Єдиний унікальний номер 643/161/23
Номер провадження 22-ц/818/14/25
22-ц/818/15/25
20 листопада 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Березюк А.І.,
представника позивачки адвоката Рудик І. І.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2023 року та додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 березня 2023 року в складі судді Афанасьєва В.О. у справі № 643/161/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої ДТП, -
У січні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої ДТП.
Позовна заява мотивована тим, що 17 грудня 2021 року о 08 год. 20 хв. по вул. Валентинівській, 35/81 в м. Харкові сталася ДТП за участю автомобіля «Toyota 4 Runner», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Peugeot 3008», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , а також автобусу РУТА-22, державний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 .
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Toyota 4 Runner», державний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована в АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ.-КООП» згідно полісу № 202385716, за яким ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну, становить 130 000,00 грн. Вона звернулась до АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ.-КООП» із заявою про виплату страхового відшкодування, проте страхова компанія не виконала своїх зобов'язань.
Також вона звернулась до ФОП ОСОБА_4 для встановлення розміру збитку, завданого їй як власниці автомобіля «Peugeot 3008», державний номер НОМЕР_2 , та згідно виготовленого ним звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 03/01-22 від 05 січня 2022 року вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 258 494,16 грн, вартість матеріального збитку 127 265,59 грн, ринкова вартість транспортного засобу 334 315,08 грн.
Враховуючи, що ДТП сталася з вини відповідача, то сума шкоди, яка підлягає відшкодуванню, складає різницю між фактичним розміром шкоди (258 494,16 грн) та страховим відшкодуванням, яке повинно бути відшкодовано (127 265,59 грн), тобто 131 228, 57 грн.
Просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь відшкодування матеріальної шкоди в сумі 131 228,57 грн та судові витрати.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму завданої матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 131 228,57 грн та судовий збір у розмірі 1312,29 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що з відповідача як винної у ДТП особи підлягає стягненню на користь позивачки різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту) та страховим відшкодуванням.
03 березня 2023 року представник позивачки адвокат Рудик І.І. подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, мотивовану тим, що судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат позивачки на правову допомогу у розмірі 7500,00 грн і на залучення спеціаліста-оцінювача для визначення розміру матеріального збитку, завданого їй як власниці автомобіля, у розмірі 2500,00 грн. Просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 10 000,00 грн.
Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 15 березня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на проведення оцінки у сумі 2500,00 грн та на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн.
На вказані судові рішення ОСОБА_1 11 квітня 2023 року подав апеляційну скаргу, в якій просив судові рішення - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, призначити у справі автотехнічну та автотоварознавчу експертизи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що він не отримував копії позовної заяви з додатками, ухвали про відкриття провадження, заяви про ухвалення додаткового рішення та не був належним чином повідомлений про розгляд справи. У справі необхідно призначити автотехнічну експертизу для з'ясування наявності порушень ПДР з боку самої позивачки. Наданий позивачкою звіт про оцінку не може підтверджувати розмір заподіяних збитків. Суд не мотивував, чому під розміром збитків, які підлягають відшкодуванню, розуміється саме вартість відновлювального ремонту, а не зазначена у звіті вартість матеріального збитку. Характер ушкоджень автомобіля позивачки не є співмірним з вартістю ремонту; він не був присутній при проведенні огляду автомобіля; доцільність використання нових запчастин у звіті не підтверджено. Також у звіті не зазначено, чи враховувалось ПДВ. У зв'язку з чим, у справі слід також призначити судову автотоварознавчу експертизу. Питання про розмір його відповідальності неможливо вирішити без попереднього вирішення питання про розмір відповідальності страхової компанії, яку слід було залучити до участі у справі. Стягнення з нього судових витрат є безпідставним, оскільки адвокатом спочатку прийнято від позивачки оплату послуг у грудні 2022 року, а лише у березні 2023 року складено акт про надану правову допомогу. У матеріалах справи відсутні докази того, що до закінчення судових дебатів позивачка зробила заяву про подання доказів понесених судових витрат у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Витрати на правничу допомогу значно завищені. Звіт про оцінку вартості матеріального збитку не є належним доказом, тож з нього не підлягають стягненню судові витрати на його складання. Копія заяви про ухвалення додаткового рішення з відповідними доказами йому не направлялась.
