розслідування у кримінальному провадженні № 42015220080000004 були земельні ділянки з іншими кадастровими номерами, передача яких відбулася протягом 2008-2009 роках, а про ймовірний факт порушення законодавства при передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:14:006:0151 за адресою: АДРЕСА_1 прокурору стало відомо лише у серпні 2019 року, коли він звернувся до суду з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, колегія суддів оцінює критично, адже встановивши у 2015 році наявність підстав для відкриття кримінального провадження, прокурор не був позбавлений можливості встановити порушення прав держави щодо всіх переданих громадянам земельних ділянок, оскільки межі лісництва відомі. При зверненні до слідчого судді у серпні 2019 року з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів прокурору вже відомо було конкретний кадастровий номер земельної ділянки, яка передана ОСОБА_2 , тобто обставини щодо її вибуття на той час вже були ним встановлені.
До того ж, право власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку було зареєстровано ще 06 січня 2015 року, тож прокурор не був позбавлений можливості звернення до відкритих даних у реєстрах для встановлення відповідної інформації.
Посилання прокурора на те, що позивачу, в інтересах якого заявлено позов, стало відомо про вибуття спірних земельних ділянок лише у 2019 році після звернення прокурора, спростовуються матеріалами справи, адже як вбачається з протоколу допиту директора ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» від 03 жовтня 2018 року, він неодноразово звертався до правоохоронних органів та прокуратури м. Харкова у 2010-2014 роках щодо виділення приватним особам земельних ділянок в кварталі НОМЕР_1 виділ НОМЕР_2 та НОМЕР_3 Південного лісництва Данилівського дослідного держлісгоспу, які знаходяться у межах лісового фонду та в його постійному користуванні (а.с. 110-112, 114 том 2).
Позивачі, діючи розумно у своїх майнових інтересах мали бути обачливими та вчасно відслідковувати ситуацію стосовно долі державних земель лісогосподарського призначення, які перебувають у їх зоні відповідальності. Для цього у них, з огляду на публічний розгляд спірних рішень Харківської міської ради та процедуру затвердження проекту відведення спірних земельних ділянок, не було істотних та непереборних перешкод, які б не дозволили вчасно виявити приватизацію спірних земельних ділянок у 2011 році і звернутися до суду в межах позовної давності.
Зважаючи, що з позовними вимогами про витребування земельної ділянки прокуратура звернулась поза межами трирічного строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачами, підстави для витребування спірних земельних ділянок відсутні.
Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 640/13731/19, провадження № 61-17057св20, від 28 травня 2025 року у справі № 953/3240/22, провадження № 61-1501св25, у подібних правовідносинах.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
В частині залишення позовних вимог прокурора в інтересах ДП «Харківська науково-дослідна станція» без розгляду та в частині відмови у задоволенні вимог про визнання незаконними та скасування рішень, державного акту на праві власності на земельну ділянку рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.
Оскільки апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури Кравченка Андрія Григоровича залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2024 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 21 листопада 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина