Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1553/25
Провадження № 2/376/1068/2025
06 листопада 2025 року Сквирський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Батовріної І.Г.
за участю секретаря судових засідань Гіптенко Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Представник позивача звернувся до суду з даним позовом в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 19333-05/2023 від 13.05.2023 р. в розмірі 23 074,50 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позову представник зазначив, що 13.05.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 , було укладено договір про надання фінансового кредиту № 19333-05/2023.
Вказаний договір укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором.
Згідно з умовами договору ТОВ «ФК «Інвеструм» зобов'язалося надати відповідачу кредит в сумі 5 100,00 грн. строком на 360 днів зі сплатою процентів. Процентна ставка становить 2,50 % в день.
03.07.2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Стар Файненс Груп» було укладено договір факторингу № 3072023 згідно з яким ТОВ «ФК «Інвеструм» відступило ТОВ «Стар Файненс Груп» право вимоги до боржників, зокрема і за договором про надання фінансового кредиту № 19333-05/2023, укладеними з відповідачем ОСОБА_1
29.01.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 29012024, згідно з яким ТОВ «Стар Файненс Груп» відступило ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» право вимоги до боржників, зокрема і за договором про надання фінансового кредиту № 19333-05/2023, укладеними з відповідачем ОСОБА_1 ..
Станом дату подачі позовної заяви загальна заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 19333-05/2023 становить 23 074,5 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту 5 100 грн., заборгованості за сумою відсотків 17 974,5 грн..
У добровільному порядку сплатити наявну заборгованість позичальник відмовляється. Тому позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором у розмірі 23 074,5 грн. та судові витрати по справі.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 04.07.2025 р. у вказаній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням, викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. На адресу суду подав клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи за відсутності позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила та не скористалась своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з вимогами ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що відповідач повторно в судове засідання не з'явилася, а позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, встановив наступне.
13.05.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 , було укладено договір про надання фінансового кредиту № 19333-05/2023 (а.с.18-24).
Відповідно до п. 1.1 Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 5 100,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 1.2 кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту 13.05.2023. Дата погашення кредиту 06.05.2024.
Відповідно до п. 1.4.1 процента ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього Договору.
Договір про надання фінансового кредиту № 19333-05/2023 від 13.05.2023 року та графік платежів за договором про надання фінансового кредиту № 19333-05/2023 від 13.05.2023 р., у якому міститься таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит було підписано ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором W849 (а.с. 13-26, 29 зворот).
13.05.2023 р. позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 5 100,00 грн., що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №2919_250416092357 від 16.04.2025 (а.с. 30 зворот).
03.07.2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Стар Файненс Груп» було укладено договір факторингу № 3072023 згідно з яким ТОВ «ФК «Інвеструм» відступило ТОВ «Стар Файненс Груп» право вимоги до боржників, зокрема і за договором про надання фінансового кредиту № 19333-05/2023, укладеними з відповідачем ОСОБА_1 (а.с.31-32).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу, що укладений між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Стар Файненс Груп», позивач набув права грошової вимоги до відповідача по договору № 19333-05/2023 у розмірі 11 727,00 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту 5 100 грн., заборгованості за сумою відсотків 6 627,00 грн. (а.с. 33).
29.01.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 29012024, згідно з яким ТОВ «Стар Файненс Груп» відступило ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» право вимоги до боржників, зокрема і за договором про надання фінансового кредиту № 19333-05/2023, укладеними з відповідачем ОСОБА_1 (а.с. 34-39).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу, що укладений між ТОВ «Стар Файненс Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», позивач набув права грошової вимоги до відповідача по договору № 19333-05/2023 у розмірі 23 074,50 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту 5 100 грн., заборгованості за сумою відсотків 17 974,50 грн. (а.с. 39 зворот).
З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача 21.05.2025 року скерована вимога про погашення заборгованості, однак така залишилася не виконана (а.с. 41).
Станом дату подачі позовної заяви загальна заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 19333-05/2023 становить 23 074,5 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту 5 100 грн., заборгованості за сумою відсотків 17 974,5 грн. (а.с. 27-28).
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Виходячи з наведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що відповідачем 13.05.2023 року було укладено в електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 19333-05/2023 з ТОВ «ФК «Інвеструм» на суму кредиту 5 100 грн..
Грошові кошти у розмірі 5 100 грн. відповідач отримав шляхом переказу на картковий рахунок, що у свою чергу підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №2919_250416092357 від 16.04.2025 р.
Належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною норою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з правовою позицією, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Суд наголошує, що ТОВ «ФК «Інвеструм», яка надавала кошти, не є банківською установою та не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов'язку формувати облікові документи за кредитними зобов'язаннями позичальників згідно із Законом України «Про банки та банківську діяльність» та Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій із фінансовими інструментами в банках України, затвердженої постановою Національного банку України від 21 лютого 2018 року № 14, чинною на час укладення кредитних договорів.
ТОВ «ФК «Інвеструм» надає послуги з кредитування фізичних осіб шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті анкети-заяви на отримання кредиту (позики).
Таким чином суд вважає надану довідку від ТОВ «Універсальні платіжні рішення» належними доказами на підтвердження перерахування грошових коштів відповідачу.
Окрім того з листа АТ КБ "ПРИВАТБАНК" № 20.1.0.0.0/7-250812/18442-БТ від 19.08.2025 р. вбачається, що на банківську картку ОСОБА_1 13.05.2025 р. відбулося зарахування грошових коштів у розмірі 5 100 грн. (а.с. 65).
Таким чином фінансова установа свої зобов'язання за договором про споживчий кредит виконала у повному обсязі, а відповідач, у порушення умов договору, суму заборгованості не сплачує.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 р. у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Таким чином, можна зробити висновок, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, провадження № 61-13587св20.
На підтвердження відступлення прав вимоги, позивач надав суду копію договору факторингу № 3072023 від 03.07.2023 року, витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 3072023 від 03.07.2023 року, копію договору факторингу № 29012024 від 29.01.2024 р., копію акту приймання - передачі письмового та електронного Реєстру боржників від 29.01.2024 р. до договору факторингу № 29012024 від 29.01.2024 р., копію витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 29012024 від 29.01.2024 р., платіжну інструкцію № 74824 від 29.01.2024 р..
Таким чином перехід права вимоги до позивача відбувся із дотриманням вимог законодавства, окрім того договори факторингу недійсними не визнавалися та на даний час не скасовані.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).
Відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах встановлених договором.
Згідно з вимогами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Заперечень проти позову відповідач не надала.
Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість, яка не спростована відповідачем, тому позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки заборгованість за кредитним договором підтверджена письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Слід також зазначити, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідач клопотання про зменшення витрат на правову допомогу не подавала.
Враховуючи викладене, а також те, що заявлені позивачем витрати у сумі 7 000,00 грн. є співмірними із складністю цієї справи, наданим представником обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання правничої допомоги, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 7 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати в розмірі сплаченого судового збору - 2 422,40 грн..
Керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» код ЄДРПОУ 35234236 - заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 19333-05/2023 від 13.05.2023 р. в розмірі 23 074 (двадцять три тисячі сімдесят чотири) грн. 50 коп..
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» код ЄДРПОУ 35234236 судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп..
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» код ЄДРПОУ 35234236 витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп..
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя І.Г.Батовріна