29 травня 2023 року від представника ОСОБА_2 адвоката Рудика І.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення. Відзив мотивовано тим, шо постановою Московського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2022 року у справі про адміністративне правопорушення підтверджується причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та пошкодженням транспортного засобу позивачки. Посилання відповідача на можливе порушення позивачкою ПДР є припущеннями, що спростовуються записом з відеореєстратора. Уникнення зіткнення з автобусом не визначалось діями ОСОБА_2 , таке зіткнення є наслідком протиправних дій ОСОБА_1 . Звіт про оцінку вартості матеріального збитку є належним доказом розміру шкоди. Ліміт відповідальності страховика згідно полісу 130 000,00 грн з урахуванням франшизи 2000,00 грн, тобто 128 000,00 грн. Страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, який згідно звіту про оцінку становить 127 265,59 грн. Різницю між цією сумою і вартістю відновлювального ремонту ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача. Вимог про стягнення з відповідача частини шкоди, яка повинна бути відшкодована страховою компанією, яка наразі не працює, позивачка не заявляла. Відповідачем не доведено, що оцінювачем включено до переліку такі пошкодження, що не відносяться до ДТП за його участі. Визначені оцінювачем пошкодження узгоджуються з фотоматеріалами, наданими відповідачем, і зафіксованими інспекторами поліції обставинами події. Судження відповідача про можливість відновлення деяких пошкоджених деталей шляхом ремонту, а не заміни, є оціночними. Проти проведення автотоварознавчої експертизи не заперечує. Щодо судових витрат, то вони є співмірними, стягнуті з відповідача обґрунтовано, про намір подати докази щодо їх розміру було вказано у позовній заяві.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 01 червня 2023 року клопотання ОСОБА_5 про призначення у справі автотехнічної експертизи залишено без задоволення.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 01 червня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про призначення автотоварознавчої експертизи задоволено. Призначено по справі № 643/161/23 судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса». На розгляд експерта поставлені наступні питання:
1. Яка ринкова вартість автомобіля марки «Peugeot 3008», д.н.з. НОМЕР_2 станом на 17 грудня 2021 року?
2. Яка вартість відновлювального ремонту та розмір матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Peugeot 3008», д.н.з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження в ДТП, що сталась 17 грудня 2021 року, станом на час проведення експертизи? Витрати по оплаті проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 . Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
14 липня 2023 року цивільна справа повернулась з експертної установи разом з клопотанням провідного судового експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Кір'якова С.О. про надання додаткових матеріалів (вихідних даних), необхідних для виконання висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № 20318.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 серпня 2023 року по справі поновлено апеляційне провадження.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року клопотання провідного судового експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз імені Заслуженого професора М.С. Бокаріуса» Кір'якова С.О. задоволено частково. Вирішено провести судову транспортно-товарознавчу експертизу № 20318, призначену згідно з ухвалою суду від 01 червня 2023 року, на підставі наявних матеріалів справи без огляду КТЗ, а саме: Звіту про оцінку вартості матеріального збитку колісного ТЗ № 03/01-22 від 05 січня 2022 року (а.с. 16 - 32), складеного ФОП СОД ОСОБА_4 , та кольорових фотографій, зроблених на момент дорожньо-транспортної пригоди та під час огляду пошкодженого автомобіля на зовнішніх носіях (диск та флешка), наданих сторонами. У розпорядження експертів надано матеріали цивільної справи № 643/161/23. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
06 травня 2025 року цивільна справа повернулась з експертної установи разом з висновком експерта.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 20 травня 2025 року по справі поновлено апеляційне провадження і призначено її до розгляду на 20 листопада 2025 року.
11 листопада 2025 року від ОСОБА_1 надійшли пояснення, в яких він виклав зауваження щодо висновку експерта від 25 квітня 2025 року. Вказав, що згідно висновку вартість відновлювального ремонту перевищує вартість автомобіля позивачки, тобто він вважається фізично знищеним, однак матеріали справи не містять даних щодо вартості автомобіля після ДТП. Проведення експертизи фактично зведено до рецензування звіту про оцінку від 05 січня 2022 року, експерт лише перерахував вартість ремонту автомобіля у зв'язку з підвищенням цін, самостійно не визначив, чи зазнав автомобіль вказаних пошкоджень. Експертом не обґрунтовано суттєву різницю у вартості автомобіля порівняно зі звітом, не визначено комплектацію, застосовано методику оцінки для відчуження транспортного засобу, ціни на складові завищені, використано нові запчастини. Він має сумніви, що всі пошкодження автомобіля позивачки виникли саме у зв'язку з ДТП за його участі, до того ж ймовірно, що автомобіль мав експлуатаційні пошкодження. Позивачка не зберігала автомобіль у пошкодженому вигляді, її представник вказав, що його частково відремонтовано. У висновку зазначено, що фотознімки пошкоджень на флеш-накопичувачі не відносяться до досліджуваного автомобіля, та цю інформацію слід уточнити в експерта. До експерта є питання щодо ощадливості запропонованого ремонту. Враховуючи наведене, просив викликати експерта Кір'якова С.О. для надання пояснень.
Вказане клопотання колегією суддів залишено без задоволення, оскільки висновок експерта від 25 квітня 2025 року є чітким, зрозумілим, ґрунтується на даних звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 03/01-22 від 05 січня 2022 року та не потребує тлумачення і додаткових пояснень експерта.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, представника позивачки адвоката Рудик І. І., який проти скарги заперечував, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована, зокрема, тим, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, у зв'язку з чим був позбавлений можливості заявити клопотання про призначення експертизи, подати відзив на позовну заяву, заперечення проти ухвалення додаткового рішення тощо.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Тобто, пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України передбачено обов'язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівняно з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Крім того, у пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 13 січня 2023 року відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк на подачу відзиву протягом 20 днів з дня вручення копії цієї ухвали (а.с. 41 том 1).
Копія вказаної ухвали судді Московського районного суду м. Харкова від 13 січня 2023 року, позовної заяви з додатками не була вручена відповідачу та повернута до суду з відміткою відділення поштового зв'язку від 21 лютого 2023 року «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 45).
Повторно вказані документи на адресу відповідача суд першої інстанції не направляв.
У частині 6 ст. 272 ЦПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 зроблено висновок, що «приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду».
За таких обставин відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи. Доказів щодо повідомлення відповідача про розгляд судом заяви про ухвалення додаткового рішення матеріали справи також не містять.
Пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у справі № 922/3289/21.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення по суті спору.
При ухваленні нового судового рішення по суті спору апеляційний суд виходить з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17 грудня 2021 року о 08:20 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Toyota 4 Runner», державний номер НОМЕР_1 , в м. Харкові, по вул. Валентинівській, 35/81, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем «Peugeot 3008», державний номер НОМЕР_2 , який рухався попереду, внаслідок чого здійснив зіткнення з ТЗ Рута 22, державний номер НОМЕР_3 , який стояв попереду, чим порушив вимоги п. 12.1, 13.1 ПДР. Транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою судді Московського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн (а.с. 12 том 1).
Власницею автомобіля «Peugeot 3008», державний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску, є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 19 серпня 2021 року (а.с. 11 том 1).
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Toyota 4 Runner», державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 на час ДТП була застрахована АТ «СГ «Ю.Бі.Ай - КООП» за полісом № 202385716 (а.с. 13, 91, 92 том 1). Згідно вказаного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 грн, франшиза 2000,00 грн.
05 грудня 2022 року ОСОБА_2 зверталась до АТ «СГ «Ю.Бі.Ай - КООП» з повідомленням про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування, однак виплати не отримала (а.с. 14-15 том 1).
Відповідно до звіту № 03/01-22 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, від 05 січня 2022 року, складеного ФОП ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_2 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Peugeot 3008», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на дату огляду 04 січня 2022 року, становить 127 265,59 грн з урахуванням ПДВ (на використані запасні частини) та 111 427,66 грн без врахування ПДВ (на використані запасні частини). Вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження, становить 258 494,16 грн. Ринкова вартість автомобіля, без урахування аварійних пошкоджень на дату огляду 04 січня 2022 року становить 334 315,08 грн (а.с. 16-32 том 1). За складання звіту сплачено 2500,00 грн згідно квитанції № 03/01-22 від 05 січня 2022 року (а.с. 33 том 1).
