Справа № 541/259/25 Номер провадження 22-ц/814/3399/25Головуючий у 1-й інстанції Шатілова Л. Г. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
19 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.,
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.,
розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю « Діджи Фінанс» на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 червня 2025 року (час ухвалення судового рішення та дата виготовлення повного тексту судового рішення не зазначено) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У січні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з вказаним позовом, просило ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 4769468 від 01.05.2021 у розмірі 52 050 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.
В обгрунтування позову вказувало на неналежне виконання відповідачкою умов кредитного договору .
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 червня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №4769468 від 01.05.2021 у розмірі 25 050 гривень, що складається: 15 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9 000 грн - заборгованість за відсотками; 1 050 грн - заборгованість за комісійними витратами.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» понесені позивачем судові витрати в загальній сумі 1 978, 90 грн, які складаються зі сплаченого судового збору в сумі 1 165 грн 90 коп. та витрат на правничу правову допомогу в сумі 813,00 грн.
В апеляційній скарзі ТОВ «Діджи Фінанс», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог (стягнення процентів за користування кредитом) і ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги повторно наведені обставини і доводи позовної заяви і стверджується, що суд першої інстанції помилково визнав суперечливими положення укладеного кредитного договору щодо узгодженого між сторонами порядку і умов продовження строку кредитування.
У відзиві адвокат Данильчук С.Г., представник ОСОБА_1 , посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стверджується, що висновок суду першої інстанції щодо строку кредитування є обгрунтованим, узгоджується із законом, який регулює спірні правовідносини, і сталою судовою практикою у спорах такої категорії.
Наголошується, що витрати на правничу допомогу є вочевидь завищеними, тому підлягали зменшенню.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав:
Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що 01.05.2021 ОСОБА_1 уклала договір про споживчий кредит № 4769468 із ТОВ «Мілоан» строком на 30 днів (а.с.11)
Відповідачка в особистому кабінеті на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» https://miloan.ua/ подала заявку на отримання кредиту № 4769468, тобто відбулося оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля, що прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. ТОВ «Мілоан» направило відповідачці електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, введенням якого відповідачка підтвердила прийняття умов кредитного договору № 4769468 від 01.05.2021.
Згідно договору про споживчий кредит № 4769468 від 01.05.2021 ТОВ "Мілоан" зобов'язалося на умовах, визначених цим договором, надати ОСОБА_1 грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 15 000 грн строком на 30 днів з 01.05.2021, термін повернення кредиту - 31.05.2021. Проценти за користування кредитом становлять 9 000 грн, які нараховуються за ставкою 2 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. (п.п.1.5.2 Договору). Тип процентної ставки - фіксована (а.с.11).
Відповідно п.1.5.1 договору, комісія за надання кредиту становить 1 050 грн, яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово (а.с.11)
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.п.1.6 Договору).
Із положень пункту 2.2.3 кредитного договору слідує, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена пунктом 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо визначена в пункті 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування, визначеного пунктом 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену пунктом 1.6 договору. Якщо визначена пунктом 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно пункту 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно пункту 1.6 договору.
Відповідно до пункту 2.3.1.2 кредитного договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього Договору.
Додатками до вказаного договору є графік платежів за договором про споживчий кредит № 4769468 від 01.05.2021 та паспорт споживчого кредиту № 4769468 (а.с.15 - 16), відповідно до якого вартість кредиту згідно договору становить 25 050 грн в разі його погашення в 30-денний строк з моменту видачі.
Відповідно до копії платіжного доручення № 45152951 від 01.05.2021 ТОВ "Мілоан" перерахувало 15000 грн коштів отримувачу ОСОБА_1 згідно договору № 4769468 (а.с.17)
Відповідно до договору відступлення прав вимоги № 06Т від 10.08.2021 ТОВ "Мілоан" передав (відступив) ТОВ "Діджи Фінанс" за плату, а останній прийняв належні первісному кредитору ТОВ "Мілоан" права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників, укладеними між останнім та ними. Внаслідок цього новий кредитор (ТОВ "Діджи Фінанс") заміняє ТОВ "Мілоан" у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані в реєстрі боржників та набуває грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами. Згідно умов договору новий кредитор має повідомити боржників про отримання ним права вимоги за кредитними договорами, укладеними між ними та ТОВ "Мілоан" (а.с.18-22).
