Справа № 552/1610/25
Провадження №2/525/372/2025 Р І Ш Е Н Н Я
18.11.2025 селище Велика Багачка
Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді Прасол Я.В.,
секретаря судових засідань Корж Т.Ю.,
з участю представника позивача Юзипчука М.В.,
представника відповідача адвоката Акрітова П.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 11.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №102153089. Умовами договору було передбачено надання кредиту розміром 5000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності. Відповідач узяв на себе зобов'язання повернути кредитні кошти та сплатити відсотки за користування кредитом, але зобов'язання не виконав.
29.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» був укладений договір факторингу №29-12/2021-45, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №102153089, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
У свою чергу, 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, відповідно до договору №10-01/2023 від 10.01.2023, у тому числі за договором №102153089, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до відповідача.
Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 за договором №102153089 від 11.09.2021 становить 38950 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту); 33950 грн. - заборгованість за процентами.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості 38950 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат.
05.06.2025 судом відкрито спрощене позовне провадження у справі, перше судове засідання призначено на 30.07.2025, учасникам роз'яснено порядок та строки подання заяв по суті справи (а.с. 69). У подальшому, розгляд справи неодноразово відкладався, з поважних причин. Ухвалою суду від 25.08.2025 витребувано додаткові докази у справі (а.с. 136-137). 09.09.2025 на адресу суду надійшли витребувані судом докази (а.с. 150-154).
Під час розгляду справи в суді представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
30.07.2025 представник відповідача адвокат Акрітов П.К., діючи від імені відповідача ОСОБА_1 подав на адресу суду письмові пояснення на позовну заяву, у яких відповідач ОСОБА_1 підтверджує факт укладення кредитного договору з ТОВ «Мілоан», проте зазначає, що кредитодавцем не були виконані його зобов'язання за договором, кошти ТОВ «Мілоан» відповідачу надані не були, внаслідок чого кредитодавець не виконав своїх зобов'язань, а відповідно договір кредиту є неукладеним, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Представник відповідача адвокат Акрітов П.К. просив відмовити ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до наступних висновків.
11.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №102153089. Відповідно до умов договору сума кредиту становить 5000 грн., кредит надається строком на 30 днів з 11.09.2021, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 11.10.2021. Умовами договору передбачено пролонгацію договору на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на вебсайті товариства tengo.ua ( далі cайт товариства) за посиланням https://tengo.ua/s/documents і є невід'ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту:
Строк продовження, днів Максимальний розмір комісії,
відсоток поточного залишку кредиту
3 3
7 5
15 10
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 договору.
Пролонгація на стандартних базових умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною ( базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 договору.
У випадку якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгація) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах (а.с. 28-31).
Аналогічні умови містяться у паспорті споживчого кредиту ( а.с. 12).
Згідно довідки ТОВ ФК «Елаєнс» від 24.01.2025, ТОВ «Мілоан» 11.09.2021 на виконання умов договору здійснило перерахування грошових коштів у розмірі 5000 грн. на рахунок НОМЕР_1 ( а.с. 19 на звороті). Факт виконання кредитодавцем своїх зобов'язань також підтверджується випискою про рух коштів по картковому рахунку відповідача в АТ "Універсал Банк" ( а.с. 150, 151-154).
Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення, ТОВ «Мілоан» здійснювало нарахування відсотків за користування кредитними коштами, комісії за пролонгацію за кредитним договором №102153089 ( а.с. 20-21).
29.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №29-12/2021-45. Пунктом 2.1 Договору визначено, що за цим договором Клієнт зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги в сумі 45757860 грн. 29 коп., а Фактор зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до Боржників, що належить Клієнту, і стає Новим Кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між Клієнтом і Боржниками (а.с. 25-27).
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №29-12/2021-45 від 29.12.2021, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги, у тому числі, до відповідача за договором №102153089 в сумі 24700 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 5000 грн., сума заборгованості за відсотками 19700 грн. (а.с. 46).
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал» після набуття права вимоги до відповідача продовжувало нараховувати відсотки. Станом на 10.01.2023 розмір заборгованості відповідача за договором №102153089 становить 38950 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 5000 грн., сума заборгованості за відсотками 33950 грн. (а.с. 23).
ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги до позичальників, відповідно до договору відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, у тому числі за договором №102153089, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 ( а.с. 47-49а).
Відповідно до реєстру боржників до Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 38950 грн. (а.с. 50 на звороті-51).
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» станом на 14.02.2025 розмір заборгованості відповідача за договором №102153089 становить 38950 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 5000 грн., сума заборгованості за відсотками 33950 грн. (а.с. 24).
Частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (тут і далі - в редакції, чинній на час укладення оспорюваного правочину) електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною четвертою статті 14 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб'єкта електронної комерції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.
Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних. Правовий статус персональних даних установлює Закон України «Про інформацію» та спеціальний Закон України «Про захист персональних даних».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Підставою для ідентифікації резидентів - громадян України є: паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України із штампом реєстрації місця проживання особи (відміткою про прописку).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Договір укладений 11 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» в електронній формі, містить електронні підписи сторін, тому має силу договору, який укладений у письмовій формі й підписаний сторонами, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію».