З висновку експерта № 20318 від 25 квітня 2025 року за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи за матеріалами справи № 643/161/23 вбачається, що ринкова вартість автомобіля «Peugeot 3008», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 17 грудня 2021 року складала 360 747,74 грн, вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля станом на час проведення експертизи складає 455 519,11 грн, величина матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, в результаті пошкодження в ДТП, що сталась 17 грудня 2021 року, станом на час проведення експертизи приймається у розмірі ринкової вартості автомобіля на момент пошкодження та складає 360 747,71 грн (а.с. 233-246 том 1).
Частинами 1 та 2 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон № 85/96-ВР)).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), чинний на час виникнення спірних правовідносин, яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону №1961-IV).
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV).
Згідно з частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.
Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно, якщо такої різниці немає, та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника.
Іншої норми, яка б визначала особливості відповідальності осіб, які застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)».
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).
Правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Як встановлено судом, згідно поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 202385716, цивільно-правова відповідальність власника «Toyota 4 Runner», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована у АТ «СГ «Ю.Бі.Ай - КООП», страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну - 130 000,00 грн, франшиза 2000,00 грн.
Відповідно до звіту № 03/01-22 від 05 січня 2022 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Peugeot 3008», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на дату огляду 04 січня 2022 року, становить 127 265,59 грн з урахуванням ПДВ (на використані запасні частини) та 111 427,66 грн без врахування ПДВ. Вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження, становить 258 494,16 грн. Ринкова вартість автомобіля, без урахування аварійних пошкоджень на дату огляду 04 січня 2022 року становить 334 315,08 грн.
Суд приймає вказаний звіт як належний доказ розміру завданої шкоди, оскільки відповідне дослідження виконане менш ніж через місяць після ДТП (04 січня 2022 року), з оглядом автомобіля, фахівцем у даній галузі, який має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності. Доказів того, що до вказаного звіту включені пошкодження автомобіля, які не відносяться до ДТП, що сталася 17 грудня 2021 року, суду не надано.
Натомість висновок експерта № 20318 від 25 квітня 2025 року за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи за матеріалами справи № 643/161/23 складений більш ніж через три роки після ДТП, без огляду автомобіля, лише на підставі даних вищевказаного звіту № 03/01-22 від 05 січня 2022 року та фотографій пошкодженого транспортного засобу. При цьому, визначена експертом вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля станом на час проведення експертизи складає 455 519,11 грн, що значно перевищує вартість, визначену станом на час складання звіту - 258 494,16 грн.
Отже, враховуючи, що ДТП сталася 17 грудня 2021 року, з позовом до суду ОСОБА_2 звернулась у січні 2023 року, та з огляду на межі заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне покласти в основу судового рішення в частині визначення розміру збитків саме звіт № 03/01-22 від 05 січня 2022 року.
Вартість відновлювального ремонту без урахування зносу - це ті збитки, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Враховуючи, що ліміт відповідальності страховика у даному разі визначений полісом у розмірі 128 000,00 грн (130 000,00 грн - франшиза 2000,00 грн), та вартість матеріального збитку, завданого позивачці як власниці пошкодженого автомобіля, тобто значення її витрат з урахуванням зносу запасних частин і втрати товарної вартості, що підлягає відшкодуванню страховиком, становить 127 265,59 грн з ПДВ, тоді як вартість відновлювального ремонту значно перевищує вказану суму і складає 258 494,16 грн, з відповідача як винуватця ДТП підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (258 494,16) та сумою, яка підлягає виплаті страховиком (127 265,59), у розмірі 131 228,57 грн.