Відповідно до копій платіжних інструкцій за період з 03.09.2021 по 25.11.2021 ТОВ "Діджи Фінанс" було перераховано на рахунок ТОВ "Мілоан" згідно договору відступлення права вимог № 06Т від 03.09.2021 коштів на загальну суму 3 546 422,38 грн на виконання умов цього договору (а.с. 27-33).
Відповідно до відомості складеної ТОВ «Міолан» заборгованості ОСОБА_1 станом на 30.07.2021 по кредитному договору № 4769468 від 01.05.2021 складає 52 050 грн з яких: заборгованість по основній сумі кредиту у розмірі 15 000 грн, заборгованість за відсотками 36 000 грн, заборгованість за пенею - 1 050 грн. (а.с. 9).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що товариство нарахувало заборгованість за процентами поза межами строку кредитного договору.
Рішення суду у частині стягнення з відповідачки тіла кредиту і комісії не оскаржується, тому відповідно до приписів ст.367 ЦПК України його законність і обґрунтованість апеляційним судом не перевіряється.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Суд першої інстанції, проаналізувавши умови кредитного договору у частині узгодження сторонами строку його дії, зробив висновок, що положення договору про його пролонгацію (продовження строку його дії) суперечать пунктам 1.3, 1.4 цього договору, де визначено, що кредит має бути повернутий до 31 травня 2021 року, тому нараховані позивачем проценти після цієї дати (з 01 червня 2021 року) не є платою за користування кредитом.
З таким висновком апеляційний суд не погоджується з огляду на таке.
Відповідно до положень п.2.3. кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування може бути продовжений (пролонгований) на пільгових чи на стандартних умовах.
Продовження строку кредитування на пільгових умовах відбувається строком на три, сім і п?ятнадцять днів за умови сплати позичальником комісії і частини заборгованості за кредитом (тілом).
Продовження строку кредитування на стандартних умовах відбувається у разі, якщо після завершення строку кредитування позичальник продовжує користуватися кредитними коштами. Такий строк користування кредитом сторони визначили тривалістю шістдесят днів.
Отже, у пункті 2.3. сторонами погоджено максимальний строк користування кредитом - 60 днів, тобто нарахування процентів за цей період є платою позичальника за правомірне користування кредитними коштами.
Матеріали справи не містять відомостей про своєчасне внесення ОСОБА_1 коштів на погашення заборгованості до 31.05.2021 (дата повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту (п.1.4. договору). Отже, ТОВ «Мілоан» відповідно до п.2.3. продовжив строк кредитування на 7 днів з нарахуванням комісії у розмірі 5% від поточного залишку кредиту. В подальшому товариством проведено аналогічну пролонгацію договору, однак не більше 60 днів, тобто до 30.07.2021, відповідно до п.2.3.1.2. договору.
Умови укладеного договору про продовження строку його дії узгоджені сторонами, тобто відповідачка не могла не усвідомлювати (за умови добросовісної поведінки), що у разі неповернення кредитних коштів частково чи у повному обсязі у строк до 31 травня 2021 року, строк договору буде продовжений на пільгових чи стандартних умовах. Матеріали справи не містять доказів про те, що відповідачка заперечувала проти продовження строку дії кредитного договору до чи після 31 травня 2021 року. Умови кредитного договору про продовження строку його дії (автоматична пролонгація за настання чи ненастання певних умов) не є нікчемними відповідно до закону, який регулює спірні правовідносини.
З наведених підстав слід визнати таким, що відповідає умовам договору, нарахування процентів у межах 60 -денного строку, передбаченого п.2.3.1.2.
На користь такого підходу у тлумаченні умов кредитного договору про його автопролонгацію (продовження строку) і, відповідно, правомірності нарахування саме процентів за користування кредитними коштами свідчать висновки, зроблені судами у справі № 174/968/23.