Ідентифікація ОСОБА_1 на вебсайті ТОВ «Мілоан» здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням особистих даних відповідача. Відповідач погодився з умовами кредитного договору, підписавши його одноразовим ідентифікатором. Відповідачем не оспорюється факт підписання даного договору.
Із матеріалів справи установлено, що кошти ТОВ «Мілоан» були перераховані на рахунок НОМЕР_1 , який був вказаний ОСОБА_1 під час укладення договору №102153089 від 11.09.2021, що установлено з довідки по заяві на кредит від 11.09.2021 ( а.с. 19 на звороті).
Відповідач заперечував факт отримання кредитних коштів, посилаючись на те, що на його картковий рахунок грошові кошти не надходили.
Відповідно до інформації, яка надана АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», на ім'я ОСОБА_1 в банку було емітовано платіжну картку НОМЕР_2 , банком також емітувалися й інші картки на ім'я клієнта. 11.09.2021 о 15:38:30 мало місце зарахування на платіжну картку НОМЕР_2 коштів розмірі 5000 грн. ( а.с. 150-154).
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, допустив прострочення в платежах, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Суд приймає до уваги розрахунки позивача в частині нарахування заборгованості за тілом кредиту, розмір заборгованості за тілом кредиту складає 5000 грн. і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо нарахування відсотків за указаним договором, суд приходить до переконання, що в цій частині заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Так, умовами договору №102153089 від 11.09.2021 передбачено строк користування грошовими коштами 30 днів, продовження строку користування коштами шляхом пролонгації на пільгових умовах та на стандартних (базових) умовах. При цьому умовами договору передбачено відсоткову ставку у розмірі 2,5% за день користування грошовими коштами протягом строку кредитування та строку пролонгації та 5% за умови пролонгації на стандартних (базових) умовах.
Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за відсотками у розмірі 18750 грн.
5000 грн. х 2,5% х 30 днів =3750 грн.
5000 грн. х 5% х 60 днів =15000 грн.
Відповідно до усталеної судової практики після спливу строку кредитування внаслідок закінчення цього строку, визначеного у відповідному кредитному договорі, або внаслідок реалізації кредитодавцем свого права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України (шляхом направлення позичальнику відповідної вимоги або шляхом подання відповідного позову до суду) припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом, а також неустойку.
У таких правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, та підлягає застосуванню до всього періоду прострочення виконання грошового зобов'язання від дати спливу строку кредитування. Зазначена вище правова позиція суду підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року по справі №310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року по справі №916/190/18, від 08 листопада 2019 року по справі №127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року по справі №536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року по справі №522/1528/15-ц.
Загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 23750 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 18750 грн. - заборгованість за відсотками.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем відповідно до платіжної інструкції №0499570175 від 24.02.2025 сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (а.с. 6).
Оскільки позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, розмір заявлених вимог 38950 грн. (100%), розмір вимог, що підлягають задоволенню 23750 грн. (60,98%), розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача складає 1477,18 грн. ( 2422,40 х 60,98% = 1477,18 грн.).
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступних висновків. Позивач при зверненні до суду посилається на те, що ним були понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 грн.
На підтвердження указаних обставин суду надано копію договору №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги №453 від 01.01.2025, витяг з Акту №2 про надання юридичної допомоги від 31.01.2025 (а.с. 39-43).
Вищенаведені документи суд оцінює, як належні та достатні у розумінні положень ст. ст. 77-80 ЦПК України, оскільки вони підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).
Оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, врахувавши обставини справи, складність справи та обсяг виконаних адвокатським об'єднанням робіт (наданих послуг), час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг), суд приходить до висновку, що розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн. ( розмір підтверджений матеріалами справи) не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і вони не співмірні з виконаною роботою.
Відповідно до витягу з акту №2 адвокатським об'єднанням були надані послуги: надання усної консультації з вивченням документів 2 години по 2000 грн. на загальну суму 4000 грн.; складання позовної заяви 3 години по 3000 грн. на 9000 грн.
Надання усної консультації протягом 2 годин та підготовка позовної заяви протягом 3 годин не відповідають складності справи, яка є малозначною, предмету спору, розміру заявлених позовних вимог. Суд враховує, що дана справа є типовою, по даній категорії справ мається стала судова практика.
З урахуванням вищевикладеного, виходячи з принципу диспозитивності, того, що позов підлягає до часткового задоволення, суд приходить до переконання, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 62, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором про споживчий кредит №102153089 від 11 вересня 2021 року у розмірі 23750 ( двадцять три тисячі сімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1477 ( одна тисяча чотириста сімдесят сім) гривень 18 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 ( три тисячі) гривень.
У іншій частині відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ;
представник позивача: Юзипчук Максим Вікторович, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;
представник відповідача: адвокат Акрітов Павло Костянтинович, РНОКПП НОМЕР_5 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2157 видане 18.04.2018 Радою адвокатів Полтавської області, адреса: вул. Незалежності, 15А, оф. 9, м. Миргород, Полтавська область.
Повне рішення суду складено 24.11.2025.
Суддя Я.В. Прасол