Під розміром збитків, які підлягають відшкодуванню відповідачем, розуміється саме вартість відновлювального ремонту, а не зазначена у звіті вартість матеріального збитку, оскільки вартість відновлювального ремонту є реальними витратами, які позивачка має понести для відновлення своїх прав і стану транспортного засобу, тоді як вартість збитків визначена з урахуванням зносу запасних частин і втрати товарної вартості. Різниця між сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого у ДТП, зумовлена законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком - франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу. Тому саме на відповідача як особу, винну у вчиненні ДТП, покладається обов'язок сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Доводи ОСОБА_1 щодо необхідності залучення до участі у справі страхової компанії колегія суддів відхиляє, оскільки вимоги, пред'явлені ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , не охоплюються відповідальністю страховика з урахуванням встановленого ліміту, і за якими саме останній є належним відповідачем.
Посилання ОСОБА_1 на можливе порушення ПДР з боку ОСОБА_2 є безпідставними, адже це є лише його припущеннями, які спростовуються встановленими при розгляді справи про адміністративне правопорушення обставинами, що мають преюдиційне значення у цій справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 131 228,57 грн підлягають задоволенню.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
При зверненні до суду з позовом ОСОБА_2 сплатила судовий збір у сумі 1312,29 грн (а.с. 1 том 1), який у зв'язку з задоволенням її позовних вимог підлягає стягненню з ОСОБА_1 на її користь.
Щодо додаткового рішення суду, то, як вже зазначалось, таке судове рішення, як і основне рішення у справі, що ухвалено без належного повідомлення відповідача, підлягає скасуванню.
Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу колегія суддів виходить з наступного.
Подання учасником справи заяви про ухвалення додаткового рішення має здійснюватися із дотриманням вимог ЦПК України, встановлених для подання клопотань (заяв) з процесуальних питань.
Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення) (пункт 6 частини 1 статті 183 ЦПК України).
За правилами частини 2 статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Згідно із частиною 4 статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Подібні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 463/12950/21 (провадження № 61-403св23).
03 березня 2023 року представник позивачки адвокат Рудик І.І. подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 10 000,00 грн.
Проте представник позивачки не додав доказів направлення (надання) відповідачу копії заяви про ухвалення додаткового рішення. Судом першої інстанції учасникам справи така заява з додатками також не надсилалася.
Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21 (провадження № 61-20691св21) зазначив, що, встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред'явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме ненаправлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини 6 статті 137 ЦПК України, суд обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Аналогічна практика вирішення заяв про ухвалення додаткового рішення, до яких заявники не додали доказів надіслання (ненадання) іншим учасникам такої заяви з доданими до неї додатками, сформована Верховним Судом і в ухвалах від 25 лютого 2021 року у справі № 906/977/19, від 06 квітня 2022 року у справі № 759/13013/14-ц (провадження № 61-14029св21), від 16 січня 2023 року у справі № 640/23065/14 (провадження № 61-1456ск21), від 02 лютого 2023 року у справі № 466/1403/20 (провадження № 61-10035св22), від 27 березня 2023 року у справі № 756/820/20 (провадження № 61-8952св22), постановах від 12 квітня 2023 року у справі № 626/133/21 (провадження № 61-11044св22) та від 28 червня 2023 року у справі № 132/892/16-ц (провадження № 61-9297св22), від 16 квітня 2025 року у справі 607/14864/20 (провадження № 61-9101св24).
Враховуючи наведене, під час вирішення питання про прийняття до розгляду такої заяви суд мав керуватися правилами статті 183 ЦПК України, зокрема і застосовувати наслідки недотримання таких правил, як неподання доказів направлення копії заяви іншим учасникам справи - повернення заяви без розгляду, що відповідає правилу частини 4 статті 183 ЦПК України.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що про понесені ОСОБА_2 судові витрати на залучення оцінювача та професійну правничу допомогу нею зазначено ще у змісті позовної заяви, та відповідні докази таких витрат були надані нею одразу разом з позовом. У позовній заяві ОСОБА_2 зазначено, що очікуваний орієнтовний розмір судових витрат складає 20 992,40 грн, та докази таких витрат будуть надані у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, однак розмір реальних судових витрат позивачки, зазначений у позові, так і залишився незмінним.
Так, за складання звіту № 03/01-22 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, від 05 січня 2022 року, складеного ФОП ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_2 , сплачено 2500,00 грн згідно квитанції № 03/01-22 від 05 січня 2022 року (а.с. 33 том 1).