У вказаній справі позивачка посилалася на те, що використання кредитором можливості автоматичної пролонгації кредиту, що, відповідно, змінює в односторонньому порядку вартість кредиту - є незаконним, дії кредитора, щодо «автопролонгації» кредиту є недійсними та нікчемними з огляду на статті 13, 18 Закону України «Про споживче кредитування». Пункт 4.3. договору фактично є умовою щодо порушення зобов'язання, а не порядку використання кредиту. З наведених підстав позивачка просила змінити пункт 1.5.1. кредитного договору, змінивши розмір відсоткової ставки за кредитом із 1,90 % в день до 1 % в день, а також визнати недійсним пункт 3.1. в частини права кредитора нараховувати відсотки, включаючи період пролонгації та автопролонгації, та пункти 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. договору № 5115917 про надання споживчого кредиту від 24 листопада 2021 року.
Постановою ВС від 31.12.2024 року у справі №174/968/23 судові рішення суду першої і апеляційної інстанції, які відмовили у задоволенні позову за недоведеністю, залишені без змін.
Таким чином, вимога про стягнення процентів за користування кредитом, які нараховані у межах визначеного договором строку кредитування (60 днів) у сумі 36 000 грн, є обгрунтованою і підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідачки витрат, понесених товариством на правову допомогу в суді першої інстанції у розмірі 6 000 грн та в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000 грн.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Згідно із висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат. У рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).
На підтвердження витрат на правничу допомогу суду надано: копію договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01.11.2024 (а.с.38-40, 141-143); детальний опис робіт в суді першої інстанції (а.с.41); додаткову угоду ( а.с.144), копію акту про підтвердження факту надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції (а.с.145); копію детального опису робіт(а.с.146).
Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу з врахуванням складності справи в сумі 6 000 грн в суді першої інстанції та 3000 грн в суді апеляційної інстанції не є розумним та співмірним із складністю справи; виконаними роботами (наданими послугами; часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих послуг та виконаних робіт.
Як вбачається з детального опису робіт про підтвердження факту надання правничої допомоги в суді першої інстанції (а.с.41), адвокаткою Стародуб І.В. надано ТОВ «Діджи Фінанс» наступні послуги: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс», дана послуга оцінена у 2 250 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, дана послуга уцінена у 3 000 грн; формування додатків до позовної заяви, оцінено у 750 грн.
З розрахунку витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (а.с.112) вбачається, що адвокаткою Стародуб І.В. надано ТОВ «Діджи Фінанс» наступні послуги: аналіз чинного законодавства та судової практики на предмет виявлення змін і доповнень, аналіз наявних кредитних та платіжних документів, дана послуга оцінена у 500 грн; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій( консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс», дана послуга оцінена у 500 грн; складання апеляційної скарги, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які апелянт поніс і які очікує понести у зв?язку із розглядом справи, дана послуга уцінена у 2 000 грн.
Спір у цій справі не належить до категорій справ значної складності, обсяг матеріалів справи не є значним, є сформованою стала судова практика за спорами такої категорії, а тому для адвоката ця справа не є складною, не потребує допомоги помічників, значних витрат часу та не вимагає великого обсягу аналітичної й технічної роботи, тобто не займає багато часу на виготовлення документів та збору додатків до них.
Слід звернути увагу, що перелічені дії адвоката фактично є однією дією - підготовка та складання позовної заяви та підготовка та складання позовної заяви і апеляційної скарги.
Таким чином, визначена адвокатом вартість робіт у розмірі 6 000 грн в суді першої інстанції і 3 000 грн в суді апеляційної інстанції, а всього 9 000 грн є завищеною та підлягає зменшенню до 5 000 грн.
Відповідно ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 за подачу позову до суду та 3 633,60 за подачу апеляційної скарги, а всього 6 056 грн.
Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити.
Рішення Миргородського районного суду Полтавської області від 02 червня 2025 року у частині позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом і розподілу судових витрат скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення по суті заявлених вимог.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 36 000 грн заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» понесені позивачем судові витрати в загальній сумі 11 056 грн, які складаються з: сплаченого судового збору в сумі 6 056 грн та витрат на правничу правову допомогу в сумі 5 000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з урахуванням вимог ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 19 листопада 2025 року.
Головуючий суддя О.А.Лобов
Судді А.І.Дорош
В.М.Триголов