Справа № 537/5504/24 Номер провадження 22-ц/814/3444/25Головуючий у 1-й інстанції ФАДЄЄВА С. О. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
19 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.
Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.
при секретарі Коротун І. В.
розглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»
на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 червня 2025 року, ухвалене суддею Фадєєвою С. О., повний текст рішення складено - 24 червня 2025 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
17.10.2024 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором №1345-9239 від 09.02.2024 у розмірі 77 236,38 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 24 000 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 53 236,38 грн, а також судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 09.02.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1345-9239. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 24 000 грн, строк кредитування - 300 днів, базовий період- 14 днів, комісія за видачу кредиту - 15,00% від суми кредиту, знижена % ставка - 1,20% в день та стандартна % ставка - 1,50% в день. Станом на 08.08.2024 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 77 236,38 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 24 000 грн та прострочена заборгованість за нарахованими відсотками - 53 236,38 грн. Відповідачу направлялася вимога про усунення порушень умов кредитного договору, але дана вимога була проігнорована відповідачем. Враховуючи те, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором та заборгованість за договорами не погашає, представник позивача звернувся до суду за захистом прав ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 червня 2025 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено факту надання грошових коштів відповідачу в межах відкритої кредитної лінії шляхом їх перерахування на картковий рахунок позичальника чи рахунок, вказаний позичальником у договорі, а тому у задоволенні позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс» слід відмовити.
В апеляційній скарзі ТОВ «Укр Кредит Фінанс», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач попередньо ознайомилася з договором та правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), паспортом споживчого кредиту, інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, та таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №1345-9239 (графік платежів за договором) відповідно до методики Національного банку України, які складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови. Таким чином, один з дозволених законом підписів було використано при укладенні кредитного договору №1345-9239 від 09.02.2024 між позивачем та відповідачем. Підписуючи договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, заявник/позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами договору (умовами цих правил та договором про відкриття кредитної лінії). На підтвердження укладання кредитного договору №1345-9239 від 09.02.2024 відповідачем з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» було надано до суду електронний доказ в паперовій формі (роздруківка тексту кредитного договору), підписаний одноразовим ідентифікатором «С1050». Зазначається, що матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі. Відповідач підписала кредитний договір №1345-9239 від 09.02.2024 відповідно до розділу 12 договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором С1050, а позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу. ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою у розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до вищевказаної ліцензії, виданої ТОВ «Укр Кредит Фінанс». Таким чином, позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Оскільки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь-який бухгалтерський документ по рахунку ОСОБА_1 чи будь яких документів про отримання чи використання відповідачем кредитних коштів, є неможливим. Створюючи заявку на отримання кредиту, відповідач самостійно вносить власні дані, в тому числі номер банківської картки, на яку бажає отримати кредитні кошти. На підтвердження перерахування відповідачу коштів, до суду надано довідку про перерахування суми кредиту №1345-9239 від 09.02.2024, а також лист (довідку) АТ КБ «Приватбанк», які містить номер особистого електронного платіжного засобу відповідача із маскою, а саме, НОМЕР_1 . Позивач законно нарахував проценти за користування кредитом (згідно п. 4.6. та 10.2. кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.9. кредитного договору. З урахуванням вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо недоведення позивачем розміру нарахованих сум заборгованості. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо недоведення позивачем факту надання відповідачу кредитних коштів, а також те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження ідентифікації особи позичальника та підписання нею договору.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 09.02.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», укладено договір про відкриття кредитної лінії продукту «На все» за №1345-9239, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався надати відповідачу грошові кошти у розмірі 24 000 грн зі строком кредитування 300 днів (до 04.12.2024), а відповідач зобов'язувався повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом (т.1 а.с. 18-32).
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало до позовної заяви наступні документи: договір про відкриття кредитної лінії продукту «На все» №1345-9239 від 09.02.2024 (т.1 а.с. 18-32); Правила відкриття кредитної лінії (т.1 а.с. 33-47); паспорт споживчого кредиту (т.1 а.с. 48-51); таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №1345-9239 (т.1 а.с. 52-57); довідку про перерахування кредитних коштів (т.1 а.с. 80); розрахунок заборгованості (т.1 а.с. 81-83); копію вимоги про усунення порушень умов кредитного договору (т.1 а.с. 85).