Оскільки судом взято до уваги такий звіт як доказ, то витрати позивачки на його складання є безпосередньо пов'язаними з розглядом справи, тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути 2500,00 грн у відшкодування її витрат на проведення оцінки.
На підтвердження витрат на правничу допомогу разом з позовом ОСОБА_2 надано договір про надання правової допомоги від 05 грудня 2022 року з адвокатом Рудиком І.І., ордер АХ № 1090505 від 23 грудня 2022 року та копію квитанції до прибуткового касового ордера № 4 від 05 грудня 2022 року, згідно якої адвокатом Рудиком І.І. прийнято від ОСОБА_6 за вказаним договором 7500,00 грн (а.с. 34-36 том 1).
03 березня 2023 року адвокатом Рудиком І.І. було надано до суду акт про надану правову допомогу № 1 від 03 березня 2023 року, з якого вбачається, що він надав ОСОБА_2 наступні послуги: вивчення та аналіз наданих клієнтом матеріалів, заслуховування пояснень, вартістю 500,00 грн, консультація адвоката з приводу стягнення на користь клієнта шкоди, завданої внаслідок ДТП (в т.ч. страхового відшкодування), визначення правової позиції та обсягу матеріалів, які необхідно зібрати для підготовки позову, вартістю 500,00 грн, підготовка позовної заяви вартістю 4000,00 грн, копіювання додатків до позовної заяви та оформлення всіх екземплярів позову вартістю 1000,00 грн, подання позовної заяви до суду (направлення адвокатом засобами поштового зв'язку) вартістю 500,00 грн, відстеження ходу розгляду справи в суді, інформування клієнта про стан розгляду справи, надання роз'яснень та консультацій, пов'язаних із розглядом справи у суді (в т.ч. в телефонному режимі) вартістю 500,00 грн, підготовка та направлення до суду заяви про винесення додаткового рішення вартістю 500,00 грн, всього вартістю 7500,00 грн (а.с. 60-61 том 1).
Копія вказаного акту, як і заява про ухвалення додаткового рішення, відповідачу направлена не була.
Проте, враховуючи, що станом на час апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 з матеріалами справи ознайомлений, в апеляційній скарзі виклав свої заперечення проти розміру судових витрат, то колегія суддів вважає за можливе вирішити питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Матеріали справи свідчать про те, що обсяг правничої допомоги, наданої ОСОБА_2 адвокатом Рудиком І.І. протягом розгляду справи судом першої інстанції, фактично обмежується складанням позовної заяви. Послуги з вивчення матеріалів, проведення консультації та визначення правової позиції фактично охоплюються послугою зі складання позовної заяви. З урахуванням складності та категорії справи, обсягу доказів колегія суддів вважає, що складання позовної заяви у справі не вимагало від професійного адвоката значних витрат часу та зусиль. Послуги з копіювання документів і направлення їх поштою є суто технічними. Справа розглянута у спрощеному провадженні, судові засідання не проводились, у зв'язку з чим відстеження ходу її розгляду також не потребувало від адвоката певних активних дій. Покладення на іншу сторону витрат на послуги адвоката щодо складання заяви про ухвалення додаткового рішення є безпідставним, оскільки подання такої заяви є правом учасника справи. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на послуги адвоката, про відшкодування яких просить ОСОБА_2 (7500,00 грн), не відповідає обсягу виконаної роботи та витраченому адвокатом часу.
Отже, враховуючи, що позов ОСОБА_2 задоволено, з урахуванням обсягу та складності наданих їй послуг з правничої допомоги протягом розгляду справи, категорії справи, обсягу доказів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, заперечень Пашкова В.Г. проти розміру судових витрат, колегія суддів дійшла висновку, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати на надання правничої допомоги в розмірі 5000,00 грн.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, судові витрати ОСОБА_1 на подання апеляційної скарги відшкодуванню йому не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2023 року та додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої ДТП, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрацaії: АДРЕСА_2 ) суму завданої матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 131 228 (сто тридцять одна тисяча двісті двадцять вісім) грн 57 коп, судовий збір у розмірі 1312 (одна тисяча триста дванадцять) грн 29 коп, витрати на складання звіту № 03/01-22 від 05 січня 2022 року про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн 00 коп, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 21 листопада 2025 року
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина