Справа №639/4556/24
Провадження №2/639/197/25
18 вересня 2025 року Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Баркової Н.В.,
за участю секретарів - Кобзар І.І., Скороход Б.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Департамент реєстрації ХМР про виселення, -
30.07.2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , третіми особами зазначивши ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Департамент реєстрації ХМР і, змінивши предмет позову, просить суд виселити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 із будинку по АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за адресою: АДРЕСА_1 розташований житловий будинок, фактично поділений на дві житлові умовні «половини». Одна фактично окрема умовна «половина» вищезазначеного житлового будинку (61/100) на праві приватної власності належить позивачу - ОСОБА_1 на підставі договору дарування №157 від 19.04.2024 року. Друга фактично окрема умовна «половина» житлового будинку на праві приватної власності належить трьом особам: ОСОБА_3 (39/200) на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 5-ю ХДНК, реєстраційний номер 5-1369 від 19.05.1994 року, ОСОБА_4 (39/400) на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 5-ю ХДНК (реєстраційний номер 5-733, від 01.11.2017 р.) після померлого у 1996 р. чоловіка ОСОБА_6 ; ОСОБА_5 (39/400) на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 5-ю ХДНК, реєстраційний номер 5-734, від 01.11.2017 року, післяпомерлого у 1996 року батька ОСОБА_6 . Обидві умовні «половини» житлового будинку є ізольованими, мають окремі входи. Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 28.07.2023 року в будинку зареєстровані наступні особи: ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ); ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований за вищезазначеною адресою 10.11.2015 року за заявою колишньої співвласниці будинку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка доводиться позивачу матір'ю та яка у 2024 році подарувала позивачу свою 61/100 частину будинку. Відповідач є чоловіком онуки ОСОБА_7 - ОСОБА_8 . Відповідач час від часу (орієнтовно раз на тиждень) ночує у будинку. При цьому, як зазначає позивач, він зневажливо ставиться до її 89-річної матері, нецензурно ображає її. Відповідач в будинку постійно не проживає, не сплачує комунальні платежі, участі в утриманні житла не бере. Його дружина ОСОБА_8 та їх спільна дитина зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, фактичним місцем проживання ОСОБА_2 та його родини є вищезазначена адреса. При цьому ОСОБА_2 має право власності на житловий будинок у смт. Утківка Харківського району Харківської області.
В порядку, встановленому законодавством, позивач, як співвласниця житлового будинку та єдина власниця фактично окремої частини житлового будинку, звернулася до Департаменту реєстрації Харківської міської ради із заявою про зняття ОСОБА_2 із зареєстрованого місця проживання. Департаментом було надано відповідь за № 1746/0/50-24 від 19.06.2024 року, якою відмовлено в задоволенні заяви з посиланням на необхідність отримання згоди на зняття відповідача з реєстрації від інших співвласників житлового будинку. Виконати вищезазначену вимогу Департаменту неможливо через факт відсутності співвласників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за вищезазначеною адресою. За інформацією іншого співвласника ОСОБА_3 , який вищезазначеним особам доводиться дівером (брат чоловіка) та дядьком (брат батька), вищезазначені особи після смерті його брата ОСОБА_6 у 1996 році виїхали за межі України, а саме: вдова ОСОБА_4 повернулася жити на свою батьківщину до Республіки Білорусь, а донька брата переїхала жити до Російської Федерації. З того часу ОСОБА_3 з ними не спілкувався, засобів зв'язку з ними не має, за адресою житлового будинку з 1996 року вони жодного разу не з'являлися, будинком не опікувалися, їх точне місцезнаходження невідоме.
У зв'язку з викладеним позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Новобаварського (Жовтневого) районного суду міста Харкова від 02.08.2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Департамент реєстрації ХМР про зняття із зареєстрованого місця проживання особи - залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії даної ухвали.
На виконання ухвали суду від 02.08.2024 року позивачем вказані недоліки були усунуті та ухвалою суду від 23.08.2024 року прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Департамент реєстрації ХМР про зняття із зареєстрованого місця проживання особи. Призначено судове засідання.
Ухвалою Новобаварського (Жовтневого) районного суду міста Харкова від 23.09.2024 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів - задоволено. Зобов'язано П'яту Харківську міську державну нотаріальну контору надати суду: інформацію щодо обставин оформлення свідоцтва про право на спадщину реєстраційний номер №5-733 від 01.11.2017 року на ім'я ОСОБА_4 , а саме: чи зверталася вона особисто за оформленням та отриманням свідоцтва, чи діяла через представника за довіреністю, копію якої (за наявності) надіслати суду;інформацію щодо обставин оформлення свідоцтва про право на спадщину реєстраційний номер №5-734 від 01.11.2017 року на ім'я ОСОБА_5 , а саме: чи зверталася вона особисто за оформленням та отриманням свідоцтва, чи діяла через представника за довіреністю, копію якої (за наявності) надіслати суду. Зобов'язано Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надати суду: інформацію про перетин Державного кордону України (виїзд та в'їзд на територію Держави Україна) у період з 01.01.1996 року до 23.09.2024 року фізичними особами: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка є громадянкою України, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , яка є громадянкою України. Заяву ОСОБА_1 про виклик свідків - задоволено. Викликано в судове засідання свідків: ОСОБА_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_9 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_3 (за наявності його згоди), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
На ухвалу надані відповіді.
03.10.2024 року на адресу суду за вх. №24998 та 04.10.2024 року за вх. №25109 від представника третьої особи Департаменту реєстрації ХМР надійшли письмові пояснення, в яких представник третьої особи зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи за заявою співвласника житла в порядку, передбаченому п. 2 ч. 1 цієї статті, здійснюється за згодою іншого співвласника житла, яка надається особисто або через представника. Крім того, пунктом 50 Порядку передбачено, що зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі: 1) заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання
(перебування), поданої особою або її законним представником (представником) за формою згідно з додатком 5; 2) рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання(перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у такому випадку адміністративний збір не сплачується); 3) свідоцтва про смерть або відомостей про державну реєстрацію смерті з Державного реєстру актів цивільного стану. У таких випадках датою зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи є дата видачі свідоцтва про смерть або дата здійснення актового запису про смерть особи; 4) повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспортного документа померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; 5) заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком. Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи за заявою співвласника житла в порядку, передбаченому пунктом 61 цього Порядку, здійснюється за згодою іншого співвласника житла, яка надається особисто або через представника та підтверджується підписом такого співвласника або його представника у заяві (п. 63 Порядку). Вказаний порядок зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи було роз'яснено ОСОБА_1 листом Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 19.06.2024 № 1746/0/40-24 у відповідь на її звернення від 05.06.2024 року. Таким чином, законодавством визначені підстави для зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи, серед яких є як заява особи, заява власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання, так і рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
07.04.2025 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Красини С.М. надійшла заява про зміну предмета позову, в якій представник позивача просить суд поновити позивачу строк на подачу вказаної заяви та виселити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 із будинку по АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.
Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 08.04.2025 року поновлено процесуальний строк та прийнято до розгляду заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Красини Сергія Миколайовича від 07.04.2025 року про зміну предмета позову.
В останнє судове засідання учасники справи не з'явилися, повідомлені про дату, час та місце судового засідання належним чином.
Позивач ОСОБА_1 приймала участь у судових засіданнях, надала вступне слово, в якому позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, зазначивши, що дійсно її мама ОСОБА_7 була власницею частини спірного будинку, надала дозвіл на реєстрацію і вселення відповідача до спірного будинку, оскільки він був чоловіком онуки, а в подальшому подарувала належну їй частину будинку позивачу, між тим залишилась проживати в ньому. Однак, відповідач ОСОБА_2 почав ставитись зухвало до матері позивача, перешкоджав їй користуватись будинком, влаштовував сварки з побутових питань, не надавав доступу до умивальника, в результаті ОСОБА_7 була вимушена перейти жити до літньої кухні. З приводу сварок викликалась поліція, але працівники поліції не складали будь-яких документів. Отже позивач, хоча і не проживає у спірному будинку, однак як власник має занепокоєння щодо проживання у спірному будинку своєї літньої матері, якій фактично відповідач створив умови несумісні для спільного з ним проживання, вигнав з будинку.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Красина С.М. надав додаткові письмові пояснення, в яких просив розглянути справу у його відсутність та у відсутність позивача, позовні вимоги зі зміненим предметом позову підтримав, просив позов задовольнити, надавши оцінку раніше дослідженим доказам, які підтверджують змінені позовні вимоги.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач ОСОБА_2 , згідно вимог ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з'явився, в порушення ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив не надав, у зв'язку з чим на підставі ухвали Новобаварського районного суду міста Харкова від 09.12.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Третя особа ОСОБА_3 надав письмову заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги позивача підтримує, просить їх задовольнити, також просив розглянути справу у його відсутність. Крім того ОСОБА_3 , з його згоди, надав показання як свідок.
Представник третьої особи Департаменту реєстрації ХМР надав письмові пояснення, просив розглянути справу у його відсутність.
Треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилися, повідомлені про дату, час та місце судового засідання належним чином, про причини неявки суд не сповістили.
У зв'язку з неявкою в останні судові засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмовідокази та показання свідків, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.
З інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 16.07.2024 року вбачається, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору дарування №157 від 19.04.2024 року, виданого Приватним нотаріусом ХМНО Драгу Ю.Г., належить 61/100 частка житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того ОСОБА_4 належить 39/400 часток у праві власності на зазначений будинок на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 5-ю ХДНК, реєстраційний номер 5-733, виданого 01.11.2017 року, і ОСОБА_5 належить 39/400 часток у праві власності на зазначений будинок на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 5-ю ХДНК, реєстраційний номер 5-734, виданого 01.11.2017 року (а.с. 4).
Станом на 31.12.2012 року згідно довідки КП «ХМБТІ» від 24.04.2017 року будинок АДРЕСА_1 належав: ОСОБА_3 - 39/200 частки, ОСОБА_6 39/200 частки, ОСОБА_7 - 61/100 частки (а.с. 5).
Згідно технічного паспорту від 19.11.2023 року будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 складається з житлового будинку літ. А-1, житлової прибудови літ. А1-1, веранди літ. а, а2, сходів літ. а3, тамбуру літ.а4 та надвірних будівель і споруд (а.с.6-9).
Відповідно до довідок Департаменту реєстрації ХМР від 28.07.2023 року та від 01.08.2024 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано місце проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10,19).
Між тим згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 25.07.2024 року ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу №1070, виданого 12.11.2022 року Приватним нотаріусом Змієвською Т.М. Харківського районного нотаріального округу Харківської області (а.с.13).
05.06.2024 року позивач ОСОБА_1 , як власник 61/100 частки зазначеного будинкуза адресою: АДРЕСА_1 ,звернулась із заявою до Департаменту реєстрації ХМР про зняття із зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 без згоди співвласників, оскільки неможливо отримати їх згоду (а.с. 66).
Як вбачається з відповіді Департаменту реєстрації ХМР за № 1746/0/50-24 від 19.06.2024 року, позивачу відмовлено в задоволенні заяви про зняття із зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 з посиланням на необхідність отримання згоди на зняття відповідача з реєстрації від інших співвласників житлового будинку. (а.с. 14-15, 67-68).
Співвласники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судові засідання жодного разу не з'явились, позивачу їх фактичне місцезнаходження невідоме.
З відповіді Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби від 23.09.2024 року вбачається, що відомості щодо перетину державного кордону України, лінії розмежування з тимчасовою окупованою територією України ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у період 08.11.2017 року по 23.09.2024 року - в базі даних відсутні (а.с. 70).
Між тим, як вбачається із повідомлення П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори від 02.10.2024 року надати інформацію щодо оформлення свідоцтва про право на спадщину реєстраційний номер №5-733 від 01.11.2017 року на ім'я ОСОБА_4 , а саме: чи зверталася вона особисто за оформленням, не вбачається можливим, оскільки ухвала суду не містить інформацію про спадкодавця (а.с. 81).
У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона була власницею частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 і зареєструвала ОСОБА_2 за вказаною адресою, оскільки він був чоловіком її онуки. З часом стосунки погіршились, онука пішла проживати за іншою адресою, а відповідач залишився проживати сам, при цьому висловлював свідку своє незадоволення тим, що вона подарувала частину будинку дочці, почав погано ставитись до свідка, обзивати її, у зв'язку з чим двічі викликалась поліція. Також свідок зазначила, що відповідач не платить за комунальні послуги 8 років, перешкоджає їй користуватись домашніми приладами, в тому числі піччю.
Свідок ОСОБА_9 пояснила, що знає позивача як доньку ОСОБА_7 , яку в свою чергу вже знає 15-16 років, оскільки ходила їй допомагала як сусідка по городу. ОСОБА_7 скаржилась свідку на зятя онуки відповідача ОСОБА_10 . Два роки до цього ОСОБА_7 прийшла до свідка плакала, скаржилась, що її скривдив відповідач. Біля свідка жили хлопці, які охороняли мости, і за її проханням вони приходили і розмовляли з відповідачем, який вигнав ОСОБА_7 в літню кухню з погрозами та нецензурними словами. Онука з правнуками вже виїхала з будинку, ОСОБА_10 залишився, але не допомагав, не сплачував за будинок. Свідок востаннє була в спірному будинку місяць тому, але раніше приходила частіше.
Третя особа ОСОБА_3 , допитаний з його згоди в якості свідка, пояснив, що ОСОБА_11 прописала ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1 років 6-7 назад. Останнім часом ставлення ОСОБА_12 до ОСОБА_13 стало поганим. Його дружина не проживає в будинку, лише ОСОБА_14 . Однак відповідач ні в чому їй не допомагає, грубо спілкується.
Згідно з ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтями 77, 78, 79 ЦПК України встановлено правила визначення належності, допустимості, достовірності та достатності доказів.
Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, в ч.1 зазначеної статті визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Статтями 15, 16 ЦК України закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
За приписами ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Разом з тим, виселення є категорією житлового законодавства, тому при розгляді цивільних справ за позовом про виселення предметом доказування є втрата права на житло, або взагалі його відсутність, або інші передбачені ЖК України підстави для позбавлення права на житло. Встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Статтею 157 ЖК України передбачено, що членів сім'ї власника будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення проводиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
В частині 4ст. 156 ЖК України зазначено, що до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Отже, ст. 116 ЖК України вказує на те, що виселення фізичної особи без надання іншого жилого приміщення можливе лише в разі:
а) систематичного руйнування чи псування житлового приміщення;
б) використання його не за призначенням;
в) систематичного порушення правил співжиття, що робить неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку.
В усіх трьох випадках до винних осіб повинні попередньо вживатися заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, застосовані на зборах жильців будинку чи членів житлово-будівельних кооперативів, трудових колективів й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).
В постанові Верховного Суду від 18.01.2023 року у справі № 442/810/22 зазначено, що при вирішенні справи про виселення особи суд повинен у кожній конкретній справі провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, а й необхідним, відповідає нагальній необхідності та є співрозмірним із переслідуваною законною метою.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 03 вересня 2020 року у справі «Левчук проти України» («Levchuk v. Uкrаіnе», заява № 17496/19) зазначено, що там, де особа достовірно стверджує про те, що вона зазнавала неодноразових актів домашнього насильства, якими б незначними поодинокі випадки не були, національні органи влади повинні оцінити ситуацію у всіх аспектах, включно з ризиком повторення подібних інцидентів (див. mutatis mutandis, рішення у справі «Ірина Смірнова проти України» («Irina Smirnova v. Ukrainе») від 13 жовтня 2016 року № 1870/05, пункти 71 та 89). Зокрема, при такому оцінюванні повинно належним чином бути враховано особливу вразливість жертв, які часто емоційно, фінансово чи іншим чином залежать від своїх кривдників, а також психологічний вплив можливого повторного знущання, залякування та насильства на їхнє повсякденне життя. Якщо встановлено, що на конкретну особу націлені систематичні дії, й за ними ймовірно йтимуть подальші випадки насильства, окрім реагування на конкретні випадки, органам влади може бути запропоновано вжити відповідних заходів загального характеру для боротьби з основною проблемою та запобігання жорстокому поводженню в майбутньому.
ЄСПЛ у вказаному рішенні резюмував, що суди не забезпечили справедливого балансу між усіма відповідними конкуруючими приватними інтересами. Реакція цивільних судів на позов заявниці не відповідала позитивному обов'язку держави забезпечити заявниці ефективний захист від домашнього насильства. При цьому ЄСПЛ зазначив, що втручання національних органів влади в особисті права, передбачені статтею 8 Конвенції, може бути необхідним для захисту здоров'я та прав інших. У контексті статті 2 Конвенції у справах про домашнє насильство права кривдників не можуть переважати над правами жертв, зокрема, на фізичну та психологічну недоторканність.
Як вбачається з постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2024 року у справі № 445/1824/21 (провадження № 61-16705св23)систематичне порушення відповідачем правил спільного проживання, що робить неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі чи в одному будинку, є достатньою підставою для його виселення без надання іншого житлового приміщення.
Так, судом на підставі досліджених письмових доказів, показань свідків встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 61/100 частин будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Інші частини будинку належить іншим співвласникам, які залучені до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору. Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за вказаною адресою, але не є співвласником будинку, має належне йому на праві власності інше житло, однак упродовж тривалого часу систематично порушує правила співжиття з матір'ю позивача, якій 90 років, вчиняє сварки, ображає її нецензурною лайкою, погрожує, чинить перешкоди в користуванні будинком і предметами домашнього вжитку, тобто робить неможливим сумісне проживання матері позивача та відповідача у належній позивачу частині житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначені обставини підтверджені показаннями свідків, які в тому числі підтвердили неодноразові звернення до поліції, які не дали результату. При цьому суд враховує, що відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, не надав суду відзив з відповідними запереченнями та доказами на їх підтвердження.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову та виселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
У зв'язку з задоволенням позову в повному обсязі, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача, сплачений судовий збір в розмірі 1 211,20 грн. (а.с. 16).
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 166, 256, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 15,16, 319, 321, 383, 391 ЦК України, ст.ст. 64, 109, 116, 150, 156, 157, ЖК УРСР, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Департамент реєстрації ХМР про виселення - задовольнити.
Виселити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_6 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 ;
Треті особи:
-ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_8 ;
-ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_9 ;
-ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_9 ;
-Департамент реєстрації ХМР, ЄДРПОУ:40214227, адреса: 61003, м. Харків, м-н Павлівський, буд. 4.
Повне рішення складено 24.11.2025 року.
Суддя Н.В.Баркова