У договорі про відкриття кредитної лінії, Правилах та паспорті споживчого кредиту зазначено, що вони були підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) С1050.
Між тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Так, у матеріалах справи відсутні докази надання позивачем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» грошових коштів відповідачу в межах відкритої кредитної лінії шляхом їх перерахування на картковий рахунок позичальника. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», на що неодноразово вказував Верховний Суд у своїх постановах наприклад, постанова КЦС ВС від 22.04.2024 №559/1622/19).
На підтвердження виконання переказу кредитних коштів відповідачу (факт переказу коштів заперечується відповідачем) ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало суду лише довідку про перерахування товариством суми кредиту №1345-9239 за допомогою системи LiqPai (платіж:2423903816, дата 09.02.2024, № платіжної карти НОМЕР_1 , сума 24 000 грн) та лист АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору №1345-9239 від 09.02.2024, де також вказано неповний номер рахунку, на який були перераховані кошти (т.1 а.с. 58-80).
Оцінюючи зазначені копії документів, суд першої інстанції не може віднести останні до належних та допустимих доказів здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів відповідачу. Вказані документи не є первинними бухгалтерськими документами, не містять даних щодо повного номеру картки, власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» коштів в сумі 24 000 грн на картковий рахунок, що був вказаний відповідачем у договорі.
У договорі про відкриття кредитної лінії, укладеному сторонами, позичальником вказано номер карткового рахунку (номер особистого електронного платіжного засобу), проте із примірника договору, що наданий суду, неможливо встановити його повний номер, оскільки позивачем він частково прихований.
Довідка про перерахування суми кредиту №1345-9239 від 09.02.2024 була сформована та підписана самим директором ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
Отже суд першої інстанції не може переконатися, що кредитодавцем перераховано суму позики, вказану у договорі, на рахунок, вказаний позичальником у договорі, або на рахунок, що належить позичальнику.
Отже первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували переказ коштів відповідачу ОСОБА_1 чи переказ коштів на рахунок, вказаний нею у договорі про відкриття кредитної лінії №1345-9239 від 09.02.2024, товариство не надало. ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не заявлялося клопотання про витребування у АТ КБ «Приватбанк» доказів, що містять інформацію про повний рахунок чи/та власника банківської картки, на яку, за його твердженням, здійснювалося перерахування коштів у вказаній у договорі сумі, та суду не надано відомостей щодо повного номеру вказаного відповідачем рахунку у договорі, як і не надано первинних документів, які б належним чином доводили факт здійснення фінансової операції, пов'язаної з переказом отриманих в межах кредитної лінії коштів на картковий рахунок, зазначений у договорі. Між тим, позивачеві була достовірно відома позиція відповідача щодо заперечення факту отримання кредитних коштів, оскільки вона викладена у відзиві, проте позивач клопотань про витребування доказів не заявляв.
Судом першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження роз'яснювалося сторонами у тому числі право заявляти клопотання, обов'язок подати докази, а у разі неможливості самостійно надати докази - право подати клопотання про витребування доказів судом. Отже, таке право було достовірно відоме сторонам.
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Відповідно до положень ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Відповідно ч.1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч.1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладання мелектронного підпису завершується створення електронного документа (ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
З врахуванням викладеного наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. В силу ст.12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіхі стотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторонни укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно ст.640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача. В оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем суд має враховувати, що він є професійним учасником ринку надання фінансових послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур; усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст. 77 ЦПК України). У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова КЦС ВС від 30.11.2022 №334/3056/15). Отже, до предмета доказування позивача належать обставини щодо надання та відповідно отримання позичальником кредитних коштів за неповернення яких настає цивільно-правова відповідальність.
Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом, суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, передбачених ч.2 ст. 13 та ч.7 ст. 81 ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.3 цієї статті).
У силу п.4 ч.2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Згідно з ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст. 12 ЦПК України).
Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом позову є стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальної суми заборгованості за кредитним договором №1345-9239 від 09.02.2024 у розмірі 77 236,38 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 24 000 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами -53 236,38 грн.
За результатами перегляду справи в апеляційному порядку колегія суддів вважає, що, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, у зв'язку з чим прийшов до помилкового висновку відмову у задоволені позовних вимог.
Згідно ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1,2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1345-9239 від 09.02.2024, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зареєстрований для цієї мети в її особистому кабінеті (т.1 а.с. 18-32).
Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, які були надіслані ОСОБА_1 .
Так, згідно матеріалів справи встановлено, що договір про відкриття кредитної лінії №1345-9239 від 09.02.2024 підписано відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора С1050 з дотриманням ч.ч. 6,8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.п. 4.1. п.4 договору кредит надано у розмірі 24 000 грн зі сплатою відсотків за користування ним.
Відповідно до п.4.4. договору базовий період складає 14 календарних днів.
Відповідно до п.п. 4.11. договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату кладення договору (за весь строк кредитування) складає 123 936,12 грн та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом.
Пунктом 4.6. договору встановлено за користування кредитом встановлено стандартну процентну ставку в розмірі 1,50% за кожен день користування кредитом (стандартна ставка). Визначено, що проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування позичальнику кредиту до моменту повернення кредиту.
Згідно з п.п.4.9. договору строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, 300 календарних днів (до 04.12.2024) з моменту перерахування кредиту позичальнику. Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов'язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Таким чином, кредитним договором визначено строк його дії до 04.12.2024.
При цьому, колегія суддів вважає, що пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), що розміщена у вільному доступі на Веб-сайті (https://creditkasa.com.ua), є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначає порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання:
1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;
2) електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом;
3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що договір між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 №1345-9239 від 09.02.2024 є укладеним в електронній формі. При цьому, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
При цьому, колегія суддів враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19; від 16.12.2020 у справі №561/77/19.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи підтверджується, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідач ознайомилася і погодилася з умовами договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Кредитодавець виконав своє зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору.
На підтвердження перерахування ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 24 000 грн за договором про відкриття кредитної лінії №1345-9239 від 09.02.2024 позивачем надано інформацію, надану АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору №4010 від 02.12.2019 та довідку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про видачу коштів за договором №1345-9239 від 09.02.2024 (т.1 а.с. 58-80), які є належними та допустими доказами отримання відповідачем кредитних коштів, що судом першої інстанції не було взято до уваги.
Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 свої обов'язки за кредитним договором №1345-9239 від 09.02.2024 не виконала, допустила заборгованість за кредитом, яка згідно наданого позивачем розрахунку становить 77 236,38 грн, із них: 24 000 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 53 236,38 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами (т.1 а.с. 81-83).
При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 була належним чином ознайомлена та погодилася з умовами надання кредиту, на підставі чого 09.02.2024 між сторонами укладено договір про відкриття кредитної лінії №1345-9239, в якому відображені умови надання кредиту, остання з відповідним договором погодилася, про що свідчить її електронний підпис.
На момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 не зверталася до ТОВ «Укр Кредит Фінанс» із заявою про надання роз'яснень умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодилася з усіма умовами такого договору.
З врахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що відповідач ОСОБА_1 , отримавши від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» кредитні кошти у добровільному порядку та у встановлені договором строки, їх не повернула, відсотки у встановленому договором розмірі не сплатила, нею не надано суду доказів на підтвердження належного виконання зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, а також відсотків, тому позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі, а саме у розмірі 77 236,38 грн, із них: 24 000 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 53 236,38 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до ч. 4 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з матеріалів справи, позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» при зверненні до суду першої інстанції з позовом сплатило 2 422,40 грн судового збору (т.1 а.с. 17), до суду апеляційної інстанції - 3 633,60 грн (т.2 а.с. 46), а всього 6 056,00 грн.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягає стягненню судовий збір всього у розмірі 6 056 грн.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - задовольнити.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 червня 2025 року- скасувати і ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1345-9239 від 09.02.2024 у розмірі 77 236,38 грн, із них: 24 000 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 53 236,38 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами; судовий збір у розмірі 6 056 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 листопада 2025 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов